Рішення № 87890938, 19.02.2020, Господарський суд Тернопільської області

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

19 лютого 2020 року м. ТернопільСправа № 921/714/19

Господарський суд Тернопільської області

у складі судді Руденка О.В.

при секретарі судового засідання Курмило В.М.

розглянув справу

за позовом Малого приватного підприємства фірма "Ерідон", поштова адреса: 03191, м. Київ, а/с 50, місцезнаходження: вул. Воздвиженська, будинок 46, с. Княжичі, Києво-Святошинський район, Київська область, 08143

до відповідача Приватного підприємства "Прогрес Агро", с. Ладичин, Теребовлянський район, Тернопільська область, 48124

про стягнення грошових коштів у розмірі 6 230 597, 13 грн.

за участі представника позивача: - Боровик Б.М.

Суть справи:

Мале приватне підприємство фірма "Ерідон" звернулось до Господарського суду Тернопільської області з позовною заявою до ПП "Прогрес Агро" про стягнення (з урахуванням заяв про зменшення розміру позовних вимог) грошових коштів у розмірі 6 230 597,13 грн (сума основної заборгованості - 3 512 415,58 грн, інфляційне збільшення суми заборгованості - 180 721,88 грн, 10 відсотків річних від простроченої суми основної заборгованості - 399 888, 17 грн, проценти за користування товарним кредитом - 735 491,47 грн, пеня - 1 402 080,03 грн); витрат зі сплати судового збору в сумі 93 458,96 грн; витрат на професійну правничу допомогу в сумі 25 038 грн.

Ухвалою від 12.11.2019 судом відкрито провадження у даній справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.

В обґрунтування заявлених вимог, позивач посилається на неналежне виконання його контрагентом умов договору поставки №2587/18/46 від 17.08.2017, в частині своєчасної та повної оплати вартості поставленого товару, зважаючи на що у відповідача виникла заборгованість, сума якої, з врахуванням інфляційних нарахувань, відсотків річних та штрафних санкцій, заявлена до стягнення у судовому порядку.

Представник позивача у судовому засіданні 19.02.2020 в режимі відеоконференції заявлені вимоги у урахуванням заяви про їх зменшення підтримав.

Представник відповідача у судове засідання не прибув. Натомість від останнього надійшла заява без номера (вх.№1228 від 19.02.2020) про розгляд справи без його участі. Разом з тим, відповідач заперечує проти позовних вимог з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву без номера та дати (вх. №23331 від 23.12.2019), відзиві на заяву про зменшення розміру позовних вимог та поясненнях, які надані його представником у судових засіданнях.

Розгляд даного спору здійснювався із технічною фіксацією судового процесу та у режимі відеоконференції, в порядку ст.ст. 197, 222 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення та доводи представників сторін, судом встановлено наступне.

Відповідно до частини 2 статті 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав і обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини. Із даною правовою нормою кореспондуються і положення статті 174 ГК України, за якою господарський договір є підставою виникнення господарських зобов`язань.

Як слідує із матеріалів справи, 17 серпня 2017 року між МПП фірма "Ерідон" (Постачальник) та ПП "Прогрес-Агро" (Покупець) було укладено договір поставки №2587/18/46 (далі - Договір поставки), відповідно до п.1.1 якого Постачальник зобов`язався поставити Покупцю продукцію виробничо-технічного призначення (Товар), а Покупець зобов`язався прийняти та оплатити вартість такого товару.

Згідно із п. 1.2 Договору найменування, асортимент та кількість Товару, який підлягає поставці за цим Договором, зазначаються в Додатках, які є його невід`ємною частиною.

Ціна товару в національній валюті та її еквівалент в іноземній валюті (долар США або Євро), зазначається у Додатках до цього договору. Ціна товару в національній валюті є орієнтовною та остаточно визначається на дату фактичної оплати товару на умовах цього договору. Еквівалент ціни товару в іноземній валюті, який зазначено в Додатку до цього договору, є незмінним на весь період дії цього договору (п. п. 2.1- 2.2 Договору поставки).

У п.3.2 правочину сторони погодили, що визначення ціни та загальної вартості товару, що підлягає оплаті Покупцем, здійснюється в національній валюті України, виходячи із курсу продажу долару США або Євро до гривні, встановленому на Міжбанківській валютній біржі на момент закриття торгів у день, що передує даті оплати товару. Для визначення курсу Міжбанку сторони використовують дані, розміщені на веб-сайті http://minfin.com.ua/currency/mb/archive/, якщо інші джерела визначення курсу іноземних валют не зазначені у Додатках до цього договору.

Відповідно до п.3.5 Договору, у разі коли на момент проведення розрахунків (на дату здійснення оплати) курс продажу іноземних валют, визначений у відповідності до умов п.3.2., буде меншим за відповідний курс, використаний на момент оформлення видаткових накладних, Покупець проводить оплату отриманого товару, виходячи із курсу продажу іноземних валют, використаного на дату оформлення видаткових накладних.

Перехід права власності на товар від Постачальника до Покупця, а також приймання товару по кількості та якості, здійснюється в момент передачі товару за видатковою накладною. Датою передачі є дата оформлення видаткової накладної, яка підписується представником Покупця (п.5.3. договору).

Згідно із п.9.2 Договір вступає в силу з моменту його підписання повноважними представниками сторін та скріплення печатками і діє до 31.12.2018, а в частині проведення розрахунків за поставлений товар - до моменту проведення остаточних розрахунків.

Сторонами було укладено Додаток №2587/18/46-2/ВВН від 06.03.2018 до Договору поставки, згідно п.2 якого загальна вартість товару, що поставляється за цим додатком становить 151 678,80 грн. Оплата повної вартості товару, який поставляється на умовах цього Додатку, здійснюється покупцем з дотриманням умов пунктів 3.2-3.3 Договору поставки в наступному порядку: 20% від загальної вартості Товару Покупець сплачує на умовах попередньої оплати в строк до 30.03.2018, решту 80 % від загальної вартості Товару Покупець сплачує на умовах відстрочення оплати в строк до 16.10.2018.

На виконання своїх договірних зобов`язань за Додатком №2587/18/46-2/ВВН від 06.03.2018, підприємством поставлено товар Покупцю на загальну суму 151 678,80 грн, що підтверджується видатковою накладною №27732 від 16.10.2018.

Відповідач здійснив часткову оплату за поставлений Товар в сумі 130 335,76 грн, згідно платіжних доручень №20 від 13.04.2018 на суму 30 345,76 грн, №636 від 01.10.2019 на суму 100 000 грн. Відтак, сума боргу за поставлений Товар за Додатком №2587/18/46-2/ВВН від 06.03.2018 становить 21 343,04 грн.

На підставі укладеного сторонами Додатку №2587/18/46-1/ЗЗР від 03.03.2018, згідно видаткових накладних №13067 від 26.03.2018, №15865 від 30.03.2018, №18386 від 04.04.2018, №23102 від 11.04.2018, №26635 від 13.04.2018, №33808 від 20.04.2018 та №43310 від 03.05.2018 відповідачу було поставлено товари на загальну суму 1 407 337,26 грн.

Згідно п.3 вказаного Додатку, товар підлягав оплаті наступним чином: 30% від загальної вартості Товару Покупець сплачує на умовах попередньої оплати в строк до 15.08.2018, решту 70 % від загальної вартості Товару Покупець сплачує на умовах відстрочення оплати в строк до 15.11.2018.

Відповідно до Угоди №ЕР-00011200 від 27.12.2018 про зміну умов придбання та оплати отриманого Товару до Договору поставки та зміни вартості товару №11200 від 27.12.2018 сторонами погоджено дооцінку вартості поставленого Товару згідно Додатку №2587/18/46-1/ВВН від 03.03.2018 на суму 592 000,00 грн. Таким чином, загальна вартість поставленого Товару становить 1 999 337,26 грн. Однак, у встановлений строк відповідач оплату за вказаною поставкою не провів.

На підставі Додатку №2587/18/46-3/ЗЗР від 30.03.2018 до Договору поставки, згідно із видатковою накладною №43305 від 03.05.2018 відповідачу було поставлено Товар на загальну суму 241 594,19 грн.

Згідно п.3 вказаного Додатку, товар підлягав оплаті наступним чином: 20% від загальної вартості Товару Покупець сплачує на умовах попередньої оплати в строк до 16.05.2018, решту 80 % від загальної вартості Товару Покупець сплачує на умовах відстрочення оплати в строк до 16.10.2018. Однак, у встановлений строк відповідач оплату за вказаною поставкою не провів.

На підставі Додатку №2587/18/46-5/ЗЗР від 25.06.2018 до Договору поставки, згідно із видатковою накладною №65548 від 02.07.2018 відповідачу було поставлено Товар на загальну суму 33 899,04 грн.

Згідно п.3 вказаного Додатку, товар підлягав оплаті наступним чином: 100% від загальної вартості Товару Покупець сплачує на умовах відстрочення оплати в строк до 30.08.2019.Однак, у встановлений строк відповідач оплату за вказаною поставкою не провів.

На підставі Додатку №2587/18/46-6/ЗЗР від 25.07.2018 до Договору поставки, згідно із видаткових накладних №70498 від 27.07.2018, №71074 від 31.07.2018, №71181 від 31.07.2018, №72039 від 02.08.2018, №72835 від 07.08.2018, №73105 від 07.08.2018, №73422 від 08.08.2018, №73707 від 09.08.2018, №73792 від 10.08.2018, №74900 від 15.08.2018, №75185 від 16.08.2018, №75546 від 17.08.2018, №76656 від 22.08.2018, №77411 від 27.08.2018, №77412 від 27.08.2018, №78094 від 29.08.2018, №78308 від 30.08.2018, №78788 від 03.09.2018, №80050 від 05.09.2018, відповідачу було поставлено Товар на загальну суму 297 911,88 грн.

Згідно п.3 вказаного Додатку, товар підлягав оплаті наступним чином: 18.61% від загальної вартості Товару Покупець сплачує на умовах відстрочення оплати в строк до 15.11.2018., решту 81,39 % від загальної вартості Товару Покупець сплачує на умовах відстрочення оплати в строк до 30.08.2019.

Відповідач здійснив часткову оплату вартості отриманого Товару в сумі 54 589,32 грн. згідно платіжних доручень №24 від 01.08.2018, №41 від 28.09.2018, №43 від 28.09.2018, №46 від 28.09.2018, №47 від 28.09.2018, №45 від 28.09.2018, №48 від 28.09.2018, №42 від 28.09.2018, №44 від 28.09.2018, №49 від 28.09.2018. У зв`язку із цим, сума заборгованості за поставлений товар по даному Додатку становить 243 322, 56 грн.

На підставі Додатку №2587/18/46-3/МО від 18.01.2018 до Договору поставки, згідно із видаткових накладних №2471 від 02.02.2018 та №49695 від 14.05.2018, відповідачу було поставлено Товар на загальну суму 691 436,30 грн.

Згідно п.3 вказаного Додатку, товар підлягав оплаті наступним чином: 100% від загальної вартості Товару Покупець сплачує на умовах відстрочення оплати в строк до 02.04.2018.

Відповідач здійснив часткову оплату вартості отриманого Товару в сумі 125 335,34 грн. згідно платіжних доручень №963 від 09.02.2018, №34 від 24.07.2018 та №132 від 05.11.2018. У зв`язку із цим, сума заборгованості за поставлений товар по даному Додатку становить 566 100,96 грн.

На підставі Додатку №2587/18/46-5/МО від 15.05.2018 до Договору поставки, згідно із видаткових накладних №51182 від 16.05.2018 та №51186 від 16.05.2018, відповідачу було поставлено Товар на загальну суму 86 000,04 грн.

Згідно п.3 вказаного Додатку, товар підлягав оплаті наступним чином: 100% від загальної вартості Товару Покупець сплачує на умовах відстрочення оплати в строк до 30.08.2019. Однак, у встановлений строк відповідач оплату за вказаною поставкою не провів.

На підставі Додатку №2587/18/46-3/Н від 27.04.2018 до Договору поставки, згідно із видаткової накладної №40322 від 27.04.2018, відповідачу було поставлено Товар на загальну суму 202 612,03 грн.

Згідно п.3 вказаного Додатку, товар підлягав оплаті наступним чином: 100% від загальної вартості Товару Покупець сплачує на умовах відстрочення оплати в строк до 30.10.2018.

Відповідно до Зміни вартості товару №2124 від 14.05.2018 сторонами узгоджено дооцінку вартості Товару, отриманого згідно видаткової накладної №40322 від 27.04.2018 на суму 24 657,02 грн. Таким чином, загальна вартість отриманого Товару за вказаним додатком становить 227 269,05 грн.

Відповідач здійснив часткову оплату вартості отриманого Товару в сумі 48 318,84 грн згідно платіжного доручення №109 від 31.10.2018. У зв`язку із цим, сума заборгованості за поставлений товар по даному Додатку становить 178 950,21 грн.

На підставі Додатку №2587/18/46-1/ПК від 16.03.2018 до Договору поставки, згідно видаткових накладних №13220 від 27.03.2018, №23117 від 11.04.2018, №33804 від 20.04.2018, №46797 від 08.05.2018, відповідачу було поставлено Товар на загальну суму 526 868,28 грн.

Згідно п.3 вказаного Додатку, товар підлягав оплаті наступним чином: 20% від загальної вартості Товару Покупець сплачує на умовах відстрочення оплати в строк до 15.08.2018., решту 80 % від загальної вартості Товару Покупець сплачує на умовах відстрочення оплати в строк до 15.11.2018. Однак, у встановлений строк відповідач оплату за вказаною поставкою не провів.

Вищезазначені видаткові накладні, за якими здійснено спірні поставки Товару, підписані представниками сторін без будь-яких зауважень та заперечень. Як наслідок, суд вважає належним чином підтвердженим факт поставки відповідачу товару на загальну суму 4 255 994,84 грн.

Однак, ПП "Прогрес-Агро" провело лише часткову оплату за отримані матеріальні цінності, відтак заборгованість по спірних поставках на час подання позову становила 3 897 415,58 грн.

Після звернення МПП фірма "Ерідон" до суду відповідачем здійснено часткове погашення заборгованості за договором поставки на загальну суму 385 000 грн, згідно платіжних доручень №707 від 23.10.2019, №709 від 24.10.2019, №711 від 25.10.2019, №713 від 28.10.2019, №722 від 29.10.2019, №725 від 30.10.2019, №730 від 31.10.2019, №734 від 01.11.2019, №736 від 04.11.2019, №738 від 06.11.2019, №743 від 07.11.2019, №758 від 12.11.2019, №755 від 13.11.2019, №768 від 13.11.2019, №773 від 14.11.2019.

У зв`язку із цим, позивачем на вказану суму зменшено заявлений до стягнення розмір заборгованості до 3 512 415,58 грн.

На час вирішення спору судом даний борг залишається неоплаченим. Відтак його стягнення, разом із передбаченими Договором поставки та цивільним законодавством донарахуваннями, є предметом судового розгляду у даній справі.

Оцінивши зібрані у справі докази, доводи, заперечення та пояснення повноважних представників сторін, суд прийшов до висновку про те, що позовні вимоги слід задовольнити частково, виходячи з наступних міркувань.

У відповідності до ч. 1 ст. 173 ГК України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Аналогічні за змістом норми містяться і в ст.ст. 509, 526 ЦК України.

Взаємовідносини, що склалися між учасниками спору суд кваліфікує як правовідносини, що випливають із договору поставки, згідно якого та в силу ст. 712 ЦК України, продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 ЦК України). Загальними положеннями про купівлю-продаж (параграф 1 глави 54 ЦК України) передбачено право продавця вимагати оплати товару.

До вимог господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з врахуванням особливостей, передбачених ГК України.

За частиною 1 статті 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Так, умовами укладених учасниками спору Додатків до Договору поставки передбачено, що оплата товару мала бути здійснена за Додатками: №2587/18/46-2/ВВН у строк до 16.10.2018, №2587/18/46-1/ЗЗР у строк до 15.11.2018, №2587/18/46-3/ЗЗР у строк до 16.10.2018, №2587/18/46-/ЗЗР у строк до 30.08.2019, №2587/18/46-6/ЗЗР у строк до 30.08.2019, №2587/18/46-3/МО у строк до 02.04.2018, №2587/18/46-5/МО у строк до 30.08.2019, №2587/18/46-3/Н у строк до 30.10.2018, №2587/18/46-1/ПК у строк до 15.11.2018

При цьому, приписи ч. 7 ст. 193 ГК України та ст. 525 ЦК України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов`язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 ЦК України щодо обов`язковості договору для виконання сторонами.

Згідно із ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У відповідності до ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

За таких обставин, сума основної заборгованості станом на час вирішення даного спору становить 3 512 415,58 грн. А тому позовні вимоги в цій частині підлягають до задоволення як заявлені обґрунтовано та правомірно.

За статтею 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно п. 6.7 Договору поставки, в разі невиконання Покупцем зобов`язань щодо оплати товару чи невиконання зобов`язань передбачених пунктами 3.2. та 3.3. цього договору, Покупець, відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, сплачує на користь Постачальника 10% (десяти відсотків) річних. Річні нараховуються на загальну суму простроченої оплати. Для уникнення непорозумінь, сторони погодили, що сплата коштів, передбачених цим пунктом, є особливим видом цивільно-правової відповідальності, передбаченим ст.625 Цивільного кодексу України, та не відноситься до неустойки (штрафу чи пені).

Так, позивачем заявлені вимоги про стягнення 10% річних на загальну суму 399 888,17 грн.

Перевіривши відповідність здійснених позивачем обчислень з урахуванням дати виникнення грошового зобов`язання та дати оплати по кожному із Додатків до Договору поставки, суд прийшов до висновку, що до стягнення підлягають десять відсотків річних, нараховані за спірний період на загальну суму 383 616, 36 грн. В решті позовних вимог у цій частині суд відмовляє за їх необґрунтованістю.

Окрім цього, приватним малим підприємством до предмету позову включені інфляційні нарахування в сумі 180 721,88 грн.

Згідно Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" індекс споживчих цін (індекс інфляції) обчислюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі статистики і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. На даний час індекс інфляції розраховується Державною службою статистики України і щомісячно публікується, зокрема, в газеті "Урядовий кур`єр". Отже, повідомлені друкованими засобами масової інформації з посиланням на зазначений державний орган відповідні показники згідно з статтями 17, 18 Закону України "Про інформацію" є офіційними і можуть використовуватися господарським судом і учасниками судового процесу для визначення суми боргу.

У пункті 3.2 Постанови Пленуму ВГСУ від 17.12.2013 № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань" зазначено, що індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Як наслідок, перевіривши наданий позивачем розрахунок інфляційних нарахувань та виходячи з норм чинного законодавства, суд погоджується з останнім та вважає обґрунтованим стягнення з відповідача інфляційних втрат в розмірі 180 721,88 грн.

Щодо позову в частині стягнення процентів за користування товарним кредитом в загальній сумі 735 491,47 грн, суд зазначає наступне.

У відповідності до ст. 536 Цивільного кодексу України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

За змістом вказаної статті, поняття "користування чужими грошовими коштами" це не тільки зобов`язання, основним предметом яких є надання грошових коштів у тимчасове використання (позика, кредит, банківський вклад тощо), але і випадки прострочення сплати грошей за будь-якими оплатними зобов`язаннями. Виключення із даного правила, тобто звільнення боржника від сплати процентів за користування чужими грошовими коштами, може бути встановлено тільки договором між фізичними особами. Буквальне тлумачення даної правової норми дозволяє зробити висновок, що юридичні особи не можуть бути звільнені від цього обов`язку.

У частинах 1 та 5 ст. 694 ЦК України законодавець обумовив, що договором купівлі-продажу може бути передбачений продаж товару в кредит з відстроченням або з розстроченням платежу. Якщо покупець прострочив оплату товару, на прострочену суму нараховуються проценти відповідно до статті 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути оплачений, до дня його фактичної оплати.

У тексті Договору поставки розмір процентів за користування чужими грошовими коштами сторонами визначений не був.

Разом з тим, у пунктах 4 та 5 Додатків №2587/18/46-2/ВВН від 06.03.2018, №2587/18/46-1/ЗЗР від 03.03.2018, №2587/18/46-З/ЗЗР від 30.03.2018, №2587/18/46-3/МО від 18.01.2018, №2587/18/46-3/Н від 27.04.2018, №2587/18/46-1/ПК від 16.03.2018 до Договору поставки, які є його невід`ємною частиною, встановлено, що у разі порушення Покупцем зобов`язань щодо оплати отриманого товару, Покупець, відповідно до вимог ст. 536 та ч. 5 ст. 694 ЦК України, зобов`язаний сплати на користь Постачальника плату за користування товарним кредитом (користування чужими грошовими коштами) у розмірі 18% річних (Додаток №2587/18/46-3/МО від 18.01.2018 - 25% річних), нараховану на вартість отриманого, але неоплаченого Покупцем товару.

Здійснивши перерахунок наданого позивачем розрахунку процентів за користування чужими грошовими коштами по кожному Додатку окремо, з урахуванням періодів прострочення та умов, що викладені у цих Додатках, суд прийшов до висновку, що до стягнення підлягають 671 118,32 грн. В решті позовних вимог у цій частині суд відмовляє за їх необґрунтованістю.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно з ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Викладеними у пункті 6.2 спірної угоди умовами, учасники договірних відносин узгодили, що Покупець за несвоєчасну оплату товару сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від вартості неоплаченого товару за кожний день прострочення.

Крім цього, контрагенти домовились про те, що стягнення штрафних санкцій (пені, штрафу, процентів) за цим договором відповідно до п.6 ст.232 ГК України не обмежується строком нарахування та припиняється в день виконання стороною зобов`язання, а строк щодо стягнення штрафних санкцій, у відповідності ст.259 ЦК України, продовжується до 3-ох років (п.6.8. Договору).

Згідно поданого розрахунку, позивачем за неналежне виконання умов договору за спірний період нарахована пеня в сумі 1 402 080,03 грн.

Проаналізувавши наведений позивачем розрахунок позовних вимог в частині стягнення пені, враховуючи період існування заборгованості за поставлений товар по кожному Додатку окремо, проаналізувавши розмір подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який нараховується пеня, розмір боргу, суд здійснив відповідний перерахунок та вважає, що до стягнення підлягає пеня у розмірі 1 345 446 грн. В решті позову в цій частині слід відмовити за безпідставністю.

Суд зважає, що чинне процесуальне законодавство, на обох учасників спору покладає обов`язок довести ті обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень.

Спростовуючи заявлені у справі вимоги, відповідач посилається на те, що між сторонами склалися інші правовідносини ніж визначені договором поставки №2587/18/46 від 17.08.2017 року.

Зокрема, між учасниками договірних відносин, на підставі досягнутих домовленостей було укладено Угоду на пролонгацію №ЕР-00320 від 19.11.2018 (далі-Угода), відповідно до п. 2.1 якої, Покупець зобов`язується сплатити Постачальнику суму заборгованості за Товар, отриманий за Договором поставки №2587/18/46 від 17.08.2017 та додатками до нього, з урахуванням зміни курсу іноземної валюти (долара США/Євро) до гривні на дату оплати відповідно до пунктів 3.2. - 3.5. вищезазначеного договору поставки, а саме: в строк до 30.08.2019 сплатити 100% заборгованості зазначеної в пункті 1 цієї Угоди (3 405 415,58 грн), а також 100% суми дооцінки Товару зазначену в пункті 2.2 цієї Угоди (592 000 грн).

У разі належного виконання цих умов, Постачальник взяв на себе зобов`язання не застосовувати до Покупця штрафні санкції, передбачені Договором поставки №2587/18/46 від 17.08.2017 року і додатками до нього та не вживати заходів для примусового стягнення заборгованості (п.4 Угоди). Дана угода змінює всі попередні домовленості та зобов`язання сторін в частині оплати і є підставою для остаточних розрахунків між сторонами лише за умовами її належного виконання (п.5 Угоди).

Матеріали справи засвідчують, що до 30.08.2019 ПП "Прогрес-Агро" 100% заборгованості та суми дооцінки позивачу не оплатив. Жоден із учасників спору цю обставину не заперечує. Зазначений факт дає суду підставу для висновку про те, що після 30.08.2019 до спірних правовідносин не можуть бути застосовані положення п.4 Угоди (щодо незастосування штрафних санкцій та заходів примусового стягнення боргу) та умови п.5 Угоди (з приводу зміни зобов`язань сторін в частині оплати та порядку проведення остаточних розрахунків). Такі домовленості сторін викладені безпосередньо в Угоді та, на переконання суду, не потребують жодних додаткових погоджень між ними чи письмових повідомлень від одного із контрагентів.

Окрім цього, суд зазначає, що положеннями статті 611 Цивільного кодексу України серед правових наслідків порушення зобов`язання передбачені одностороння відмова від зобов`язання (якщо це встановлено договором). Спірний правочин таку умову містить. Зокрема, у разі невиконання (не реалізації) Покупцем будь-яких умов цієї Угоди, Постачальник має право в односторонньому порядку відмовитись від виконання її умов та застосувати до Покупця всі передбачені умовами Договору поставки № 2587/18/46 від 17.08.2017 санкції та штрафні стягнення. В такому разі, вважатиметься, що Угода з моменту укладання не створювала для Постачальника жодних правових наслідків (п. 6 Угоди).

Щодо виданої відповідачем фінансової розписки від 27.12.2018 року, яка посвідчена приватним нотаріусом Теребовлянського районного нотаріального округу Л.І. Гордєєвою і зареєстрована в реєстрі правочинів за номером 1757 та в реєстрі Фінансових аграрних розписок за №977 від 27.12.2018 року, суд звертає увагу на таке. Жодних доказів того, що на час розгляду даної справи аграрна розписка була звернута до виконання або фактично виконана боржником, матеріали справи не містять. В розумінні статті 1 Закону України "Про аграрні розписки" аграрна розписка є товаророзпорядчим документом, що фіксує безумовне зобов`язання боржника, яке забезпечується заставою, здійснити поставку сільськогосподарської продукції або сплатити грошові кошти на визначених у ньому умовах. Будь-яких обмежень прав кредитора за аграрною розпискою, звертатися до суду про стягнення заборгованості законодавство не містить. Відтак, сам лише факт видачі відповідачем у справі аграрної розписки, на результат вирішення спору у даній справі не впливає.

Крім цього, суд вважає за необхідне зазначити, що Європейський суд з прав людини, рішення якого згідно статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" визнаються джерелом права в України, неодноразово вказував, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (справа "Трофимчук проти України" від 28 жовтня 2010 року).

Під час розгляду даного спору, позивачем двічі зменшено розмір позовних вимог (заяви №2473 від 19.12.2019 та №119 від 16.01.2020). У даних зверненнях позивач також просить суд повернути йому із Державного бюджету України надмірно сплачені суми судового збору у розмірі 5 575,00 грн та 3 239,72 грн відповідно.

Згідно із п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір", сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог.

Відтак, з огляду на подане клопотання з цього приводу, вказані суми судового збору підлягають поверненню позивачу з Державного бюджету України на підставі п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір", у зв`язку із зменшенням розміру позовних вимог.

Крім того, у судовому засіданні 19.02.2020 року представник позивача вказав на відсутність у МПП фірма "Ерідон" документів, що підтверджують її витрати на професійну правничу допомогу в сумі 25 038 грн. При цьому суд зважає, що відповідно до ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Однак будь-яких доказів, які б підтверджували фактичне надання позивачу послуг з правової допомоги та понесення ним витрат з цього приводу, у справі немає. Відтак, у задоволенні вимог про стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу у сумі 25 038 грн. слід відмовити.

Решта судових витрат, в силу ст.129 ГПК України, покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями ст.ст. 20, 42, 46, 73, 74, 76-79, 91, 123, 129, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного підприємства "Прогрес Агро" (с. Ладичин, Теребовлянський район, Тернопільська область, 48124, ідент. код 32808272) на користь Малого приватного підприємства фірма "Ерідон" (поштова адреса: 03191, м. Київ, а/с 50, місцезнаходження: вул. Воздвиженська, будинок 46, с. Княжичі, Києво-Святошинський район, Київська область, 08143, іден. код 19420704) – суму основної заборгованості - 3 512 415 (три мільйони п`ятсот дванадцять тисяч чотириста п`ятнадцять) грн 58 коп., інфляційне збільшення суми заборгованості - 180 721 (сто вісімдесят тисяч сімсот двадцять одну) грн 88 коп., 10 % річних від простроченої суми основної заборгованості – 383 616 (триста вісімдесят три тисячі шістсот шістнадцять) грн 36 коп., проценти за користування товарним кредитом – 671 118 (шістсот сімдесят одну тисячу сто вісімнадцять) грн 32 коп., пені – 1 345 446 (один мільйон триста сорок п`ять тисяч чотириста сорок шість) грн 05 коп., витрат зі сплати судового збору в сумі 91 399 (дев`яносто одну тисячу триста дев`яносто дев`ять) грн 77 коп.

3. В решті позову відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

4. Повернути Малому приватному підприємству фірма "Ерідон" (поштова адреса: 03191, м. Київ, а/с 50, місцезнаходження: вул. Воздвиженська, будинок 46, с. Княжичі, Києво-Святошинський район, Київська область, 08143, іден. код 19420704) з Державного бюджету України 5 575 (п`ять тисяч п`ятсот сімдесят п`ять) грн судового збору, перерахованого згідно платіжного доручення №280946 від 01.11.2019.

5. Повернути Малому приватному підприємству фірма "Ерідон" платіжне доручення №280946 від 01.11.2019 про сплату судового збору в сумі 102 473,78 грн.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, в порядку та строки встановлені ст.ст. 256-257 ГПК України. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасники справи можуть отримати інформацію по справі на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб - адресою: https://te.court.gov.ua/sud5022.

Повне рішення складено 28.02.2020

Суддя О.В. Руденко