Рішення № 87892350, 19.02.2020, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа №1.380.2019.006414

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 лютого 2020 року

Львівський окружний адміністративний суд в складі:

головуючий суддя Кравців О.Р.,

секретар судового засідання Сільник Н.Є.,

від позивача ОСОБА_1 ,

від відповідача Ярова А.А.,

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_2 до Головного управління ДПС у Львівській області про стягнення середнього заробітку у зв`язку з невиплатою усіх належних сум при звільненні з роботи.

Суть справи.

До Львівського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 ) з позовною заявою до Головного управління ДПС у Львівській області, у якій просить суд стягнути з відповідача на користь позивача середній заробіток за період з 23.01.2019 до 20.10.2019 у зв`язку з невиплатою належних сум заробітної плати при звільненні з роботи в сумі 68953,20 грн., без урахування податків, зборів та інших платежів.

В обґрунтування позову позивач зазначив, що він працював в Дрогобицькій об`єднаній державній податковій інспекції Головного управління ДФС у Львівській області з 25.05.1993 по 22.01.2019. 22.01.2019 його звільнено з роботи з посади завідувача сектору фінансування бухгалтерського обліку та звітності. При звільненні позивачу підлягали до виплати грошова компенсація за невикористану основну та додаткову щорічні відпустки; вихідна допомога у розмірі середнього місячного заробітку. Оскільки остаточна виплата належної при звільненні суми здійснена лише 30.10.2019, позивач вважає, що в період з 23.01.2019 по 20.10.2019 існувала затримка у розрахунку, у зв`язку із звільненням з роботи. Тому позивач має право на відшкодування середнього заробітку за увесь період затримки відповідних виплат, що за його підрахунками становить 68953,20 грн.

Ухвалою суду від 06.12.2019 відкрито загальне позовне провадження в адміністративній справі.

03.01.2020 за вх. №285 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач з позовом не погоджується повністю з таких підстав.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 20.06.2019 у справі №813/2837/18 за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Головного управління ДФС у Львівській області про визнання протиправними дій, скасування наказу, стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду, зобов`язання вчинити дії, позов задоволено частково. Зокрема, стягнуто з відповідача на користь позивача середній заробіток за час затримки виконання рішення суду про поновлення на посаді у період з 01.02.2017 по 20.06.2018 у сумі 73591,93 грн. Відповідач вказане рішення оскаржив в апеляційному порядку. Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду 25.06.2019 вказане рішення Львівського окружного адміністративного суду залишено без змін. Надалі таку оскаржено до Верховного Суду.

Разом з тим, Головне управління ДПС у Львівській області отримало постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду лише 11.10.2019, а виплату заробітної плати – 21.10.2019.

Перерахунок грошової компенсації за невикористані відпустки та перерахунок перших п`яти днів лікарняних вчинено на основі заробітної плати за рішенням суду, тому відповідач вважає, що ним проведено перерахунок з ОСОБА_2 без затримки та відповідно до чинного законодавства.

Відповідач вказав, що на сьогоднішній день відповідач провів усі розрахунки з позивачем, підстави для стягнення з Головного управління ДПС у Львівській області на користь позивача немаєш.

Середнього заробітку за період з 23.01.2019 по 20.10.2019 у зв`язку з невиплатою належних сум заробітної плати при звільненні з роботи в розмірі 68953,20 грн. без урахування податків, зборів та інших платежів.

Просив у задоволенні позову відмовити повністю.

08.01.2020 від позивача надійшла відповідь на відзив за вх. №916, у якій вказав, що предметом спору є правовідносини щодо відповідальності відповідача за затримку розрахунку з позивачем при звільненні його з роботи, а саме: стягнення з відповідача на користь позивача середнього заробітку за період з 23.01.2019 по 20.10.2019 у зв`язку з невиплатою належних сум заробітної плати при його звільненні з роботи в розмірі 68953,20 грн. Позивачу на дату звільнення з роботи підлягав до виплати середній заробіток за час вимушеного прогулу у зв`язку із затримкою виконання відповідачем судового рішення на підставі ст. 117 Кодексу законів про працю України. Просив позов задовольнити.

Ухвалою суду від 10.01.2020 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

29.01.2020 за вх. №4897 від відповідача надійшли додаткові пояснення у справі. Особливу увагу відповідач звернув на те, що ні позов в цілому, ні з позовних вимог у справі 3813/2837/18, ні у рішенні від 20.06.2019 не було зобов`язано відповідача негайно виконати рішення щодо виплати належних позивачу сум. Просив у задоволенні позову відмовити.

11.02.2020 за вх. №7368 від позивача надійшли додаткові пояснення. Зазначив, що стягнення середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні передбачає одночасне існування таких обставин: працівник має бути звільнений з роботи; на дату звільнення працівника у роботодавця повинні існувати грошові зобов`язання перед працівником, які не були виплачені при звільненні; повинен існувати відомий розмір грошових зобов`язань роботодавця перед працівником.

Судовими рішеннями встановлено, що на дату поновлення позивача на роботі – 21.06.2018 і на дату звільнення – 22.01.2019 йому підлягала до виплати заробітна плата за період з 01.02.2017 до 20.06.2018 в розмірі 73591,93 грн.

В період з 23.01.2019 по 20.10.2019 існувала затримка у розрахунку з позивачем у зв`язку з його звільненням з роботи, а тому відповідно до ст. 117 КЗпП України, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню середній заробіток в розмірі 68953,20 грн. без врахування податків, зборів та інших платежів.

За чинною станом на момент розгляду справи судовою практикою, відповідно до норм ст. 117 КЗпП України за період з дати звільнення позивача до дати фактичного розрахунку з ним відповідач підлягає притягненню до відповідальності у виді стягнення з нього на користь позивача середнього заробітку незалежно від дати ухвалення та набрання законної сили судовим рішенням про стягнення невиплаченої (не донарахованої) заробітної плати (інших виплат) роботодавцем.

З огляду на викладене позов підлягає задоволенню.

Представник позивача позовні вимоги підтримав повністю, з підстав, викладених у позовній заяві, додаткових поясненнях. Просив позов задовольнити.

Представник відповідача проти позову заперечила, з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву та додаткових поясненнях. Просила у задоволенні позову відмовити повністю.

Суд заслухав пояснення представників сторін, з`ясував підстави позову, відзиву, додаткових пояснень, з`ясував фактичні обставини та відповідні їм правовідносини, дослідив письмові докази, долучені до матеріалів справи та, -

в с т а н о в и в :

Наказом начальника Дрогобицької ОДПІ від 01.07.2016 №48-0 ОСОБА_2 звільнено з займаної посади завідувача сектору інфраструктури згідно з п. 4 ч.1 ст. 83, п. 1 ч. 1 ст. 87 Закону України «Про державну службу», п. 1 ст. 40 КЗпП України (у зв`язку з скорочення штатної чисельності).

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 31.01.2017 у справі №813/2634/16 позов ОСОБА_2 задоволено частково: визнано протиправним та скасовано наказ Дрогобицької ОДПІ від 01.07.2016 № 48-0 «Про звільнення» в частині звільнення ОСОБА_2 ; поновлено ОСОБА_2 в Дрогобицькій ОДПІ на посаді завідувача сектору інфраструктури з 02.07.2016. Постанову суду в частині поновлення ОСОБА_2 в Дрогобицькій ОДПІ на посаді завідувача сектору інфраструктури підлягала до негайного виконання.

Фактично рішення суду про поновлення позивача на роботі в Дрогобицькій ОДПІ виконано лише 21.06.2019, оскільки 21.06.2019 його ознайомлено з наказом «Про поновлення на роботі» №9-о від 19.02.2018, а працівниками кадрової служби здійснено запис в трудовій книжці позивача про поновлення його на роботі.

У зв`язку із затримкою виконання судового рішення від 31.01.2017 у справі №813/2634/16, позивач вимушений був звернутися до суду.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 20.06.2019 у справі №813/2837/18 за позовом ОСОБА_2 до Головного управління ДФС у Львівській області про визнання протиправними дій та скасування наказу, стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду, позов задоволено частково; стягнуто з Головного управління ДФС у Львівській області на користь ОСОБА_2 середній заробіток за час затримки виконання рішення суду про поновлення на посаді за період з 01.02.2020 до 20.06.2018 в сумі 73591,93 грн.

Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 25.09.2019 у справі №857/7908/19 рішення Львівського окружного адміністративного суду від 20.06.2019 у справі №813/2837/18 залишене без змін.

Наказом Дрогобицької об`єднаної Державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області №1-о від 22.01.2019 «Про звільнення ОСОБА_3 », звільнено 22.01.2019 завідувача сектору фінансування бухгалтерського обліку та звітності ОСОБА_2 з роботи згідно з п. 4 ч. 1 ст. 83, п. 1 ч. 1 ст. 87 Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 №889-VIII, п. 1 ст. 40 КЗпП України.

У вказаному наказі вказано про необхідність проведення при звільненні позивачу виплат: грошової компенсації за невикористану основну та додаткову щорічні відпустки: за період роботи з 02.07.2017 по 01.07.2018 за 30 календарних днів; за період роботи з 02.07.2018 по 22.01.2019 за 16 календарних днів; за період роботи з 25.05.2017 по 24.05.2018 за 15 календарних днів; за період роботи з 25.05.2018 по 24.05.2019 за 15 календарних днів; вихідну допомогу у розмірі середнього місячного заробітку, згідно ст. 44 КЗпП України.

Разом з тим, сума 73591,93 грн. за рішенням суду від 20.06.2019 у справі №813/2837/18 виплачена позивачу на картковий рахунок лише 21.10.2019.

Позивач вважає, що оскільки станом на момент його звільнення – 22.01.2019 йому належну заробітну плату при звільненні не виплачено, він в порядку, передбаченому ст. 117 КЗпП України має право на відшкодування середнього заробітку за весь час затримки виплати, тобто 20.10.2019, у зв`язку з чим звернувся з позовом до суду.

Вирішуючи справу, суд керується таким.

Завданням адміністративного судочинства відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади, їх посадові особи повинні діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Питання відповідальності за затримку розрахунку при звільненні осіб рядового і начальницького складу, зокрема, затримку виплати грошового забезпечення не врегульовані положеннями спеціального законодавства, що регулює порядок, умови, склад, розміри виплати грошового забезпечення, проте врегульовані нормами Кодексу законів про працю України (далі КЗпП України).

Статтею 116 КЗпП України (в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) передбачено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

Частинами 1, 2 ст. 117 КЗпП України визначено, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Разом з тим, виходячи з наведених вимог законодавства всі суми, належні до сплати працівникові, мають бути виплачені у день його звільнення. Закон прямо покладає на підприємство, установу, організацію обов`язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать; в разі ж невиконання такого обов`язку наступає передбачена нормами КЗпП України відповідальність.

З огляду на викладене, необхідно вказати, що спір у розглядуваній справі стосується стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні позивача, а саме одноразової грошової допомоги, а не про розмір виплат звільненому працівнику, а тому твердження відповідача та висновки суду першої інстанції про наявність очевидного спору про розмір виплат є безпідставними.

Так, не проведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у зазначені в ст. 116 КЗпП України строки є підставою для відповідальності, передбаченої ст. 117 КЗпП України, тобто виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Після ухвалення судового рішення про стягнення заборгованості із заробітної плати роботодавець не звільняється від відповідальності, передбаченої ст. 117 КЗпП України, а саме виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, тобто за весь період невиплати власником або уповноваженим ним органом належних працівникові при звільненні сум.

Аналогічний правовий висновок міститься і постановах Верховного Суду від 11.06.2019, 06.08.2019 року по справах №524/8023/16-а, 826/9793/18 відповідно.

Судом з матеріалів справи встановлено, що позивач у період з 02.07.2016 по 31.01.2017 перебував у вимушеному прогулі через звільнення з роботи, на якій його поновлено відповідно до рішення Львівського окружного адміністративного суду від 31.01.2017 у справі №813/2634/16. За період з 02.07.2016 по 31.01.2017 суд відмовив у стягнення середнього заробітку на користь позивача, як такому, що перебував у вимушеному прогулі.

У період з 01.02.2017 до 20.06.2018 мала місце затримка виконання судового рішення у вказаній справі, що підтверджується рішенням від 20.06.2019 у справі №813/2837/18 та присуджено позивачу 73591,93 грн.

Як справедливо наголосив представник позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу (ст. 235 КЗпП України) та середній заробіток за вимушений прогул при затримці виконання рішення про поновлення на роботі (ст. 236 КЗпП України) відносяться до Фонду заробітної плати, а середній заробіток за затримку розрахунку при звільненні (ст. 117 КЗпП України) відноситься до штрафних санкцій.

Вказане узгоджується із постановою Великої Палати Верховного Суду від 30.01.2019 у справі №910/4518/16.

Представник позивача також зауважив, що у позові від 04.07.2018 позивач вказував, а судовим рішенням від 20.06.2019 у справі №813/2837/18 підтверджено, що заборгованість відповідача перед позивачем через затримку виконання судового рішення про поновлення позивача на роботі в сумі 73591,93 грн. виникла станом на дату поновлення позивача на роботі – 21.06.2018, тобто до дати звільнення позивача з роботи – 22.01.2019.

Таким чином відповідач при звільненні з роботи 22.01.2019 зобов`язаний був виплатити йому заробітну плату в розмірі 73591,93 грн., оскільки він її не виплатив ні на дату поновлення позивача на роботі 21.06.2018, ані протягом роботи позивача в період з 22.06.2018 по 22.01.2019.

Разом з тим, з наказу про звільнення позивача з роботи від 22.01.2020 не встановлено, що відповідач не передбачив у вказаному наказі виплату при звільненні позивачу відповідної суми.

Заробітну плату в розмірі 73591,93 грн. відповідач виплатив позивачу лише 21.10.2019, що підтверджується банківською випискою від 28.11.2019 по картковому рахунку позивача.

З огляду на викладене, оцінивши долучені до матеріалів справи письмові докази, суд погоджується з покликаннями представника позивача, що у період з 23.01.2019 до 20.10.2019 існувала затримка у розрахунку з позивачем через його звільнення з роботи, а тому за приписами ст. 117 КЗпП України на його користь слід стягнути середній заробіток за весь час затримки розрахунку.

Відповідно до довідки Дрогобицької ОДПІ від 03.12.2019 №588-05.0-31 середньоденна заробітна плата позивача 372,72 грн. Жодною із сторін вказана сума не оскаржувалася.

У періоді з 23.01.2019 по 20.10.2019 – 185 робочих дні.

З огляду на викладене, розмір середньої заробітної плати за час затримки розрахунку при звільненні позивачу за період з 23.01.2019 по 20.10.2019 становить 68953,20 грн. (185 х 372,72 грн.).

Жодних застережень щодо розрахунку суми сторони не висловили.

При цьому суд вважає за доцільне зауважити, що з вказаної суми Головне управління ДФС у Львівській області повинно нарахувати, утримати та сплатити передбачені законодавством загальнообов`язкові податки та збори.

Частинами 1, 2 ст. 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно зі ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Враховуючи вищевикладене, перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єктів владних повноважень на підтвердження правомірності їх дій та докази, надані учасниками справи, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_2 .

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Оскільки при зверненні до суду позивач сплатив судовий збір у сумі 768,40 грн., а позовні вимоги задоволено повністю, такий належить стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст.ст. 19, 22, 25, 72-77, 90, 139, 241-246, 250, пп. пп. 15.5 п. 15 розділу VІІ «Перехідні положення» КАС України, суд -

в и р і ш и в :

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Головного управління ДПС у Львівській області (79003, м. Львів, вул. Стрийська, 35; ЄДРПОУ 43143039) на користь ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ) середній заробіток за період з 23.01.2019 до 20.10.2019 у зв`язку з невиплатою належних сум заробітної плати при звільненні з роботи в сумі 68953,20 грн., з відрахуванням податків, зборів та інших обов`язкових платежів.

3. Стягнути на користь ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Львівській області (79003, м. Львів, вул. Стрийська, 35; ЄДРПОУ 43143039) судові витрати у виді судового збору 768 (сімсот шістдесят вісім) грн. 40 коп.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення через Львівський окружний адміністративний суд до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

В судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 27.02.2020.

Суддя Кравців О.Р.