Рішення № 87882586, 25.02.2020, Дергачівський районний суд Харківської області

справа №619/4418/19

провадження №2/619/257/20

Рішення

іменем України

25 лютого 2020 року

м. Дергачі

Дергачівський районний суд Харківської області у складі: головуючого судді Нечипоренко І.М., за участю секретаря судового засідання Носачової І.В.,

розглянув у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу № 619/4418/19,

ім`я (найменування) сторін:

позивач: акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк»,

відповідач: ОСОБА_1 ,

вимоги позивача: про стягнення заборгованості,

представники позивача: Савіхіна А.М., Гаренко Н.В.

представник відповідача: Кононенко О.М.

Виклад позиції позивача та заперечень відповідача.

Позивач просить суд ухвалити рішення, згідно якому стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором в розмірі 121377,34 грн, посилаючись на те, що відповідач звернулася до АТ КБ «Приватбанк» з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим підписала Заяву №б/н від 19.04.2011, згідно якої отримала кредит у розмірі 7000,00 грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 36% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки та підтвердила свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг» та «Тарифами Банку», які викладені на банківському сайті www.privatbank.ua, складає між нею та банком договір про надання банківських послуг, що підтверджується підписом у заяві. У зв`язку з неналежним виконанням зобов`язань за кредитним договором відповідач станом на 30.09.2019 має заборгованість - 214076,06 грн, яка складається з наступного: 3686,60 грн - заборгованість за кредитом; 207389,46 грн - заборгованість по процентам за користування кредитом; 3000,00 грн - заборгованість за пенею та комісією. Законодавством не передбачено вимагати від боржника повернення лише повної суми заборгованості. А кредитодавець на свій розсуд може вимагати від боржника будь-яку частину суми заборгованості за кредитом. Таким чином, заборгованість до стягнення становить 121377,34 грн, яка складається з наступного: 3686,60 грн - заборгованість за кредитом; 117690,74 грн - заборгованість по процентам за користування кредитом з 19.04.2011 по 31.10.2018.

Представником відповідача Кононенком О.М. 28.12.2019 подано відзив, у якому просить відмовити у задоволенні позову в повному обсязі, посилаючись на те, що За змістом ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ КБ «ПриватБанк»). У разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).У анкеті-заяві позичальника від 19.04.2011 процентна ставка не зазначена. Крім того, у цій заяві, підписаній сторонами, відсутні умови договору про встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов`язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру, а також зазначено бажаний кредитний ліміт у розмірі 2000,00 грн, а не 7000,00 грн, як фактично було надано банком. Банк, пред`являючи вимоги про погашення кредиту, просить у тому числі, крім тіла кредиту (сума, яку фактично отримав в борг позичальник), стягнути складові його повної вартості, зокрема заборгованість за відсотками за користування кредитними коштами. Позивач, обґрунтовуючи право вимоги в цій частині, в тому числі їх розмір і порядок нарахування, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором №б/н від 19.04.2011, посилається на витяг з тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна, 30 днів пільгового періоду» та витяг з умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайті: https://privatbank.ua/terms/ як невід`ємні частини спірного договору. Витягом з тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» «Універсальна, 30 днів пільгового періоду» та витягом з умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайті: https://privatbank.ua/terms/, що надані позивачем на підтвердження позовних вимог, визначені, в тому числі: пільговий період користування коштами, процентна ставка, права та обов`язки клієнта (позичальника) і банку, відповідальність сторін, зокрема пеня за несвоєчасне погашення кредиту та/або процентів, штраф за порушення строків платежів за будь-яким із грошових зобов`язань та їх розміри і порядок нарахування, а також містяться додаткові положення, в яких зокрема визначено дію договору (12 місяців з моменту підписання), позовну давність щодо вимог банку - 50 років (пункт 1.1.7.31 згаданих умов), та інші умови. При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці витяг з тарифів та витяг з умов розуміла відповідач та ознайомилася і погодилася з ними, підписуючи заяву-анкету про приєднання до умов та правил надання банківських послуг ПриватБанку, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами та щодо сплати неустойки (пені, штрафів), та, зокрема саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви розмірах і порядках нарахування. Крім того, роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування, що підтверджено й у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року (провадження № 6-16цс15) і не спростовано позивачем при розгляді вказаної справи. У даному випадку також неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила ч. 1 ст. 634 ЦК України, оскільки умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим АТ КБ «ПриватБанк» в період - з часу виникнення спірних правовідносин (19.04.2011) до моменту звернення до суду із позовом, тобто кредитор міг додати до позовної заяви витяг з тарифів та витяг з умов у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову. Зазначені Витяги не визнаються відповідачем та не містять її підпису, тому їх не можна розцінювати як частину кредитного договору №б/н, укладеного між сторонами 19.04.2011 шляхом підписання заяви-анкети. Отже, відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами, а також відповідальність у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення термінів виконання договірних зобов`язань. Позивач навмисно довгий час не звертався до суду із позовом про стягнення заборгованості, оскільки таким чином штучно збільшив розмір боргу майже у тридцять разів (нарахувавши проценти за користування кредитними коштами) із порівнянням з заборгованістю за тілом кредиту. Строк дії кредитної карти давно минув, та позивач продовжував нараховувати проценти.

Представником позивача Гаренко Н.В. 16.01.2020 подано відповідь на відзив, відповідно до якого при оформленні кредиту заява на отримання кредиту підписується повнолітньою, дієздатною особою, яким підтверджується, що позичальник ознайомлений з умовами та правилами надання банківських послуг та тарифами банку. Укладання договору здійснюється за принципом укладання між банком і клієнтом договору приєднання (ст. 634 ЦК). Підписанням заяви позичальник приєднується до запропонованих банком умов та тарифів. Відповідно до Розділу 1 Загальних положень умов та правил надання банківських послуг, які розміщені на офіційному сайті позивача ПАТ Комерційний банк «ПриватБанк», керуючись законодавством України, публічно пропонує невизначеному колу осіб можливість отримання банківських послуг, для чого публікує умови та правила надання банківських послуг. Тобто правила та умови є публічною офертою, що містять умови та правила надання послуг банком його клієнтам. Таким чином, клієнт отримує доступ до всіх без включення послуг банку, (п.п. 1.1.1.58, 1.1.1.59 Умов). Відповідачем було підписано заяву про приєднення до умов та правил надання банківських послуг. У даній заяві зазначено, що підписавши цю заяву, відповідач ознайомився та згодний з умовами та правилами надання банківських послуг, в тому числі з умовами та правилами обслуговування по платіжним карткам, розташованим на сайті банку, тарифами банку, які разом з цією заявою складають договір банківського обслуговування. Окрім цього, зазначено що відповідачу було надано для ознайомлення умови та правила в письмовому вигляді, знайомлення з чим засвідчується власним підписом в заявці про приєднання. Підписавши заяву банк та клієнт приєднуються і зобов`язуються виконувати умови, викладені в умовах та правилах надання банківських послуг, Тарифах банку - договорі банківського обслуговування в цілому. Отже, враховуючи вищевикладене, заява про приєднання до умов та правил з умовами та правилами надання банківських послуг, тарифами, що розташовані на офіційному сайті банку складають договір про надання банківських послуг. Тобто, в даному випадку зміст кредитного договору зафіксовано в декількох документах: в заяві позичальника, умовах та правилах надання банківських послуг та тарифах. Таким чином, між банком та позичальником укладається договір у письмовій формі. З моменту оформлення кредитного договору пройшло 8 років, позичальник в банк не зверталася за фактом неправильного нарахування відсотків, що свідчить про те, що вона знала про розмір процентних ставок та інші умови обслуговування і повністю з ними погодилася. З наданої до суду копії анкети-заяви на двох сторінках від 19.04.2011, з якої чітко вбачається наступна інформація: персональні дані, адреса проживання, та інша додаткова інформація необхідна для отримання кредитної картки. Відповідачем вказана інформація про себе заповнена особисто, також з копії анкети-заяви чітко вбачається, що ОСОБА_1 висловила згоду про укладення договору шляхом отримання кредитної картки “Універсальна” та особистим підписом засвідчила (в), що вон згодна з тим, що ця заява, разом із пам`яткою клієнта, умовами та правилами надання банківських послуг, а також тарифами становить між мною та банком договір про надання банківських послуг; ознайомилась і згодна з умовами та правилами надання банківських послуг та тарифами банку, які були надані мені для ознайомлення в письмовому вигляді...”. Також до матеріалів позовної заяви долучено “Довідку про умови кредитування з використанням кредитки “Універсальна, 30 днів пільгового періоду” власноруч підписана відповідачем, з якої чітко вбачається, що відповідачу встановлено поточну процентну ставку у розмірі _3,00% (_36,00_% на рік), вказано розміри комісій та штрафів тощо. (Відносно номеру SAMDN50000044125860 пояснюємо, що SAMDN50000044125860 не є номером договору, а відноситься до технічної нумерації активу, використовується тільки у внутрішніх сервісах банку з метою ідентифікації зобов`язання.) Тобто, сторонами при укладенні договору були обговорені усі істотні умови. У наданій виписці з карткового рахунку чітко прослідковується, що відповідачу було встановлено кредитний ліміт та вбачається, що відповідач користувався грошима, отримував кошти через банкомат, здійснював розрахунки через термінали в касах магазинів, а отже й отримав кредитну картку “Універсальна”, оскільки проведення вказаних операцій є неможливим без наявності картки. З розрахунку заборгованості та наданої виписки про рух коштів чітко вбачається, що відповідач частково сплачував заборгованість за договором. Відповідачем розрахунок заборгованості не спростований, контррозрахунок не наданий, судово-економічні експертизи по справі не призначались. Сторони встановили в п. «2.1.1.12.6.1.» умов та правил надання банківських послуг, що у разі виникнення прострочених зобов`язань на суму від 100,00 грн. Клієнт сплачує банку пеню. Розмір пені зазначається в тарифах. Нарахування пені за кредитними картами здійснюється з 01.05.2009 в розмірі 1% від суми заборгованості, але не менше 30,00 грн, що затверджено Наказом СП-2009-289 від 07.04.2009. В подальшому наказом СП-2013-6500941 від 28.01.2013 розмір пені було збільшено до 50,00 грн, яка нараховується щомісячно у разі виникнення прострочки по кредиту на суму від 100,00 грн. 19.09.2013 СП-2013-6776448 від 19.09.2013 внесені зміни до тарифів щодо розміру пені, а саме: у разі виникнення прострочки на протязі одного місяця - сплачується пеня в розмірі 50,00 грн; у разі виникнення прострочки другий місяць поспіль - сплачується пеня в розмірі 100,00 грн. Сторони за договором передбачено у разі порушення позичальником термінів платежів по будь-якому з грошових зобов`язань більше ніж на 30 днів банком нараховується штраф за формулою: "" 500"" грн. + "" 5"" % від заборгованості за кредитом. Штраф розраховується на окремому рахунку та підлягає сплаті першочергово, що передбачено п. 2.1.1.7.6 умов та правил надання банківських послуг. Цей штраф за жодними обставинами не виражається у твердій грошовій сумі, оскільки хоча в розрахунку він і складається з двох частин (фіксована складова + процентна складова), але юридично вони складові формули, за якою обчислюється нероздільне (цілісна) сума в залежності від розміру невиконаних або неналежно виконаних зобов`язань. Крім того, згідно з умовами договору банком передано відповідачу кредитну карту зі строком дії до 30.11.2015, з встановленим кредитним лімітом на платіжну картку, в обмін на зобов`язання позичальника по поверненню кредиту, сплати процентів в обумовлені у заяві, умовах та правилах надання банківських послуг, тарифах строки. Відповідно до кредитного договору відсутні підстави для припинення щомісячного нарахування процентів на суму простроченої заборгованості по кредиту, як плату за весь час фактичного користування кредитними коштами, оскільки розрахунок заборгованості здійснюється до повного погашення заборгованості за кредитом, на суму залишку заборгованості за кредитом. Отже, аналізуючи умови кредитного договору визначені сторонами та зміст зазначених правових обґрунтувань, слід дійти висновку про те, що у випадку неналежного виконання позичальником зобов`язань за кредитним договором та наявності простроченої заборгованості по кредиту, зобов`язання сплатити проценти за час фактичного користування кредитними коштами у позичальника виникає щомісячно і на сьогоднішній день являється не припиненим. Також необхідно зауважати, що згідно виписки по рахунку, вбачається, що відповідач до певного часу належним чином виконувала свої зобов`язання за кредитом, що свідчить про те, що відповідач знала про умови кредитування та визнала свої зобов`язання за договором. Тому посилання відповідача про те, що вона не був ознайомлена з умовам кредитування не має прийматись судом до уваги. Так, на даний час, відповідач належним чином свої зобов`язання за кредитним договором не виконала.

Заяви, клопотання, процесуальні дії у справі.

На виконання вимог ч. 6 ст. 187 ЦПК України 11.11.2019, судом направлено звернення до відповідного органу реєстрації щодо місця перебування та місця проживання відповідача.

Ухвалою суду від 03.12.2019 провадження по справі відкрито за правилами спрощеного провадження, судове засідання для розгляду справи по суті призначено на 16.12.2019.

За клопотанням представників позивача та відповідача розгляд справи відкладався на 15.01.2020, 31.01.2020, 25.02.2020.

Представник відповідача ОСОБА_1 – адвокат Кононенко О.М. у судове засідання не з`явився, але до суду надійшла заява про розгляд справи без його участі, просить врахувати правову позицію викладену в Постанові Верховного Суду від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12, стосовно того, що банк неправомірно продовжував нарахування процентів за позикою після спливу строку дії кредитного договору (термін дії картки до 30.11.2015). Крім того, просить врахувати правову позицію викладену в рішенні Конституційного Суду України у справі №1-12/2013, а також правову позицію викладену в Постанові Верховного Суду України №752/13945/15-ц від 20.06.2018 про те, що банк довгий час не звертався до суду з позовною заявою, що призвело до штучного збільшення ціни позову та порушення принципів справедливості, добросовісності і розумності.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, надавши заяву про підтримання позовних вимог та розгляд справи без його участі.

Частиною 3 ст. 211 ЦПК України передбачено, що учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Фактичні обставини, встановлені судом, норми права, які застосовував суд, мотиви суду.

ОСОБА_1 звернулася до АТ КБ «Приватбанк» з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим підписала Заяву №б/н від 19.04.2011, згідно якої отримала кредит у розмірі 2000,00 грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку. Своїм підписом у заяві відповідач підтвердила, що підписана нею заява разом з Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами банку, які викладені на банківському сайті www.privatbank.ua складає договір про надання банківських послуг (а.с.8).

У зв`язку з неналежним виконанням зобов`язань за кредитним договором ОСОБА_1 , станом на 30.09.2019, має заборгованість - 214076,06 грн, яка складається з наступного: 3686,60 грн - заборгованість за кредитом; 207389,46 грн - заборгованість по процентам за користування кредитом; 3000,00 грн - заборгованість за пенею та комісією.

При цьому, кредитодавець на свій розсуд вимагає від боржника будь-яку частину суми заборгованості за кредитом і визначив, що заборгованість до стягнення становить 121377,34 грн та складається з наступного: 3686,60 грн - заборгованість за кредитом; 117690,74 грн - заборгованість по процентам за користування кредитом з 19.04.2011 по 31.10.2018, яку і просить стягнути.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 2-383/2010 (провадження № 14-308цс18) зроблено висновок, що стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.

З позовом про визнання недійсним кредитного договору б/н від 19 квітня 2011 року ОСОБА_1 до суду не зверталася.

Крім того, з розрахунку заборгованості наданого банком, вбачається, що відповідач користувалась кредитними коштами та періодично здійснювала його погашення. Доказів на спростування вказаного розрахунку, відповідачем не надано.

Отже, позивачем доведено факт отримання кредиту та наявності заборгованості у відповідача.

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ КБ «ПриватБанк»).

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

За змістом статті 1056-1 ЦК України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

За змістом статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Частинами першою, другою статті 551 ЦК України визначено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно із частиною першою статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Отже, в разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави, стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави, стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).

У заяві позичальника від 19 квітня 2011 року процентна ставка не зазначена.

Крім того, у цій заяві, підписаній сторонами, відсутні умови договору про встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов`язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру.

Банк, пред`являючи вимоги про погашення кредиту, просив у тому числі, крім тіла кредиту (сума, яку фактично отримав в борг позичальник), стягнути складові його повної вартості, зокрема заборгованість за процентами за користування кредитом.

Позивач, обґрунтовуючи право вимоги в цій частині, в тому числі їх розмір і порядок нарахування, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором, посилався на витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку та на умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна, 30 днів пільгового періоду», як невід`ємні частини спірного договору.

При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці витяг з Тарифів та витяг з Умов розуміла відповідачка та ознайомилася і погодився з ними, підписуючи заяву-анкету про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг ПриватБанку, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви розмірах і порядках нарахування.

Крім того, роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в Умови та правила споживчого кредитування. До такого висновку дійшов і Верховний Суд України у постанові від 11 березня 2015 року (провадження № 6-16цс15).

Суд вважає, що в даному випадку також неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини першої статті 634 ЦК України за змістом якої - договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим АТ КБ «ПриватБанк» у період - з часу виникнення спірних правовідносин (19.04.2011) до моменту звернення до суду з указаним позовом (08.11.2019), тобто кредитор міг додати до позовної заяви витяг з Умов і правил надання банківських послуг у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову.

За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила банківських послуг, наданий банком витяг з Умов та правил надання банківських послуг не може розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджує вказаних обставин.

При цьому, згідно з ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Надані позивачем Умови та правила надання банківських послуг, з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов`язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку - в анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана останньою і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих їй умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору.

Суд вважає, що довідка про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна, 30 днів пільгового періоду» (а.с. 9) та витяг з Умов та правил надання банківських послуг (а.с. 10-33), які містяться в матеріалах даної справи, не містять підпису відповідача, тому їх не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами 19 квітня 2011 року шляхом підписання заяви-анкети, а тому відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами, а також відповідальність у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення термінів виконання договірних зобов`язань.

Вимоги банку щодо стягнення з ОСОБА_1 заборгованості по процентам за користування кредитом у розмірі 117690,74 грн не можуть бути задоволені у зв`язку з їх безпідставністю через відсутність передбаченого обов`язку відповідача по їх сплаті позивачу у анкеті-заяві від 19 квітня 2011 року, оскільки витяг з Умов та правил надання банківських послуг, який викладений на банківському сайті не може вважатися складовою частиною спірного кредитного договору.

З наведених підстав, суд дійшов висновку про те, що банк не довів, що саме надані ним Умови є складовою кредитного договору і що саме ці Умови відповідач мала на увазі, підписуючи анкету-заяву позичальника.

Такі висновки відповідають правовій позиції, викладеній у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17, провадження № 14-131цс19.

Отже, позовні вимоги АТ КБ «ПриватБанк» підлягають задоволенню частково, в частині стягнення заборгованості за тілом кредитом у розмірі 3686,60 грн. У задоволенні вимог в частині стягнення заборгованості по процентам за користування кредитом у розмірі 117690,74 грн суд відмовляє.

Оскільки позовні вимоги АТ КБ «ПриватБанк» підлягають задоволенню частково, то розмір сплаченого ним судового збору при зверненні до суду з цим позовом підлягає стягненню з відповідача на його користь пропорційно задоволеним вимогам, а саме в розмірі 58,35 грн (розмір заявлених вимог - 121377,34 грн (100 %), розмір вимог, що підлягають задоволенню - 3686, 60 грн (3,04 %), розмір судового збору, що підлягав сплаті при зверненні до суду з цим позовом - 1921, 00 грн (1921, 00 грн х 3686, 60 грн : 121377,34 грн = 58,35 грн).

Відповідно до ст. 259 ЦПК України суди ухвалюють рішення іменем України негайно після закінчення судового розгляду. Рішення суду приймаються, складаються і підписуються в нарадчій кімнаті складом суду, який розглянув справу.

Керуючись ст.ст. 7, 12, 13, 81, 141, 259, 263-265, 268, 354 ЦПК України, суд

ухвалив:

Позовні вимоги акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» заборгованість за кредитним договором в розмірі 3686,60 грн (три тисячі шістсот вісімдесят шість гривень 60 копійок).

В іншій частині позову відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» витрати по сплаті судового збору в розмірі 58,35 грн (п`ятдесят вісім гривень 35 копійок).

Апеляційна скарга на рішення суду подається Харківському апеляційному суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення відповідно до п.п.15.5 п.15 Перехідних положень ЦПК України через Дергачівський районний суд Харківської області.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне найменування (ім`я) сторін:

Позивач: акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк», код ЄДРПОУ 14360570, місцезнаходження: 01001 м. Київ вул. Грушевського, б.1Д.

Відповідач: ОСОБА_1 : ІПН НОМЕР_1 , останнє відоме місце проживання: АДРЕСА_1 .

Повне судове рішення складено 27.02.2020.

Суддя І. М. Нечипоренко