Рішення № 87891350, 18.02.2020, Вінницький окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

18 лютого 2020 р. Справа № 120/3914/19-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Мультян М.Б.,

за участю:

секретаря судового засідання: Бабія М.С.

представників позивача: Опанасюка П.П., Денеги В.І.

представника відповідача: Сивого М.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження адміністративну справу

за позовом: Томашпільського комунального підприємства

до: Головного управління ДПС у Вінницькій області

про: визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Томашпільського комунального підприємства до Головного управління ДПС у Вінницькій області, в якому позивач просить:

- визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0001081306 від 27.09.2019 року, яким Томашпільському комунальному підприємству збільшено суму грошового зобов`язання з військового збору в сумі 87831,64 гривні, у тому числі 8029,90 гривень основного платежу, 77070,92 гривень штрафної санкції та 2730,82 гривні пені;

- визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0001071306 від 27.09.2019 року, яким Томашпільському комунальному підприємству збільшено суму податку на доходи фізичних осіб в сумі 1201126,67 гривень, у тому числі 257719,34 гривень основного зобов`язання, 895629,23 гривень штрафної санкції та 47778,10 гривень пені.

Обґрунтовуючи позовні вимоги зазначив, що за результатами проведеної Головним управлінням ДПС у Вінницькій області документальної планової виїзної перевірки Томашпільського комунального підприємства за період з 01.07.2016 року по 30.06.2019 рік було складено Акт № 33/13-06-09/32475417 від 09.09.2019 року, на підставі якого було винесено спірні податкові повідомлення-рішення № 0001081306 від 27.09.2019 року та № 0001071306 від 27.09.2019 року.

Позивач не погоджується із винесеними податковими повідомленнями-рішеннями, вважає їх такими, що прийнятті безпідставно, оскільки підвищені розміри штрафів у разі повторного виявлення податкових порушень (50%, 75%) застосовуються не за сам факт виявлення будь-яких порушень, а за повторне вчинення діянь за обставин передбачених зокрема, підпунктом 54.3.5 пункту 54.4 статті 54 Податкового кодексу України.

Відтак, застосування штрафу більшого розміру можливе у разі встановлення контролюючим органом повторності порушення протягом 1095 днів, яке зафіксовано в акті перевірки та, відповідно, в податковому повідомленні-рішенні, що пройшло процедуру адміністративного чи судового узгодження.

При цьому, вказує, що пунктом 127.1 статті 127 ПК України встановлено міру відповідальності, яка покладається на платника податків, у тому числі і на податкового агента, саме за не нарахування, неутримання та/або несплату (неперерахування) податків, до або під час виплати доходу на користь іншого платника податків, при цьому розмір штрафних санкцій за вчинення такого порушення визначається (обчислюється) залежно від кількості допущених порушень протягом певного періоду часу. Тобто склад порушення передбачає, що нарахування, утримання чи сплата податку не відбулися до чи на момент виплати доходу.

Ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 03.12.2019 року відкрито провадження у справі, розгляд адміністративної справи вирішено здійснювати за правилами загального позовного провадження. Крім того, даною ухвалою встановлено відповідачу 15-денний строк з дня отримання ухвали для подання відзиву на позовну заяву в порядку статті 162 КАС України.

На виконання вимог ухвали суду, 24.12.2019 року представником відповідача надано відзив на позовну заява, згідно якого останній заперечує проти задоволення позовних вимог. В обґрунтування своєї позиції зазначає, що положеннями статті 127 ПК України встановлюється санкція, як міра відповідальності, яка покладається на податкового агента, саме за несплату (неперерахування) податків, до або під час виплати доходу громадянам. При цьому відповідність розміру штрафних санкцій за вчинення такого порушення визначається (обчислюється) не з часу затримки такої несплати, як передбачено статтею 126 ПК України, а з кількості разів допущених порушень протягом певного періоду часу.

Кваліфікуючою ознакою (повторюваністю) застосування збільшених розмірів штрафів, визначених статтею 127 ПК України, є допущення податковим агентом декількох правопорушень, передбачених диспозицією цієї статті (ненарахування, неутримання та/або несплата податків), протягом 1095 днів, а не факт їх виявлення (визначення) контролюючим органом.

Отже, у разі виявлення під час однієї перевірки податкового агента та декількох випадків ненарахування (неутримання, несплати) сум податку під час виплати доходу на користь громадян, застосуванню підлягають збільшені розміри штрафних санкцій, передбачені статтею 127 ПК України, відповідно до кількості вчинених податкових правопорушень.

Враховуючи вищезазначене вважає, що Головне управління ДПС у Вінницькій області діяло в межах та у спосіб встановлений законом.

Ухвалою суду від 28.01.2020 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

У судому засіданні представники позивача підтримали позовні вимоги та просили їх задовольнити.

Представник відповідач заперечував щодо заявленого позову та просив відмовити у його задоволенні, посилаючись на обставини викладені у відзив на позов.

Заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд встановив такі обставини.

Відповідно до направлення виданого Головним управлінням ДФС у Вінницькій області №2655 від 15.08.2019 року, проведено документальну планову виїзну перевірку Томашпільського комунального підприємства з питань правильності обчислення, повноти і своєчасності сплати податку на доходи фізичних осіб, військового збору за період з 01.07.2016 року по 30.06.2019 рік, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.1.2011 року по 30.06.2019 рік.

За результатами перевірки складено акт № 33/13-06-09/32475417 від 09.09.2019 року, яким встановлено порушення:

- п. 176.2 "б" ст. 176 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 року №2755-УІ (із змінами та доповненнями), а саме: податкові розрахунки сум доходу нарахованих (сплачених) на користь платників податку і сум утриманих з них податків (форма 1-ДФ) за 4 квартал 2016 року, 4 квартал 2017 року, за 1 квартал 2018 року подано з недостовірними відомостями;

- пп. 168.1.2, пп. 168.1.4 п. 168.1 ст. 168, п. 176.1 «е» ст. 176, п. 176.2 «а» ст. 176 Податкового кодексу України, а саме: несвоєчасне перерахування до бюджету податковим агентом податку на доходи фізичних осіб під час виплати заробітної плати найманим працівникам за період з 01.07.2016 року по 30.06.2019 рік у загальній сумі 1264373,80 грн, в тому числі по періодах: за 2016 рік - у сумі 115524,87 грн; за 2017 рік - у сумі 277550,54 грн; за 2018 рік - у сумі 544298,57 грн; за 2019 рік - у сумі 326999,82 грн.

- пп.168.1.2, пп. 168.1.4 п. 168.1 ст. 168, п. 176.1 «е» ст. 176, п. 176.2 «а» ст. 176 Податкового кодексу України, а саме: не перерахування (не сплата) податку на доходи фізичних осіб (основний платіж) із заробітної плати найманих працівників за період 01.07.2016 року по 30.06.2019 рік у загальній сумі 257719,34 грн, в тому числі по періодах: за 2019 рік - у сумі 257719,34 грн.

- пп. 168.1.2, пп.168.1.4 п. 168.1 ст. 168, п. 176.1 «е» ст. 176, п. 176.2 «а» ст. 176, пп. 1.4 пп. 1.6 п. 161 Підрозділу 10 «Інші перехідні положення» Податкового кодексу України, а саме: несвоєчасне перерахування до бюджету суми узгодженого податкового зобов`язання самостійно визначеного податковим агентом Томашпільським КП з військового збору за період з 01.07.2016 року по 30.06.2019 рік у загальній сумі 111979,99 грн, у тому числі по періодах: за 2016 рік у сумі - 13708,93грн; за 2017 рік у сумі - 24284,76 грн; за 2018 рік у сумі - 46388,94 грн; за 2019 рік у сумі - 27597,36 грн.

- пп. 168.1.2, пп. 168.1.4 п. 168.1 ст. 168, п. 176.1 «е» ст. 176, п. 176.2 «а» ст. 176, пп. 1.4 пп. 1.6 п. 161 Підрозділу 10 «Інші перехідні положення» Податкового кодексу України, а саме: не перерахування (не сплата) до бюджету суми узгодженого податкового зобов`язання самостійно визначеного податковим агентом Томашпільським КП з військового збору за період з 01.07.2016 року по 30.06.2019 рік у загальній сумі 8029,90 грн, у тому числі по періодах: за 2017 рік у сумі - 8029,90 грн.

27.09.2019 року у Головним управлінням ДПС у Вінницькій області винесено податкові повідомлення-рішення року № 0001071306, № 0001081306, якими на Томашпільське комунальне підприємство накладено штрафні санкції.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам та встановленим обставинам справи, суд керується такими мотивами.

Вирішуючи даний спір, суд виходив з таких мотивів та норм права.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулює Податковий кодекс України, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до підпунктів 21.1.1-21.1.5 пункту 21.1 статті 21 ПК України, посадові особи контролюючих органів зобов`язані: дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами; забезпечувати сумлінне виконання покладених на контролюючі органи функцій; забезпечувати ефективну роботу та виконання завдань контролюючих органів відповідно до їх повноважень; не допускати порушень прав та охоронюваних законом інтересів громадян, підприємств, установ, організацій; коректно та уважно ставитися до платників податків, їх представників та інших учасників відносин, що виникають під час реалізації норм цього Кодексу та інших законів, не принижувати їх честі та гідності.

Згідно до пункту 16.1.4 статті 16 ПК України, платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Грошове зобов`язання платника податків відповідно до підпункту 14.1.39 пункту 14.1 статті 14 ПК України - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов`язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Відповідно до підпункту 14.1.157 пункту 14.1 статті 14 ПК України податкове повідомлення-рішення - це письмове повідомлення контролюючого органу (рішення) про обов`язок платника податків сплатити суму грошового зобов`язання, визначену контролюючим органом у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законодавчими актами, контроль за виконанням яких покладено на контролюючі органи, або внести відповідні зміни до податкової звітності.

Відповідно до підпункту 14.1.164 статті 14 ПК України план - графік документальних виїзних перевірок - перелік платників податків, що підлягають плановій перевірці контролюючими органами у відповідний період календарного року.

Згідно підпункту 75.1 статті 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Пунктом 75.1.2. статті 75 ПК України визначено, що документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Відповідно до пунктом 77.1 статті 77 ПК України документальна планова перевірка повинна бути передбачена у плані-графіку проведення планових документальних перевірок.

План-графік документальних планових перевірок на поточний рік оприлюднюється на офіційному веб-сайті центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику, до 25 грудня року, що передує року, в якому будуть проводитися такі документальні планові перевірки.

Пунктом 77.3 статті 77 ПК України забороняється проведення документальної планової перевірки за окремими видами зобов`язань перед бюджетами, крім правильності обчислення, повноти і своєчасності сплати митних платежів, податків, зборів та єдиного внеску при виплаті (нарахуванні) доходів фізичним особам податку з доходів фізичних осіб та зобов`язань за бюджетними позиками і кредитами, що гарантовані бюджетними коштами.

Відповідно до пункту 77.4 статті 77 ПК України про проведення документальної планової перевірки керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу приймається рішення, яке оформлюється наказом.

Право на проведення документальної планової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому не пізніше ніж за 10 календарних днів до дня проведення зазначеної перевірки вручено під розписку або надіслано рекомендованим листом з повідомленням про вручення копію наказу про проведення документальної планової перевірки та письмове повідомлення із зазначенням дати початку проведення такої перевірки.

Відповідно до пункту 77.9 статті 77 ПК України порядок оформлення результатів документальної планової перевірки встановлено статтею 86 цього Кодексу.

Керуючись пунктом 86.1 статті 86 ПК України результати перевірок (крім камеральних та електронних перевірок) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами контролюючого органу та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка.

Пунктом 86.2 статті 86 ПК України передбачено, що за результатами камеральної перевірки у разі встановлення порушень складається акт у двох примірниках, який підписується посадовими особами такого органу, які проводили перевірку, і після реєстрації у контролюючому органі вручається або надсилається для підписання протягом трьох робочих днів платнику податків у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу.

Відповідно до статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Пунктом 168.1 статті 168 ПК України установлено порядок утримання та сплати (перерахування) податку на доходи фізичних осіб до бюджету.

Відповідно до підпункту 168.1.1 пункту 168.1 статті 168 ПК України податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов`язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 Кодексу.

За правилами, встановленими підпункту 168.1.2 пункту 168.1 статті 168 ПК України, податок сплачується (перераховується) до бюджету під час виплати оподатковуваного доходу єдиним платіжним документом. Банки приймають платіжні документи на виплату доходу лише за умови одночасного подання розрахункового документа на перерахування цього податку до бюджету.

Якщо оподатковуваний дохід нараховується податковим агентом, але не виплачується (не надається) платнику податку, то податок, який підлягає утриманню з такого нарахованого доходу, підлягає перерахуванню до бюджету податковим агентом у строки, встановлені цим Кодексом для місячного податкового періоду (підпункт 168.1.5 пункту 168.1 статті 168 ПК України).

Відповідно до підпункту 168.1.6 пункту 168.1 статті 186 ПК України для цілей цього розділу та пункту 54.2 статті 54 цього Кодексу під терміном «граничний термін сплати до бюджету податку» розуміються строки сплати податку, визначені цим пунктом.

Пунктом 171.1 статті 171 ПК України встановлено, що особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку з доходів у вигляді заробітної плати, є роботодавець, який виплачує такі доходи на користь платника податку.

Згідно з підпунктом «а» пункту 176.2 статті 176 ПК України особи, які відповідно до цього Кодексу мають статус податкових агентів, зобов`язані своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходу, що виплачується на користь платника податку та оподатковується до або під час такої виплати за її рахунок.

Відповідно до підпункту 1.4 пункту 16-1 підрозділу 10 розділу XX ПК України, нарахування утримання та сплата (перерахування) військового збору до бюджету здійснюється у порядку, встановленому статтею 168 цього Кодексу, за ставкою, визначеною підпунктом 1.3 цього пункту.

Відповідальними за утримання (нарахування) та сплату (перерахування) збору до бюджету особи, визначені статтею 171 цього Кодексу (у тому числі, роботодавці, які виплачують доходи у вигляді заробітної плати на користь платника податку) (підпункт 1.5 пункту 16-1 підрозділу 10 розділу XX ПК України).

Податкові агенти (платники збору) зобов`язані забезпечувати виконання податкових зобов`язань у формі та спосіб, визначені статтею 176 ПК України (підпункт 1.6 пункту 16-1 підрозділу 10 розділу XX ПК України).

Отже, наведене дає підстави для висновку, що утримання (нарахування) та сплату (перерахування) військового збору здійснюється у тому ж порядку, що встановлений для утримання (нарахування) та сплату (перерахування) податку на доходи фізичних осіб, тобто, під час виплати доходу або не пізніше 30 календарних днів, наступних за місяцем нарахування доходу, якщо дохід нарахований, але по факту не виплачений.

У відповідності до статті 109 ПК України, податковими правопорушеннями є протиправні діяння (дія чи бездіяльність) платників податків, податкових агентів, та/або їх посадових осіб, а також посадових осіб контролюючих органів, що призвели до невиконання або неналежного виконання вимог, установлених цим Кодексом та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Згідно з пунктом 127.1 статті 127 ПК України ненарахування, неутримання та/або несплата (неперерахування) податків платником податків, у тому числі податковим агентом, до або під час виплати доходу на користь іншого платника податків, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 25 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету.

Ті самі дії, вчинені повторно протягом 1095 днів, - тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 50 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету.

Дії, передбачені абзацом першим цього пункту, вчинені протягом 1095 днів втретє та більше, - тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 75 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету.

Відтак, приписами статті 127 ПК України встановлено відповідальність платника податків, в тому числі і на податкового агента, саме за несплату (неперерахування) податків, до або під час виплати доходу на користь іншого платника податків, при чому відповідність розміру штрафних санкцій за вчинення такого порушення визначається (обчислюється) з кількості разів допущених таких порушень протягом певного періоду часу.

Кожний встановлений контролюючим органом факт несплати податку до або під час виплати доходу є податковим правопорушенням.

Кваліфікуючою ознакою податкового правопорушення є повторність вчинення відповідного діяння, яке встановлюється у разі вчинення особою кількох правопорушень.

Відповідно до статті 127 ПК України таким порушенням є бездіяльність податкового агента, тобто ненарахування, неутримання, несплата, неперерахування податку на доходи фізичних осіб до або під час виплати доходу.

Кваліфікуючою ознакою для застосування відповідальності відповідно до статті 127 ПК України в даному спорі є порушення саме податковим агентом встановлених правил щодо утримання податку у джерела виплати доходу. Джерелом виплати доходу є заробітна плата, з якої податковим агентом утримано податок на доходи фізичних осіб, але не перераховано у встановлені терміни до бюджету.

Статтею 127 ПК встановлено міру відповідальності, яка покладається на платника податків, у тому числі і на податкового агента, саме за несплату (неперерахування) податків, до або під час виплати доходу на користь іншого платника податків, при цьому розмір штрафних санкцій за вчинення такого порушення визначається (обчислюється) не відповідно до часу затримки такої несплати (як передбачено статтею 126 ПК), а залежно від кількості допущених порушень протягом певного періоду часу. Тобто склад порушення передбачає, що нарахування, сплата чи утримання податку не відбулися до чи на момент виплати доходу.

Відтак, суд не приймає до уваги посилання представника позивача щодо застосування підвищених розмірів штрафних санкцій, визначених у статті 127 ПК України, оскільки, розмір штрафних санкцій визначається з урахуванням кількості разів допущених податкових правопорушень, незалежно від того, чи виявлено такі порушення контролюючим органом в межах однієї перевірки.

Аналогічного висновку дійшов Касаційний адміністративний суду у складі Верховного Суду у постанові від 21.01.2020 року (справа №820/11382/15).

Відповідальність за порушення правил сплати (перерахування) податків встановлена також статтею 126 ПК України. Згідно з пунктом 126.1 статті 126 ПК України у разі, якщо платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов`язання та/або авансових внесків з податку на прибуток підприємств протягом строків, встановлених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Аналіз пункту 126.1 статті 126 ПК України вказує на те, що встановлена нею штрафна санкція (10 відсотків погашеної суми податкового боргу чи 20 відсотків погашеної суми податкового боргу) застосовується у випадку, коли має місце несвоєчасність сплати платником податків узгодженої суми грошового зобов`язання. При цьому розмір такої санкції прямо залежить від часу затримки такої сплати. Тобто, у разі якщо платник податків не сплачує суми самостійно визначеного грошового зобов`язання протягом строків, передбачених ПК України, такий платник податків притягується до відповідальності відповідно до статті 126 ПК України.

Висновок щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, також викладено в рішенні Верховного Суду України від 22.03.2016 року по справі (813/6774/13-а), в якому зазначено, що положення статті 126 ПК щодо застосування штрафної санкції застосовується у випадку, коли має місце несвоєчасність сплати платником податків узгодженої суми грошового зобов`язання. При цьому розмір такої санкції прямо залежить від часу затримки такої сплати.

Тобто, коли має місце нарахування, однак несвоєчасна сплата платником податків узгодженої суми грошового зобов`язання, такий платник податків притягується до відповідальності відповідно до статті 126 ПК України.

Отже, визначальним для вирішення даної справи є дослідження та встановлення чи було позивачем здійснено нарахування податку з доходів фізичних осіб та військового збору з сум виплаченої заробітної плати, а також дат виплати заробітної плати, перерахування до бюджету нарахованого та утриманого податку на доходи фізичних осіб та військового збору.

Як вбачається із первинних бухгалтерських та податкових документів, зокрема із головної книги, податкових розрахунків форми № 1 ДФ за 2016-2019 року встановлено нарахування та утримання узгоджених сум податкових зобов`язань під час виплати заробітної плати, що свідчить про їх несвоєчасну сплату, що є підставою для відповідальності передбаченої статтею 126 ПК України.

Визначаючи предмет доказування у справі, суд також виходить з обставин, якими контролюючий орган обґрунтовує свою позицію, при цьому належним доказом, яким встановлюється податкове правопорушення, є акт перевірки контролюючого органу.

Акт перевірки контролюючого органу, в якому встановлено порушення платником податку відповідно статті 127 ПК України, має містити чіткі факти щодо строків виплати доходу, строків сплати податку на доходи фізичних осіб у відповідних податкових періодах, та, як наслідок, факти щодо несплати податку на доходи фізичних осіб до або під час виплати доходу.

В розрізі зазначено, суд бере до уваги укладений на Томашпільському комунальному підприємстві колективний договір за 2014-2019 роки. Відповідно до пункту 12 розділу "Оплата праці" якого сторона адміністрації зобов`язується здійснювати виплату заробітної плати в робочі дні два рази на місяць: аванс - 20, остаточну виплату - 05 числа місяця.

В свою чергу, у акті перевірки № 33/13-06-09/32475417 від 09.09.2019 року починаючи з липня 2016 року за початок відліку часу затримки сплати узгодженого грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб та військового збору взято останній день поточного місяця. Таким чином, відповідачем у акті перевірки допущено помилкове внесення недостовірних відомостей, що нівелює доказове значення акту перевірки у площині достовірності його як носія доказової інформації про вчинення позивачем податкового правопорушення.

Крім того, аналогічні дані бралися контролюючим органом при розрахунку розмірів санкцій визначених у оскаржуваних податкових повідомленнях-рішеннях.

Таким чином, враховуючи вище викладене, а також беручи до уваги те, що відповідачем, при притягненні Томашпільського комунального підприємства до відповідальності, неправомірно застосовано штрафні санкції, передбачені статтею 127 ПК України, суд приходить до висновку про протиправність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень від 27.09.2019 року № 0001081306 та № 0001071306.

Суд при вирішенні справи також застосовує практику Європейського Суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), зокрема, правову позицію, висловлену у справі «Щокін проти України» (заяви № 23759/03 та №3 7943/06) від 14.10.2010 року, в якій ЄСПЛ дійшов висновку, що накладання органами державної влади на заявника додаткових зобов`язань зі сплати податку становило втручання в його майнові права у розумінні статті 1 Першого протоколу до Конвенції. Таким чином, Суд має встановити, чи було таке втручання виправданим відповідно до вимог цього положення.

Перша та найважливіша вимога статті 1 Першого протоколу до Конвенції полягає в тому, що будь-яке втручання публічних органів у мирне володіння майном повинно бути законним. Друге речення першого пункту передбачає, що позбавлення власності можливе тільки «на умовах, передбачених законом», а другий пункт визнає, що держави мають право здійснювати контроль за використанням майна шляхом введення «законів». Більш того, верховенство права, один із основоположних принципів демократичного суспільства, притаманний усім статтям Конвенції. Таким чином, питання, чи було дотримано справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав окремої особи, виникає лише тоді, коли встановлено, що оскаржуване втручання відповідало вимозі законності і не було свавільним (рішення у справі «Ятрідіс проти Греції» (Jatridis v. Greece) [ВП], № 31107/96, пункт 58, ЄСПЛ 1999-II).

Відповідно до частиною 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Приписами частини 2 статті 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Згідно з частинами 1-3 статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат у справі, суд враховує, що відповідно до частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Таким чином, у зв`язку з повним задоволенням позову, судові витрати позивача на сплату судового збору в розмірі 19210 грн належить стягнути на його користь з Головного управління ДПС у Вінницькій області.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0001081306 від 27.09.2019 року, яким Томашпільському комунальному підприємству збільшено суму грошового зобов`язання з військового збору в сумі 87831,64 гривні, у тому числі 8029,90 гривень основного платежу, 77070,92 гривень штрафної санкції та 2730,82 гривні пені.

Визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0001071306 від 27.09.2019 року, яким Томашпільському комунальному підприємству збільшено суму податку на доходи фізичних осіб в сумі 1201126,67 гривень, у тому числі 257719,34 гривень основного зобов`язання, 895629,23 гривень штрафної санкції та 47778,10 гривень пені.

Стягнути на користь Томашпільського комунального підприємства сплачений судовий збір в сумі 19210,00 грн (дев`ятнадцять тисяч двісті десять гривень 00 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Вінницькій області.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 КАС України.

Відповідно до статті 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Томашпільське комунальне підприємство (вул. Леніна, 6, Томашпільський район, Вінницька область, код ЄДРПОУ 32475417)

Головне управління ДПС у Вінницькій області (вул. Хмельницьке шосе, 7, м. Вінниця, Вінницька область, код ЄДРПОУ 43142454)

Копію рішення у повному обсязі сторони можуть одержати: 28.02.2020 року.

Суддя Мультян Марина Бондівна