Рішення № 87889437, 17.02.2020, Пересипський районний суд міста Одеси (до 25.04.2025 - Суворовський районний суд м. Одеси)

Справа № 523/12903/19

Провадження №2/523/1716/20

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" лютого 2020 р. м.Одеса

Суворовський районний суд м.Одеси у складі:

головуючого судді - Дяченко В.Г.,

за участю секретаря судового засідання - Мица А.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до державного реєстратора Крижанівської сільської ради Лиманського району Одеської області Іванова Ігоря Володимировича, за участю третьої особи - товариство з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект» про визнання неправомірним та скасування запису про право власності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з вимогою про визнання неправомірним та скасування запису №21265641 про право власності на майно, вчиненого державним реєстратором Івановим Ігорем Володимировичем 30.06.2017 року, на підставі Рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень №36021421 від 06.07.2017 року.

Позов мотивується тим, що позивачу про оспорюваний запис стало відомо 25.10.2018 року підчас його виселення з власної квартири працівниками ТОВ «Кей-Колект».

Квартира АДРЕСА_1 є власністю позивача на підставі договору купівлі-продажу від 10.11.2006 року.

Вказана квартира є предметом договору іпотеки ВЕС №815820 від 10.11.2006 року, укладеного між позивачем та ПАТ «Укрсиббанк».

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №142769039 від 25.10.2018 року, власником квартири АДРЕСА_1 є ОСОБА_1 .

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №14192835 від 19.10.2018 року, власником квартири АДРЕСА_1 є ТОВ «Кей-Колект». Підставою виникнення права власності є Рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень №36021421 від 06.07.2017 року. Рішення прийняв державний реєстратор Крижанівської сільської ради Лиманського району Одеської області Іванов Ігор Володимирович.

Позивач вважає запис незаконним з підстав викладених в ст. ст.316, 319, 321, 328, 391 ЦК України, ст. ст.1, 3, 36 Закону України «Про іпотеку», ст. ст. 10, 18, 24, 27 Закону України «Про Державну реєстрацію прав на нерухоме майно та їх обтяженя», ст.4 Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті».

Також, при винесенні рішення державному реєстратору не було надано всіх належних та достатніх документів: рішення суду, виконавчий напис нотаріуса, договір про задоволення права вимоги. Окрім того, наявне обтяження речових прав, що є перешкодою для здійснення реєстраційних дій щодо обтяженого майна та дія в часі мораторію.

Відзиву на позовну заяву до суду не надійшло.

В судове засідання учасники справи не з`явились, про дату, час та місце судового засідання повідомлені.

Судом встановлено:

10.06.2006 року між позивачем та АКІБ «УкрСиббанк» укладено договір про надання споживчого кредиту №11075046000 на суму 30000 доларів США, під 10,3 % річних, на строк до 10.11.2027 року (а.с.14).

10.06.2006 року між позивачем та АКІБ «УкрСиббанк» укладено договір про надання споживчого кредиту №11075059000 на суму 930,21 грн., у формі поновлюваної кредитної лінії, під 15% річних, на строк до 10.11.2027 року (а.с.18).

10.11.2006 року між позивачем та АКІБ «УкрСиббанк» укладено договір іпотеки про забезпечення в повному обсязі виконання усіх грошових зобов`язань іпотекодавця за кредитними договорами №11075046000 від 10.11.2006 року та №11075059000 від 10.11.2006 року. Предметом іпотеки є чотирьохкімнатна квартира АДРЕСА_1 (а.с.23).

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №142769039 від 25.10.2018 року, власником квартири АДРЕСА_1 є ОСОБА_1 , на підставі договору купівлі-продажу від 10.11.2006 року. Наявне обтяження майна – іпотека, іпотекодержатель ТОВ «Кей-Колект» (а.с.28).

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №14192835 від 19.10.2018 року, власником квартири АДРЕСА_1 є ТОВ «Кей-Колект» (ЄДРПОУ: 37825968). Підставою внесення запису є Рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень №36021421 від 06.07.2017 року. Рішення прийняв державний реєстратор Крижанівської сільської ради Лиманського району Одеської області Іванов Ігор Володимирович. Підставою виникнення права власності: договір іпотеки від 10.11.2006 року, договір від 28.02.2009 року про внесення змін до договору іпотеки, договір факторингу від 12.12.2011 року, договір відступлення прав вимоги за договором іпотеки від 12.12.2011 року (а.с.30).

Позивачем не надано суду договір №321 від 28.02.2009 року про внесення змін до договору іпотеки, що посвідчений приватним нотаріусом Джулай С.В. Одеського міського нотаріального округу, що унеможливлює перевірити обсяг підстав для звернення стягнення предбаченого п.4.2 Договору іпотеки.

Відповідно до положень частин першої, третьої статті 33 Закону України «Про іпотеку», у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Згідно з частиною першою статті 35 Закону України «Про іпотеку», у разі порушення основного зобов`язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов`язань, вимога про виконання порушеного зобов`язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі розпочати звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону.

Відповідно до частини першої статті 36 Закону України «Про іпотеку», сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору.

Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, який підлягає нотаріальному посвідченню і може бути укладений в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Згідно з частиною другою статті 36 Закону України «Про іпотеку», договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, визначає можливий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону.

Відповідно до частини третьої статті 36 Закону України «Про іпотеку», договір про задоволення вимог іпотекодержателя може передбачати, зокрема- передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання у порядку, встановленому статтею 37 цього Закону.

Згідно із ст.37 Закону України «Про іпотеку» іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання.

Згідно із ч. 3 ст. 33 Закону України «Про іпотеку», звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя, яким відповідно до ч. 2. ст. 36 Закону України «Про іпотеку» також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі.

Постановою ВСУ від 18.04.2018 у справі №318/2289/15-ц вказано, що «застереження, за своєю правовою природою вважається договором про задоволення вимог іпотекодержателя і є правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, що є предметом іпотеки».

Наявність договору або застереження у договорі про позасудове врегулювання звернення стягнення на предмет іпотеки не позбавляє іпотекодержателя права звернення стягнення на предмет іпотеки в судовому порядку.».

Згідно з Постановою Верховного Суду України у справі 6-2967цс16 від 22.03.2017 року зазначено, що «при цьому згідно із частиною першою статті 37 Закону України «Про іпотеку» правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності.».

Право власності набувається з інших не заборонених законом підстав, зокрема із правочинів (ч.1 ст.328 ЦК України).

Зазначена правова позиція викладена в постановах Верховного Суду України № 6-1851цс15 від 30 березня 2016 року, № 6-2457 від 02 листопада 2016 року.

Також, у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 13 червня 2018року у справі №645/5280/16-ц (провадження № 61-155св17) зазначено, що звернення стягнення на квартиру як предмет іпотеки шляхом прийняття рішення про державну реєстрацію права власності за іпотекодержателем здійснено не у примусовому порядку, оскільки іпотекодавець надала іпотекодержателю згоду на перехід права власності на предмет іпотеки до іпотекодержателя за рішенням іпотекодержателя. Так, відповідно до пункту 5.4.1 договору іпотеки рішення про прийняття у власність предмета іпотеки приймається іпотекодержателем одноосібне. Підписанням цього договору іпотекодавець засвідчує, що він надає іпотекодержателю згоду на перехід права власності на предмет іпотеки до іпотекодержателя за рішенням іпотекодержателя. Іпотекодавець засвідчує, що достатньою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на предмет іпотеки є цей договір та письмове рішення іпотекодержателя про прийняття у власність предмета іпотеки. Цей договір та письмове рішення іпотекодержателя мають силу договору купівлі-продажу предмета іпотеки між іпотекодержателем та іпотекодавцем, а тому Закон України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» не підлягає застосуванню до цих правовідносин».

Аналогічний висновок міститься у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 12 липня 2018 року у справі № 372/977/16-ц (провадження № 61-30624св18).

Закон України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» мораторій не передбачає втрати кредитором права на звернення стягнення на предмет іпотеки (застави) у випадку невиконання боржником зобов`язань за договором, оскільки цей Закон не зупиняє дії решти нормативно-правових актів, що регулюють забезпечення зобов`язань, а відтак не може бути підставою для відмови у вчиненні державної реєстрації прав на нерухоме майно на підставі договорів, укладених в порядку, встановленому законом, що узгоджується з правовим висновком Верховного Суду України, викладеним у постанові від 02 березня 2016 року у справі № 6-1356 цс 15.

Частиною 1 вказаного Закону встановлено, що не може бути примусово стягнуте (відчужене без згоди власника) нерухоме житлове майно, яке вважається предметом застави згідно із статтею 4 Закону України "Про заставу" та/або предметом іпотеки згідно із статтею 5 Закону України "Про іпотеку", якщо таке майно виступає як забезпечення зобов`язань громадянина України (позичальника або майнового поручителя) за споживчими кредитами, наданими йому кредитними установами - резидентами України в іноземній валюті, та за умови, що таке нерухоме житлове майно використовується як місце постійного проживання позичальника / майнового поручителя або є об`єктом незавершеного будівництва нерухомого житлового майна, яке перебуває в іпотеці, за умови, що у позичальника або майнового поручителя у власності не знаходиться інше нерухоме житлове майно; загальна площа такого нерухомого житлового майна (об`єкта незавершеного будівництва нерухомого житлового майна) не перевищує 140 кв. метрів для квартири та 250 кв. метрів для житлового будинку.

Отже, мораторій на звернення стягнення на нерухоме житлове майно, яке вважається предметом застави згідно із ст. 5 Закону У країни «Про іпотеку», встановлено саме щодо примусового стягнення відчуження такого майна без згоди власника.

Згідно із ст. 37 Закону України «Про іпотеку» іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження і іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання.

Відповідно до ч. 2 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Стаття 627 ЦК України закріплює свободу договору відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч. 3 ст. 6 ЦК України сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд; сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов`язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

Згідно ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Враховуючи вищенаведене суд встановив, що ненадання позивачем договору №321 від 28.02.2009 року про внесення змін до договору іпотеки унеможливлює перевірити обсяг підстав для звернення стягнення передбаченого п.4.2 Договору іпотеки та ст. 37 Закону України «Про іпотеку» та визначитись з наявністю в діях державного реєстратора порушень ст. ст. 10, 18, 24, 27 Закону України «Про Державну реєстрацію прав на нерухоме майно та їх обтяження», на які посилається позивач.

Також, позивач звернувся з позовними вимогами тільки до державного реєстратора, який є неналежним відповідачем, що кореспондується з правовим висновком Великої Палати Верховного Суду викладеним в п.58 постанови від 04.09.2018 року по справі №823/2042/16 :

Належним відповідачем у справах за позовом про скасування рішення, запису щодо державної реєстрації права чи обтяження має бути особа, право чи обтяження якої зареєстровано.

Отже, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позову.

На підставі викладеного і керуючись ст. ст. 5. 6, 10, 263-265, 280-281 ЦПК України, суд-

УХВАЛИВ

Відмовити у задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до державного реєстратора Крижанівської сільської ради Лиманського району Одеської області Іванова Ігоря Володимировича, за участю третьої особи - товариство з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект» про визнання неправомірним та скасування запису про право власності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його отримання.

Позивачем рішення може бути оскаржене до Одеського апеляційного суду через Суворовський районний суд м. Одеси протягом 30 днів з дня його складення.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення, заочне рішення може бути оскаржене у загальному порядку.

Повний текст рішення складено 27.02.2020 року.

Суддя