Ухвала суду № 87891675, 27.02.2020, Волинський окружний адміністративний суд

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

про відмову в задоволенні клопотань

27 лютого 2020 року ЛуцькСправа № 140/1751/19 Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Дмитрука В.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження клопотання представника відповідача про здійснення розгляду справи з повідомленням сторін та про залишення позовної заяви без розгляду в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Волинській області про визнання протиправною та скасування вимоги, зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі – ОСОБА_1 ) звернувся з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Волинській області про визнання протиправною та скасування вимоги №Ф-40-52 від 14.02.2019 в розмірі 4 914 грн. 36 коп. про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску та зобов`язання провести перерахунок сум коштів по сплаті ЄСВ у 2018 році, усунувши таким чином наслідки подвійного оподаткування.

Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 31.05.2019 було відкрито спрощене позовне провадження в даній адміністративній справі без проведення судового засідання та виклику сторін.

Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 31.05.2019 дану справу визнано типовою, провадження у даній типовій адміністративній справі було зупинене до набрання чинності рішенням Верховного Суду у зразковій справі № 520/3939/19 за позовом самозайнятої особи ОСОБА_2 до Головного управління ДФС у Харківській області про визнання протиправною та скасування вимоги.

Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 22.01.2020 провадження у справі поновлено.

Разом із відзивом на позовну заяву представником відповідача подано клопотання про здійснення розгляду справи з повідомленням сторін та про залишення позовної заяви без розгляду.

Так, відповідно до частини третьої статті 166 Кодексу адміністративного судочинства (далі – КАС України) заяви, клопотання і заперечення подаються та розглядаються в порядку, встановленому цим Кодексом. У випадках, коли цим Кодексом такий порядок не встановлений, він встановлюється судом.

Таким чином, розгляд вказаних клопотань за встановленим судом порядком проведено у письмовому провадженні.

Клопотання представника відповідача про здійснення розгляду справи з повідомленням сторін не підлягає до задоволення з огляду на наступне.

Як передбачено пунктом 20 частини першої статті 4 КАС України, адміністративна справа незначної складності (малозначна справа) - адміністративна справа, у якій характер спірних правовідносин, предмет доказування та склад учасників тощо не вимагають проведення підготовчого провадження та (або) судового засідання для повного та всебічного встановлення її обставин.

Згідно із частиною другою статті 12 КАС України спрощене позовне провадження призначене для розгляду справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.

Частина друга статті 257 КАС України передбачає, що за правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті, зміст якої відповідає змісту частини четвертої статті 12 КАС України.

Відповідно до частини першої статті 260 КАС України питання про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження у справі.

Згідно із частиною третьою статті 257 КАС України при вирішенні питання про розгляд справи за правилами спрощеного або загального позовного провадження суд враховує: 1) значення справи для сторін; 2) обраний позивачем спосіб захисту; 3) категорію та складність справи; 4) обсяг та характер доказів у справі, в тому числі чи потрібно у справі призначати експертизу, викликати свідків тощо; 5) кількість сторін та інших учасників справи; 6) чи становить розгляд справи значний суспільний інтерес; 7) думку сторін щодо необхідності розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.

Частинами п`ять, шість статті 262 КАС України встановлено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Суд може відмовити в задоволенні клопотання сторони про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін, якщо характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі незначної складності не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи.

Клопотання про розгляд справи з повідомленням сторін обґрунтоване тим, що складність справи полягає у порядку нарахування ЄСВ, що потребує детального пояснення обставин справи зі сторони учасників судового процесу.

Частиною шостою статті 12 КАС України визначено перелік справ незначної складності. Відповідно до пункту 10 вказаної норми справами незначної складності є інші справи, у яких суд дійде висновку про їх незначну складність, за винятком справ, які не можуть бути розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження.

Відповідно до частини четвертої статті 257 КАС України перелік категорій справ, які не можуть бути розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження. Дана адміністративна справа не підпадає під вказаний перелік.

Таким чином, з огляду на характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі, дана адміністративна справа є справою незначної складності, а тому, беручи до уваги, що відповідачем було надано суду та позивачу відзив на адміністративний позов, суд не вбачає підстав для розгляду справи в судовому засіданні з повідомленням сторін, які беруть участь у справі.

Водночас, суд звертає увагу, що відповідно до статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно із частиною дев`ятою статті 79 КАС України копії доказів (крім речових доказів), що подаються до суду, заздалегідь надсилаються або надаються особою, яка їх подає, іншим учасникам справи. Суд не бере до уваги відповідні докази у разі відсутності підтвердження надсилання (надання) їх копій іншим учасникам справи, крім випадку, якщо такі докази є у відповідного учасника справи або обсяг доказів є надмірним, або вони подані до суду в електронній формі, або є публічно доступними.

З наведеного слідує, що пояснення сторін, надані в ході судових засідань не є доказами в розумінні приписів статті 72 КАС України, в той час як судом рішення приймається на підставі тих доказів, з якими ознайомлені усі учасники справи та відносно яких, у разі сумнівів в їх достовірності, необхідності уточнення будь-яких даних, сторони мають право подати письмові заяви по суті справи. Крім того, в силу приписів частини 2 статті 77 КАС України, саме на відповідача покладається обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає клопотання про здійснення розгляду справи з повідомленням сторін необґрунтованим та таким, що не підлягає до задоволення.

Щодо клопотання представника відповідача про залишення позовної заяви без розгляду суд зазначає наступне.

Згідно із частинами першою, третьою статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Клопотання представника відповідача про залишення позовної заяви без розгляду обґрунтоване тим, що позивач пропустив 10-денний строк оскарження вимоги №Ф-40-52 від 14.02.2019, який встановлений Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», оскільки оскаржувану вимогу він отримав 16.03.2019, а до суду звернувся лише 25.05.2019.

Відповідно до абзаців 4, 5, 6 частини четвертої статті 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 №2464-VI (далі - Закон №2464-VI, у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) платник єдиного внеску зобов`язаний протягом десяти календарних днів з дня надходження вимоги про сплату недоїмки сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею.

У разі незгоди з розрахунком суми недоїмки платник єдиного внеску узгоджує її з органом доходів і зборів шляхом оскарження вимоги про сплату єдиного внеску в адміністративному або судовому порядку.

Скарга на вимогу про сплату єдиного внеску подається до органу доходів і зборів вищого рівня у письмовій формі протягом десяти календарних днів, що настають за днем отримання платником єдиного внеску вимоги про сплату єдиного внеску, з повідомленням про це органу доходів і зборів, який прийняв вимогу про сплату єдиного внеску.

Згідно із абзацами 7, 9 частини четвертої статті 25 Закону №2464-VI орган доходів і зборів, який розглядає скаргу платника єдиного внеску, зобов`язаний прийняти вмотивоване рішення та надіслати його платнику єдиного внеску протягом 30 календарних днів, наступних за днем отримання скарги, на адресу платника єдиного внеску поштою з повідомленням про вручення або надати йому під розписку. Якщо протягом цього строку вмотивоване рішення органом доходів і зборів не надсилається платнику єдиного внеску, така скарга вважається повністю задоволеною на користь платника єдиного внеску.

У разі якщо згоди з органом доходів і зборів не досягнуто, платник єдиного внеску зобов`язаний сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею протягом десяти календарних днів з дня надходження рішення відповідного органу доходів і зборів або оскаржити вимогу до органу доходів і зборів вищого рівня чи в судовому порядку.

Таким чином, з наведених норм слідує, що у разі обрання адміністративного способу оскарження, за наслідками якого згоди з органом доходу і зборів не досягнуто (відмова у розгляді або у задоволенні скарги), у особи зберігається право оскаржити вимогу про сплату внеску ще і в суді. Таке право має бути реалізоване протягом 10 днів з дня надходження відповідного рішення органу ДФС України платнику єдиного внеску.

Вказаний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 08.08.2019 у справі №480/106/19.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 14.02.2019 №Ф-40-52 оскаржував в адміністративному порядку до ДФС України, однак остання рішенням від 08.05.2019 №21214/6199-99-11-05-02-25 залишила скарги позивача без розгляду.

Позивач зазначене рішення ДФС України отримав 16.05.2019, а позов до суду надіслав поштовим зв`язком 25.05.2019, тобто в межах десятиденного строку звернення до суду, визначеного Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування».

Враховуючи наведене, доводи представника відповідача про порушення позивачем строку звернення до суду є необґрунтованими, а відтак клопотання про залишення позовної заяви без розгляду задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 12, 248, 257, 260, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні клопотань представника відповідача про здійснення розгляду справи з повідомленням сторін та про залишення позовної заяви без розгляду відмовити.

Копію даної ухвали направити учасникам справи.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та не може бути оскаржена.

Суддя В.В.Дмитрук