Рішення № 87892595, 27.02.2020, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/6881/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 лютого 2020 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Танцюри К.О.,

за участю секретаря Орленко А.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Одесі справу за адміністративним позовом громадянки СРВ ОСОБА_1 до Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов громадянки СРВ ОСОБА_1 до Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області про визнання протиправними дій щодо прийняття рішення від 08.11.2019р. №51032300002109 про відмову ОСОБА_1 в обміні бланку посвідки на постійне проживання по досягненню нею 45 річного віку та скасування його, зобов`язання Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області здійснити ОСОБА_1 обмін бланку посвідки на постійне проживання, у зв`язку з досягненням нею 45-річного віку.

Ухвалою суду від 25.11.2019р. відкрито провадження у справі та призначено розгляд справи за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою суду від 23.01.2020р. закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

В обґрунтування позовних вимог позивач у позовній заяві зазначала, що 11.09.2019р. громадянка СРВ ОСОБА_1 звернулася до Головного управління Державної міграційної служби в Одеської обла сті із заявою про обмін наявної у неї посвідки на постійне проживання по досягненню 45 річного віку та представником позивача було отримано лист відповідача від 12.11.2019р. про відмову в оформленні (видачі) посвідки на постійне проживання, на підставах, які передбачені підпунктом 11 пункту 62 Порядку офо рмлення, видачі, обміну, скасування, пересилання, вилучення та повернення державі, ви знання недійсною та знищення посвідки на постійне проживання, затвердженого по становою Кабінету Міністрів України від 25.04.2018р. №321. Позивач зазначила, що у 1988 році вона прибула до СРСР по міжурядовій угоді, укладеної між урядами СРСР та СРВ «щодо працевлаштування громадян СРВ на підприємствах у СРСР» та після спливу контракту і розпаду СРСР переїхала до України. Позивач вказала, що за час проживання в Україні вона створила сім`ю, у неї народилось двоє дітей, придбала квартиру та вона має стійкий правовий зв`язок із Україною. Позивач, посилаючись на положення Закону України «Про імміграцію», Порядок оформлення, видачі, обміну, скасування, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсною та знищення посвідки на постійне проживання,затверджений постановою Кабінету Міністрів України №321 від 25.04.2018р. вказала, що відповідач, на її думку, не маючи на те підстав, які б були визначені вказаним Порядком прийняв оскаржене рішення та просить суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Представник позивча у судовому засіданні підтримав позовні вимоги громадянки СРВ ОСОБА_1 та просив суд їх задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача заперечувала проти задоволення позовних вимог громадянки СРВ ОСОБА_1 з підстав викладених у відзиві від 11.12.2019р., вказавши що відповідно до п.21 Порядку формування квоти імміграції, Порядку провадження за заявами про надання дозволу на імміграцію і поданнями про його скасування та виконання прийнятих рішень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.12.2002р. №1983, було проведено перевірку особової справи громадянки СРВ ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , про надання дозволу на імміграцію в Україну, що і стало підставою для прийняття рішення про відмову в оформленні (видачі) посвідки на постійне проживання від 18.11.2019р. № НОМЕР_1 . У зв`язку з викладеним та посилаючись на правовий висновок, викладений у постанові Верховного Суду від 25.01.2018р. по справі №П/9901/5/18/800/399/17, а саме те, що обов`язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб`єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду, відповідач просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог громадянки СРВ ОСОБА_1 у повному обсязі.

08.01.2020р. до суду від представника позивача надійшла відповідь на відзив згідно якої представник позивача зазначала, що у відзиві відповідач, не зважаючи на приписи п.2 ст.77 КАС України, не навів жодного факту винних дій з боку позивачки, не надав жодного доказу та не пояснив мети, відповідно до якої позивач «вважається такою, що не має дозволу на імміграцію» та не назвав те, які саме «інші підстави передбачені чинним законодавством» спонукали його прийняти рішення «про відмову здійснити обмін бланку посвідки позивачу, на підставі п.11 п.62 Порядку №327.

Заслухавши пояснення представників сторін та дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступне.

ФамТхі Фіен є громадянкою Соціалістичної Республіки В`єтнам, що підтверджується копією національного паспорту Соціалістичної Республіки В`єтнам №РТ А00046265 від 07.02.2002р. ( а.с.48-50).

21.06.2003р. ОСОБА_1 звернулась до ВПР та МР УМВС України в Одеській області із заявою про залишення в Україні на постійне мешкання (а.с.44-47).

27.02.2004р. ОСОБА_1 звернулась до ВПР та МР УМВС України в Одеській області із заявою про видачу посвідки на постійне проживання в Україні (а.с.54-55)

Згідно висновку інспектора ВГІРФО УМВС України в Одеській області, затвердженого 27.02.2004р. начальником ВГІРФО УМВС України в Одеській області, було вирішено задовольнити клопотання ОСОБА_1 на документування тимчасовою посвідкою на проживання в Україні (а.с.53).

25.05.2007р. ОСОБА_1 видано посвідку на постійне проживання № НОМЕР_2 , з терміном дії-безстроково (а.с.61).

11.08.2008р. ОСОБА_1 видано посвідку на постійне проживання № НОМЕР_2 ( НОМЕР_3 ), з терміном дії-безстроково (а.с.59).

Як свідчать матеріали справи, відповідно до листа Департаменту у справах іноземців та осіб без громадянства №8.1-2780/8.5.1-19 від 17.07.2019р. адресованого Головному управлінню ДМС України в Одеській області у Департаменті опрацьовано проект висновку про скасування рішення про видачу посвідки на постійне проживання громадянці Соціалістичної Республіки В`єтнам ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 . Листом ДСІОБГ від 24.10.2018р. №8.1-3673/8.5.1.-18 Головне управління ДМС в Одеській області було установлено, що скасування рішення ВГІРФО УМВС України належить до компетенції голови ДМС та зобов`язано привести висновок ГУ ДМС в Одеській області про розгляд матеріалів щодо оформлення посвідки на постійне проживання в Україні громадянці Соціалістичної Республіки В`єтнам у відповідність до вимог чинного законодавства (а.с.62-63).

24.10.2019р. представник ОСОБА_1 звернулась до ГУ ДМСУ в Одеській області із заявою про надання копії рішення стосовно обміну бланку посвідки по досягненню 45 річного віку ОСОБА_1 , згідно заяви від 28.09.2019р.(а.с.73)

Рішенням Головного управління Державної міграційної служби в Одеській області від 08.11.2019р. № НОМЕР_1 відмовлено громадянці В`єтнаму ОСОБА_1 в оформленні (видачі) посвідки на постійне проживання, на підставі п.п.11 п.62 Порядку офо рмлення, видачі, обміну, скасування, пересилання, вилучення та повернення державі, ви знання недійсною та знищення посвідки на постійне проживання, затвердженого по становою Кабінету Міністрів України від 25.04.2018р. №321 (а.с.72).

Законом України “Про імміграцію” від 07.06.2001р. №2491-III визначені умови і порядок імміграції в Україну іноземців та осіб без громадянства.

Відповідно до ст.1 Закону України "Про імміграцію" імміграція - це прибуття в Україну чи залишення в Україні у встановленому законом порядку іноземців та осіб без громадянства на постійне проживання.

Відповідно до п.п. 21-24 Порядку провадження за заявами про надання дозволу на імміграцію і подання про його скасування та виконання прийнятих рішень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1983 від 26 грудня 2002 року, дозвіл на імміграцію скасовується органом, який прийняв рішення про надання такого дозволу. Питання щодо скасування дозволу мають право порушувати ДМС, її територіальні органи та територіальні підрозділи, МВС, органи Національної поліції, регіональні органи СБУ, Робочий апарат Укрбюро Інтерполу та Держприкордонслужба або органи, які у межах наданих повноважень забезпечують виконання законодавства про імміграцію, якщо стало відомо про існування підстав для скасування дозволу на імміграцію. Для прийняття рішення про скасування дозволу на імміграцію у разі, коли ініціатором такого скасування є ДМС, її територіальні органи або територіальні підрозділи, ними складається обґрунтований висновок із зазначенням підстав для скасування дозволу, визначених статтею 12 Закону України “Про імміграцію”, що надсилається до органу ДМС, який прийняв рішення про надання такого дозволу. У разі коли ініціатором скасування дозволу на імміграцію є інший орган, зазначений в абзаці другому пункту 21 цього Порядку, для прийняття відповідного рішення цим органом складається обґрунтоване подання із зазначенням підстав для скасування дозволу, визначених статтею 12 Закону України “Про імміграцію”, що надсилається до органу ДМС, який прийняв рішення про надання такого дозволу. ДМС, територіальні органи і підрозділи всебічно вивчають у місячний термін подання щодо скасування дозволу на імміграцію, запитують у разі потреби додаткову інформацію в ініціатора подання, інших органів виконавчої влади, юридичних і фізичних осіб, а також запрошують для надання пояснень іммігрантів, стосовно яких розглядається це питання. На підставі результату аналізу інформації приймається відповідне рішення. Про прийняте рішення письмово повідомляються протягом тижня ініціатори процедури скасування дозволу на імміграцію та іммігранти. Рішення про скасування дозволу на імміграцію надсилається протягом тижня органом, що його прийняв, до територіального підрозділу за місцем проживання для вилучення посвідки на постійне проживання в іммігранта та вжиття заходів відповідно до статті 13 Закону України "Про імміграцію". Копія рішення надсилається Держприкордонслужбі.

Стаття 12 Закону України “Про імміграцію” передбачає, що дозвіл на імміграцію може бути скасовано, якщо: 1) з`ясується, що його надано на підставі свідомо неправдивих відомостей, підроблених документів чи документів, що втратили чинність; 2) іммігранта засуджено в Україні до позбавлення волі на строк більше одного року і вирок суду набрав законної сили; 3) дії іммігранта становлять загрозу національній безпеці України, громадському порядку в Україні; 4) це є необхідним для охорони здоров`я, захисту прав і законних інтересів громадян України; 5) іммігрант порушив законодавство про правовий статус іноземців та осіб без громадянства; 6) в інших випадках, передбачених законами України.

Разом з тим, згідно п.62 Порядку оформлення, видачі, обміну, скасування, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсною та знищення посвідки на постійне проживання, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України

від 25 квітня 2018 р. № 321 територіальний орган/територіальний підрозділ ДМС відмовляє іноземцю або особі без громадянства в оформленні або видачі посвідки, у разі, коли: 1) іноземець або особа без громадянства мають посвідку чи посвідку на тимчасове проживання (крім випадків обміну посвідки або оформлення посвідки іноземцю або особі без громадянства, які тимчасово проживали на території України на підставі посвідки на тимчасове проживання), посвідчення біженця чи посвідчення особи, якій надано додатковий захист, які є дійсними на день звернення; 2) іноземець або особа без громадянства перебувають на території України з порушенням встановленого строку перебування або щодо них діє невиконане рішення уповноваженого державного органу про примусове повернення, примусове видворення або заборону в`їзду; 3) дані, отримані з баз даних Реєстру, картотек, не підтверджують надану іноземцем або особою без громадянства інформацію; 4) встановлено належність особи до громадянства України; 5) за видачею посвідки звернувся законний представник, який не має документально підтверджених повноважень для її отримання; 6) іноземцем або особою без громадянства подано не в повному обсязі або з порушенням строків, визначених пунктами 17 і 18 цього Порядку, документи та інформацію, необхідні для оформлення і видачі посвідки; 7) отримано від Національної поліції, СБУ, іншого державного органу інформацію про те, що дії іноземця та особи без громадянства загрожують національній безпеці, громадському порядку, здоров`ю, захисту прав і законних інтересів громадян України та інших осіб, що проживають в Україні, чи іноземець або особа без громадянства вчинили злочин проти миру, воєнний злочин або злочин проти людяності, як їх визначено в міжнародному праві, або розшукуються у зв`язку із вчиненням діяння, що відповідно до законів України визнається тяжким злочином; 8) паспортний документ іноземця або документ, що посвідчує особу без громадянства, підроблений, зіпсований або не відповідає встановленому зразку чи належить іншій особі або строк його дії закінчився; 9) встановлено факт подання іноземцем або особою без громадянства завідомо неправдивих відомостей, підроблених документів або встановлено факт скасування наданого їм дозволу на імміграцію; 10) виявлено факти невиконання іноземцем або особою без громадянства рішення суду чи державних органів, уповноважених накладати адміністративні стягнення, або вони мають інші майнові зобов`язання перед державою, фізичними або юридичними особами, включаючи ті, що пов`язані з попереднім видворенням за межі України, у тому числі після закінчення строку заборони подальшого в`їзду в Україну; 11) в інших випадках, передбачених законом.

Головне управління ДМС в Одеській області при прийнятті рішення від 18.01.2019р. про відмову в оформленні (видачі) посвідки на постійне проживання, керувався п.п.11 п.62 Порядку №321.

Однак, зазначений пункт статті є відсилочною нормою, а саме при посиланні на нього має бути також зазначена норма іншого закону, яка передбачає інші підстави для відмови іноземцю або особі без громадянства в оформленні або видачі посвідки. Разом з тим, як вбачається з оскаржуваного рішення іншої норми, окрім п.п.11 п.62 Порядку №321, відповідачем не зазначено.

При цьому, відповідачем не доведено та до матеріалів справи не надано жодних належних та допустимих доказів на підтвердження того, що за час перебування позивача на території України з`явилися обставини, які б слугували підставою для відмови в оформленні посвідки.

Разом з тим, як вбачається з висновку інспектора ВГІРФО УМВС України в Одеській області, затвердженого 27.02.2004р. начальником ВГІРФО УМВС України в Одеській області, яким вирішено документувати позивача тимчасовою посвідкою на проживання в Україні (а.с.53), підставою для такого рішення стало п.4 розділуV Закону України «Про імміграцію».

Так, п.4 розділуV Закону України «Про імміграцію» встановлено вважати такими, що мають дозвіл на імміграцію в Україну: іноземців та осіб без громадянства, які прибули в Україну на постійне проживання до набрання чинності цим Законом і мають у паспорті громадянина колишнього СРСР зразка 1974 року відмітку про прописку або отримали посвідку на постійне проживання в Україні; іноземців та осіб без громадянства, які змушені були залишити місця постійного проживання в Автономній Республіці Абхазія Грузії, прибули в Україну, одержали в установленому порядку тимчасову довідку і прожили в Україні не менш як п`ять років, а також їх повнолітніх дітей, які прибули в Україну разом з ними до досягнення повноліття, і звернулися із заявою про видачу їм посвідки на постійне проживання в Україні;іноземців та осіб без громадянства, які прибули в Україну до 6 березня 1998 року за Угодою між Урядом Соціалістичної Республіки В`єтнам та Урядом СРСР про направлення і прийняття в`єтнамських громадян на професійне навчання та роботу на підприємства і в організації СРСР від 2 квітня 1981 року, залишилися проживати в Україні і звернулися протягом шести місяців з дня набрання чинності цим Законом із заявою про видачу їм посвідки на постійне проживання в Україні; іноземців та осіб без громадянства, які прибули в Україну дітьми-сиротами у зв`язку із збройними конфліктами у місцях їх постійного проживання і виховуються або виховувалися у державних дитячих закладах чи в дитячих будинках сімейного типу або над якими встановлено чи було встановлено опіку або піклування громадян України.

Особам, зазначеним у пункті 4 Прикінцевих положень, посвідка на постійне проживання видається за їхніми заявами або заявами їх законних представників без оформлення дозволу на імміграцію. На них поширюється чинність статей 12-15 цього Закону.

Таким чином, громадянка СРВ ОСОБА_1 , яка ІНФОРМАЦІЯ_2 отримала посвідку на постійне проживання вважається такою, що має дозвіл на імміграцію в Україну.

При цьому, суд зазначає що відмова іноземцю або особі без громадянства в оформленні або видачі посвідки, який з 2007 року вже був документований посвідкою на постійне проживання та відповідно має дозвід на імміграцію, тягне за собою негативні наслідки для позивача, якими, відповідно до ст.13 Закону України «Про імміграцію», є вилучення посвідки на постійне проживання, обов`язок особи, стосовно якої прийнято рішення про скасування дозволу на імміграцію, виїхати з України протягом місяця з дня отримання копії рішення про скасування дозволу на імміграцію. Особа, яка не виїхала протягом місяця, підлягає видворенню в порядку, передбаченому законодавством.

Приймаючи до уваги викладене, суд приходить до висновку, що відповідачем не доведено правомірність своїх дій та їх відповідність нормам діючого законодавства України при прийнятті від 08.11.2019р. №51032300002109, який не відповідає принципу правової визначеності.

У зв`язку з викладеним, позовні вимоги позивача про визнання протиправними дій Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області щодо прийняття рішення від 08.11.2019р. №51032300002109 про відмову ОСОБА_1 в обміні бланку посвідки на постійне проживання по досягненню нею 45 річного віку та скасування рішення Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області від 08.11.2019р. №51032300002109 про відмову ОСОБА_1 в оформленні (видачі) посвідки на постійне проживання є обгрунтованими та підлягають задоволенню.

Поряд з цим, підлягають задоволенню позовні вимоги про зобов`язання Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області здійснити ОСОБА_1 обмін бланку посвідки на постійне проживання, у зв`язку з досягненням нею 45-річного віку, оскільки дана вимога є похідною від заявлених позивачем позовних вимог про визнання протиправними дій і скасування рішення, щодо яких суд дійшов про наявність підстав для їх задоволення.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Частиною 1 ст.139 КАС України визначено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як вбачається з квитанції №0.0.1526844482.1 від 18.11.2019р. позивачем сплачено судовий збір за подання адміністративного позову немайнового характеру у розмірі 768,40 грн.

Враховуючи те, що суд прийшов до висновку про наявність підстав для задоволення позовної заяви громадянки СРВ ОСОБА_1 у повному обсязі, суд вважає за можливе стягнути з Головного управління Державної міграційної служби України за рахунок бюджетних асигнувань на користь позивача сплачений судовий збір у сумі 768,40 грн.

Керуючись ст.ст. 241-246, 250, 255, 295,382 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов громадянки СРВ ОСОБА_1 - задовольнити.

Визнати протиправними дії Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області щодо прийняття рішення від 08.11.2019р. №51032300002109 про відмову ОСОБА_1 в обміні бланку посвідки на постійне проживання по досягненню нею 45 річного віку.

Скасувати рішення Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області від 08.11.2019р. № НОМЕР_1 про відмову ОСОБА_1 в оформленні (видачі) посвідки на постійне проживання.

Зобов`язати Головне управління Державної міграційної служби України в Одеській області здійснити ОСОБА_1 обмін бланку посвідки на постійне проживання, у зв`язку з досягненням нею 45-річного віку.

Стянути з Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області (код ЄДРПОУ 37811384, м.Одеса, вул. Преображенська,44) на користь громадянки СРВ ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_4 , АДРЕСА_1 ) судовий збір у розмірі 768,00 грн.(сімсот шістдесят вісім гривень сорок копійок).

Рішення набирає законної сили згідно ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст.ст. 293, 295 та п. 15-5 розділу VII Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення складено 27.02.2020р.

Суддя К.О. Танцюра

.