Ухвала суду № 87890447, 27.02.2020, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

м. Київ

27.02.2020Справа № 910/2803/20За заявою ОСОБА_1

про забезпечення позову у справі

за позовом ОСОБА_1

до Товариства з обмеженою відповідальністю «ГЕРА-СЕРВІС»

про стягнення ринкової вартості частки майна товариства

Суддя Я.А.Карабань

Без виклику сторін

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

ОСОБА_1 (надалі - позивач) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «ГЕРА-СЕРВІС» (надалі-відповідач), в якій просить суд стягнути з відповідача вартість частини товариства, яка має бути виплачена позивачу, як учаснику, та відповідає ринковій (дійсній) вартості активів відповідача, що є пропорційною до частки учасника в статутному капіталі товариства.

Також, разом з позовом позивачем було подано заяву про забезпечення позову, в якій останній просить суд вжити заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на нерухоме майно - нежитлову будівлю розташовану за адресою: АДРЕСА_1 ), в цілому складається з нежитлового будинку літ. «Ж», загальною площею 1 174, 60 кв.м. і земельну ділянку площею 0, 0628 гектара, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер: 00000000:88:011:0668 для ведення садівництва та заборонити іншим особам вчиняти будь-які дії щодо вказаного нерухомого майна та земельної ділянки.

В обґрунтування заяви позивач вказує, що невжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на вказане нерухоме майно, яке належить відповідачу, може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду, оскільки до закінчення розгляду справи по суті відповідач матиме змогу вивести активи товариства на користь третіх осіб.

Відповідно до ст. 136 ГПК України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Частиною 1 статті 137 ГПК України передбачено, що позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; 6) зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об`єкти інтелектуальної власності; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову (ч. 3 ст. 137 ГПК України).

За змістом пункту 3 постанови пленуму Вищого господарського суду України №16 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову" заходи до забезпечення позову застосовуються господарським судом як засіб запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів особи та гарантія реального виконання рішення суду.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви. Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Згідно з пунктом 1 постанови пленуму Вищого господарського суду України №16 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову" у вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням, зокрема, запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

При цьому, при вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу. Заходи до забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

При вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням:

- розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову;

- забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу;

- наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову;

- імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів;

- запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених ст. 74 ГПК України, обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Як зазначено вище, в обґрунтування заяви позивач зазначає, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду про стягнення вартості його частки в майні товариства, оскільки є ймовірність того, що відповідач може відчужити належне його майно.

В свою чергу, із інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта від 26.02.2020 №201951446, сформованої за запитом судді Господарського суду міста Києва Карабань Я.А. за кодом ЄДРПОУ відповідача - 30312927, за останнім на даний час не зареєстровано нерухоме майно арешт на яке просить накласти позивач.

Крім цього, відповідно до довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 27.02.2020 №202205347 частина нежитлової будівлі (розмір частки 592/1000), що розташована за адресою: АДРЕСА_1 ) і складається з нежитлового будинку літ. «Ж», загальною площею 1 174, 60 кв.м. належить іншому товариству ТОВ «ГЕРА», яке не є відповідачем у даній справі та має інший код ЄДРПОУ - 19252187 та згідно із довідкою від 27.02.2020 №202206170 відомості щодо права власності на земельну ділянку кадастровий номер: 00000000:88:011:0668 взагалі відсутні.

Отже, вказане нерухоме майно на момент розгляду заяви про забезпечення позову не належить відповідачу, доказів протилежного позивачем суду не надано, також останнім не зазначено, що вказане нерухоме майно підлягає передачі йому на певних правових підставах, таким чином, у даному випадку суд не вбачає конкретний зв`язок між конкретним заходом до забезпечення позову (щодо накладення арешту на майно) і предметом позовної вимоги.

Таким чином, виходячи з вищевикладеного, суд дійшов висновку, що позивачем станом на дату подання заяви про забезпечення позову не доведено належними, допустимими та вірогідними у розумінні Господарського процесуального кодексу України доказами наявності підстав для вжиття заходів забезпечення позову.

Згідно статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи вищенаведене, здійснивши оцінку обґрунтованості доводів заявника, суд дійшов висновку, що клопотання про забезпечення позову не містить обґрунтованих мотивів та посилань на докази, на підставі яких, суд міг би дійти висновку щодо доцільності та необхідності забезпечення позову, а тому заява ОСОБА_1 про забезпечення позову задоволенню не підлягає.

При цьому, суд вважає за необхідне звернути увагу заявника на те, що заява про забезпечення позову, яка раніше була відхилена повністю або частково, може бути подана вдруге, у випадку зміни відповідних обставин.

За таких обставин, керуючись ст.ст. 136, 137, 140, 234 ГПК України, суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена у встановленому законом порядку.

Суддя Я.А.Карабань