Рішення № 87890653, 27.02.2020, Господарський суд Сумської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

27.02.2020 Справа № 920/1182/19 м. Суми

Господарський суд Сумської області у складі судді Яковенка В.В., за участю секретаря судового засідання Данілової Т.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні господарського суду Сумської області матеріали справи №920/1182/19 в порядку загального позовного провадження

за позовом: товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційне підприємство "СІАЛ ДЖЕТ Україна" (69006, м. Запоріжжя, вул.. В Лобановського, 22, код ЄДРПОУ 31540042)

до відповідача: дочірнього підприємства "Завод обважнених бурильних та ведучих труб" (40020, м. Суми, вул.. Комарова, 2, код ЄДРПОУ 30991664)

про стягнення 358824,37 грн.,

представники учасників справи:

позивача - адвокат Шибеко Д.В. (довіреність № 01-19/01 від 03.01.2019);

відповідача - адвокат Капустін Д.О. (довіреність № 79/15-142 від 04.02.2020).

ВСТАНОВИВ:

До господарського суду Сумської області надійшла позовна заява до відповідача, в якій просить суд стягнути 358824,37 грн. заборгованості за договором № 79/18-3-14 від 20.01.2014, укладеного між сторонами.

Ухвалою суду від 02.12.2019 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, призначено підготовче засідання на 24.12.2019.

Ухвалою суду від 24.12.2019 відкладено підготовче засідання.

Ухвалою суду від 11.02.2020 закрито підготовче засідання та призначено розгляд справи по суті в судове засідання на 27.02.2020.

27.02.2020 представник відповідача подав до суду заяву про долучення до матеріалів справи докази часткової сплати боргу в сумі 40000,00 грн., а саме:платіжне доручення № 148 від 10.01.2020 на сумі 20000,00 грн. та платіжне доручення № 509 від 11.02.2020 на суму 20000,00грн.

Згідно зі статтею 194 ГПК України завданням розгляду справи по суті є розгляд та вирішення спору на підставі зібраних у підготовчому провадженні матеріалів, а також розподіл судових витрат.

Статтею 114 ГПК України визначено, що суд має встановлювати розумні строки для вчинення процесуальних дій. Строк є розумним, якщо він передбачає час, достатній, з урахуванням обставин справи, для вчинення процесуальної дії, та відповідає завданню господарського судочинства.

Враховуючи достатність часу, наданого сторонам для подачі доказів в обґрунтування своїх позицій по справі, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, господарським судом у межах наданих йому повноважень створені належні умови для реалізації учасниками процесу своїх прав.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд приходить до наступних висновків.

20.01.2014 між дочірнім підприємством «Завод обважнених бурильних та ведучих труб» (покупець - відповідач) та товариством з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційне підприємство «Сіал Джет Україна» (постачальник - позивач) було укладено договір № 79/18-3-14, за умовами якого постачальник зобов`язується на умовах, викладених у догвоорі, поставити покупцеві продукцію виробничо-технічного призначення, номенклатура, кількість і терміни постачання якої вказані у Специфікаціях, що є невід`ємними частинами договору. Покупець зобов`язується прийняти та оплатити продукцію.

Відповідно до п. 2.3. договору загальна сума договору складає 240000,00 грн., в тому числі: вартість продукції - 200000,00 грн., ПДВ 20% - 40000,00 грн.

Згідно з п. 4.2. договору покупець здійснює оплату продукції за договором у порядку, зазначеному в Специфікаціях.

Як свідчать матеріали справи, станом на 30.11.2018 року заборгованість відповідача перед позивачем за поставлену продукцію складала 346 256 грн. 25 коп., що підтверджується відповідним актом звірки взаємних розрахунків (оформленим та підписаним представниками сторін). Формування заборгованості підтверджується відповідними видатковими накладними, а саме: №4899 від 15.12.2017; № 4909 від 15.12.2017; № 4911 від 15.12.2017; 5019 від 22.12.2017; №132 від 15.01.2018; № 433 від 07.02.2018; № 553 від 14.02.2018; № 906 від 16.03.2018; № 1029 від 23.03.2018; №1721 від 14.05.2018; № 1803 від 17.05.2018; № 1871 від 22.05.2018; №1950 від 25.05.2018; №2028 від 01.06.2018; № 2115 від 07.06.2018; № 2164 від 12.06.2018; № 2523 від 05.07.2018; № 2548 від 09.07.2018; № 2628 від 12.07.2018; № 2695 від 17.07.2018; № 2798 від 23.07.2018; № 2828 від 24.07.2018; № 2898 від 31.07.2018; № 2910 від 31.07.2018; № 2911 від 31.07.2018; № 2987 від 06.08.2018; № 3079 від 10.08.2018; № 3323 від 29.08.2018; № 3324 від 29.08.2018; № 3458 від 07.09.2018; № 3495 від 12.09.2018; № 3658 від 21.09.2018; № 3760 від 28.09.2018; № 3762 від 28.09.2018; № 3783 від 02.10.2018; № 4169 від 29.10.2018; № 4467 від 22.11.2018.

В період з 01 грудня 2018 року по 25 листопада 2019 року позивач поставив у розпорядження відповідача продукцію на загальну суму 401965 грн. 80 коп., що підтверджується наявними видатковими накладними: № 4614 від 05.12.2018; № 4771 від 18.12.2018; 4821 від 20.12.2018; 4866 від 26.12.2018; № 4868 від 26.12.2018; № 4875 від 26.12.2018; № 66 від 14.01.2019; № 67 від 14.01.2019; № 138 від 18.01.2019; № 145 від 18.01.2019; № 687 від 06.03.2019; № 901 від 22.03.2019; № 1084 від 02.04.2019; № 1154 від 08.04.2019; № 1871 від 06.06.2019; № 1907 від 10.06.2019; № 2285 від 15.07.2019; № 2472 від 30.07.2019; № 2515 від 31.07.2019; № 2658 від 13.08.2019; № 2736 від 19.08.2019; № 2853 від 29.08.2019; № 3167 від 20.09.2019; №3650 від 30.11.2019.

В свою чергу відповідач здійснював часткову оплату за отриману продукцію. Починаючи з 30.11.2018 року і по цей час відповідачем на користь позивача було сплачено 389 397 грн. 68 коп.

Таким чином, постачальник виконав свої зобов`язання та поставив покупцю товар відповідно умов договору, а покупець порушив умови договору у зв`язку з чим виникла заборгованість в сумі 358824,37 грн.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Відповідно до ст.11 ЦК України цивільні права і обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також з дій осіб, що не передбачені актами цивільного законодавства, але за аналогією породжують цивільні права і обов`язки.

Згідно з ч.2 ст.11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із суті договору.

З огляду на приписи ст.629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з частиною першою статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. ст. 525, 615 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Із зазначеною нормою кореспондується й частина 1 статті 193 Господарського кодексу України відповідно до якої суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Разом з тим, ч.1 ст.530 ЦК України встановлює, що якщо в зобов`язанні встановлений строк (дата) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (дату).

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст.599 ЦК України).

Відтак, вимога щодо стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за поставлений товар у розмірі 358824,37 грн. була заявлена правомірно.

При цьому, судом встановлено, що протягом розгляду справи в суді, відповідачем здійснена оплата суми основного боргу в розмірі 40000,00 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи платіжних доручень № 148 від 10.01.2020, № 509 від 11.02.2020 про сплату 40000,00 грн.

В даному випадку станом на час звернення позивача з позовом заборгованість у розмірі 358824,37 грн. існувала, однак після порушення провадження у справі відповідачем частково сплачено пред`явлену до стягнення суму основного боргу.

За вказаних обставин, враховуючи, що під час розгляду справи в суді відповідач частково сплатив позивачу суму основного боргу у розмірі 40000,00 грн., провадження у справі в цій частині стягнення суми основного боргу необхідно закрити за відсутністю предмету спору відповідно до п.2 ч.1 ст. 231 ГПК України.

Враховуючи те, що позовні вимоги задоволені повністю, однак в іншій частині позовних вимог закрито провадження у справі, оскільки питання стосовно основної суми боргу відповідачем з позивачем було вирішено лише після звернення позивачем до суду з даною позовною заявою, то суд покладає на відповідача судові витрати в розмірі 5382,37 грн.

Керуючись ст. ст. 123, 129, 231, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з дочірнього підприємства «Завод обважнених бурильних та ведучих труб» (вул. Комарова, буд. 2, м. Суми, 40020, ідентифікаційний код 30991664) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційне підприємство «Сіал Джет Україна» (69006, м. Запоріжжя, вул. В Лобановського, 22, код ЄДРПОУ 31540042, IBAN: UA123135820000000026008013801 в АТ «Метабанк») 318824 грн. 37 коп. основного боргу, 5382 грн. 37 коп. судового збору.

3. Закрити провадження у справі в частині позовних вимог щодо стягнення основного боргу на суму 40000,00 грн.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повний текст рішення складено 28.02.2020.

Згідно статті 241 Господарського процесуального кодексу України, рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до статті 256 Господарського процесуального кодексу України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду; 2) ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 261 цього Кодексу.

Суддя В.В. Яковенко