Ухвала суду № 87890439, 27.02.2020, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

27.02.2020 Справа№ 914/477/20

Господарський суд Львівської області у складі судді Гоменюк З.П., розглянувши матеріали

заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Насіння», м.Київ

про забезпечення позову

у справі №914/477/20

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Насіння», м.Київ

до відповідача Фермерського господарства «Любомир-МГ», Львівська область, Жидачівський район, с.Новосільці

про стягнення 2777112,06 грн

ВСТАНОВИВ:

На розгляд Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Насіння» до Фермерського господарства «Любомир-МГ» про стягнення 2777112,06 грн.

Разом з позовною заявою до суду надійшла і заява про забезпечення позову (вх.№567/20 від 25.02.2020 р.), в якій заявник просив суд накласти арешт на грошові кошти, що належать Фермерському господарству «Любомир-МГ» на рахунках у банківських установах у межах ціни позову в розмірі 2777112,06 грн.

Пунктом другим частини першої статті 138 Господарського процесуального кодексу України передбачено можливість подання заяви про забезпечення позову одночасно з пред`явленням позову до суду, до якого подається позовна заява.

Відповідно до ч.4 ст.140 Господарського процесуального кодексу України, у виняткових випадках, коли наданих заявником пояснень та доказів недостатньо для розгляду заяви про забезпечення позову, суд може призначити її розгляд у судовому засіданні з викликом сторін.

Суд, ознайомившись з матеріалами заяви про забезпечення позову та позовної заяви, не вбачає необхідності у наданні додаткових доказів та пояснень, а відтак, і існування виняткового випадку для призначення заяви до розгляду в судовому засіданні з викликом сторін.

В позовній заяві Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Насіння» стверджує, що між ним та Фермерським господарством «Любомир-МГ» було укладено договір поставки, на виконання умов якого ТзОВ «ТД «Насіння» поставило товар на загальну суму 4904236,09 грн, проте ФГ «Любомир-МГ» оплатило його лише частково в сумі 2764853,08 грн.

Предметом позовних вимог є стягнення 2030884,51 грн основної заборгованості, 309227,80 грн пені, 406176,90 грн штрафу та 30822,85 грн 3% річних. Загалом до стягнення заявлено 2777112,06 грн.

В заяві про забезпечення позову ТзОВ «ТД «Насіння» зазначає, що ФГ «Любомир-МГ» є сільськогосподарським товаровиробником, а особливістю ведення його господарської діяльності є циклічність і сезонність такої діяльності та отримання прибутку від реалізації врожаю, тобто джерелом розрахунку господарства з товариством за договором поставки мали б стати кошти, отримані відповідачем від реалізації врожаю в кінці 2019 року.

Заявник стверджує, що фермерське господарство систематично не виконує договірні зобов`язання з оплати вартості поставленого товару, на підтвердження чого заявник додав до заяви судові рішення про стягнення з відповідача заборгованості: рішення Господарського суду Львівської області від 10.09.2019 р. та від 21.12.2019 р. і рішення Господарського суду м.Києва від 23.12.2019 р.

Як вказує заявник, з даних Реєстру МВС вбачається, що відповідач 20.12.2019 р. придбав та поставив на облік автомобіль Porsche Cayenne 2019 року випуску, ціна якого в базовій комплектації складає від 2270050 грн.

Товариство вважає, що ФГ «Любомир-МГ» замість розрахунку з кредиторами, одним з яких є позивач, спрямовує отримані від реалізації врожаю 2019 року грошові кошти на придбання предметів розкоші – автомобіля люкс-класу вартістю понад 2 млн грн.

На переконання заявника, такі дії вказують на те, що, усвідомлюючи наявність значної заборгованості перед кредиторами, відповідач спрямовує грошові кошти на потреби, не пов`язані з веденням сільськогосподарської діяльності, і це свідчить про реальну перспективу того, що після винесення судового рішення про стягнення заборгованості може виявитись, що коштів на банківських рахунках відповідача недостатньо для виконання рішення, оскільки такі кошти були витрачені на предмети розкоші, у придбанні яких немає економічної раціональності та доцільності.

Заявник зазначає, що відсутність грошових коштів на банківських рахунках значно ускладнює виконання судового рішення, оскільки вимагає довготермінових дій та заходів з виявлення, розшуку, опису, арешту, оцінки та реалізації іншого майна для примусового виконання судового рішення, а тому з метою недопущення розтрати коштів, отриманих від реалізації врожаю 2019 року, заявник просить забезпечити позов шляхом накладення арешту на грошові кошти, що належать ФГ «Любомир-МГ», в межах ціни позову – 2777112,06 грн.

Розглянувши подану заяву, суд не вбачає підстав для вжиття заходів забезпечення позову з огляду на наступне.

Відповідно до ст.136 ГПК України, господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Згідно із ч.1 ст. 137 ГПК України, позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; 6) зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об`єкти інтелектуальної власності; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, господарський суд має оцінити обґрунтованість доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості та адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, які не є учасниками цього судового процесу.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Отже, умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, що має бути підтверджено доказами щодо наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Під час вирішення питання щодо забезпечення позову, обґрунтованість позову не досліджується, адже питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду заяви про забезпечення позову.

Як вбачається з матеріалів позовної заяви, предметом позову у даній справі є вимога позивача про стягнення з відповідача боргу за договором поставки, а також пені, штрафу та 3% річних за допущене прострочення оплати.

В заяві про забезпечення позову заявник просить суд накласти в межах розміру позовних вимог арешт на грошові кошти ФГ «Любомир-МГ» на рахунках в банківських установах

Разом з тим заявник у своїй заяві не навів жодних доказів наявності фактичних обставин, з якими він пов`язує застосування такого заходу забезпечення позову, підтверджень того, що поведінка відповідача свідчить про його небажання виконувати умови договору і сплачувати заборгованість, та достатнього обгрунтування своєму припущенню про те, що існує небезпека витрачання відповідачем всіх своїх коштів та подальшої неможливості виконання майбутнього рішення суду.

Суд вважає, що твердження заявника про циклічність отримання прибутку відповідачем, джерела і розмір доходу відповідача та впевненість заявника в тому, що фермерське господарство витратило кошти, які мали би бути спрямовані на погашення заборгованості перед товариством, не можуть братися до уваги, адже позивач не може володіти точною інформацією про вказані обставини, оскільки така інформація достеменно відома лише самому фермерському господарству як особі, що самостійно визначає напрями своєї діяльності, та на власний розсуд здійснює видатки за рахунок доходів та інших джерел, не заборонених законодавством.

З відомостей Єдиного державного реєстру судових рішень вбачається, що всі рішення судів про стягнення заборгованості з відповідача на користь його контрагентів, на які посилається заявник, були оскаржені ФГ «Любомир-МГ» та на даний час не набрали законної сили, а тому не можуть слугувати єдиним підтвердженням того, що господарство систематично не виконує зобов`язання з оплати вартості поставлених товарів.

Стосовно посилань заявника на спрямування господарством коштів на придбання ним предмету розкоші, не пов`язаного з веденням сільськогосподарської діяльності (автомобіля люкс-класу), у набутті якого немає економічної раціональності та доцільності, суд зазначає, що підприємницька діяльність, однією з форм якої є діяльність фермерських господарств, здійснюється, серед іншого, і на основі залучення матеріально-технічних, фінансових та інших видів ресурсів, використання яких не обмежено законом; комерційного розрахунку та власного комерційного ризику; вільного розпорядження прибутком, що залишається після сплати податків, зборів та інших платежів, передбачених законом. З огляду на це, купівля відповідачем автомобіля не повинна оцінюватись сторонньою особою на предмет її необхідності чи доцільності для господарюючого суб`єкта, а також не може слугувати єдиною підставою для вжиття заходів забезпечення позову за відсутності достатнього обгрунтування припущень про свідоме вчинення таких дій відповідачем з метою уникнення виконання зобов`язань чи вплив таких дій на можливу подальшу розтрату коштів.

Отже, на думку суду, позивачем не доведено, яким чином невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду в разі задоволення позову.

Крім того, як передбачено ч.4 ст.137 ГПК України, заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Співмірність передбачає співвіднесення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони вчиняти певні дії.

На переконання суду, накладення арешту на грошові кошти відповідача є неспівмірним щодо заявлених позовних вимог. Можливі негативні наслідки від вжиття таких заходів забезпечення позову у вигляді порушення права відповідача розпоряджатися своїми коштами є значнішими, ніж негативні наслідки, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з врахуванням того, що заявником не було доведено, що такі наслідки взагалі можуть настати.

Враховуючи все вищевикладене, суд дійшов висновку про необгрунтованість поданої заяви про забезпечення позову, а тому у її задоволенні необхідно відмовити.

Керуючись ст.ст. 136, 137, 140, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Відмовити у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Насіння» про забезпечення позову.

Ухвала набирає законної сили в порядку ст.235 ГПК України та може бути оскаржена до Західного апеляційного господарського суду в порядку та в строки, передбачені ст.ст. 254-257 ГПК України.

Суддя Гоменюк З.П.