Рішення № 87891782, 28.02.2020, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 лютого 2020 року Справа № 160/13263/19

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Ніколайчук С.В.,

при секретарі судового засідання Федуркіній А.В.,

позивач ОСОБА_1 ,

представник відповідача не з`явився (повідомлений належним чином)

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Дніпровського районного відділу Державної виконавчої служби головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області (52005, Дніпропетровська область, Дніпровський район, смт Ювілейне, вул. Теплична, буд. 2, код ЄДРПОУ 34919031) про визнання протиправними та скасування постанов, -

ВСТАНОВИВ:

26 грудня 2019 року ОСОБА_2 (далі – ОСОБА_2 , позивач) звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Дніпровського районного відділу Державної виконавчої служби головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області (далі – відповідач), у якій позивач просить:

- визнати протиправною та скасувати постанову Дніпровського районного відділу Державної виконавчої служби головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області про відкриття виконавчого провадження ВП №60819306 від 06.12.2019 року;

- визнати протиправною та скасувати постанову Дніпровського районного відділу Державної виконавчої служби головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області про стягнення виконавчого збору ВП №60819306 від 06.12.2019 року.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 13.12.2019 року позивач дізнався про накладення арешту на його майно оскаржуваною постановою ВП №60819306 від 06.12.2019 року. Підставою для відкриття виконавчого провадження стала вимога ГУ ДПС у Дніпропетровській області про сплату боргу (недоїмки) від 06.02.2019 року №Ф-114975-17, яку позивач не отримував та про її існування дізнався з матеріалів виконавчого провадження.

На думку позивача, оскаржувані постанови є протиправними та підлягають скасуванню судом.

Ухвалами Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02.01.2020 року та 03.02.2020р. позовна заява ОСОБА_2 залишена без руху та надано строк на усунення недоліків.

На виконання умов ухвал суду позивачем усунуто недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21 лютого 2020 року відкрито провадження в адміністративній справі та призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Судове засідання призначено на 28.02.2020 року.

Відповідно до ч.6 ст.12, ч.1, 2 ст.257, ч.1 ст.260 Кодексу адміністративного судочинства України зазначена справа є справою незначної складності та розглядається за правилами спрощеного позовного провадження. Питання про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження.

Згідно з ч.ч. 3, 4 ст.262 КАС України підготовче засідання при розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження не проводиться.

На виконання вимог ухвали Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21 лютого 2020 року, представник відповідача правом на надання відзиву не скористався.

Ухвалою суду від 28.02.2020р. у даній справі було відмовлено в задоволенні клопотання позивача про зупинення провадження у справі.

Позивач в судовому засіданні просив позовні вимоги задоволити.

Представник відповідача в судове засідання не з`явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Згідно з вимогами ч.3 ст.268 КА України неприбуття в судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій.

Суд, заслухавши позивача, дослідивши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду і вирішення позову по суті, проаналізувавши застосування норм матеріального та процесуального права, встановив наступне.

06.02.2019 року головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області винесено вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-111975-17-У, якою визначено суму боргу позивача зі сплати єдиного внеску у розмірі 18698,54 грн.

04.12.2019 року головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області звернулось із заявою про примусове виконання вимоги №Ф-111975-17-У від 06.02.2019 року до начальника Дніпровського районного відділу Державної виконавчої служби головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області.

До заяви були надані докази направлення вимоги позивачу, а саме: рекомендоване повідомлення про повернення поштового відправлення, у зв`язку з неотриманням позивачем.

На підставі поданої заяви, 06.12.2019 року старшим державним виконавцем Дніпровського районного відділу державної виконавчої служби головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області Циганенко Г.І. було винесено постанову у ВП №60819306 про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання вимоги №Ф-111975-17-У від 06.02.2019 року із зазначенням про набрання вимогою законної сили 28.11.2019 року.

У постанові, також, зазначено, про стягнення з боржника виконавчого збору у розмірі 1869,85 грн.

Того ж дня, 06.12.2019 року старшим державним виконавцем Дніпровського районного відділу державної виконавчої служби головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області Циганенко Г.І. було винесено постанову у ВП №60819306 про стягнення виконавчого збору у розмірі 1869,85 грн.

Не погоджуючись з винесеними постановами, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Перевіряючи правомірність дій державного виконавця по винесенню вказаних постанов у ВП №60819306, судом встановлено наступне.

Згідно зі статтею 1 Закону України від 02.06.2016 №1404-VIII "Про виконавче провадження" (надалі - Закон №1404-VIII) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Частиною першою та другою статті 25 Закону передбачено, що державний виконавець зобов`язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред`явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред`явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби. Державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження. У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п`ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом.

Частиною першою статті 18 Закону №1404-VІІІ передбачено, що державний виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

При цьому виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом. (п.1 ч.2 ст.18 Закону України "Про виконавче провадження").

Відповідно до частин 5, 6 статті 26 Закону №1404-VІІІ виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження.

Згідно зі статтею 27 Закону№1404-VІІІ виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України.

Виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника,

Державний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження постанову про стягнення виконавчого збору (крім виконавчих документів про стягнення аліментів).

Стягнутий виконавчий збір перераховується до Державного бюджету України протягом трьох робочих днів з дня надходження на відповідний рахунок органу державної виконавчої служби.

Приписами статей 40, 42 Закону № 1404-VІІІ передбачено порядок винесення постанови про стягнення виконавчого збору, зокрема частиною третьою статті 40 Закону № 1404-VІІІ унормовано, що у разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1, 3, 4, 6 частини першої статті 37 цього Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 9 (крім випадку, передбаченого частиною дев`ятою статті 27 цього Закону), 11, 14 і 15 частини першої статті 39 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) виносить постанову про стягнення виконавчого збору, яку виконує в порядку, встановленому цим Законом.

Згідно ч. 4 ст. 42 Закону України «Про виконавче провадження» на стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум згідно з вимогами цього Закону або у випадку повернення виконавчого документа стягувачу чи закінчення виконавчого провадження у разі необхідності примусового стягнення з боржника витрат виконавчого провадження виконавцем виноситься постанова про їх стягнення.

Приписами ч.ч.5, 9 ст. 27 Закону України «Про виконавчий збір» визначено випадки, коли виконавчий збір не стягується.

Зі змісту зазначених правових приписів вбачається, що стягнення виконавчого збору (крім визначених законом випадків, коли виконавчий збір не стягується) пов`язується з початком примусового виконання на підставі виконавчого документа, тому одночасно з відкриттям виконавчого провадження державний виконавець повинен вирішити питання про його стягнення. При цьому, на момент відкриття виконавчого провадження виконавець не володіє будь-якою інформацією від боржника щодо виконання судового рішення, оскільки вчинення будь-яких дій до відкриття виконавчого провадження Законом №1404-VІІІ не передбачено. Стягнення виконавчого збору є не правом, а обов`язком державного виконавця при відкритті виконавчого провадження.

Вказані правові висновки також відповідають правовій позиції Верховного Суду, викладеним в постанові від 31.07.2019 року по справі 5023/10655/11, що враховується судом апеляційної інстанції відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України.

На підставі статті 28 Закону №1404-VІІІ копії постанов виконавця та інші документи виконавчого провадження (далі - документи виконавчого провадження) доводяться виконавцем до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам простим поштовим відправленням або доставляються кур`єром, крім постанов про відкриття виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу, повідомлення стягувачу про повернення виконавчого документа без прийняття до виконання, постанов, передбачених пунктами 1-4 частини дев`ятої статті 71 цього Закону, які надсилаються рекомендованим поштовим відправленням. Боржник вважається повідомленим про початок примусового виконання рішень, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі.

Документи виконавчого провадження надсилаються стягувачу та боржнику за їхніми адресами, зазначеними у виконавчому документі. У разі зміни стороною місця проживання чи перебування або місцезнаходження документи виконавчого провадження надсилаються за адресою, зазначеною у відповідній заяві сторони виконавчого провадження.

Документи виконавчого провадження доводяться до відома або надсилаються адресатам не пізніше наступного робочого дня з дня їх винесення.

В матеріалах справи міститься супровідний лист старшого державного виконавця Дніпровського районного відділу державної виконавчої служби головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області Циганенко Г.І. за №31582/3 про направлення постанови про відкриття виконавчого провадження від 06.12.2019 року позивачу за зареєстрованою адресою: АДРЕСА_1 .

Між тим, відповідач докази надіслання оскаржуваних постанов про відкриття виконавчого провадження та постанови про стягнення виконавчого збору до суду не надав.

Проте, судом з`ясовано, що оскаржувані постанови державного виконавця знаходяться у відкритому доступі на сайті Міністерства юстиції України за номером виконавчого провадження, а тому доводи позивача, що неналежне повідомлення його про винесенні постанови є підставою для їх скасування, не можуть бути прийнятті судом як безумовною підставою для визнання протиправними цих постанов.

В даному випадку суд повинен дослідити в комплексі усі обставини, які стали причиною прийтяння державним виконавцем цих постанов.

Зі справи вбачається, що оскаржувані постанови винесені державним виконавцем на підставі чинної вимоги №Ф-111975-17-У від 06.02.2019 року, яка набрала законної сили 28.11.2019 року і не була скасован в судовому порядку, та у строки, визначенні Законом №1404-VІІІ.

Питання дотримання головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області процедури направлення позивачу вимоги №Ф-111975-17-У від 06.02.2019 року не є предметом даного спору та не підлягає встановленню судом у даному спорі, оскільки питання правомірності винесення та направлення вимоги №Ф-111975-17-У від 06.02.2019 року є окремим предметом спору.

Станом на час вирішення цієї справи по суті, вимога №Ф-111975-17-У від 06.02.2019 року в судовому порядку скасована не була та залишається чинною.

При цьому, прийняття постанови про стягнення виконавчого збору, одночасно з прийняттям постанови про відкриття виконавчого провадження є обов`язком державного виконавця, а отже не має правового значення при розгляді даних спірних правовідносин, як дата направлення, так і отримання позивачем постанов про відкриття виконавчого провадження та стягнення виконавчого збору,

Частиною першою статті 77 КАС України закріплено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Аналогічна позиція стосовно обов`язку доказування була висловлена Європейським судом з прав людини у пункті 36 справи «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), від 01 липня 2003 року №37801/97, в якому він зазначив, що хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення).

Таким чином, в ході проведення перевірки виконавчого провадження №60819306 та під час розгляду справи, встановлено, що оскаржувані постанови про відкриття виконавчого провадження та стягнення виконавчого збору винесені з дотриманням порядку їх прийняття та за наявності визначених підстав, у відповідності до Закону №1404-VІІІ, а тому є такими, що не підлягають скасуванню, а позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 143 Кодексу адміністративного судочинства України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

У зв`язку з відмовою у задоволенні позову, судові витрати на користь позивача не стягуються.

Керуючись ст.ст. 241-246, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Дніпровського районного відділу Державної виконавчої служби головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області (52005, Дніпропетровська область, Дніпровський район, смт Ювілейне, вул. Теплична, буд. 2, код ЄДРПОУ 34919031) про визнання протиправними та скасування постанов - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 272 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строк, передбачений частиною 6 статті 287 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя С.В. Ніколайчук