Рішення № 87892669, 28.02.2020, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/6141/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 лютого 2020 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді: Самойлюк Г.П.

за участю секретаря: Казарян С.Б.

сторін:

позивач: ОСОБА_1 (представник за ордером)

відповідач: Копиця С.М. (представник за довіреністю)

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі справу за адміністративним позовом ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 ) до Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області (65044, м. Одеса, вул. Семінарська, 5) про визнання дій по проведенню перевірки незаконними, скасування податкових повідомлень-рішень №0019761305 від 21.06.2019р., №0019741305 від 21.06.2019р., №0019751305 від 21.06.2019р., -

На підставі ст. 243 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 24 лютого 2020 року проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До суду надійшов позов ОСОБА_2 до Головного управління ДПС в Одеській області, в якому позивач просить:

визнати незаконними дії ГУ ДФС в Одеській області щодо проведення документальної позапланової перевірки фізичної особи - платника податку ОСОБА_2 за період 01.01.2016 -31.12.2018 рр.;

скасувати податкові повідомлення-рішення ГУ ДФС в Одеській області №0019761305 від 21.06.2019 року, №0019741305 від 21.06.2019 року та № 0019751305 від 21.06.2019 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив про безпідставність висновків контролюючого органу про отримання ним протягом 2016-2017 р.р. доходів від компанії нерезидента Suncroft Business LLP на власні рахунки №№ НОМЕР_1 , LV10RIBR00052230C0002 без сплати податків в Україні в загальній сумі 8207203,2 грн., в наслідок чого занижено суму податку на доходи фізичних осіб у розмірі 1 477 296,58 грн. та військовий збір у сумі 123108,05 грн. Позивач не отримував грошові кошти від компанії Suncroft Business LLP на зазначені рахунки та останні йому не належать, про що свідчать довідки №R/02/92 від 17.04.2019 р. та № R/02/110 від 17.05.2019 р., надані на запит позивача банком AO Regionala Investiciju Banka (Латвія). Згідно відповіді компанії Suncroft Business LLP від 10.10.2019 р. вказані рахунки є корпоративними картковими рахунками компанії Suncroft Business LLP, які використовуються для її представницьких витрат. Таким чином, будь-яких доходів від компанії Suncroft Business LLP чи будь-яких інших компаній нерезидентів ОСОБА_2 не отримував. Про це також зазначалось в поясненнях ОСОБА_2 від 21.05.2019 р., наданих під час проведення перевірки. Також позивач вважає, що перевірка ОСОБА_2 , на підставі якої був винесений первісний акт від 11.04.2019 р., була розпочата незаконно, з порушенням п. 78.4 ст. 78, п.79.2 ст. 79 ПК України, у зв`язку з чим були відсутні законні правові підстави для проведення повторної перевірки та винесення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Від відповідача надійшов відзив на позовну заяву від 12.11.2019 р. (вх. № 42207/19), у якому в обґрунтування правової позиції зазначено, що відповідачем отримано листи Генеральної прокуратури України про здійснення досудового розслідування у кримінальному проваджені № 42017000000004142 від 17.11.2017р. за ознаками кримінальних правопорушень та виявленими фактами переведення упродовж 2016-2017 р.р. фізичній особі ОСОБА_2 - резиденту України готівкових коштів на банківський рахунок, який відкритий в іноземній державі. В ході перевірки ОСОБА_2 наданий запит щодо надання пояснень та первинних документів щодо руху коштів по банківським картам МС Gold 5100910000078665 (USD) та МС Gold 5100910000068617 (EUR), довідки про наявність банківських рахунків в AS «Regionala Investiciju banka» у період 01.01.2016-31.12.2018 р.р., відкритих на ім`я ОСОБА_3 Володимира, довідки про суми податків та зборів, сплачені за межами України, а також про базу та/або об`єкти оподаткування (довідка підлягає легалізації у відповідній країні, відповідній закордонній дипломатичній установі України, якщо інше не передбачено чинними міжнародними договорами України), у т.ч. сплата податків і зборів від отриманих доходів Suncroft Business (Великобританія) та LORDNET IMPORT CORP (Панама) за період 01.01.2016-31.12.2018 р.р. До перевірки надано лише пояснення та довідки банку RIB Regional Investment Bank AS «Regionala Investiciju banka» від 17.04.2019р. та від 17.05.2019р., згідно яких у період 01.01.2016 - 16.05.019 р.р. у ОСОБА_2 рахунки в банку відсутні. Однак, відповідно до наданих Генеральною прокуратурою України матеріалів, які надані банком AO «Regionala Investiciju banka» згідно постанови від 19.10.2017 р. слідчого судді суду Видземского передмістя міста Риги, перевіркою встановлено, що фізична особа ОСОБА_2 отримав доходи на карткові рахунки в країні Латвія без сплати податків в Україні.

Ухвалою судді Одеського окружного адміністративного суду від 21.09.2019р. позовну заяву залишено без руху; надано позивачу 5-денний строк для усунення недоліків позовної заяви з дня отримання ухвали.

24.10.2019р. (вх. № 39192/19) від позивача надійшло клопотання про усунення недоліків позовної заяви. Позивач усунув недоліки позовної заяви, сплативши судовий збір.

Ухвалою суду від 28.10.2019 р. відкрито провадження в адміністративній справі та визначено, що її розгляд буде проводитись за правилами загального позовного провадження; призначено підготовче засідання по справі на 20.11.2019 р. 12 год. 00 хв.

Ухвалою суду від 20.11.2019р., яку занесено до протоколу судового засідання, замінено відповідача з Головного управління ДПС в Одеській області на Головне управління ДФС в Одеській області, оголошено перерву до 17.12.2019р.

Ухвалою суду від 17.12.2019р. продовжено строк підготовчого провадження по справі на тридцять днів; оголошено перерву у підготовчому засіданні по справі до 16.01.2020 р.

Ухвалою суду від 16.01.2020 р., яку занесено до протоколу судового засідання, оголошено перерву у підготовчому засіданні по справі до 24.01.2020 р.

Ухвалою суду від 24.01.2020р. підготовче провадження у справі закрито; призначено судове засідання для розгляду справи по суті на 20.02.2019 р.

Ухвалою суду від 20.02.2019 р., яка занесена до протоколу засідання, у судовому засіданні оголошено перерву до 24.02.2020р.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив їх задовольнити.

Представник відповідача проти позову заперечував, посилаючись на обставини, зазначені у відзиві на позовну заяву.

Заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності, суд,-

ВСТАНОВИВ:

Головним управлінням ДФС в Одеській області відповідно до пп.20.1.4 п.20.1 ст. 20, пп.78.1.2 п.78.1 ст.78 ПК України, на підставі наказу Головного управління ДФС в Одеській області № 2288 від 27.03.2019р. проведено документальну позапланову виїзну перевірку діяльності фізичної особи - платника податків ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 ) з питань дотримання вимог податкового законодавства щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на доходи фізичних осіб та військового збору за період з 01.01.2016р. по 31.12.2018р.

За наслідками перевірки складено акт №641/15-32-13-05/ НОМЕР_2 від 11.04.2019 р. (т.1, а.с. 12-24)

17.04.2019 р. до Головного управлінням ДФС в Одеській області надійши заперечення до акту перевірки, в яких позивач зазначив щодо його незгоди з висновками акту, оскільки податковим органом його не повідомлено про проведення перевірки та не досліджені всі матеріали, які стосуються предмету перевірки, в зв`язку з чим у урахуванням приписів пп.78.1.5 п.78.1 ст.78 ПК України просив переглянути результати документальної позапланової перевірки з питань дотримання податкового законодавства щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на доходи фізичних осіб та військового збору за період з 01.01.2016р. по 31.12.2018р. (т.1, а.с. 39-40).

26.04.2019р. (вих. № 8182Ч/15-32-13-05-09) за наслідками розгляду заперечення від 17.04.2019 р. (вх. №46505/ЧН/15-32 від 18.04.2019р.) до акту №641/15-32-13-05/ НОМЕР_2 від 11.04.2019 р., повідомлено позивача, що на підставі пп. 78.1.5 п.78.1 ст.78 ПК України буде проведено документальну позапланову перевірку фізичної особи - платника податків ОСОБА_2 з питань, що стали предметом розгляду заперечень до акту перевірки №641/15-32-13-05 від 11.04.2019 р.(т.1, а.с. 41-43).

На підставі пп.20.1.4 п.20.1 ст.20, пп.78.1.5 п.78.1 ст.78, ст. 79 ПК України, відповідно до наказу Головного управлінням ДФС в Одеській області №3271 від 26.04.2019р. проведено документальну позапланову невиїзна перевірку фізичної особи-платника податку ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 ) з питань, що стали предметом розгляду заперечень до акту перевірки №641/15-32-13-05 від 11.04.2019 р., а саме: з питань дотримання податкового законодавства щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на доходи фізичних осіб та військового збору за період 01.01.2016 - 31.12.2017 р.р.

За наслідками перевірки складено акт №1053/15-32-13-05-2608213018 від 03.06.2019р. (т.1, а.с. 25-38), відповідно до висновків якого встановлено, зокрема, порушення:

п.п.49.18.4 п.49.18 ст.49, пп.«в» 176.1 ст.176, п.179.1 ст.179 ПК України - не подання податкової декларації про майновий стан і доходи за 2016 рік по строку 01.05.2017р., не подання податкової декларації про майновий стан і доходи за 2017 рік по строку подання до 01.05.2018 р.;

п.п. 164.2.20 п.164.2 ст.164, п.п.167.1 ст.167, п.п.168.2.1 п.168.2 ст.168, пп.170.11.1 п.170.11 ст.170 ПК України занижена сума податку на доходи фізичних осіб у розмірі 1477296,58 грн., у т.ч. за період 01.01.2016р. - 31.12.2016р. - 916712,74 грн, 01.01.2017р.-19.10.2017р. - 560583,84 грн.;

пп.1.2, п. 1.4, п.1.5, пп.1.6 п. 16 1 підрозділу 10 розділу XX, ст.163, пп. 164.1.3 п.164.1 ст. 164, п.168.4 ст. 168, пп.168.2.1 п.168.2 ст.168 ПК України донараховано військового збору у розмірі 123108,05 грн.

За результатами перевірки на підставі акта перевірки №1053/15-32-13-05-2608213018 від 03.06.2019р. прийнято податкові повідомлення-рішення:

№0019761305 від 21.06.2019р., яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за платежем «податок на доходи фізичних осіб за результатами річного декларування» в сумі 1846620,73 грн., в тому числі за податковими зобов`язаннями 1477296,58 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 369324,15 грн. (т.1, а.с. 9);

№0019741305 від 21.06.2019р., яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за платежем «військовий збір» у розмірі 153885,06 грн., в тому числі за податковими зобов`язаннями 123108,05 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) у розмірі 30777,01 грн. (т.1, а.с. 10);

№0019751305 від 21.06.2019р., яким до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції (штрафи) в сумі 340,00 грн. за порушення п.п.49.18.4 п.49.18 ст.49, пп.«в» 176.1 ст.176, п.179.1 ст.179 ПК України (т.1, а.с. 11).

Не погоджуючись з цими податковими повідомленнями-рішеннями, 05.07.2019 р. №05/07-1 до ДФС України позивач подав скаргу в порядку адміністративного оскарження, за результатами розгляду якої рішенням ДФС України від 05.09.2019 р. (вих. №/ч/99-00-08-05-04) відмовлено в її задоволенні.

Вважаючи, що дії відповідача щодо проведення документальної позапланової перевірки фізичної особи - платника податку ОСОБА_2 за період 01.01.2016-31.12.2018 рр. і податкові повідомлення-рішення є протиправними та такими, що підлягають скасуванню, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Згідно із ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Так, ч. 2 ст. 2 КАС України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Щодо позовних вимог про визнання незаконними дій ГУ ДФС в Одеській області стосовно проведення документальної позапланової перевірки фізичної особи - платника податку ОСОБА_2 за період 01.01.2016 -31.12.2018 рр., суд дійшов висновку про відмову в їх задоволенні, з огляду на наступне.

Відповідно до пп.20.1.4 п. 20.1 ст.20 ПК України контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Пунктом 75.1 ст.75 ПК України передбачено, що контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків (п.п.75.1.2 п.75.1 ст. 75 ПК України).

Згідно пп.78.1.2 п.78.1 ст.78 ПК України документальна позапланова перевірка здійснюється у разі, якщо платником податків не подано в установлений законом строк податкову декларацію, розрахунки, звіт про контрольовані операції або документацію з трансфертного ціноутворення, якщо їх подання передбачено законом.

Про проведення документальної позапланової перевірки керівник (його заступник або уповноважена особа) контролюючого органу приймає рішення, яке оформлюється наказом (п. 78.4 ст. 78 ПК України).

Так, згідно пп.78.1.5 п.78.1 ст.78 ПК України документальна позапланова перевірка здійснюється, якшо платником податків подано в установленому порядку контролюючому органу заперечення до акта перевірки та/або додаткові документи в порядку, визначеному пунктом 44.7 статті 44 цього Кодексу, або скаргу на прийняте за її результатами податкове повідомлення-рішення, в яких вимагається повний або частковий перегляд результатів відповідної перевірки або скасування прийнятого за її результатами податкового повідомлення-рішення у разі, коли платник податків у своїй скарзі (запереченнях) посилається на обставини, що не були досліджені під час перевірки, та об`єктивний їх розгляд неможливий без проведення перевірки. Така перевірка проводиться виключно з питань, що стали предметом оскарження.

Згідно матеріалів справи, до Головного управління ДФС в Одеській області надійшли листи Генеральної прокуратури України від 11.03.2019р. № 15/2-26142ВИХ-19 (вх. №9282/9/15-32 від 13.03.2019р.), №15/2-28644-17 (вх. №10843/15-32 від 22.03.2019) про здійснення досудового розслідування у кримінальному проваджені №42017000000004142 від 17.11.2017р. за ознаками кримінальних правопорушень про отримання доходів фізичною особою ОСОБА_2 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ) на банківський рахунок, відкритий в іноземній державі (т.1, а.с.79-80).

На підставі пп.20.1.4 п.20.1 ст.20 пп. 78.1.2, п.78.1 ст.78 ПК України виданий Головним управлінням ДФС в Одеській області наказ №2288 від 27.03.2019р. про проведення з 03.04.2019 р. документальної позапланової невиїзної перевірки фізичної особи - платника податку ОСОБА_2 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ) з питань дотримання податкового законодавства щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на доходи фізичних осіб та військового збору за період 01.01.2016 - 31.12.2018 рр.

Повідомлення про проведення позапланової невиїзної перевірки №443/13-05 від 27.03.2019р. та копію наказу №2288 від 27.03.2019р., виданого Головним управлінням ДФС в Одеській області, направлено платнику податків ОСОБА_2 рекомендованим листом із повідомленням про вручення засобами поштового зв`язку 27.03.2019 р. (№6760205503834) відповідно до вимог ст.42 ПК України (т.1, а.с. 82-83). Проте станом на 02.04.2019р. повідомлення про вручення не повернулось.

03.04.2019р. посадовими особами відповідача складено акт №335/15-32-13-05 від 03.04.2019р. про відмову від отримання копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та підписання повідомлення про місце і час проведення перевірки (т.1, а.с. 84-85).

На підставі пп.20.1.4 п.20.1 ст.20 пп. 78.1.2 п.78.1 ст.78 ПК України, відповідно до наказу Головного управління ДФС в Одеській області №2288 від 27.03.2019р., головним державним ревізором - інспектором відділу контрольно-перевірочної роботи фізичних осіб управління податків і зборів з фізичних осіб ГУ ДФС в Одеській області Вороною Т.В. проведена документальна позапланова невиїзна перевірка фізичної особи - платника податку ОСОБА_2 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ) з питань дотримання податкового законодавства щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на доходи фізичних осіб та військового збору за період 01.01.2016-31.12.2018 р.р.

За результатами проведеної на підставі пп.20.1.4 п.20.1 ст.20, пп. 78.1.2 п.78.1 ст.78 ПК України, згідно наказу Головного управління ДФС в Одеській області №2288 від 27.03.2019р. документальної позапланової перевірки, Головним управлінням ДФС в Одеській області зареєстровано акт №641/15-32-13-05/ НОМЕР_2 від 11.04.2019 р.

За результатами розгляду заперечень позивача на акт перевірки Головним управлінням ДФС в Одеській області зроблено висновок щодо проведення на підставі пп.78.1.5 п.78.1 ст. 78 ПК України документальної позапланової перевірки фізичної особи - платника податків ОСОБА_2 з питань, що стали предметом розгляду заперечень до акту перевірки №641/15-32-13-05 від 11.04.2019 р.

На підставі пп.20.1.4 п.20.1 ст.20, пп.78.1.5 п.78.1 ст.78, ст. 79 ПК України, відповідно до наказу Головного управління ДФС в Одеській області №3271 від 26.04.2019р. Головним управлінням ДФС в Одеській області проведена документальна позапланова невиїзна перевірка фізичної особи-платника податку ОСОБА_2 з питань, що стали предметом розгляду заперечень до акту перевірки №641/15-32-13-05 від 11.04.2019 р., а саме: з питань дотримання податкового законодавства щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на доходи фізичних осіб та військового збору за період 01.01.2016 - 31.12.2017 р.р.

Судом встановлено, що повідомлення про проведення позапланової невиїзної перевірки №639/13-05 від 26.04.2019р. та копію наказу Головного управління ДФС в Одеській області №3271 від 26.04.2019р вручено представнику платника податку ОСОБА_2 адвокату ОСОБА_1 , який діє на підставі договору від 01.12.2018 р. про надання правових послуг.

Перевірку проведено за адресою: АДРЕСА_2 , каб АДРЕСА_3 , за результатами якої складений акт №1053/15-32-13-05 від 03.06.2019р., який отримано представником ОСОБА_2 адвокатом Марцияш О.І.

Відповідно до п.79.2 ст.79 ПК України документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу виключно на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, та за умови вручення платнику податків (його представнику) у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.

Виконання умов цієї статті надає посадовим особам контролюючого органу право розпочати проведення документальної невиїзної перевірки.

За приписами п.42.2 ст. 42 ПК України документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному пунктом 42.4 цієї статті, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику).

На думку позивача, посадові особи відповідача не ознайомили його з наказом №2288 від 27.03.2019р. та актом перевірки №641/15-32-13-05 від 11.04.2019р. як того вимагає п.79.2. ст.79 ПК України, однак зазначене спростовується матеріалами справи та поясненнями свідка.

На адресу позивача копії наказу №2288 від 27.03.2019р. та акту перевірки №641/15-32-13-05 від 11.04.2019р. направлено рекомендованими листами із повідомленням про вручення засобами поштового зв`язку. Отже, вимоги ст.ст. 42,79 ПК України контролюючим органом було виконано. Крім того суд зазначає, що правомірність наказів про проведення перевірки не є предметом спору у даній справі.

Відтак судом відхиляються доводи про те, що перевірка Чернякова В.А., на підставі якої був винесений первісний акт від 11.04.2019 р. була розпочата незаконно, з порушенням п. 78.4 ст. 78, п.79.2 ст. 79 ПК України, у зв`язку з чим були відсутні законні правові підстави для проведення повторної перевірки та винесення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Надаючи правову оцінку правомірності прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, суд виходив із наступного.

Згідно пп. «а» пп.14.1.54 п. 14.1 ст. 14 ПК України дохід з джерелом їх походження з України - будь-який дохід, отриманий резидентами або нерезидентами, у тому числі від будь-яких видів їх діяльності на території України (включаючи виплату (нарахування) винагороди іноземними роботодавцями), її континентальному шельфі, у виключній (морській) економічній зоні, у тому числі, але не виключно, доходи у вигляді: процентів, дивідендів, роялті та будь-яких інших пасивних (інвестиційних) доходів, сплачених резидентами України.

За приписами пп.162.1.1 п.162.1 ст. 162 ПК України платниками податку є фізична особа - резидент, яка отримує доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи.

Згідно пп.163.1.3 п. 163.1 ст. 163 ПК України об`єктом оподаткування резидента є іноземні доходи - доходи (прибуток), отримані з джерел за межами України.

За приписами п.164.1 ст. 164 ПК України загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.

У разі використання права на податкову знижку базою оподаткування є чистий річний оподатковуваний дохід, який визначається шляхом зменшення загального оподатковуваного доходу з урахуванням пункту 164.6 цієї статті на суми податкової знижки такого звітного року.

Базою оподаткування для доходів, отриманих від провадження господарської або незалежної професійної діяльності, є чистий річний оподатковуваний дохід, який визначається відповідно до пункту 177.2 статті 177 та пункту 178.3 статті 178 цього Кодексу.

Загальний оподатковуваний дохід складається з доходів, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання), доходів, які оподатковуються у складі загального річного оподатковуваного доходу, та доходів, які оподатковуються за іншими правилами, визначеними цим Кодексом.

Відповідно пп. 164.2.20 п.164.2 ст.164 ПК України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються: інші доходи, крім зазначених у статті 165 цього Кодексу.

Згідно п.167.1 ст.167 ПК України ставка податку становить 18 відсотків бази оподаткування щодо доходів, нарахованих (виплачених, наданих) (крім випадків, визначених у пунктах 167.2-167.5 цієї статті) у тому числі, але не виключно у формі: заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат або інших виплат і винагород, які нараховуються (виплачуються, надаються) платнику у зв`язку з трудовими відносинами та за цивільно-правовими договорами.

За приписами пп.170.11.1 п.170.11 ст.170 ПК України, у разі якщо джерело виплат будь-яких оподатковуваних доходів є іноземним, сума такого доходу включається до загального річного оподатковуваного доходу платника податку - отримувача, який зобов`язаний подати річну податкову декларацію, та оподатковується за ставкою, визначеною пунктом 167.1 статті 167 цього Кодексу, крім доходів, визначених підпунктом 167.5.4 пункту 167.5 статті 167 цього Кодексу, які оподатковуються за ставкою, визначеною підпунктом 167.5.4 пункту 167.5 статті 167 цього Кодексу.

Відповідно до п.п.168.2.1 п.168.2 ст.168 ПК України платник податку, що отримує доходи від особи, яка не є податковим агентом, та іноземні доходи, зобов`язаний включити суму таких доходів до загального річного оподатковуваного доходу та подати податкову декларацію за наслідками звітного податкового року, а також сплатити податок з таких доходів.

За змістом акту перевірки №1053/15-32-13-05 від 03.06.2019р., до Головного управління ДФС в Одеській області надійшли листи Генеральної прокуратури України від 11.03.2019р. № 15/2-26142ВИХ-19 (вх. ГУ ДФС №9282/9/15-32 від 13.03.2019р.), №15/2-28644- 17 (вх. ГУ ДФС №10843/15-32 від 22.03.2019р.) про здійснення досудового розслідування у кримінальному проваджені № 42017000000004142 від 17.11.2017р. за ознаками кримінальних правопорушень та виявленими фактами переведення упродовж 2016-2017 рр. фізичній особі ОСОБА_2 - резиденту України з рахунків SUNCROFT BUSINESS LEP (Suite В, 11 Churchill Court,58 Station Road. North Harrow, Middlesex, England HA2 7SA. Great Britain) готівкових коштів на банківський рахунок, який відкритий в іноземній державі.

Відповідно до наданих Генеральною прокуратурою України матеріалів, перевіркою встановлено, що фізична особа-резидент України ОСОБА_2 отримав доходи з рахунку в країні Європейського Союзу без сплати податків України на карткові рахунки №№ НОМЕР_3 (т.1, а.с. 18-21).

Під час перевірки платнику податків ОСОБА_2 наданий запит щодо надання пояснень та первинних документів щодо руху коштів по банківським картам МС Gold 5100910000078665 (USD) та МС Gold 5100910000068617 (EUR), довідки про наявність банківських рахунків в AS «Regionala Investiciju banka» у період 01.01.2016-31.12.2018 р.р., відкритих на ім`я ОСОБА_2 , довідки про суми податків та зборів, сплачені за межами України, а також про базу та/або об`єкти оподаткування (довідка підлягає легалізації у відповідній країні, відповідній закордонній дипломатичній установі України, якщо інше не передбачено чинними міжнародними договорами України), у т.ч. сплата податків і зборів від отриманих доходів SUNCROFT BUSINESS LLP (Великобританія) та LORDNET IMPORT CORP (Панама) за період 01.01.2016-31.12.2018 р.р.

До перевірки представником платника податків ОСОБА_2 надано пояснення та довідки банку RIB Regional Investment Bank AS «Regionala Investiciju banka» від 17.04.2019р. та від 17.05.2019р., згідно яких у період 01.01.2016 - 16.05.019 рр. у ОСОБА_2 рахунки в банку відсутні.

Позивач доводить, що він не отримував на власні рахунки грошові кошти від Suncroft Business LLP та зазначені в акті перевірки рахунки №№ НОМЕР_1 LV10RIBR00052230C000 йому не належать. Рахунки №№LV80RIBR00052230C0003, LV10RIBR00052230C0002 можна ідентифікувати як рахунки, що відкриті в AO Regionala Investiciju Banka (Латвія).

На підтвердження зазначених обставин надано копії довідок №R/02/92 від 17.04.2019р. та № R/02/110 від 17.05.2019 р., виданих на запит ОСОБА_2 банком AO Regionala Investiciju Banka (Латвія), в яких зазначено про відсутність рахунків, відкритих в цьому банку на ім`я ОСОБА_2 за період з 01.01.2016 р. по 16.05.2019 р. та те, що рахунки №№ НОМЕР_1 LV10RIBR00052230C0002 не належать ОСОБА_4 (т. 1, а.с. 45-46).

Крім того, 10.10.2019 р. Suncroft Business LLP на адвокатський запит представника позивача повідомлено, що вказані у листі рахунки є корпоративними картковими рахунками Suncroft Business LLP, які використовуються для представницьких витрат компанії (т.1, а.с. 47).

Позивач надавав вищевказані докази під час перевірки (пояснення ОСОБА_2 від 21.05.2019 р.) (т.1, а.с. 44-47), зазначаючи, що будь-яких доходів від Suncroft Business LLP чи інших компаній нерезидентів він не отримував, проте останніх безпідставно не враховано контролюючим органом.

Суд відхиляє зазначені у запереченнях на пояснення твердження відповідача про те, що Черняков В ОСОБА_5 є клієнтом AO Regionalf Investiciju Banka і має в ньому свої власні рахунки з посиланням на Загальні правила проведення правочинів, які уклали SUNCROFT BUSINESS LLP та AO Regionalf Investiciju Banka (т.2, а.с. 105-124), оскільки останні таких відомостей не містять та відповідні висновки відповідача є безпідставними, не підтверджені належними та достовірними доказами.

Згідно Загальних правил здійснення правочинів (AO Regionalf Investiciju Banka), клієнт – юридична чи фізична чи об`єднання таких осіб, яких з банком пов`язує хоча б один фінансовий правочин.

Згідно п.1.8 Загальних правил здійснення правочинів, банк видає клієнтам -юридичним і фізичним особам – дебетні карти (Maestro) і кредитні карти (Mass, Bussines, Gold) міжнародної системи платіжних карт MasterCard Worldwide. Перед видачею карти між банком та клієнтом укладається договір про надання та обслуговування платіжної карти. Карти прикріплені до розрахункового рахунку клієнта. Грошові кошти з карткового рахунку клієнт може використовувати лише при користуванні платіжними картами, прикріпленими до карткового рахунку.

За змістом п. 4.1.4 Загальних правил здійснення правочинів, якщо клієнт додатково бажає відкрити субрахунок (додатковий рахунок, прив`язаний до розрахункового рахунку), клієнт зобов`язаний надати банку відповідну заяву з обґрунтуванням цілей відкриття субрахунку.

Судом досліджено надані відповідачем до суду копії листів Генеральної прокуратури України від 11.03.2019р. № 15/2-26142ВИХ-19 (вх. №9282/9/15-32 від 13.03.2019р.), №15/2-28644-17 (вх. №10843/15-32 від 22.03.2019) та додані до них матеріали (т.1, а.с.79-80, 106-251; т.2, а.с. 1-136), з яких вбачається, що карткові рахунки №№ НОМЕР_1 та НОМЕР_4 є рахунками, які належать клієнту банку - компанії Suncroft Business LLP (т.1, а.с. 112, 149, 217-219).

При цьому, позивач є користувачем карти, а не клієнтом банку, що, зокрема, підтверджено копіями довідок №R/02/92 від 17.04.2019р. та № R/02/110 від 17.05.2019 р., виданих банком AO Regionala Investiciju Banka (Латвія), що в свою чергу також спростовує твердження відповідача щодо можливого відкриття субрахунків на ім`я позивача у вказаному банку.

З урахуванням наведеного, враховуючи встановлені судом обставини у їх сукупності, виходячи з системного аналізу приписів чинного законодавства, суд дійшов висновку, що висновки контролюючого органу щодо порушення позивачем приписів пп. 164.2.20 п.164.2 ст.164, п.п.167.1 ст.167, п.п.168.2.1 п.168.2 ст.168, пп.170.11.1 п.170.11 ст.170 ПК України, в зв`язку з чим занижено суму податку на доходи фізичних осіб у розмірі 1 477 296,58 грн., у т.ч. за період 01.01.2016р. - 31.12.2016р. - 916712,74 грн, 01.01.2017р.-19.10.2017р. - 560583,84 грн. не знайшли свого підтвердження під час судового розгляду, що свідчить про протиправність податкового повідомлення-рішення №0019761305 від 21.06.2019р. та наявність підстав для скасування останнього.

Згідно положень п.п.49.18.4 п.49.18 ст.49 ПК України податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює: календарному року для платників податку на доходи фізичних осіб - до 1 травня року, що настає за звітним, крім випадків, передбачених розділом IV цього Кодексу.

За змістом пп.«в» 176.1 ст.176 ПК України платники податку зобов`язані подавати податкову декларацію за встановленою формою у визначені строки у випадках, коли згідно з нормами цього розділу таке подання є обов`язковим.

Згідно п.179.1 ст.179 ПК України платник податку зобов`язаний подавати річну декларацію про майновий стан і доходи (податкову декларацію) відповідно до цього Кодексу.

Згідно пп.1.1, 1.2 п. 16 1 підрозділу 10 розділу XX ПК України платниками збору є особи, визначені пунктом 162.1 статті 162 цього Кодексу. Об`єктом оподаткування збором є доходи, визначені статтею 163 цього Кодексу.

За приписами п. 1.4, п.1.5, пп.1.6 п. 16 1 підрозділу 10 розділу XX ПК України нарахування, утримання та сплата (перерахування) збору до бюджету здійснюються у порядку, встановленому статтею 168 цього Кодексу, за ставкою, визначеною підпунктом 1.3 цього пункту. Відповідальними за утримання (нарахування) та сплату (перерахування) збору до бюджету є особи, визначені у статті 171 цього Кодексу. Платники збору зобов`язані забезпечувати виконання податкових зобов`язань у формі та спосіб, визначені статтею 176 цього Кодексу.

Враховуючи, що відповідачем не доведено факту отримання позивачем у період 2016-2018 рр. будь-яких інших доходів з джерелом їх походження за межами України, в останнього відсутній обов`язок подавати податкові декларації про майновий стан та доходи за період 2016-2018 р.р. відповідно до п. 179.2 ст. 179 ПК України, в зв`язку з чим податкове повідомлення-рішення №0019751305 від 21.06.2019р. є протиправним та підлягає скасуванню.

З огляду на відсутність належних та допустимих доказів, які підтверджують отримання ОСОБА_2 в період 2016-2017 рр. незадекларованого прибутку у розмірі 8207203,2 грн., неправомірність донарахування податку з доходів фізичних осіб, відповідно донарахування військового збору є також неправомірним, у зв`язку з чим податкове повідомлення-рішення №0019741305 від 21.06.2019р. є протиправним та підлягає скасуванню.

Згідно ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікована Україною 17.07.1997 року (далі - Конвенція), є частиною національного законодавства.

Статтею 1 Першого протоколу Конвенції передбачено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

У справі "Новік проти України" (18.12.2008) Суд зробив висновок, що "надзвичайно важливою умовою є забезпечення загального принципу юридичної визначеності. Вимога "якості закону" у розумінні пункту 1 статті 5 Конвенції означає, що закон має бути достатньо доступним, чітко сформульованим і передбачуваним у своєму застосуванні для того, щоб виключити будь-який ризик свавілля".

У справі "Щокін проти України" Суд дійшов висновку про порушення прав заявника, гарантованих статтею 1 Першого протоколу до Конвенції, по-перше, в зв`язку з тим, що відповідне національне законодавство не було чітким і узгодженим, та, відповідно, не відповідало вимозі "якості" закону і не забезпечувало адекватність захисту від свавільного втручання у майнові права заявника; по-друге, національними органами не була дотримана вимога законодавства щодо застосування підходу, який був би найбільш сприятливим для заявника - платника податку, коли у його справі національне законодавство припускало неоднозначне трактування.

Так, у Рішенні Європейського Суду по справі «ОСОБА_2 ШВЕЙЦАРІЇ» від 16 лютого 2000 року якість закону вимагає, щоб він був доступний для даної особи і вона також могла передбачити наслідки його застосування до неї та щоб закон не суперечив принципові верховенства права. Це означає, що в національному праві має існувати засіб правового захисту від свавільного втручання з боку державних органів у права, гарантовані Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод. Небезпека свавілля є особливо очевидною, коли виконавча влада здійснює свої функції закрито. Закон має містити досить зрозумілі й чіткі формулювання, які давали б громадянам належне уявлення стосовно обставин та умов, за якими державні органи уповноважені вдаватися до втручання в право.

Жодна норма не може вважатися „законом", якщо вона не сформульована з точністю, достатньою для того, щоб надати змогу громадянинові регулювати свою поведінку: він має бути спроможним - якщо потрібно, після відповідної консультації - передбачити такою мірою, наскільки це є розумним за даних обставин, наслідки, які можуть випливати з його дій. Ці наслідки не повинні бути передбачуваними з абсолютною певністю. У той час, як певність у праві є вельми бажаною, вона може спричиняти надмірну жорсткість, а право має йти в ногу з обставинами, що змінюються. Відповідно до цього більшість законів з необхідністю укладаються в термінах, які більшою чи меншою мірою є нечіткими, а їхнє тлумачення і застосування є питаннями практики (Рішення Європейського суду «Фельдек проти Словаччини» від 12.07.2001 року).

Положення закону повинні бути передбачуваними та надавати достатньо гарантій проти свавільного застосування (рішення Європейського суду по справі Свято- Михайлівської парафії проти України від 14.06.2007року).

Відповідно до ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

У зв`язку з викладеним, протиправне винесення податковим органом оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, рішення становить втручання у мирне володіння майном суб`єкта господарювання, що порушує статтю 1 Першого протоколу до Конвенції.

Суд акцентує увагу на тому, що відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Такий підхід узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини. Так, у п. 110 рішення від 23.07.2002 р. у справі Компанія Вестберґа таксі Актіеболаґ та Вуліч проти Швеції Суд визначив, що …адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління.

Всупереч наведеним вимогам відповідач як суб`єкт владних повноважень не надав суду достатніх беззаперечних доказів на обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його висновки про порушення позивачем вимог закону, і не довів правомірності оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, а тому останні підлягають скасуванню.

Решта доводів та заперечень учасників справи висновків суду по суті позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі “Серявін та інші проти України” від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі “Руїс Торіха проти Іспанії” від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Оцінивши кожен доказ, який є у справі щодо його належності, допустимості, достовірності та їх достатності і взаємного зв`язку у сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд вважає позов таким, що підлягає частковому задоволенню.

За приписами ч.1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи висновок суду щодо часткового задоволення позову, наявні підстави для стягнення з Головного управління ДФС в Одеській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_2 витрат по сплаті судового збору у розмірі 7684,00 грн.

Крім того, 20.11.2019р. (вх. № 43538/19) до суду надійшов попередній розрахунок суми судових витрат, згідно якого сума таких витрат складала 15972,00 грн. (т.1, а.с. 94)

24.02.2020р. (вх. № 8272/20) від представника позивача до суду надійшло клопотання про розподіл судових витрат, в якому останній повідомив про суму витрат на правову допомогу адвоката у даній справі з метою їх подальшого розподілу при винесенні рішення у справі, згідно якого вартість таких витрат склала 19844,00 грн.

У відповідності з ч.ч. 1, 3 ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; 3) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Судом встановлено, що 11.10.2019 р. між ОСОБА_2 (клієнт) та адвокатом Марціяш Олексанром Івановичем (свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю №2393 від 02.10.2012р.) укладено договір про надання правових послуг адвоката, за умовами якого клієнт доручає, а адвокат бере на себе зобов`язання надати клієнту необхідну юридичну допомогу, а також представляти його інтереси у всіх органах, організаціях та установах, в тому числі у всіх судових установах, органах прокуратури, поліції на стадії досудового слідства і судового розгляду (т.1, а.с. 61-62).

Згідно п.2.1 вказаного договору, оплата послуг адвоката здійснюється клієнтом по взаємній домовленості відповідно до Додаткової угоди № 1, яка є частиною цього договору та діє з моменту підписання договору.

Згідно п. 4.4 договору, підтвердженням виконання сторонами своїх зобов`язань згідно цього договору є погоджені акти про надання послуг, що складаються в ході виконання адвокатом взятих на себе цим договором зобов`язань та отримання адвокатом оплати. Акти вважаються погодженими після взаємного їх підписання сторонами.

Авокат ОСОБА_1 представляв інтереси позивача в суді.

У клопотанні від 24.02.2020р. (вх. № 8272/20) представник позивача зазначає, що у зв`язку із розглядом даної справи позивачем було понесено витрати, пов`язані з розглядом справи: на професійну правничу допомогу (в розрахунку 50 % від прожиткового мінімуму на 1 особу, встановленого Законом України «Про державний бюджет України на 2019рік»: 968 грн. за 1 годину роботи адвоката), загальна вартість яких склала 19844,00 грн.

При цьому зазначено детальний опис робіт (надання послуг), виконаних адвокатом та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги: зустріч, консультація клієнта, узгодження правової позиції у справі (1,5 години) – 1452,00 грн.; збір доказів: направлення адвокатського запиту до відповідача та до компанії Suncroft Business LLP (2 години) – 1936,00 грн.; підготовка та подання до суду позовної заяви (5 годин) 4840,00 грн.; дослідження наданих відповідачем заперечень та додаткових документів, підготовка додаткових пояснень (2 години) – 1936,00 грн.; участь у судових засіданнях (5 засідань по 1936,00 грн.) 9680,00 грн. Всього вартість 19844,00 грн.

На підтвердження вищевказаних витрат позивачем надано засвідчені копії: додаткової угоди № 1 від 11.10.2019р., акту приймання-передачі наданих послуг № 7 від 11.10.2019р. на суму 19844 грн., квитанції до прибуткового ордера № 24/02-1 від 24.02.2020р.

Згідно ч. 7 ст. 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

У відповідності з ч. 9 ст. 139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи на якій такі дії вчинялись.

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (ч.3 ст. 134 КАС України).

За приписами ч.5 ст. 134 КАС України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до ч.6 ст. 134 КАС України, у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч.7 ст. 134 КАС України).

Отже, враховуючи, що позовні вимоги задоволено частково, виходячи з принципу обґрунтованості та пропорційності розміру судових витрат до предмета спору, співмірності розміру судових витрат зі складністю справи та наданих адвокатом послуг, часом, витраченим адвокатом на надання відповідних послуг, обсягом наданих послуг, ціною позову та значенням справи для сторони, суд дійшов висновку про стягнення з Головного управління ДФС в Одеській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_2 судових витрат в сумі 5000 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 6, 7, 8, 9, 10, 77, 90, 139, 242-246, 250, 251, 255, 295, 297 КАС України, суд –

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_2 ) до Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області (65044, м. Одеса, вул. Семінарська, 5, код ЄДРПОУ 39398646) про визнання дій по проведенню перевірки незаконними, скасування податкових повідомлень-рішень №0019761305 від 21.06.2019р., №0019741305 від 21.06.2019р., №0019751305 від 21.06.2019р.,- задовольнити частково.

Скасувати податкові повідомлення-рішення ГУ ДФС в Одеській області (65044, м. Одеса, вул. Семінарська, 5, код ЄДРПОУ 39398646) №0019761305 від 21.06.2019 року, №0019741305 від 21.06.2019 року та № 0019751305 від 21.06.2019 року.

Стягнути з Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області (65044, м. Одеса, вул. Семінарська, 5, код ЄДРПОУ 39398646) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_2 ) судові витрати в сумі 5000 грн (п`ять тисячі гривень).

Стягнути з Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області (65044, м. Одеса, вул. Семінарська, 5, код ЄДРПОУ 39398646) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_2 ) витрати по сплаті судового збору у розмірі 7684 грн. (сім тисячі шістсот вісімдесят чотири гривні).

В решті позовних вимог,- відмовити.

Рішення може бути оскаржено до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга подається учасниками справи відповідно до п.15.5 ч.1 розділу VІІ «Перехідні положення» КАС України через Одеський окружний адміністративний суд до П`ятого апеляційного адміністративного суду.

Повний текст рішення виготовлено та підписано 28.02.2020р.

Суддя: Г.П. Самойлюк

.