Рішення № 87886449, 18.02.2020, Волочиський районний суд Хмельницької області

Справа №: 671/2/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 лютого 2020 року м. Волочиськ

Волочиський районний суд Хмельницької області

в складі головуючої - судді Павлової А.С.,

за участі: секретаря судового засідання Козак Г.А.,

позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача - адвоката Ліщук О.І.,

представника відповідача - адвоката Капітули І.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Волочиськ за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Енселко Агро» про розірвання договору оренди землі, суд-

ВСТАНОВИВ:

В січні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовною заявою до товариства з обмеженою відповідальністю «Енселко Агро» (далі – ТОВ «Енселко Агро») в якій просив розірвати договір оренди землі від 08 листопада 2014 року за № БА 0125.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що він є власником земельної ділянки площею 3,2505 га з кадастровим номером 6820987800:03:021:0006, яка розташована на території Трительницької сільської ради Волочиського району Хмельницької області.

08 листопада 2014 року між ним та відповідачем було укладено договір оренди землі терміном на 5 років. Даний договір зареєстровано Реєстраційною службою Волочиського районного управління юстиції Хмельницької області лише 01 липня 2015 року (фактично через 8 місяців з дня укладення договору). Це відбулось не з вини позивача, а тому вважає, що строк дії договору оренди землі розпочався з моменту його підписання, тобто з 08 листопада 2014 року і має закінчитись 09 листопада 2019 року.

ОСОБА_1 вказує, що відповідач приступив до виконання умов цього договору відразу після його підписання.

У липні 2019 року позивач звернувся до директора товариства про припинення договору оренди.

Листом від 11 жовтня 2019 року ТОВ «Енселко Агро» повідомило, що договір оренди діє до 01 липня 2020 року і після збору врожаю земельна ділянка буде винесена в натурі і подальший її обробіток припиниться.

Позивач має намір самостійно обробляти належну йому земельну ділянку і вважає, що вказаний договір підлягає розірванню. При цьому, посилається на вимоги ч. 2 ст. 651, абз. 2 ч. 1 ст. 652 ЦК України, правовий висновок ВСУ у справі № 6-162цс13.

Також ОСОБА_1 в обґрунтування позову зазначив, що відповідач, всупереч вимогам абз. 5 п. 9.4 Договору оренди землі та ст. 8 Закону України «Про оренду землі» передав його земельну ділянку без документального оформлення договору суборенди для використання третім особам, що підтверджується показами свідків ОСОБА_2 і ОСОБА_3 .

Земельною ділянкою у 2016 році користувався та обробляв ОСОБА_3 , а з 2017 року по даний час нею користується і обробляє ОСОБА_4 без юридичних підстав, що вказує на небажання відповідача користуватись земельною ділянкою ОСОБА_1 .

Крім того, позивач зазначає, що ТОВ «Енселко Агро» діє по відношенню до нього недобросовісно і дискримінаційно, оскільки у подібних випадках та за використання аналогічних земельних ділянок іншим орендодавцям сплачується орендна плата у 2,5 рази більша, тоді як з позивачем в цьому питані згоди не досягнуто.

Враховуючи викладене, просить розірвати договір оренди землі від 08 листопада 2014 року за № БА 0125.

Ухвалою Волочиського районного суду Хмельницької області від 08.01.2020 було прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в справі. Її розгляд проводиться за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 позовну вимогу підтримав та просив її задовольнити. Висловив позицію про те, що він категорично не бажає підтримувати договірних правовідносин із відповідачем, який по відношенню до нього діє недобросовісно. Вважає, що строк дії договору оренди земельної ділянки вже закінчився. Земля протиправно передана у користування третім особам без згоди позивача та оформлення суборенди, а розмір орендної плати йому не підвищено, оскільки він не погодився із пропозицією товариства продовжити строк дії договору оренди. Просив спірний договір розірвати.

Представник позивача – адвокат Ліщук О.І. в судовому засіданні позов підтримала та просила його задовольнити. 18.02.2020 надала додаткові письмові пояснення, в яких посилається на Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству» від 05.12.2019, який набрав чинності 13.02.2020 та згідно якого зазнала змін ч. 1 ст. 19 Закону України «Про оренду землі», а саме: строк дії договору оренди землі визначається за згодою сторін, але не може перевищувати 50 років; дата закінчення дії договору оренди обчислюється від дати його укладення; право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації такого права.

Представник відповідача - адвокат Капітула І.С. в судовому засіданні проти задоволення позову заперечив. Вважає його безпідставним, необґрунтованим та недоведеним. Підтримав доводи, наведені у відзиві на позовну заяву. Крім того, заперечив факт передачі відповідачем земельної ділянки ОСОБА_1 третім особам, оскільки такі дії товариством не вчинялись. Позивач належними та допустимими доказами це не довів. Покази свідків не є в даному випадку належним засобом доказування. Звернув увагу суду не те, що ніякого дискримінаційного відношення до позивача товариство не має. Йому було запропоновано підвищення орендної плати за умов продовження дії договору оренди, на що останній відмовився. Саме на таких умовах юридична особа підвищувала орендну плату іншим орендодавцям, однак позивач замовчує таку інформацію.

У відзиві на позовну заяву від 04.02.2020 представник відповідача просить відмовити у задоволенні позову в зв`язку із його безпідставністю. Вказує, що згідно з п. 3.1 Договору оренди його укладено на 5 років, починаючи із дня набрання чинності цим Договором (з моменту державної реєстрації права оренди в порядку, передбаченому законодавством), з урахуванням періоду ротації основної сівозміни згідно з проектом землеустрою.

Земельну ділянку було передано орендодавцем орендарю 01.07.2015 на підставі підписаного сторонами акту приймання-передачі земельної ділянки в оренду, який є невід`ємною частиною Договору.

Право оренди земельної ділянки, яке виникло на підставі спірного Договору оренди землі від 08.11.2014 було зареєстровано 01.07.2015 за заявою орендаря державним реєстратором Гричанюк М.М. Реєстраційної служби Волочиського районного управління юстиції Хмельницької області.

Позивач не мав жодних перешкод для звернення із заявою до державного реєстратора самостійно. Та обставина, що реєстрація права оренди земельної ділянки відбулась пізніше дня підписання Договору не змінює договірних умов про визначення строку оренди та не впливає на дію норм законодавства щодо реєстрації речового права.

Відповідач вважає, що строк дії спірного Договору оренди землі спливає 01 липня 2020 року, оскільки лише з 01.07.2015 у орендаря виникло право користування земельною ділянкою. Договір є чинним. Вказане визнає позивач, оскільки заявив позовну вимогу про розірвання договору.

06 лютого 2020 року ОСОБА_1 подав до суду відповідь на відзив, де наводить аргументи, подібні за змістом тим, що вказані у позовній заяві і просить позов задовольнити.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_3 зазначив, що в 2014 році він усно домовився із менеджером ТОВ «Енселко Агро» ОСОБА_5 про заміну паїв. Тобто, йому дозволили обробляти землю ОСОБА_1 , де він протягом двох років особисто вирощував сільськогосподарські культури. В жовтні 2015 року ОСОБА_6 у нього цю землю забрав. Ніяких письмових договорів він не укладав. Документів на землю також не бачив. Однак, йому точно відомо, що та земельна ділянка, належить позивачу.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_2 суду пояснив, що у ОСОБА_1 є одна земельна ділянка. Йому точно відомо де саме вона знаходиться, оскільки він обробляє сусідню землю, давно живе в селі та працює водієм шкільного автобусу, а тому постійно їздить по тій місцевості. Землею позивача в 2015 році користувався ОСОБА_7 , а потім ОСОБА_8 Останній вирощує сою та частково – просо. Про оформлення документів, в тому числі договорів, йому нічого не відомо.

Заслухавши вступне слово та пояснення позивача і представників сторін, допитавши свідків, дослідивши наявні в справі докази та матеріали, суд приходить до висновку, що позов задоволенню не підлягає.

В ході розгляду справи судом встановлено, що 08 листопада 2014 року між ОСОБА_1 (орендодавцем) і ТОВ «Енселко Агро» (орендарем) в особі директора Ременяка Олександра Володимировича було укладено договір оренди землі № БА 0125. В оренду передано земельну ділянку для товарного сільськогосподарського виробництва загальною площею 3,2505 га з кадастровим номером 68209877800:03:021:0006, яка належить позивачу на праві власності (а.с. 8-10).

Факт належності даної земельної ділянки позивачу на праві власності сторони в судовому засіданні визнають та не заперечують.

Згідно з п. 3.1 договору його укладено на 5 років, починаючи із дня набрання чинності цим договором (з моменту державної реєстрації права оренди в порядку, передбаченому законодавством), з урахуванням періоду ротації основної сівозміни згідно з проектом землеустрою.

Земельну ділянку було передано орендодавцем орендарю 01.07.2015 на підставі підписаного сторонами акту приймання-передачі земельної ділянки в оренду (а.с. 11).

Право оренди земельної ділянки, яке виникло на підставі спірного Договору оренди землі від 08.11.2014 було зареєстровано 01.07.2015 за заявою орендаря державним реєстратором Гричанюк М.М. Реєстраційної служби Волочиського районного управління юстиції Хмельницької області, що підтверджується витягом з державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 01.07.2015 (а.с. 41).

Судом встановлено, що між сторонами виникли правовідносини, які регулюються нормами ЦК України, ЗК України, Законом України «Про оренду землі» (в редакції що діяли на момент підписання правочину), та ін.

Частиною 1 статті 638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Статтею 15 Закону України «Про оренду землі» (у редакції, яка була чинною на момент виникнення спірних правовідносин, а саме станом на 08.11.2014 і на таку редакцію далі по тексту буде посилатись суд) до істотних умов договору оренди землі віднесено, зокрема строк дії договору оренди.

За змістом ст. 19 Закону України «Про оренду землі» строк дії договору оренди землі визначається за згодою сторін, але не може перевищувати 50 років.

Сторони у даній справі дійшли згоди щодо істотних умов договору оренди землі, в тому числі, щодо строку його дії, погодивши при цьому і початок перебігу такого строку - із дня набрання чинності цим договором (з моменту державної реєстрації права оренди в порядку, передбаченому законодавством). Сторони скріпили договір своїми підписами, що є моментом укладення договору.

В момент державної реєстрації права оренди, а саме: 10:20 год. 01.07.2015 набрав чинності (набув юридичної сили) спірний договір, а відтак п`ятирічний строк його дії спливає 01.07.2020.

Враховуючи викладене, суд вважає необґрунтованими та хибними доводи позивача про те, що строк дії спірного договору оренди землі сплив ще 09.11.2019.

Заслуговують також на увагу пояснення представника відповідача про помилковість і суперечливість обраного позивачем способу захисту своїх прав, адже позовна вимога про розірвання договору оренди землі, не може заявлятись у разі припинення строку дії договору. Така вимога може заявлятись щодо чинного договору.

Також суд вважає за необхідне вказати, що Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству» від 05.12.2019 на який посилалась представник позивача ОСОБА_9 не може застосовуватись до правовідносин сторін в силу статті 58 Конституції України, яка закріплює один з найважливіших загальновизнаних принципів сучасного права - закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Це означає, що вони поширюють свою дію тільки на ті відносини, які виникли після набуття законами чи іншими нормативно-правовими актами чинності.

В частині доводів ОСОБА_1 про передачу відповідачем його земельної ділянки у користування третім особам без документального оформлення договору суборенди, як підставу для розірвання договору оренди землі від 08.11.2014, суд вважає такі доводи необґрунтованими і недоведеними, виходячи з наступного.

Статтею 8 Закону України «Про оренду землі» передбачено, зокрема що орендована земельна ділянка або її частина може передаватися орендарем у суборенду без зміни цільового призначення, якщо це передбачено договором оренди або за письмовою згодою орендодавця. Договір суборенди земельної ділянки підлягає державній реєстрації.

Зі змісту договору оренди землі від 08 листопада 2014 року № БА 0125 слідує, що орендар має право передавати земельну ділянку в суборенду без отримання попередньої згоди орендодавця (останній абзац п. 9.4 договору).

Представник відповідача в судовому засіданні заперечив факт передачі товариством земельної ділянки ОСОБА_1 у користування третім особам. Також звертав увагу на те, що умовами договору передбачено право передавати землю в суборенду без згоди орендодавця.

Згідно із статтею 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (ст. 13 ЦПК України).

Частиною 2 статті 78 передбачено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Суд вважає, що в ході розгляду справи не знайшов свого підтвердження факт передачі відповідачем земельної ділянки площею 3,2505 га з кадастровим номером 6820987800:03:021:0006, в суборенду третім особам, що давало б підстави для висновку про порушення орендарем вимог договору, як підставу для його розірвання.

Показання свідків ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , на думку суду, не доводять того, що ТОВ «Енселко Агро» передало третім особам в користування земельну ділянку позивача. Також суд звертає увагу на те, що свідки жодних документів, які б підтверджували право власності позивача на землю та її місцезнаходження (розташування) не бачили. Про існування будь-яких договорів, актів приймання-передачі вони не знають. ОСОБА_3 ні з ким письмових договорів не укладав.

Згідно з частинами 1, 2 статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Оцінюючи досліджені докази суд вважає, що позов ОСОБА_1 не доведено, тоді як доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Крім того, суд вважає необґрунтованою позицію позивача про недобросовісність орендаря по відношенню до нього, через небажання підвищити ставку орендної плати.

Так, статтею 627 ЦК України (свобода договору) встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

ТОВ «Енселко Агро» і ОСОБА_1 при укладенні спірного договору оренди землі погодили розмір орендної плати та порядок її сплати (розділ 4 договору).

ОСОБА_1 звертався до суду із позовом про зобов`язання ТОВ «Енселко Агро» переглянути п. 4.1 вказаного договору, однак рішенням Волочиського районного суду Хмельницької області від 12.12.2018 в задоволенні його позову було відмовлено (а.с. 15). Ухвалюючи дане рішення суд встановив, що умови договору, в частині виплати орендної плати, відповідачем були дотримані.

Розглядаючи в межах заявлених вимог справу № 671/2/20 суд також не встановив порушень умов договору оренди землі з боку відповідача.

Усе вищевикладене приводить суд до висновку, що позовна заява ОСОБА_1 до ТОВ «Енселко Агро» про розірвання договору оренди землі задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 12, 13, 76-81, 141, 264-265, 350, 352-354 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -

УХВАЛИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Енселко Агро» про розірвання договору оренди землі - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга подається до Хмельницького апеляційного суду через Волочиський районний суд Хмельницької області протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення суду.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду – якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

Відповідач: товариство з обмеженою відповідальністю «Енселко Агро», код ЄДРПОУ 37083810, місцезнаходження: Хмельницька область, Старокостянтинівський район, с. Сахнівці, вул. Центральна, 59.

Повний текст рішення виготовлено 26 лютого 2020 року.

Суддя Павлова А.С.