Постанова № 87883441, 27.02.2020, Салтівський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Московський районний суд м. Харкова)

Справа № 615/1640/19

Провадження № 3/643/531/20

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.02.2020 року м. Харків

Суддя Московського районного суду м. Харкова Крівцов Д.А., розглянувши адміністративний матеріал, який надійшов від Управління патрульної поліції в Харківській області Департаменту патрульної поліції, про притягнення до адміністративної відповідальності

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, дані щодо ідентифікаційного номеру відсутні, пенсіонера, який проживає та зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ,

за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення,

ВСТАНОВИВ:

03.12.2019 року о 21:03 год. водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом «Тойота Авенсіс», державний номерний знак НОМЕР_1 , по Салтівському шосе, 2 в м. Харкові, з ознаками алкогольного сп`яніння (запах алкоголю з порожнини рота, хитка хода, порушення мови). Від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння у встановленому законом порядку на місці зупинки транспортного засобу за допомогою газоаналізатора Alkotest Drager 7510 та в закладі охорони здоров`я ОСОБА_1 відмовився в присутності двох свідків.

ОСОБА_1 в судовому засіданні свою вину у вчиненні вказаного вище адміністративного правопорушення не визнав. Пояснив, що знаходився у вказаному вище автомобілі в якості пасажира. Керував автомобілем ОСОБА_2 , автомобіль рухався із увімкненим лівим поворотом. В районі автосалону «Субару» на Салтівському шосе в м. Харкові автомобіль був зупинений працівниками поліції за допомогою увімкнених проблискових маячків. Оскільки ОСОБА_2 не мав досвіду керування та не хотів, щоб на нього склали протокол, ОСОБА_1 після зупинки транспортного засобу наказав ОСОБА_2 пересісти на заднє сидіння, а сам зайняв місце водія автомобіля та почав спілкуватись з працівником поліції, який підійшов до їх автомобіля. Також ОСОБА_1 пояснив, що вирішив пересісти на місце водія й тому, що хотів вийти з автомобіля та особисто поспілкуватись з працівниками поліції, з якими він раніше разом працював, та врегулювати ситуацію, але з боку переднього пасажирського сидіння, на якому він знаходився, не працювала ручка на двері, тому він був позбавлений можливості вийти з автомобіля з боку переднього пасажирського сидіння. Він пояснював працівникам поліції, що не здійснював керування автомобілем, проте відносно нього склали протокол про адміністративне правопорушення.

Свідок ОСОБА_2 в судовому засіданні пояснив, що під час вказаних вище подій він перебував за кермом автомобіля «Тойота Авенсіс» та здійснював керування зазначеним автомобілем. ОСОБА_1 під час руху автомобіля знаходився на передньому пасажирському сидінні в якості пасажира. В районі Харківської обласної клінічної психіатричної лікарні № 3 він помітив, що їх автомобіль зупиняє патрульна поліція шляхом увімкнення проблискових маячків. Він зупинився біля автомобільного салону «Субару», при цьому ОСОБА_1 повідомив йому, що на їх автомобілі був увімкнений сигнал лівого повороту. Він після зупинки автомобіля за вказівкою ОСОБА_1 пересів на заднє сидіння автомобіля, а ОСОБА_1 пересів на місце водія. В подальшому між ОСОБА_1 та працівниками поліції виник конфлікт, в ході якого до ОСОБА_1 було застосовано спеціальні засоби. Він з автомобіля разом із ОСОБА_1 не виходив, так як останній наказав йому знаходитись в автомобілі. В подальшому він залишив автомобіль та вийшов до учасників конфлікту.

Свідок ОСОБА_3 в судовому засіданні пояснив, що проїжджав повз місце зупинки зазначеного вище автомобіля та побачив працівників поліції. Він зупинився, підійшов до них та поцікавився, що відбувається. Поліція йому нічого не відповіла. Після цього він підійшов до водія, і останній йому повідомив, що його зупинила поліція за порушення правил дорожнього руху. В подальшому поліція запропонувала ОСОБА_1 пройти огляд на стан сп`яніння, від чого останній відмовився та почав пояснювати, що був пішоходом. Потім ОСОБА_1 почав застосовувати насильство до працівників поліції, і останні застосували до ОСОБА_1 наручники. В подальшому ОСОБА_1 відмовився отримувати протокол про адміністративне правопорушення та наполягав, що не був водієм автомобіля. Але на початку розмови ОСОБА_1 повідомив свідку, що був водієм автомобіля і його автомобіль зупинила поліція. Так, ОСОБА_1 сказав йому, що їхав на автомобілі «Тойота Авенсіс» та його зупинила поліція за те, що не працювали задні ліхтарі. Поліція запросила ОСОБА_3 бути свідком під час процедури огляду на стан сп`яніння. Поліція запропонувала водієві пройти огляд на стан сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу або в закладі охорони здоров`я. ОСОБА_1 відмовився від проходження будь-якого огляду. При цьому у ОСОБА_1 був запах алкоголю з порожнини рота, нечітка мова та хитка хода.

Після пред`явлення свідку ОСОБА_3 для огляду протоколу про адміністративне правопорушення та письмових пояснень від 03.12.2019 року, останній підтвердив, що підпис у вказаних документах виконаний особисто ним, зазначені документи оформлювались в його присутності та він підтверджується правильність зафіксованої в них інформації.

Згідно ст. 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Відповідно до ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Статтею 251 КУпАП передбачено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Порядок проходження огляду на стан сп`яніння врегульовано ст. 266 КУпАП, а також Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженою наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров`я України № 1452/735 від 09.11.2015 року, та Порядком направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 1103 від 17.12.2008 року.

Оцінюючи доводи та аргументи учасників судового процесу, висловлені під час розгляду даної справи, суд враховує практику Європейського суду з прав людини, викладену зокрема в рішенні від 18.07.2006 року у справі «Проніна проти України», відповідно до якої хоча п. 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (див. "Руїз Торія проти Іспанії" (Ruiz Toriya v. Spaine), рішення від 09.12.94 р., Серія A, N 303-A, параграф 29).

Незважаючи на невизнання своєї вини ОСОБА_1 , вина останнього у вчиненні адміністративного правопорушення, яке мало місце 03.12.2019 року о 21:03 год. та полягало у відмові від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння, підтверджується наступними доказами: даними протоколу про адміністративне правопорушення серії ОБ № 155444 від 03.12.2019 року, складеного працівником поліції Андріяновим А.П., згідно якого ОСОБА_1 вчинив правопорушення за вказаних вище обставин (а.с. 3); письмовими поясненнями ОСОБА_3 та ОСОБА_4 від 03.12.2019 року, згідно яких ОСОБА_1 відмовився від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу та в закладі охорони здоров`я (а.с. 6, а.с. 7); поясненнями ОСОБА_3 , наданими суду; даними відеозапису, який був відтворений у судовому засіданні.

Відповідно до роз`яснень, наданих в п. 27 Постанови Пленуму Верховного суду України № 14 від 23.12.2005 року «Про судову практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», керування транспортним засобом слід розуміти як виконання функцій водія під час руху такого засобу. Для притягнення до відповідальності за ст. 130 КУпАП не має значення, протягом якого часу особа, яка перебуває в стані сп`яніння, керувала транспортним засобом. Правопорушення вважають закінченим із того моменту, коли він почав рухатись.

Оцінюючи показання ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на предмет того, чи спростовують вказані докази поза розумним сумнівом інші докази, надані працівниками поліції, згідно яких протокол про адміністративне правопорушення складений щодо ОСОБА_1 як водія автомобіля, суд керується таким.

ОСОБА_1 , згідно даних відеозапису, під час спілкування з працівниками поліції дійсно заперечував факт керування вказаним вище автомобілем, проте не вказував на особу, яка керувала автомобілем, зокрема на ОСОБА_2 .

З пояснень ОСОБА_2 , наданих суду, а також даних відеозапису вбачається, що він протягом всього часу оформлення матеріалів про адміністративне правопорушення, не повідомляв працівникам поліції, що автомобілем керував саме він.

Також з даних відеозапису вбачається, що працівник поліції у відповідь на пояснення ОСОБА_1 відносно того, що останній перебував в автомобілі в якості пасажира, зазначив, що в транспортному засобі, крім ОСОБА_1 , нікого не знаходилось (папка «2426», файл «20191204071119000211»).

Крім того, показання ОСОБА_1 в цій частині є непослідовними та суперечливими. Так, згідно даних відеозапису, ОСОБА_1 під час спілкування з працівниками поліції в тому числі багаторазово зазначав, що є пішоходом (папка «2426», файл «20191204071119000211»). Згідно іншого відеозапису, ОСОБА_1 , заперечуючи проти складення протоколу про адміністративне правопорушення, зазначав, що його зупинили, а також що працівники поліції зобов`язані були зупинити його та зупинити свідків (папка «2426», файл «20191204071640000235»).

Відповідно до показань ОСОБА_1 , він пересів на місце водія в тому числі для того, щоб вийти з автомобіля та особисто поспілкуватись з працівниками поліції. Між тим згідно відеозапису, після зупинки автомобіля ОСОБА_1 певний час спілкувався з працівниками поліції, перебуваючи на місці водія автомобіля (папка «1971», файл «20191204093022000289»; папка «1976», файл «20191204070947000153»).

Також, як встановлено судом з пояснень ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , останній є племінником ОСОБА_1 , в зв`язку з чим може бути заінтересованим у результаті розгляду даної справи.

Крім того, суд враховує, що будь-яка повнолітня дієздатна особа, тим більше із значним життєвим досвідом та досвідом керування транспортним засобом, не може не усвідомлювати, що пересідаючи на місце водія автомобіля після зупинки транспортного засобу працівниками поліції, вона тим самим приймає на себе всі ризики, пов`язані з відповідальністю за керування транспортним засобом.

Враховуючи наведене, суд не може визнати показання ОСОБА_1 та ОСОБА_2 такими, що переконливо, поза розумним сумнівом, спростовують надані працівниками поліції докази на підтвердження винуватості ОСОБА_1 у вчиненні вказаного вище адміністративного правопорушення.

За таких обставин суд надає перевагу доказам, які були зібрані працівниками поліції безпосередньо під час оформлення матеріалу про адміністративне правопорушення, а не доказам, що були надані ОСОБА_1 та його захисником під час розгляду справи.

Оцінюючи доводи ОСОБА_1 відносно того, що він втратив паспорт громадянина України в 2016 році, на підтвердження чого надано висновок від 27.12.2016 року про припинення перевірки за заявою ОСОБА_1 , суд керується таким.

Згідно даних відеозапису, ОСОБА_1 під час спілкування з працівниками поліції заперечував пояснення останніх відносно того, що ними було досліджено паспорт ОСОБА_1 , посилаючись на неможливість цього у зв`язку із втратою паспорту.

Разом з тим вказана обставина сама по собі не свідчить про недопустимість оформлених працівниками поліції матеріалів про адміністративне правопорушення, оскільки не спростовує тієї обставини, що адміністративній матеріал було складено саме щодо ОСОБА_1 .

Згідно п. 2.5 Правил дорожнього руху України, водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Оцінюючи зібрані у справі докази в їх сукупності та взаємозв`язку, суд вважає доведеним факт порушення ОСОБА_1 03.12.2019 року о 21:03 год. вимог п. 2.5. Правил дорожнього руху України.

Дії ОСОБА_1 суд кваліфікує за ч. 1 ст. 130 КУпАП як відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп`яніння.

Обставин, що обтяжують відповідальність ОСОБА_1 , судом не встановлено.

Обставиною, що пом`якшує відповідальність ОСОБА_1 , суд вважає за можливе визнати його участь в антитерористичній операції, що підтверджується даними посвідчення серія УБД № 152805 від 14.03.2019 року, згідно якого він має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни – учасників бойових дій.

Стягнення на ОСОБА_1 суд накладає згідно санкції, встановленої ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Відповідно до ст. 40-1 КУпАП, судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення.

Виходячи з положень ст. 5 Закону України «Про судовий збір», зокрема п. 13 ч. 1 ст. 5 вказаного Закону, в даній категорії справ учасники бойових дій не звільняються від сплати судового збору.

Згідно п. 5 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення, сплачується судовий збір в розмірі 0,2 розміру мінімальної заробітної плати, що становить 384 грн. 20 коп., які підлягають стягненню з правопорушника.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст. 33-35, 40-1,130, 284 КУПАП, -

ПОСТАНОВИВ:

Накласти на ОСОБА_1 адміністративне стягнення за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, у вигляді штрафу на користь держави у розмірі шестисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 10200,00 грн. (десять тисяч двісті гривень) з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік (отримувач: ГУК у Харківській області 21081300, код отримувача 37874947, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), р/р UA168999980313020149000020001, призначення платежу: «штраф по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки руху»).

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в розмірі 384,20 грн. (отримувач ГУК у м. Києві/м. Київ/22030106, код отримувача ЄДРПОУ 37993783, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), рахунок отримувача UA908999980313111256000026001, код класифікації доходів бюджету: 22030106, призначення платежу: «судовий збір при ухваленні судом постанови про накладення адміністративного стягнення»).

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня винесення постанови шляхом подання апеляційної скарги до Харківського апеляційного суду через Московський районний суд м. Харкова – особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених частиною п`ятою статті 7 та частиною першою статті 287 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, за винятком постанов про застосування стягнення, передбаченого статтею 32 або 32-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Суддя Д.А. Крівцов