Ухвала суду № 87889945, 26.02.2020, Господарський суд Волинської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10

E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885

УХВАЛА

26 лютого 2020 року Справа № 903/129/18 Суддя Господарського суду Волинської області Костюк С.В., розглянувши матеріали за скаргою Фізичної особи-підприємця Дармовиса Сергія Анатолійовича на дії державного виконавця Луцького РВ ДВС Головного ТУЮ у Волинській області

у справі № 903/129/18

за позовом заступника прокурора Волинської області в інтересах держави в особі Городищенської сільської ради Луцького району Волинської області

до відповідача: Фізичної особи-підприємця Дармовиса Сергія Анатолійовича

про зобов`язання повернути земельну ділянку водного фонду,

встановив:

20.01.2020 Фізична особа-підприємець Дармовис Сергій Анатолійович звернувся до суду із скаргою на дії державного виконавця (вх.№01-52/4/20) Луцького районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Волинській області в якій просить визнати протиправними дії державного виконавця Будь С. Л. щодо складання актів державного виконавця від 10.06.2019 та від 05.07.2019.

Ухвалою суду від 20.01.2020 відкладено вирішення питання про прийняття скарги ФОП Дармовиса Сергія Анатолійовича на дії старшого державного виконавця Луцького РВ ДВС Головного ТУЮ у Волинській області до повернення справи з апеляційної інстанції.

21.02.2020 на адресу Господарського суду Волинської області повернуто справу № 903/129/18.

Дослідивши матеріали даної справи, проаналізувавши положення чинного господарського процесуального законодавства України та вимоги Закону України «Про виконавче провадження», суд дійшов висновку про залишення скарги від 20.01.2020 Фізичної особи-підприємця Дармовиса Сергія Анатолійовича на дії державного виконавця органу державної виконавчої служби без розгляду з огляду на наступне.

У поданій скарзі ФОП Дармовис С. А. вказує, що про оскаржувані акти державного виконавця скаржник дізнався 09.01.2020 із матеріалів кримінального провадження.

Порядок оскарження рішень, дій або бездіяльності державного виконавця та інших посадових осіб органів ДВС передбачено частинами першою та п`ятою статті 74 Закону України від 02.06.2016 № 1404-VIII «Про виконавче провадження». Згідно з даними нормами рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів ДВС щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом. Рішення та дії виконавця, посадових осіб органів ДВС щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені протягом 10 робочих днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи законних інтересів.

Положення ГПК України, який набрав чинності з 15.12.2017, щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу ДВС або приватного виконавця під час виконання судового рішення передбачають вчинення таких дій у строки, що обчислюються не в робочих, а календарних днях.

Так, згідно зі статтею 339 ГПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду зі скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу ДВС або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права. Одночасно підпунктом «а» частини першої статті 341 ГПК України встановлено, що відповідну скаргу може бути подано до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права.

Конституційний Суд України у Рішенні від 07.07.1998 № 11-рп/98 у справі щодо офіційного тлумачення частин другої і третьої статті 84 та частин другої і четвертої статті 94 Конституції України (справа щодо порядку голосування та повторного розгляду законів Верховною Радою України) зазначив: «Термін «дні», якщо він вживається у зазначених правових актах без застережень, означає лише календарні дні.

З огляду на встановлений статтею 115 ГПК України порядок обчислення процесуальних строків зазначений десятиденний строк підлягає обчисленню в календарних днях. Такий порядок обчислення строків є єдиним для всіх норм ГПК України та застосовується й у інших процесуальних кодексах України.

Таким чином, існують два законодавчі акти однакової юридичної сили, які встановлюють неоднаковий строк для оскарження дій державного виконавця щодо виконання судового рішення.

Великою Палатою Верховного Суду щодо застосування вищевказаних правових норм (щодо їх співвідношення як загальної і спеціальної) у спірних правовідносинах зазначено, що згідно із частиною першою статті 3 ГПК України судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, законів України «Про міжнародне приватне право», «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Отже, за змістом цієї норми при здійсненні судочинства господарський суд керується положеннями ГПК України, а не Законом України «Про виконавче провадження».

ГПК України регулює порядок оскарження саме до господарського суду дій державного виконавця, на виконанні якого перебуває судове рішення цього суду. Право на звернення зі скаргою і порядок її розгляду та постановлення ухвали пов`язані з наявністю ухваленого за правилами ГПК України судового рішення та з його примусовим виконанням. Відповідні положення вміщено у розділі VI цього Кодексу «Судовий контроль за виконанням судових рішень».

Стаття 74 Закону України «Про виконавче провадження» регулює оскарження дій державного виконавця не тільки до суду, а й до інших органів. Так, відповідно до частини третьої статті 74 зазначеного Закону рішення, дії або бездіяльність державного виконавця також можуть бути оскаржені стягувачем та іншими учасниками виконавчого провадження (крім боржника) до начальника відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець. Рішення, дії та бездіяльність начальника відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, можуть бути оскаржені до керівника органу державної виконавчої служби вищого рівня.

Стаття 74 Закону України «Про виконавче провадження» регулює відносини з оскарження рішень, дій або бездіяльності виконавців при виконанні не тільки судових рішень, але й інших виконавчих документів. Так, у частині першій статті 3 цього Закону серед інших виконавчих документів, примусове виконання яких здійснюється ДВС, перераховано: виконавчі написи нотаріусів; посвідчення комісій по трудових спорах, що видаються на підставі відповідних рішень таких комісій; постанови державних виконавців про стягнення виконавчого збору, постанови державних виконавців чи приватних виконавців про стягнення витрат виконавчого провадження, про накладення штрафу, постанови приватних виконавців про стягнення основної винагороди; постанови органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених законом; рішення інших державних органів та рішень Національного банку України, які законом визнані виконавчими документами; рішення Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) з урахуванням особливостей, передбачених Законом України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», а також рішень інших міжнародних юрисдикційних органів у випадках, передбачених міжнародним договором України; рішення (постанов) суб`єктів державного фінансового моніторингу (їх уповноважених посадових осіб), якщо їх виконання за законом покладено на органи та осіб, які здійснюють примусове виконання рішень (пункти 3-9).

Таким чином, стаття 74 Закону України «Про виконавче провадження» є загальною нормою по відношенню до статей 339-341 ГПК України, адже застосовується до більш широкого кола відносин: 1) відносин, які виникають при оскарженні дій щодо виконання будь-якого виконавчого документа, а не тільки рішення суду; 2) відносин, які виникають при оскарженні дій державного виконавця не тільки до суду, але й до органів ДВС.

У даній справі ФОП Дармовис С. А. звернувся до суду із пропуском десятиденного строку, встановленого пунктом «а» частини першої статті 341 Господарського процесуального кодексу України, який є основним нормативним актом, який регулює здійснення судочинства господарськими судами і відповідно визначає процесуальний порядок звернення з такими скаргами та їх розгляду судом.

За правилами статей 113, 115, 119 ГПК України строки, в межах яких вчиняються процесуальні дії, встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені, - встановлюються судом. Строки, встановлені законом або судом, обчислюються роками, місяцями і днями, а також можуть визначатися вказівкою на подію, яка повинна неминуче настати. Суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, установлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом установлено неможливість такого поновлення.

Відповідно до частини другої статті 341 ГПК України пропущений з поважних причин строк для подання скарги на дії органів ДВС може бути поновлено судом.

За змістом ст. 118 ГПК України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Хоча частина 5 статті 74 Закону України «Про виконавче провадження» і створює більш сприятливі умови для скаржника, але з огляду на передбачену частиною 2 статті 341 ГПК України можливість поновлення судом пропущеного строку для подання такої скарги, скаржник не позбавлений права на захист його інтересів у разі звернення до суду зі скаргою з пропуском встановленого строку за умови подання обґрунтованого клопотання про поновлення такого строку.

Відтак суд наголошує, що у разі звернення учасника виконавчого провадження (будь то стягувач чи боржник) поза межами 10-денного строку, встановленого нормами господарського процесуального законодавства для оскарження дій та рішень державних виконавців, такий учасник не позбавляється права на захист його порушеного права за умови подання клопотання про поновлення пропущеного строку із зазначенням причин такого пропуску та визнання судом причин пропуску цього строку поважними.

Судом встановлено, що при зверненні до суду 20.01.2020 зі скаргою з порушенням строку, визначеного статтею 341 ГПК України, відповідачем - ФОП Дармовисом С. А. не подано клопотання про поновлення цього строку, а твердження в частині того, що про оскаржувані акти скаржник дізнався лише 09.01.2020 спростовується актом від 10.06.2019 в якому наявний підпис ФОП Дармовиса С. А.

Враховуючи вищезазначене скарга відповідача, за приписами частини другої статті 118 ГПК України підлягає залишенню без розгляду.

Керуючись статтями 113, 115, 118, 119, 234, 235, 255, 339-343 Господарського процесуального кодексу України, суд,-

ухвалив:

скаргу Фізичної особи-підприємця Дармовиса Сергія Анатолійовича про визнання протиправними дій державного виконавця Луцького РВ ДВС Головного ТУЮ у Волинській області щодо складання актів від 10.06.2019 та 05.07.2019 залишити без розгляду.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена в порядку та строки, передбачені статтями 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвала підписана 26.02.2020.

Суддя С. В. Костюк