Рішення № 87890696, 19.02.2020, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" лютого 2020 р.м. ХарківСправа № 922/4089/19

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Чистякової І.О.

за участю секретаря судового засідання Мороз Ю.В.

розглянувши за правилами загального позовного провадження справу

за позовом Заступника прокурора Харківської області (61050, м. Харків, вул. Б. Хмельницького, 4) до 1. Харківської міської ради (61200, м. Харків, м-н. Конституції, 7, ідентифікаційний код 04059243), 2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергопромзв`язок" (61002, м. Харків, вул. Маршала Бажанова, буд. 11, ідентифікаційний код 24125864), 3. Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради (61003, м. Харків, пл. Конституції, 16, ідентифікаційний код 14095412) про визнання незаконним та скасування окремої частини рішення органу місцевого самоврядування, визнання недійсним договору купівлі-продажу та повернення майназа участю представників учасників справи:

прокурора - Хряка О.О., службове посвідчення №053701 від 03.09.2019;

1-го відповідача - Скидана М.А., довіреність №08-21/4273/2-19 від 19.12.2019;

2-го відповідача - адвоката Спасибо В.В., довіреність від 16.01.2020;

3-го відповідача - Романенко Т.М., довіреність № 13451 від 24.12.2019;

ВСТАНОВИВ:

Заступник прокурора Харківської області звернувся до господарського суду Харківської області з позовом до Харківської міської ради (відповідач - 1), Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергопромзв`язок" (відповідач - 2), Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради (відповідач - 3) про визнання незаконним та скасування п.53 рішення 14 сесії Харківської міської ради 7 скликання від 20.09.2017 №757/17 "Про відчуження об`єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова", визнання недійсним договору від 31.01.2018 №5546-В-С купівлі-продажу нежитлових будівель літ. "А-2" загальною площею 2231 кв.м., літ. "М-1" загальною площею 437,2 кв.м., літ. "3-1" загальною площею 10,8 кв.м., які розташовані за адресою: вул. Маршала Бажанова, 11, м. Харків, укладеного між Управлінням комунального майна та ТОВ "Енергопромзв`язок", та який посвідчено приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Саутенко Н.В. 31.01.2018 за № 294, скасування запису про державну реєстрацію права власності за ТОВ "Енергопромзв`язок" № 24685247 від 05.02.2018 державного реєстратора Комунального підприємства "Центр інвентаризації та реєстрації нерухомості" Протопопівської сільської ради, Харківська області Жбадинського О.М., скасування запису про державну реєстрацію права власності за ТОВ "Енергопромзв`язок" № 24684942 від 05.02.2018 державного реєстратора Комунального підприємства "Центр інвентаризації та реєстрації нерухомості" Протопопівської сільської ради, Харківська області Жбадинського О.М., зобов`язання TOB "Енергопромзв`язок" повернути територіальній громаді міста Харкова, а Харківську міську раду прийняти нежитлові будівлі літ. "А-2" загальною площею 2231 кв.м., літ. "М-1" загальною площею 437,2 кв.м., літ. "3-1" загальною площею 10,8 кв.м., загальною вартістю 5417655,6 грн., які розташовані за адресою: вул. Маршала Бажанова, 11 у м. Харкові.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 16 грудня 2019 року залишено позовну заяву Заступника прокурора Харківської області без руху. Встановлено прокурору для усунення недоліків позовної заяви 10-денний строк з дня вручення даної ухвали. Прокурору у 10-ти денний строк з дня вручення даної ухвали запропоновано подати до господарського суду Харківської області: попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи.

18.12.2019 до господарського суду Харківської області прокурором подана заява про усунення недоліків (вх.№30809), у якій прокурором зазначено, що сума судових витрат, які поніс позивач (прокурор) складає 89159,34 грн.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 20 грудня 2019 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №922/4089/19. Зазначено, що справу розглядати за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 15 січня 2020 р. о 10:00 год.

28.12.2019 1-им відповідачем у справі - Харківською міською радою наданий відзив на позовну заяву за вх. №31802, в якому 1-ий відповідач проти позову заперечував та просив у його задоволенні відмовити. В обґрунтування заперечень 1-ий відповідач зазначав проте, що при прийнятті оспорюваного прокурором рішення Харківської міської ради, остання діяла в межах своїх повноважень, відповідно до Закону України "Про приватизацію державного майна", Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)", Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", Програми приватизації та відчуження об`єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова на 2017 - 2022 роки (далі - Програми). Приватизація об`єктів здійснюється шляхом: викупу; продажу об`єктів приватизації на аукціоні (у тому числі за методом зниження ціни, без оголошення ціни); продажу об`єктів приватизації за конкурсом з відкритістю пропонування ціни за принципом аукціону; іншими способами, які встановлюються спеціальними законами, що регулюють особливості приватизації об`єктів окремих галузей (п.3.4. Програми). Отже, першим відповідачем дотримано спосіб прийняття оскаржуваного рішення, оскільки рішення прийнято на черговій сесій ради, дана сесія є правомочною, вказане питання було включено в порядок денний сесії, проводилась доповідь і обговорення проекту рішення, голосування і за його результатами більшістю голосів присутніх депутатів рішення було прийнято. При цьому, в даному випадку сторони оспорюваного прокурором договору купівлі-продажу уклали правочин при їх вільному волевиявленні та вчинили дії, які свідчать про прийняття їх до виконання, тобто дії сторін спрямовані на реальне настання правових наслідків, а їх внутрішня воля відповідала зовнішньому їх прояву, тому посилання прокурора на те, що спірний правочин не відповідає ст. 203 Цивільного кодексу України не підтверджується належними та допустимими доказами.

Відзив на позовну заяву поданий до суду 1-им відповідачем у строк встановлений судом, а тому прийнятий до розгляду.

13.01.2020 від 3-го відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву (вх. №591). В обґрунтування заперечень 3-ий відповідач зазначає проте, що спірні нежитлові приміщення були включені до переліку об`єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова на підставі рішення 12 сесії Харківської міської ради народних депутатів 1 скликання від 28.09.1992 “Про комунальну власність міста”, а отже єдиним законним власником цього майна була Харківська міська рада, яка 20.09.2017 і прийняла рішення №757/17 “Про відчуження об`єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова”. Вказане рішення прийнято на черговій сесії, яка була правомочною. Також, 3-ий відповідач зазначив, що 2-ий відповідач був орендарем спірного майна з 19.06.2017 за договором оренди, що укладений між 3-им та 2-ім відповідачами. До вказаного договору оренди сторони вносили зміни за додатковою угодою №1 від 30.08.2017. У вказаній додатковій угоді сторони внесли зміни зокрема до п. 5.6. договору оренди та визначили переважне право орендаря, який належно виконує свої обов`язки, перед іншими особами на викуп об`єкта оренди у разі його продажу. Також зазначає, що позивачем не доведено прийняття рішення з порушенням вимог законодавства України або з перевищенням компетенції. Так, орган приватизації вправі самостійно визначати спосіб приватизації, що узгоджується з позицією Конституційного Суду України, викладеною у п. 5 рішення від 13.12.2000 №4-рп/2000 у справі №1-16/2000, в якому зазначено, що доцільність застосування того чи іншого способу приватизації визначається органом приватизації самостійно, окрім випадків, визначених законом.

Крім того, у відзиві на позовну заяву 3-им відповідачем викладено клопотання, в якому він просить суд поновити йому строк на подання відзиву.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 13 січня 2020 року відмовлено 3-му відповідачу у поновленні процесуального строку для подання відзиву на позов, продовжено 3-му відповідачу строк для подання відзиву на позов до 13.01.2020 включно та прийнято відзив на позов до розгляду.

В підготовчому судовому засіданні без виходу до нарадчої кімнати судом було постановлено ухвалу із занесенням її до протоколу судового засідання від 15 січня 2020 року про відкладення підготовчого засідання на 03.02.2020 о 12:00 год.

В підготовчому судовому засіданні без виходу до нарадчої кімнати судом було постановлено ухвалу із занесенням її до протоколу судового засідання від 03 лютого 2020 року про продовження 2-ому відповідачу строку для подання відзиву на позовну заяву до 05.02.2020 та про відкладення підготовчого засідання на 17.02.2020 о 12:30 год.

04.02.2020 2-им відповідачем у справі - Товариством з обмеженою відповідальністю "Енергопромзв`язок" наданий відзив на позовну заяву за вх. №2810, в якому 2-ий відповідач підтримав правову позицію 1-го та 2-го відповідача та проти позову заперечував, та просив у його задоволенні відмовити.

У судовому засіданні без виходу до нарадчої кімнати судом було постановлено ухвалу із занесенням її до протоколу судового засідання від 17 лютого 2020 року про прийняття відзиву на позов до розгляду та про закриття підготовчого провадження та призначення справи до розгляду по суті на 19.02.2020 року об 14:30 год.

Присутній представник прокуратури у судовому засіданні позовні вимоги підтримував та просив позов задовольнити.

Присутній представник 1-го відповідача проти позову заперечував та просив у його задоволенні відмовити.

Присутній представник 2-го відповідача проти позову заперечував та просив у його задоволенні відмовити.

Присутній представник 3-го відповідача проти позову заперечував та просив у його задоволенні відмовити.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги прокурора та заперечення проти них, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення присутніх представників учасників справи, суд встановив наступне.

19.06.2017 між Управлінням комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради (далі - Управління) та ТОВ "Енергопромзв`язок" (далі - орендар) укладено договір оренди № 6621 (далі - Договір).

Додатковою угодою № 1 від 30.08.2017 договір оренди нежитлового приміщення (будівлі) № 6621 від 19.06.2017 викладено в новій редакції.

Згідно з п.1.1. договору оренди № 6621 від 19.06.2017 в редакції Додаткової угоди № 1 від 30.08.2017 Управління, як орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування нежитлові будівлі літ. "А-2" площею 2231,0 кв.м, літ. "М-1" площею 437,2 кв.м, літ. "З-1" площею 10,8 кв.м (технічні паспорти КП "Харківське міське бюро технічної інвентаризації" інвентаризаційна справа № №35942 від 08.09.2009 та 15.08.2012), далі "Майно", яке належить до комунальної власності територіальної громади м. Харкова, розташоване за адресою: м. Харків, вул. Маршала Бажанова, 11 та відображається на обліку управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради. Право на оренду цього майна отримано Орендарем на підставі наказу управління комунального майна та приватизації №99 від 13.06.2017 "Про затвердження результатів вивчення попиту потенційних орендарів на об`єкти оренди".

Майно, яке є предметом цього договору, належить на праві комунальної власності територіальній громаді м. Харкова в особі Харківської міської ради, що підтверджується відомостями з державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 03.02.2014 та 04.02.2014.

У п. 5.6. Договору в редакції Додаткової угоди № 1 від 30.08.2017 сторони договору оренди передбачили право орендаря на викуп об`єкта оренди, зокрема визначили, що орендар, який належно виконує свої обов`язки, у разі продажу майна, що передане в оренду, має переважне право перед іншими особами на його викуп.

Згідно з ч.1 ст. 289 Господарського кодексу України орендар має право на викуп об`єкта оренди, якщо таке право передбачено договором оренди.

Відповідно до ст. 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Отож, за змістом п. 5.6. Договору в редакції Додаткової угоди № 1 від 30.08.2017 переважне право перед іншими особами на викуп об`єкта оренди орендар має за умови належного виконання своїх обов`язків за вказаним договором оренди, у зв`язку з чим суд вважає, що для правильного вирішення даного спору має значення з`ясування того, чи належно виконував свої обов`язки орендар, чи не втратив він переважне право перед іншими особами на викуп об`єкта оренди внаслідок неналежного виконання свої обов`язків за договором оренди.

Позов прокурора не ґрунтується на тому, що ТОВ "Енергопромзв`язок" не належно виконувало свої обов`язки за договором оренди, матеріали справи також не містять таких доказів, вказаний договір оренди є дійсним в силу презумпції правомірності правочину згідно з ст. 204 Цивільного кодексу України.

Рішенням 14 сесії Харківської міської ради 7 скликання "Про відчуження об`єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова" від 20.09.2017 № 757/17 вирішено провести відчуження об`єктів комунальної власності територіальної громади міста Харкова шляхом викупу згідно з додатками 1, 2.

Згідно з п. 53 додатку 1 до вищевказаного рішення Харківської міської ради вирішено провести відчуження об`єктів комунальної власності територіальної громади шляхом викупу ТОВ "Енергопромзв`язок": нежитлові будівлі розташовані за адресою: м. Харків, вул. Маршала Бажанова, 11, літ. "А-2" площею 2231,0 кв.м, літ. "М-1" площею 437,2 кв.м, літ. "З-1" площею 10,8 кв.м.

31.01.2018 між Управлінням комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради і ТОВ "Енергопромзв`язок" укладено договір купівлі-продажу № 5546-В-С щодо передачі останньому у власність нежитлових будівель літ. "А-2" загальною площею 2231,0 кв.м, літ. "М-1" загальною площею 437,2 кв.м, літ. "З-1" загальною площею 10,8 кв.м, які розташовані за адресою: м. Харків, вул. Маршала Бажанова, 11.

Договір посвідчено приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Саутенко Н.В. та зареєстрований в реєстрі за № 294.

Відповідно до акту № 5546-В-С від 01.02.2018 нежитлові будівлі передані ТОВ "Енергопромзв`язок".

Звертаючись із даним позовом до суду, прокурор зазначив, що Харківська міська рада незаконно обрала спосіб приватизації оспорюваного майна шляхом викупу орендарем. Прокурор наполягає на тому, що Харківська міська рада має право прийняти рішення про продаж нерухомого майна, що перебуває у власності територіальної громади, а уповноважений нею орган приватизації, а саме Управління комунального майна, має укласти відповідний договір купівлі-продажу, як правило, за результатами проведення аукціону або конкурсу (конкурсний продаж). У виключних випадках такий продаж може бути проведений шляхом викупу, а саме в даному випадку продаж шляхом викупу орендарем об`єктів, які вже перебувають у нього в оренді, якщо орендарем за згодою орендодавця за рахунок власних коштів здійснено поліпшення орендованого майна, яке неможливо відокремити від відповідного об`єкта без завдання йому шкоди, в розмірі не менш як 25 відсотків ринкової вартості майна, за яким воно було передано в оренду, визначеної суб`єктом оціночної діяльності - суб`єктом господарювання для цілей оренди майна. Зокрема, досудовим розслідуванням встановлено, що у звіті про оцінку майна, договорі оренди, договорі купівлі-продажу, заявці орендаря з проханням надати дозвіл на приватизацію будь-які відомості про такі поліпшення відсутні. А отже, орендарем до органу приватизації не подавались документи, що містять невід`ємні поліпшення, здійснені за час його оренди, під час приватизації. Прокурор вважає, що обраний спосіб приватизації не тільки є незаконним, а й суперечить інтересам держави та територіальної громади.

Вважаючи, що під час прийняття оскаржуваного рішення Харківської міської ради, в процесі здійснення процедури відчуження об`єктів нерухомості та укладання спірних договорів купівлі-продажу відповідачами були порушені вимоги Закону України "Про приватизацію державного майна", Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)", Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", Програми приватизації та відчуження об`єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова на 2012 - 2016 роки, Програми приватизації та відчуження об`єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова на 2017 - 2022 роки, що безпосередньо порушує права та інтереси територіальної громади м. Харкова, прокурор звернувся з відповідною позовною заявою до господарського суду Харківської області, в якій просить: визнати незаконним та скасувати п.53 рішення 14 сесії Харківської міської ради 7 скликання від 20.09.2017 №757/17 "Про відчуження об`єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова", визнати недійсним договір від 31.01.2018 №5546-В-С купівлі-продажу нежитлових будівель літ. "А-2" загальною площею 2231 кв.м., літ. "М-1" загальною площею 437,2 кв.м., літ. "3-1" загальною площею 10,8 кв.м., які розташовані за адресою: вул. Маршала Бажанова, 11, м. Харків, укладений між Управлінням комунального майна та ТОВ "Енергопромзв`язок". Також, прокурор просить зобов`язати 2-го відповідача ТОВ "Енергопромзв`язок" повернути територіальній громаді міста Харкова, а Харківську міську раду прийняти нежитлові будівлі літ. "А-2" загальною площею 2231 кв.м., літ. "М-1" загальною площею 437,2 кв.м., літ. "3-1" загальною площею 10,8 кв.м., загальною вартістю 5417655,6 грн., які розташовані за адресою: вул. Маршала Бажанова, 11 у м. Харкові.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст.327 Цивільного кодексу України у комунальній власності є майно, у тому числі грошові кошти, яке належить територіальній громаді.

Управління майном, що є у комунальній власності, здійснюють безпосередньо територіальна громада та утворені нею органи місцевого самоврядування.

Згідно з ст. 19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 10 Закону України "Про місцеве самоврядування України" (далі-Закон) сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами. Вказані органи діють за принципом розподілу повноважень у порядку і межах, визначених цим та іншими законами.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про місцеве самоврядування України" право комунальної власності - право територіальної громади володіти, доцільно, економно, ефективно користуватися і розпоряджатися на свій розсуд і в своїх інтересах майном, що належить їй, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування.

Згідно з ст. 25 Закону України "Про місцеве самоврядування України" сільські, селищні, міські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до їх відання.

Відповідно до п. 30 ч. 1 ст. 26 Закону України "Про місцеве самоврядування України" виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються такі питання: прийняття рішень щодо відчуження відповідно до закону комунального майна; затвердження місцевих програм приватизації, а також переліку об`єктів комунальної власності, які не підлягають приватизації; визначення доцільності, порядку та умов приватизації об`єктів права комунальної власності; вирішення питань про придбання в установленому законом порядку приватизованого майна, про включення до об`єктів комунальної власності майна, відчуженого у процесі приватизації, договір купівлі-продажу якого в установленому порядку розірвано або визнано недійсним, про надання у концесію об`єктів права комунальної власності, про створення, ліквідацію, реорганізацію та перепрофілювання підприємств, установ та організацій комунальної власності відповідної територіальної громади.

Відповідно до ст. 29 Закону України "Про місцеве самоврядування України" до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать: управління в межах, визначених радою, майном, що належить до комунальної власності відповідних територіальних громад; підготовка і внесення на розгляд ради пропозицій щодо порядку та умов відчуження комунального майна, проектів місцевих програм приватизації та переліку об`єктів комунальної власності, які не підлягають приватизації; організація виконання цих програм; підготовки і внесення на розгляд ради пропозицій щодо визначення сфер господарської діяльності та переліку об`єктів, які можуть надаватися у концесію; подання раді письмових звітів про хід та результати відчуження комунального майна.

Згідно з ст. 59 Закону України "Про місцеве самоврядування України" рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень. Рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим законом.

У відповідності до ст. 60 Закону України "Про місцеве самоврядування України" територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, землю, природні ресурси, підприємства, установи та організації, в тому числі банки, страхові товариства, а також пенсійні фонди, частку в майні підприємств, житловий фонд, нежитлові приміщення, заклади культури, освіти, спорту, охорони здоров`я, науки, соціального обслуговування та інше майно і майнові права, рухомі та нерухомі об`єкти, визначені відповідно до закону як об`єкти права комунальної власності, а також кошти, отримані від їх відчуження. Спадщина, визнана судом відумерлою, переходить у власність територіальної громади за місцем відкриття спадщини.

Органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об`єктами права комунальної власності, в тому числі виконують усі майнові операції, можуть передавати об`єкти права комунальної власності у постійне або тимчасове користування юридичним та фізичним особам, здавати їх в оренду, продавати і купувати, використовувати як заставу, вирішувати питання їхнього відчуження, визначати в угодах та договорах умови використання та фінансування об`єктів, що приватизуються та передаються у користування і оренду.

Доцільність, порядок та умови відчуження об`єктів права комунальної власності визначаються відповідною радою. Доходи від відчуження об`єктів права комунальної власності зараховуються до відповідних місцевих бюджетів і спрямовуються на фінансування заходів, передбачених бюджетами розвитку.

Майнові операції, які здійснюються органами місцевого самоврядування з об`єктами права комунальної власності, не повинні ослаблювати економічних основ місцевого самоврядування, зменшувати обсяг та погіршувати умови надання послуг населенню.

Право комунальної власності територіальної громади захищається законом на рівних умовах з правами власності інших суб`єктів. Об`єкти права комунальної власності не можуть бути вилучені у територіальних громад і передані іншим суб`єктам права власності без згоди безпосередньо територіальної громади або відповідного рішення ради чи уповноваженого нею органу, за винятком випадків, передбачених законом.

Як зазначено у відзивах відповідачів на позовну заяву, на виконання рішення 12 сесії Харківської міської ради Народних депутатів 1 скликання від 28.09.1992 "Про комунальну власність м. Харкова" нежитлові будівлі за адресою: м. Харків, вул. Маршала Бажанова,11 у складі диспансерів було включено до переліку об`єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова.

Відповідно до відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно на момент прийняття оскаржуваного рішення та укладання договору купівлі - продажу власником нежитлових будівель літ. "А-2" загальною площею 2231 кв.м., літ. "М-1" загальною площею 437,2 кв.м., розташованих за адресою: вул. Маршала Бажанова, 11, була територіальна громада м. Харкова в особі Харківської міської ради, на підставі свідоцтва про право власності від 03.12.2009 б/н, виданого виконавчим комітетом Харківської міської ради та нежитлової будівлі літ. "3-1" загальною площею 10,8 кв.м., розташованих за адресою: вул. Маршала Бажанова, 11, була територіальна громада м. Харкова в особі Харківської міської ради, на підставі свідоцтва про право власності від 10.10.2012 б/н, виданого виконавчим комітетом Харківської міської ради.

Як вищевстановлено судом 19.06.2017 між Управлінням комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради (далі - Управління) та ТОВ "Енергопромзв`язок" (далі - орендар) укладено договір оренди № 6621 (далі - Договір).

Додатковою угодою № 1 від 30.08.2017 до договору оренди нежитлового приміщення (будівлі) № 66621 від 19.06.2017 договір оренди викладено в новій редакції.

Відповідно до п. 5.6. Договору сторони цього договору передбачили, що орендар, який належно виконує свої обов`язки, у разі продажу майна, що передане в оренду, має переважне право перед іншими особами на його викуп.

Вказаний пункт відповідав положенням чинного на час укладення договору оренди законодавству України, він є дійсним в силу ст. 204 ЦК України.

За приписами частини 1 статті 289 Господарського кодексу України орендар має право на викуп об`єкта оренди, якщо таке право передбачено договором оренди.

Також, як вище встановлено судом рішенням 9 сесії Харківської міської ради 7 скликання від 20.09.2017 № 757/17 "Про відчуження об`єкта комунальної власності територіальної громади м Харкова" вирішено провести відчуження об`єктів комунальної власності територіальної громади м Харкова шляхом викупу згідно з додатками 1,2.

Згідно з п. 53 додатку 1 до вищевказаного рішення Харківської міської ради вирішено провести відчуження об`єктів комунальної власності територіальної громади шляхом викупу ТОВ "Енергопромзв`язок": нежитлові будівлі розташовані за адресою: м. Харків, вул. Маршала Бажанова, 11, літ. "А-2" площею 2231,0 кв.м, літ. "М-1" площею 437,2 кв.м, літ. "З-1" площею 10,8 кв.м.

За інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно на момент прийняття оскаржуваного рішення та укладання договору купівлі - продажу власником нежитлових будівель літ. "А-2" загальною площею 2231 кв.м., літ. "М-1" загальною площею 437,2 кв.м., розташованих за адресою: вул. Маршала Бажанова, 11, була територіальна громада м. Харкова в особі Харківської міської ради, на підставі свідоцтва про право власності від 03.12.2009 б/н, виданого виконавчим комітетом Харківської міської ради та нежитлової будівлі літ. "3-1" загальною площею 10,8 кв.м., розташованих за адресою: вул. Маршала Бажанова, 11, була територіальна громада м. Харкова в особі Харківської міської ради, на підставі свідоцтва про право власності від 10.10.2012 б/н, виданого виконавчим комітетом Харківської міської ради.

Отже, власником нежитлових будівель літ. "А-2" загальною площею 2231 кв.м., літ. "М-1" загальною площею 437,2 кв.м., літ. "3-1" загальною площею 10,8 кв.м., які розташовані за адресою м. Харків, вул. Маршала Бажанова, 11, на момент прийняття рішення Харківської міської ради від 20.09.2017 № 757/17 "Про відчуження об`єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова" в частині прийняття рішення щодо приватизації вказаного майна шляхом викупу ТОВ "Енергопромзв`язок", була територіальна громада м. Харкова в особі Харківської міської ради.

Конституцією України передбачено, форми та засоби реалізації права територіальних громад на місцеве самоврядування і вказано, що органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов`язковими до виконання на відповідній території (частина перша статті 144). На основі цього положення Конституції України в Законі України "Про місцеве самоврядування в Україні" визначено, що у формі рішень рада приймає нормативні та інші акти (частина перша статті 59).

Тобто, вирішення питання щодо приватизації об`єктів комунального майна здійснюється органами місцевого самоврядування на пленарних засіданнях.

Згідно з ст. 345 Цивільного кодексу України фізична або юридична особа може набути право власності у разі приватизації державного майна та майна, що є в комунальній власності.

Приватизація здійснюється у порядку, встановленому законом.

Оскільки предметом спору є питання приватизації нерухомого майна, яке є комунальною власністю територіальної громади м. Харкова тому, застосуванню підлягають норми законів України "Про місцеве самоврядування", "Про приватизацію державного майна", "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)", Програми приватизації та відчуження об`єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова на 2017-2022 роки, затвердженої рішенням 13 сесії Харківської міської ради 7 скликання від 21.06.2017 № 691/17.

Відповідно до ч.4 ст. 3 Закону України "Про приватизацію державного майна" (в редакції чинній на момент виникнення правовідносин) відчуження майна, що є у комунальній власності, регулюється положеннями цього Закону, інших законів з питань приватизації і здійснюється органами місцевого самоврядування.

Відповідно до ч. 4 ст. 15 Закону України "Про приватизацію державного майна" приватизація об`єктів малої приватизації здійснюється відповідно до Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)".

Відповідно до ст. 3 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" (в редакції чинній на момент виникнення правовідносин приватизація об`єктів малої приватизації здійснюється в тому числі шляхом викупу.

Згідно з ст.ст. 4, 5 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" продавцями об`єктів малої приватизації, що перебувають у державній та комунальній власності, є відповідно Фонд державного майна України та органи приватизації, створені місцевими Радами. Покупцями об`єктів малої приватизації можуть бути фізичні та юридичні особи, які визнаються покупцями відповідно до Закону України "Про приватизацію державного майна".

Відповідно до статті 7 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" включення об`єктів малої приватизації до переліків, зазначених у частині першій цієї статті, здійснюється відповідно до Державної та місцевих програм приватизації або з ініціативи відповідних органів приватизації чи покупців.

Програма приватизації та відчуження об`єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова на 2017-2022 роки, затвердженої рішенням 13 сесії Харківської міської ради 7 скликання від 21.06.2017 № 691/17 визначає мету, пріоритети та умови приватизації комунального майна територіальної громади міста на 2017-2022.

При прийнятті рішень щодо приватизації узгодження, які надійшли до Управління до набуття чинності цієї Програми, вважаються дійсними.

Продаж об`єктів комунальної власності, які до набрання чинності цієї Програми включено до переліку об`єктів, що підлягають приватизації, та щодо яких прийнято рішення про приватизацію, а також таких, що перебувають в процесі приватизації, здійснюється відповідно до прийнятого рішення про приватизацію з урахуванням способів продажу, передбачених цією Програмою, якщо це не суперечить п. 3.10 цієї Програми.

Ця Програма діє до прийняття Харківською міською радою Програми приватизації об`єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова на наступний період.

Згідно положень Програми приватизація майна, що знаходиться в комунальній власності територіальної громади м. Харкова, здійснюється на підставі рішень сесій Харківської міської ради.

Відповідно до Програми продавець - територіальна громада м. Харкова в особі Харківської міської ради, від імені якої діє Управління.

Покупцями об`єктів приватизації можуть бути: громадяни України, іноземні громадяни, особи без громадянства; юридичні особи, зареєстровані на території України, крім передбачених пп. 1.3.3 цієї Програми; юридичні особи інших держав, крім передбачених пп. 1.3.3 цієї Програми.

До об`єктів комунальної власності, що підлягають приватизації, належать в тому числі, окреме індивідуально визначене майно (рухоме та нерухоме майно, у тому числі будівлі, споруди, нежитлові приміщення).

Ініціатива щодо приватизації об`єктів комунальної власності може виходити як від Управління, так і від інших виконавчих органів Харківської міської ради, осіб, які можуть бути покупцями відповідно до законодавства.

Ініціатива щодо визначення способу приватизації належить Управлінню.

Управління має право залучати незалежних консультантів і суб`єктів оціночної діяльності для проведення робіт щодо приватизації об`єктів комунальної власності, у тому числі на конкурентній основі.

Приватизація об`єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова здійснюється способами, що визначаються законодавством України і цією Програмою.

Приватизація об`єктів здійснюється шляхом: викупу; продажу об`єктів приватизації на аукціоні (у тому числі за методом зниження ціни, без оголошення ціни); продажу об`єктів приватизації за конкурсом з відкритістю пропонування ціни за принципом аукціону (далі -конкурс); іншими способами, які встановлюються спеціальними законами, що регулюють особливості приватизації об`єктів окремих галузей.

Викуп застосовується щодо об`єктів комунальної власності, якщо право покупця на викуп об`єкта передбачено законодавчими та нормативними актами, а також щодо тих, які не продано на аукціоні, за конкурсом.

Орендарі, що виявили бажання приватизувати орендоване майно, подають до Управління заяву про включення такого майна до переліку об`єктів, що підлягають приватизації.

Управлінням готується проект рішення сесії Харківської міської ради з переліками об`єктів, що пропонуються для приватизації за способами їх приватизації.

Рішення про затвердження переліків об`єктів, що підлягають приватизації, приймається на пленарному засіданні сесії Харківської міської ради за поданням Управління.

Після затвердження на сесії Харківської міської ради переліків об`єктів, що підлягають приватизації, Управління здійснює заходи щодо приватизації об`єктів відповідно до чинного законодавства.

Ціна продажу об`єкта, що підлягає приватизації шляхом викупу, та початкова ціна об`єкта приватизації на аукціоні або за конкурсом встановлюється на підставі результатів його оцінки.

Право власності на майно підтверджується договором купівлі - продажу, який укладається між покупцем та уповноваженим представником відповідного органу приватизації, а також актом приймання-передачі зазначеного майна.

Договір купівлі-продажу комунального майна підлягає нотаріальному посвідченню та у випадках, передбачених законом, державній реєстрації.

Стаття 140 Конституції України встановлює межі дії органів місцевого самоврядування - самостійно вирішувати питання місцевого значення у межах Конституції і законів України.

Таким чином, при прийнятті рішення Харківської міської ради "Про відчуження об`єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова" від 20.09.2017 № 757/17 Харківська міська рада діяла в межах своїх повноважень, відповідно до Закону України "Про приватизацію державного майна", "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)", Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", Програми приватизації та відчуження об`єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова на 2017-2022р.р.

Стосовно посилання прокурора у позовній заяві на порушення порядку приватизації спірного майна шляхом викупу, зважаючи на те, що до об`єктів малої приватизації викуп може застосовуватися виключно за умови проведення орендарем поліпшення майна на більш ніж 25% його вартості, слід зазначити наступне.

Положеннями ст. 11 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" встановлено, що викуп застосовується щодо об`єктів малої приватизації, які не продано на аукціоні, за конкурсом, а також у разі, якщо право покупця на викуп об`єкта передбачено законодавчими актами.

Тобто, законодавець виділив два випадки коли органом приватизації може бути застосована така форма приватизації як викуп: щодо об`єктів приватизації, непроданих на аукціоні або за конкурсом; щодо об`єктів приватизації, якщо право покупця передбачено законодавчими актами.

Законодавчими актами або законодавством є закони України, чинні міжнародні договори України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також постанови Верховної Ради України, укази Президента України, декрети і постанови Кабінету Міністрів України, прийняті в межах їх повноважень та відповідно до Конституції України і законів України.

Таким чином, положення ст. 11 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" не встановлюють обмеження щодо передбачення спеціальних випадків коли у особи може виникнути право на приватизацію об`єкту шляхом його викупу, лише в рамках цього Закону, а є відсилання до інших законодавчих актів.

Положеннями ст. 289 Господарського кодексу України визначено, що орендар має право на викуп об`єкта оренди, якщо таке право передбачено договором оренди.

Частиною 2 ст. 777 Цивільного кодексу України встановлено, що наймач, який належно виконує свої обов`язки за договором найму, у разі продажу речі, переданої у найм, має переважне право перед іншими особами на її придбання.

Пунктом 5.6 договору оренди нежитлового приміщення (будівлі) № 6621 від 19.06.2017 в редакції додаткової угоди № 1 від 30.08.2017 сторони визначили переважне право орендаря, який належно виконує свої обов`язки за цим договором, перед іншими особами на викуп орендованого ним майна у разі його продажу.

Згідно з ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України та ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, зобов`язання повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Враховуючи викладене, Рішення Харківської міської ради від 20.09.2017 № 757/17 «Про відчуження об`єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова" та Додаток 1 до зазначеного рішення прийняте Харківською міською радою в межах її повноважень відповідно до умов укладеного договору оренди нежитлового приміщення (будівлі) № 6621 від 19.06.2017 в редакції додаткової угоди № 1 від 30.08.2017 до цього договору та приписів Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)", ч. 2 ст. 777 Цивільного кодексу України, ч. 1 ст. 289 Господарського кодексу України та згідно з Програмою приватизації та відчуження об`єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова на 2017-2022 роки, затвердженою рішенням 13 сесії Харківської міської ради 7 скликання від 21.06.2017 № 691/17.

Суд відхиляє посилання прокуратури Харківської області на п. 1 ч. 1 ст. 18-2 Розділу IV «Продаж об`єкта малої приватизації на аукціоні, за конкурсом» Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)", зважаючи на таке.

Стаття 18-2 Розділу IV Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" визначає особливості приватизації окремих груп об`єктів

Пунктом 1 частини 1 зазначеної Статті передбачено, що приватизація об`єктів групи А здійснюється з урахуванням таких особливостей: у разі прийняття рішення про приватизацію орендованого державного майна (будівлі, споруди, нежитлового приміщення) орендар одержує право на викуп такого майна, якщо орендарем за згодою орендодавця за рахунок власних коштів здійснено поліпшення орендованого майна, яке неможливо відокремити від відповідного об`єкта без завдання йому шкоди, в розмірі не менш як 25 відсотків ринкової вартості майна, за яким воно було передано в оренду, визначеної суб`єктом оціночної діяльності - суб`єктом господарювання для цілей оренди майна.

Тобто зазначеною нормою встановлено додаткові гарантії для добросовісного орендаря, який за згодою наймодавця здійснив невідокремлювані поліпшення об`єкту оренди, у випадку якщо право на викуп не передбачено договором.

Таким чином, орган місцевого самоврядування (у даному випадку – Харківська міська рада) вправі самостійно обрати такий спосіб приватизації як викуп за відсутності будь-яких додаткових умов, як то проведення поліпшення майна на більш ніж 25% його вартості.

Отже, фактично орган приватизації самостійно прийняв рішення про приватизацію об`єктів у спосіб їх викупу покупцем відповідно до ч. 1 ст. 11 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)".

Вказаний висновок суду в повному обсязі узгоджуються з позицією Конституційного Суду України, яку наведено у п. 5 мотивувальної частини та абзацу 2 п. 1 резолютивної частини рішення від 13.12.2000 № 4-рп/2000 у справі №1-16/2000. Згідно означеного рішення доцільність застосування того чи іншого способу приватизації визначається органом приватизації самостійно, окрім випадків визначених законом.

Разом з цим слід зазначити, що першим відповідачем дотримано спосіб прийняття оскаржуваного рішення, оскільки рішення прийнято на черговій сесії ради, дана сесія є правомочною, вказане питання було включено в порядок денний сесії, проводилась доповідь і обговорення проекту рішення, голосування і за його результатами більшістю голосів присутніх депутатів, рішення було прийнято.

В свою чергу, прокурором не доведено та не підтверджено належними та допустимими доказами той факт, що п. 53 додатку 1 до рішення 14 сесії Харківської міської ради 7 скликання від 20.09.2017 № 757/17 "Про відчуження об`єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова" прийнято з порушенням вимог законодавства України, з перевищенням компетенції та порушувало права інших осіб.

З огляду на вказане, суд дійшов висновку, що твердження прокурора про невідповідність оспорюваного акту органу місцевого самоврядування вимогам чинного законодавства, що регулює порядок здійснення приватизації, є необґрунтованими.

Що стосується визнання недійсним договору купівлі-продажу: №5546-В-С від 31.01.2018 нежитлових будівель літ. "А-2" загальною площею 2231 кв.м., літ. "М-1" загальною площею 437,2 кв.м., літ. "3-1" загальною площею 10,8 кв.м., які розташовані за адресою: вул. Маршала Бажанова, 11, м. Харків, укладеного між Управлінням комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради та ТОВ "Енергопромзв`язок", слід зазначити наступне.

Відповідно до ст. 23 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" право власності на державне майно підтверджується договором купівлі-продажу, який укладається між покупцем та уповноваженим представником відповідного органу приватизації, а також актом приймання-передачі зазначеного майна.

Договір купівлі-продажу державного майна підлягає нотаріальному посвідченню та у випадках, передбачених законом, державній реєстрації.

Згідно зі статтею 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Частиною першою статті 203 Цивільного кодексу України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Тобто правочин, який був вчинений з недодержанням у момент його вчинення вимог Цивільного кодексу України і його зміст суперечить нормам Цивільного кодексу України, має бути визнаний судом недійсним.

Договір купівлі-продажу нежитлових будівель від 31.01.2018 № 5546-В-С був укладений при вільному волевиявленні сторін, які вчинили дії, що свідчать про прийняття договору до виконання, тобто дії сторін спрямовані на реальне настання правових наслідків, а їх внутрішня воля відповідала зовнішньому її прояву.

На момент звернення прокуратури Харківської області з даним позовом, договір купівлі-продажу нежитлових будівель від 31.01.2018 № 5546-В-С був виконаний, що підтверджується Актом прийому-передачі № 5546-В-С від 01.02.2018 (а.с. 70) та Інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 06.11.2019 № 187819814 (а.с. 32-34). Таким чином відсутні докази стосовно того, що вказаний договір суперечить інтересам держави та суспільства.

Стосовно посилання прокурора на ст. 228 ЦК України, як на підставу недійсності оскаржуваного договору, який суперечить інтересам держави та суспільства, суд зазначає наступне.

У п. 3.7. Постанови Вищого господарського суду України від 29.05.2013 № 11 "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними", роз`яснено, що необхідною умовою для визнання господарського договору недійсним як такого, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства (частина перша статті 207 ГК України), є наявність наміру хоча б у однієї з сторін щодо настання відповідних наслідків. Для прийняття рішення зі спору необхідно встановлювати, у чому конкретно полягала завідомо суперечна інтересам держави і суспільства мета укладення господарського договору, якою із сторін і в якій мірі виконано зобов`язання, а також наявність наміру у кожної із сторін. Наявність такого наміру у сторін (сторони) означає, що вони (вона), виходячи з обставин справи, усвідомлювали або повинні були усвідомлювати протиправність укладеного договору і суперечність його мети інтересам держави і суспільства та прагнули або свідомо допускали настання протиправних наслідків. Зазначене кореспондується з правовою позицією викладеною у п. 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними", при кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін.

Проте, прокурором не наведено жодного належного, достовірного та достатнього доказу стосовно наявності вище значених намірів у сторін оскаржуваного правочину.

Таким чином, судом встановлено що п. 53 додатку 1 до рішення 14 сесії Харківської міської ради 7 скликання від 20.09.2017 № 757/17 "Про відчуження об`єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова" прийнято Харківською міською радою в межах своїх повноважень та не протирічить Законам України "Про місцеве самоврядування України", "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" та Програмі приватизації та відчуження об`єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова на 2017-2022 років, а договір купівлі-продажу: №5546-В-С від 31.01.2018, який укладений між Управлінням комунального майна та приватизації Департаменту економіки і комунального майна Харківської міської ради та ТОВ "Енергопромзв`язок", у повній мірі відповідає вимогам ст. 203 ЦК України.

Згідно з абз. 2 ч. 1 ст. 173 Господарського процесуального кодексу України, похідною позовною вимогою є вимога, задоволення якої залежить від задоволення іншої позовної вимоги (основної вимоги).

Вимоги про зобов`язання TOB "Енергопромзв`язок" повернути територіальній громаді міста Харкова, а Харківську міську раду прийняти нежитлові будівлі літ. "А-2" загальною площею 2231 кв.м., літ. "М-1" загальною площею 437,2 кв.м., літ. "3-1" загальною площею 10,8 кв.м., загальною вартістю 5417655,6 грн., які розташовані за адресою: вул. Маршала Бажанова, 11 у м. Харкові, є похідними від вимог про визнання недійсним договору купівлі-продажу нежитлових будівель від 31.01.2018 № 5546-В-С, в задоволенні яких відмовлено, тому правові підстави для задоволення позовних вимог в цій частині також відсутні.

Крім того, вимоги про зобов`язання TOB "Енергопромзв`язок" повернути на користь територіальної громади м. Харкова в особі Харківської міської ради приватизовані нежитлові приміщення не підлягають задоволенню у зв`язку з тим, що TOB "Енергопромзв`язок" є добросовісним набувачем права власності на вказаний об`єкт приватизації, адже ним були дотримані визначені продавцем - Харківською міської радою умови та порядок приватизації, що не спростовано прокурором.

Також, суд зазначає, що прокурором жодними належними та допустимими доказами не доведено порушення спірним правочином інтересів держави і суспільства, його моральних засад, які були б співрозмірні із наслідком таких порушень, які прокурор просить застосувати, у вигляді визнання спірного договору купівлі-продажу недійсним, а відтак і вилучення придбаного нерухомого майна у власника майна.

Згідно з ч.ч. 1, 4 ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю; ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності; право приватної власності є непорушним.

Законом України "Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950р., Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції" від 17.07.1997р. ратифіковано Конвенцію про захист прав і основних свобод людини 1950р., Перший протокол та протоколи № 2, 4, 7, 11 до Конвенції.

Згідно положень ст. 1 Першого протоколу Конвенції кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Пунктом 21 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Федоренко проти України" від 30.06.2006р. визначено, що відповідно до прецедентного права органів, що діють на підставі Конвенції, право власності може бути "існуючим майном" або коштами, включаючи позови, для задоволення яких позивач може обґрунтовувати їх принаймні "виправданими очікуваннями" щодо отримання можливості ефективного використання права власності.

Також, у цьому Рішенні зазначено, що відповідно до встановленого прецедентного права Суду втручання має підтримувати "справедливий баланс" між загальними інтересами суспільства та вимогами фундаментальних прав окремої особи. Ця свобода оцінювання, тим не менше, йде пліч-о-пліч з Європейським наглядом. Суд вважає, що державні органи неминуче вступають у численні договори приватноправової природи із звичайними громадянами у ході виконання своїх функцій.

З наведеного рішення Європейського суду з прав людини вбачається, що Європейський суд наголошує на необхідності з`ясування при вирішенні спорів, що доктрина ultra vires застосовується державою з урахування принципу пропорційності втручання держави у право приватної особи мирно володіти своїм майном. Констатуючи порушення ст. 1 Першого протоколу до вказаної Конвенції, Європейський суд з прав людини обґрунтував його тим, що орган державної влади при укладанні угоди, вважав себе компетентним на її укладання, при цьому національне законодавство не містило чітко вираженої заборони на укладання таких угод і укладання таких угод було звичайною практикою, а відтак особа приватного права мала всі підстави вважати, що орган державної влади діє в межах компетенції.

Виходячи зі змісту пунктів 32-35 рішення Європейського суду з прав людини "Стретч проти Сполученого Королівства" від 24.06.2003р. майном у значенні статті 1 Протоколу 1 до Конвенції вважається законне та обґрунтоване очікування набути майно або майнове право за договором, укладеним з органом публічної влади. За висновком Суду в зазначеній справі "наявність порушень з боку органу публічної влади при укладенні договору щодо майна не може бути підставою для позбавлення цього майна іншої особи, яка жодних порушень не вчинила. Оскільки особу позбавили права на його майно лише з тих підстав, що порушення були вчинені з боку публічного органу, а не громадянина, в такому випадку мало місце "непропорційне втручання у право заявника на мирне володіння своїм майном та, відповідно, відбулось порушення статті 1 Першого протоколу Конвенції".

Пунктом 55-58 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Україна - Тюмень проти України" від 22.02.2008р. визначено, що втручання в право на мирне володіння майном повинно бути здійснено з дотриманням "справедливого балансу" між вимогами загального інтересу суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи (також рішення у справі "Спорронґ та Льоннрот проти Швеції", від 23 вересня 1982 року, Sеrіеz А nо. 52, р. 26, § 69). Вимога досягнення такого балансу відображена в цілому в побудові статті 1 Першого протоколу, включно із другим реченням, яке необхідно розуміти в світлі загального принципу, викладеного в першому реченні. Зокрема, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти шляхом вжиття будь-якого заходу для позбавлення особи її власності (рішення у справі "Прессоз Компанія Нав`єра та інші проти Бельгії", від 20 листопада 1995 року, Sеrіеz А nо. 332, р. 23, § 38). Держава користується широкою свободою розсуду як щодо вибору способу вжиття заходів, так і щодо встановлення того, чи виправдані наслідки вжиття таких заходів з огляду на загальний інтерес для досягнення мети закону, про який йдеться. Проте, Суд не може не скористатися своїм повноваженням щодо здійснення перевірки та повинен визначити, чи було дотримано необхідного балансу в спосіб, сумісний з правом заявника на "мирне володіння його майном" в розумінні першого речення статті 1 Першого протоколу (рішення у справі "Звольски та Звольська проти Республіки Чехія", N 46129/99, § 69, ЕСНК. 2002-ІХ).

Крім того, за змістом рішення Європейського суду з прав людини у справі "Рисовський проти України" суд підкреслює особливу важливість принципу "належного урядування". Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб. Зокрема, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси.

Принцип "належного урядування", як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість. Будь-яка інша позиція була б рівнозначною, inter alia, санкціонуванню неналежного розподілу обмежених державних ресурсів, що саме по собі суперечило б загальним інтересам. З іншого боку, потреба виправити минулу "помилку" не повинна непропорційним чином втручатися в нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу. Іншими словами, державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків. Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються.

В постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 29.10.2019 по справі № 905/2236/18 викладена наступна правова позиція:

"Самі по собі допущені органами публічної влади порушення при визначенні умов та порядку приватизації не можуть бути безумовною підставою для визнання приватизаційних договорів недійсними, повернення приватизованого майна державі в порушення права власності покупця, якщо вони не допущені внаслідок винної, протиправної поведінки самого покупця."

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 14.03.2007 у справі № 21-8во07.

Таким чином, застосовуючи практику Європейського суду з прав людини в позові про визнання недійсним договорів купівлі-продажу, з огляду на наявність імовірних порушень процедури такого відчуження з боку органу місцевого самоврядування, судом враховано, що самі по собі допущені органами публічної влади порушення не можуть бути безумовною підставою для визнання недійсним договорів купівлі-продажу в порушення права власності набувачів такого майна, оскільки вони не допущені внаслідок його винної, протиправної поведінки.

При цьому, прийняття органами влади протиправних рішень не може бути наслідком позбавлення майна (законних сподівань на володіння майном) добросовісного набувача такого майна, оскільки це є надмірним тягарем для нього.

Таким чином, підсумовуючи вищевикладене та враховуючи принципи справедливості, добросовісності та розумності, суд приходить до висновку про необґрунтованість позовних вимог, а відтак позов задоволенню не підлягає.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд керується положеннями статті 129 Господарського процесуального кодексу України та статтею 7 Закону України "Про судовий збір".

Згідно з п.1, п.5 ч.1 ст.7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом та в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв`язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.

Судом встановлено, що прокурором внесено судового збору згідно платіжного доручення № 2505 від 10.10.2019 в більшому розмірі, ніж встановлено законом, а тому зайво сплачена сума судового збору в розмірі 210,51 грн. підлягає поверненню прокурору.

Проте, враховуючи відсутність відповідного клопотання прокурора, на час прийняття даного рішення у суду відсутні підстави для повернення судового збору.

Решту суму судових витрат по сплаті судового збору в сумі 88948,83 грн. слід покласти на прокурора, оскільки у позові відмовлено повністю.

На підставі викладеного, керуючись статтями 124, 129-1 Конституції України, статтями 1, 4, 20, 73, 74, 76-79, 86, 129, 236-238 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Відмовити у задоволенні позову повністю.

Судові витрати по сплаті судового збору за подання позову до суду в розмірі 88948,83 грн. покласти на позивача.

Прокурор, що звернувся до суду (позивач): Заступник прокурора Харківської області (61050, м. Харків, вул. Б. Хмельницького, 4).

1-ий відповідач: Харківська міська рада (61200, м. Харків, м-н. Конституції, 7, ідентифікаційний код 04059243).

2-ий відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Енергопромзв`язок" (61002, м. Харків, вул. Маршала Бажанова, буд. 11, ідентифікаційний код 24125864).

3-ій відповідач: Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради (61003, м. Харків, пл. Конституції, 16, ідентифікаційний код 14095412).

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення відповідно до ст.ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України та з урахуванням п.п. 17.5 п.17 Перехідних положень Кодексу.

Учасники справи можуть одержати інформацію по справі зі сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою http://court.gov.ua/.

Повне рішення складено "28" лютого 2020 р.

Суддя І.О. Чистякова