Рішення № 87890255, 19.02.2020, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 18/190/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.02.2020 справа № 908/3081/19

м. Запоріжжя Запорізької області

за позовом публічного акціонерного товариства “Запоріжжяобленерго” в особі виробничого структурного підрозділу Бердянського міськрайонного району електричних мереж (юридична адреса: 69035, м. Запоріжжя, вул. Сталеварів, 14; поштова адреса: 71101, Запорізька область, м. Бердянськ, пр. Західний, 25)

до відповідача приватного акціонерного товариства “Бердянське підприємство теплових мереж” (71100, Запорізька область, м. Бердянськ, вул. Морська (колишня Мазіна), 65/97)

про стягнення 34222,93 грн.

господарський суд Запорізької області у складі судді Левкут В.В.

при секретарі судового засідання Непомнящій Н.П.

учасники справи:

від позивача: Капуста А.М., довіреність № 19 від 01.01.2020

від відповідача: Дігтяренко В.С., довіреність № б/н від 03.01.2020

Публічне акціонерне товариство “Запоріжжяобленерго” в особі виробничого структурного підрозділу Бердянського міськрайонного району електричних мереж звернулось до господарського суду Запорізької області з позовом про стягнення з приватного акціонерного товариства “Бердянське підприємство теплових мереж” 88974,43 грн., які складаються з: 43420,03 грн. пені, 4431,48 грн. 3% річних та 41122,92 грн. інфляційних втрат.

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 31.10.2019 справу № 908/3081/19 передано на розгляд судді Носівець В.В. (після зміни прізвища – Левкут В.В.).

Ухвалою суду від 25.11.2019 після усунення позивачем недоліків, які зумовили залишення позову без руху, відкрито спрощене позовне провадження у справі №908/3081/19, присвоєно справі номер провадження 18/190/19, судове засідання з розгляду справи по суті призначено на 10.12.2019; розгляд справи відкладався на 21.01.2020.

Ухвалою від 21.01.2020 вирішено розглядати справу за правилами загального позовного провадження, судове засідання 21.01.2020 замінено підготовчим засіданням, відкладено підготовче засідання на 19.02.2020.

В судовому засіданні 19.02.2020, за письмовою згодою представників всіх учасників справи, суд перейшов до розгляду справи по суті та оголосив вступну та резолютивну частини рішення.

Представник позивача позовні вимоги підтримав з урахуванням поданої заяви про зменшення розміру позовних вимог.

В своїй заяві позивач, вказавши на подання нового розрахунку пені, просив зменшити розмір позовних вимог та стягнути з відповідача 8983,88 грн. пені, 4431,48 грн. 3% річних та 20807,57 грн. інфляційних втрат.

Відповідно до ст. 46 ГПК України позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог - до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження;

Заява позивача про зміну розміру позовних вимог подана до закінчення підготовчого засідання, не порушує інтересів інших осіб, тому прийнята судом до розгляду.

Розглядаються вимоги про стягнення з відповідача 8983,88 грн. пені, 4431,48 грн. 3% річних та 20807,57 грн. інфляційних втрат.

Також позивачем 10.02.2020 направлено на адресу суду заперечення щодо поданого відповідачем клопотання про зменшення розміру пені. Заперечення подані позивачем у визначений судом строк.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на те, що господарські відносини сторін врегульовані договором про постачання електричної енергії № 15 від 15.10.2003, за умовами якого споживач зобов`язався оплачувати позивачу вартість електричної енергії згідно з умовами договору та п. 10 додатка № 4 «Порядок розрахунків за активну електричну енергію». В порушення умов договору відповідач не виконав належним чином свої зобов`язання щодо дотримання строків оплати, а саме: у жовтні, листопаді 2016 року, листопаді 2017 року, січні, листопаді 2018 року рахунки за спожиту електроенергію та за послуги з компенсації перетікання реактивної енергії споживачем сплачено з затриманням. Порушення відповідачем взятих на себе зобов`язань, за доводами позивача, є підставою для покладення на нього відповідальності у вигляді пені, 3% річних та інфляційних втрат. Посилаючись на приписи ст.ст. 526, 527, 530, 610-611, 625, 629 ЦК України, ст.ст. 193, 232 ГК України, позивач просив позов задовольнити.

Відповідач у відзиві на позов не погодився з пред`явленими вимогами про стягнення інфляційних втрат та зазначив, що позивачем при здійсненні розрахунків не враховані рекомендації Верховного Суду та період нарахування визначено починаючи з місяця, в якому виникло прострочення, та застосовано індекс інфляції за неповні місяці прострочення. Просив у задоволенні позовної вимоги про стягнення інфляційних втрат відмовити.

Також 11.12.2019 відповідачем подано клопотання про зменшення розміру пені, в якому відповідач, посилаючись на особливості господарської діяльності підприємства, яке є єдиним надавачем послуг з теплопостачання у м. Бердянськ, наявність значної заборгованості перед відповідачем з боку населення та бюджетних установ, на встановлений державою порядок розрахунків через спеціальні рахунки, вказав на відсутність його вини у допущеному порушенні та просив зменшити розмір пені на 50%.

Від позивача 23.12.2019 надійшла відповідь на відзив, в якій позивач не погодився з доводами відповідача щодо відсутності підстав для нарахування індексу інфляції та надав перерахунок інфляційних втрат, згідно з яким розмір інфляційних втрат за загальний період з 01.11.2016 по 01.12.2018 складає 20807,57 грн.

У судовому засіданні 21.01.2020 представник відповідача подав клопотання про застосування позовної давності до вимог про стягнення пені.

В направленій на адресу суду 10.02.2020 заяві відповідач вказав, що позовна заява подана після спливу строку на звернення до суду з вимогою про стягнення пені, просив суд застосувати позовну давність до вимог про стягнення пені.

Крім того відповідачем подано клопотання про долучення документа до матеріалів справи, а саме: звіт про оплату населенням житлово-комунальних послуг та електроенергії за грудень 2019 року. Клопотання судом задоволено, документ долучено до матеріалів справи.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

Відкритим акціонерним товариством “Запоріжжяобленерго” (постачальник електричної енергії) в особі БМРЕМ та закритим акціонерним товариством “Бердянське підприємство теплових мереж” (споживач) 15.10.2003 укладено договір про постачання електричної енергії № 15 (надалі – Договір), відповідно до умов якого постачальник електричної енергії продає електричну енергію споживачу, а споживач оплачує постачальнику електричної енергії її вартість та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору та додатками до договору, що є його невід`ємними частинами (розділ 1 Договору).

Згідно з п. 2.3.3 Договору споживач зобов`язався оплачувати постачальнику електричної енергії вартість електричної енергії згідно з умовами додатків № 4 «Порядок розрахунків за активну електричну енергію» та № 5 «Графік зняття показів розрахункових засобів обліку електричної енергії».

Згідно з п. 2.2.4 Договору споживач зобов`язався здійснювати оплату за послуги з компенсації перетікання реактивної електричної енергії між електромережею постачальника електричної енергії та електроустановками споживача згідно додатком № 6 «Порядок розрахунків за надання послуг з компенсації перетікання реактивної енергії».

Відповідно до п. 10 додатка № 4 до договору (в редакції додаткової угоди № 1 від 22.02.2016) споживач зобов`язаний у термін, що не перевищує 5 операційних днів з дня отримання рахунка, здійснити оплату рахунка, що направляється йому постачальником електричної енергії.

З матеріалів справи вбачається та підтверджується сторонами, що відповідач рахунки за жовтень, листопад 2016 року, листопад 2017 року, січень, листопад 2018 року оплатив повністю, однак, не всі оплати проведено у визначений договором строк, а саме:

- у жовтні 2016 року відповідно до рапорту про спожиту активну енергію за жовтень 2016 року відповідачем спожито активної електричної енергії 721619 кВт/год. на суму 1705820,74 грн. На оплату відповідачу виставлено рахунок № 15/10а від 01.11.2016. Кінцевий термін оплати по рахунку – 08.11.2016. Рахунок сплачений з затриманням: 23.11.2016 в розмірі 500000,00 грн., 29.11.2016 в розмірі 140000,00 грн., 06.12.2016 в розмірі 1065820,74 грн.

- у жовтні 2016 року відповідно до акту про спожиту за розрахунковий період реактивну енергію за жовтень 2016 року відповідачем спожито реактивної електроенергії на суму 49031,47 грн. На оплату відповідачу виставлено рахунок № 15/10р від 01.11.2016. Кінцевий термін оплати по рахунку – 08.11.2016. Рахунок сплачений з затриманням: 16.12.2016 в розмірі 49031,47 грн.

- у листопаді 2016 року відповідно до рапорту про спожиту активну енергію за листопад 2016 року відповідачем спожито активної електричної енергії 1414722 кВт/год. на суму 3344233,04 грн. На оплату відповідачу виставлено рахунок № 15/11а від 01.12.2016. Кінцевий термін оплати по рахунку – 08.12.2016. Рахунок сплачений з затриманням: 06.12.2016 в розмірі 2885200,00 грн., 16.12.2016 в розмірі 459033,04 грн.

- у листопаді 2016 року відповідно до акту про спожиту за розрахунковий період реактивну енергію за листопад 2016 року відповідачем спожито реактивної електроенергії на суму 100182,44 грн. На оплату відповідачу виставлено рахунок № 15/11р від 01.12.2016. Кінцевий термін оплати по рахунку – 08.12.2016. Рахунок сплачений з затриманням: 19.12.2016 в розмірі 100182,44 грн.

- у листопаді 2017 року відповідно до рапорту про спожиту активну енергію за листопад 2017 року відповідачем спожито активної електричної енергії 1379819 кВт/год. на суму 2973918,36 грн. На оплату відповідачу виставлено рахунок № 15/11а від 30.11.2017. Кінцевий термін оплати по рахунку – 08.12.2017. Рахунок сплачений з затриманням: 22.08.2017 сплачено 2000000,00 грн., з якої 1035708,46 грн. віднесено на погашення рахунка № 15/11а; 21.11.2017 в розмірі 300000,00 грн.; 22.11.2017 в розмірі 350000,00 грн.; 23.11.2017 в розмірі 350000,00 грн.; 05.12.2017 в розмірі 300000,00 грн.: 06.12.2017 в розмірі 200000,00 грн.; 07.12.2017 в розмірі 238000,00 грн.; 08.12.2017 в розмірі 100000,00 грн.

- у січні 2018 року відповідно до акту про спожиту за розрахунковий період реактивну енергію за січень 2018 року відповідачем спожито реактивної електроенергії на суму 122710,91 грн. На оплату відповідачу виставлено рахунок № 15/1р від 31.01.2018. Кінцевий термін оплати по рахунку – 08.02.2018. Рахунок сплачений з затриманням: 14.02.2018 в розмірі 122710,91 грн.

- у листопаді 2018 року відповідно до рапорту про спожиту активну енергію за листопад 2018 року відповідачем спожито активної електричної енергії 1598827 кВт/год. на суму 4112234,21 грн. На оплату відповідачу виставлено рахунок № 15/11а від 30.11.2018. Кінцевий термін оплати по рахунку – 10.12.2018. За рахунком вчасно проведено платежі оплатами на суму 1770934,25 грн., 400000,00 грн., 400000,00 грн., 400000,00 грн., 578469,91 грн. З затриманням сплачено: 26.12.2018 в розмірі 488806,95 грн., 04.01.2018 в розмірі 7402310 грн.

Неналежне виконання відповідачем зобов`язання щодо дотримання строків оплати вартості активної електроенергії та послуг з компенсації перетікання реактивної електроенергії стало підставою для звернення позивача до суду за захистом своїх порушених прав та інтересів.

Проаналізувавши норми чинного законодавства, оцінивши докази, суд визнав позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно з ч.ч. 2, 3 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: договори та інші правочини… Цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.

Аналогічні положення містить ст. 174 Господарського кодексу України.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Господарські взаємовідносини сторін врегульовано договором про постачання електричної енергії № 15 від 15.10.2003.

Згідно з ч. 1 ст. 275 ГК України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов`язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Частинами 6 та 7 статті 276 ГК України закріплено, що розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється, як правило, у формі попередньої оплати. За погодженням сторін можуть застосовуватися планові платежі з наступним перерахунком або оплата, що провадиться за фактично відпущену енергію.

Статтею 629 Цивільного кодексу України визначено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно зі статтями 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

В силу приписів ст. 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Матеріалами справи підтверджується, що отримані від позивача рахунки на оплату активної електричної енергії та послуг з компенсації реактивної електроенергії у жовтні, листопаді 2016 року, листопаді 2017 року, січні, листопаді 2018 року сплачені, проте, з простроченням визначеного договором строку (5 операційних днів з дня отримання рахунку).

Частиною 1 ст. 75 ГПК України передбачено, що обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованих підстав вважати їх недостовірними або визнаними у зв`язку з примусом. Обставини, які визнаються учасниками справи, можуть бути зазначені в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.

Зважаючи на те, що відповідачем суми визначених у розрахункових періодах позивачем оплат та здійснення оплат рахунків з затриманням не заперечується, а також відсутність у суду сумнівів щодо достовірності обставин справи, суд дійшов висновку, що визнані учасниками справи обставини, не потребують додаткового доведення.

Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

На особу, яка допустила неналежне виконання зобов`язання, покладаються додаткові юридичні обов`язки, в тому числі передбачені статтями 611, 625 ЦК України.

Відповідно до положень ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно із ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Статтею 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно з ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Згідно зі ст. 1 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань” (далі – Закон) платники коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню у розмірі, що встановлюється за згодою сторін. При цьому, статтею 3 Закону встановлено, що розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Сторонами в пункті 4.2.1 Договору узгоджено, що за недотримання термінів сплати рахунків або платіжних вимог-доручень за активну електроенергію (п. 7 додатка № 4 «Порядок розрахунків») та за надання послуг з компенсації перетікання реактивної енергії (п. 7 додатка № 6 «Порядок розрахунків за надання послуг з компенсації перетікання електроенергії»), споживач сплачує Постачальникові електричної енергії пеню за весь період часу, протягом якого не виконано зобов`язання по сплаті, в розмірі 0,5% від суми платежу за кожний день прострочення (але не більше подвійної облікової ставки НБУ що діяла в період нарахування пені) по день фактичної оплати.

З урахуванням прийнятої судом заяви про зменшення розміру позовних вимог, позивачем нараховано 8983,88 грн. пені за загальний період з 11.12.2018 по 03.01.2019.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені за загальний період з 11.12.2018 по 03.01.2019 за допомогою юридичної інформаційно-пошукової системи “Законодавство”, виходячи з простроченої сплати вартості електроенергії за рахунком № 15/11а від 30.11.2018, суд встановив, що розрахунок є правильним та таким, що відповідає вимогам чинного законодавства. Вимоги про стягнення пені задовольняються судом у заявленій позивачем сумі.

Відповідачем заявлено клопотання про застосування наслідків спливу позовної давності до вимог про стягнення пені, нарахованої за несвоєчасне виконання зобов`язань з оплати електричної енергії, спожитої протягом спірного періоду, та відмову в задоволенні позовних вимог в цій частині.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 258 Цивільного кодексу України до вимог про стягнення пені застосовується позовна давність в один рік.

Частиною 1 ст. 259 Цивільного кодексу України передбачено, що позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі.

В договорі про постачання електричної енергії № 15 від 15.10.2003 умови про строк позовної давності відсутні. Отже, до спірних правовідносин застосовується встановлений законодавством спеціальний строк позовної давності для стягнення пені в один рік.

Згідно з ч. 4 ст. 267 Цивільного кодексу України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

З урахуванням прийнятої судом заяви про зменшення розміру позовних вимог, позивачем заявлено до стягнення пеню в межах позовної давності. Позивач звернувся до суду з позовом 30.10.2019 (згідно з календарним штемпелем поштового відділення зв`язку на конверті).

Отже, в межах позовної давності може бути стягнута пеня, нарахована в період з 30.10.2018 по 30.10.2019.

Позивачем заявлено до стягнення пеню, нараховану за період з 11.12.2018 по 03.01.2019, тобто в межах позовної давності.

Частиною 2 ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних за загальний період з 09.11.2016 по 31.01.2019 за допомогою юридичної інформаційно-пошукової системи “Законодавство”, виходячи з простроченої сплати вартості електроенергії та послуг з компенсації перетікання реактивної енергії за кожним окремо рахунком, суд встановив, що розрахунок є правильним та таким, що відповідає вимогам чинного законодавства. Вимога про стягнення з відповідача 4431,48 грн. 3% заявлена правомірно та підлягає задоволенню.

При перевірці розрахунку позивача за вимогою про стягнення втрат від інфляції суд виходив з наступного:

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому, в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

У застосуванні індексації можуть враховуватися рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, викладені в листі Верховного Суду України від 03.04.1997 № 62-97р, в якому зазначено, що при застосуванні індексу інфляції потрібно мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць, тому умовно необхідно вважати, що сума, внесена за період з 1 по 15 число відповідного місяця, наприклад, травня, індексується за період з врахуванням травня, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця - червня.

Перевіривши розрахунок інфляційних втрат, наданий позивачем до відповіді на відзив (з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог), за допомогою юридичної інформаційно-пошукової системи «Законодавство», враховуючи період нарахування: листопад 2016 року по рахунках № 145/10а та № 15/10р від 31.10.2016 та № 15/11а від 30.11.2018, суд встановив, що втрати від інфляції не підлягають стягненню.

Суд відзначає, що базою для нарахування розміру боргу з урахуванням індексу інфляції є сума основного боргу не обтяжена додатковими нарахуваннями, яка існує на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, а у випадку її часткового погашення - лише залишкова сума основного боргу на останній день місяця, у якому здійснено платіж. Періодом, на який розраховуються інфляційні втрати, є період прострочення, починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція (дефляція).

При цьому, індекс інфляції нараховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць.

Невиконання грошового зобов`язання є триваючим правопорушенням, розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається за прострочення, що триває повний місяць, поки існує борг, та може бути визначено з урахуванням положень Закону України “Про індексацію грошових доходів населення” у наступному місяці.

Отже, якщо прострочення відповідачем виконання зобов`язання з оплати становить менше місяця, то в такому випадку виключається застосування до відповідача відповідальності, передбаченої ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, у вигляді стягнення інфляційних втрат за такий місяць.

Як вбачається із наданого позивачем розрахунку інфляційних втрат, таке нарахування здійснюється позивачем за період листопад 2016 року, в якому мали бути здійснені платежі по рахунках від 31.10.2016 (08.11.2016), в той час як нарахування інфляційних втрат повинно здійснюватись з наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, тобто з грудня 2016 року. Зазначені рахунки станом на 06.12.2016 сплачені повністю. Інфляційні втрати за рахунком № 15/11а від 30.11.2018 нараховані аналогічно, за період грудень 2018 року, строк оплати по рахунку 10.12.2018, отже, можливе нарахування інфляційних втрат починаючи з січня 2019 року. Заборгованість за цим рахунком погашена 04.01.2019.

З урахуванням наведеного, у задоволенні вимог про стягнення 20807,57 грн. інфляційних втрат слід відмовити, як заявлених необґрунтовано.

Відповідно до ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на не вчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину не вчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів (ст. 74 ГПК України).

Відповідач визнані судом обґрунтованими позовні вимоги не спростував, доказів, які могли б свідчити про належне виконання умов Договору щодо своєчасної оплати рахунків не надав.

Таким чином, дослідивши матеріали справи та надані учасниками справи докази, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, а саме: в частині стягнення з відповідача 8983,88 грн. пені та 4431,48 грн. 3% річних. В решті заявлених вимог (20807,57 грн. інфляційних втрат) суд відмовляє в позові через необґрунтованість.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на обидві сторони пропорційно розміру визнаних судом обґрунтованими позовних вимог шляхом стягнення з відповідача на користь позивача 753,03 грн. судового збору.

Розглянувши клопотання відповідача про зменшення розміру пені, проаналізувавши матеріали та обставини справи, суд дійшов висновку про відсутність підстав для його задоволення, виходячи з наступного.

За приписами ч. 1 ст. 233 ГК України суд має право зменшити розмір санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Згідно ч. 3 ст. 551 ЦК України, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. При цьому відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника.

Вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен з`ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступінь виконання зобов`язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення у виконанні зобов`язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.

Зі змісту вищезазначених норм вбачається, що зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, тому він, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку підстав, за яких можливе її зменшення.

Одночасно, в чинному законодавстві України відсутній вичерпний перелік виняткових випадків, за наявності яких господарським судом може бути зменшено неустойку.

Правовий аналіз названих статей свідчить, що вони не є імперативними та застосовуються за визначених умов на розсуд суду, при цьому повинні враховуватись певні обставини, які в своїй сукупності утворюють винятковість.

Отже, вказане питання вирішується судом з урахуванням приписів ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

При вирішенні питання про можливість зменшення неустойки, суд бере до уваги майновий стан сторін і оцінює співвідношення розміру заявлених штрафних санкцій, зокрема, із розміром збитків кредитора, враховує інтереси обох сторін.

В обґрунтування клопотання про зменшення розміру пені до 50% відповідач посилається на тяжкий фінансовий стан підприємства та те, що прострочення оплати заборгованості сталось через об`єктивні причини. Вказав на особливості господарської діяльності підприємства, яке є єдиним надавачем послуг з теплопостачання у м. Бердянськ, наявність значної заборгованості перед відповідачем з боку населення та бюджетних установ, на встановлений державою порядок розрахунків через спеціальні рахунки та на відсутність його вини у допущеному порушенні.

Враховуючи положення ст.ст. 74, 76-80, 236 ГПК України, судове рішення повинно містити обґрунтовану оцінку того, чи є таким випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, ступеню виконання зобов`язання, причини неналежного виконання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної пені таким наслідкам, поведінки винної сторони тощо, з викладенням відповідних обставин.

Судом встановлено, що з урахуванням прийнятої судом заяви про зменшення розміру позовних вимог, пеню заявлено в сумі 8983,88 грн. в межах позовної давності за простроченим платежем за рахунком № 15/11а від 30.11.2018 на суму 4112234,21 грн.

Отже, враховуючи приписи ст. 551 ЦК України, ст. 233 ГК України, суд визнав, що вимоги про стягнення пені є співрозмірними між фактичним порушенням та його наслідками, тому у клопотанні відповідача про зменшення розміру пені суд відмовляє.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 42, 46, 74, 76-80, 129, 183, 233, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з приватного акціонерного товариства “Бердянське підприємство теплових мереж” (71100, Запорізька область, м. Бердянськ, вул. Морська (колишня Мазіна), 65/97, ідентифікаційний код 05541120) на користь публічного акціонерного товариства “Запоріжжяобленерго” в особі виробничого структурного підрозділу Бердянського міськрайонного району електричних мереж (юридична адреса: 69035, м.Запоріжжя, вул. Сталеварів, 14; поштова адреса: 71101, Запорізька область, м.Бердянськ, пр. Західний, 25, ідентифікаційний код 00130926) 8983,88 грн. (вісім тисяч дев`ятсот вісімдесят три грн. 88 коп.) пені, 4431,48 грн. (чотири тисячі чотириста тридцять одну грн. 48 коп.) 3% річних та 753,03 грн. (сімсот п`ятдесят три грн. 03 коп.) судового збору. Видати наказ.

3. В іншій частині позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до п. 17.5 Перехідних положень ГПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Повне рішення оформлено і підписано у відповідності до вимог ст.ст. 240, 241 ГПК України 27.02.2020.

Суддя В.В. Левкут