Рішення № 87890431, 28.02.2020, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.02.2020 справа № 914/2518/19

Господарський суд Львівської області у складі судді Кидисюка Р.А. розглянув в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін справу

за позовом: Приватного акціонерного товариства «Сортнасіннєовоч-Львів», м. Львів

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Львівморепродукти», м. Львів

про: стягнення 130 000,00 грн безпідставно набутих грошових коштів

За участю представників сторін: не викликались

Судові процедури

На розгляд Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява Приватного акціонерного товариства «Сортнасіннєовоч-Львів» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Львівморепродукти» про стягнення 130000,00 грн безпідставно набутих грошових коштів.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями 04.12.2019 справу №914/2518/19 передано на розгляд судді Кидисюку Р.А.

Ухвалою суду від 09.12.2019 позовну заяву залишено без руху, позивачу встановлено 10-денний строк з дня вручення ухвали суду про залишення позовної заяви без руху для усунення позивачем зазначених в ухвалі недоліків шляхом подання заяви про усунення недоліків з долученням відповідних доказів на підтвердження.

Позивач у строк, встановлений ухвалою суду від 09.12.2019, усунув допущені недоліки позовної заяви шляхом подання заяви про усунення недоліків (вх.№54184/19 від 23.12.2019).

Ухвалою суду від 28.12.2019 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без судового засідання та без виклику сторін.

27.01.2020 до початку розгляду справи по суті на адресу суду надійшла заява вх.№223/20 про збільшення розміру позовних вимог, відповідно до якої позивач окрім суми основного боргу в розмірі 130000,00 грн просив суд стягнути з відповідача 26520,00 грн інфляційних нарахувань та 8783,00 грн 3 % річних.

Розглянувши заяву вх.№223/20 від 27.01.2020 про збільшення розміру позовних вимог, суд дійшов висновку, що вона є по суті заявою про зміну предмету позову, оскільки крім заявленої в позовній заяві вимоги про стягнення 130 000,00 грн безпідставно набутих грошових коштів, позивач заявляє нові вимоги про стягнення з відповідача 26 520,00 грн інфляційних нарахувань та 8 783,00 грн 3 % річних.

Відповідно до частини 2 статті 252 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

Частиною 3 статті 46 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що до закінчення підготовчого засідання позивач має право змінити предмет або підстави позову шляхом подання письмової заяви. У справі, що розглядається за правилами спрощеного позовного провадження, зміна предмета або підстав позову допускається не пізніше ніж за п`ять днів до початку першого судового засідання у справі.

Отже, по суті дана норма встановлює можливість зміни предмету або підстави позову до початку розгляду справи по суті, тобто, в загальному провадженні – до закінчення підготовчого засідання, а в спрощеному – не пізніше ніж за п`ять днів до початку першого судового засідання у справі, з якого власне починається розгляд справи по суті.

Оскільки розгляд справи здійснюється за правилами спрощеного позовного провадження без судового засідання та виклику сторін, позивач вправі змінити предмет або підстави позову не пізніше ніж за п`ять днів до початку розгляду справи по суті.

Стаття 118 Господарського процесуального кодексу України визначає наслідки пропуску процесуальних строків. Так, право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Позивач не звертався до суду із заявою про поновлення пропущеного строку на подання заяви про зміну предмету позову.

Провадження в даній справі відкрито за правилами спрощеного позовного провадження без судового засідання та виклику сторін, а розгляд справи по суті починається 28.01.2020.

Заява вх.№223/20 від 27.01.2020 про зміну предмету позову подана за один день до початку розгляду справи по суті, тобто з порушенням 5-денного строку до початку розгляду справи по суті (за аналогією – не пізніше ніж за п`ять днів до початку першого судового засідання у справі, що розглядається в порядку спрощеного провадження, з якого починається розгляд справи по суті).

Відтак, заява вх.№223/20 від 27.01.2020 про зміну предмету позову підлягає залишенню без розгляду.

Також, 27.01.2020 позивачем подано клопотання вх.№4358/20 про приєднання доказів до матеріалів справи, відповідно до якого просив долучити до матеріалів справи наступні докази: копію договору-анкети відкриття та обслуговування банківського рахунку №03457805201 від 02.08.2013, копію адвокатського запиту №85 від 27.12.2019 за вх.№56-3-03/681, копію відповіді АТ «Укрсиббанк» вих.№09/95680 від 28.12.2019 на вх.№85 від 27.12.2019, копію адресної сторони конверта зі штрихкодовим ідентифікатором №0530026492636, роздруківку інформації, розміщеної на вебсайті УДППЗ «Укрпошта» про стан пересилання поштового відправлення зі штрихкодовим ідентифікатором №0530026492636, копію запиту ПрАТ «Сортнасіннєовоч-Львів» №21/01/2020 від 21.01.2020, засвідчену АТ «Укрсиббанк» копію платіжного доручення №1472 від 30.11.2016, засвідчену АТ «Укрсиббанк» виписку з рахунку ПрАТ «Сортнасіннєовоч-Львів» про рух коштів 30.11.2016, докази надсилання вказаних документів відповідачу.

28.01.2020 представником відповідача подано заяву вх.№4415/20 про застосування наслідків спливу позовної давності, відповідно до якої відповідач просив суд застосувати наслідки спливу позовної давності до вимог позивача у справі та відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

12.02.2020 на адресу суду надійшло заперечення вх.№7779/20 проти заяви ТОВ «Львівморепродукти» про застосування наслідків спливу позовної давності, відповідно до якої позивач зазначив, що останнім днем строку позовної давності для звернення з позовною заявою про стягнення безпідставно набутих коштів, отриманих відповідачем 30.11.2016 є 02.12.2019. Позовна заява подана позивачем 02.12.2019 – в межах трьохрічного строку позовної давності.

Також, 12.02.2020 подано клопотання вх.№7780/20 про витребування доказів, відповідно до якого позивач просить суд витребувати в АТ «Укрсиббанк» належним чином засвідчені копії платіжного доручення №1472 від 30.11.2016 про переказ грошових коштів на рахунок ТОВ «Львівморепродукти» в сумі 130000,00 грн, виписки з рахунку ПрАТ «Сортнасіннєовоч-Львів» №26000457805200 про рух коштів 30.11.2016.

Суд відхиляє клопотання вх.№7780/20 від 12.02.2020 про витребування доказів, оскільки докази, які просить витребувати позивач, а саме: засвідчена АТ «Укрсиббанк» копія платіжного доручення №1472 від 30.11.2016 та засвідчена АТ «Укрсиббанк» виписка з рахунку ПрАТ «Сортнасіннєовоч-Львів» про рух коштів 30.11.2016, – знаходяться в матеріалах справи та були долучені згідно клопотання вх.№4358/20 від 27.01.2020 про приєднання доказів до матеріалів справи.

Позиція позивача

Позовні вимоги обґрунтовуються невиконанням відповідачем вимог позивача про повернення безпідставно набутих коштів в сумі 130 000,00 грн, сплачених згідно платіжного доручення №1472 від 30.11.2016 року. В графі «призначення платежу» платником зазначено «Поворотна фінансова допомога без ПДВ», однак договір поворотної фінансової допомоги між ПрАТ «Сортнасіннєовоч-Львів» та ТОВ «Львівморепродукти» не укладався. Відтак, позивач просить стягнути з відповідача 130 000,00 грн безпідставно набутих коштів.

Заперечення відповідача

Відповідач відзиву на позовну заяву не подав, як і доказів на спростування позиції позивача, про наявність таких не повідомив.

28.01.2020 представником відповідача подано заяву вх.№4415/20 про застосування наслідків спливу позовної давності, відповідно до якої відповідач просив суд застосувати наслідки спливу позовної давності до вимог ПАТ «Сортнасіннєовоч-Львів» про стягнення з ТОВ «Львівморепродукти» безпідставно набутих коштів в сумі 130 000,00 грн у справі №914/2518/19 та відмовити в задоволенні позову в повному обсязі, оскільки, на думку відповідача, останнім днем строку, з яким позивач міг звернутися до суду про стягнення з відповідача безпідставно набутих коштів є 29.11.2019, а позивачем подано даний позов до суду 03.12.2019, тобто, з пропуском трьохрічного строку звернення до суду.

Обставини справи

30.11.2016 Приватним акціонерним товариством «Сортнасіннєовоч-Львів» здійснено безготівковий переказ грошових коштів в сумі 130 000,00 грн (сто тридцять тисяч гривень) на банківський рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю «Львівморепродукти», що підтверджується платіжним дорученням №1472 від 30.11.2016 року.

В графі «призначення платежу» платником зазначено «Поворотна фінансова допомога буз ПДВ».

Договір поворотної фінансової допомоги між ПрАТ «Сортнасіннєовоч-Львів» та ТОВ «Львівморепродукти» не укладався.

З метою повернення грошових коштів ПрАТ «Сортнасіннєовоч-Львів» 14.07.2017 р. надіслано на адресу ТОВ «Львівморепродукти» (79035. Львівська обл.. м. Львів, вул. Липова Алея. буд. 5) вимогу про повернення грошових коштів від 13.07.2017 р. (поштове відправлення із штриховим кодовим ідентифікатором №7901906147672).

10.08.2017 р. ПрАТ «Сортнасіннєовоч-Львів» повторно надіслано на адресу ТОВ «Львівморепродукти» вимогу про повернення грошових коштів від 13.07.2017 р. (поштове відправлення із штриховим кодовим ідентифікатором №7901906526495).

Вищевказані поштові відправлення із вимогами про повернення грошових коштів від 13.07.2017 р. повернуто відділенням поштового зв`язку «Укрпошта» відправнику із зазначенням підстави: «за закінченням терміну зберігання».

З метою з`ясування причин невручення вищевказаних поштових відправлень, позивач звернувся із запитом від 09.10.2017 р. до Львівської дирекції Українського державного підприємства поштового зв`язку «Укрпошта».

Листом від 26.10.2017 р. №12-04-290 ЛД УДППЗ «Укрпошта» повідомила наступне.

Лист з оголошеною цінністю з рекомендованим повідомлення про вручення №7901906147672 прийняте до відділення поштового зв`язку Львів-19 14.07.2017 р. та переадресоване згідно з заявою до відділення поштового зв`язку Львів-24. Після надходження дане поштове відправлення доставлено за вказаною адресою одержувача та у зв`язку із відсутністю адресата залишено повідомлення форми 22. Вказане поштове відправлення повернуто адресату 31.07.2017 р. за закінченням терміну зберігання.

Лист з оголошеною цінністю з рекомендованим повідомленням про вручення №7901906526495 прийняте до пересилання у ВПЗ Львів-19 10.08.2017 р. та переадресоване згідно з заявою до відділення поштового зв`язку Львів-24. В день надходження вищезазначеного поштового відправлення до відділення зв`язку Львів-24 14.08.2017 р. листоношею відділення зв`язку повідомлено одержувача про надходження даного рекомендованого листа. Однак, не отримано останнім та повернуто адресату 28.08.2017 р. за закінченням терміну зберігання.

Докази, що свідчили б про укладення між сторонами Договору поворотної фінансової допомоги, як і докази повернення відповідачем позивачу 130 000,00 грн безпідставно набутих коштів в матеріалах справи відсутні.

Позиція суду

Статтею 1212 Цивільного Кодексу України визначено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про:

1) повернення виконаного за недійсним правочином;

2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння;

3) повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні;

4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Зобов`язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна, б) набуття або збереження за рахунок іншої особи, в) відсутність правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адміністративного акта, правочину або інших підстав, передбачених статтею 11 ЦК України).

Майно не може вважатися набутим чи збереженим без достатніх правових підстав, якщо це відбулося в незаборонений цивільним законодавством спосіб з метою забезпечення породження учасниками відповідних правовідносин у майбутньому певних цивільних прав та обов`язків, зокрема, внаслідок тих чи інших юридичних фактів, правомірних дій, які прямо передбачені частиною другою статті 11 ЦК України.

Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказiвцi закону, або суперечить меті правовiдношення i його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

Набуття чи збереження майна буде безпідставним не тільки за умови відсутності відповідної підстави з самого початку при набутті майна, а й тоді, коли первісно така підстава була, але у подальшому відпала.

Отже, для виникнення зобов`язання, передбаченого статтею 1212 ЦК України, важливим є сам факт безпідставного набуття або збереження, а не конкретна підстава, за якою це відбулося.

У разі, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, стаття 1212 ЦК України може бути застосована тільки після того, якщо така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена, або була відсутня взагалі (постанова Верховного Суду від 30.08.2018 у справі № 334/2517/16-ц).

Стаття 1046 Цивільного Кодексу України визначає, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до статті 1047 Цивільного Кодексу України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

За приписами статті 638 Цивільного Кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Матеріалами справи (засвідчена АТ «Укрсиббанк» копія платіжного доручення №1472 від 30.11.2016 та засвідчена АТ «Укрсиббанк» виписка з рахунку ПрАТ «Сортнасіннєовоч-Львів» про рух коштів 30.11.2016) підтверджено, що 30.11.2016 Приватним акціонерним товариством «Сортнасіннєовоч-Львів» здійснено безготівковий переказ грошових коштів в сумі 130 000,00 грн (сто тридцять тисяч гривень) на банківський рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю «Львівморепродукти».

Відповідач доказів повернення вказаних коштів позивачу не надав, як і доказів укладення між сторонами Договору поворотної фінансової допомоги.

З огляду на те, що ПрАТ «Сортнасіннєовоч-Львів» та ТОВ «Львівморепродукти» не укладено договору поворотної фінансової допомоги, сторони не досягли згоди з усіх істотних умов договору, грошові кошти в сумі 130000,00 грн є такими, що набуті ТОВ «Львівморепродукти» без достатніх правових підстав та згідно положень статті 1212 Цивільного Кодексу України підлягають поверненнню позивачу.

Відтак, ТОВ «Львівморепродукти» безпідставно набуло грошові кошти в сумі 130000,00 грн. та станом на дату звернення ПрАТ «Сортнасіннєовоч-Львів» із вказаним позовом не повернуло їх.

Що стосується заяви (вх.№4415/20 від 28.01.2020) про застосування наслідків спливу позовної давності, то слід зазначити наступне.

В обґрунтування заяви про застосування наслідків спливу позовної давності, представник відповідача зазначає, що позивач звернувся з позовом до господарського суду Львівської області з пропуском трьохрічного строку позовної давності, мотивуючи це наступним:

- початок перебігу позовної давності за вимогою про стягнення безпідставно набутих грошових коштів є момент їх безпідставного набуття – 30.11.2016 р.;

- позивач подав позов 03.12.2019 р. – з пропуском трьохрічного строку звернення з позовом.

Відповідно до частини 1 статті 261 Цивільного кодексу України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Згідно з частиною 5 статті 261 Цивільного кодексу України за зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Частиною 1 статті 1212 Цивільного Кодексу України встановлено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Так, 30.11.2016 Приватним акціонерним товариством «Сортнасіннєовоч-Львів» здійснено переказ грошових коштів в сумі 130 000,00 грн (сто тридцять тисяч гривень) на банківський рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю «Львівморепродукти», що підтверджується платіжним дорученням №1472 від 30.11.2016 року.

Відповідно до статті 253 Цивільного Кодексу України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Строк, що визначений роками, спливає у відповідні місяць та число останнього року строку. Якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день (частини 1, 5 статті 254 Цивільного Кодексу України).

Відтак, суд приймає до уваги твердження позивача, викладені в запереченні (вх.№7779/20 від 12.02.2020) проти заяви ТОВ «Львівморепродукти» про застосування наслідків спливу позовної давності.

З огляду на наведені положення Цивільного кодексу України, обов`язок відповідача з повернення безпідставно набутих грошових коштів виникає з наступного дня після отримання коштів, тобто, з 01.12.2016, відтак, першим днем строку позовної давності є – 01.12.2016, останній день строку позовної давності припадає на 01.12.2019. Оскільки останній день строку припадає на 01.12.2019 (неділя, вихідний день), то останній день строку переноситься на перший за ним робочий день.

Відтак, останнім днем строку позовної давності буде 02.12.2019 (понеділок).

З відмітки відділення поштового зв`язку на поштовому конверті, з яким надійшла позовна заява до суду, вбачається, що позивач звернувся з позовом до суду 02.12.2019 – в межах строку позовної давності.

На підтвердження зазначеного позивачем також долучено до заперечення копію опису вкладення у поштове відправлення з оголошеною цінністю з штрихкодовим ідентифікатором №7901908073471 з відбиткою календарного штемпеля про дату приймання поштового відправлення до пересилання « 02.12.19», копію накладної АТ «Укрпошта» з штрихкодовим ідентифікатором №7901908073471 із вказівкою на дату операції «Приймання» - 02.12.2019 та копію фіскального чека з штрихкодовим ідентифікатором №7901908073471 від 02.12.2019.

Відтак, наведені відповідачем в заяві (вх.№4415/20 від 28.01.2020) про застосування наслідків спливу позовної давності обставини не відповідають дійсності, а наслідки спливу позовної давності не підлягають застосуванню, оскільки позивач звернувся з позовною заявою до суду 02.12.2019 – в останній день строку позовної давності.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно ч. 1 ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до частин 1, 3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідач проти задоволення позову не заперечив, доказів повернення позивачу безпідставно набутих коштів чи спростування вимог позивача не подав, про наявність таких не повідомив.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про обґрунтованість вимог позивача про стягнення з відповідача 130000,00 грн безпідставно набутих коштів.

Судові витрати

За звернення до суду з позовною заявою майнового характеру позивачем сплачено судовий збір у розмірі 1 950,00 грн, що підтверджується долученою до матеріалів справи квитанцією MP_AB210881BMA_11445968 від 19.12.2019.

Пунктом 2 частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З огляду на викладене, витрати зі сплати 1950,00 грн судового збору слід покласти на відповідача.

Керуючись статтями 2, 12, 20, 73, 74, 76-80, 123, 129, 232, 233, 236-238, 240, 241, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Львівморепродукти» (79035, Львівська обл., місто Львів, ВУЛИЦЯ ЛИПОВА АЛЕЯ, будинок 5; ідентифікаційний код 25236666) на користь Приватного акціонерного товариства «Сортнасіннєовоч-Львів» (79058, Львівська обл., місто Львів, ПРОСПЕКТ В.ЧОРНОВОЛА, будинок 45 А, корпус 13; ідентифікаційний код 00492302) 130000,00 грн (сто тридцять тисяч гривень) безпідставно набутих коштів та 1950,00 грн (одна тисяча дев`ятсот двадцять одна гривня) судового збору.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржене в Західному апеляційному господарському суді в порядку, визначеному розділом IV Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складено 28.02.2020.

Суддя Кидисюк Р.А.