Рішення № 87886713, 27.02.2020, Новоушицький районний суд Хмельницької області

Справа № 680/935/18

№2/680/103/20

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 лютого 2020 року смт.Нова Ушиця

Новоушицький районний суд Хмельницької області в складі:

головуючого судді - Яцини О.І.,

за участі секретаря судового засідання - Стандрійчук М.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Новоушицької селищної ради Хмельницької області про визначення додаткового строку для прийняття спадщини,-

установив:

ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом в якому просив визначити йому додатковий строк для подачі заяви про прийняття спадщини до нотаріальної контори після смерті ОСОБА_2 терміном три місяці з дня набрання рішенням законної сили.

Свої вимоги мотивує тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла його мати ОСОБА_2 , яка проживала у АДРЕСА_1 . Після її смерті відкрилась спадщина у виді земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території колишньої Ставчанської сільської ради, Новоушицького району, Хмельницької області та домоволодіння, розташоване у АДРЕСА_1 . За життя мати склала заповіт, відповідно до якого заповіла усе своє майно, окрім земельної ділянки, позивачу. Позивач спадщину не прийняв, оскільки не подав у визначений законом строк заяву нотаріусу про прийняття спадщини з поважних причин, оскільки проживає у Російській Федерації. Після смерті матері він 16 вересня 2017 року поїхав до свого постійного місця проживання і приїхав в Україну лише 14 квітня 2018 року.

17 вересня 2019 року представник позивач - адвокат Соловей О.В. подав заяву про зміну підстав позову, в якій вказав, що наявна ще й інша поважна причина пропуску строку на подання заяви про прийняття спадщини –відстань від с.Любомирівка, де знаходиться спадкове майно до м.Санкт-Петербург, де він постійно проживає, складає 1518 кілометрів. Таким чином необізнаність спадкоємця про існування заповіту та віддаленість спадкового майна є поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини.

Протоколом автоматичного розподілу судової справи між суддями від 01 жовтня 2019 року справу розподілено головуючому судді Яцині О.І.

Ухвалою суду від 02 жовтня 2019 року відкрито провадження у справі за даним позовом та призначено підготовче засідання на 31 жовтня 2019 року, задоволено клопотання представника позивача про витребування у приватного нотаріуса Новоушицького нотаріального округу Поліховської Л.В. копії спадкової справи, заведеної після смерті ОСОБА_2 .

16 жовтня 2019 року від відповідача – Новоушицької селищної ради Хмельницької області надійшла заява про розгляд справи без участі представника та визнання позову.

Ухвалою суду від 31 жовтня 2019 року закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті на 03 грудня 2019 року.

03 грудня 2019 року розгляд справи відкладено на 31 січня 2020 року за клопотанням представника позивача.

31 січня 2020 року справа знята з розгляду у зв`язку із відрядженням судді.

Розгляд справи призначений на 27 лютого 2020 року.

Представник позивача Соловей ОСОБА_3 направив до суду клопотання про розгляд справи без його та позивача участі та вказав, що позов підтримує.

Інших заяв чи клопотань не надходило.

Суд, безпосередньо дослідивши та оцінивши докази у справі, встановив наступні фактичні обставини.

ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_2 , про що свідчить копія свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 (а.с.12).

Позивач у позовній заяві вказав, що він є сином ОСОБА_2 , однак належних доказів зазначеної обставини матеріали справи не містять.

29 квітня 2014 року ОСОБА_2 склала заповіт, відповідно до якого заповіла усе своє майно ОСОБА_1 , а земельну ділянку відповідно до державного акту серії ЯЖ № 188465 - ОСОБА_4 (а.с.13).

Відповідно до довідки Новоушицької селищної ради № 222 від 24 жовтня 2018 року, ОСОБА_2 на день смерті була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.15).

Із довідки № 225 від 06 листопада 2018 року (а.с.16) суд встановив, що ОСОБА_2 належить домоволодіння, розташоване за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.16).

Позивачу відмовлено у видачі свідоцтва на право на спадщину за заповітом після смерті ОСОБА_2 у зв`язку з пропуском встановленого строку для прийняття спадщини, що підтверджується повідомленням нотаріуса від 29 жовтня 2018 року (а.с.14).

Вказана відмова нотаріуса стала підставою для звернення позивача з даним позовом до суду.

Суд встановив, що спадкова справа після смерті ОСОБА_2 не заведена (а.с.23-24).

За загальним правилом положення про спадкування право на спадщину виникає в день відкриття спадщини. Спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою, для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (статті 1220,1222,1270 ЦК України).

Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини (частина перша статті 1269 ЦК України).

Згідно з частиною третьою статті 1272 ЦК України за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.

За змістом цієї статті поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини є причини, які пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

Правила частини третьої статті 1272 ЦК України про надання додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини можуть бути застосовані, якщо: 1) у спадкоємця були перешкоди для подання такої зави; 2) ці обставини визнані судом поважними.

З урахуванням наведеного, якщо спадкоємець пропустив шестимісячний строк для подання заяви про прийняття спадщини з поважних причин, закон гарантує йому право на звернення до суду з позовом про визначення додаткового строку на подання такої заяви.

Разом з тим Пленум Верховного Суду України у пункті 24 постанови від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування» судам роз`яснив, що, вирішуючи питання визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. При цьому необхідно виходити з того, що поважними є причини, пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

Так, позивач в обґрунтування поважності причин пропущення строку для прийняття спадщини, посилався на те, що після смерті матері він не звернувся до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини у шестимісячний строк, оскільки постійно проживає у м.Санкт-Петербург Російської Федерації та не знав про наявність заповіту.

Суд встановив, що позивач є громадянином Російської Федерації та постійно проживає на території Російської Федерації (у м.Санкт-Петербург) і з дня відкриття спадщини до закінчення встановленого законом шестимісячного строку для подання заяви про прийняття спадщини на території України перебував з 06 вересня 2017 року до 16 вересня 2017 року (10 днів). Далі позивач перебував на території України з 14 квітня 2018 року по 12 травня 2018 року. Зазначені обставини підтверджуються копією паспорта позивача.

Обставин, які б свідчили про наявність непереборних труднощів для подання заяви про прийняття спадщини, як в період перебування на території України, так і в період перебування на території Російської Федерації, у межах шестимісячного строку після відкриття спадщини, позивач не навів.

Факт проживання позивача у Російській Федерації сам по собі не свідчить про наявність об`єктивних, непереборних перешкод для звернення із заявою про прийняття спадщини.

Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 17 квітня 2019 року у справі № 161/9998/17.

Пунктом 3.11.3 Положення про порядок вчинення нотаріальних дій в дипломатичних представництвах та консульських установах України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України, Міністерства закордонних справ України від 27 грудня 2004 року № 142/5/310, передбачено, що спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно зі спадкодавцем, має подати консулу заяву про прийняття спадщини.

Позивач не був позбавлений можливості звернутися із відповідною заявою про прийняття спадщини до Генерального консульства України в Санкт-Петербурзі або подати заяву про прийняття спадщини до нотаріальної контори за місцем відкриття спадщини через засоби поштового зв`язку, що передбачено пунктом 3.5 глави 10 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженим наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5 . Доказів, які б свідчили про перешкоди для подання такої заяви, позивачем не надано.

Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 1 квітня 2019 року у справі № 639/5758/17.

Щодо доводів позивача про незнання про існування заповіту, суд зазначає, що позивач про зазначену обставину вказав лише у заяві про зміну підстав позову від 17 вересня 2019 року. При цьому первинна позовна заява не містить посилань позивача на зазначену обставину, як поважну причину пропуску строку для прийняття спадщини. Водночас зі змісту заяви про зміну підстави позову не вдається встановити коли власне позивачу стало відомо про наявність заповіту та при яких обставинах.

Також суд зауважує, що незнання про існування заповіту, на що посилається позивач, жодним чином, не обмежило його право, як спадкоємця за законом першої черги, подати відповідну заяву нотаріуса про прийняття спадщини, оскільки позивач є сином спадкодавця ОСОБА_2 , йому було відомо, що його матір померла ІНФОРМАЦІЯ_1 та про наявність спадкового майна після її смерті.

Разом з тим, визнання позову відповідачем за змістом ч.4 ст.206 ЦПК України підлягає перевірці судом на предмет відповідності закону та дотримання прав, свобод, чи інтересів інших осіб.

Водночас, визнання відповідачем цього позову суперечить вимогам ч.3 ст.1272 ЦК України, тому не приймається до уваги судом.

Таким чином, оцінивши в сукупності усі надані докази, суд дійшов висновку, що ОСОБА_1 пропустив строк для прийняття спадщини після смерті ОСОБА_2 без поважних на те причин, а тому в позові необхідно відмовити.

Розподіляючи судові витрати, суд керується частиною першої статті 141 ЦПК України та враховуючи відмову у позові, покладає судові витрати у виді судового збору, понесені позивачем у сумі 704 грн 80 коп. на останнього.

Керуючись ст.ст. 12, 141, 258, 263-265, 273 ЦПК України, суд,

ухвалив:

У позові ОСОБА_1 до Новоушицької селищної ради Хмельницької області про визначення додаткового строку для прийняття спадщини - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до Хмельницького апеляційного суду через Новоушицький районний суд Хмельницької області протягом тридцяти днів із дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Позивач: ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП – НОМЕР_2 .

Відповідач: Новоушицька селищна рада Хмельницької області, місцезнаходження смт.Нова Ушиця, вул.Українська, 18, Хмельницької області, код ЄДРПОУ – 04407388.

Суддя О. І. Яцина