Рішення № 87892486, 24.02.2020, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

Іменем України

24 лютого 2020 р. № 400/4664/19 м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі судді Біоносенка В.В., за участю секретаря судового засідання Шакіної А.В., розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомОСОБА_1 , АДРЕСА_1 до за участю: позивача: ОСОБА_2 представника відповідача 1: Коваль А.В.Департамента патрульної поліції, вул. Федора Ернста, 3,Київ 48,03048 Державної казначейської служби України, вул. Бастіонна, 6,Київ,01601 провизнання дій та бездіяльності протиправними; зобов`язання вчинити певні дії; стягнення моральної шкоди в сумі 400,00 грн.,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 звернувся до адміністративного суду з позовом до Департаменту патрульної поліції з вимогами визнати протиправною бездіяльність Департаменту патрульної поліції щодо не повідомлення його протягом місяця про результати перевірки його заяви від 22.08.2019 поданої до Шевченківського управління поліції ГУНП в м. Києві та суть прийнятого рішення; зобов`язати Департамент патрульної поліції повідомити позивача про результати перевірки його заяви від 22.08.2019 поданої до Шевченківського управління поліції ГУНП в м. Києві та суть прийнятого рішення, визнати протиправною дією Департамента патрульної поліції затримання позивача 22.08.2019 біля Міністерства освіти і науки України 22.08.2019 та доставлення його до Шевченківського управління поліції в м. Києві, стягнути з Департаменту патрульної поліції на його користь 400 гривень морального відшкодування.

З ініціативи суду, до участі у справі залучено другого відповідача Державну казначейську службу України.

Свої позовні вимоги ОСОБА_2 обґрунтував тим, що 22.08.2019 він протестував під будівлею Міністерства освіти і науки України. Під час протесту до нього підійшли патрульні поліцейські та, застосувавши фізичну силу, посадили в автомобіль та доставили до Шевченківського відділу поліції. Позивач пояснив в автомобілі, що є інвалідом 2 групи та потребує послуг адвоката. Також з ним було пенсійне посвідчення, яке він показав поліцейським. Патрульні поліцейські сказали позивачу, що він вчинив злочин і його везуть до слідчого. У Шевченковському відділенні поліції патрульні поліцейські пропонували підписати якісь протокол, який він відмовився підписувати без захисника. Через деякий час, працівники Шевченківського відділу поліції позивача відпустили, оскільки не знали причини доставлення його патрульними поліцейськими. Того ж дня, ОСОБА_2 залишив скаргу у Шевченківському відділу поліції, а також 28.08.2019 направив скаргу до Урядової гарячої лінії. Листом від 18.10.2019 начальником Управління патрульної поліції у місті Києві повідомлено позивача, що за вказаним фактом буде ініційовано проведення службового розслідування. Більш ніяких відповідей на своє звернення позивач не отримав.

Позивач вважає, що відповідач порушив його право на мирний протест та на отримання повідомлення про результати перевірки його заяви. Доставлення до поліції та повідомлення про підозру у вчиненні злочину, викликали у позивача тривогу, яка переросла у страх. Страх посилював затримання, насильне доставлення до управління поліції, відмовою викликати адвокатів. Все це викликало душевній біль і страждання. Відповідач перешкодив меті приїзду до Києва, порушив звичайний стиль життя.

Відповідач позов не визнав, просив в задоволенні відмовити. Свою позицію виклав у відзиві. Відповідно до ст.262 КУпАП адміністративне затримання особи, яка вчинила адміністративні правопорушення, проводиться уповноваженими посадовими особами органів поліції. Таким чином окремим суб`єктом владних повноважень, який самостійно приймає рішення про застосування до особи адміністративного затримання є уповноважена особа органу поліції, а не орган поліції. Департамент патрульної поліції про адміністративне затримання позивача не приймав, позивача не затримував, а отже і його прав не порушував. 22.08.2019 позивачем подано заяву до Шевченківського УП ГУНП у м. Києві, у якій позивач повідомляв про обставини подій, які відбулися 22.08.2019. Зазначена заява отримана і зареєстрована 24.09.2019 за вх.І-11114. Відповідно до ч.1 ст.20 Закону України «Про звернення громадян» звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, невідкладно, але не пізніше п`ятнадцяти днів від дня їх отримання. Якщо в місячний термін вирішити порушені у зверненні питання неможливо, керівник відповідного органу, підприємства, установи, організації або його заступник встановлюють необхідний термін для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала звернення. При цьому, загальний термін вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати сорока п`яти днів. Відтак заява позивача від 22.08.2019 була розглянута УПП у м. Києві ДПП з додержанням встановленого чинним законодавством строку та листом від 18.10.2019, позивача повідомлено про результати її розгляду, яким є ініціювання проведення службового розслідування. Зважаючи на вказане твердження позивача щодо не повідомлення його про результати розгляду заяви від 22.08.2019 не відповідають дійсності. Таким чином позовні вимоги про визнання бездіяльності ДПП щодо неповідомлення позивача про результати розгляду його заяви від 22.08.2019 та зобов`язання здійснити таке повідомлення є безпідставними та не підлягають задоволенню судом.

Позивачем не надано жодних доказів на підтвердження обставин, якими він обґрунтовує позовні вимоги про стягнення моральної шкоди, як і доказів завдання йому моральної шкоди, а відтак позовні вимоги в цій частині також не можуть бути задоволенні судом.

В судовому засіданні 24.02.2020 позивач позовні вимоги підтримав, просив позов задовольнити. На запитання суду, ОСОБА_2 пояснив, що не розуміє чому його затримали патрульні поліцейські, оскільки вони не пояснили, але казали про вчинення злочину. Також, позивач зазначив, що був доставлений до Шевченківського управління поліції примусово, оскільки ніякої згоди на прибуття до приміщення поліції він не надав, і такого бажання у нього не було. В Київ він приїхав з метою проведення одиночного пікету біля Міністерства освіти і науки України, а дії патрульної поліції зірвали його плани. До працівників Шевченківського управління поліції у позивача претензій немає, оскільки вони також не знали чого його доставили до управління, патрульні поліцейські жодних документів з цього приводу не склали та до Шевченківського управління поліції не передали. Тому, одразу після доставлення патрульною поліцією, він був вільний.

Представник відповідача в судовому засідання, також підтримав позицію, викладену у відзиві, просив в задоволенні позову відмовити. На запитання суду, представник відповідача не зміг пояснити причини та підстави доставлення ОСОБА_3 22.08.2019 працівниками патрульної поліції до Шевченківського управління поліції. Також, представнику відповідача не було відомо, чи проведене службове розслідування за зверненням ОСОБА_3 з приводу його доставлення до управління поліції, та які його результати.

Суд розглянув справу 24.02.2020 в порядку спрощеного провадження за участю сторін, в судовому засіданні. 24.02.2020 в судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини судового рішення, повний текст судового рішення підписано 27.02.2020.

Дослідив матеріали справи, вислухав позивача та представника відповідача, суд встановив наступне.

22.08.2019 ОСОБА_2 проводив одиночне пікетування Міністерства освіти і науки України за адресою м. Київ, проспект Перемоги, 10, висловлюючи протест з приводу дій міністерства у його питанні.

Працівники патрульної поліції припинили одиночне пікетування позивача, та примусово доставили його на поліцейському автомобілі до Шевченківського управління поліції.

Після примусового доставлення ОСОБА_3 до Шевченківського управління, з позивачем жодних дій (опитування, бесіди, складання протоколу) не проводилось.

За фактом примусового доставлення ОСОБА_3 до управління поліції, патрульною поліцією не складено жодного документу.

Працівниками Шевченківського управління поліції, свободу позивача не було обмежено, і він після подачі скарги вільно залишив управління поліції.

Скарга ОСОБА_2 на дії патрульних поліцейських зареєстрована в журналі Шевченківського управління поліції за №68007, та 06.09.2019 направлена до Управління патрульної поліції у м. Києві для подальшого розгляду.

18.10.2019 начальником Управління патрульної поліції у місті Києві надано відповідь ОСОБА_4 про те, що за вказаним фактом УПП у м. Києві буде ініційовано проведення службового розслідування.

Станом на час розгляду справи, будь-яких інших відповідей з цього приводу позивач не отримував.

Відповідно до п.9 ч.1 ст.23 Закону України «Про Національну поліцію» поліція відповідно до покладених на неї завдань - доставляє у випадках і порядку, визначених законом, затриманих осіб, підозрюваних у вчиненні кримінального правопорушення, та осіб, які вчинили адміністративне правопорушення.

Відповідно до ст.37 Закону, поліція уповноважена затримувати особу на підставах, у порядку та на строки, визначені Конституцією України, Кримінальним процесуальним кодексом України та Кодексом України про адміністративні правопорушення, а також іншими законами України.

Відлік часу утримання затриманої фізичної особи в спеціально відведених для цього приміщеннях рахується з моменту її фактичного затримання.

Таким чином, поліцейські мають право на доставлення осіб до відділення поліції у двох випадках: 1) затриманих осіб, яких підозрюють у вчиненні кримінального правопорушення; 2) осіб, які вчинили адміністративне правопорушення.

Законом України «Про Національну поліцію» відсутнє безмежне, на власний розсуд, повноваження поліції на доставлення до відділу поліції громадян.

Оскільки, після доставлення ОСОБА_3 до Шевченківського управління поліції, йому не було висунуто звинувачення ані у кримінальному, ані у адміністративному правопорушенні, суд приходить до висновку, що на момент доставлення у патрульних поліцейських не було підстав, передбачених п.9 ч.1 ст.23 Закону.

На запит суду, пояснити причини та підстави доставлення ОСОБА_3 до Шевченківського управління поліції, представник відповідача в судовому засіданні не зміг.

Відповідно до ч.2 ст.77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

За таких обставин, оскільки відповідачем жодним чином не пояснено причини та підстави обмеження свободи ОСОБА_3 , примусового доставлення його патрульної поліцією до Шевченківського управління поліції 22.08.2019, суд вимушений прийти до висновку, що це доставлення було протиправним.

Відповідно до ст.16 Закону України «Про звернення громадян» скарга на дії чи рішення органу державної влади, органу місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, об`єднання громадян, засобів масової інформації, посадової особи подається у порядку підлеглості вищому органу або посадовій особі, що не позбавляє громадянина права звернутися до суду відповідно до чинного законодавства, а в разі відсутності такого органу або незгоди громадянина з прийнятим за скаргою рішенням - безпосередньо до суду.

Відповідно до ст.19 Закону, органи державної в межах своїх повноважень зобов`язані, об`єктивно, всебічно і вчасно перевіряти заяви чи скарги; забезпечувати поновлення порушених прав, реальне виконання прийнятих у зв`язку з заявою чи скаргою рішень; письмово повідомляти громадянина про результати перевірки заяви чи скарги і суть прийнятого рішення; у разі визнання заяви чи скарги необгрунтованою роз`яснити порядок оскарження прийнятого за нею рішення; не допускати безпідставної передачі розгляду заяв чи скарг іншим органам; особисто організовувати та перевіряти стан розгляду заяв чи скарг громадян, вживати заходів до усунення причин, що їх породжують, систематично аналізувати та інформувати населення про хід цієї роботи.

Відповідно до ст.20 Закону, звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше п`ятнадцяти днів від дня їх отримання. Якщо в місячний термін вирішити порушені у зверненні питання неможливо, керівник відповідного органу, підприємства, установи, організації або його заступник встановлюють необхідний термін для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала звернення. При цьому загальний термін вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати сорока п`яти днів.

Лист начальника Управління патрульної поліції у місті Києві від 18.10.2019, не є відповіддю на скаргу ОСОБА_3 щодо неправомірного доставлення його 22.08.2019 до Шевченківського управління поліції, оскільки не містить відповідей на поставленні скаржником питання.

Зазначений лист від 18.10.2019 можливо розглядати лише, як повідомлення про неможливість розгляду скарги позивача у місячний термін.

В подальшому відповідач зобов`язаний був повідомити позивача чим завершилось службове розслідування, чи визнано дії поліцейських правомірними чи протиправними, та які заходи вжитті. Відповідно до ст.16 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, строк службового розслідування не може перевищувати один місяць.

Але, станом на час розгляду справи, позивачу про це повідомлено не було. В судовому засідання представник відповідача також не зміг пояснити, чи було призначено службове розслідування та які його результати.

За таких обставин, суд прийшов до висновку, що відповідач не розглянув по суті скаргу ОСОБА_3 на його примусове доставлення 22.08.2019 до Шевченківського управління поліції.

В цій частині позов також належить задовольнити.

Відповідно до ч.1 ст.1167 Цивільного кодексу України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Відповідно до ст.1174 ЦК України, шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи.

Враховуючи висновки суду про протиправність дій відповідача по примусовому доставленню позивача 22.08.2019 до Шевченківського управління поліції, а також протиправної бездіяльності відповідача щодо не розгляду скарги позивача на зазначене примусове доставлення, суд вважає, що ОСОБА_3 має право на відшкодування моральної шкоди, завданої протиправним примусовим доставленням до поліції та тривалою бездіяльністю під час розгляду скарги на це доставлення.

Щодо розміру моральної шкоди, то визначення позивачем сума в 400 гривень, є адекватною та розумною сатисфакцією за порушення відповідачем прав позивача на особисту свободу, права на розгляд звернення, з врахуванням того, що сам позивач є пенсіонером, інвалідом 2 групи, а також дії поліції, стали перешкодою планом позивача на проведення політичного протесту біля Міністерства освіти і науки України, для чого він спеціально приїхав з м. Миколаєва до м. Києва.

В цій частині позов також належить задовольнити.

Позов задовольнити повністю.

На підставі викладеного, керуючись ст. 2, 19, 139, 241, 244, 242 - 246 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Департаменту патрульної поліції (вул. Федора Ернста, 3,Київ 48,03048 40108646) Державної казначейської служби України (вул. Бастіонна, 6,Київ,01601 37567646) задовольнити повністю.

2. Визнати протиправною бездіяльність Департаменту патрульної поліції щодо неповідомлення протягом місяця Ільченка Анатолія про результати перевірки його заяви від 22.08.2019, поданої до Шевченківського управління поліції Головного управління Національної поліції в м.Києві та суть прийнятого рішення.

3. Зобов`язати Департамент патрульної поліції повідомити Ільченка Анатолія про результати перевірки його заяви від 22.08.2019, поданої до Шевченківського управління поліції Головного управління Національної поліції в м.Києві, та суть прийнятого рішення.

4. Визнати протиправною дію Департаменту патрульної поліції щодо затримання Ільченка Анатолія біля Міністерства освіти і науки України 22.08.2019 та доставлення його до шевченківського управління поліції Головного управління Національної поліції в м.Києві.

5. Стягнути з Державного казначейства України за рахунок Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 400 (чотириста) гривень моральної шкоди.

6. Апеляційна скарга на це рішення може бути подана до П`ятого апеляційного адміністративного суду через Миколаївський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту рішення.

Суддя В. В. Біоносенко

Рішення складено у повному обсязі 27.02.2020