Рішення № 87882418, 18.02.2020, Старобільський районний суд Луганської області

18.02.2020

Справа № 431/6910/19

Провадження № 2/431/177/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 лютого 2020 року м. Старобільськ

Старобільський районний суд Луганської області у складі

головуючого судді Воронкіна О.А.,

за участю секретаря Савкової Т.Є.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Старобільську в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Донецька залізниця» про стягнення заборгованості по заробітній платі,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до Старобільського районного суду Луганської області з позовом до АТ «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Донецька залізниця» про стягнення заборгованості по заробітній платі.

В обґрунтування позову зазначено, що 29 січня 1990 року її було прийнято секретарем-друкаркою. 31 грудня 2013 року переведена техніком 1 категорії Луганської дистанції колії Державного підприємства «Донецька залізниця». 17 липня 2017 року її було звільнено у зв`язку з п. 1 ст. 40 КЗпП України - за скороченням штатів. За період її роботи на підприємстві відповідача утворилася заборгованість по заробітної платі. Наказом начальника СП «Луганської дирекції залізничних перевезень» від 16.03.2017 року № 58-ДН було встановлено початок простою з причин, незалежних від працівників, у вказаному виробничому підрозділі залізниці з 20.03.2017 року для всіх працівників. Згідно наказу в зв`язку з перекриттям усіх залізничних колій, що ведуть до лінії розмежування, з 00 годин 20 березня 2017 року встановлене початок простою. На час простою робітники зобов`язані приходити на свої робочі місця згідно графіку роботи відповідно до Правил внутрішнього трудового розпорядку та розписуватися на початку та наприкінці робочого дня в «Журналі обліку приходу-уходу працівників, які знаходяться на простої». У разі неявки робітника у табелі обліку робочого часу проставляти код «НЗ». Оплату такої відсутності не проводити. Оплату за час простою не з вини працівників провести з розрахунку двох третин тарифної ставки встановленого працівникові окладу за весь час простою згідно графіку роботи. На весь час простою працівникам в табелі обліку використання робочого часу проставляти літерний код «П».

Згідно з Наказом (розпорядженням) про припинення трудового договору № 1466-ОС від 17.07.2019 року вона (позивач) з 17.07.2017 звільнена з посади техніка 1 категорії Виробничого підрозділу «Луганська дистанція колії СП «Луганська дирекція залізничних перевезень» регіональна філія «Донецька залізниця» ПАТ «Українська залізниця» за пунктом 1 статті 40 КЗпП України у зв`язку зі скороченням штату, про що також зроблений відповідний запис в її трудовій книжці. В наказі про припинення трудового договору зазначено, що ОСОБА_1 має право на компенсацію за 12 днів відпустки та з виплатою одноразової грошової допомоги у розмірі одного середньомісячного заробітку.

Згідно розрахункових листів (табулеграм) за період з березня по липень 2017 року зазначені суми до виплати: березень 2017 року - 2358,05 грн., квітень 2017 року - 2262,17 грн., травень 2017 року - 2262,17 грн., червень 2017 року - 2262,17 грн., липень 2017 року - 8713,57 грн. З розрахунку заробітної плати за період березень - липень 2017 року входить оплата простоїв (код 340). Крім того, згідно копій табелів обліку використання робочого часу, які підписані головним бухгалтером, працівником кадрової служби, головним інженером, відповідно до яких зазначена інформація про відпрацьовані дні за період березень - липень 2017 року. Відповідно до довідки про нараховані до виплати та несплачені суми заробітної плати та компенсації за невикористану відпустку, підписаної гол. бухгалтером та заступником начальника підприємства, сума нарахованої до виплати їй (позивачу) заробітної плати складає: березень 2017 року - 2358,05 грн., квітень 2017 року - 2262,17 грн., травень 2017 року - 2262,17 грн., червень 2017 року - 2262,17 грн., липень 2017 року - 8713,57 грн., а всього 17858,13 грн. Згідно розрахункових листів, відповідачем нараховано оплату за час простоїв, а саме: березень - 1113,89 грн., квітень - 2792,81 грн., травень - 2792,81 грн., червень - 2792,81 грн., липень - 1462,90 грн.

Згідно розрахунків заробітної плати їй (позивачу) нараховано оплату простоїв за березень 2017 року - 11 днів (69 годин), у квітні - 24 дні (157 години), у травні - 24 (159), у червні - 20 (159), у липні - 11 (88).

Розрахунок заробітної плати за липень 2017 року узгоджується з наказом від 17 липня 2017 року № 1466-ОС про припинення трудового договору, який був виданий першим заступником начальника Луганської дирекції залізничних перевезень Д.В. Пономарьовим, тобто посадовою особою відповідача. Будь-які доводи щодо незаконності цього наказу відповідачем ніколи не наводилися. Саме в цьому наказі, який виданий структурним підрозділом відповідача зазначена конкретна кількість днів невикористаної відпустки, а саме, 12 днів, на компенсацію яких позивач має право та виплату одноразової грошової допомоги у розмірі одного середньомісячного заробітку.

Таким чином, загальна сума заборгованості по заробітній платі складає 17858,13 грн. У зв`язку з цим просить суд стягнути з Акціонерного товариства "Українська залізниця" на її користь заборгованість з виплати заробітної плати в розмірі 17858 (сімнадцять тисяч вісімсот п`ятдесят вісім) гривень 13 копійок (без утримання із цієї суми передбачених законом податків та зборів). Допустити негайне виконання рішення в частині стягнення заробітної плати у межах суми платежу за один місяць.

В судове засідання представник позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 не з`явився, надав суду заяву, в якій просив розглянути справу у його відсутності, позовні вимоги підтримав (а.с.102).

Представник відповідача - Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Донецька залізниця" в судове засідання не з`явився, надав суду відзив на позовну заяву, в якому просив у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити, у заяві поданої до канцелярії суду просив розглядати справу за його відсутності (а.с.46-49,75).

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень ЦПК України розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши наявні в матеріалах справи письмові докази, суд приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Статтями 12 та 81 ЦПК України встановлено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін; кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У судовому засіданні встановлено, згідно копії трудової книжки, 29.01.1990 року позивача ОСОБА_1 було прийнято секретарем-друкаркою (наказ № 38/л від 29 січня 1990 року), 31.12.2013 року переведена техніком 1 категорії Луганської дистанції колії Державного підприємства «Донецька залізниця» (наказ № 188/ОС від 31 грудня 2013 року), а з 17.07.2017 року на підставі наказу № 1466-ОС від 17 липня 2017 року її було звільнено у зв`язку з п. 1 ст. 40 КЗпП України - за скороченням штатів (а.с.8-11).

Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 31.10.2018 року №938, змінено тип публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» з публічного на приватне та перейменованого його в акціонерне товариство «Українська залізниця», код ЄДРПОУ 40075815.

Згідно з Наказом (розпорядженням) про припинення трудового договору № 1466-ОС від 17.07.2019 року, виданого структурним підрозділом «Луганська дирекція залізничних перевезень» Регіональної філії «Донецька залізниця» Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця», ОСОБА_1 з 17.07.2017 звільнена з посади техніка 1 категорії Виробничого підрозділу «Луганська дистанція колії СП «Луганська дирекція залізничних перевезень» регіональна філія «Донецька залізниця» ПАТ «Українська залізниця» за пунктом 1 статті 40 КЗпП України у зв`язку зі скороченням штату (а.с.17). У вказаному наказі про припинення трудового договору зазначено, що позивач ОСОБА_1 має право на компенсацію за 12 днів відпустки та з виплатою одноразової грошової допомоги у розмірі одного середньомісячного заробітку.

Згідно розрахунків заробітної плати позивачу ОСОБА_1 нараховано зарплату за період з березня по липень 2017 року: березень 2017 року - 2358,05 грн., квітень 2017 року - 2262,17 грн., травень 2017 року - 2262,17 грн., червень 2017 року - 2262,17 грн., липень 2017 року - 8713,57 грн., а всього 17858,13 грн. Згідно розрахункових листів, відповідачем нараховано оплату за час простоїв, а саме: березень - 1113,89 грн., квітень - 2792,81 грн., травень - 2792,81 грн., червень - 2792,81 грн., липень - 1462,90 грн. (а.с.12-14).

В копіях табелів обліку використання робочого часу, зазначено інформацію про відпрацьовані ОСОБА_1 дні за період березень - липень 2017 року (а.с.21-25).

Будь-яких доказів на підтвердження відсутності позивача ОСОБА_1 на робочому місці у вказаний період часу відповідачем суду не надано.

Відповідно до довідки про нараховані до виплати та несплачені суми заробітної плати та компенсації за невикористану відпустку, підписаної гол. бухгалтером та заступником начальника підприємства, сума нарахованої до виплати позивачу заробітної плати складає: березень 2017 року - 2358,05 грн., квітень 2017 року - 2262,17 грн., травень 2017 року - 2262,17 грн., червень 2017 року - 2262,17 грн., липень 2017 року - 8713,57 грн., а всього 17858,13 грн. (а.с.20).

Відповідно до наказу № 58-ДН від 16.03.2017 року керівника Луганської дирекції залізничних перевезень Регіональної філії «Донецька залізниця» ПАТ «Українська залізниця» у зв`язку з відсутністю організаційних та технічних умов для здійснення господарської діяльності, викликаних перекриттям усіх залізничних колій, що ведуть до лінії розмежування, на підставі ст.ст.34, 113 КЗпП України для всіх працівників структурного підрозділу з 20.03.2017 року було встановлено початок простою по причинам, незалежним від робітників з оплатою за час простою з розрахунку 2/3 тарифної ставки встановленого працівникові розряду (окладу) за весь час простою (а.с.18-19).

Постановою Кабінету Міністрів України від 25 червня 2014 року №200 «Про утворення публічного акціонерного товариства «Українська залізниця», прийнятою відповідно до Закону України «Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування», утворено публічне акціонерне товариство «Українська залізниця» на базі Державної адміністрації залізничного транспорту, підприємств та установ залізничного транспорту загального користування, які реорганізовуються шляхом злиття, у тому числі на базі Державного підприємства «Донецька залізниця».

Також КМУ постановою від 2 вересня 2015 року за №735 затвердив Статут ПАТ «Українська залізниця», відповідно до якого товариство є правонаступником усіх прав та обов`язків Укрзалізниці та підприємств залізничного транспорту.

21 жовтня 2015 року в Єдиному державному реєстрі проведено державну реєстрацію ПАТ Українська залізниця. «Державне підприємство Донецька залізниця» реорганізовано шляхом злиття у регіональну філію «Донецька залізниця» публічного акціонерного товариства «Українська залізниця».

Конституцією України, як Основним Законом, закріплено право на працю і заробітну плату, а саме у статті 43 зазначено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.

Статтею 94 Кодексу законів про працю України передбачено, що заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Згідно ст. 97 КЗпП України власник або уповноважений ним орган чи фізична особа не має права в односторонньому порядку приймати рішення з питань оплати праці, що погіршують умови, встановлені законодавством, угодами, колективними договорами.

Відповідно до ст. 21 Закону України «Про оплату праці», працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного трудового договору. Згідно ст. 22 цього Закону, суб`єкти організації оплати праці не мають права в односторонньому порядку приймати рішення з питань оплати праці, що погіршують умови, встановлені законодавством, угодами і колективними договорами.

Відповідно до вимог ст. 116 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

Ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном; ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини (зокрема, наприклад, справа «Суханов та Ільченко проти України» заяви № 68385/10 та 71378/10, а також справа «Принц Ліхтенштейну Ганс-Адам II проти Німеччини», заява N9 42527/98 тощо) «майно» може являти собою «існуюче майно» або засоби, включаючи «право вимоги» відповідно до якого заявник може стверджувати, що він має принаймні «законне сподівання»/ «правомірне очікування» (legitimate expectation) стосовно ефективного здійснення права власності.

Європейський Суд неодноразово вказував, що володінням, на яке поширюються гарантії ст. 1 Протоколу №1 є також майнові інтереси, вимоги майнового характеру, соціальні виплати, щодо яких особа має правомірне очікування, що такі вимоги будуть задоволені.

Таким чином, з огляду на те, що право людини на заробітну плату, гарантоване Конституцією України, нормами КЗпП, Законом України «Про оплату праці», а позивач ОСОБА_1 знаходився з відповідачем в трудових відносинах до 17.07.2017 року, при звільненні не отримав всі належні йому платежі, його майнові вимоги щодо їх отримання відповідають критеріям правомірних очікувань в розумінні практики Європейського Суду.

Законом України від 02.09.2014 року №1669-VII «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» особливостей щодо строків розрахунку при звільненні, встановлених ст. 116 КЗпП України, не передбачено.

Відповідно до положень статті 83 Кодексу законів про працю України, статті Закону України «Про відпустки» у разі звільнення працівника йому виплачує компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівниками, які мають дітей або повнолітню дитину - особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А І групи.

Згідно пункту 2.2 Інструкції зі статистики заробітної плати, затвердженої наказом Держкомстату України від 13 січня 2004 року №5, фонд додаткової заробітної плати включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством, премії, пов`язані з виконанням виробничих завдань і функцій. До складу фонду додаткової заробітної плати входять, зокрема, оплата, а також суми грошових компенсацій у разі невикористання щорічних (основної та додаткових) відпусток та додаткових відпусток працівникам, які мають дітей, у розмірах, передбачених законодавством.

Згідно до абз.1 п. 2. Розділу II Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 №100, обчислення середньої заробітної плати для оплати часу щорічної відпустки, додаткових відпусток у зв`язку з навчанням, творчої відпустки, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, або для виплати компенсації за невикористані відпустки провадиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки або виплати компенсації за невикористані відпустки.

Відповідно до абз.1 п.7 Розділу IV Порядку обчислення середньої заробітної плати, нарахування виплат за час щорічної відпустки, додаткових відпусток у зв`язку з навчанням, творчої відпустки, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, або компенсації за невикористані відпустки, тривалість яких розраховується в календарних днях провадиться шляхом ділення сумарного заробітку за останні перед наданням відпустки 12 місяців або за менший фактично відпрацьований період на відповідну кількість календарних днів року чи меншого відпрацьованого періоду (за винятком святкових і неробочих днів, встановлених законодавством). Одержаний результат перемножується на число календарних днів відпустки.

Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 №100 не передбачено, що розрахункові місяці мають бути повністю відпрацьовані. Якщо протягом розрахункового періоду відпрацьовано хоча б один день, обчислення середньої заробітної плати проводиться виходячи з нарахувань за цей день (лист Мінпраці та соцполітики №18-841 від 15.12.2003р.)

Частиною 1 ст.44 КЗпП України передбачено, що при припиненні трудового договору з підстав, зазначених у пункті 6 статті 36 та пунктах 1, 2 і 6 статті 40 цього Кодексу, працівникові виплачується вихідна допомога у розмірі не менше середнього місячного заробітку.

Закон України від 02.09.2014 року № 1669-VІІ "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" не скасовує обов`язків роботодавця, визначених ст.47, ст.116 КЗпП України, та не передбачає особливостей щодо строків розрахунку при звільненні, встановлених ст. 116 КЗпП України.

Проте заробітна плата, в тому числі оплата за час простою (ст. 113 КЗпП), не є відповідальністю за порушення строків виплати заробітної плати.

Як вбачається з видаткового касового ордеру № 220 від 25.07.2017 р. за березень 2017 року позивач ОСОБА_1 отримала суму 1801,17 грн., про що свідчить її особистий підпис у вказаному касовому ордері (а.с.70).

Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення заборгованості з виплати заробітної плати в сумі 16056,96 грн. (нарахована сума заробітної плати 17858,13 грн. - отримана позивачем сума заробітної плати 1801,17 грн.) підлягають задоволенню. Розмір заборгованості з заробітної плати позивача представником відповідача не оспорюється.

На підставі ч. ч.1 та 3ст. 212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів в їх сукупності.

Пунктом 27 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» № 2 від 12.06.2009 року передбачено, що виходячи з принципу рівноправ`я сторін та враховуючи обов`язок кожної сторони довести ті обставини, на які вона посилається, необхідно в судовому засіданні дослідити кожний доказ, наданий сторонами на підтвердження своїх вимог або заперечень, який відповідає вимогам належності та допустимості доказів (статті 58, 59 ЦПК) в порядку, передбаченому статтями 185, 187, 189 ЦПК.

У зв`язку з цим суд відхиляє посилання відповідача на неможливість вивезти первинні документи, як підставу для відмови у нарахуванні та виплаті позивачу заробітної плати, оскільки обов`язок здійснювати нарахування та виплату заробітної плати, інших виплат, належних працівникові, а так само вести бухгалтерський, податковий облік тощо лежить на працедавцеві, а не на працівникові. За цих обставин втрата підприємством первинних документів не позбавляє його обов`язку здійснювати нарахування та виплату заробітної плати.

За таких обставин суд вважає, що під час судового розгляду були вивчені та перевірені усі надані сторонами докази, надано їм належну оцінку, тому вважає, що позов необхідно задовольнити частково.

Відповідно до частини 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно з пунктом 1 частини 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі.

Згідно ч. 6 ст. 141 ЦПК України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Позивачем заявлена вимога про стягнення з відповідача заборгованості з виплати заробітної плати, при цьому судовий збір не сплачувався. Враховуючи, що судом ці вимоги задоволені частково, з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір в розмірі 706,69 грн.

Також, слід наголосити, що відповідно до п. 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.12.1999 № 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» задовольняючи вимоги про оплату праці, суд має навести в рішенні розрахунки, з яких він виходив при визначенні сум, що підлягають стягненню. Оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов`язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримання цього податку й інших обов`язкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині рішення.

Але суд зазначає, що на підтвердження існуючої заборгованості з виплати заробітної плати позивачем суду були надані розрахунки заробітної плати, в яких зазначені суми до виплати, тобто після утримання сум податків і обов`язкових платежів.

Відповідно до ч.1 ст. 430 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішень у справах про присудження працівникові виплати заробітної плати, але не більше ніж за один місяць.

На підставі викладеного, керуючись статтями 10, 11, 12, 13, 81, 141, 212, 247, 258-259, 263-265, 273 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Донецька залізниця» про стягнення заборгованості по заробітній платі - задовольнити частково.

Стягнути з Акціонерного товариства "Українська залізниця" (03680 місто Київ - 150, вулиця Тверська, 5, код ЄДРПОУ: 40075815) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , іпн НОМЕР_1 ), зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , заборгованість по заробітній платі в розмірі 16056 (шістнадцять тисяч п`ятдесят шість) гривень 96 копійок, яка складається з заборгованості по заробітній платі: березень 2017 року - 556,88 грн., квітень 2017 року - 2262,17 грн., травень 2017 року - 2262,17 грн., червень 2017 року - 2262,17 грн., липень 2017 року - 8713,57 грн. (без утримання із цієї суми передбачених законом податків та зборів).

Стягнути з Акціонерного товариства "Українська залізниця" (03680 місто Київ - 150, вулиця Тверська, 5, код ЄДРПОУ: 40075815) на користь держави судовий збір в розмірі 690 (шістсот дев`яносто) гривень 90 копійок.

Допустити негайне виконання рішення в частині стягнення заробітної плати у межах суми платежу за один місяць.

В іншій частині позову відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Луганського апеляційного суду через Старобільський районний суд шляхом подачі скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя О. А. Воронкін