Рішення № 87882927, 26.02.2020, Лозівський міськрайонний суд Харківської області

Справа № 629/6302/19

Номер провадження 2/629/293/20

РIШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.02.2020 року Лозівський міськрайонний суд Харківської області у складі головуючого судді Каращука Т.О., за участю секретаря судового засідання Котяй А.Ю., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження в м.Лозова цивільну справу №629/6302/19 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу, представник відповідача за ордером– адвокат Свистун Андрій Володимирович,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення боргу, а саме 500 000,00 гривень, які відповідач 20.01.2019 року отримав від позивача у якості позики, що підтверджується розпискою, згідно якої ОСОБА_2 повинен був повернути позику до 01.09.2019 року. На момент звернення до суду позичальник кошти не повернув, у зв`язку з чим, ОСОБА_1 просить стягнути з відповідача борг у розмірі 500 000,00 гривень, 3 % річних у сумі 4 849, 31 грн. та інфляційне збільшення боргу за 3 місяці прострочення – 7 500, 00 грн., а також судовий збір у розмірі 5 123, 49 грн.

Позивачем було надано заяву про забезпечення позову шляхом накладення арешту на: нежитлову будівлю свинарник № НОМЕР_1 літ. «Г-1», площею 957,1 кв.м., нежитлову будівлю свинарник № 1 літ. «Е-1», площею 1062,3 кв.м., нежитлову будівлю кормоцеху № НОМЕР_2 літ. «Ж-1», площею 258,6 кв.м., які належать ОСОБА_2 та розташовані по АДРЕСА_1 та заборони їх відчуження. Ухвалою суду заяву було задоволено.

13.01.2020 року було відкрито провадження та призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін. Сторонам надано час для подання заяв по суті.

17.01.2020 року до суду надійшло клопотання сторін про затвердження мирової угоди, в якій було відмовлено та продовжено розгляд справи. Враховуючи викладене в мировій угоді, відповідач наявність боргу визнає.

Відповідно до ч. 4 ст. 206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Судом встановлені такі факти та відповідні правовідносини.

20.01.2019 року ОСОБА_2 отримав від позивача у якості позики суму у розмірі 500 000,00 грн., що підтверджується розпискою(а.с.7), згідно якої ОСОБА_2 повинен був повернути позику до 01.09.2019 року.

Згідно довідки про рахунок індексу інфляції за період з 01.09.2019 року по 01.12.2019 року(а.с.6), інфляційне збільшення боргу за 3 місяці становить 7 500,00 грн.

Як вбачається з довідки(а.с5), 3% річних за період з 01.09.2019 року по 17.12.2019 року становлять 4 849, 31 грн.

Викладене в позові відповідачем не заперечується.

Згідно зі статтею 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір

позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

За змістом статті 1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Договір позики за своєю юридичною природою є реальною, односторонньою, оплатною або безоплатною угодою, на підтвердження якої може бути надана розписка позичальника або інший письмовий документ, незалежно від його найменування, з якого дійсно вбачається як сам факт отримання в борг (тобто із зобов`язанням повернення) певної грошової суми, так і дата її отримання, що узгоджується з правовим висновком Верховного Суду України від 11 листопада 2015 року у справі № 6-1967цс15.

Відповідно до висновку, викладеного у вище вказаній постанові Верховного Суду України, за своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видається боржником кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання боржником від кредитора певної грошової суми.

Згідно позиції позивача, Позичальником порушено умови Договору позики, зокрема щодо вчасного виконання своїх зобов`язань, що призвело до виникнення перед позивачем заборгованості.

Відповідно до ст.ст.525,526,530 ЦК України, зобов`язання повинні виконуватися належним чином і в термін передбачений договором, одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається, боржник не звільняється від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання.

Відповідно до ч. 1ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ст.76 ЦПК України, доказами є будь-які дані на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Статтею 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Згідно зі ст.80 ЦПК України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Частиною 1 ст. 81 ЦПК України, передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені судом.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 158 ЦПК України, суд може скасувати заходи забезпечення

позову з власної ініціативи або за вмотивованим клопотанням учасника справи.

Частиною 2 статті 158 ЦПК України визначено, що клопотання про скасування заходів забезпечення позову розглядається в судовому засіданні не пізніше п`яти днів з дня надходження його до суду.

Згідно із ч. 7 ст. 158 ЦПК України у разі ухвалення судом рішення про задоволення позову заходи забезпечення позову продовжують діяти протягом дев`яноста днів з дня набрання вказаним рішенням законної сили або можуть бути скасовані за вмотивованим клопотанням учасника справи.

При вирішенні заяви про скасування заходів забезпечення позову, суд враховує, що під забезпеченням позову слід розуміти вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують реальне виконання судового рішення, прийнятого за його позовом. Інститут забезпечення позову спрямований проти несумлінних дій відповідача, який може приховати майно, розтратити його, продати, знецінити.

Забезпечення позову є тимчасовим обмеженням і його значення полягає в тому, що ним захищаються законні інтереси позивача на той випадок, коли відповідач буде діяти недобросовісно або коли не вжиття заходів забезпечення позову може потягти за собою неможливість виконання судового рішення.

Зважаючи на те, що відповідач не заперечує проти позову та був згоден добровільно віддати у власність позивача нежитлові будівлі з метою погашення боргу, суд вважаю можливим скасувати заходи забезпечення позову, накладені ухвалою від 27.12.2019 року.

Враховуючи вище викладене, зважаючи на визнання позову ОСОБА_2 , суд вважає, що є всі підстави для задоволення позову в повному обсязі та скасування заходів забезпечення.

Враховуючи вище викладене, перевіривши матеріали справи, зважаючи на визнання відповідачем позову, суд вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Відповідно п. 1 ч. 2 ст.141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 5 123, 49 грн.

На підставі постанови Верховного Суду України від 11 листопада 2015 року у справі № 6-1967цс15, керуючись ст. ст.12,13,76,77,141,259,263,264,265,268,272,273 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу -задовольнити в повному обсязі.

Стягнути зі ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 борг у сумі 512 349, 31 грн.

Стягнути зі ОСОБА_2 судовий збір на користь ОСОБА_1 , що сплачений нею, згідно квитанції від 17.12.2019 року, у розмірі 5 123, 49 грн.

Скасувати заходи забезпечення позову, накладені ухвалою Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 27.12.2019 року у вигляді арешту на: нежитлову будівлю свинарник № НОМЕР_1 літ. «Г-1», площею 957,1 кв.м., нежитлову будівлю свинарник № 1 літ. «Е-1», площею 1062,3 кв.м., нежитлову будівлю кормоцеху № НОМЕР_2 літ. «Ж-1», площею 258,6 кв.м., які належать ОСОБА_2 та розташовані по АДРЕСА_1 та заборони їх відчуження.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду через Лозівський міськрайонний суд Харкiвської області шляхом подачі в 30-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Відомості про учасників:

Позивач- ОСОБА_1 , ІПН НОМЕР_3 , яка мешкає за адресою: АДРЕСА_2 .

Відповідач- ОСОБА_2 , ІПН НОМЕР_4 , який мешкає за адресою: АДРЕСА_3 .

Суддя Т.О.Каращук