Ухвала суду № 87892615, 27.02.2020, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/828/20

УХВАЛА

27 лютого 2020 року м. Одеса

Суддя Одеського окружного адміністративного суду Балан Я.В., вивчивши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, про визнання протиправним пункт протоколу засідання, зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

До Одеського окружного адміністративного суду з позовною заявою звернувся ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, про:

визнання протиправним та скасування пункту 10 протоколу засідання Комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум №61 від 17.05.2019 року, яким відмовлено ОСОБА_1 у призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги;

зобов`язання Міністерства оборони України призначити та виплатити у місячний строк з дня набрання законної сили рішенням суду ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу у розмірі 250-кратного прожиткового мінімуму встановленого законом для працездатних осіб на 01 січня 2018 року, з урахуванням висновків викладених у рішенні суду.

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 05 лютого 2020 року, вищевказану позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачеві строк для усунення недоліків позовної заяви десять днів з дня отримання копії ухвали про залишення позовної заяви без руху позивачем.

Серед причин залишення позовної заяви ОСОБА_1 , без руху, зокрема, був пропуск позивачем строку звернення з позовною заявою до адміністративного суду.

А саме, ОСОБА_1 , оскаржується пункт протоколу засідання Комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум №61 від 17.05.2019 року. З позовною заявою ОСОБА_1 , до Одеського окружного адміністративного суду звернувся 31.01.2020 року, тобто з пропуском встановленого шестимісячного строку.

Слід зазначити, що правовідносини щодо виплати одноразової грошової допомоги врегульовано Законом України ««Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» №2011-XII від 20.12.1991 року, який визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни.

Предметом спору адміністративної справи №420/828/20, є зобов`язання виплатити позивачу одноразову грошову допомогу, тобто позов подано на захист соціальних прав позивача, а тому, до спірних правовідносин необхідно застосовувати шестимісячний строк звернення до суду.

За приписами частини 5 статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Вказана правова позиція щодо застосування шестимісячного строку звернення до суду у вищевказаних правовідносинах була визначена Верховним Судом, зокрема, у постанові по справі №805/1158/17-а від 15 листопада 2019 року.

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 05 лютого 2020 року, було зазначено, що ОСОБА_1 , усунути недоліки позовної заяви необхідно шляхом надання до суду належним чином оформленого позову, відповідно до вимог статей 160, 161 КАС України, його копій відповідно до кількості учасників справи, заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду з наданням доказів поважності причин пропуску строку.

24 лютого 2020 року, через канцелярію Одеського окружного адміністративного суду, від ОСОБА_1 , надійшла заява про усунення недоліків (вх.№8349/20 від 24.02.2020 року), разом з позовною заявою та заявою про поновлення строку звернення до суду.

Оцінюючи доводи, наведені позивачем для поновлення строку звернення до суду, суд зазначає, що поважними причинами пропуску цього строку визнаються лише ті обставини, які є об`єктивно непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду, і мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.

Інститут строків у адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах і стимулює суд та учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Строки звернення до адміністративного суду з позовом обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Дана правова позиція також висловлена Верховним Судом у постанові по справі №813/3950/17 від 25.10.2018 року.

При цьому строк у шість місяців законодавець визнав достатнім для того, щоб особа, яка вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушено її права, свободи чи інтереси, визначилася, чи звертатиметься вона до суду з позовом за їх захистом.

Для вирішення питання про наявність або відсутність пропуску строку звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів особи, необхідно з`ясувати, яким саме рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені права цієї особи, коли розпочався перебіг цього строку.

Слід звернути увагу на той факт, що законодавче обмеження строку протягом якого особа може звернутися до суду, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах.

Як зазначає ОСОБА_1 , у заяві про поновлення строку звернення до адміністративного суду, оскаржуваний протокол засідання Комісії Міністерства оборони України №61 від 17.05.2019 року, позивачем було отримано у серпні 2019 року через поштову скриньку.

Як зазначив сам позивач, доказі підтвердження чіткої дати отримання конверту останній надати не може, оскільки конверт, зі слів позивача, було надіслано простою поштою, що унеможливлює його відстеження за номером поштових відправлень.

Інших підстав для визнання поважними причини пропуску строку звернення до адміністративного суду та його поновлення, ОСОБА_1 - не зазначено.

Враховуючи вищевикладене, суд зазначає, що наведені у заяві про поновлення строку звернення до суду обставини, а саме те, що позивач можливо отримав оскаржуваний протокол засідання у серпні 2019 року - не є об`єктивними, тобто такими, що не залежали від волі позивача, обставинами, які б доводили поважність причин пропуску встановленого законом строку звернення до адміністративного суду та пояснювали тривале зволікання з пред`явленням позову аж до 31 січня 2020 року.

Виходячи із закріпленої у КАС України презумпції можливості та обов`язку особи знати про стан своїх прав, доведенню також підлягає факт, що позивач не міг дізнатися про порушення свого права, що прямо випливає із загального правила про обов`язковість доведення стороною спору тих обставин, на котрі вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Подібну правову позицію висловив Верховний Суд України у справі №6-17цс17.

ОСОБА_1 , не надано жодного доказу на підтвердження поважності причин пропуску строку звернення до адміністративного суду, зокрема, позивачем не надано конверту, в якому він отримав оскаржуваний протокол комісії для встановлення хоча б дати його відправлення та отримання конверту поштовим відділенням позивача. З запитом про отримання інформації до Комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум стосовно дати надсилання протоколу №61 від 17.05.2019 року, ОСОБА_1 - не звертався, оскільки доказів подібного звернення суду - не надано.

Тобто доводів, які б свідчили про наявність об`єктивно непереборних обставин, пов`язаних з дійсними істотними перешкодами та труднощами для своєчасного вчинення дій щодо звернення до суду з позовом за захистом порушеного права, протягом установленого законом строку, позивачем суду не наведено. Відтак, суд визнає причини пропуску строку звернення до суду з позовом неповажними.

Згідно ст.17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію і практику Суду як джерело права.

Європейський суд з прав людини у своєму рішенні від 03.04.2008 року по справі «Пономарьов проти України» роз`яснив, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Отже, можливість поновлення судом пропущеного строку не є необмеженою, а вирішення цього питання пов`язується із наявністю поважних причин пропуску строку.

Аналогічна правова позиція міститься в ухвалі Верховного Суду від 04.10.2019 року по справі №805/3080/18-а.

У справах «Стаббігс та інші проти Великобританії» та «Девеер проти Бельгії» Європейський суд дійшов висновку, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, у тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав.

Крім того, Європейський суд з прав людини у рішенні від 28.03.2006 року у справі «Мельник проти України» зазначив, що правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях зазначає про те, що процесуальні строки (строки позовної давності) є обов`язковими для дотримання. Правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані (рішення Європейського суду у справі «Перез де Рада Каванілес проти Іспанії» від 28.10.1998 року, заява № 28090/95, пункт 45). Реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 171 КАС України, суд після одержання позовної заяви з`ясовує, чи позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними).

Відповідно до п. 9 ч. 4 ст.169 КАС України позовна заява повертається позивачеві у випадках, передбачених частиною другою статті 123 цього Кодексу.

Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву (ч. 2 ст.123 КАС України).

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовну заяву ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, про визнання протиправним пункт протоколу засідання, зобов`язання вчинити певні дії - належить повернути позивачеві.

Суд роз`яснює, що повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню із заявою до суду у порядку, передбаченому законом.

Керуючись ст.ст.120-123, 169, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

У Х В А Л И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Міністерства оборони України (03168, м. Київ, пр.-т. Повітрофлотський 6, код ЄДРПОУ 00034022), про визнання протиправним та скасування пункту 10 протоколу засідання Комісії Міністерства оборони України з питань розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум №61 від 17.05.2019 року, яким відмовлено ОСОБА_1 у призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги; зобов`язання Міністерства оборони України призначити та виплатити у місячний строк з дня набрання законної сили рішенням суду ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу у розмірі 250-кратного прожиткового мінімуму встановленого законом для працездатних осіб на 01 січня 2018 року, з урахуванням висновків викладених у рішенні суду - повернути позивачеві.

Роз`яснити позивачу, що повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню із заявою до суду у порядку, передбаченому законом.

Копію ухвали разом з адміністративним позовом та всіма доданими до нього матеріалами надіслати позивачу.

Ухвала суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 256 Кодексу адміністративного судочинства України, та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України, з урахуванням приписів пп. 15.5 п. 15 Розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Балан Я.В.