Рішення № 87889404, 17.02.2020, Пересипський районний суд міста Одеси (до 25.04.2025 - Суворовський районний суд м. Одеси)

Справа № 523/709/18

Провадження №2/523/1715/20

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" лютого 2020 р. м.Одеса

Суворовський районний суд м. Одеси у складі:

головуючого судді - Дяченко В.Г.,

за участю секретаря судового засідання - Мица А.С.,

розглянувши у відкритому засіданні цивільну справу за заявою ОСОБА_1 до Виробничого підприємства «Спецбуд» у вигляді Товариства з обмеженою відповідальністю, про звернення стягнення на нерухоме майно

ВСТАНОВИВ

Ухвалою суду від 19.01.2018 року, іншим складом суду відкрито провадження по справі в порядку загального позовного провадження.

Ухвалою суду від 15.04.2018 року закрито підготовче провадження, справа призначена до розгляду по суті.

Ухвалою судді Дяченко В.Г. від 30.11.2018 року, після повторного авторозподілу, справа призначена до розгляду по суті.

Позивач звернулась до суду з вимогами про звернення стягнення на нерухоме майно – будівлю, що складається з літери «А», загальною площею 919,1 кв.м. та знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , що належить Виробничому підприємству «Спецбуд» у вигляді Товариства з обмеженою відповідальністю на підставі свідоцтва про право власності на нежитлову будівлю ЯЯЯ №997640.

Позов мотивовано тим, що між сторонами 17.04.2008 року укладено договір процентної позики у розмірі 150000,00 грн, на невизначений строк, з зобов`язанням повернути позику у семиденний строк з дня вимоги, та сплати відсотків.

13.09.2017 року позивачем підготовлено вимогу досудового врегулювання позову і визначено кінцеву дату повернення позики – 20.09.2017 року. Але станом на 15.01.2018 року відповідач позику не повернув.

Розмір заборгованості складає: позика – 150000,00 грн., відсотки – 3600,00 грн.

Згідно умов договору відповідач зобов`язався оформити заставу нерухомого майна - будівлю, що складається з літери «А», загальною площею 919,1 кв.м. та знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Сторони подавали до суду заяви про розгляд справи, клопотань без їх участі.

Суд визнав явку в судове засідання представника позивача обов`язковою, та роз`яснив право збільшення розміру позовних вимог та зміни предмету позову відповідно до ст.49 ЦПК України. Суд відмовив представнику відповідача у клопотанні про призначення експертизи з підстав визначених ч.3,8 ст.83 ЦПК України.

Судом встановлено:

17.04.2008 року між сторонами по справі укладено договір процентної позики у розмірі 150000,00 грн, на невизначений строк, з зобов`язанням повернути позику у семиденний строк з дня вимоги, та сплати відсотків щомісячно, у розмірі 0,10% від розміру позики (а.с.5).

Відповідно п.5,2 договору відповідач зобов`язався оформити заставу нерухомого майна - будівлю, що складається з літери «А», загальною площею 919,1 кв.м. та знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

18.04.2008 року, на підтвердження передачі коштів директор Виробничого підприємства «Спецбуд» у вигляді ТОВ ОСОБА_2 надав позивачу розписку про отримання ним 150000,00 грн. позики, під 1,2 % річних для здійснення позичальником господарської діяльності. Позику зобов`язався повернути впродовж семи діб з дати отримання вимоги про повернення позики (а.с.6).

13.09.2017 року позивачем підготовлено вимогу досудового врегулювання позову і визначено кінцеву дату повернення позики – 20.09.2017 року (а.с.7).

18.09.2017 року директор Виробничого підприємства «Спецбуд» у вигляді ТОВ Гринчук Л.П. повідомив позивача про відсутність можливості виконати вимогу від 13.09.2017 року про повернення позики (а.с.8).

Розрахунком позивача визначено розмір заборгованості, станом на 20.09.2017 року, за період з 01.09.2015 року по 20.09.2017 року: позика – 150000,00 грн., відсотки – 3600,00 грн.(а.с.9).

Позивачем не надано доказів виникнення застави у порядку визначеному ч.1 ст. 577 ЦК України.

Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з частиною першою статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно із частиною другою статті 1047 ЦК України на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Частиною 1 ст. 572 ЦК України визначено, що в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов`язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави). Застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи є іпотекою (ч. 1 ст. 575 ЦК України).

Відповідно до ст. 13 Закону України «Про заставу», у випадках, коли предметом застави є нерухоме майно, космічні об`єкти, транспортні засоби, що підлягають державній реєстрації, договір застави повинен бути нотаріально посвідчений на підставі відповідних правовстановлюючих документів. Нотаріальне посвідчення договору застави нерухомого майна, транспортних засобів провадиться за місцезнаходженням (місцем реєстрації) цього майна або за місцезнаходженням (місцем реєстрації) однієї із сторін договору, договору застави космічних об`єктів - за місцем реєстрації цих об`єктів.

Як передбачено ст. 577 ЦК України, якщо предметом застави є нерухоме майно, а також в інших випадках, встановлених законом, договір застави підлягає нотаріальному посвідченню, крім випадків, установлених законом. Застава нерухомого майна підлягає державній реєстрації у випадках та в порядку, встановлених законом.

Відповідно до ст.585 ЦК України, право застави виникає з моменту укладення договору застави, а у випадках коли договір підлягає нотаріальному посвідченню, - з моменту його нотаріального посвідчення.

Відповідно до ст.14 Закону України «Про заставу», недотримання вимог щодо форми договору застави та його нотаріального посвідчення тягне за собою недійсність договору з наслідками, передбаченими законодавством України.

Відповідно до ст.16 Закону України «Про заставу», право застави виникає з моменту укладення договору застави, а в разі, коли договір підлягає нотаріальному посвідченню - з моменту нотаріального посвідчення цього договору.

З огляду на вищенаведене суд встановив, що позивач не обґрунтувала належними та допустимими доказами вибраний нею спосіб захисту, а тому в задоволенні позову відмовляє.

Керуючись ст.ст. 5, 6, 10, 263-265 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ

Відмовити в задоволені позову ОСОБА_1 до Виробничого підприємства «Спецбуд» у вигляді Товариства з обмеженою відповідальністю, про звернення стягнення на нерухоме майно.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Одеського апеляційного суду через Суворовський районний суд м. Одеси протягом 30 днів з дня його складення.

Повний текст рішення виготовлено 27.02.2020 року.

Суддя