Рішення № 87892253, 27.02.2020, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 лютого 2020 року Справа № 280/4697/19 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі судді Киселя Р.В., розглянувши в порядку письмового за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Запорізькій області про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити певні дії та скасування вимог,

ВСТАНОВИВ:

24 вересня 2019 року до Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ФОП ОСОБА_1 (далі – ФОП ОСОБА_1 , позивач) до Головного управління ДФС у Запорізькій області (далі – ГУ ДФС у Запорізькій області, відповідач), в якій просить суд:

визнати дії відповідача щодо взяття на облік позивача щодо обліку в реєстрі страхувальника єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування як особи, яка проводить незалежну професійну діяльність протиправними;

зобов`язати відповідача зняти позивача з обліку в реєстрі страхувальника єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування як самозайняту особу, яка проводить незалежну професійну діяльність;

визнати дії відповідача щодо нарахування недоїмки по єдиному внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування протиправними;

скасувати податкові вимоги від 11.02.2019 за №Ф-433-58 у розмірі 2454,36 грн, вимоги від 27.05.2019 за №Ф-433-58 у розмірі 4 288,54 грн та вимоги від 12.08.2019 за №Ф-433-58 у розмірі 5 101,59 грн.

Ухвалою судді від 30.09.2019 позовну заяву залишено без руху, позивачу надано строк для усунення недоліків позовної заяви, а відповідно до ухвали від 29.10.2019 позивачу продовжений процесуальний строк для усунення недоліків позову, у зв`язку із неповним усуненням таких недоліків.

На обґрунтування позовних вимог в уточненій позовній заяві (вх. №44456 від 25.10.2019) зазначає, що невірним є твердження контролюючих органів, що особи, які перебувають на обліку в податкових органах як фізичні особи-підприємці – платники єдиного податку, а також здійснюють незалежну професійну діяльність як адвокати мають платити двічі єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування як для платника, який провадить незалежну професійну діяльність та для фізичної особи-підприємця – платника єдиного податку. Тим більше, що відповідачем незаконно без заяви позивача поставлено в другий раз на облік ще й як самозайняту особу, хоча вона вже перебувала на обліку як ФОП, більш того, у відповідь на лист від 30.01.2018 за №50/10/08-23, в якому було запропоновано перейти на облік як самозайнята особа, позивач вчасно відповіла відмовою з мотивуванням своєї позиції. Посилається на приписи пп. 14.1.226 п. 14.1 ст. 14, п. 65.1, п. 65.2, пп. 65.4.4 п. 65.4 ст. 65 Податкового кодексу України та зауважує, що податковим законодавством виключена можливість подвійного взяття на облік особи, яка здійснює незалежну професійну діяльність, у разі коли фізична особа вже взята на облік як фізична особа-підприємець. На думку позивача, щодо питання обліку та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування адвокатам слід врахувати, що в даному випадку законодавець розмежовує фізичних осіб-підприємців, та осіб, які провадять незалежну професійну діяльність, при цьому, порядок обліку та сплати єдиного внеску фізичними особами-підприємцями з ознакою провадження незалежної професійної діяльності Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» не передбачений. Таким чином, адвокати, які перебувають на податковому обліку, як фізичні особи-підприємці на спрощеній системі оподаткування, повинні перебувати на податковому обліку як фізичні особи-підприємці з ознакою провадження незалежної професійної діяльності, та вести єдиний податковий облік та сплату податків саме як фізична особа-підприємець на 3-й групі єдиного податку із зареєстрованими видами діяльності. Ураховуючи викладене, вважає дії ГУ ДФС у Запорізькій області з обліку позивача як платника ЄСВ за двома підставами, а саме: як фізичною особою-підприємцем, яка перебуває на спрощеній системі оподаткування, та особою, яка здійснює незалежну професійну діяльність, протиправними, у зв`язку із чим просить зобов`язати відповідача зняти позивача з обліку в реєстрі страхувальника єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування як самозайняту особу, яка проводить незалежну професійну діяльність. Крім того, вважає, що нарахування ЄСВ контролюючим органом було здійснено протиправно, а податкові вимоги підлягають скасуванню.

Ухвалою судді від 19.11.2019 вирішено поновити позивачу строк звернення до суду із даним позовом, відкрити спрощене позовне провадження у справі та призначити розгляд справи на 11 грудня 2019 року без виклику (без повідомлення) учасників справи.

Відповідач позов не визнав, 06 грудня 2019 року на адресу суду надіслав відзив на адміністративний позов (№51431), відповідно до якого із посиланням на приписи Податкового кодексу України, Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», вказує, що до Енергодарського управління ГУ ДФС у Запорізькій області (Кам`янсько-Дніпровський район) Петрова С.М. заяву за формою №5-ОПП та заяву за формою №1-ЄСВ для взяття на облік фізичної особи, яка провадить незалежну професійну діяльність не надавала, у зв`язку із чим відповідачем забезпечене внесення 21.08.2018 до інформаційної бази ГУ ДФС України (АІС «Податковий блок» дані за формою «Відомості відповідних реєстрів про реєстрацію (для обліку за основним місцем з ознакою «платник не подав заяви для взяття на облік») стосовно позивача. Наголошує, що за приписами Порядку обліку платників податків і зборів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 09.12.2011 №1588, у платника податків відповідно до законодавства є обов`язки щодо подання податкових декларацій (розрахунків, звітів) та/або нарахування, утримання або сплати (перерахування) податків, зборів на відповідній території, але такий платник податків не перебуває на обліку або знятий з обліку за неосновним місцем обліку у відповідному контролюючому органі, таким органом вживаються заходи щодо подання таким платником податків документів для взяття на облік за неосновним місцем обліку у порядку, визначеному розділом VII цього Порядку, і такий платник податків обліковується в контролюючому органі за неосновним місцем обліку з ознакою «платник не подав заяви для взяття на облік». Щодо нарахування єдиного внеску та формування вимог про сплату боргу (недоїмки) ОСОБА_1 пояснює, що оскільки позивач є особою, яка здійснює підприємницьку діяльність та є самозайнятою особою, їй за результатами квартальних нарахувань сум єдиного внеску, які не були сплачені в повному обсязі – були сформовані та направлені поштою вимоги про сплату боргу (недоїмки) №Ф-433-58 від 11.02.2019 на суму 2 454,36 грн., №Ф-433-58 від 27.05.2019 на суму 4 288,54 грн. та №Ф-433-58 від 11.08.2019 на суму 5 101,59 грн., які отримані позивачем особисто. За таких обставин, просить суд у задоволенні позову відмовити повністю, оскільки позовні вимоги є безпідставними.

Крім того, відповідач у поданому відзиві звернувся до суду із клопотанням про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Вирішуючи вказане клопотання, суд зважає на таке.

Згідно з ч. 1 ст. 260 КАС України питання про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження у справі.

Особливості розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження передбачені ст. 262 КАС України. Так, розгляд справи у спрощеному позовному провадженні здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи за правилами загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі. Відповідно до ч.5 цієї статті суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Згідно з ч. 7 ст. 262 КАС України клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п`яти днів з дня отримання відзиву. При цьому, п.2 ч.6 цієї статті визначено, що якщо характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі незначної складності не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи суд може відмовити в задоволенні клопотання сторони про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін.

З наведеного слідує, що суд, за власним переконанням, оцінює характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі та при відкритті провадження вирішує питання щодо розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.

Як вбачається з ухвали суду від 19.11.2019 суд дійшов висновку про те, що характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі є незначної складності та не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи, і відповідно призначив справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Отже, враховуючи вищевикладене, у задоволенні клопотання відповідача щодо проведення судового засідання з викликом сторін, слід відмовити.

09 грудня 2019 року від позивача надійшла відповідь на відзив (вх. №51656), у якій додатково наголошує, що відповідач на свій розсуд трактує норми закону, ним грубо порушено процедуру постановки особи на облік, оскільки в серпні 2018 року самовільно без заяви позивача, без видачі відповідного свідоцтва платника податків, без вимагання відповідних звітів як з самозайнятої особи вирішив, що позивача вдруге ще потрібно поставити на облік, і це в той час, коли двічі не можна особу враховувати як платника податків, бо ЄСВ позивач сплачує в своїх інтересах, для свого страхового стажу та вже перебуває на обліку як ФОП і бажає таким чином обліковуватись в податкових органах. Стосовно суми заборгованості зауважує, що відповідач пише, що борг виник 21 січня 2019 року, а у розрахунку до рішення про нарахування штрафних санкцій захоплює період з жовтня 2018 року, тоді як самовільно на облік поставив 21 серпня 2018 року, а про відмову виконати пропозиції знав 26 лютого 2018 року, отже, тут нічим не пояснена невідповідність і нелогічність в її наявності. Керуючись наведеним, просить задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Крім того, згідно з ухвалами суду від 11.12.2019 та 21.12.2019 заяви Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про збільшення позовних вимог по даній адміністративній справі повернуті позивачу без розгляду.

17 грудня 2019 року представником відповідача надіслано на адресу суду заперечення (вх. №53188) на відповідь на відзив, у яких додатково наголошує, що наявність виникнення та часткової сплати заборгованості з єдиного внеску підтверджується обліковою карткою платника ОСОБА_1 по коду класифікації доходу бюджету 7104000 (для фізичних осіб-підприємців, у т.ч. які обрали спрощену систему оподаткування та осіб, які проводять незалежну професійну діяльність) за період 2018-2019 року. Сума заборгованості з єдиного внеску (що стала підставою для прийняття вимог про сплату боргу(недоїмки)) виникла 21 січня 2019 року. В іншому заперечення відповідача є аналогічними, викладеним у раніше поданому відзиві на позовну заяву.

Також представником позивача надано суду відзив на заяву про збільшення позовних вимог (вх. №53189 від 17.12.2019).

Так, у відповідності до ч. 9 ст. 205 КАС України судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження.

На підставі приписів ч. 4 ст. 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Розглянувши наявні матеріали та фактичні обставини справи, дослідивши і оцінивши надані докази в їх сукупності, суд з`ясував наступне.

Згідно з офіційними відомостями, які містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, ОСОБА_1 зареєстрована фізичною особою-підприємцем 08.06.2011 та на даний час перебуває на обліку Головному управлінні ДФС у Запорізькій області, Енергодарське управління, Енергодарська ДПI (Кам`янсько-Дніпровський район). Видами економічної діяльності позивача є Код КВЕД 82.99 Надання інших допоміжних комерційних послуг, н. в. і. у.; Код КВЕД 69.10 Діяльність у сфері права (основний).

Крім того, 13 квітня 2011 року позивачем отримано Свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю №3886, підстава: рішення Донецької обласної кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури від 13.04.2011 №32.

З 01 січня2012 року позивач перебуває на спрощеній системі оподаткування, 3 група зі ставкою 5 відсотків, що підтверджується Свідоцтвом платника єдиного податку Серія Б НОМЕР_1 525806.

11 лютого 2019 року позивачем через Електронний кабінет платника податків подано Звіт по сплаті ЄСВ за 2018 рік, про що свідчить квитанції №1 та №2.

ОСОБА_1 як фізична особа-підприємець за 2018-2019 роки сплачувала єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, що підтверджується такими документами:

- квитанція №П443/6200275/1 від 13.02.2018 на суму 820,00 грн.;

- квитанція №П443/6361404/1 від 05.04.2018 на суму 1 640,00 грн.;

- квитанція №П443/6688397/1 від 11.07.2018 на суму 2 458,00 грн.;

- квитанція №П443/7015542/1 від 09.10.2018 на суму 2 458,00 грн.;

- квитанція №П443/7259579/1 від 19.12.2018 на суму 1 631,59 грн.;

- квитанція №П443/7335917/1 від 16.01.2019 на суму 820,00 грн.;

- квитанція №П443/7342724/1 від 17.01.2019 на суму 1 640,00 грн.;

- квитанція №П443/7456712/1 від 19.02.2019 на суму 920,00 грн.;

- квитанція №П443/7722324/1 від 03.05.2019 на суму 1 840,00 грн.;

- квитанція №П443/7889735/1 від 21.06.2019 на суму 101,13 грн.;

- квитанція №П443/8048191/1 від 06.08.2019 на суму 1 940,00 грн.;

- дублікат квитанції №0.0.1498107978.1 від 18.10.2019 на сум 2 757,00 грн.

У лютому 2018 року на адресу позивача надійшов лист Кам`янсько-Дніпровського відділення Енергодарської об`єднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС у Запорізькій області від 30.01.2018 №50/14/08-23-09-11, у якому з метою забезпечення повноти обліку осіб, які здійснюють незалежну професійну діяльність, контролюючий орган просив позивача подати заяву ф.5-ОПП, ф.№1-ЄСВ, копію свідоцтва про реєстрацію, що підтверджує право фізичної особи на провадження незалежної професійної діяльності для встановлення ознаки провадження незалежної професійної діяльності, або надати пояснення про ненадання їх до 10 лютого 2018 року.

Так, 26 лютого 2018 року позивачем надані пояснення, у яких останній зазначає, що так як офіційно проводиться два види діяльності, за отримання доходу по яким вчасно сплачуються податки та ЄСВ, позивач не може одночасно бути на обліку як самозайнята особа – адвокат та окремо як фізична особа-підприємець по іншій діяльності. Необхідні податкові платежі та єдиний соціальний внесок позивачем вчасно сплачується в належному розмірі, у випадку прострочення сплачуються відповідні штрафи, а тому позивач вказував про своє бажання залишатись на обліку в податкових органах як фізична особа-підприємець на спрощеній системі оподаткування по ІІІ категорії. До наданих пояснень від 26.02.2018 позивачем долучено копії свідоцтва платника єдиного податку, свідоцтва про народження дитини та довідки про склад сім`ї.

11 лютого 2019 року ГУ ДФС у Запорізькій області сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-433-58, відповідно до якої позивача зобов`язано протягом 10 календарних днів від дня отримання вимоги сплатити заборгованість зі сплати єдиного внеску на суму недоїмки станом на 31 січня 2019 року у розмірі 2 454,36 грн. Вказану вимогу отримано позивачем 14 лютого 2019 року, про що свідчить рекомендоване поштове повідомлення.

Позивачем вказана вимога про сплату боргу оскаржена у адміністративному порядку до ГУ ДФС у Запорізькій області, проте рішенням від 12.03.2019 №3874/14/08-01-17-02-14 скарга залишена без розгляду.

У подальшому, 27 травня 2019 року ГУ ДФС у Запорізькій області сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-433-58, відповідно до якої позивача зобов`язано протягом 10 календарних днів від дня отримання вимоги сплатити заборгованість зі сплати єдиного внеску на суму недоїмки станом на 30 квітня 2019 року у розмірі 4 288,54 грн. Вказану вимогу отримано позивачем 13 червня 2019 року, про що свідчить рекомендоване поштове повідомлення.

Не погоджуючись із вказаною вимогою, позивач оскаржила її в адміністративному порядку, проте рішенням ДФС України від 14.08.2019 №39060/6/99-99-11-05-02-25 вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 27.05.2019 №Ф-433-58 залишено без змін, а скаргу позивача – без задоволення.

Крім того, 12 серпня 2019 року ГУ ДФС у Запорізькій області сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-433-58, відповідно до якої позивача зобов`язано протягом 10 календарних днів від дня отримання вимоги сплатити заборгованість зі сплати єдиного внеску на суму недоїмки станом на 31 липня 2019 року у розмірі 5 101,59 грн. Вказану вимогу отримано позивачем 30 серпня 2019 року, про що свідчить рекомендоване поштове повідомлення.

23 серпня 2019 року позивачем на адресу ГУ ДФС у Запорізькій області направлено скаргу, у якій просила зняти з обліку в реєстрі страхувальника єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування як особу, яка провадить незалежну професійну діяльність та скасувати вищевказані податкові вимоги.

З матеріалів справи вбачається, що за даними облікової картки платника податків станом на 31.10.2019 за позивачем обліковувалась недоїмка із сплати єдиного податку на суму 3 158,77 грн.

Вважаючи дії відповідачів щодо одночасного взяття на облік позивача як самозайнятої особи, яка проводить незалежну професійну діяльність, та фізичної особи-підприємця, що здійснює діяльність у сфері права, протиправними, а вимогу про сплату боргу (недоїмки) з єдиного соціального внеску незаконною, позивач звернулася до суду з даним позовом.

При цьому, контролюючий орган стверджує, що позивача зареєстровано як фізичну особу, яка займається незалежною професійною діяльністю, та з цього часу позивач обліковується як фізична особа-підприємець та як фізична особа, яка займається незалежною професійною діяльністю.

Ураховуючи викладене, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України.

Відповідно до пункту 61.1 статті 61 Податкового кодексу України, статті 94 Податкового кодексу України податковий контроль - система заходів, що вживаються контролюючими органами з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Відповідач у даній справі є суб`єктом владних повноважень, який відповідно до Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 №2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» (далі - Закон №2464-VI) здійснює адміністрування зазначеного внеску з жовтня 2013 року.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 1 єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) – консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Платниками єдиного внеску є, зокрема, фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування (пункт 4 частини першої статті 4 Закону №2464-VI); особи, які провадять незалежну професійну діяльність, а саме наукову, літературну, артистичну, художню, освітню або викладацьку, а також медичну, юридичну практику, в тому числі адвокатську, нотаріальну діяльність, або особи, які провадять релігійну (місіонерську) діяльність, іншу подібну діяльність та отримують дохід від цієї діяльності (пункт 5 частини першої статті 4 Закону №2464-VI).

Вищезазначене свідчить, що до платників єдиного внеску законодавцем віднесено осіб, які провадять незалежну професійну діяльність, в тому числі адвокатську, та отримують дохід від цієї діяльності.

Суд зазначає, що законодавець розмежовує фізичних осіб-підприємців, та осіб, які провадять незалежну професійну діяльність, при цьому, порядок обліку та сплати єдиного внеску фізичними особами-підприємцями з ознакою провадження незалежної професійної діяльності Законом України №2464-VI не передбачений.

В підпункті 14.1.226 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України міститься визначення поняття самозайнятої особи.

Так, самозайнята особа - це платник податку, який є фізичною особою-підприємцем або провадить незалежну професійну діяльність за умови, що така особа не є працівником в межах такої підприємницької чи незалежної професійної діяльності.

Незалежна професійна діяльність - участь фізичної особи у науковій, літературній, артистичній, художній, освітній або викладацькій діяльності, діяльність лікарів, приватних нотаріусів, приватних виконавців, адвокатів, арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів), аудиторів, бухгалтерів, оцінщиків, інженерів чи архітекторів, особи, зайнятої релігійною (місіонерською) діяльністю, іншою подібною діяльністю за умови, що така особа не є працівником або фізичною особою - підприємцем та використовує найману працю не більш як чотирьох фізичних осіб.

Згідно з пунктами 63.1, 63.2 статті 63 Податкового кодексу України облік платників податків ведеться з метою створення умов для здійснення контролюючими органами контролю за правильністю нарахування, своєчасністю і повнотою сплати податків, нарахованих фінансових санкцій, дотримання податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Взяттю на облік або реєстрації у контролюючих органах підлягають всі платники податків.

Взяття на облік у контролюючих органах юридичних осіб, їх відокремлених підрозділів, а також самозайнятих осіб здійснюється незалежно від наявності обов`язку щодо сплати того або іншого податку та збору.

Взяття на облік фізичних осіб-підприємців у контролюючих органах здійснюється за податковою адресою на підставі відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, наданих державним реєстратором згідно із Законом України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» (пункт 65.1 статті 65 Податкового кодексу України).

Пунктом 63.5 статті 63 Податкового кодексу України визначено, що всі фізичні особи - платники податків та зборів реєструються у контролюючих органах шляхом включення відомостей про них до Державного реєстру фізичних осіб-платників податків у порядку, визначеному цим Кодексом.

Фізичні особи - підприємці та особи, які мають намір провадити незалежну професійну діяльність, підлягають взяттю на облік як самозайняті особи у контролюючих органах згідно з цим Кодексом.

Пунктом 65.2 статті 65 Податкового кодексу України врегульовано, що облік самозайнятих осіб здійснюється шляхом внесення до Державного реєстру фізичних осіб - платників податків (далі - Державний реєстр) записів про державну реєстрацію або припинення підприємницької діяльності, незалежної професійної діяльності, перереєстрацію, постановку на облік, зняття з обліку, внесення змін стосовно самозайнятої особи, а також вчинення інших дій, які передбачені Порядком обліку платників податків, зборів.

Крім того, пунктом 65.3 статті 65 Податкового кодексу України обумовлено, що для взяття на облік фізичної особи, яка має право провадити незалежну професійну діяльність, така особа повинна подати заяву та документи особисто або через уповноважену особу до контролюючого органу за місцем постійного проживання.

При цьому, у підпункті 65.4.4 пункту 65.4 статті 65 Податкового кодексу України зазначено, що контролюючий орган відмовляє в розгляді документів, поданих для взяття на облік особи, яка здійснює незалежну професійну діяльність, у разі коли фізична особа вже взята на облік як самозайнята особа.

Таким чином, Податковий кодекс України передбачає обов`язок самозайнятих осіб стати на облік у контролюючому органі. При цьому, такий обов`язок передбачено у разі коли особа здійснює підприємницьку діяльність, а також у разі, коли особа здійснює незалежну професійну діяльність.

При цьому, слід зазначити, що Кодексом передбачено, що контролюючий орган відмовляє у повторному взятті на облік особи, яка вже взята на облік як самозайнята особа, тобто, якщо особа взята на облік як самозайнята особа, яка здійснює підприємницьку діяльність, вона не повинна повторно ставати на облік та подавати документи як особа, яка здійснює незалежну професійну діяльність.

У свою чергу, відповідно до положень підпункту 6.7 Розділу VI Порядку обліку платників податків і зборів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України 09.12.2011 № 1588 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29 грудня 2011 року за № 1562/20300 (надалі - Порядок № 1588) якщо фізична особа зареєстрована як підприємець та при цьому така особа провадить незалежну професійну діяльність, така фізична особа обліковується у контролюючих органах як фізична особа - підприємець з ознакою провадження незалежної професійної діяльності.

У такому разі фізична особа зобов`язана подати особисто (надіслати рекомендованим листом з описом вкладення) або через уповноважену особу до контролюючого органу за місцем свого постійного проживання заяву за формою № 5-ОПП з позначкою «Зміни» та копію документа, що підтверджує право фізичної особи на провадження незалежної професійної діяльності, визначеного у підпункті 1 цього пункту.

Відповідно до положень пункту 178.1, пункту 178.2 статті 178 Податкового кодексу України особи, які мають намір здійснювати незалежну професійну діяльність, зобов`язані стати на облік у контролюючих органах за місцем свого постійного проживання як самозайняті особи та отримати довідку про взяття на облік згідно із статтею 65 цього Кодексу. Доходи громадян, отримані протягом календарного року від провадження незалежної професійної діяльності, оподатковуються за ставкою, визначеною п. 167.1 ст.167 цього Кодексу.

За визначенням, наведеним у статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», адвокат - фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом. Адвокатська діяльність - незалежна професійна діяльність адвоката щодо здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Частина третя статті 4 вказаного Закону передбачає, що адвокат може здійснювати адвокатську діяльність індивідуально або в організаційно-правових формах адвокатського бюро чи адвокатського об`єднання (організаційні форми адвокатської діяльності).

Адвокат, який здійснює адвокатську діяльність індивідуально, є самозайнятою особою (частина перша статті 13 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

З системного аналізу положень Податкового кодексу України та Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» випливає, що адвокатська діяльність підпадає під визначення незалежної професійної діяльності, а доходи, отримані від здійснення такої діяльності підлягають оподаткування згідно зі статтею 178 Податкового кодексу України у випадку, якщо така особа не зареєстрована як фізична особа-підприємець відповідно до вимог законодавства.

Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується відповідачем, фізична особа-підприємець ОСОБА_1 здійснює діяльність за кодом 69.10 «Діяльність у сфері права». Крім того, позивач також одночасно є адвокатом.

Таким чином, в даному випадку відсутні підстави вважати підприємницьку діяльність позивача відмінною від незалежної професійної діяльності.

На виконання вимог статей 5, 16, 19 Закону №2464-VІ та пункту 4 Положення про Міністерство доходів і зборів України, затвердженого указом Президента України від 18.03.2013 №141, наказом Міністерства фінансів України 24.11.2014 №1162, затверджено Порядок обліку платників єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі – Порядок №1162).

Згідно з пунктами 1, 2 Розділу ІІІ Порядку №1162 взяття на облік платників єдиного внеску, на яких не поширюється дія Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань», контролюючим органом здійснюється за місцезнаходженням чи місцем проживання у день отримання від них заяви про взяття на облік платника єдиного внеску за формою №1-ЄСВ згідно з додатком 1, заяви про взяття на облік платника єдиного внеску (члена фермерського господарства) за формою №12-ЄСВ згідно з додатком 2 до цього Порядку.

Платники єдиного внеску, зазначені в пункті 5 частини першої статті 4 Закону №2464, подають заяву за формою №1-ЄСВ (додаток 1) протягом 10 календарних днів після державної реєстрації незалежної професійної діяльності у відповідному уповноваженому органі та отримання документа, що підтверджує право фізичної особи на ведення незалежної професійної діяльності.

Однак, згідно з пунктом 4 Розділу VІ Порядку №1162, якщо контролюючими органами при здійсненні своїх функцій за результатами перевірок та звірок, або на підставі інформації від третіх осіб, або на підставі даних інших державних органів чи відповідних державних реєстрів встановлено, що: фізична особа, зареєстрована як особа, яка провадить незалежну професійну діяльність, але не перебуває на обліку чи знята з обліку в контролюючому органі, то такий орган повідомляє таку особу про необхідність подання заяви за формою 1-ЄСВ для взяття її на облік як платника єдиного внеску. Така фізична особа обліковується в реєстрі страхувальників як особа, яка провадить незалежну професійну діяльність, з ознакою «платник не подав заяви для взяття на облік».

Відповідно до пункту 16 розділу IV Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 435 від 14.04.2015, фізичні особи - підприємці, які мають ознаку незалежної професійної діяльності, формують та подають до органів доходів і зборів окремі Звіти.

Аналіз змісту даної норми у розрізі положень Податкового кодексу України дає підстави вважати, що необхідність подачі окремих звітів щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування виникає у разі якщо особа, яка провадить незалежну професійну діяльність та одночасно є фізичною особою - підприємцем здійснює відмінні види діяльності.

Згідно з пунктом 291.3 статті 291 Податкового кодексу України юридична особа чи фізична особа-підприємець може самостійно обрати спрощену систему оподаткування, якщо така особа відповідає вимогам, встановленим цією главою, та реєструється платником єдиного податку в порядку, визначеному цією главою.

Відповідно до підпункту 2 пункту 297.1 статті 297 Податкового кодексу України платники єдиного податку звільняються від обов`язку нарахування, сплати та подання податкової звітності з податку на доходи фізичних осіб у частині доходів (об`єкта оподаткування), що отримані в результаті господарської діяльності платника єдиного податку першої - третьої групи (фізичної особи) та оподатковані згідно з цією главою.

З огляду на те, що види діяльності позивача як фізичної особи-підприємця та особи, яка провадить незалежну професійну діяльність співпадають, то він не має обов`язку подання звітності як особа, яка провадить незалежну професійну діяльність, оскільки у такому випадку буде мати місце подвійний облік ідентичної господарської діяльності, а відповідно, і подвійне оподаткування, що суперечить принципам податкового законодавства.

В даному випадку позивач зареєстрована як фізична особа-підприємець згідно з Законом України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» та здійснює діяльність на спрощеній системі оподаткування, що підтверджується доказами, що містяться у матеріалах справи та не заперечується відповідачем.

Наведена правова позиція цілком узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у рішенні від 02.09.2019 у зразковій справі № 520/3939/19, залишеному без змін постановою Великої Палати Верховного Суду від 04.12.2019.

До того ж, судом встановлено та відповідачем підтверджено, що позивач не подавав відповідної заяви про реєстрацію як фізичної особи, що здійснює незалежну професійну діяльність, а тому автоматичне взяття позивача на облік як особи, яка здійснює незалежну професійну діяльність, без заяви цієї особи встановленої форми, є протиправним.

Суд враховує те, що згідно з нормами Податкового кодексу України, Закону №2464-VI, Порядку №1162 та Порядку №1588 відповідач наділений виключними повноваженнями з питань зняття з податкового облік та обліку платника єдиного внеску, оскільки припиненню перебування на податковому обліку передує відповідна процедура, встановлена зазначеними нормативно-правовими актами.

Однак, такі повноваження не є дискреційними, оскільки є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб`єкта владних повноважень.

Суд зазначає, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним і таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

Суд наголошує, що позивач, перебуваючи на податковому обліку як фізична особа-підприємець на спрощеній системі оподаткування, повинен перебувати на податковому обліку як фізична особа-підприємець з ознакою провадження незалежної професійної діяльності, та вести єдиний податковий облік та сплату податків саме як фізична особа-підприємець за видом діяльності 69.10.

Враховуючи те, що позивача протиправно взято на облік як особу, яка здійснює незалежну професійну діяльність, належним та ефективним способом захисту порушеного права позивача буде зобов`язання відповідача зняти його з такого обліку.

Відповідно до абзаців 1, 3, 4 частини четвертої статті 25 Закону №2464-VІ орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.

Платник єдиного внеску зобов`язаний протягом десяти календарних днів з дня надходження вимоги про сплату недоїмки сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею.

У разі незгоди з розрахунком суми недоїмки платник єдиного внеску узгоджує її з органом доходів і зборів шляхом оскарження вимоги про сплату єдиного внеску в адміністративному або судовому порядку.

Таким чином, визначені платником суми єдиного внеску до сплати підлягають відображенню у відповідній картці платника ЄСВ.

Оскільки судом встановлене безпідставне самостійне віднесення контролюючим органом позивача на облік одночасно як фізичної особа-підприємця та як особи, яка провадить незалежну професійну діяльність, нарахування недоїмки зі сплати єдиного соціального внеску відповідно до вимог про сплату боргу (недоїмки) від 11.02.2019 за №Ф-433-58 у розмірі 2 454,36 грн, вимоги від 27.05.2019 за №Ф-433-58 у розмірі 4 288,54 грн та вимоги від 12.08.2019 за №Ф-433-58 у розмірі 5 101,59 грн. є протиправним, а тому позовна вимога щодо скасування зазначених вимог про сплату боргу (недоїмки) також підлягає задоволенню.

При цьому, суд вважає за необхідне також наголосити, що оскаржені рішення суб`єкта владних повноважень не є податковою вимогою, якою за визначенням наведеним у підпункті 14.1.153 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, є письмова вимога контролюючого органу до платника податків щодо погашення суми податкового боргу. Оскаржені рішення відповідача є вимогами про сплату боргу (недоїмки), які сформовані відповідно до приписів статті 25 Закону №2464-VІ та на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів.

Крім того, на думку суду, позовні вимоги позивача щодо визнання протиправними дій щодо нарахування недоїмки по єдиному внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування не підлягають задоволенню, оскільки ведення системи визначено Порядком ведення органами Державної фіскальної служби України оперативного обліку податків і зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України 07.04.2016 № 422, а належним способом захисту порушених прав позивача є оскарження відповідної вимоги про сплату недоїмки.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною другою статі 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частинами першою та другою статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

Відповідно до частин першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд, відповідно до статті 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Отже, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги є такими, що підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до частини третьої статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

У зв`язку із частковим задоволенням позовних вимог, суд вважає за необхідне стягнути на користь ФОП ОСОБА_1 документально підтверджені судові витрати по сплаті судового збору у сумі 2 689,40 грн. за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДФС у Запорізькій області пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 241, 243-246, 250 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Головного управління ДФС у Запорізькій області (пр. Соборний, буд. 166, м. Запоріжжя, 69107) про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити певні дії та скасування вимог, – задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Головного управління ДФС у Запорізькій області щодо взяття на облік Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 в реєстрі страхувальника єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування як самозайнятої особи, що проводить незалежну професійну (адвокатську) діяльність.

Зобов`язати Головне управління ДФС у Запорізькій області зняти Фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 з обліку в реєстрі страхувальника єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування як самозайняту особу, що проводить незалежну професійну діяльність.

Визнати протиправними та скасувати вимоги про сплату боргу (недоїмки) Головного управління ДФС у Запорізькій області від 11.02.2019 за №Ф-433-58 у розмірі 2 454,36 грн, від 27.05.2019 за №Ф-433-58 у розмірі 4 288,54 грн та від 12.08.2019 за №Ф-433-58 у розмірі 5 101,59 грн.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 2648 (дві тисячі шістсот сорок вісім) гривень 40 копійок присудити на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_2 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Запорізькій області (пр. Соборний, буд. 166, м. Запоріжжя, 69107; код ЄДРПОУ 39396146).

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Р.В. Кисіль