Рішення № 87890951, 19.02.2020, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" лютого 2020 р.м. ХарківСправа № 922/3628/19

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Чистякової І.О.

за участю секретаря судового засідання Мороз Ю.В.

розглянувши за правилами загального позовного провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕКТІВ ОПЕРЕЙШНС" (61057, місто Харків, вул. Сумська, буд. 10, ідентифікаційний код 38772577) до 1) Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "ЧЕРЕМУШКИ-2017" (61174, місто Харків, пр. Перемоги, буд. 65-Г, корпус 1, ідентифікаційний код 41422798), 2) Товариства з обмеженою відповідальністю "МАКСНЕТ" (61168, місто Харків, вул. Валентинівська, буд. 12, ідентифікаційний код 34633951) про визнання недійсним договору сервітуту та зобов`язання вчинити певні дії за участю представників учасників справи:

позивача - адвоката Баранова Т.О., довіреність від 13.09.2019;

1-го відповідача - адвоката Пацурковської О.М., ордер серія ДП №2205/027 від 06.01.2020;

2-го відповідача - адвоката Кондратенко Т.В., договір про надання правової допомоги б/н від 28.11.2019;

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ЕКТІВ ОПЕРЕЙШНС" (позивач) звернулося до господарського суду Харківської області із позовною заявою до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "ЧЕРЕМУШКИ-2017" (1-ий відповідач) та до Товариства з обмеженою відповідальністю "МАКСНЕТ" (2-ий відповідач), в якій позивач просить визнати недійсним Договір сервітуту № 270 (на право користуватися чужим майном) від 07.02.2018, який укладений між Об`єднанням співвласників багатоквартирного будинку "Черемушки-2017" та Товариством з обмеженою відповідальністю "МАКСНЕТ" та зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю "МАКСНЕТ" (вул. Валентинівська, 12, м. Харків, 61168; пр-т Науки, 43Б, м. Харків, 61103; а/с 9346, м. Харків, 61003; код ЄДРПОУ: 34633951) демонтувати (прибрати) розміщені у будинку, розташованому за адресою: АДРЕСА_1, телекомунікаційні мережі (комплекс технічних засобів телекомунікацій та споруд, призначених для маршрутизації, комутації, передавання та/або приймання знаків, сигналів, письмового тексту, зображень та звуків або повідомлень будь-якого роду по радіо -, проводових, оптичних чи інших електромагнітних системах між кінцевим обладнанням), технічні засоби телекомунікацій (обладнання, станційні та лінійні споруди, призначені для утворення телекомунікаційних мереж), телемережі (телекомунікаційні мережі загального користування, що призначаються для передавання програм радіо - та телебачення, а також інших телекомунікаційних і мультимедійних послуг і можуть інтегруватися з іншими телекомунікаційними мережами загального користування) та інше обладнання, яке розміщено та встановлено на підставі Договору сервітуту № 270 (на право користуватися чужим майном) від 07.02.2018. Судові витрати позивач просить покласти на відповідачів.

Позивачем у позовній заяві викладено клопотання про витребування доказів. Аналогічне клопотання про витребування доказів додано до позовної заяви у формі окремого клопотання.

Також, позивачем заявлено клопотання про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається, зокрема на те, що він є власником нежитлового приміщення підвалу № 7-:-8, 11, що знаходяться у багатоквартирному будинку, розташованому за адресою: пр-т Перемоги, 65-Г, корпус 1, м. Харків та зазначає, що відповідні підтверджуючі документи додаються до позову.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 13.11.2019 залишено позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕКТІВ ОПЕРЕЙШНС" без руху. Встановлено позивачу для усунення недоліків позовної заяви 10-денний строк з дня вручення даної ухвали. Позивачу у вказаний строк запропоновано подати до господарського суду Харківської області:

- заяву, в якій зазначити якими доказами підтверджується те, що позивач є власником нежитлового приміщення підвалу № 7-:-8, 11, що знаходяться у багатоквартирному будинку, розташованому за адресою: пр-т Перемоги, 65-Г, корпус 1, м. Харків та надати докази, які підтверджують вказані обставини або надати клопотання про витребування цих доказів в порядку ст. 81 ГПК України;

- належним чином завірені копії протоколу загальних зборів Об`єднання № 2/1 від 06.09.2017 та протоколу засідання Правління Об`єднання № 3 від 21.09.2017 або клопотання про витребування цих доказів в порядку ст. 81 ГПК України.

15.11.2019 до господарського суду Харківської області надійшла заява про усунення недоліків за вх.№27668, в якій позивач зазначає якими доказами підтверджується те, що позивач є власником нежитлового приміщення підвалу № 7-:-8, 11, що знаходяться у багатоквартирному будинку, розташованому за адресою: пр-т Перемоги, 65-Г, корпус 1, м. Харків, а саме інформаційною довідкою №188788555 від 13.11.2019, та надає вказану довідку до заяви про усунення недоліків.

Також, позивачем надано належним чином завірені копії протоколу загальних зборів Об`єднання № 2/1 від 06.09.2017 та протоколу засідання Правління Об`єднання № 3 від 21.09.2017.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 20 листопада 2019 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №922/3628/19. Відмовлено у задоволенні клопотання позивача про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження. Також, відмовлено у задоволенні клопотання позивача про витребування доказів. Вирішено справу розглядати за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 10 грудня 2019 р. об 11:00 год.

1-ий відповідач через канцелярію господарського суду Харківської області 09.12.2019 надав клопотання про відкладення підготовчого засідання за вх. №29746.

2-ий відповідач через канцелярію господарського суду Харківської області 10.12.2019 надав клопотання за вх. №29931, про проведення судового засідання, що призначене судом на 10.12.2019 о 11:00 за відсутності представника 2-го відповідача.

В підготовчому судовому засіданні 10.12.2019 без виходу до нарадчої кімнати судом було постановлено ухвалу із занесенням її до протоколу судового засідання від 10 грудня 2019 року про задоволення клопотання представника 1-го відповідача про відкладення підготовчого засідання, та про відкладення підготовчого засідання на 08.01.2020 о 10:30 год.

12.12.2019 від 2-го відповідача до суду надійшло клопотання (вх. №30302), в якому останній просить суд визнати поважними причини неподання учасником справи №922/3628/19 доказів та відзиву у встановлений строк та встановити додатковий строк для подання відзиву та доказів.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 16 грудня 2019 року відмовлено 2-му відповідачу у встановленні додаткового строку для подання відзиву на позов та доказів; продовжено 2-му відповідачу процесуальний строк для подання відзиву на позов до 20.12.2019 включно.

28.12.2019 від 2-го відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву (вх. №31817).

Ухвалою господарського суду Харківської області від 02 січня 2020 року залишено без розгляду відзив на позов (вх. № 31817 від 28.12.2019).

02.01.2020 від 1-го відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву (вх. №40), в якому 1-ий відповідач проти позову заперечував та просив у його задоволенні відмовити. В обґрунтування заперечень 1-ий відповідач зазначив, що з січня 2018 року ОСББ "Черемушки - 2017" велись перемовини з рядом постачальників телекомунікаційних послуг, в тому числі й ТОВ "Макснет" про забезпечення потреби мешканців будинку в отриманні відповідних послуг, таких як телефонія, Інтернет, кабельне телебачення. В ході перемовин з ТОВ "Макснет" 07.02.2018 було підписано попередній проект Договору сервітуту №270. Однак через відповідні розбіжності в тлумаченні діючого законодавства України про можливість укладання такого договору та недосягнення згоди щодо всіх істотних умов, ОСББ "Черемушки - 2017" та ТОВ "Макснет за взаємною згодою розірвали даний договір того ж дня, а саме 07.02.2018." Також, 1-ий відповідач зазначив про відсутність порушеного права позивача, оскільки позивач як співвласник багатоквартирного будинку, розташованому за адресою: пр-т Перемоги, 65-Г, корпус 1, м. Харків, зокрема власник нежитлового приміщення підвалу № 7-:-8, 11, унаслідок укладання договору сервітуту, що просить визнати недійсним позивач не втратив свого права розпоряджатися спільним майном. Договір сервітуту №270 від 07.02.2018 укладався в інтересах співвласників багатоквартирного будинку, які мають право отримувати відповідні телекомунікаційні послуги від того постачальника, якого вони самостійно обрали та 1-ий відповідач не має права обмежувати співвласників в реалізації їх права, а навпаки допомагає співвласникам, забезпечуючи їх можливістю отримати необхідну послугу та створює інші сприятливі умови проживання у будинку. Крім того, 1-ий відповідач зазначив, що оскільки договір сервітуту №270 (попередній проект) від 07.02.2018 був тією ж датою розірваний, жодного обладнання ТОВ "Макснет" на підставі цього договору в багатоквартирному будинку, розташованому за адресою: пр-т Перемоги, 65-Г, корпус 1, м. Харків не встановлювалось. обрали та 2-ий відповідач не має право обмежувати співвласників в реалізації їх права, а навпаки допомагає співвласникам, забезпечуючи їх можливістю отримати необхідну послугу та створює інші сприятливі умови проживання у будинку. Також, 2-ий відповідач зазначив, що оскільки договір сервітуту №270 (попередній проект) від 07.02.2018 був тією ж датою розірваний, жодного обладнання ТОВ "Макснет" на підставі цього договору в багатоквартирного будинку, розташованому за адресою: пр-т Перемоги, 65-Г, корпус 1, м. Харків не встановлювалось.

До відзиву на позовну заяву 1-им відповідачем надано клопотання, в якому він просив суд поновити йому строк на подання відзиву.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 03 січня 2020 року відмовлено 1-му відповідачу у поновленні процесуального строку для подання відзиву на позов, продовжено 1-му відповідачу строк для подання відзиву на позов до 02.01.2020 включно та прийнято відзив на позов до розгляду.

08.01.2020 1-ий відповідач у справі надав до господарського суду Харківської області заяву про закриття провадження у справі за вх.№226 за відсутністю предмету спору згідно з п.2 ч.1 ст. 231 ГПК України, оскільки договір сервітуту №270 від 07.02.2018, який було підписано 07.02.2018 було розірвано тією ж датою за взаємною згодою сторін.

В підготовчому судовому засіданні 08.01.2020 без виходу до нарадчої кімнати судом було постановлено ухвалу із занесенням її до протоколу судового засідання від 08 січня 2020 року про: задоволення клопотання позивача про розгляд справи за його відсутності; продовження строку підготовчого провадження на 30 днів; відкладення підготовчого засідання на 21.01.2020 о 11:30 год.

14.01.2020 представником позивача у справі: Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕКТІВ ОПЕРЕЙШНС" подано через канцелярію господарського суду Харківської області заяву про уточнення позовних вимог (вх.№795), в якій позивач користуючись правами наданим йому ст. 46 ГПК України просить викласти шостий пункт позовних вимог в такій редакції:

"Зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю "МАКСНЕТ" (вул. Валентинівська, 12, м. Харків, 61168; пр-т Науки, 43Б, м. Харків, 61103; а/с 9346, м. Харків, 61003; код ЄДРПОУ: 34633951) демонтувати (прибрати) розміщені у будинку, розташованому за адресою: АДРЕСА_1, телекомунікаційні мережі (комплекс технічних засобів телекомунікацій та споруд, призначених для маршрутизації, комутації, передавання та/або приймання знаків, сигналів, письмового тексту, зображень та звуків або повідомлень будь-якого роду по радіо -, проводових, оптичних чи інших електромагнітних системах між кінцевим обладнанням), технічні засоби телекомунікацій (обладнання, станційні та лінійні споруди, призначені для утворення телекомунікаційних мереж), телемережі (телекомунікаційні мережі загального користування, що призначаються для передавання програм радіо - та телебачення, а також інших телекомунікаційних і мультимедійних послуг і можуть інтегруватися з іншими телекомунікаційними мережами загального користування) та інше обладнання, яке розміщено та встановлено без достатніх для цього правових підстав та не у відповідності до діючого законодавства України".

14.01.2020 року до господарського суду Харківської області надійшли заперечення позивача на заяву 1-го відповідача про закриття провадження у справі за вх.№792, в яких він посилається на висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 27.11.2018 по справі №905/1227/17, зокрема зазначає, що Верховний Суд відійшов від раніше висловленої правової позиції та вказав, що розірвання договору не позбавляє права на звернення до суду з позовом про визнання такого договору недійсним, а також проте, що укладання додаткової угоди про припинення договору не може розцінюватись, як підстава для припинення провадження у справі за відсутністю предмету спору.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 15 січня 2020 року прийнято до розгляду заяву про уточнення позовних вимог (вх. №795 від 14.01.2020).

21.01.2020 представник 1-го відповідача надав клопотання (вх.1519) про поновлення строку на подання попереднього (орієнтовного) розрахунку суми судових витрат. У поданому клопотанні 1-ий відповідач повідомляє суд проте, що на момент відкриття провадження у даній справі згідно ухвали від 20.11.2019 1-им відповідачем не було укладено договір про надання правничої допомоги задля здійснення адвокатом представництва інтересів 1-го відповідача в суді. Відповідний договір було укладено лише 06.01.2020, тобто після подання 1-им відповідачем до суду першої заяви по суті, а саме відзиву на позовну заяву, що відбулося 02.01.2020, отже 1-ий відповідач не мав змоги надати до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, оскільки договір з адвокатом на той момент укладено не було, тому 1-ий відповідач просить вважати поважними причини пропуску строку 1-им відповідачем для подачі до суду попереднього (орієнтовного) розрахунку суми судових витрат, які він поніс і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи та поновити 1-му відповідачу такий строк. У клопотанні 1-им відповідачем викладений попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які він поніс і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи, зокрема визначено суму судових витрат у розмірі 5 000,00 грн, що складається з: участі у судових засіданнях кількість годи - 2, ціна 2 000,00 грн; складання процесуальних документів (заяв, клопотань, заперечення, відзиву на уточнену позовну заяву) кількість годин - 3, ціна 3 000,00 грн.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 21 січня 2020 року відмовлено у задоволенні клопотання 1-го відповідача про поновлення строку на подання попереднього (орієнтовного) розрахунку суми судових витрат. Продовжено Об`єднанню співвласників багатоквартирного будинку "ЧЕРЕМУШКИ-2017" пропущений процесуальний строк на подання попереднього (орієнтовного) розрахунку суми судових витрат до 21.01.2020 включно. Прийнято до розгляду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "ЧЕРЕМУШКИ-2017".

21.01.2020 від 2-го відповідача до господарського суду Харківської області надійшли наступні клопотання:

- за вх.№1523 про витребування у позивача доказів, які б доводили підстави демонтажа обладнання ТОВ "Макснет", яке знаходиться за адресою: м. Харків, проспект Перемоги, б. 65-Г, корп. 1. Також, 2-ий відповідач у поданому клопотанні просив зобов`язати позивача підтвердити факт розміщення вищевказаного обладнання;

- за вх.№ 1521 про закриття провадження у справі за відсутністю предмету спору, у зв`язку із розірванням договору сервітуту №270 від 07.02.2020 за згодою сторін.

21.01.2020 до господарського суду Харківської області від 1-го відповідача надійшов відзив на заяву про уточнення позовних вимог за вх.№1351, в якому 1-ий відповідач просив заяву позивача про уточнення позовних вимог залишити без розгляду та повернути її заявникові.

В підготовчому засіданні 21.01.2020 без виходу до нарадчої кімнати судом було постановлено ухвали із занесенням їх до протоколу судового засідання від 21 січня 2020 року про: відмову у задоволенні клопотання представника 2-го відповідача про витребування доказів; відмову у задоволенні клопотання 1-го відповідача про залишення без розгляду та повернення заяви позивача про уточнення позовних вимог; відкладення розгляду клопотання 1-го та 2-го відповідачів про закриття провадження; про відкладення підготовчого засідання на 11.02.2020 о 14:00.

28 січня 2020 року від позивача у справі надійшло клопотання про витребування доказів судом за вх.№2173, зокрема позивач просить витребувати у відповідачів:

- оригінали та/або належним чином посвідчені копії договорів та інших документів, на підставі яких надаються телекомунікаційні та інші послуги (доступ до мережі Internet, кабельне телебачення, тощо) у будинку, розташованому за адресою: АДРЕСА_1;

- оригінали та/або належним чином посвідчені копії договорів та інших документів, на підставі яких Товариством з обмеженою відповідальністю «МАКСНЕТ» встановлено обладнання у будинку, розташованому за адресою: АДРЕСА_1;

- оригінали та/або належним чином посвідчені копії договорів та інших документів, на підставі яких Товариством з обмеженою відповідальністю «МАКСНЕТ» надаються телекомунікаційні та інші послуги у будинку, розташованому за адресою: АДРЕСА_1;

- оригінали та/або належним чином посвідчені копії рішень (протоколів) зборів (у тому числі установчих) співвласників багатоквартирного будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1, рішень (протоколів) зборів Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Черемушки-2017», Правління Об`єднання та відповідних листків опитування (протоколів, погоджень, листів, тощо) та додатків до них (списків співвласників квартир та нежитлових приміщень, присутніх на зборах; листів письмового опитування співвласників, інших документів, що складають невід`ємну частину відповідних протоколів загальних зборів (рішень) співвласників, якими погоджено (прийнято рішення) надати дозвіл на розміщення обладнання, за допомогою якого Товариством з обмеженою відповідальністю «МАКСНЕТ» надаються телекомунікаційні та інші послуги у будинку, розташованому за адресою: АДРЕСА_1;

- інформація та відповідні копії документів щодо місць розташування, меж, схем розташування, стояків слабих струмів, телекомунікаційних мереж, технічних засобів телекомунікацій, телемереж, повітряних волоконно-оптичних ліній чи інших технічних мереж, що розташовані у багатоквартирному будинку за адресою: АДРЕСА_1;

- інформацію та відповідні копії документів про наявність дозвільних та кваліфікаційних документів осіб, залучених до наданих послуг (виконаних робіт) за весь час існування договірних (господарських) відносин між відповідачами. Позивач зазначає, що вказані документи знаходяться у відповідачів по справі.

Також, позивач просив провести огляд письмових доказів речових доказів - обладнання за їх місцезнаходженням із залученням представників сторін, понятих та здійсненням фотографування, звуко- і відеозаписом, про що скласти відповідний протокол, а у разі неподання відповідачами витребуваних доказів стягнути в дохід державного бюджету штраф в порядку та у розмірі, які передбачені ст. 135 ГПК України.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 11.02.2020 у задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕКТІВ ОПЕРЕЙШНС" (вх.№2173 від 28.01.2020) про витребування доказів та про проведення огляду письмових доказів речових доказів - обладнання за їх місцезнаходженням - відмовлено повністю.

В підготовчому засіданні 11.02.2020 без виходу до нарадчої кімнати судом було постановлено ухвалу із занесенням її до протоколу судового засідання від 11.02.2020 про закриття підготовчого провадження та призначення справи до розгляду по суті на 19.02.2020 о 10:00 год.

Присутній представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримував та просив позов задовольнити.

Присутній представник 1-го відповідача у судовому засіданні проти позову заперечував. Також, представник 1-го відповідача до завершення судових дебатів заявив проте, що докази понесення ним судових витрат під час розгляду справи, про які він зазначав в орієнтовному розрахунку таких витрат наданому до суду 21.01.2020, будуть подані протягом 5-ти днів з моменту винесення рішення та просив вказані витрати покласти на позивача.

Присутній представник 2-го відповідача у судовому засіданні також проти позову заперечував.

Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти них, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, вислухавши пояснення присутніх представників позивача, першого та другого відповідачів суд встановив наступне.

Позивач (ТОВ "ЕКТІВ ОПЕРЕЙШНС") з 14.06.2018 є власником нежитлового приміщення підвалу № 7-:-8, 11, що знаходиться у багатоквартирному будинку, розташованому за адресою: АДРЕСА_1, на підставі договору купівлі-продажу, укладеного 14.06.2018, який посвідчено приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Гібадуловою Л.А. за № 2766, що підтверджується інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчудження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта, сформованої станом на 13.11.2019 за № 188788555 (арк. справи № 128 у томі №1).

29.06.2017 власниками квартир та нежитлових приміщень (далі - співвласники) багатоквартирного будинку 65-Г, корпус 1, що розташований за місцезнаходженням: АДРЕСА_1 створено Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Черемушки-2017" (далі за текстом - 1-ий відповідач), яке зареєстровано згідно відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 29.06.2017.

Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Черемушки-2017" діє на підставі статуту, затвердженого протоколом установчих зборів № 1 від 21.06.2017 (далі - Статут).

Відповідно до п.1 розділу ІІ Статуту метою створення об`єднання є забезпечення і захист прав співвласників та дотримання ними своїх обов`язків, належне утримання та використання спільного майна, забезпечення своєчасного надходження коштів для сплати всіх платежів, передбачених законодавством та цим Статутом.

Аналогічні положення містяться в частині першій статті 4 Закону України "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку", відповідно до якої об`єднання створюється для забезпечення і захисту прав співвласників та дотримання їхніх обов`язків, належного утримання та використання спільного майна, забезпечення своєчасного надходження коштів для сплати всіх платежів, передбачених законодавством та статутними документами.

Відповідно до п.2 розділу ІІІ Статуту вищим органом управління об`єднання є загальні збори.

Згідно з п.3 розділу ІІІ Статуту до виключної компетенції загальних зборів належать, зокрема питання про використання спільного майна, а також попереднє (до їх укладення) погодження умов договорів, предметом яких є спільне майно співвласників чи їх частина.

Згідно з частиною третьою статті 26 Закону України "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку" об`єкти, що належать до спільного майна багатоквартирного будинку, можуть за рішенням загальних зборів об`єднання передаватися в користування, у тому числі на умовах оренди, фізичним та юридичним особам за умови, що не будуть погіршені умови експлуатації багатоквартирного будинку.

Виконавчим органом об`єднання є правління, яке обирається і підзвітне загальним зборам. Правління здійснює керівництво поточною діяльністю об`єднання та має право приймати рішення з питань діяльності об`єднання, визначених цим Статутом. (п.12 розділу ІІІ Статуту).

Відповідно до п.16 розділу ІІІ Статуту правління зі свого складу обирає голову правління та його заступника. На виконання своїх повноважень голова правління, зокрема забезпечує виконання рішень загальних зборів та рішень правління.

Згідно відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а також протоколу № 3 засідання правління Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Черемушки-2017" за адресою: АДРЕСА_1 від 21.09.2017 ОСОБА_1 обрано головою правління Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Черемушки-2017".

Головою Правління Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Черемушки-2017» ОСОБА_1 від імені Об`єднання 07.02.2018 укладено Договір сервітуту № 270 (на право користуватися чужим майном) із Товариством з обмеженою відповідальністю «Макснет» в особі директора ОСОБА_2.

Згідно розділу 1 Договіру сервітуту № 270 від 07.02.2018 керуючись положеннями статті 401 Цивільного кодексу України, Сторони домовились, що Предметом цього Договору є надання права користування нежитловими приміщеннями житлових будинків з джерелом електроживлення (сходові клітини, технічні приміщення, та інші), для розміщення та технічного обслуговування телекомунікаційної мережі що забезпечуватимуть мешканцям будинку можливість отримання телекомунікаційних послуг.

У п.2.1 вказаного договору сервітуту відповідачі домовилися, що 1-ий відповідач надає 2-ому відповідачу право на розміщення телекомунікаційної мережі в будинках, які знаходяться на балансі 1-го відповідача і джерело електроживлення в межах, визначених у Додатку № 1 до цього Договору, для розміщення та технічного обслуговування телекомунікаційної мережі та (або) встановлення телекомунікаційних засобів з метою забезпечення надання телекомунікаційних послуг мешканцям будинку (далі по тексту - Право), а 2-ий відповідач здійснює оплату за надане 1-им відповідачем право на умовах, що визначені цим Договором.

Крім того, у п.2.3. вказаного договору сервітуту сторони зазначили, що схема розташування та умови підключення телекомунікаційної мережі та технічних засобів телекомунікацій відображено у Додатку № 2 до цього Договору.

Проте, позивачем не надано до матеріалів справи Додатків № 1 та № 2 до Договору сервітуту.

В судовому засіданні відповідачі повідомили суд про те, що сторонами договору не укладалися відповідні Додаток №1 та Додаток № 2, та в цей же день 07.02.2018 відповідачі уклали додаткову угоду № 1 до Договору сервітуту № 270 від 07.02.2018 про його розірвання, яку надано до матеріалів справи.

Також, в матеріалах справи відсутні будь-які докази, що свідчать про виконання відповідачами умов договору сервітуту.

Позивач зазначає, що згідно до Договору сервітуту №270 (на право користуватися чужим майном) від 07.02.2018 (далі за текстом - договір) Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Черемушки-2017» (1-ий відповідач) надало Товариству з обмеженою відповідальністю «Макснет» (2-ий відповідач) право користуватися нежитловими приміщеннями житлового будинку з джерелом електроживлення (сходові клітини, технічні приміщення, тощо) для розміщення та технічного обслуговування телекомунікаційної мережі (комплекс технічних засобів телекомунікацій та споруд, призначених для маршрутизації, комутації, передавання та/або приймання знаків, сигналів, письмового тексту, зображень та звуків або повідомлень будь-якого роду по радіо-, проводових, оптичних чи інших електромагнітних системах між кінцевим обладнанням), технічних засобів телекомунікацій (обладнання, станційні та лінійні споруди, призначені для утворення телекомунікаційних мереж) та телемереж (телекомунікаційні мережі загального користування, що призначаються для передавання програм радіо- та телебачення, а також інших телекомунікаційних і мультимедійних послуг і можуть інтегруватися з іншими телекомунікаційними мережами загального користування) у тому числі шляхом надання доступу 2-му відповідачу до стояків слабих струмів, підвалів, та технічних поверхів будинку.

Проте, рішення щодо передачі спільного майна багатоквартирного будинку у користування Товариству з обмеженою відповідальністю «Макснет» (2-ий відповідач) загальними зборами членів Об`єднання не приймалось, а саме питання щодо встановлення сервітутів чи передачі майна на розгляд загальних зборів взагалі не виносилось.

Таким чином, на думку позивача, Договір сервітуту № 270 від 07.02.2018, який укладений між Об`єднанням співвласників багатоквартирного будинку «Черемушки-2017» та Товариством з обмеженою відповідальністю "МАКСНЕТ" укладено не уповноваженою на те особою та без попереднього погодження такого питання (рішення) на загальних зборах Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Черемушки-2017», що є порушенням вимог Статуту вказаного Об`єднання, Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку», Закону України «Про особливості здійснення права власності в багатоквартирному будинку», тощо.

Зазначені обставини на думку позивача свідчать проте, що голова Правління Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Черемушки-2017» не мав права одноособово розпоряджатися спільною сумісною власністю мешканців будинку, а отже і не мав необхідного обсягу цивільної дієздатності на підписання Договору, що згідно зі ст.ст. 203, 215 ЦК України є підставою для визнання цього правочину недійсним, у зв`язку із тим, що Договір підписаний із перевищенням повноважень.

Позивач також, зазначає, що оспорюваний договір порушує його права, як співвласника багатоквартирного будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1, а також інших співвласників будинку, зокрема щодо можливості використання спільного майна та належного його утримання. Крім того, позивач стверджує, що розміщення 2-им відповідачем у нежитлових приміщеннях вказаного будинку обладнання та технічне обслуговування телекомунікаційної мережі, технічних засобів телекомунікацій та телемереж здійснено із порушенням багатьох норм та правил, що у свою чергу може спричинити виникнення пожежі.

Відповідачі проти позову заперечують та зазначають, що оспорюваний договір сервітуту є розірваним за згодою сторін у день його укладання, що підтверджується наданою до матеріалів справи додатковою угодою № 1 від 07.02.2018 (арк. № 225, т.1), спірний правочин не порушує прав позивача, як співвласника баготоквартирного будинку, що знаходиться за адресою: м. Харків, пр-т Перемоги №65-Г корп. 1. Крім того, оспорюваний договір сервітуту не виконувався сторонами договору та обладнання, про розміщення якого у вказаному багатоквартирному будинку зазначає позивач у позові, 2-им відповідачем на підставі цього правочину не було розміщено, у зв`язку із розірванням договору.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог і заперечень проти них, суд виходить з наступного.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Частина 1 ст. 202 ЦК України встановлює, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього кодексу.

Частинами 1 - 3, 5 ст. 203 ЦК України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до ч. 3 ст. 215 ЦК України якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

За змістом ч. 2 ст. 382 ЦК України усі власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку є співвласниками на праві спільної сумісної власності спільного майна багатоквартирного будинку. Спільним майном багатоквартирного будинку є приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб усіх співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташований багатоквартирний будинок та його прибудинкова територія, у разі державної реєстрації таких прав.

Відповідно до ст. 385 ЦК України власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку (будинках) для забезпечення експлуатації такого будинку (будинків), користування квартирами та нежитловими приміщеннями та управління, утримання і використання спільного майна багатоквартирного будинку (будинків) можуть створювати об`єднання співвласників багатоквартирного будинку (будинків). Таке об`єднання є юридичною особою, що створюється та діє відповідно до закону та статуту. Об`єднання власників квартир, житлових будинків є юридичною особою, яка створюється та діє відповідно до статуту та закону.

Згідно зі ст. 401 ЦК України право користування чужим майном (сервітут) може бути встановлене щодо земельної ділянки, інших природних ресурсів (земельний сервітут) або іншого нерухомого майна для задоволення потреб інших осіб, які не можуть бути задоволені в іншим способом. Сервітут може належати власникові (володільцеві) сусідньої земельної ділянки, а також іншій, конкретно визначеній особі (особистий сервітут).

Відповідно до ст. 406 ЦК України сервітут може бути припинений за рішенням суду на вимогу власника майна за наявності обставин, які мають істотне значення. Сервітут може бути припинений в інших випадках, встановлених законом.

Позивач звернувся до суду із даним позовом про визнання договору сервітуту недійсним, оскільки вказаний оспорюваний правочин порушує права позивача, як співвласника багатоквартирного будинку, розташованого за адресою: пр-т Перемоги, 65-Г, корпус 1, та інших співвласників (мешканців) вказаного будинку, та його укладено Головою Правління Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Черемушки-2017" ОСОБА_1 від імені Об`єднання із перевищенням повноважень, оскільки будь-яких рішень загальними зборами вказаного Об`єднання не приймалось та питання щодо встановлення сервітутів на розгляд загальних зборів не виносилось.

Згідно вимог ч. 4 ст. 74 ГПК України, суд позбавлений права самостійно збирати докази.

Приписами статей 73, 74, 76, 77, 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Згідно із ст.129 Конституції України однією з засад судочинства є змагальність.

Відповідно до ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість: керує ходом судового процесу; сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами; роз`яснює у разі необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов`язків.

Принцип змагальності процесу означає, що кожній стороні повинна бути надана можливість ознайомитися з усіма доказами та зауваженнями, наданими іншою стороною, і відповісти на них (п. 63 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Руїс-Матеос проти Іспанії» від 23 червня 1993 р.).

Захищене статтею 6 Європейської конвенції з прав людини право на справедливий судовий розгляд також передбачає право на змагальність провадження. Кожна сторона провадження має бути поінформована про подання та аргументи іншої сторони та має отримувати нагоду коментувати чи спростовувати їх.

Дія принципу змагальності ґрунтується на переконанні: протилежність інтересів сторін найкраще забезпечить повноту матеріалів справи через активне виконання сторонами процесу тільки їм притаманних функцій. Принцип змагальності припускає поєднання активності сторін у забезпеченні виконання ними своїх процесуальних обов`язків із забезпеченням судом умов для здійснення наданих їм прав.

До того ж, суд зазначає, що однією з засад здійснення господарського судочинства у відповідності до ст.2 Господарського процесуального кодексу України є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом

Принцип рівності сторін у процесі - у розумінні «справедливого балансу» між сторонами - вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.33 Рішення віл 27.10.1993р. Європейського суду з прав людини у справі «Домбо Бегеер Б.В. проти Нідерландів»).

У п.26 рішення від 15.05.2008р. Європейського суду з прав людини у справі «Надточій проти України» суд нагадує, що принцип рівності сторін - один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду - передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище у порівнянні з опонентом.

Відповідно до ч.1, ч.2 ст. 58 Господарського процесуального кодексу України представником у суді може бути адвокат або законний представник. При розгляді справ у малозначних спорах (малозначні справи) представником може бути особа, яка досягла вісімнадцяти років, має цивільну процесуальну дієздатність, за винятком осіб, визначених статтею 59 цього Кодексу.

Як вбачається з матеріалів справи позивач не є стороною оспорюваного правочину, проте позивач зазначає, що оспорюваний договір порушує його права, як співвласника багатоквартирного будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1, а також інших співвласників будинку, зокрема щодо можливості використання спільного майна та належного його утримання. Крім того, позивач стверджує, що розміщення 2-им відповідачем у нежитлових приміщеннях вказаного будинку обладнання та технічне обслуговування телекомунікаційної мережі, технічних засобів телекомунікацій та телемереж здійснено із порушенням багатьох норм та правил, що у свою чергу може спричинити виникнення пожежі.

У зв`язку з викладеними обставинами суд, зазначає наступне.

Відповідно до приписів ст. 15 Цивільного кодексу України кожна сторона має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Під порушенням слід розуміти такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилось або зникло як таке, порушення права пов`язане з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.

Таким чином, у розумінні закону, суб`єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

За приписами процесуального законодавства захисту в господарському суді підлягає не лише порушене суб`єктивне право, а й охоронюваний законом інтерес.

Як роз`яснив Конституційний Суд України своїм рішенням від 01.12.2004 №18-рп/2004 у справі за конституційним поданням 50 народних депутатів України щодо офіційного тлумачення окремих положень частини першої статті 4 Цивільного процесуального кодексу України (справа про охоронюваний законом інтерес), поняття "охоронюваний законом інтерес", що вживається у частині першій статті 4 Цивільного процесуального кодексу та інших законах України у логічно-смисловому зв`язку з поняттям "права" (інтерес у вузькому розумінні цього слова), означає правовий феномен, який: а) виходить за межі змісту суб`єктивного права; б) є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони; в) має на меті задоволення усвідомлених індивідуальних і колективних потреб; г) не може суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, загальновизнаним принципам права; д) означає прагнення (не юридичну можливість) до користування у межах правового регулювання конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом; є) розглядається як простий легітимний дозвіл, тобто такий, що не заборонений законом. Охоронюваний законом інтерес регулює ту сферу відносин, заглиблення в яку для суб`єктивного права законодавець вважає неможливим або недоцільним. Поняття "охоронюваний законом інтерес" у всіх випадках вживання його у законах України у логічно-смисловому зв`язку з поняттям "права" має один і той же зміст.

У рішенні Конституційного Суду України дано офіційне тлумачення поняття "охоронюваний законом інтерес", як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об`єктивного і прямо не опосередкований у суб`єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.

Тобто інтерес позивача (у даному випадку стосовно визнання недійсним договору сервітуту) має бути законним, не суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам та відповідати критеріям охоронюваного законом інтересу, офіційне тлумачення якого дано в резолютивній частині вказаного рішення Конституційного Суду України.

Позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається з двох елементів: предмету і підстави позову.

Предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, який являє собою одночасно спосіб захисту порушеного права, а підставою позову є факти, які обґрунтовують вимогу про захист права чи законного інтересу.

Позивачем є особа, яка подала позов про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. При цьому, позивач самостійно визначає і обґрунтовує в позовній заяві у чому саме полягає порушення його прав та інтересів, а суд перевіряє ці доводи, і в залежності від встановленого вирішує питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту. Вирішуючи спір, суд надає об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначає, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

Така позиція ґрунтується на тому, що під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною, внаслідок чого реально відбудеться припинення порушення (чи оспорювання) прав цього суб`єкта, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав; під захистом легітимного інтересу розуміється відновлення можливості досягнення прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом.

Наведене узгоджується з правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду від 30.05.2018 у справі № 910/15567/17.

Отже, саме на позивача покладений обов`язок обґрунтувати суду свої вимоги поданими доказами, тобто довести, що його права та інтереси дійсно порушуються, оспорюються чи не визнаються, а тому потребують захисту.

Обов`язок доказування та подання доказів відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення.

За змістом статті 215 ЦК України вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненим правочином.

У розумінні приписів наведених норм оспорювати правочин може також особа (заінтересована особа), яка не була стороною правочину, на час розгляду справи судом не має права власності чи речового права на предмет правочину та/або не претендує на те, щоб майно в натурі було передано їй у володіння. Вимоги заінтересованої особи про визнання правочину недійсним спрямовані на приведення сторін недійсного правочину до того стану, який саме вони, сторони, мали до вчинення правочину. Власний інтерес заінтересованої особи полягає в тому, щоб предмет правочину перебував у власності конкретної особи чи щоб сторона (сторони) правочину перебувала у певному правовому становищі, оскільки від цього залежить подальша можливість законної реалізації заінтересованою особою її прав.

У п.2.10. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 11 від 29.05.2013 "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними", господарським судам роз`яснено, якщо чинне законодавство прямо не визначає кола осіб, які можуть бути позивачами у справах, пов`язаних з визнанням правочинів недійсними, господарському суду для вирішення питання про прийняття позовної заяви слід керуватися правилами статей 1 і 2 ГПК України. Отже, крім учасників правочину (сторін за договором), а в передбачених законом випадках - прокурора, державних та інших органів позивачем у справі може бути будь-яке підприємство, установа, організація, а також фізична особа, чиї права та охоронювані законом інтереси порушує цей правочин. Якщо ж правочин вчинено щодо майна, належного кільком особам на праві спільної сумісної власності, то інші співвласники до участі у справі не залучаються, оскільки правочин з приводу розпорядження спільним майном вважається вчиненим за їх згодою, а за відсутності такої згоди вони відповідно до частини четвертої статті 369 ЦК України можуть подати позов про визнання відповідного правочину недійсним.

Як вбачається з матеріалів справи сторони оспорюваного правочину 07.02.2018 уклали додаткову угоду № 1 до договору Сервітуту № 270 від 07.02.2018, відповідно до якої оспорюваний договір було розірвано з 07.02.2018. Крім того, позивачем не надано на підтвердження виконання сторонами повністю або частково умов договору Сервітуту № 270 від 07.02.2018, в тому числі щодо передачі спільного майна багатоквартирного будинку у користування Товариству з обмеженою відповідальністю «Макснет», розміщення 2-им відповідачем на підставі оспорюваного договору телекомунікаційних мереж (комплекс технічних засобів телекомунікацій та споруд, призначених для маршрутизації, комутації, передавання та/або приймання знаків, сигналів, письмового тексту, зображень та звуків або повідомлень будь-якого роду по радіо -, проводових, оптичних чи інших електромагнітних системах між кінцевим обладнанням), технічних засобів телекомунікацій (обладнання, станційні та лінійні споруди, призначені для утворення телекомунікаційних мереж), телемережі (телекомунікаційні мережі загального користування, що призначаються для передавання програм радіо - та телебачення, а також інших телекомунікаційних і мультимедійних послуг і можуть інтегруватися з іншими телекомунікаційними мережами загального користування) та іншого обладнання.

Отож, позивачем не доведено належними та допустимими доказами порушення оспорюваним договором його права та охоронюваного законом інтересу. Також, позивачем взагалі необгрунтовано в чому полягає не можливість використання спільного майна та належного його утримання.

Щодо захисту позивачем прав інших мешканців будинку розташованого за адресою: місто Харків, проспект Перемоги, 65-Г, корпус 1, суд звертає увагу, що позивач не є тією особою яка має право звертатися до суду з відповідним позовом для захисту прав інших співвласників зазначеного багатоквартирного будинку та бути їх представником в суді. Співвласники, які не згодні з правочином з приводу розпорядження спільним майном можуть подати позов від свого імені про визнання відповідного правочину недійсним.

У п.2.6. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 11 від 29.05.2013 "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" господарським судам роз`яснено, що розірвання сторонами договору, виконаного повністю або частково, не позбавляє сторони права на звернення в майбутньому з позовом про визнання такого договору недійсним.

За таких обставин, та приймаючи до уваги те, що оспорюваний договір було розірвано в той же день, що і укладено - 07.02.2018, він не виконувався сторонами договору, виходячи з наведених позивачем аргументів та наданих ним доказів, суд дійшов висновку про недоведеність позивачем відповідно до вимог господарського процесуального законодавства факту порушення його права або охоронюваного законом інтересу внаслідок укладеного між відповідачами договору сервітуту, а тому відмовляє у задоволенні позову про визнання недійсним договору сервітуту.

Крім того, вимога про зобов`язання Товариство з обмеженою відповідальністю "МАКСНЕТ" демонтувати (прибрати) розміщені у будинку, розташованому за адресою: АДРЕСА_1, телекомунікаційні мережі (комплекс технічних засобів телекомунікацій та споруд, призначених для маршрутизації, комутації, передавання та/або приймання знаків, сигналів, письмового тексту, зображень та звуків або повідомлень будь-якого роду по радіо -, проводових, оптичних чи інших електромагнітних системах між кінцевим обладнанням), технічні засоби телекомунікацій (обладнання, станційні та лінійні споруди, призначені для утворення телекомунікаційних мереж), телемережі (телекомунікаційні мережі загального користування, що призначаються для передавання програм радіо - та телебачення, а також інших телекомунікаційних і мультимедійних послуг і можуть інтегруватися з іншими телекомунікаційними мережами загального користування) та інше обладнання, яке розміщено та встановлено без достатніх для цього правових підстав та не у відповідності до діючого законодавства України також не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Статтею 216 Цивільного кодексу України визначено правові наслідки недійсності правочину.

Згідно з частиною 1 статті 216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю.

У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Згідно з абз. 2 ч. 1 ст. 173 Господарського процесуального кодексу України, похідною позовною вимогою є вимога, задоволення якої залежить від задоволення іншої позовної вимоги (основної вимоги).

Отож, приймаючи до уваги те, судом відмовлено в задоволенні позовної вимоги про визнання недійсним договору сервітуту, матеріалами справи не підтверджено факт виконання сторонами договору його умов, в тому числі щодо розміщення 2-им відповідачем вказаного позивачем обладнання, правові підстави для задоволення позовних вимог в цій частині також відсутні, а тому в задоволенні позову суд відмовляє повністю.

Щодо клопотання відповідачів про закриття провадження у справі, у зв`язку з відсутністю предмета спору на підставі п.2 ч.1 ст. 231 ГПК України, у зв`язку із розірванням договору сервітуту №270 від 07.02.2018 за згодою сторін суд зазначає наступне.

У пункті 2 ч.1 ст. 231 ГПК України, визначено, що господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору, якщо між сторонами у зв`язку із цим не залишилося неврегульованих питань.

Закриття провадження у справі на підставі вищевказаної норми Господарського процесуального кодексу України можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи.

Приймаючи до уваги те, що на момент відкриття провадження у справі договір сервітуту №270 від 07.02.2018 вже було розірвано за згодою сторін, та під час розгляду справи судом встановлено, що він не виконувався сторонами договору, враховуючи недоведеність позивачем відповідно до вимог господарського процесуального законодавства факту порушення його права або охоронюваного законом інтересу внаслідок укладеного між відповідачами договору сервітуту, що і стало підставою для відмови в задоволенні позову, суд вважає, що клопотання відповідачів про закриття провадження у справі не підлягає задоволенню.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд керується статтею 129 ГПК України, відповідно до якої судовий збір та інші судові витрати у разі відмови у задоволенні позову покладається на позивача, а отже понесені позивачем судові витрати у вигляді судового збору у розмірі 3842,00 грн. та у вигляді витрат на професійну правничу допомогу адвоката покласти на позивача.

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 статті 2 зазначеного Кодексу).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:

1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 Господарського процесуального кодексу України);

2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 Господарського процесуального кодексу України): - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу.

3) розподіл судових витрат (стаття 129 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно зі статтею 123 зазначеного Кодексу судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Разом із тим розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (частина 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України).

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 3 статті 126 цього Кодексу).

Згідно з ч.1-2 ст. 221 Господарського процесуального кодексу України, якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.

Для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше п`ятнадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог.

Присутній представник 1-го відповідача до закінчення судових дебатів заявив про намір надати докази понесення ним судових витрат, пов`язаних із розглядом даної справи.

У пункті 5 ч.6 ст. 238 Господарського процесуального кодексу України, зазначено, що у разі необхідності у резолютивній частині також вказується про призначення судового засідання для вирішення питання про судові витрати, дата, час і місце його проведення; строк для подання стороною, за клопотанням якої таке судове засідання проводиться, доказів щодо розміру, понесених нею судових витрат.

Враховуючи вищенаведене, суд вважає за необхідне призначити судове засідання для вирішення питання про судові витрати 1-го відповідача на "02" березня 2020 р. о 14:00 год та встановити 1-му відповідачу строк для подання доказів щодо розміру, понесених ним судових витрат - протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду.

Враховуючи викладене та керуючись ст. ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України; ст.ст. 203, 204, 215 Цивільного кодексу України; ст.ст. 4, 20, 73, 74, 77, 129, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову відмовити повністю.

Судові витрати у справі, понесені позивачем у вигляді судового збору у розмірі 3842,00 грн. та у вигляді витрат на професійну правничу допомогу адвоката покласти на позивача: Товариство з обмеженою відповідальністю "ЕКТІВ ОПЕРЕЙШНС" (61057, місто Харків, вул. Сумська, буд. 10, ідентифікаційний код 38772577).

Призначити судове засідання для вирішення питання про судові витрати 1-го відповідача на "02" березня 2020 р. о 14:00 год.

Засідання відбудеться у приміщенні господарського суду за адресою: 61022, місто Харків, майдан Свободи 5, 8-й під`їзд, 3-й поверх, зал № 319.

Встановити 1-му відповідачу строк для подання доказів щодо розміру, понесених ним судових витрат - протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "ЕКТІВ ОПЕРЕЙШНС" (61057, місто Харків, вул. Сумська, буд. 10, ідентифікаційний код 38772577).

1-ий відповідач: Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "ЧЕРЕМУШКИ-2017" (61174, місто Харків, пр. Перемоги, буд. 65-Г, корпус 1, ідентифікаційний код 41422798).

2-ий відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю "МАКСНЕТ" (61168, місто Харків, вул. Валентинівська, буд. 12, ідентифікаційний код 34633951).

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення відповідно до ст.ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України та з урахуванням п.п. 17.5 п.17 Перехідних положень Кодексу.

Учасники справи можуть одержати інформацію по справі зі сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою http://court.gov.ua/.

Повне рішення складено "28" лютого 2020 р.

Суддя І.О. Чистякова