Рішення № 87890822, 19.02.2020, Господарський суд Хмельницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

_______________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"19" лютого 2020 р. Справа №924/831/17

Господарський суд Хмельницької області у складі судді Димбовського В.В., при секретарі судового засідання Устіновій А.П., розглянувши матеріали справи

за позовом Хмельницької міської ради, м. Хмельницький

до Управління Міністерства внутрішніх справ України у Хмельницькій області, м. Хмельницький

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Міністерства внутрішніх справ України, м. Київ

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Головного управління Державної казначейської служби України у Хмельницькій області, м. Хмельницький

про зобов`язання Управління Міністерства внутрішніх справ України у Хмельницькій області в особі ліквідаційної комісії включити до проміжного ліквідаційного балансу кредиторську вимогу Хмельницької міської ради у сумі 951012,80 грн.

Представники сторін:

від позивача: Кучевська Г.В. - згідно довіреності №02-14-1435 від 23.10.2018р.

від відповідача: Ліщишин О.А. - згідно довіреності №7/2018 від 23.04.2018р.;

Гринишин І.П. - згідно довіреності №6/2018 від 23.04.2018р. (в судовому засіданні 27.01.2020р.)

від третіх осіб:

Міністерства внутрішніх справ України: Губарева О.М. - згідно довіреності №04/2018 від 02.04.2018р.

Головного управління Державної казначейської служби України: не з`явився

Рішення виноситься 19.02.2020р., оскільки в судовому засіданні 27.01.2020р. оголошувалась перерва.

У судовому засіданні, згідно ч. 1 ст. 240 ГПК України, проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суть спору: позивач просить суд зобов`язати Управління Міністерства внутрішніх справ України у Хмельницькій області в особі ліквідаційної комісії включити до проміжного ліквідаційного балансу кредиторську вимогу Хмельницької міської ради у розмірі 951012,80 грн., що становить заборгованість по договору №1/27 від 31.03.2008р., із змінами, внесеними додатковими угодами від 29.10.2008p., від 19.03.2012р. та від 25.12.2014р., як визнану.

В обґрунтування позову зазначив, що відповідачем всупереч умовам укладеного 31.03.2008р. договору та додаткових угод до нього не передано позивачу квартири та не відшкодовано їхню вартість. Відтак, оскільки на даний час управління Міністерства внутрішніх справ України у Хмельницькій області перебуває у стані припинення за рішенням засновників, Хмельницька міська рада просить суд зобов`язати ліквідаційну комісію відповідача включити до ліквідаційного балансу вимоги ради в розмірі вартості непереданих квартир - 951012,80 грн.

В відповіді на відзив від 11.12.2018р. позивач вказує таке. Стосовно твердження відповідача про те, що міською радою квартири йому не передавалися, позивач вказує, що саме відповідач був ініціатором виникнення спірних відносин. Саме відповідач звернувся до міської ради з листом від 30.01.2018р. №14/15, в якому просив затвердити спільне рішення адміністрації, профкому та житлово - побутової комісії УМВС про виділення квартири. Даним листом відповідач також взяв на себе обов`язок повернути, взамін даної квартири іншу квартиру, після завершення будівництва та здачі в експлуатацію житлового будинку. На цей лист відділом обліку та розподілу житлової площі було надано відповідь про те, що вказане питання буде розглянуто після укладення договору між УМВСУ у Хмельницькій області та виконавчим комітетом міської ради про виділення в борг квартири № АДРЕСА_1 з вказівкою в договорі характеристик та термінів повернення квартири. Після укладення договору №1/27 від 31.03.2008р. рішенням виконкому міської ради №461 від 24.04.2008р. затверджено спільне рішення адміністрації профкому та житлово - побутової комісії УМВСУ від 24.12.2007р. про виділення квартири АДРЕСА_1 яка належить до комунальної власності, пенсіонеру УМВСУ у Хмельницькій області ОСОБА_3. сім`я якого перебувала на квартирному обліку при управлінні МВСУ у Хмельницькій області. Згідно п. 1.1. даного рішення квартира виділена управлінню згідно договору №1/27 від 31.03.2008р. Прийняття даного рішення свідчить про те, що квартира АДРЕСА_1 розпорядженні УМВСУ у Хмельницькій області.

Позивач звернув увагу суду на те, що листом від 07.11.2008р. управління МВСУ у Хмельницькій області звернулось до міського голови з клопотанням затвердити спільне рішення адміністрації, профкому та житлово - побутової комісії УМВСУ про виділення квартири АДРЕСА_2 , яка належить до комунальної власності, пенсіонеру МВС ОСОБА_1 На вказаний лист надано відповідь, що для поліпшень житлових умов ОСОБА_1 управлінню може бути виділена в борг квартира № АДРЕСА_22 при умові укладення договору про повернення рівноцінної квартири. Після цього, між міською радою та управлінням МВС укладено додаткову угоду від 29.10.2008р. до договору №1/27, якою управлінню МВСУ у Хмельницькій області надано квартиру АДРЕСА_15 та квартиру № АДРЕСА_13. В свою чергу управління МВС зобов`язалось повернути міській раді до 31.12.2012р. однокімнатну квартиру АДРЕСА_6 та двокімнатну квартиру АДРЕСА_7 . Даною додатковою угодою вказано також, що при неможливості повернути рівноцінні квартири управління зобов`язується компенсувати міській раді вартість вказаних квартир. Після укладення додаткової угоди рішенням виконкому міської ради №1285 від 13.11.2008р. затверджено спільне рішення адміністрації, профкому та житлово - побутової комісії УМВСУ про виділення квартири АДРЕСА_2 , яка належить територіальній громаді міста , пенсіонеру МВС ОСОБА_1 , сім`я якого перебувала на квартирному обліку при управлінні МВСУ у Хмельницькій області. Згідно п. 1.6. цього рішення квартира виділена УМВСУ у Хмельницькій області за договором №1/27. Прийняття даного рішення свідчить про те, що зазначена вище квартира знаходилася в розпорядженні УМВСУ в Хмельницькій області.

Позивач зауважив, що під час періодичного листування міської ради з управлінням МВС по виконанню договору №1/27, управлінням жодного разу не було висловлено своїх зауважень про невиконання Хмельницькою міською радою зобов`язань по вказаному договору і не було висловлено заперечень стосовно обов`язку управління повернути квартири. Крім того, листом від 05.01.2016р. номер 10/121/11-2016 управління повідомило про те, що в зв`язку з ліквідацією управління та неможливістю передачі квартир, вказаних у договорі, управління заявило клопотання про виділення коштів для можливості виконання взятих на себе зобов`язань. Вказані обставини свідчать про те, що позивач виконав свої зобов`язання за договором та є доказом того, що міська рада фактично передала спірні квартири у власність відповідачу.

Також позивач посилається на рішення суду касаційної інстанції у цій справі, де суд вказав, що суди попередніх інстанцій дійшли передчасного висновку про те, що на підставі договору №1/27 від 31.03.2008р. у відповідача не виникло зобов`язань з відшкодування вартості квартир. Стосовно твердження відповідача про те, що він не визнав кредиторські вимоги позивача, останній вказує, що таке твердження спростовується висновками суду в рішенні у справі №924/478/16, які підтверджуються постановою суду касаційної інстанції.

У поясненнях від 27.12.2018р. позивач додатково зазначив, що відповідач у своїх запереченнях на позовну заяву вказав, що договір №1/27 є неукладеним і ця обставина підтверджена судом. Таке твердження не відповідає дійсності та спростовується висновками суду у справі №924/478/16. Зокрема, суд касаційної інстанції в даній справі вказав, що він приймає доводи касаційної скарги про те, що: суди дійшли помилкового висновку відносно того, що договір містить елементи договору міни і є неукладеним, внаслідок укладення його у простій письмовій формі і не застосували ст. 216 ЦК України; за вказаною статтею суд може застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину з власної ініціативи, що судами зроблено не було; у даному випадку укладено договір надання поворотної допомоги, яка полягала у наданні управлінню МВС квартир з умовою повернення замість них інших рівноцінних квартир чи відшкодувати їх вартість.

Відповідач відзиві на позов та у наданих суду письмових поясненнях просить суд відмовити в задоволенні позову. Свої заперечення мотивує тим, що квартири АДРЕСА_21 до виділення їх громадянам ОСОБА_3 та ОСОБА_1 належали до комунальної власності і не перебували у власності відповідача. Це вказує на те, що після підписання договору №1/27 та додаткової угоди до нього, вищевказані квартири не передавалися до державної власності УМВСУ у Хмельницькій області, а виділялися безпосередньо у приватну власність пенсіонерам МВС. Тобто, міська рада ніколи не передавала у власність відповідача вказані квартири, що свідчить про те, що в відповідача не виникло і не могло виникнути жодних зобов`язань повернути позивачу будь - які квартири чи відшкодувати вартість останніх. Наведеним також спростовуються відповідні твердження позивача щодо передачі квартир отримувачам саме з ініціативи відповідача, оскільки в даному випадку відповідач не набув квартир у власність та в подальшому не передавав їх громадянам. Такі дії вчинено самим позивачем. Звернення ж відповідача з листами до позивача, не може породжувати ніяких зобов`язань.

Відповідач наголошує, що договір №1/27 від 31.03.2008р. підлягав обов`язковій державний реєстрації, проте, така реєстрація здійснена не була, тому вказаний договір є не вчиненим. Щодо преюдиційності судових рішень у справі №924/478/16 зазначає, що не може бути обов`язковою саме правова оцінка, надана судом. Натомість, вважає, що судами встановлено саме обставини неукладеності договору №1/27 від 31.03.2008р.. Тому просить відмовити в задоволенні позову в повному обсязі. Також зауважує, що голова ліквідаційної комісії будь-яких листів, якими б визнавав кредиторські вимоги позивача, не надсилав, а ОСОБА_8 . не був наділений відповідними повноваженнями згідно ст.ст. 112, 105 Цивільного кодексу України.

Відповідач вважає, що позивач довідався про свої порушені права ще 26.05.2016р., коли звернувся до суду з позовом про стягнення боргу за невиконання вимог договору (справа №924/478/16). Звідси випливає, що з даним позовом позивач мав би звернутися до 27.06.2016р., враховуючи ст. 112 ЦК. Зокрема, оскільки позивач, протягом визначеного часу не звернувся до суду, то відповідно до ст. 112 ЦК України його вимоги вважаються такими, що погашені. Безпідставним є і розрахунок розміру кредиторської заборгованості, проведений з врахуванням ринкової вартості житла на вторинному ринку, оскільки він нічим не підтверджений, окрім листа Хмельницького БТІ виконавчого комітету тієї ж міської ради.

В поясненнях від 19.12.2018р., відповідач додав, що враховуючи те, що закон встановлює чіткі спеціальні вимоги до форми та порядку укладення договорів, що передбачають виникнення, перехід і припинення права власності на нерухомі речі, будь - який обмін листами не може свідчити про укладення договору, та як наслідок отримання відповідачем квартир у власність і виникнення в нього обов`язку повернення майна.

Позивач вказує, що голова ліквідаційної комісії листами від 05.01.2016р. №10/121/11-2016 і від 17.05.2016р. №372/121/31-2016 фактично визнав кредиторські вимоги позивача. Однак, дане не відповідає дійсності, оскільки ці листи не були підписані головою ліквідаційної комісії, а визнання вимог кредиторів є компетенцією виключно ліквідаційної комісії як колегіального органу. Визнання кредиторських вимог не може підтверджуватися лише одним листом ще і з тих підстав, що визнання таких вимог повинно ґрунтуватися на умовах договору. Однак, оскільки договір №1/27 є неукладеним, то кредиторські вимоги не можуть визнаватися.

Третя особа - МВС України у наданих поясненнях вважає позовні вимоги необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню. Заперечення обґрунтовує тим, що об`єкти нерухомості, компенсацію вартості яких вимагає позивач, не належали йому на праві власності. Зазначає, що спірний договір підписано не господарюючими суб`єктами, а юридичними особами публічного права, що не дозволяє застосування до спірних відносин загальних положень цивільного кодексу. Так, вирішення питання про передачу майна з комунальної в державну власність належить до компетенції міської ради, наданих їй Законом "Про місцеве самоврядування". Закон "Про передачу об`єктів права державної та комунальної власності" встановлює основні засади передачі об`єктів права комунальної власності у державну власність безоплатно чи шляхом обміну. При цьому, процедура передачі об`єктів комунальної власності до державної не передбачає укладення будь - яких договорів. Отже, договір №1/27 не може вважатися господарським зобов`язанням, а в частині відшкодування вартості житла - взяті бюджетні зобов`язання не відповідають вимогам законодавства, оскільки закон визначає безоплатну передачу чи обмін житла та не передбачає будь - якого відшкодування вартості нерухомості. Третя особа, вказує про відсутність доказів передачі квартир у державну власність до сфери управління УМВСУ у Хмельницькій області та держреєстрації права власності на ці квартири у встановленому законом порядку.

Третя особа - ГУ ДКСУ у Хмельницькій області своїм правом надати письмові пояснення з приводу заявленого позову не скористалась. Належність повідомлення вказаної третьої особи про судовий розгляд справи підтверджується наявними у справі поштовими повідомленнями про отримання поштової кореспонденції.

Після надходження матеріалів справи №924/831/17 на адресу Господарського суду Хмельницької області відповідач подав відзив на позовну заяву від 11.11.2019р., у якому зазначив, що дії позивача були спрямовані на реальне відчуження нерухомого майна на користь відповідача в обмін на повернення ним згодом рівноцінного нерухомого майна. Договір №1/27 від 31.03.2008р. та додаткові угоди до нього від 29.10.2008р., 19.03.2012р. та 25.12.2014р. вчинено у простій письмовій формі, нотаріальне посвідчення та державну реєстрацію зазначеного договору та додаткових угод до нього не було здійснено, у зв`язку з чим згідно із статтями 210 та 640 ЦК вони не є укладеними і не створюють прав та обов`язків для сторін. Звертає увагу суду на те, що згідно рішення виконавчого комітету Хмельницької міської ради №461 від 24.04.2008 "Про надання житлової площі громадянам міста" квартира № АДРЕСА_1, яка належить до комунальної власності надається громадянину ОСОБА_3 по черзі, а сам він знімається з черги. Згідно рішення виконавчого комітету Хмельницької міської ради №1285 від 13.11.2008 року "Про надання житлової площі громадянам міста", квартира АДРЕСА_2 , яка належить територіальній громаді міста, надається громадянину ОСОБА_1 , по черзі, а сам він знімається з черги. Квартири ніколи у передбачений законом спосіб не передавалися Хмельницькою міською радою у державну власність, в тому числі в особі УМВС України в Хмельницькій області, а виділялися безпосередньо у приватну власність громадян ОСОБА_3 та ОСОБА_1 згідно вищевказаних рішень виконавчого комітету Хмельницької міської ради по черзі, а самі громадяни в наслідок цього були зняті з черги на безоплатне отримання житлової площі. Як видно з тексту вищевказаних рішень виконавчого комітету Хмельницької міської ради, при ухваленні цих рішень виконавчий комітет керувався ст.30 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", якою визначені власні (самоврядні) та делеговані повноваження виконавчих органів сільських, селищних, міських рад. Оскільки Хмельницька міська рада ніколи не передавала у державну власність УМВС України в Хмельницькій області вказані квартири, у відповідача не виникало і не могло виникати жодних зобов`язань повертати Хмельницькій міській раді будь-які квартири чи компенсувати їхню вартість за договором №1/27 від 31.03.2008 року. Саме вищевказані рішення виконавчого органу позивача і доводять безоплатність отримання вищевказаними мешканцями міста Хмельницького житла саме у відповідності з житловим законодавством, а не на підставі будь-якого господарського договору між двома юридичними особами публічного права, що повністю спростовує вищевказані висновки судів першої та апеляційної інстанцій у даній справі. Рішення доводять те, що виконавчий орган позивача розпорядився вказаними квартирами як комунальною власністю та надав їх громадянам міста Хмельницького, але вони не були надані Управлінню МВС України в Хмельницькій області у державну власність. Також вважає, що розрахунок позивача здійснений не на підставі належних, допустимих та достатніх доказів, а сам договір підписано не просто господарюючими суб`єктами, а юридичними особами публічного права, що не дозволяє застосовувати до спірних відносин загальні положення цивільного законодавства, оскільки інший порядок у даному випадку встановлено іншими законами.

Третя особа (МВС України) у наданих поясненнях від 11.11.2019р. зазначила, що правова природа Договору №1/27, предметом якого є відчуження нерухомого майна, за аналогією закону є договором міни. Хмельницька міська рада згідно умов Договору №1/27 не передавала УМВС відповідні квартири (квартири не були передані з комунальної у державну власність на баланс УМВС), що виключає для УМВС зобов`язання повернути ці чи рівноцінні або відшкодовувати їх вартість. Відсутні будь-які докази виконання належним чином зобов`язань за Договором №1/27 зі сторони Хмельницької міської ради щодо передачі спірних квартир з комунальної у державну власність на баланс УМВС та державної реєстрації права власності на ці квартири у встановленому законом порядку за органом, уповноваженим управляти державним майном. Неналежне виконання Хмельницькою міською радою умов Договору №1/27 не може породжувати обов`язку для УМВС передати рівноцінні квартири зі свого балансу з державної у комунальну власність або відшкодувати їх вартість.

У відповіді на відзив від 21.11.2019р. та письмових поясненнях від 17.12.2019р. та від 18.12.2019р. позивач, посилаючись на постанову Верховного Суду від 03.05.2018 року по справі №924/478/16, зазначив, що договір №1/27 від 31.03.2008 року не є неукладеним та не містить елементів договору міни. Також зауважив, що під час періодичного листування Хмельницької міської ради з управлінням Міністерства внутрішніх справ України у Хмельницькій області по виконанню договору №1/27 від 31.03.2008 року, Управлінням жодного разу не було висловлено своїх зауважень про невиконання Хмельницькою міською радою по вказаному договору і не було висловлено заперечень стосовно обов`язку Управління повернути зазначені у договорі квартири. Це підтверджується листами Управління від 22.10.2014 року за №14/825 та від 27.05.2015 року за №1/217. Тому твердження відповідача та третьої особи про те, що позивач не довів передачу відповідачу вищевказаних квартир є безпідставним, оскільки сукупність дій, вчинених Хмельницькою міською радою на виконання зазначеного договору свідчить про їх передачу, про що також зазначає Верховний Суд у постанові від 29.08.2018 року по даній справі. Відповідачем не додано доказів того що, що він звертався до Хмельницької міської ради з клопотанням про передачу вищевказаних квартир з комунальної власності у державну шляхом обміну із зазначенням, які квартири будуть надані Хмельницькій міській раді взамін. Вважає, що дані правовідносини є за своєю правовою природою цивільними і регулюються нормами Цивільного кодексу України, про що неодноразово в своїх рішеннях зазначали суди. Вважає, що суди при розгляді попередніх справ встановили визнання ліквідаційною комісією кредиторських вимог Хмельницької міської ради у розмірі 951012,80 грн. Посилаючись на ст. 623 ЦК України, зазначив, що боржник, який порушив зобов`язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Збитки визначаються з врахуванням ринкових цін, що існували на день добровільного задоволення боржником вимоги кредитора у місці, де зобов`язання має бути виконане, а якщо вимога не була задоволена добровільно, - у день пред`явлення позову, якщо інше не встановлено договором або законом. Суд може задовольнити вимогу про відшкодування збитків, беручи до уваги ринкові ціни, що існували на день ухвалення рішення.

Позивач наголошує на тому, що передані по договору квартири знаходяться у власності третіх осіб, які набули їх у встановленому законодавством порядку, тому Хмельницька міська рада ставить питання про відшкодування відповідачем їх ринкової вартості станом на день пред`явлення Хмельницькою міською радою першого позову до управління Міністерства внутрішніх справ України у Хмельницькій області про стягнення заборгованості по договору. Вказаний позов був поданий 26.05.2016 року. Це підтверджується ухвалою господарського суду Хмельницької області від 30.05.2016 року по справі №924/478/16. Тому ринкова вартість 1 кв.м житла взята станом на 01.05.2016 року. У період з 01.01.2016 по 26.05.2016 року Хмельницька міська рада намагалася вирішити дане питання у позасудовому порядку. З дотриманням строків, встановлених ст. 112 ЦК України, Хмельницькою міською радою 01.12.2015 №02-15-1720 було направлено вимогу голові комісії з припинення управління Міністерства внутрішніх справ України у Хмельницькій області М. Семенишину щодо передачі Хмельницькій міській раді однокімнатної квартири АДРЕСА_6 загальною площею 46,3 кв.м, житловою площею 19,38 кв.м та двокімнатної квартири АДРЕСА_7 загальною площею 55,74 кв.м, житловою площею 30,99 кв.м, або компенсації вартості загальної площі квартир, із розрахунку діючої на час повернення ринкової ціни 1 кв.м житла на виконання умов вищевказаного договору. Листом від 05.01.2016 №10/121/11-2016 голова комісії з припинення управління Міністерства внутрішніх справ України у Хмельницькій області М. Семенишин повідомив, що ліквідаційною комісією заявлено клопотання до Міністерства внутрішніх справ України про виділення коштів для можливості виконання взятих на себе зобов`язань перед Хмельницькою міською радою. Листом від 17.05.2016 №372/121/31-2016 Управління повідомило про те, що ліквідаційною комісією управління Міністерства внутрішніх справ України у Хмельницькій області визнані вимоги Хмельницької міської ради щодо передачі Хмельницькій міській раді однокімнатної квартири АДРЕСА_12 , або компенсації вартості загальної площі вищевказаних квартир і на даний час вирішується питання щодо внесення змін до ліквідаційного балансу Управління щодо включення вимог Хмельницької міської ради по договору №1/27 від 31.03.2008. Виходячи з наведеного, вимоги були заявлені Хмельницькою міською радою за встановленою законодавством процедурою до ліквідаційної комісії у визначений законом термін. Відповідачем була надана відповідь про визнання цих вимог в повному обсязі. Проте у зв`язку із зволіканням відповідачем щодо розгляду заявлених Хмельницькою міською радою кредиторських вимог, остання була змушена звернутися до суду з позовом про стягнення заборгованості по договору №1 /27 від 31.03.2008. За результатами розгляду справи №924/478/16 за даним позовом господарський суд Хмельницької області в своєму рішенні від 11.07.2017 встановив, що ліквідаційною комісією кредиторські вимоги позивача визнані та на даний час вирішується питання про внесення змін до ліквідаційного балансу щодо включення вимог міської ради. Тому належним способом захисту прав позивача у даному випадку є вимога про зобов`язання включення до проміжного ліквідаційного балансу боржника визнаних ним вимог. Вказаний висновок господарського суду Хмельницької області був підтверджений постановою Верховного Суду від 03.05.2018 року по справі №924/478/16. Встановлення вказаних обставин зумовило подання даного позову про зобов`язання управління міністерства внутрішніх справ України у Хмельницькій області включити до проміжного ліквідаційного балансу кредиторські вимоги Хмельницької міської ради як визнані.

Також щодо розміру заявлених вимог позивач зазначив, що згідно листа Хмельницького бюро технічної інвентаризації від 18.05.2016 року №4245/01-14 середня ринкова вартість 1 кв.м житла в місті Хмельницькому становить (8310 грн. + 10580 грн. + 7230 грн. + 11160 грн.) : 4 = 9320 грн. Загальна площа неповернутих квартир - 46,3 кв.м + 55,74 кв.м =102,04 кв. Сума збитків - 9320 грн. х 102,04 кв.м = 951012,8 грн. Загальна площа квартир, з яких розраховується компенсація - 30,9 кв.м + 71,21 кв.м = 102,11 кв.м. Сума збитків - 9320 грн. х 102,11 кв.м = 951665,2 грн. З наведеного вбачається, що загальна площа квартир суттєво не відрізняється, тому відповідно суттєво не відрізняється і сума компенсації. Різниця становить 652,40 грн. Враховуючи ту обставину, що відповідач визнавав вимоги Хмельницької міської ради щодо сплати компенсації, передбаченої умовами договору, враховуючи несуттєву зміну у бік збільшення її розміру з 951012,8 грн. до 951665,2 грн., Хмельницька міська рада вважає, що заявлена сума компенсації у розмірі 951012,80 грн. відповідає умовам договору та вимогам чинного законодавства, не порушує прав та законних інтересів відповідача та третьої особи.

Відповідач у письмових поясненнях від 28.11.2019р. та від 03.01.2020р. зазначив, що після підписання договору №1/27 від 31.03.2008 року і додаткової угоди до нього, квартири АДРЕСА_1 та АДРЕСА_13 не передавалися до державної власності УМВС України в Хмельницькій області, а виділялися безпосередньо у приватну власність громадян ОСОБА_3 та ОСОБА_1 згідно вищевказаних рішень виконавчого комітету Хмельницької міської ради. Вважає, що твердження представника позивача про те, що договір №1/27 від 31.03.2008р. є договором надання поворотної фінансової допомоги суперечить ст.19 Конституції України та Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні". Також відповідач зауважив, що на момент підписання листа від 17.05.2016 року №372/121/31-2016 наказом МВС України від 30.10.2015 №1310 "Про затвердження голів ліквідаційних комісій територіальних органів МВС по Хмельницькій області", головою ліквідаційної комісії Управління МВС України в Хмельницькій області було затверджено Семенишина М.О. та утворено ліквідаційну комісію.

Відповідач стверджує, що проміжний ліквідаційний баланс УМВС України в Хмельницькій області станом на 01 лютого 2016 року складений і підписаний усіма членами та головою ліквідаційної комісії, затверджений 16 березня 2016 року. При цьому, до вказаного проміжного ліквідаційного балансу не включені кредиторські вимоги Хмельницької міської ради щодо передачі останній однокімнатної квартири АДРЕСА_6 та двокімнатної квартири АДРЕСА_7 , або компенсації вартості загальної площі вищевказаних квартир, оскільки такі кредиторські вимоги безпідставні та не визнані ліквідаційною комісією. Водночас, згідно з п.19 Порядку №1074 право підписувати документи щодо припинення органу виконавчої влади або територіального органу надається голові комісії з моменту його затвердження до дня внесення запису про державну реєстрацію припинення органу виконавчої влади або територіального органу до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців. При цьому, лист від 17.05.2016 року №372/121/31-2016, адресований Хмельницькому міському голові, підписаний не головою ліквідаційної комісії, а замість нього - ОСОБА_8., який, як член ліквідаційної комісії не мав відповідних повноважень ні щодо підписання вказаного листа, ні щодо одноособового прийняття рішення про визнання чи невизнання будь-яких кредиторських вимог, тим більше після затвердження проміжного ліквідаційного балансу, згідно якого кредиторські вимоги Хмельницької міської ради ліквідаційною комісією не визнаються. Крім того, відсутній будь-який документ (наприклад протокол) який би засвідчував прийняття членами ліквідаційної комісії та її головою колегіального (комісійного) рішення про визнання кредиторських вимог Хмельницької міської ради. Тому даний лист від 17.05.2016 року №372/121/31-2016, адресований Хмельницькому міському голові, не створює жодних юридичних наслідків. Таким чином, лист №372/121/31-2016 від 17.05.2016 року із повідомленням про визнання вимог позивача не може стверджувати про підставність даного позову, оскільки такі вимоги не включені в ліквідаційний баланс, а судами встановлено їх необґрунтованість. Не може свідчити і про визнання кредиторських вимог необізнаність позивача про підписання такого листа не уповноваженою особою, як зазначив позивач. Про невизнання вищезазначених кредиторських вимог неодноразово повідомлялося повноважними представниками ліквідаційної комісії УМВС України в Хмельницькій області у судових засіданнях, починаючи з 15.07.2016р.

Відповідач зауважив, що предметом позову є зобов`язання Управління Міністерства внутрішніх справ України в Хмельницькій області, в особі ліквідаційної комісії, включити до проміжного ліквідаційного балансу кредиторську вимогу у розмірі 951012,80 грн., що становить заборгованість по договору №1/27 від 31.03.2008 зі змінами, внесеними додатковими угодами від 29.10.2008, від 19.03.2012 та від 25.12.2014, як визнану. Отже, доводи представника позивача про те що вищевказана сума є збитками суперечить предмету позову, відтак не можуть бути прийняті судом. В той же час, в поданих додаткових поясненнях представник позивача вказує як правову підставу обґрунтування позиції стосовно того, що сума в розмірі 951012,80 грн. є збитками, статті 22 та 623 Цивільного кодексу України. Однак, позовна заява від 07.09.2017 року не була обґрунтована такими правовими підставами позову, як ст.ст.22 та 623 ЦК України. Вказане свідчить про те, що вищевказаними додатковими поясненнями представник Хмельницької міської ради обґрунтовує зовсім інші предмет та підставу, ніж пред`явлено у позовній заяві.

Представник позивача в судовому засіданні наполягає на задоволенні позовних вимог.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечує.

Третя особа (Міністерство внутрішніх справ України) зазначила, що вважає позовні вимоги необґрунтованими.

Третя особа (Головне управління Державної казначейської служби України) свого представника в судове засідання не направила.

Фактичні обставини, встановлені судом та зміст спірних правовідносин.

27.03.2007р. між Хмельницькою міською радою (сторона 1) та ВАТ "Домобудівний комбінат" (сторона 2) укладено договори №22 та №25 про залучення коштів на розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Хмельницького, за умовами яких сторона 1 зобов`язалась сприяти прийняттю зазначених в договорі об`єктів будівництва в експлуатацію відповідно до Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, затвердженого Постановою КМУ від 22.09.2004р. №1243 після того, як сторона 2 перерахує міській раді до 01.09.2008р. та до 01.12.2007р. відповідно кошти на розвиток інженерно-транспортної інфраструктури м. Хмельницького у національній валюті вказані в договорі кошти.

В подальшому, Департамент архітектури, містобудування та земельних ресурсів Управління капітального будівництва виконавчого комітету Хмельницької міської ради надіслав Хмельницькому міському голові Мельнику С.І. листа №12-2893-02-09 від 19.06.2008р. з проханням розподілити квартири, передані відкритим акціонерним товариством "Домобудівний комбінат" за договорами про залучення коштів замовників на розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста.

Актом від 04.08.2008р. ВАТ "Домобудівний комбінат" передано Управлінню капітального будівництва виконавчого комітету Хмельницької міської ради за договором №22 від 27.03.2007р. квартиру № АДРЕСА_13 .

24.12.2007р. на спільному засіданні адміністрації УМВС України в Хмельницькій області, профкому та житлово-побутової комісії УМВС України в Хмельницькій області вирішено надати ОСОБА_3 - пенсіонеру управління звільнену, окрему, однокімнатну квартиру АДРЕСА_14 , про що свідчить витяг із протоколу №4. Також зазначено, що квартира знаходиться у власності УМВСУ в Хмельницькій області. Надається по загальній черзі, на квартирному обліку з 15.07.1989р., знімається з обліку.

Відповідно до виписки з протоколу спільного засідання адміністрації та профкому УВС Хмельницької області від 15.07.1989р. ОСОБА_3 поставлено на квартирний облік.

УМВС в Хмельницькій області видана картка облікових даних ОСОБА_3 - пенсіонера УМВС України в Хмельницькій області, який стоїть на обліку в УМВСУ в Хмельницькій області; дата прийняття на облік - 15.07.1989р.; адреса житлової площі, яка надається - АДРЕСА_15 , житловою площею 17,0.

У листі №14/54 від 30.01.2008р. управління МВС звернулося до Хмельницької міської ради з проханням затвердити рішення спільного засідання адміністрації, профкому та житлово-побутової комісії УМВС №4 від 24.12.2007р. про виділення квартири АДРЕСА_1 , яка належить до комунальної власності, пенсіонеру УМВСУ в Хмельницькій області ОСОБА_3. та видати ордер. При цьому, управління зазначило, що взамін буде повернено однокімнатну квартиру АДРЕСА_6 після завершення будівництва та здачі в експлуатацію житлового будинку.

За результатами розгляду вказаного листа завідуючий відділом обліку та розподілу житлової площі у листі повідомив начальника управління МВС, що питання про виділення житла ОСОБА_3 буде винесено на розгляд виконавчого комітету після укладення договору між управлінням МВС України у Хмельницькій області та виконавчим комітетом Хмельницької міської ради про виділення в борг вказаної однокімнатної квартири АДРЕСА_10 із зазначенням в договорі характеристики і термінів повернення квартири управлінням.

31.03.2008р. представниками Хмельницької міської ради (сторона 1) та управління Міністерства внутрішніх справ України у Хмельницькій області (сторона 2) підписано договір №1/27, предметом якого є визначення умов та термінів повернення квартири для сторони 2, якій виділяється в борг однокімнатна квартира (п. 1.1 договору).

Відповідно до п. 2.1.1 договору, міська рада виділяє в борг управлінню однокімнатну квартиру АДРЕСА_16

Сторона 2 зобов`язується повернути міській раді до 31.12.2011р. однокімнатну квартиру АДРЕСА_6

Згідно з п. 4.1 договору, при неможливості повернути рівноцінну однокімнатну квартиру, сторона 2 зобов`язується компенсувати стороні 1 вартість вказаної в п. 2.1.1 квартири з розрахунку діючої на час повернення ринкової ціни 1 м2 загальної площі до 31.12.2011р.

У разі прострочення термінів, передбачених в п. 2.1.1, п. 4.1 договору - сторона 2 сплачує стороні 1 пеню у розмірі 1% вартості квартири за кожний день прострочення (п. 4.2 договору).

Рішенням виконавчого комітету Хмельницької міської ради №461 від 24.04.2008р. "Про надання житлової площі громадянам міста" затверджено спільне рішення адміністрації, профкому та житлово-побутової комісії про надання ОСОБА_3 ., пенсіонеру УМВС України в Хмельницькій області житла - однокімнатної квартири АДРЕСА_18 виділена управлінню МВС у Хмельницькій області виконавчим комітетом згідно договору №1/27 від 31.03.2008р., надається по черзі, знімається з квартирного обліку.

Міська рада листом №12-3859-02-09 від 04.08.2008р. у відповідь на звернення відповідача щодо поліпшення житлових умов ОСОБА_1 повідомила начальника управління МВС, що для поліпшення житлових умов ОСОБА_1 управлінню в борг може бути виділена двокімнатна квартира АДРЕСА_13 , за умови укладення договору про повернення рівноцінної квартири.

29.10.2008р. міська рада (сторона 1) та управління (сторона 2) підписали додаткову угоду №1 до договору, якою підпункти 2.1.1, 2.2.1 та 4.1 договору виклали у наступній редакції:

"2.1.1. Сторона 1 виділяє в борг стороні 2 однокімнатну квартиру АДРЕСА_16 та двокімнатну квартиру АДРЕСА_19 .

2.2.1. Повернути стороні 1 до 31.12.2011р. однокімнатну квартиру АДРЕСА_17 та двокімнатну квартиру АДРЕСА_20

4.1. При неможливості повернути рівноцінні квартири, сторона 2 зобов`язується компенсувати стороні 1 вартість вказаних у підпункті 2.1.1 загальної площі квартир, з розрахунку діючої на час повернення ринкової ціни 1 м2 до 31.12.2011р.".

Згідно витягу з протоколу №5 спільного засідання адміністрації, профкому та житлово-побутової комісії управління УМВС України в Хмельницькій області 06.11.2008р. вирішено надати ОСОБА_1 - пенсіонеру УМВСУ двокімнатну квартиру АДРЕСА_2 . Також зазначено, що Міська рада виділила УМВС України в Хмельницькій області вказану квартиру в борг. Квартира надається по черзі на квартирному обліку з 26.03.2001р., знімається з обліку.

07.11.2008р. Управління МВС України в Хмельницькій області листом №14/380 просило затвердити зазначене рішення спільного засідання адміністрації, профкому та житлово-побутової комісії УМВС №5 від 06.11.2008р. щодо пенсіонера ОСОБА_1 та видати ордер.

Рішенням виконавчого комітету Хмельницької міської ради "Про надання житлової площі громадянам міста" №1285 від 13.11.2008р. затверджено рішення адміністрацій та профспілкових комітетів підприємств, установ, організацій міста, зокрема, про надання ОСОБА_1 . - пенсіонеру управління МВС України в Хмельницькій області житлової площі - двокімнатної квартири АДРЕСА_22 . Згідно рішення, квартира належить територіальній громаді міста, виділена управлінню Міністерства внутрішніх справ України в Хмельницькій області згідно договору №1/27 від 31.03.2008р., надається по черзі , знімається з обліку.

Відповідно до виписки з протоколу спільного засідання адміністрації, профкому та житлово-побутової комісії управління УМВС в Хмельницькій області від 26.03.2001р. ОСОБА_1 поставлено на квартирний облік.

УМВС в Хмельницькій області видана картка облікових даних ОСОБА_1 - пенсіонера УМВС України в Хмельницькій області, який стоїть на обліку в УМВСУ в Хмельницькій області; дата прийняття на облік - 26.03.2001р.; адреса житлової площі, яка надається - АДРЕСА_23 , житловою площею 36,2, загальною площею 71,21.

Розпорядженням УМВС в Хмельницькій області від 03.12.2008р. №8 задоволено заяву ОСОБА_1 на приватизацію квартири АДРЕСА_2 та передачу квартири.

Рішенням 34 сесії Хмельницької міської ради №36 від 31.03.2010р. "Про затвердження договору №1/27 від 31.03.2008р. та додаткової угоди до договору №1/27 від 29.10.2008р.", за результатами розгляду пропозиції міського голови щодо затвердження договору №1/27 від 31.03.2008р. та додаткової угоди до договору №1/27 від 29.10.2008р. про виділення в борг управлінню Міністерства внутрішніх справ України в Хмельницькій області однокімнатної квартири АДРЕСА_1 , загальною площею 30.9 кв.м. та однокімнатної квартири АДРЕСА_2 , загальною площею 71,21 кв.м., затверджено договір №1/27 від 29.10.2008р. про виділення в борг управлінню Міністерства внутрішніх справ України в Хмельницькій області квартир.

19.03.2012р. міська рада (сторона 1) та управління (сторона 2) підписали додаткову угоду №2 до договору, якою підпункти 2.2.1 та 4.1 договору виклали у наступній редакції: "2.2.1. Повернути стороні 1 до 31.12.2014р. однокімнатну квартиру АДРЕСА_17 та двокімнатну квартиру АДРЕСА_20 .

4.1. При неможливості повернути рівноцінні квартири, сторона 2 зобов`язується компенсувати стороні 1 вартість вказаних у підпункті 2.1.1 загальної площі квартир, з розрахунку діючої на час повернення ринкової ціни 1 м2 до 31.12.2014р.".

25.12.2014р. міська рада (сторона 1) та управління (сторона 2) уклали додаткову угоду №3 до договору, якою виклали підпункти 2.2.1 та 4.1 договору в наступній редакції: "2.2.1. Повернути стороні 1 до 31.12.2015р. однокімнатну квартиру АДРЕСА_17 , та двокімнатну квартиру АДРЕСА_20 .

4.1 При неможливості повернути рівноцінні квартири, сторона 2 зобов`язується компенсувати стороні 1 вартість вказаних у підпункті 2.1.1 загальної площі квартир, з розрахунку діючої на час повернення ринкової ціни 1 м2 до 31.12.2015р.".

Наказом Міністерства внутрішніх справ №1310 від 30.10.2015р. "Про затвердження голів ліквідаційних комісій територіальних органів МВС по Хмельницькій області" затверджено головою ліквідаційної комісії управління Міністерства внутрішніх справ України в Хмельницькій області Семенишина Миколу Олександровича.

02.11.2015р. М.О. Семенишиним (як головою ліквідаційної комісії) підписано наказ №1806, яким затверджено ліквідаційну комісію Управління Міністерства внутрішніх справ України в Хмельницькій області у складі, в тому числі, - заступника голови ліквідаційної комісії тимчасово виконуючого обов`язки заступника начальника УМВС України в Хмельницькій області полковника міліції ОСОБА_8.

Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 03.10.2016р. №1048 внесено зміни до п. 2 наказу МВСУ від 30.10.2015р. №1310, виклавши його в новій редакції: "Затвердити з 03.10.2016р. заступника начальника Головного управління Національної поліції в Хмельницькій області - начальника кримінальної поліції полковника поліції Остапчука Василя Васильовича головою ліквідаційної комісії, в тому числі управління МВСУ в Хмельницькій області".

01.12.2015р. позивач звернувся до відповідача з вимогою №02-15-1720 передати однокімнатну квартиру №112 загальною площею 46,3 м 2 , житловою площею 19,38 АДРЕСА_25 та двокімнатну квартиру АДРЕСА_20 або компенсації вартості загальної площі вищевказаних квартир із розрахунку діючої на час повернення ринкової ціни 1 м2 житла.

Натомість відповідач листом №10/121/11-2016 від 05.01.2016р. повідомив позивача, що для можливості погашення дебіторської заборгованості, яка виникла при завершенні будівництва 130-квартирного житлового будинку по АДРЕСА_6 перед підрядною організацією, а також для можливості здачі в експлуатацію вищевказаного житлового будинку в запланований термін, замовником будівництва - Відділом капітального будівництва УМВСУ в Хмельницькій області здійснено реалізацію квартири №112 у житловому будинку за вказаною адресою . Також зазначив, що будівництво житлового будинку по АДРЕСА_32 , в якому знаходиться двокімнатна квартира № 77 загальною проектною площею 55,74 м2 - припинено замовником будівництва ПВП "Добробут СП", тому виконати умови договору неможливо. Таким чином, сума невиконаних зобов`язань перед міською радою станом на грудень 2015р. складає 748769,52 грн. (із розрахунку вартості 1 м2 загальної площі житла, опосередкована вартість якого по Хмельницькій області складає 7338 грн.). Повідомлено також, що у зв`язку із ліквідацією УМВС України в Хмельницькій області та ВКБ УМВСУ в Хмельницькій області 07.12.2015р. до МВС України подано клопотання про виділення коштів для можливості виконання взятих на себе зобов`язань перед Хмельницькою міською радою.

Міська рада у листі №02-15-493 від 28.03.2016р. просила повідомити голову комісії з припинення відповідача - чи визнані її вимоги та чи включені вимоги до ліквідаційного балансу Управління Міністерства внутрішніх справ у Хмельницькій області за договором, вказавши, що у відповідь на вимогу №02-15-1720 від 01.12.2015р. про передачу Хмельницькій міській раді однокімнатної квартири АДРЕСА_17 та двокімнатної квартири АДРЕСА_20 , або компенсації вартості загальної площі вищевказаних квартир, із розрахунку діючої на час повернення ринкової ціни 1 м2 житла на виконання умов вищевказаного договору - голова комісії з припинення відповідача листом №10/121/11-2016 від 05.01.2016р. повідомив про подання до Міністерства внутрішніх справ України клопотання про виділення коштів для можливості виконання взятих на себе зобов`язань перед Хмельницькою міською радою.

Управління Міністерства внутрішніх справ України у Хмельницькій області листом №372/121/31-2016 від 17.05.2016р. повідомило Хмельницького міського голову, що ліквідаційною комісією визнані вимоги Хмельницької міської ради щодо передачі Хмельницькій міській раді однокімнатної квартири АДРЕСА_1 , та двокімнатної квартири АДРЕСА_7 , або компенсації вартості загальної площі вищевказаних квартир. На даний час вирішується членами ліквідаційної комісії питання про внесення відповідних змін до ліквідаційного балансу УМВС України у Хмельницькій області.

Згідно листа БТІ №4245/01-14 від 18.05.2016р., станом на 01.05.2016р. орієнтовна середня ринкова вартість 1 м2 житла у м. Хмельницькому становить: мікрорайон Озерна (в районі АДРЕСА_1) - 8310 грн. (330 у.о.) новобудови, мікрорайон Озерна (в районі АДРЕСА_1) - 10580 грн. (420 у.о.) житловий стан, Ближні Гречани (в районі АДРЕСА_32) - 7230 грн. (287 у.о.) новобудови, Ближні Гречани (в районі АДРЕСА_32) - 11160 грн. (443 у.о.) житловий стан.

ЖЕК №3 м. Хмельницький у листі №188 від 19.07.2016р. повідомив заступника міського голови, що квартира АДРЕСА_21 станом на 01.01.2008р. перебувала у комунальній власності та була вільною.

Позивач звернувся з листом №02-14-904 від 19.07.2017р. до відповідача, у якому просить повідомити, чи включені до ліквідаційного балансу управління Міністерства внутрішніх справ у Хмельницькій області кредиторські вимоги Хмельницької міської ради по договору №1/27 від 31.03.2008р. (з змінами, внесеними додатковими угодами від 29.10.2008р., від 19.03.12 і від 25.12.2014р.).

На цей лист відповідач надав відповідь (лист від 18.2008р.17 №42/10) де вказав, що вимоги Хмельницької міської ради не включені до проміжного ліквідаційного балансу УМВСУ у Хмельницькій області. Лист від 17.05.2016р. №372/121/31-2016, на який посилається міська рада, не може вважатися підтвердженням визнання кредиторських вимог, оскільки підписаний не уповноваженим на це членом ліквідаційної комісії.

Відповідно до інформаційних довідок №95452662 від 23.08.2017р. та №95452473 від 23.08.2017р., у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі власності на нерухоме майно, Державному реєстрі іпотек, Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна відсутні відомості щодо речових прав на нерухоме майно - квартири за адресами: АДРЕСА_15 та АДРЕСА_33 .

Як вбачається із інформаційних довідок №95452216 від 23.08.2017р. та №95451834 від 23.08.2017р. з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, квартира за адресою: АДРЕСА_23 зареєстрована на праві спільною часткової власності між громадянами ОСОБА_10., ОСОБА_11., ОСОБА_12., ОСОБА_1., ОСОБА_13., ОСОБА_14., ОСОБА_15.; квартира за адресою: АДРЕСА_15 , зареєстрована на праві приватної спільної часткової власності між ОСОБА_3 та ОСОБА_7 .

Дослідивши зібрані у справі докази та давши їм правову оцінку в сукупності, судом прийнято до уваги наступне:

Реалізуючи передбачене статтею 55 Конституції України, статтею 4 ГПК України право на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує в позові власне суб`єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту.

Об`єктом захисту є порушене, невизнане або оспорюване право чи законний інтерес. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.

Позовом у процесуальному сенсі є вимога позивача до відповідача, спрямована через суд, про захист порушеного або оспорюваного суб`єктивного права та охоронюваного законом інтересу, яке здійснюється у визначеній законом процесуальній формі.

Основними елементами, що визначають сутність будь-якого позову (індивідуалізуючі ознаки позову) являються предмет і підстава.

Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Вона опосередковується спірними правовідносинами - суб`єктивним правом і обов`язком відповідача.

Підставами заявленого позову є обставини, якими позивач обґрунтовує свої позовні вимоги. Такі обставини складають юридичні факти, які тягнуть за собою певні правові наслідки. Фактична підстава позову - це юридичні факти, на яких ґрунтуються позовні вимоги позивача до відповідача. Правова підстава позову - це посилання в позовній заяві на закони та інші нормативно-правові акти, на яких ґрунтується позовна вимога позивача.

Позивач звертаючись до суду з позовом самостійно визначає у позовній заяві, яке його право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред`явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. У свою чергу, суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, у тому числі щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах.

Оцінка предмету заявленого позову, а відтак наявності підстав для захисту порушеного права позивача про яке ним зазначається в позовній заяві здійснюється судом на розгляд якого передано спір крізь призму оцінки спірних правовідносин та обставин (юридичних фактів), якими позивач обґрунтовує заявлені вимоги. Одним з таких юридичних фактів є договір як один із різновидів правочину (частина 2 статті 202 ЦК України).

У випадку виникнення між сторонами договірних правовідносин визначальною в даному контексті є оцінка договору, який згідно із частиною 2 статті 11 ЦК України є підставою виникнення у сторін певного обсягу прав та обов`язків.

Відтак у разі обґрунтування підстав заявленого позову невиконання однією із сторін договірного зобов`язання розглядаючи спір суд перш за все має встановити правову природу договору з урахуванням якої визначається нормативне регулювання спірних правовідносин з послідуючим визначенням обсягу прав та обов`язків сторін, а також моменту укладення договору.

Відповідно до частини 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно із статтями 628, 629 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Виходячи зі змісту статті 640 ЦК України залежно від моменту виникнення цивільних прав і обов`язків у сторін договору, законодавець розрізняє договори консенсуальні і реальні. Консенсуальний договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.

Щодо реальних договорів, зокрема договорів, які підлягають нотаріальному посвідченню (договори відчуження нерухомого майна) такі договори є укладеними з дня їх посвідчення.

Так, відповідно до частини 3 статті 640 ЦК України в редакції на дату підписання договору №1/27 від 31.03.2008р., договір, який підлягає нотаріальному посвідченню або державній реєстрації, є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення або державної реєстрації, а в разі необхідності і нотаріального посвідчення, і державної реєстрації - з моменту державної реєстрації.

Отже, визначення правової природи договору, як правочину, нерозривно пов`язано з оцінкою дій сторін, направлених на набуття (зміну, припинення) ними певних прав та обов`язків. Досліджуючи дійсні правовідносини сторін суди повинні проаналізувати його правову природу (суть умов договору) та ті дії, які сторони мали вчинити або вчинили на виконання договору.

Судом враховується позиція Верховного Суду, викладена у постанові від 19.09.2019р. по даній справі, відповідно до якої визначення правової природи договору, моменту його укладення, підстав та розміру заявлених позивачем вимог є невід`ємною складовою правильної правової кваліфікації судом спірних правовідносин.

Предметом судового розгляду у даній справи є вимога Хмельницької міської ради про зобов`язання УМВС в Хмельницькій області, в особі ліквідаційної комісії, включити до проміжного ліквідаційного балансу кредиторську вимогу в розмірі 951012,80 грн. обґрунтована укладенням між сторонами договору №1/27 від 31.03.2008р., який не виконано зі сторони відповідача в частині повернення ним рівноцінних квартир, що є, на думку позивача, підставою для відшкодування вартості неповернутої площі квартир.

За умовами пункту 1.1. договору його предметом є визначення для УМВС України в Хмельницькій області, які виділяється в борг квартира, умов та термінів повернення квартири.

Відповідно до пункту 2.1.1. договору (в редакції додаткової угоди №1 від 29.10.2008р.) сторона - 1 виділяє в борг стороні - 2 однокімнатну квартиру АДРЕСА_16 та двокімнатну квартиру АДРЕСА_19 , а згідно з пунктом 2.2.1. Договору (в редакції додаткової угоди №1 від 29.10.2008) сторона - 2 зобов`язана повернути стороні - 1 до 31.12.2011 однокімнатну квартиру АДРЕСА_17 та двокімнатну квартиру АДРЕСА_20 .

Отже за змістом вказаного Договору Хмельницька міська рада взяла на себе зобов`язання з передачі квартир УМВС в Хмельницькій області в обмін на повернення згодом рівноцінних квартир, а у випадку неможливості такого повернення відшкодування їх вартості згідно із пунктом 4.1. Договору. Тобто дії позивача були спрямовані на реальне відчуження нерухомого майна на користь відповідача в обмін на повернення ним згодом рівноцінного нерухомого майна.

Таким чином, договір за своєю правовою природою є змішаним договором, який містить в своєму складі як договір міни, оскільки згідно зі статтею 715 ЦК України за договором міни кожна з сторін зобов`язується передати другій стороні у власність один товар в обмін на інший товар, так і договір купівлі-продажу, оскільки за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (стаття 655 ЦК України).

Відповідно до статті 716 ЦК України до договору міни застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, а згідно із статтею 657 ЦК України (у редакції, чинній на дату укладання договору) договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації.

Частиною першою статті 182 ЦК України (у редакції, чинній на дату укладання договору) визначено, що право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.

Згідно з частиною першою статті 1 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" цей Закон регулює відносини, пов`язані з державною реєстрацією речових прав на нерухоме майно всіх форм власності, їх обмежень та правочинів щодо нерухомості (у редакції, чинній на дату укладання договору).

Відповідно до частини першої статті 3 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" речові права на нерухоме майно, їх обмеження та правочини щодо нерухомого майна підлягають обов`язковій державній реєстрації в порядку, встановленому цим Законом.

З підстав недодержання вимог закону про нотаріальне посвідчення правочину нікчемними є тільки правочини, які відповідно до чинного законодавства підлягають лише обов`язковому нотаріальному посвідченню. Приписи частини другої статті 220 ЦК України не застосовуються щодо правочинів, які підлягають і нотаріальному посвідченню, і державній реєстрації, оскільки момент вчинення таких правочинів відповідно до статей 210 та 640 ЦК пов`язується з державною реєстрацією, тому вони не є укладеними і не створюють прав та обов`язків для сторін.

Всупереч наведеному, договір та додаткові угоди до нього вчинено у простій письмовій формі, нотаріальне посвідчення та державну реєстрацію зазначеного договору та додаткових угод до нього не було здійснено.

В свою чергу, Верховним Судом у постанові від 29.08.2018р. по справі №924/831/17 зроблено висновок, що оскільки вказаний договір, всупереч вимог законодавства не був нотаріально посвідчений, суду слід враховувати положення ст. 220 ЦК України, відповідно до якої, у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним.

При недотриманні цієї умови даний договір є нікчемним в силу закону і не породжує ніяких прав та обов`язків сторін.

Жодна із сторін не надала доказів про вжиття заходів до визнання договору дійсним через ухилення другої сторони від його нотаріального посвідчення.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних записів до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Згідно з частиною 4 статті 334 ЦК України права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що договір №1/27 від 31.03.2008р. (із змінами, внесеними додатковими угодами від 29.10.2008p., від 19.03.2012р. та від 25.12.2014р.) є реальним, тобто може вважатися укладеним з дня його посвідчення, а також державної реєстрації.

У відповідності до ч. 2 ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Таким чином, з врахуванням вищезазначених положень, договір №1/27 від 31.03.2008р. (із змінами, внесеними додатковими угодами від 29.10.2008p., від 19.03.2012р. та від 25.12.2014р.) є нікчемним.

Також судом враховується, що постановою Верховного Суду від 19.09.2019р. по справі №924/831/17, якою дану справу передано на новий розгляд до Господарського суду Хмельницької області, визначено необхідність надання оцінки доводам скаржників щодо застосування до даних правовідносин норм Закону України "Про передачу об`єктів права державної та комунальної власності" та Порядку подання та розгляду пропозицій щодо передачі об`єктів з комунальної у державну власність, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1482 від 21.09.1998р.

Згідно з частиною 5 статті 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" (у редакції, чинній на дату укладення договору від 31.03.2008р., додаткових угод від 29.10.2008p., від 19.03.2012р. та від 25.12.2014р.) органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об`єктами права комунальної власності, в тому числі виконують усі майнові операції, можуть передавати об`єкти права комунальної власності у постійне або тимчасове користування юридичним та фізичним особам, здавати їх в оренду, продавати і купувати, використовувати як заставу, вирішувати питання їхнього відчуження, визначати в угодах та договорах умови використання та фінансування об`єктів, що приватизуються та передаються у користування і оренду.

За п. 51 ч. 1 ст. 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" (у редакції, чинній на дату укладення договору від 31.03.2008р., додаткових угод від 29.10.2008p., від 19.03.2012р. та від 25.12.2014р.) виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються такі питання, як надання згоди на передачу об`єктів з державної у комунальну власність та прийняття рішень про передачу об`єктів з комунальної у державну власність, а також щодо придбання об`єктів державної власності.

Судом береться до уваги, що за ст. 1 Закону України "Про передачу об`єктів права державної та комунальної власності" (у редакції, чинній на дату укладення договору від 31.03.2008р., додаткових угод від 29.10.2008p., від 19.03.2012р. та від 25.12.2014р.) цей Закон регулює відносини, пов`язані з передачею об`єктів права державної власності у комунальну власність територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах або у спільну власність територіальних громад сіл, селищ, міст, а також об`єктів права комунальної власності у державну власність. Передача у державну або комунальну власність об`єктів права інших форм власності може регулюватися положеннями цього Закону, якщо інше не передбачено законом або рішеннями відповідних місцевих рад.

Однак, суд не може застосувати в межах даної справи положення Закону України "Про передачу об`єктів права державної та комунальної власності" та Порядку подання та розгляду пропозицій щодо передачі об`єктів з комунальної у державну власність, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1482 від 21.09.1998р., оскільки вказаний Закон та Порядок регулюють алгоритм передачі об`єктів з комунальної у державну власність та з державної власності у комунальну. В свою чергу, в межах даної справи відбувалася передача об`єктів нерухомості комунальної форми власності з ініціативи державного органу у приватну власність окремих осіб.

Обставини недотримання позивачем та відповідачем при підписанні договору та передачі квартир норм ЦК України, Закону України "Про передачу об`єктів права державної та комунальної власності" та Порядку подання та розгляду пропозицій щодо передачі об`єктів з комунальної у державну власність, не спростовують факту нікчемності договору №1/27 від 31.03.2008р., із змінами, внесеними додатковими угодами від 29.10.2008p., від 19.03.2012р. та від 25.12.2014р.

Згідно ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержаного, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Отже, із договору №1/27 від 31.03.2008р. із змінами, внесеними додатковими угодами від 29.10.2008р., від 19.03.2012р. та від 25.12.2014р., який є нікчемним правочином, не випливають права та обов`язки сторін, крім наслідків недійсності такого правочину.

Згідно з ч. 5 ст. 216 ЦК України вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути пред`явлена будь-якою заінтересованою особою. Суд може застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину з власної ініціативи.

Про можливість застосування наслідків недійсності нікчемного правочину зазначалося також Верховним Судом по даній справі в постанові від 29.08.2018р.

Судом не приймаються до уваги доводи відповідача щодо того, що квартири передавалися громадянам ОСОБА_3 та ОСОБА_1 як жителям міста Хмельницького, а не як колишнім працівникам відповідача, з огляду на

АДРЕСА_1 була передана ОСОБА_3 внаслідок звернення відповідача до позивача з листом №14/54 від 30.01.2008р., у якому відповідач просив передати вказану квартиру не у власність держави в особі УМВС України в Хмельницькій області, а одразу передати у власність ОСОБА_3 та видати ордер, гарантувавши при цьому повернення відповідачем позивачу квартири АДРЕСА_6 після завершення будівництва та здачі в експлуатацію житлового будинку.

Судом береться до уваги, що у вищезазначеному листі відповідач також просив затвердити рішення спільного засідання адміністрації, профкому та житлово-побутової комісії УМВС №4 від 24.12.2007р., яким і було вирішено надати ОСОБА_3 - пенсіонеру УМВС України в Хмельницькій області вказану квартиру.

У рішенні №4 від 24.12.2007р. було зазначено, що квартира знаходиться у власності УМВСУ в Хмельницькій області, надається по загальній черзі ОСОБА_3 , який знаходиться на квартирному обліку з 15.07.1989р. та знімається з обліку.

Як вже зазначалось, відповідно до виписки з протоколу спільного засідання адміністрації та профкому УВС Хмельницької області від 15.07.1989р. ОСОБА_3 було поставлено на квартирний облік та видана УМВС в Хмельницькій області картка облікових даних ОСОБА_3 - пенсіонера УМВС України в Хмельницькій області, який стояв на обліку в УМВСУ в Хмельницькій області з датою прийняття на облік 15.07.1989р. та із зазначенням адреси житлової площі, яка надається: АДРЕСА_34 .

Аналогічним чином, квартира АДРЕСА_2 була передана ОСОБА_1 внаслідок звернення відповідача до позивача з листом №14/380 від 07.11.2008р., у якому відповідач просив передати вказану квартиру не у власність держави в особі УМВС України в Хмельницькій області, а одразу передати у власність ОСОБА_1 та видати ордер.

У даному листі відповідач також просив затвердити рішення спільного засідання адміністрації, профкому та житлово-побутової комісії УМВС №5 від 06.11.2008р., яким і було вирішено надати ОСОБА_1 - пенсіонеру УМВСУ вказану квартиру.

В рішенні №5 від 06.11.2008р. було зазначено, що Міська рада виділила УМВС України в Хмельницькій області вказану квартиру в борг. Квартира надається по черзі на квартирному обліку ОСОБА_3 , який знаходиться на квартирному обліку з 26.03.2001р. та знімається з обліку.

Як вже зазначалось, відповідно до виписки з протоколу спільного засідання адміністрації, профкому та житлово-побутової комісії управління УМВС в Хмельницькій області від 26.03.2001р. ОСОБА_1 поставлено на квартирний облік та видана УМВС в Хмельницькій області картка облікових даних ОСОБА_1 - пенсіонера УМВС України в Хмельницькій області, який стояв на обліку в УМВСУ в Хмельницькій області з датою прийняття на облік 26.03.2001р. та із зазначенням адреси житлової площі, яка надається: АДРЕСА_23 , житловою площею 36,2, загальною площею 71,21.

Також розпорядженням УМВС в Хмельницькій області від 03.12.2008р. №8 задоволено заяву ОСОБА_1 на приватизацію квартири АДРЕСА_2 та передачу вказаної квартири.

Завданням національних судів є забезпечення належного вивчення документів, аргументів і доказів, представлених сторонами (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Ван де Гурк проти Нідерландів").

У визначенні справедливого судового розгляду справи сторін не можна не враховувати загальні фактичні та юридичні обставини справи (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Станкевич проти Польщі").

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що вказані квартири були передані з власності територіальної громади міста саме колишнім працівникам відповідача - пенсіонерам УМВС України в Хмельницькій області, за заявами відповідача (в тому числі - з відповідним гарантуванням подальшої передачі квартири з аналогічними характеристиками з власності відповідача у власність позивача) та з наступним зняттям таких осіб із спеціальної черги (обліку) на житло для колишніх працівників (пенсіонерів) УМВС України в Хмельницькій області.

В контексті застосування наслідків недійсності нікчемного правочину з власної ініціативи, судом враховується положення статті 1 Першого протоколу Конвенції, відповідно до якої кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів.

Перший протокол Конвенції ратифікований Законом України від 17.07.1997 N 475/97-ВР і з огляду на приписи ч. 1 ст. 9 Конституції України, Закону України від 29.06.2004 N1906-IV "Про міжнародні договори України" застосовується національними судами України як частина національного законодавства.

При цьому розуміння змісту норм Конвенції та Першого протоколу Конвенції, їх практичне застосування відбувається через практику (рішення) ЄСПЛ, яка згідно зі ст. 17 Закону України від 23.02.2006 N 3477-IV "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" застосовується українськими судами як джерело права.

У практиці ЄСПЛ напрацьовані три критерії, що їх слід оцінювати з тим, щоб зробити висновок, чи відповідає певний захід втручання у право власності принципу правомірного і допустимого втручання, сумісного з гарантіями статті 1 Першого протоколу Конвенції, а саме: втручання має бути законним, відповідати суспільним інтересам та бути пропорційним переслідуваним цілям.

Крім того, згідно з правовою позицією ЄСПЛ (рішення від 05.11.2005 у справі "Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки", заява №36548/97; рішення від 20.10.2011 у справі "Рисовський проти України", заява №29979/04) потреба виправити минулу помилку державного органу не повинна непропорційним чином втручатися в нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу (принцип "належного урядування"). Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються.

З огляду на норми Конвенції, Першого протоколу Конвенції, позицію ЄСПЛ, виключається можливість застосовувати наслідки недійсності нікчемного правочину, в тому числі - позбавляти осіб житла, які його отримали з ініціативи відповідача від позивача та повертати їх позивачу внаслідок нікчемної угоди.

Згідно зі статтею 55 Конституції України кожному гарантується право на судовий захист.

Статтею 15 ЦК України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до частини 1 статті 4 ГПК України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.

В Україні визнається і діє принцип верховенства права (стаття 8 Конституції України).

Як зазначено у рішенні Конституційного Суду України від 02.11.2004 №15-рп/2004, верховенство права - це панування права в суспільстві. Верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність, зокрема у закони, які за своїм змістом мають бути проникнуті передусім ідеями соціальної справедливості, свободи, рівності тощо. Одним з проявів верховенства права є те, що право не обмежується лише законодавством як однією з його форм.

Справедливість як одна з основних засад права, є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин та є одним із загальнолюдських вимірів права.

Згідно позиції Європейського суду з прав людини стосовно важливості принципу "належного урядування" судом враховується, що коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (рішення у справах "Беєлер проти Італії" [ВП] (Beyeler v. Italy [GC]), заява №33202/96, п. 120, ECHR 2000-І, "Онер`їлдіз проти Туреччини" [ВП] (Oneryildiz v.Turkey [GC]), заява №48939/99, п. 128, ECHR 2004-XII, "Megadat.com S.r.l. проти Молдови" (Megadat.com S.r.l. v. Moldova), заява №21151/04, п. 72, від 8.04.2008, "Москаль проти Польщі" (Moskal v. Poland), заява №10373/05, п. 51, від 15.09.2009). Зокрема, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (див., наприклад, рішення у справах "Лелас проти Хорватії" (Lelas v. Croatia), заява №55555/08, п. 74, від 20.05.2010, і "Тошкуце та інші проти Румунії" (Toscuta and Others v. Romania), заява №36900/03, п. 37, від 25.11. 2008) і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси (див. зазначені вище рішення у справах "Онер`їлдіз проти Туреччини" (Oneryildiz v. Turkey), п. 128, та "Беєлер проти Італії" (Beyeler v. Italy), п. 119).

Правову позицію щодо дотримання справедливості Конституційний Суд України висловив у рішенні від 30.01.2003р. №3-рп/2003 у справі про розгляд судом окремих постанов слідчого і прокурора: "Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах."

Встановивши наявність порушеного права позивача, суд повинен при прийнятті рішення враховувати мету звернення позивача до суду та забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.

Рішення суду має бути ефективним інструментом поновлення порушених прав.

Аналогічна правова позиція щодо необхідності врахування мети звернення позивача до суду забезпечити поновлення порушеного права наведена у постановах Верховного Суду від 04.02.2020р. по справі №905/1338/18, від 01.08.2019р. по справі №922/1899/16, від 26.03.2019р. по справі №910/23355/17.

Хмельницька міська рада 27.05.2016р. звернулася до суду з позовною вимогою про стягнення з Управління Міністерства внутрішніх справ України у Хмельницькій області 951012,8 грн. основного боргу, 51354,6 грн. інфляційних втрат, 11021,33 грн. 3% річних, 157112,52 грн. пені (справа №924/478/16), обґрунтовуючи позов невиконанням УМВС України у Хмельницькій області умов договору №1/27 від 31.03.2008р. (з урахуванням змін, внесених до нього додатковими угодами від 29.10.2008р., 19.03.2012р. та 25.12.2014р.).

Рішенням господарського суду Хмельницької області від 11.07.2017р. по справі №924/478/16, залишеним без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 02.10.2017р. та постановою Верховного Суду від 03.05.2018р., визначено, що належним способом захисту прав позивача у даному випадку є вимога про зобов`язання включення до проміжного ліквідаційного балансу боржника визнаних ним вимог, а не про стягнення з відповідача грошових коштів.

На виконання вказівок Верховного Суду, позивач звернувся з такою вимогою до суду про зобов`язання Управління Міністерства внутрішніх справ України у Хмельницькій області в особі ліквідаційної комісії включити до проміжного ліквідаційного балансу кредиторську вимогу Хмельницької міської ради у сумі 951012,80 грн., однак, Верховний Суд справу №924/831/17 двічі передавав на новий розгляд до суду першої інстанції.

Надаючи правову оцінку належності обраного зацікавленою особою способу захисту, судом враховується, що з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (пункт 145 рішення від 15.11.1996 у справі "Чахал проти Об`єднаного Королівства") Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни. Таким чином, суть цієї статті зводиться до вимоги надати людині такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави - учасники Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов`язань.

Відповідно до частини першої статті 104 ЦК України юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 110 ЦК України юридична особа ліквідується за рішенням її учасників або органу юридичної особи, уповноваженого на це установчими документами, в тому числі у зв`язку із закінченням строку, на який було створено юридичну особу, досягненням мети, для якої її створено, а також в інших випадках, передбачених установчими документами.

Статтею 105 ЦК України передбачено, що учасники юридичної особи, суд або орган, що прийняв рішення про припинення юридичної особи, зобов`язані протягом трьох робочих днів з дати прийняття рішення письмово повідомити орган, що здійснює державну реєстрацію. Учасники юридичної особи, суд або орган, що прийняв рішення про припинення юридичної особи, відповідно до цього Кодексу призначають комісію з припинення юридичної особи (комісію з реорганізації, ліквідаційну комісію), голову комісії або ліквідатора та встановлюють порядок і строк заявлення кредиторами своїх вимог до юридичної особи, що припиняється. Виконання функцій комісії з припинення юридичної особи (комісії з реорганізації, ліквідаційної комісії) може бути покладено на орган управління юридичної особи. До комісії з припинення юридичної особи (комісії з реорганізації, ліквідаційної комісії) або ліквідатора з моменту призначення переходять повноваження щодо управління справами юридичної особи. Голова комісії, її члени або ліквідатор юридичної особи представляють її у відносинах з третіми особами та виступають у суді від імені юридичної особи, яка припиняється. Строк заявлення кредиторами своїх вимог до юридичної особи, що припиняється, не може становити менше двох і більше шести місяців з дня оприлюднення повідомлення про рішення щодо припинення юридичної особи. Кожна окрема вимога кредитора, зокрема щодо сплати податків, зборів, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, страхових коштів до Пенсійного фонду України, фондів соціального страхування, розглядається, після чого приймається відповідне рішення, яке надсилається кредитору не пізніше тридцяти днів з дня отримання юридичною особою, що припиняється, відповідної вимоги кредитора.

Таким чином, кожна вимога кредитора має бути розглянута та прийняте рішення, яке надсилається кредитору.

Згідно з частиною восьмою статті 111 ЦК України ліквідаційна комісія (ліквідатор) після закінчення строку для пред`явлення вимог кредиторами складає проміжний ліквідаційний баланс, що включає відомості про склад майна юридичної особи, що ліквідується, перелік пред`явлених кредиторами вимог та результат їх розгляду. Проміжний ліквідаційний баланс затверджується учасниками юридичної особи, судом або органом, що прийняв рішення про ліквідацію юридичної особи.

Відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Управління з 03.11.2015р. перебуває у стані припинення.

Статтею 112 ЦК України передбачено, що у разі ліквідації платоспроможної юридичної особи вимоги її кредиторів задовольняються у такій черговості: 1) у першу чергу задовольняються вимоги щодо відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю, та вимоги кредиторів, забезпечені заставою чи іншим способом; 2) у другу чергу задовольняються вимоги працівників, пов`язані з трудовими відносинами, вимоги автора про плату за використання результату його інтелектуальної, творчої діяльності; 3) у третю чергу задовольняються вимоги щодо податків, зборів (обов`язкових платежів); 4) у четверту чергу задовольняються всі інші вимоги. Вимоги однієї черги задовольняються пропорційно сумі вимог, що належать кожному кредитору цієї черги. Черговість задоволення вимог кредиторів за договорами страхування визначається законом. У разі відмови ліквідаційної комісії у задоволенні вимог кредитора або ухилення від їх розгляду кредитор має право до затвердження ліквідаційного балансу юридичної особи звернутися до суду із позовом до ліквідаційної комісії. За рішенням суду вимоги кредитора можуть бути задоволені за рахунок майна, що залишилося після ліквідації юридичної особи. Вимоги кредитора, заявлені після спливу строку, встановленого ліквідаційною комісією для їх пред`явлення, задовольняються з майна юридичної особи, яку ліквідовують, що залишилося після задоволення вимог кредиторів, заявлених своєчасно. Вимоги кредиторів, які не визнані ліквідаційною комісією, якщо кредитор у місячний строк після одержання повідомлення про повну або часткову відмову у визнанні його вимог не звертався до суду з позовом, вимоги, у задоволенні яких за рішенням суду кредиторові відмовлено, а також вимоги, які не задоволені через відсутність майна юридичної особи, що ліквідується, вважаються погашеними.

Судом враховується, що 01.12.2015р. позивач звернувся до відповідача з вимогою №02-15-1720 передати однокімнатної квартири загальною площею 46,3 м2, житловою площею 19,38 м2 та двокімнатної квартири загальною площею 55,74 м2, житловою площею 30,99 м2 або компенсації вартості загальної площі вищевказаних квартир із розрахунку діючої на час повернення ринкової ціни 1 м2 житла.

Голова комісії з припинення Управління листом від 05.01.2016р. №10/121/11-2016 повідомив про подання до Міністерства клопотання про виділення коштів для можливості виконання взятих на себе зобов`язань перед Хмельницькою міською радою, а 17.05.2016р. голова комісії з припинення Управління листом №372/121/31-2016 повідомив позивача про визнання ліквідаційною комісією Управління вимоги про передачу позивачу однокімнатної квартири та двокімнатної квартири, або компенсації вартості загальної площі вищевказаних квартир. З метою виконання взятих за Договором зобов`язань членами ліквідаційної комісії відповідача вирішується питання щодо внесення змін до ліквідаційного балансу Управління, а саме включення даних вимог Міської ради.

Відповідно, виходячи із змісту статті 112 ЦК України, у разі відмови ліквідаційної комісії у задоволенні вимог кредитора або ухилення від їх розгляду кредитор має право звернутися до суду.

Отже, законодавством передбачений спеціальний порядок задоволення кредиторами своїх вимог до особи, яка припиняється шляхом звернення із відповідними вимогами до ліквідаційної комісії такої особи.

Судом враховується, що спір виник внаслідок звернень відповідача з листами (№14/54 від 30.01.2008р.) до позивача з проханням надати попередньо погодженим відповідачем (на спільному засіданні адміністрації, профкому та житлово-побутової комісії УМВС України в Хмельницькій області 24.12.2007р., 06.11.2008р.) особам квартир, а тому доводи відповідача щодо того, що відповідач не має відношення до осіб, яким Хмельницькою міською радою надавались квартири, судом до уваги не приймаються.

Більше того, відповідачем кредиторські вимоги позивача визнавалися в тому числі й ліквідаційною комісією у листах від 05.01.2016р. та від 17.05.2016р., однак, подальша зміна позиції відповідача у 2017 році щодо невизнання кредиторських вимог позивача не змінює дійсних обставин справи, встановлених у даній справі та у справі №924/478/16 щодо визнання таких вимог позивача.

Посилання відповідача на те, що листи від 05.01.2016р. та від 17.05.2016р. були підписані не головою ліквідаційної комісії Семенишиним М.О., а іншим працівником - ОСОБА_8 , який не був уповноважений на підписання таких листів, судом до уваги не приймаються, оскільки підпис у вказаних листах знаходиться у місці підпису голови ліквідаційної комісії, відповідно, позивач не знав та не міг знати, що документ (лист), який отриманий від імені відповідача підписаний особою, яка не володіла відповідними повноваженнями. В свою чергу, ОСОБА_8 , який, як зазначає відповідач, підписав листи від 05.01.2016р. та від 17.05.2016р., відповідно до наказу голови ліквідаційної комісії Семенишина М.О. №1806 від 02.11.2015р. був заступником голови ліквідаційної комісії.

Відповідно до частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

В контексті викладеного, судом також враховується і той факт, що позивач вже звертався з позовом до суду в межах даних правовідносин (справа №924/478/16) про стягнення 951012,80 грн. боргу та додаткових нарахувань, однак Верховний Суд підтримав позицію судів попередніх інстанцій щодо того, що належним способом захисту прав Ради у даному випадку є вимога про зобов`язання включення до проміжного ліквідаційного балансу боржника визнаних ним вимог, а не про стягнення з Управління грошових коштів. Крім того, звернення Ради з позовом про стягнення заборгованості з Управління не вирішить спору щодо наявності чи відсутності підстав для включення цих вимог до ліквідаційного балансу Управління.

Звернення позивача з позовом про зобов`язання включення до проміжного ліквідаційного балансу відповідача визнаних ним вимог було наслідком відмови позивачу в позові про стягнення 951012,80 грн. боргу в межах справи №924/478/16, рішення по якій було залишено без змін Верховним Судом.

Так, Верховний Суд у постанові від 03.05.2018р. по справі №924/478/16 зробив висновок на основі попередньо встановлених судами обставин, про визнання ліквідаційною комісією Управління вимоги про передачу Раді однокімнатної та двокімнатної квартири, або компенсації вартості загальної площі вказаних квартир; з метою виконання взятих за Договором зобов`язань членами ліквідаційної комісії Управління вирішується питання щодо внесення змін до ліквідаційного балансу Управління, а саме включення зазначених вимог Ради до ліквідаційного балансу, що свідчить про відсутність оспорювання чи невизнання Управлінням вимог Ради.

Оскільки Управління Міністерства внутрішніх справ України у Хмельницькій області не оспорювало право Хмельницької міської ради на включення вимог в розмірі 951012,80 грн. до проміжного ліквідаційного балансу боржника, таку кредиторську вимогу, з огляду на її визнання на стадії подання вимог до ліквідаційної комісії та беручи до уваги вищезаначені обставини справи, відповідач зобов`язаний був включити до проміжного ліквідаційного балансу.

В контексті викладеного, судом враховується, що позивач протягом тривалого часу здійснював дії по отриманню коштів за квартири, які вибули з володіння органу місцевого самоврядування у власність попередньо визначеним відповідачем особам (на спільному засіданні адміністрації, профкому та житлово-побутової комісії УМВС України в Хмельницькій області 24.12.2007р. та 06.11.2008р.), про що свідчить й звернення Хмельницької міської ради до суду з позовом про стягнення 951012,80 грн. в якості заборгованості. Сама передача квартир відбувалась з ініціативи та внаслідок звернень відповідача (державного органу) до позивача (органу місцевого самоврядування) із зазначенням осіб, яким слід передати квартири у власність (визначеним відповідачем приватним особам колишнім працівникам відповідача - пенсіонерам Управління Міністерства внутрішніх справ України у Хмельницькій області). При цьому саме відповідач у своїх листах від 30.01.2008р. та від 07.11.2008р. просив позивача затвердити рішення спільного засідання адміністрації, профкому та житлово-побутової комісії УМВС України №4 від 24.12.2007р. та №5 від 06.11.2008р. щодо пенсіонерів ОСОБА_3. та ОСОБА_1 та видати їм ордер, тобто передати вказані квартири з власності громади міста у приватну власність визначених відповідачем осіб. Така передача квартир здійснювалась без відповідних компенсацій зі сторони відповідача (органу державної влади), як органу, за зверненням якого такі квартири були надані позивачем особам, визначеним самим відповідачем. Враховуючи вищевикладене, беручи до уваги подальше визнання відповідачем кредиторських вимог Хмельницької міської ради, як компенсації вартості квартир, отриманих колишніми працівниками відповідача ОСОБА_3 та ОСОБА_1 , з врахуванням положень 104 - 112 ЦК України, у відповідача виник обов`язок по включенню до проміжного ліквідаційного балансу кредиторської вимоги Хмельницької міської ради.

Таким чином, вимога про зобов`язання включення до проміжного ліквідаційного балансу боржника визнаних ним вимог обґрунтована.

Також Верховний Суд, направляючи постановою від 19.09.2019р. справу №924/831/17 на новий розгляд, зазначив, що судами не надано належної оцінки розміру заявленого позивачем відшкодування вартості квартир. Зокрема, за умовами пункту 4.1. Договору при неможливості повернути рівноцінні квартири, сторона - 2 зобов`язується компенсувати стороні - 1 вартість вказаних у пункті 2.1.1. загальної площі квартир, з розрахунку діючої на час повернення ринкової ціни 1 кв.м. Втім судами залишено поза увагою, що позивачем при розрахунку вартості компенсації взято за основу площу квартир 102,04 кв.м. (46,3 кв.м. + 55,74 кв.м.) та ринкову вартість квартир виходячи із листа Хмельницького бюро технічної інвентаризації станом на 01.05.2016, тоді як з урахуванням пункту 4.1. Договору розрахунок мав здійснюватись виходячи із площі переданих квартир вказаних у п. 2.1.1 загальною площею 102,11 кв.м. (30,9 кв.м. + 71,21 кв.м.) та ринкової вартості станом на час повернення квартир.

Однак, судом враховується, що позивач здійснював розрахунок вартості квартир виходячи з меншої площі квартир (102,04 кв.м.), а не з більшої площі (102,11 кв.м.), внаслідок чого позивач здійснив розрахунок на меншу суму, що не зачіпає в такому випадку інтересів відповідача, як особи, з якої позивач бажає стягнути заявлену суму коштів шляхом включення до проміжного ліквідаційного балансу кредиторської вимоги.

Щодо заявленої суми, судом враховується, що листи №3256/01-18 від 21.04.2016р. та №4731/01-18 від 13.07.2016р. зазначають про неможливість надання інформації про орієнтовну ринкову вартість 1 м. кв. житла у зв`язку з відсутністю необхідних на те даних (документів), станом на 01.01.2016р. Однак, згідно листа БТІ від 18.05.2016р. №4245/01-14 даний орган надає таку інформацію, станом на 01.05.2016р. на основі аналізу цін продажу житла на вторинному ринку м. Хмельницького. Тобто, суд виходить з того, що надана інформація в листі від 18.05.2016р. №4245/01-14, зібрана на основі необхідних даних, які були відсутні при необхідності надання відповідної інформації станом на 01.01.2016р.

При цьому, судом враховується, що дані БТІ, вказані у листі від 18.05.2016р. №4245/01-14, є інформацією, наданою офіційним органом в відповідній сфері, який несе відповідальність за виконання своїх функцій. Зокрема, за пунктом 3 статуту Хмельницького БТІ (в редакції, чинній на момент направлення листів) предметом господарської діяльності БТІ, серед іншого, є: видача довідок про оцінку об`єктів нерухомості, транспортних засобів, механізмів та обладнання для оформлення договорів купівлі-продажу, спадкування, іпотеки, дарування та інших потреб; статистична розробка і облік даних технічної інвентаризації житлового фонду; проведення комплексу робіт щодо визначення оцінки і переоцінки будівель та споруд всіх форм власності, включи призначені під знос чи відчуження; видача довідок і копій юридичним і фізичним особам відповідно до вимог чинного законодавства; надання юридичним та фізичним особам інформаційних і консультаційних послуг по здійсненню операцій з нерухомим майном.

Судом береться до уваги, що виконання всіх вищевказаних функцій, в тому числі включає і збирання достовірної інформації відносно ринкових цін квадратного метра житла.

Сам по собі факт обґрунтування позовних вимог, в тому числі, договором (з додатковими угодами), який даним рішенням визнано нікчемним, не спростовує ту обставину, що внаслідок дій відповідача, у останнього виник обов`язок по компенсації органу місцевого самоврядування коштів вартості квартир, сума яких, як зазначено вище, була визначена з врахуванням середньої ринкової ціни 1 кв. м. площі за даними спеціально уповноваженого органу - Хмельницького бюро технічної інвентаризації. В свою чергу, відповідач не подав контррозрахунку з посиланням на відповідні докази та із зазначенням ймовірності визначення меншої суми вартості квартир. Зазначення позивачем у позові про включення до проміжного ліквідаційного балансу кредиторської вимоги саме заборгованості по договору №1/27 від 31.03.2008р. (із змінами, внесеними додатковими угодами від 29.10.2008p., від 19.03.2012р. та від 25.12.2014р.) свідчить про те, що позивач мав намір обґрунтувати позов з врахуванням позиції суду по справі №924/478/16, а також вказати підставу виникнення обов`язку відповідача включити до проміжного ліквідаційного балансу кредиторську вимогу.

Судом береться до уваги, що згідно з ч. 5 ст. 112 ЦК вимоги кредиторів, які не визнані ліквідаційною комісією, якщо кредитор у місячний строк після одержання повідомлення про повну або часткову відмову у визнанні його вимог не звертався до суду з позовом, вимоги, у задоволенні яких за рішенням суду кредиторові відмовлено, а також вимоги, які не задоволені через відсутність майна юридичної особи, що ліквідується, вважаються погашеними. Наведена норма визнає погашеними кредиторські вимоги, які, в тому числі не визнані ліквідаційною комісією і кредитор у місячний строк після одержання повідомлення про повну або часткову відмову у визнанні його вимог не звернувся до суду. Дана норма підлягає застосуванню, саме з моменту одержання кредитором повідомлення про відмову визнання його вимог. Позивач звернувся з позовом у справі №924/478/16 без повідомлення про невизнання відповідачем вимог кредитора, а саме, після отримання листа відповідача від 17.05.2016р. №372/121/31-2016, де вказано про вирішення питання щодо внесення змін до ліквідбалансу щодо включення вимог позивача до ліквідбалансу. Тобто звернення з позовом у справі №924/478/16 обумовлено не повідомленням про невизнання вимог кредитора, а тривалим, фактичним не включенням таких вимог до ліквідбалансу. Отже, звернення до суду за захистом своїх прав позивач здійснив ще до обставин, які можуть бути підставою застосування ст. 112 ЦК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Враховуючи, що матеріали справи підтверджують виникнення обов`язку відповідача, а також невиконання цього обов`язку станом на час вирішення справи, позов про зобов`язання Управління Міністерства внутрішніх справ України у Хмельницькій області в особі ліквідаційної комісії, включити до проміжного ліквідаційного балансу кредиторську вимогу Хмельницької міської ради у розмірі 951012,80 грн. як визнану, є обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 129 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача.

Керуючись ст. 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Зобов`язати Управління Міністерства внутрішніх справ України у Хмельницькій області (29000, м. Хмельницький, вул. Зарічанська, 7, код 08592336) в особі ліквідаційної комісії, включити до проміжного ліквідаційного балансу кредиторську вимогу Хмельницької міської ради (29000, м. Хмельницький, вул. Гагаріна, 3, код 33331118) у розмірі 951012,80 грн., (дев`ятсот п`ятдесят одна тисяча дванадцять грн. 80 коп.), як визнану.

Стягнути з Управління Міністерства внутрішніх справ України у Хмельницькій області (29000, м. Хмельницький, вул. Зарічанська, 7, код 08592336) на користь Хмельницької міської ради (м. Хмельницький, вул. Гагаріна, 3, код 33332218) 14265,20 грн. (чотирнадцять тисяч двісті шістдесят п`ять гривень 20 коп.) витрат по сплаті судового збору.

Видати наказ.

Відповідно до ч. 6 ст. 233 ГПК України, у виняткових випадках залежно від складності справи складання повного рішення (постанови) суду може бути відкладено на строк не більш як десять днів, а якщо справа розглянута у порядку спрощеного провадження - п`ять днів з дня закінчення розгляду справи.

Повний текст складено 27.02.2020р.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.1, 2 ст. 241 ГПК України).

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (ч.1, 2 ст. 256 ГПК України).

Суддя В.В. Димбовський

Віддрук. 5 прим.:

1 - до справи

2 - позивачу (29000, м. Хмельницький, вул. Гагаріна, 3)

3 - відповідачу (29000, м. Хмельницький, вул. Зарічанська, 7)

4 - третій особі - МВС України (01601, м. Київ, вул. Академіка Богомольця, 10),

5 - третій особі - ГУ Державної казначейської служби України у Хм. обл. (29000, м. Хмельницький, вул. Свободи, 70).

Всім рекомендованим з повідомленням.