Вирок № 87881687, 27.02.2020, Лисичанський міський суд Луганської області

справа № 415/1196/20

провадження № 1-кп/415/761/20

ВИРОК

Іменем України

"27" лютого 2020 р. м. Лисичанськ

Лисичанський міський суд Луганської області у складі:

головуючої судді Старікової М.М.,

за участі секретаря судового засідання Демченко Е.Є.

розглянувши у підготовчому судовому засіданні в приміщенні Лисичанського міського суду кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12020130240000265 від 07 лютого 2020 року у відношенні

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Лисичанська, Луганської області, громадянина України, одруженого, не працюючого, не є особою з інвалідністю, раніше судимого(ч.5 ст.90 КК України): 19 листопада 2004 року Лисичанським міським судом Луганської області за ч.3 ст.185, ч.2 ст.289, ст. 70 КК України до 4 років позбавлення волі, на підставі ст. 75 КК України від відбування призначеного судом покарання звільнений з випробуванням з іспитовим строком на 2 роки; 15 березня 2006 року Лисичанським міським судом Луганської області за ч.3 ст.185, ч.3 ст. 357, ст. 70, ст. 71 КК України до 4 років 3 місяців позбавлення волі; 07 червня 2006 року Лисичанським міським судом Луганської області за ч.2 ст.186, ч.4 ст.70 КК України до 4 років 3 місяців позбавлення волі; звільнений 03 липня 2008 року, згідно постанови Краснолучського міського суду Луганської області від 25 червня 2008 року на підставі за ст.82 КК України з заміною покарання на виправні роботи на невідбутий строк 1 рік 11 місяців 20 днів з утриманням 10 відсотків заробітку в дохід держави; зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 та проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 ,

обвинуваченого у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 309 КК України,

за участі сторін кримінального провадження:

прокурора Сичова В.М.,

захисника Бондаренко Ю.Ю.,

обвинуваченого ОСОБА_1 ,

В С Т А Н О В И В :

У жовтні 2019 року, більш точну дату в ході досудового розслідування встановити не виявилося можливим, ОСОБА_1 , знаходячись в районі селища Секменівка, Попаснянського району, маючи умисел на незаконне придбання, виготовлення та зберігання наркотичного засобу без мети збуту для особистого вживання у лісосмузі поблизу вказаного селища, зірвав листя дикорослої коноплі, після чого переніс їх до покинутих гаражів поблизу місця мешкання, де шляхом подрібнення, незаконно виготовив з них особливо небезпечний наркотичний засіб, обіг якого заборонено – канабіс, який він незаконно придбав та зберігав в подальшому при собі для власного вживання до моменту вилучення працівниками поліції 07 лютого 2020 року.

07 лютого 2020 року, в період часу з 10 години 25 хвилин до 10 години 50 хвилин, в ході огляду місця події, який було проведено на зупинці громадського транспорту по вулиці Незалежності міста Лисичанська, у громадянина ОСОБА_1 працівниками поліції Лисичанського ВП ГУНП в Луганській області було виявлено та вилучено вищевказаний особливо небезпечний наркотичний засіб, обіг якого заборонено – канабіс, масою у перерахунку на суху речовину, згідно висновку експерта № 19/113/8/2-250е від 12 лютого 2020 року, 24,72 грама, який ОСОБА_1 незаконно придбав, виготовив та зберігав при вищезазначених обставинах.

Органом досудового розслідування вказані дії ОСОБА_1 кваліфіковані за ч. 1 ст. 309 КК України, як незаконне придбання, виготовлення та зберігання наркотичних засобів без мети збуту.

17.02.2020 під час досудового розслідування кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12020130240000265 від 07 лютого 2020 року між прокурором Лисичанської місцевої прокуратури Луганської області Сичовим В.М., якому, на підставі ст. 37 КПК України, надані повноваження прокурора в даному кримінальному провадженні та підозрюваним ОСОБА_1 , за участю захисника Бондаренко Ю.Ю, на підставі ст. ст. 468, 469, 470, 472 КПК України було укладено угоду про визнання винуватості.

Згідно змісту угоди, яка скріплена підписами сторін, підозрюваний повністю визнав себе винним в інкримінованому йому органом досудового розслідування злочину та зобов`язався беззастережно визнати обвинувачення в обсязі підозри у судовому провадженні, сторони досягли відповідних домовленостей, погоджуючись на призначенні ОСОБА_1 покарання за ч. 1 ст. 309 КК України у виді позбавлення волі строком на 1 рік із звільненням від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строк, який визначить суд.

В угоді зазначені наслідки укладення та затвердження угоди про визнання винуватості, передбачені ст. 473 КПК України та наслідки невиконання угоди, встановленні ст. 476 КПК України.

В підготовчому судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 винним себе у скоєнні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 309 КК України, визнав повністю, вказавши, що час, місце та спосіб скоєння ним кримінального правопорушення, описаного в обвинувальному акті, викладені вірно, вказані обставини відповідають подіям, що відбувалися в дійсності, і він їх в повному обсязі підтверджує. У скоєному - щиро розкаявся. Заключивши відповідну угоду про визнання винуватості, він цілком розуміє надані йому законом права, а також роз`яснені йому судом наслідки укладення та затвердження вказаної угоди, визначені ст. 473 КПК України, - щодо обмеження права оскарження вироку, згідно з положеннями ст. 394 і ст. 424 КПК України, і щодо відмови від здійснення прав, передбачених п.1 ч. 4 ст. 474 КПК України, а саме, права на судовий розгляд, під час якого прокурор зобов`язаний довести кожну обставину інкримінованого кримінального правопорушення, права на виклик і на допит у судовому засіданні свідків, права заявлення клопотань, права надання суду своїх доказів, а також, характер пред`явленого обвинувачення, відповідно до якого він визнає себе винним, вид покарання, і інші заходи, які можливо будуть застосовані до нього у разі затвердження зазначеної угоди судом, в тому числі, і наслідки невиконання вказаної угоди, визначені у ст. 476 КПК України. При цьому зазначив, що здатен реально виконати взяті на себе відповідно до угоди зобов`язання та просив суд затвердити угоду про визнання винуватості та призначити узгоджене покарання. Крім того, обвинувачений вказав, що вищезазначена угода про визнання винуватості укладена ним з прокурором добровільно, без застосування будь-якого насильства, примусу та погроз. Розуміє, що умисне невиконання угоди є підставою для притягнення його до кримінальної відповідальності за ст. 389-1 КК України.

Прокурор Сичов В.М. в підготовчому судовому засіданні зазначив, що при укладенні угоди про визнання винуватості були враховані обставини, передбачені ст. 470 КПК України, дотримані вимоги процесуального та матеріального права, просив суд затвердити угоду про визнання винуватості та призначити обвинуваченому узгоджене сторонами покарання.

Захисник Бондаренко Ю.Ю. також вважав можливим затвердити угоду про визнання винуватості, зазначивши, що при укладенні угоди між його підзахисним та прокурором були дотримані правила та вимоги, передбачені кримінальним процесуальним законодавством України та КК України, при цьому підозрюваним вищезазначена угода була укладена з прокурором добровільно, без застосування насильства, примусу та погроз.

Заслухавши доводи сторін, дослідивши матеріали кримінального провадження, суд дійшов наступного висновку.

Згідно п. 1 ч. 3 ст. 314 КПК України, у підготовчому судовому засіданні суд має право прийняти рішення про затвердження угоди або відмовити в затвердженні угоди та повернути кримінальне провадження прокурору для продовження досудового розслідування в порядку, передбаченому ст.ст. 468 - 475 цього Кодексу.

Відповідно до ст.ст. 468, 469 КПК України, угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена у провадженні щодо кримінальних проступків, злочинів невеликої чи середньої тяжкості, тяжких злочинів, внаслідок яких шкода завдана лише державним чи суспільним інтересам.

На підставі об`єктивно з`ясованих обставин, підтверджених доказами та оцінених судом відповідно до ст. 94 КПК, суд дійшов висновку, що мало місце діяння, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_1 , а його дії органом досудового розслідування обґрунтовано кваліфіковані за ч. 1 ст. 309 КК України – як незаконне придбання, виготовлення та зберігання наркотичних засобів без мети збуту.

В силу положення ст. 12 КК України кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 309 КК України, відноситься до категорії злочинів середньої тяжкості.

На виконання вимог ст. 474 КПК України судом з`ясовано обставини, які дають змогу впевнитися в тому, що обвинувачений усвідомлює свої права, визначені п.1 ч. 4 ст. 474 КПК України, наслідки укладення та затвердження угоди, характер обвинувачення, вид покарання, яке буде до нього застосоване, а також переконатися, що укладення угоди є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дії будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді.

Обвинуваченому роз`яснено наслідки невиконання угоди, передбачені ст. 476 КПК України.

Судом встановлено, що ініціювання, порядок укладення та зміст угоди про визнання винуватості від 17 лютого 2020 року між прокурором Лисичанської місцевої прокуратури Луганської області Сичовим В.М. та підозрюваним в зазначеному кримінальному провадженні ОСОБА_1 відповідає вимогам ст. 469, ст. 472 КПК України. Під час досудового розслідування обвинуваченим скарги не подавались.

Умови даної угоди - відповідають вимогам кримінального та кримінального процесуального законодавства України, та не суперечать інтересам суспільства, не порушують права, свободи та інтереси сторін або інших осіб, а матеріали кримінального провадження свідчать про наявність фактичних підстав для визнання винуватості. Узгоджена міра покарання, визначена в межах, передбачених санкцією ч. 1 ст. 309 КК України, що відповідає загальним засадам призначення покарання, зазначених ст. 65 КК України, ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого, який одружений, позитивно характеризується за місцем проживання, не працює, в силу ч.5 ст.90 КК України має непогашені та не зняті судимості, перебуває на диспансерному нагляді у лікаря нарколога з 08.05.2019, з врахуванням обставин, які, відповідно до ст. 66 КК України, пом`якшують покарання обвинуваченого – щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину, та наявності обставин, які відповідно до ст. 67 КК України, його обтяжують – рецидив злочину. Очевидної неможливості виконання обвинуваченим взятих на себе зобов`язань - не вбачається. Застосування звільнення від відбування покарання з випробуванням, на підставі ст. 75 КК України, відповідає вимогам діючого законодавства.

Згідно ч. 1 ст. 475 КПК України, якщо суд переконався, що угода може бути затверджена, він ухвалює вирок, яким затверджує угоду і призначає узгоджену сторонами міру покарання.

Виходячи з викладеного, суд дійшов висновку про можливість затвердження угоди про визнання винуватості і призначення обвинуваченому узгодженої сторонами міри покарання.

Підстав для відмови в затвердженні угоди про визнання винуватості, передбачених ч. 7 ст. 474 КПК України, судом не встановлено.

Враховуючи те, що стосовно обвинуваченого запобіжний захід не застосовувався, а сторони провадження не заявили клопотання про застосування відносно нього запобіжного заходу, суд не вбачає підстав для застосування обвинуваченому запобіжного заходу до набрання вироком законної сили.

Відповідно до ст. 122, ст. 124 КПК України процесуальні витрати на залучення експертів у зв`язку з проведенням експертизи наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів і прекурсорів № 19/113/8/2-250е від 12 лютого 2020 року, що згідно довідки НДЕКЦ складає 942 грн. 06 коп., підлягають стягненню з обвинуваченого на користь держави.

Відповідно до ст. 100 КПК України речовий доказ по справі:

- особливо небезпечний наркотичний засіб, обіг якого заборонено – канабіс масою 24,52 грама, який відповідно до постанови слідчого СВ Лисичанського ВП ГУНП в Луганській області від 14 лютого 2020 року (а.с.23) та квитанції № 29 (а.с.24), знаходиться на зберіганні в камері схову речових доказів Лисичанського ВП ГУНП у Луганській області - підлягає знищенню.

Керуючись п. 1 ч. 3 ст. 314, ч. 2 ст. 373, ст. ст. 374, 474, 475 КПК України, суд, -

У Х В А Л И В :

Затвердити угоду про визнання винуватості, укладену 17 лютого 2020 року між прокурором Лисичанської місцевої прокуратури Луганської області Сичовим В.М. та підозрюваним ОСОБА_1 , за участю захисника Бондаренко Ю.Ю. у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12020130240000265 від 07 лютого 2020 року відносно ОСОБА_1 за обвинуваченням у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 309 КК України.

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 309 КК України, і призначити йому узгоджене сторонами покарання - у виді позбавлення волі строком 1 (один) рік.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_1 від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком на 1 (один) рік 6 (шість) місяців.

Відповідно до ч. 1 ст. 76 КК України, покласти на ОСОБА_1 наступні обов`язки:

- періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання.

Запобіжний захід у відношенні ОСОБА_1 до набрання вироком законної сили не обирати.

Стягнути з ОСОБА_1 процесуальні витрати на залучення експертів у зв`язку з проведенням експертизи наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів і прекурсорів в сумі 942 (дев`ятсот сорок дві) грн. 06 коп. на користь держави (одержувач – УК у м. Лисичанську/м. Лисичанськ/24060300, код ЄДРПОУ 37800278, банк – Казначейство України (ЕАП), р/р UA928999980313070115000012051, код класифікації доходів бюджету 24060300).

Речовий доказ:

- особливо небезпечний наркотичний засіб, обіг якого заборонено – канабіс масою 24,52 грама, який відповідно до постанови слідчого СВ Лисичанського ВП ГУНП в Луганській області від 14 лютого 2020 року та квитанції № 29, знаходиться на зберіганні в камері схову речових доказів Лисичанського ВП ГУНП у Луганській області - знищити.

Відповідно до ст. 532 КПК України вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Цей вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку виключно з підстав, визначених у ч. 3 ст. 394 КПК України, протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги до Луганського апеляційного суду через Лисичанський міський суд Луганської області.

Копію вироку негайно після проголошення вручити прокурору, обвинуваченому в порядку, передбаченому ст. 376 КПК України.

Суддя М.М. Старікова