Рішення № 87890677, 20.02.2020, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" лютого 2020 р. м. Київ Справа № 911/2732/19

Господарський суд Київської області у складі судді Рябцевої О.О., розглянувши справу

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Візаж Дістрібюсьон", м. Київ

до Фізичної особи-підприємця Бадзюка Анатолія Васильовича, м. Біла Церква;

Фізичної особи-підприємця Бадзюк Ірини Анатоліївни, м. Біла Церква

про стягнення 337483,98 грн.

За участю секретаря судового засідання Зорі В.С.

За участю представників:

від позивача: Коваль В.Б. (ордер серії ЧН № 072165 від 08.11.2019 р.)

від відповідача-1: Овчаренко Д.К. (ордер серії КС № 614134 від 21.01.2020 р.);

від відповідача-2: Овчаренко Д.К. (ордер серії КС № 614134 від 21.01.2020 р.).

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Візаж Дістрібюсьон" (позивач) звернулось до господарського суду Київської області з позовною заявою до Фізичної особи-підприємця Бадзюка Анатолія Васильовича (відповідач-1) та Фізичної особи-підприємця Бадзюк Ірини Анатоліївни (відповідач-2) про стягнення з Фізичної особи-підприємця Бадзюка Анатолія Васильовича 244836,44 грн. заборгованості та стягнення з Фізичної особи-підприємця Бадзюк Ірини Анатоліївни 100000,00 грн. заборгованості.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідачем-1 не виконано зобов`язання щодо оплати отриманого товару за договором поставки № 10012012 SD від 10.01.2012 р., укладеним між позивачем та відповідачем-1, у зв`язку з чим позивач просить суд стягнути з останнього 244836,44 грн., з яких 176495,60 грн. заборгованості, 15360,21 грн. 3% річних та 52980,63 грн. інфляційних втрат, посилаючись на ст. 625 Цивільного кодексу України. Крім того, позивач зазначає, що між відповідачем-1, відповідачем-2 та позивачем було укладено договір про переведення боргу №_13SD20032018 від 20.03.2018 р., відповідно до пункту 2 якого, відповідач-1 переводить на відповідача-2 борг у сумі 100000,00 грн., що виник на підставі основного договору. При цьому, на момент укладення договору про переведення боргу у відповідача-1 також існувала заборгованість за отриманий ним товар за договором поставки № 10012012 SD від 10.01.2012 р. у сумі 134202,90 грн. Таким чином, уклавши договір про переведення боргу, відповідач-2 взяв на себе зобов`язання з погашення заборгованості за договором поставки, яка існувала у відповідача-1 перед позивачем на момент укладення договору про переведення боргу, в межах суми 100000,00 грн.

09.12.2019 р. до господарського суду Київської області від відповідача-1 надійшло клопотання, в якому він просить суд відкласти розгляд справи, призначений на 17.12.2019 р., на січень 2020 року. Також, до вказаного клопотання відповідачем-1 додано відзив на позовну заяву, в якому він просить задовольнити позовні вимоги до відповідача-1 частково в сумі основного зобов`язання, яка складає 176495,00 грн. Відповідач-1 визнає, що має заборгованість перед позивачем за отриманий товар в межах строку позовної давності на загальну суму 176495,00 грн., але не погоджується із розрахунками інфляційних втрат та 3% річних, оскільки вони виконані не відповідно до умов договору.

09.12.2019 р. до господарського суду Київської області від відповідача-2 надійшло клопотання, в якому він просить суд відкласти розгляд справи, призначений на 17.12.2019 р., на січень 2020 року. Також до вказаного клопотання відповідачем-2 додано відзив на позовну заяву, в якому він просить відмовити в задоволенні позовних вимог до відповідача-2 в повному обсязі. Відповідач-2 заявляє про застосування строків позовної давності щодо вимог, заявлених позивачем до ФОП Бадзюк І.А., оскільки позивач звернувся з вимогою про стягнення з відповідача-2 заборгованості після спливу строку позовної давності.

16.12.2019 р. до господарського суду Київської області від позивача надійшла заява про зменшення позовних вимог, в якій він зменшує розмір позовних вимог і просить суд стягнути з Фізичної особи-підприємця Бадзюка Анатолія Васильовича 176495,60 грн. заборгованості, 46081,63 грн. інфляційних втрат та 14906,75 грн. 3% річних, всього 237483,98 грн. та стягнути з Фізичної особи-підприємця Бадзюк Ірини Анатоліївни 100000,00 грн. заборгованості.

Таким чином, судом розглядаються позовні вимоги про стягнення з Фізичної особи-підприємця Бадзюка Анатолія Васильовича 176495,60 грн. заборгованості, 46081,63 грн. інфляційних втрат та 14906,75 грн. 3% річних, всього 237483,98 грн. та стягнення з Фізичної особи-підприємця Бадзюк Ірини Анатоліївни 100000,00 грн. заборгованості.

16.12.2019 р. до господарського суду Київської області від позивача надійшла відповідь на відзиви відповідача-1 та відповідача-2, в якій він просить суд задовольнити позовні вимоги, викладені в позові з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог. Щодо відзиву відповідача-2 та щодо застосування строків позовної давності позивач зазначає, що договір переведення боргу було укладено 20.03.2018 р., а тому відповідач-2 взяла на себе зобов`язання з погашення заборгованості за договором поставки, яка існувала у відповідача-1 на момент укладення договору про переведення боргу, в межах суми 100000,00 грн. Укладаючи договір про переведення боргу, відповідач-2, як новий боржник, погодився з існуванням боргу у певній сумі та прийняв зобов`язання сплатити цей борг (визнав борг).

Ухвалою господарського суду Київської області від 14.01.2020 р. закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 28.01.2020 р.

У судовому засіданні 28.01.2020 р. судом оголошувалась перерва до 20.02.2020 р.

Представник позивача у підготовчих засіданнях 17.12.2019 р., 14.01.2020 р. та у судових засіданнях 28.01.2020 р. та 20.02.2020 р. позовні вимоги підтримав.

Представник відповідача-1 у підготовчі засідання не з`явився, а у судових засіданнях 28.01.2020 р. та 20.02.2020 р. вимоги позивача з урахування заяви про зменшення розміру позовних вимог визнав.

Представник відповідача-2 у підготовчі засідання не з`явився, а у судових засіданнях 28.01.2020 р. та 20.02.2020 р. проти задоволення позову заперечував.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, заслухавши пояснення представників позивача, відповідача-1 та відповідача-2, суд

ВСТАНОВИВ:

10.01.2012 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Візаж Дістрібюсьон" (постачальник) та Фізичною особою-підприємцем Бадзюком Анатолієм Васильовичем (покупець) було укладено договір поставки № 10012012 SD.

Згідно з п. 1.1 договору постачальник зобов`язується поставляти товари відповідно до поданих покупцем замовлень, а покупець зобов`язується приймати такі товари та своєчасно сплачувати їх вартість в порядку та на умовах, що визначені даним договором.

Відповідно до п. 2.1 договору вартість товарів, асортимент та кількість, що поставляються, вказується у видаткових накладних, що з моменту їх підписання є невід`ємними частинами договору. Ціни вказуються в національній валюті України, включаючи ПДВ, і включають вартість доставки товарів постачальником в місце поставки, зазначене у замовленні.

Пунктом 5.2 договору встановлено, що покупець повинен оплатити вартість поставлених товарів не пізніше тридцятого календарного дня з дати виконання поставки. Зарахування коштів на поточний рахунок постачальника буде фактом сплати.

Договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами та діє до 10.01.2013 р. (п. 8.1 договору).

Пунктом 8.4 договору встановлено, що договір вважається пролонгований на один календарний рік, якщо жодна із сторін не попередить письмово іншу сторону про припинення його дії за один місяць до закінчення дії його строку.

Станом на 20.12.2016 р. (дата останньої видаткової накладної, заборгованість за якою просить стягнути позивач) про припинення дії договору сторонами заявлено не було.

На виконання умов договору № 10012012 SD від 10.01.2012 р. за період з 01.03.2016 р. по 02.03.2016 р. позивачем було поставлено, а відповідачем-1 прийнято товар на загальну суму 134202,90 грн., що підтверджується підписаними сторонами видатковими накладними № ВД-600015 від 01.03.2016 р. на суму 7806,00 грн., № ВД-600016 від 01.03.2016 р. на суму 105899,95 грн. та № ВД-610035 від 02.03.2016 р. на суму 20496,95 грн.

Також, на виконання умов договору № 10012012 SD від 10.01.2012 р. за період з 04.11.2016 р. по 20.12.2016 р. позивачем було поставлено, а відповідачем-1 прийнято товар на загальну суму 176495,60 грн., що підтверджується підписаними сторонами видатковими накладними № ВД-3080009 від 04.11.2016 р. на суму 25758,00 грн., № ВД-3350005 від 01.12.2016 р. на суму 65506,50 грн., № ВД-3480029 від 14.12.2016 р. на суму 2553,60 грн. та № ВД-3550033 від 20.12.2016 р. на суму 82677,50 грн.

Загальна вартість поставленого позивачем товару за зазначеними вище видатковими накладними становить 310698,50 грн. (134202,90 грн. + 176495,60 грн.).

Згідно положень статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки.

Частинами 1, 2 ст. 692 ЦК України передбачено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Однак, відповідач-1 у встановлений пунктом 5.2 договору строк за поставлений позивачем товар за зазначеними вище видатковими накладними на загальну суму 310698,50 грн. не розрахувався, у зв`язку з чим за ним утворилась заборгованість у вказаній сумі.

20.03.2018 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Візаж Дістрібюсьон" (кредитор), Фізичною особою-підприємцем Бадзюком Анатолієм Васильовичем (первісний боржник) та Фізичною особою-підприємцем Бадзюк Іриною Анатоліївною (новий боржник) було укладено договір про переведення боргу №_13SD20032018.

Згідно з п. 1 договору про переведення боргу цим договором регулюються відносини, пов`язані зі зміною зобов`язаної сторони (первісного боржника) у зобов`язанні, що виникає із договору № 10012012 SD від 10.01.2012 р., укладеного між первісним боржником та кредитором.

Відповідно до п. 2 договору про переведення боргу первісний боржник переводить на нового боржника борг щодо надання послуг на суму 100000,00 грн., що виник на підставі основного договору.

Відповідач-2 не сплатив позивачу 100000,00 грн. боргу, переведеного на нього відповідно до п. 2 договору №_13SD20032018 від 20.03.2018 р.

Позивач просить суд стягнути з відповідача-1 176495,60 грн. заборгованості за товар, отриманий за період з 04.11.2016 р. по 20.12.2016 р.

Частиною 1 статті 530 ЦК України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Згідно з приписами статтей 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Таким чином, оскільки заборгованість відповідача-1 перед позивачем у сумі 176495,60 грн. за поставлений позивачем товар за накладними № ВД-3080009 від 04.11.2016 р., № ВД-3350005 від 01.12.2016 р., № ВД-3480029 від 14.12.2016 р. та № ВД-3550033 від 20.12.2016 р. станом на час прийняття рішення не погашена, розмір вказаної заборгованості відповідає фактичним обставинам справи, то позовна вимога про стягнення з відповідача-1 176495,60 грн. заборгованості підлягає задоволенню.

Також, позивач просить стягнути з відповідача-1 14906,75 грн. 3% річних та 46081,63 грн. інфляційних втрат.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач просить стягнути з відповідача-1 3% річних у сумі 14906,75 грн., нарахованих на заборгованість відповідача за кожною видатковою накладною окремо, а саме: за видатковою накладною № ВД-3080009 від 04.11.2016 р. на суму 25758,00 грн. за період з 05.12.2016 р. по 31.10.2019 р.; за видатковою накладною № ВД-3350005 від 01.12.2016 р. на суму 65506,50 грн. за період з 01.01.2017 р. по 31.10.2019 р.; за видатковою накладною № ВД-3480029 від 14.12.2016 р. на суму 2553,60 грн. за період з 15.01.2017 р. по 31.10.2019 р.; за видатковою накладною № ВД-3550033 від 20.12.2016 р. на суму 82677,50 грн. за період з 20.01.2017 р. по 31.10.2019 р.

Враховуючи, що вказаний розрахунок є арифметично вірним, то вимога позивача про стягнення з відповідача-1 3% річних в сумі 14906,75 підлягає задоволенню.

Щодо нарахованих позивачем інфляційних втрат, суд зазначає наступне.

Позивач просить стягнути з відповідача 46081,63 грн. інфляційних втрат, нарахованих на заборгованість відповідача за кожною видатковою накладною окремо, а саме: за видатковою накладною № ВД-3080009 від 04.11.2016 р. на суму 25758,00 грн. за період з 05.12.2016 р. по 31.10.2019 р.; за видатковою накладною № ВД-3350005 від 01.12.2016 р. на суму 65506,50 грн. за період з 01.01.2017 р. по 31.10.2019 р.; за видатковою накладною № ВД-3480029 від 14.12.2016 р. на суму 2553,60 грн. за період з 15.01.2017 р. по 31.10.2019 р.; за видатковою накладною № ВД-3550033 від 20.12.2016 р. на суму 82677,50 грн. за період з 20.01.2017 р. по 31.10.2019 р.

Відповідно до абзаців 2, 3 п. 3.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 р. «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань» індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Проте, позивачем розраховано інфляційні втрати за періоди, в яких заборгованість існувала менше місяця та за періоди, що становлять менше місяця.

Крім того, при розрахунку інфляційних втрат позивачем не враховано, що нарахування інфляційних втрат здійснюються починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж.

Відповідно до вірного розрахунку, здійсненого судом, сума інфляційних втрат, нарахованих на заборгованість відповідача за видатковою накладною № ВД-3080009 від 04.11.2016 р. у сумі 25758,00 грн. за період з січня 2017 р. по жовтень 2019 р. (включно); на заборгованість за видатковою накладною № ВД-3350005 від 01.12.2016 р. у сумі 65506,50 грн. за період з січня 2017 р. по жовтень 2019 р. (включно); на заборгованість за видатковою накладною № ВД-3480029 від 14.12.2016 р. у сумі 2553,60 грн. за період з лютого 2017 р. по жовтень 2019 р. (включно); на заборгованість за видатковою накладною № ВД-3550033 від 20.12.2016 р. у сумі 82677,50 грн. за період з лютого 2017 р. по жовтень 2019 р. (включно), є більшою від заявленої позивачем, однак стягненню з відповідача на користь позивача підлягає 46081,63 грн. інфляційних втрат в межах заявлених позовних вимог.

Отже, вимоги позивача до Фізичної особи-підприємця Бадзюка Анатолія Васильовича підлягають задоволенню у повному обсязі.

Позивач просить стягнути з відповідача-2 заборгованість за видатковими накладними № ВД-600015 від 01.03.2016 р., № ВД-600016 від 01.03.2016 р. та № ВД-610035 від 02.03.2016 р., посилаючись на те, що уклавши договір про переведення боргу №_13SD20032018 від 20.03.2018 р., відповідач-2 взяв на себе зобов`язання з погашення заборгованості за поставлений позивачем товар за період з 01.03.2016 р. по 02.03.2016 р. в межах суми 100000,00 грн.

Як вже зазначалось, відповідачем-2 подано заяву про застосування строків позовної давності.

Правила про позовну давність застосовуються лише тоді, коли доведено існування самого суб`єктивного права позивача.

Як вже було зазначено, поставлений позивачем товар, у тому числі і за видатковими накладними № ВД-600015 від 01.03.2016 р., № ВД-600016 від 01.03.2016 р. та № ВД-610035 від 02.03.2016 р., не було оплачено відповідачем-1.

Відтак, судом встановлено, що право позивача було порушено.

Відповідно до статті 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

За зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (абз. 1 ч. 5 ст. 261 ЦК України).

Позивач у позові зазначає, що з укладанням договору про переведення боргу №_13SD20032018 від 20.03.2018 р. строк позовної давності щодо стягнення заборгованості за договором поставки почався заново відповідно до ст. 264 ЦК України.

Згідно з ст. 264 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку. Позовна давність переривається у разі пред`явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

Суд вважає твердження позивача про те, що підписавши договір про переведення боргу №_13SD20032018 від 20.03.2018 р., відповідач-2 визнав борг за видатковими накладними № ВД-600015 від 01.03.2016 р., № ВД-600016 від 01.03.2016 р. та № ВД-610035 від 02.03.2016 р., а отже мало місце переривання перебігу позовної давності, помилковим, з огляду на наступне.

Як вже зазначалось, договором №_13SD20032018 про переведення боргу від 20.03.2018 р. на відповідача-2 було переведено борг відповідача-1 щодо надання послуг у сумі 100000,00 грн. за договором поставки № 10012012 SD від 10.01.2012 р.

Проте, договором про переведення боргу №_13SD20032018 від 20.03.2018 р. не встановлено, за якими саме видатковими накладними було переведено на відповідача-2 заборгованість у сумі 100000,00 грн.

Відтак, підстави вважати, що уклавши договір про переведення боргу за договором №_13SD20032018 від 20.03.2018 р. відповідач-2 визнав саме борг за отриманий відповідачем-1 товар за видатковими накладними № ВД-600015 від 01.03.2016 р., № ВД-600016 від 01.03.2016 р. та № ВД-610035 від 02.03.2016 р., відсутні.

Відповідно до статті 262 Цивільного кодексу України заміна сторін у зобов`язанні не змінює порядку обчислення та перебігу позовної давності.

Строк виконання зобов`язання з урахуванням п. 5.2 договору навіть за останньою видатковою накладною № ВД-610035 від 02.03.2016 р. сплив 01.04.2016 р.

Враховуючи, що строк виконання зобов`язання сплив 01.04.2016 р., то позивач мав дізнатися про своє порушене право 02.04.2016 р.

Позивач звернувся з даним позовом до суду 01.11.2019 р. (штамп канцелярії суду на позовній заяві), тобто поза межами строку загальної позовної давності.

Згідно з ч. 4 ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Підстав для визнання поважними причин пропуску строку позовної давності судом не встановлено.

Отже, враховуючи те, що відповідачем-2 заявлено про застосування строку позовної давності, то вимоги позивача до відповідача-2, задоволенню не підлягають.

Таким чином, суд дійшов висновку щодо відмови у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Візаж Дістрібюсьон" до Фізичної особи-підприємця Бадзюк Ірини Анатоліївни.

Судовий збір відповідно до ст.ст. 123, 129 ГПК України покладається судом на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст. ст. 123, 129, 240-241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Візаж Дістрібюсьон" до Фізичної особи-підприємця Бадзюка Анатолія Васильовича задовольнити повністю.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця Бадзюка Анатолія Васильовича ( АДРЕСА_1 , ідент. код НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Візаж Дістрібюсьон" (01010, м. Київ, Дніпровський узвіз, буд. 1, код 32247661) 176495,60 грн. (сто сімдесят шість тисяч чотириста дев`яносто п`ять грн. 60 коп.) боргу, 46081,63 грн. (сорок шість тисяч вісімдесят одну грн. 63 коп.) інфляційних втрат, 14906,75 грн. (чотирнадцять тисяч дев`ятсот шість грн. 75 коп.) 3% річних та 3562,26 грн. (три тисячі п`ятсот шістдесят дві грн. 26 коп.) судового збору.

2. У задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Візаж Дістрібюсьон" до Фізичної особи-підприємця Бадзюк Ірини Анатоліївни відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом 20 днів з дня складення повного судового рішення, шляхом подання апеляційної скарги відповідно до ст. ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.

У той же час згідно з пунктом 17.5 Перехідних Положень ГПК України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Повний текст рішення складено 28.02.2020 р.

Суддя О.О. Рябцева