Ухвала суду № 87891389, 24.02.2020, Волинський окружний адміністративний суд

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

24 лютого 2020 року ЛуцькСправа № 140/2782/19 Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого – судді Денисюка Р.С.,

при секретарі судового засідання Матящук Л.Р.,

за участю позивача ОСОБА_1 ,

представника відповідача Романової І.Л.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву позивача про поновлення пропущеного строку звернення до суду та заяву відповідача про залишення позову без розгляду в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Луцької міської ради про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі – ОСОБА_1 , позивач) звернувся з позовом до Департаменту соціальної політики Луцької міської ради про визнання бездіяльності протиправною щодо здійснення за рахунок місцевих бюджетів компенсації додаткових витрат громадянам, яким відповідно до законодавства призначено субсидію на оплату житлово-комунальних послуг у разі відсутності квартирних приладів обліку холодної та гарячої води, вартості норм споживання житлово-комунальних послуг, що перевищують соціальні нормативи, затвердженні органом місцевого самоврядування (Луцькою міською радою); компенсувати позивачу витрати по переплаті за житлово-комунальні послуги в розмірі 4594,94 грн., кошти перерахувати на картковий рахунок позивача.

Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 15.10.2019 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за вказаним позовом, судовий розгляд справи ухвалено проводити відповідно до приписів статей 12, 257, 262 КАС України за правилами спрощеного позовного провадження в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін суддею одноособово, судове засідання призначено на 11:30 год. 06.11.2019.

Ухвалою суду від 06.11.2019 провадження у цій справі було зупинено до вирішення питання про відвід судді за заявою ОСОБА_1 іншим суддею, визначеним у порядку, встановленим частиною першою статті 31 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України).

Ухвалою від 08.11.2019 у задоволенні заяви ОСОБА_1 про відвід судді Денисюка Р.С. в даній справі відмовлено та ухвалою суду від 11.11.2019 провадження у справі поновлено, судове засідання призначено на 14:00 год. 21.11.2019. У судовому засіданні 21.11.2019 оголошено перерву у розгляді справи до 14:00 год. 03.12.2019. 03.12.2019 за клопотанням позивача розгляд справи відкладено на 10:30 год. 12.12.2019.

Ухвалою суду від 12.12.2019 ухвалено розгляд справи проводити за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 14:15 год. 18.12.2019.

Ухвалою суду від 18.12.2019 допущено заміну первісного відповідача Департамент соціальної політики Луцької міської ради на належного Луцьку міську раду та відкладено підготовче засідання на 10:00 год. 03.01.2020. 03.01.2020 за клопотанням відповідача розгляд справи відкладено на 11:30 год. 14.01.2020. 14.01.2020 оголошено перерву у підготовчому засіданні до 10:30 год. 27.01.2020.

Ухвалою суду від 27.01.2020 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 14:00 год. 05.02.2020 та 05.02.2020 оголошено перерву у розгляді справи до 12:00 год. 24.02.2020.

13.01.2020 відповідачем подано клопотання про залишення позову без розгляду у зв`язку з пропуском позивачем строку звернення до суду, встановленого частиною другою статті 122 КАС України. В обґрунтування клопотання зазначає, що позивач просить компенсувати витрати по переплаті за житлово-комунальні послуги в розмірі 4594,94 грн. за період з жовтня 2014 року по листопад 2018 року. На його звернення щодо виплати вказаної компенсації Луцькою міською радою 17.01.2019 ОСОБА_1 було надано відповідь щодо відсутності коштів в місцевому бюджеті для виплати вказаної компенсації, а з позовом до суду за захистом своїх прав, свобод та інтересів позивач звернувся лише у вересні 2019 року, тобто після закінчення шестимісячного строку звернення до суду (а.с. 144-145).

11.02.2020 позивачем подано клопотання про поновлення строку звернення до суду (а.с. 215-216). В обґрунтування заяви зазначає, що 20.12.2018 звернувся з заявою до голови Луцької міської ради на виконання постанови Кабінету Міністрів України від 11.11.2016 №803 на компенсацію витрат по переплаті за житлово-комунальні пocлyги. У відповіді від 17.01.2019 його проінформовано, щo на даний час відсутні кoшти в місцевому бюджеті для компенсації додаткових витрат громадянам, яким призначено субсидію на оплату житлoвo-комунальних послуг у разі відсутності квартирних приладів обліку xoлoднoї та гарячої вoди. В подальшому, позивач звертався дo Кабінету Міністрів України, Волинської обласної державної адміністрації.

Останню відповідь від Волинської обласної державної адміністрації отримав 24.05.2019, тому вважає, що з цього часу у нього розпочався відлік строку на звернення до суду.

03.07.2019 позивач звернувся із позовною заявою до суду, однак остання була повернута позивачу.

Під час підготовки матеріалів до позовної заяви в нього погіршився стан здоров`я, внаслідок чого останній проходив стаціонарне лікування з 05.08.2019 по 21.08.2019 був госпіталізований до лікарні. Після чого, повторно звернувся з даним позовом до суду.

Звертає увагу суду на те, що у постанові Верховного Суду від 13.03.2019 зазначено, що дія нормативно-правового акту є постійною тривалий час і не обмежується його разовим застосуванням, відповідно чинним нормативно-правовим актом суб`єктивні права, свободи чи інтереси можуть порушуватись неодноразово, тобто постійно, упродовж усього часу чинності такого акту. Тому факт порушення прав, свобод чи інтересів, у разі дії чинного нормативно- правового акту, може мати триваючий характер, оскільки нормативно-правий акт може обумовлювати триваюче порушення суб`єктивних прав, свобод та інтересів, тo, відповідно, строк звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи слід розраховувати від усього часу чинності (тривалості дії) нормативно-правового акту.

Вказує, що не пропустив строк звернення до суду, однак в разі його пропущення, просить поновити строк звернення до суду.

В судовому засідання позивач просив поновити пропущений строк звернення до суду.

Представник відповідача щодо поновлення пропущеного строку звернення до суду заперечила та просила позовну заяву залишити без розгляду. Розглянувши заявлені клопотання, заслухавши думку учасників справи, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що клопотання позивача про поновлення пропущеного строку звернення до суду підлягає до часткового задоволення з таких підстав.

Відповідно до частини першої статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України) кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.

Згідно з частинами першою, другою статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Отже, початок перебігу строку звернення до адміністративного суду пов`язується з днем, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Як слідує з матеріалів справи, позивач оскаржує бездіяльність Луцької міської ради щодо здійснення за рахунок місцевих бюджетів компенсації додаткових витрат громадянам, яким відповідно до законодавства призначено субсидію на оплату житлово-комунальних послуг у разі відсутності квартирних приладів обліку холодної та гарячої води, вартості норм споживання житлово-комунальних послуг, що перевищують соціальні нормативи, затверджені органом місцевого самоврядування (Луцькою міською радою) за період з жовтня 2014 року по листопад 2018 року.

Судом встановлено, що 20.12.2018 ОСОБА_1 звернувся до голови Луцької міської ради із заявою про компенсацію витрат по переплаті за житлово-комунальні послуги (а.с.8).

Листом від 17.01.2019 № А-2164/5-100 Луцька міська рада посилаючись на постанову Кабінету Міністрів України від 11.11.2016 № 803 проінформувала позивача про відсутність коштів в місцевому бюджеті для компенсації додаткових витрат громадянам, яким призначено субсидію на оплату житлово-комунальних послуг, у разі відсутності приладів обліку холодної та гарячої води та рекомендовано звернутися до організацій-надавачів послуг для встановлення приладів обліку холодної та гарячої води. Встановлення таких приладів надало 6 можливість позивачу здійснювати оплату лише за фактичне використання води (а.с. 9-10).

Під час розгляду справи позивач не заперечував факту отримання відповіді на вказане звернення, однак точної дати отримання ні позивач, ні представник відповідача сказати не змогли.

У лютому 2019 року позивач повторно звернувся до Луцької міської ради про надання йому компенсації додаткових витрат, де ним було згадано відповідь на його звернення від грудня 2018 року.

Тобто, саме з лютого 2019 року слід обраховувати строк звернення до суду за захистом порушеного права.

Отже, починаючи з лютого 2019 року позивач знав про порушення своїх прав щодо не виплати йому компенсації витрат по переплаті за житлово-комунальні послуги, яким призначено субсидію на оплату житлово-комунальних послуг, у разі відсутності квартирних приладів обліку холодної та гарячої води за період з червня 2018 року по листопад 2018 року.

Позивач звернувся до адміністративного суду з даним позовом лише 16.09.2019, про що свідчить відбиток штемпеля вхідної кореспонденції Волинського окружного адміністративного суду, тобто з пропуском строку звернення до суду, встановленого частиною другою статті 122 КАС України.

Однак, при вирішенні вказаного питання суд зазначає наступне, що позивач перший раз за захистом свого порушеного права звернувся до суду 03.07.2019, тобто в межах строку звернення до адміністративного суду.

05.07.2019 дана позовна заява була залишена судом без руху, а пізніше 24.07.2019 повернута позивачу без розгляду у зв`язку з не усуненням недоліків позовної заяви.

Як стверджував позивач для усунення недоліків позовної заяви йому потрібний був строк, щоб належно підготувати нову позовну заяву та зібрати певні документи для обґрунтування позовних вимог. Зазначене потребувало певного часу і зусиль.

Пізніше, як підтверджено матеріалами справи, в період з 05.08.2019 по 21.08.2019 позивач перебував на стаціонарному лікуванні, що підтверджується випискою № 13259 (а.с. 223). В подальшому, враховуючи його вік він потребував певного часу для реабілітації.

Тому повторно подав позов у вересні 2019 року.

Відповідно до частини третьої статті 123 КАС України якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Суд звертає увагу на те, що поважними причинами пропуску строку на звернення до суду можуть бути визнані лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, які повинні бути підтверджені належними доказами.

Так, практика Європейського суду з прав людини, яка відповідно до статті 17 Закону України “Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини” є джерелом права, свідчить про те, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду за захистом порушених прав (справа Стаббігс та інші проти Великобританії, рішення від 22 жовтня 1996 року, справа Девеер проти Бельгії, рішення від 27 лютого 1980 року).

В той же час, суд звертає увагу, що згідно із висновками, викладеними у п.п.23, 25 Рішення ЄСПЛ у справі “Проніна проти України”, суд зобов`язаний надавати відповідь на кожен з специфічних, доречних та важливих доводів заявника, а також давати обґрунтування своїх рішень.

У рішенні по справі “Іліан проти Туреччини” ЄСПЛ зазначив, що правило встановлення обмежень доступу до суду, у зв`язку з пропуском строку звернення, повинно застосовуватись з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосовується автоматично і не має абсолютного характеру, перевіряючи його виконання слід звертати увагу на обставини справи.

У рішенні по справі “Мірагаль Есколано та інші проти Іспанії” від 13.01.2000р. Європейський суд з прав людини вказав, що надто суворе тлумачення внутрішніми судами процесуальної норми позбавило заявників права доступу до суду і завадило розгляду їхніх позовних вимог. Це визнане порушенням пункту 1статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Таким чином, зазначені рішення Європейського суду свідчать про необхідність надати позивачу можливість захистити своє право в суді. Інший підхід був би виявом надмірного формалізму та міг би розцінюватись як обмеження особи в доступі до суду, яке захищається статтею 6 Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Суд вважає, що позивачем належними та допустимими доказами доведено поважність пропущеного ним строку звернення до суду, його бажання захистити порушене право зі сторони суб`єкта владних повноважень, а тому суд визнає причини пропуску строку поважними в частині визнання бездіяльності Луцької міської ради протиправною щодо здійснення за рахунок місцевих бюджетів компенсації додаткових витрат громадянам, яким відповідно до законодавства призначено субсидію на оплату жито комунальних послуг у разі відсутності квартирних приладів обліку холодної та гарячої води, вартості норм споживання житлово-комунальних послуг, що перевищують соціальні нормативи, затверджені органом місцевого самоврядування (Луцькою міською радою) за період з червня 2018 року по листопад 2018 року, зобов`язання компенсувати витрати по переплаті за житлово-комунальні послуги за період з червня 2018 року по листопад 2018 року, тобто права позивача підлягатимуть захисту судом в межах шестимісячного строку звернення до суду, та вважає за необхідне поновити цей строк.

Щодо позовних вимог в частині визнання бездіяльності Луцької міської ради протиправною щодо здійснення за рахунок місцевих бюджетів компенсації додаткових витрат громадянам, яким відповідно до законодавства призначено субсидію на оплату житлово-комунальних послуг у разі відсутності квартирних приладів обліку холодної та гарячої води, вартості норм споживання житлово-комунальних послуг, що перевищують соціальні нормативи, затверджені органом місцевого самоврядування (Луцькою міською радою) за період з жовтня 2014 року по грудень 2014 року, з січня 2015 року по грудень 2015 року, з січня 2016 року по грудень 2016 року, з січня 2017 року по квітень 2017 року, за травень 2018 року та зобов`язання компенсувати витрати по переплаті за житлово-комунальні послуги за вказаний період, то позов в цій частині підлягає залишенню без розгляду, з огляду на таке.

Відповідно до Положення про порядок призначення та надання населенню субсидій для відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послуг, придбання скрапленого газу, твердого та рідкого пічного побутового палива, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.10.1995 №848, cyбcидiї призначаються за наявності різниці між розміром плати за житлово-комунальні послуги у межах соціальної норми житла та соціальних нормативів користування житлово-комунальними послугами та обсягом визначеного Кабінету Міністрів України обов`язкового відсотку платежу.

Соціальні норми житла та соціальні нормативи користування житлово-комунальними послугами встановлені постановою Кабінету Міністрів України від 06.08.2014 №409 «Пpo вcтaнoвлeння дepжaвниx соціальних стандартів у сфері житлово-комунального обслуговування»

16.11.2016 набрали чинності зміни внесені до постанови Кабінету Міністрів України від 06.08.2014 №409 «Пpo встановлення дepжaвниx coцiaльниx cтaндapтiв y сфері житлово-комунального обслуговування» згідно яких установлено, що в разі затвердження органами місцевого самоврядування норм споживання житлово-комунальних послуг, що перевищують соціальні нормативи, визначені підпунктами 2-4 пункту 3 цієї постанови, компенсація додаткових витрат громадянам, яким відповідно до законодавства призначено субсидію на оплату житлово-комунальних послуг, у разі відсутності квартирних приладів обліку холодної та гарячої води здійснюється за рахунок місцевих бюджетів. Цей пункт не застосовується до громадян, які відмовилися від встановлення приладів обліку за рахунок місцевих бюджетів або підприємств - виробників/виконавців послуг, що підтверджено документально.

З матеріалів справи слідує, що ОСОБА_1 була призначена субсидія на оплату житлово-комунальних послуг. Соціальна норма для його домогосподарства на послугу з водопостачання становить 2,4 куб.м., з водовідведення гарячої води – 1,6 куб.м.

Тобто, починаючи із дати набрання вказаною постановою чинності у позивача виникло право на звернення до суду щодо стягнення компенсації витрат по переплаті комунальних послуг.

На підтвердження зазначеного свідчить і його переписка із Міністерством соціальної політики України в 2017 році, де йому було роз`яснено наявність вказаного права (а.с.23-24).

Як встановлено судом, вказана виплата не носить обов`язкового характеру регулярних виплат, а може бути виплачена лише за заявою позивача.

Позивач з відповідними заявами у період з 2016 року по грудень 2018 року до відповідача про виплату даної компенсації не звертався, хоча про наявність такої можливості в силу дії нормативного акту, роз`яснень Мінсоцполітики, які були надані йому особисто, був обізнаний та не був позбавлений можливості своєчасно звернутись із відповідним позовом до суду за захистом своїх прав та стягнення компенсації за відповідні періоди.

Однак, позивач звернувся до адміністративного суду з даним позовом в частині визнання бездіяльності відповідача протиправною та стягнення компенсації за 2014-2016 роки, частково 2017 рік та травень 2018 року лише 16.09.2019, про що свідчить відбиток штемпеля вхідної кореспонденції Волинського окружного адміністративного суду, тобто з пропуском строку звернення до суду, встановленого частиною другою статті 122 КАС України.

Відтак, встановлені судом обставини свідчать про те, що позивач знав про порушення своїх прав, свобод та інтересів ще в 2017 року та мав можливість вжити своєчасних заходів щодо їх захисту в межах встановленого КАС України строку звернення до адміністративного суду, але не скористалася такою за відсутності поважних причин.

Відповідно до частини третьої статті 123 КАС України якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

При цьому, позивач у заяві про поновлення строку звернення до суду зазначив, що дія нормативно - правового акту є постійною, триваючою і не обмежується його разовим застосуванням. Відповідно, чинним нормативно правовим актом суб`єктів права, свободи та інтереси можуть порушуватися неодноразово, упродовж усього часу дії нормативно –правового акту, тому факт порушення прав особи може мати триваючий характер, а тому строк звернення до суду за захистом своїх прав свобод та інтересів слід обраховувати від усього часу дії нормативно правового акту.

Однак, суд вказані доводи до уваги не приймає, враховуючи наступне.

В даному випадку зазначена позиція стосується питання строку звернення до суду при оскарженні нормативно - правового акту.

Спірні правовідносини у межах даної справи виникли в позивача із суб`єктом владних повноважень з питань щодо невиконання ним своїх обов`язків.

Разом з тим суд зазначає, що триваючим вважають правопорушення, яке починається з будь-якої протиправної дії чи бездіяльності, коли винна особа не виконує конкретний покладений на неї обов`язок або виконує його неповністю чи неналежним чином, а потім така бездіяльність триває протягом певного проміжку часу до моменту виконання установлених обов`язків або виявлення правопорушення.

Триваюче правопорушення очевидно є можливим лише у триваючих відносинах.

Натомість відносини позивача і відповідача не носять триваючого характеру, оскільки стверджуване позивачем порушення є вчиненим з моменту подання до відповідача заяви про виплату компенсації та відповідно її невиплати останнім.

Спірні правовідносини можуть виникнути лише як наслідок прийняття чи неприйняття суб`єктом владних повноважень певних рішень, вчинення дій чи бездіяльності, що має місце в даному випадку. Тобто, у даному випадку з моменту відмови позивачу у виплаті компенсації відсутні підстави вважати, що відповідач в майбутньому вирішить спірне питання інакше, так як таке питання є остаточно вирішеним. Відтак перебіг строку звернення до суду в цьому випадку має свій початок та триває в межах строку визначеного процесуальним законом.

Позивач взагалі до липня 2019 року не вчиняв будь-яких дій щодо звернення до суду будь-якої інстанції за захистом своїх прав, свобод та інтересів.

Суд звертає увагу на те, що поважними причинами пропуску строку на звернення до суду можуть бути визнані лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, які повинні бути підтверджені належними доказами.

Оскільки позивачем належними та допустимими доказами не доведено поважності пропущеного ним строку звернення до суду, тому суд не визнає причини пропуску строку звернення до суду поважними та не вбачає правових підстав для задоволення заяви про поновлення строку звернення до суду в частині визнання бездіяльності протиправною та стягнення компенсації за переплату комунальних послуг за період 2014-2016 років, частково 2017 року, травень 2018 року.

При цьому, практика Європейського суду з прав людини свідчить про те, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав (справа Стаббігс та інші проти Великобританії, справа Девеер проти Бельгії).

Відповідно до пункту 8 частини першої статті 240 КАС України суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що позов ОСОБА_1 до Луцької міської ради про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити дії в частині визнання бездіяльності Луцької міської ради протиправною щодо здійснення за рахунок місцевих бюджетів компенсації додаткових витрат громадянам, яким відповідно до законодавства призначено субсидію на оплату житлово-комунальних послуг у разі відсутності квартирних приладів обліку холодної та гарячої води, вартості норм споживання житлово-комунальних послуг, що перевищують соціальні нормативи, затверджені органом місцевого самоврядування (Луцькою міською радою) за період з жовтня 2014 року по грудень 2014 року, з січня 2015 року по грудень 2015 року, з січня 2016 року по грудень 2016 року, з січня 2017 року по квітень 2017 року, за травень 2018 року та зобов`язання компенсувати витрати по переплаті за житлово-комунальні послуги за вказаний період підлягає залишенню без розгляду у зв`язку з пропущенням строку звернення до суду.

Керуючись статтями 122, 123, 240, 243 ч.3, 248, 256, 295, 297 КАС України, суд

УХВАЛИВ:

Заяву позивача про поновлення пропущеного строку звернення до суду задовольнити частково.

Визнати поважними причини пропуску ОСОБА_1 строку звернення до суду з даним позовом в частині визнання бездіяльності Луцької міської ради протиправною щодо здійснення за рахунок місцевих бюджетів компенсації додаткових витрат громадянам, яким відповідно до законодавства призначено субсидію на оплату жито комунальних послуг у разі відсутності квартирних приладів обліку холодної та гарячої води, вартості норм споживання житлово-комунальних послуг, що перевищують соціальні нормативи, затверджені органом місцевого самоврядування (Луцькою міською радою) за період з червня 2018 року по листопад 2018 року, зобов`язання компенсувати витрати по переплаті за житлово-комунальні послуги за період з червня 2018 року по листопад 2018 року та поновити вказаний строк.

Позов ОСОБА_1 до Луцької міської ради про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити дії в частині визнання бездіяльності Луцької міської ради протиправною щодо здійснення за рахунок місцевих бюджетів компенсації додаткових витрат громадянам, яким відповідно до законодавства призначено субсидію на оплату житлово-комунальних послуг у разі відсутності квартирних приладів обліку холодної та гарячої води, вартості норм споживання житлово-комунальних послуг, що перевищують соціальні нормативи, затверджені органом місцевого самоврядування (Луцькою міською радою) за період з жовтня 2014 року по грудень 2014 року, з січня 2015 року по грудень 2015 року, з січня 2016 року по грудень 2016 року, з січня 2017 року по квітень 2017 року, за травень 2018 року та зобов`язання компенсувати витрати по переплаті за житлово-комунальні послуги за вказаний період залишити без розгляду.

Копію ухвали надіслати учасникам справи.

Ухвала в частині поновлення строку звернення до суду набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає.

Ухвала в частині залишення позову без розгляду набирає законної сили в порядку та строки, визначені статтею 256 КАС України та може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення.

Суддя Р.С. Денисюк

Повний текст ухвали складено 28.02.2020.