Ухвала суду № 87890775, 28.02.2020, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

________________

УХВАЛА

про зупинення провадження у справі

"28" лютого 2020 р. Справа № 922/4006/19

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Рильової В.В.

розглянувши матеріали справи

за позовом Заступника керівника Харківської місцевої прокуратури № 3 прокурор, який бере участь у справі: Прокуратура Харківської області до 1. Харківської міської ради, місто Харків, 2. Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради, місто Харків 3. Товариства з обмеженою відповідальністю "Баланс", місто Харків про скасування рішення, визнання недійсним договору та повернення майна

без участі (виклику) учасників справи

ВСТАНОВИВ:

Заступник керівника Харківської місцевої прокуратури № 3 звернувся до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до Харківської міської ради, Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради та Товариства з обмеженою відповідальністю "Баланс", в якій просить суд:

- визнати незаконним та скасувати пункт 71 до рішення 18 сесії Харківської міської ради 7 скликання "Про відчуження об`єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова" від 21.02.2018 № 1008/18;

- визнати недійсним договір купівлі-продажу нежитлового приміщення від 10.07.2018 № 5601-В-С, укладений між Управлінням комунального майна та приватизації Департаменту економіки і комунального майна Харківської міської ради та Товариством з обмеженою відповідальністю "Баланс", посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Саутенко Н.В. і зареєстрований в реєстрі за № 2288, скасувавши запис про проведену державну реєстрацію права власності;

- зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю "Баланс" повернути територіальній громаді міста Харкова нежитлові приміщення підвальної частини №III, ІV, VI площею 74,0 кв.м, першого поверху №1-:-7 площею 87,0 кв.м, загальною площею 161,0 кв.м, розташовані в житловому будинку літ. "А-4" за адресою: м. Харків, Комунальний проїзд, 9/11.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 10 грудня 2019 року позовну заяву Харківської місцевої прокуратури № 3 прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 922/4006/19; справу призначено до розгляду за правилами загального позовного провадження.

Разом з тим, під час вивчення позовних матеріалів справи, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для зупинення провадження у даній господарській справі на підставі пункту 7 частини 1 статті 228 Господарського процесуального кодексу України з наступних підстав.

Згідно з пунктом 3 частини першої статті 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

За приписами частини четвертої статті 53 Господарського процесуального кодексу України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.

Статтею 23 Закону України "Про прокуратуру" встановлено, що представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом.

Частиною третьою зазначеної статті передбачено, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

Наявність інтересів держави повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному випадку звернення прокурора з позовом, про що зазначено у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 07.12.2018 у справі №924/1256/17.

З позовною заявою у даній справі звернувся заступник керівника Харківської місцевої прокуратури № 3 в інтересах держави у порядку статті 131-1 Конституції України, статі 2, 53 Господарського процесуального кодексу України, частин 3,4 статті 23 Закону України "Про прокуратуру".

Обґрунтовуючи порушення інтересів держави у даному випадку прокурор послався на те, що порушення полягають у тому, що Харківська міська рада представляє інтереси громади міста Харкова, однак у даному випадку вона є відповідачем у справі і саме вона вчинила дії, які негативно впливають на інтереси громади, як стверджує прокурор, незаконно обравши спосіб приватизації оспорюваного майна шляхом викупу орендарем, так само як і Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки і комунального майна та приватизації Департаменту економіки і комунального майна Харківської міської ради, тому прокурор самостійно подав вказаний позов, вважаючи, що рішення міської ради є незаконним та підлягає скасуванню, а договір купівлі-продажу суперечить вимогам законодавства та може бути визнаний недійсним, а спірне нежитлове приміщення підлягає поверненню територіальній громаді міста Харкова.

Під час розгляду матеріалів справи судом встановлено, що згідно з відомостями з Єдиного державного реєстру судових рішень, ухвалою Верховного Суду від 16.10.2019 справу № 912/2385/18 разом із касаційною скаргою заступника прокурора Дніпропетровської області на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 21.05.2019 передано на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

Ухвалою Великої Палати Верховного Суду від 07.11.2019 у справі № 912/2385/18 (провадження №12-194гс19) прийнято до розгляду справу № 912/2385/18 за касаційною скаргою заступника прокурора Дніпропетровської області на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 21.05.2019; призначено справу до розгляду Великою Палатою Верховного Суду в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням її учасників на 24.03.2020.

Вказана ухвала мотивована тим, що за висновками колегії суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, які обґрунтовані нормами статей 19, 131-1 Конституції України, статей 53, 174 Господарського процесуального кодексу України, статтею 23 Закону України “Про прокуратуру”, рішеннями Конституційного Суду України від 01.04.2008 №4-рп/2008, від 20.12.2017 №2-р/2017, від 05.06.2019 №4-р(ІІ)/2019, від 20.06.2019 №6-р/2019, виключну правову проблему щодо підстав здійснення представництва інтересів держави у суді прокурором, яка має значення для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовної практики, становить питання: чи зобов`язаний прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі, окрім обґрунтування сутності порушень інтересів держави та необхідності їх захисту, обґрунтовувати також визначені законом підстави для звернення до суду прокурора шляхом:

-додання до позовної заяви суду доказів, які підтверджують, що захист законних інтересів держави не здійснюється, зокрема доказів здійснення передбачених законом дій щодо порушення прокурором відповідного провадження у разі встановлення ознак адміністративного чи кримінального правопорушення прокурором;

-обґрунтування та доведення суду причин, через які захист законних інтересів держави не здійснює або неналежним чином здійснює суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження (чи достатньо у такому разі самого лише посилання в позовній заяві прокурора на те, що уповноважений орган не здійснює або неналежним чином здійснює відповідні повноваження для прийняття позову прокурора до розгляду.

У контексті зазначених питань колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду посилається на правовий висновок, викладений у постанові колегії суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 07.12.2018 у справі № 924/1256/17 про те, що з метою підтвердження судом підстав для представництва прокурором інтересів, прокурор повинен навести (а суд перевірити) причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб`єктом. Колегія суддів зазначає, що цей висновок Велика Палата Верховного Суду конкретизувала у постанові від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц стосовно відсутності необхідності підтвердження прокурором відсутності органу, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах, але зауважує, що у справі, що переглядається, на відміну від справи № 587/430/16-ц, розглядається питання наявності підстав для представництва інтересів держави прокурором у суді у випадку, якщо захист законних інтересів держави не здійснює або неналежним чином здійснює суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження з такого захисту.

На думку колегії суддів касаційного господарського суду, закріплені законодавством умови та випадки, коли прокурор має право здійснювати представництво у суді законних інтересів держави ("якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень"), не можна назвати виключним випадком, чітко сформульованим і передбачуваним у своєму застосуванні, про що свідчить й неоднозначна та різна судова правозастосовча практика.

Також колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду наводить питання щодо правових наслідків у випадку, якщо судом після відкриття провадження у справі за результатами розгляду справи буде встановлено відсутність підстав для представництва інтересів держави в суді (прокурор не обґрунтовував сутності порушень інтересів держави та необхідності їх захисту, не зазначив визначені законом підстави для звернення до суду, не дотримався процедури, передбаченої абзацами третім і четвертим частини четвертої статті 23 Закону України "Про прокуратуру"), які, на думку колегії суддів, потребують правового висновку Великої Палати Верховного Суду:

- чи свідчить відсутність підстав для звернення прокурора до суду в інтересах держави про відсутність процесуальної дієздатності;

- які правові наслідки, якщо суд після відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, установить відсутність підстав для звернення прокурора до суду в інтересах держави з таким позовом.

Колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду посилається на різну судову практику щодо зазначених питань.

Велика Палата Верховного Суду погодилась з висновками колегії суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду про наявність виключної правової проблеми, необхідність забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики у питаннях щодо здійснення представництва інтересів держави в суді прокурором; відсутність єдиної правозастосовчої практики у питаннях механізму реалізації прокурором права подавати позови до суду в інтересах держави може становити порушення принципу юридичної визначеності, який є складовою конституційного принципу верховенства права, що вимагає чіткості, зрозумілості й однозначності правових норм, зокрема їх передбачуваності (прогнозованості) та стабільності.

За таких обставин, суд зазначає, що під час розгляду даної справи підлягають з`ясуванню питання щодо наявності підстав здійснення представництва інтересів держави в суді прокурором, тобто ті питання, що передав для вирішення Верховний Суд у справі № 912/2385/18, які становлять виключну правову проблему і мають бути вирішені Великою Палатою Верховного Суду.

Суд зазначає, що відповідно до частини 4 статті 17 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" єдність системи судоустрою забезпечується, зокрема, єдністю судової практики.

Статтею 36 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" також передбачено, що Верховний Суд є найвищим судом у системі судоустрою України, який забезпечує сталість та єдність судової практики у порядку та спосіб, визначені процесуальним законом. Верховний Суд, серед іншого забезпечує однакове застосування норм права судами різних спеціалізацій у порядку та спосіб, визначені процесуальним законом.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 45 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" Велика Палата Верховного Суду у визначених законом випадках здійснює перегляд судових рішень у касаційному порядку з метою забезпечення однакового застосування судами норм права.

Відповідно до частини 4 статті 236 Господарського процесуального кодексу України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

З огляду на те, що висновок Великої Палати Верховного Суду щодо поставленої у справі № 912/2385/18 правової проблеми сприятиме забезпеченню єдності судової практики, дотриманню принципу верховенства права, складовою якої є юридична визначеність, та принципу пропорційності, з урахуванням того, що постанова Верховного Суду є остаточною і виступає джерелом формування судової практики, господарський суд вважає, що у даному випадку висновки Великої Палати Верховного Суду за результатами розгляду справи № 912/2385/18 матимуть значення при вирішенні справи № 922/4006/19 та підлягатимуть застосуванню у даному спорі.

Відповідно до пункту 7 частини першої статті 228 Господарського процесуального кодексу України, суд може за заявою учасника справи, а також з власної ініціативи зупинити провадження у справі у випадках перегляду судового рішення у подібних правовідносинах (в іншій справі) у касаційному порядку палатою, об`єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду.

Враховуючи викладене, виходячи з конкретних обставин даної справи, суд вважає за доцільне з власної ініціативи зупинити провадження у справі № 922/4006/19 до вирішення Великою Палатою Верховного Суду питання про усунення неоднозначного застосування норм права у подібних правовідносинах у справі №912/2385/18.

За приписами пункту 11 частини першої статті 229 Господарського процесуального кодексу України провадження у справі зупиняється у випадку, встановленому пунктом 7 частини першої статті 228 цього Кодексу до закінчення перегляду в касаційному порядку.

Керуючись п. 7 ч. 1 ст. 228, ст.ст.233, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

УХВАЛИВ:

Провадження у справі 922/4006/19 зупинити до вирішення Великою Палатою Верховного Суду питання про усунення неоднозначного застосування норм права у подібних правовідносинах у справі № 912/2385/18 та оприлюднення повного тексту постанови.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена в порядку статей 255 - 257 Господарського процесуального кодексу України до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня складення повного судового рішення, з урахуванням приписів п.п. 17.5 п. 17 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалу підписано 28.02.2020.

Суддя В.В. Рильова

справа № 922/4006/19