Ухвала суду № 87880323, 27.02.2020, Буський районний суд Львівської області

Єдиний унікальний номер №446/188/14-к

Провадження № 1-кп/943/32/2020

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 лютого 2020 року

Буський районний суд Львівської області у складі:

головуючого-судді Коса І.Б.,

секретаря судового засідання Дутки С.І.,

за участю прокурора – Трояновського Б.С.,

за участю потерпілого ОСОБА_1 ,

за участю обвинуваченого ОСОБА_2 та його захисника Лемехи Р.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Буську кримінальне провадження № 42012150220000004 від 08.12.2012 про обвинувачення ОСОБА_2 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 172, ч. 1 ст. 366 КК України, -

в с т а н о в и в :

ОСОБА_2 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 172, ч. 1 ст. 366 КК України.

В судовому засіданні захисник обвинуваченого ОСОБА_2 – адвокат Лемеха Р.І. заявив клопотання про закриття кримінального провадження, у якому просить звільнити свого підзахисного - обвинуваченого ОСОБА_2 від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності, в порядку вимог статті 49 КК України, яке в судовому засіданні підтримав обвинувачений Гнатів М.М.

Прокурор Трояновський Б.С. в судовому засіданні не заперечив проти задоволення заявленого стороною захисту клопотання, висловивши думку про наявність правових підстав для закриття кримінального провадження у зв`язку із закінченням строків давності, в порядку статті 49 КК України.

Потерпілий ОСОБА_1 в судовому засіданні категорично заперечив проти задоволення заявленого стороною захисту клопотання, покликаючись на те, що судова практика вимагає в такому випадку від обвинуваченого визнання вини та відшкодування шкоди, а також те, що після скасування попереднього вироку в цьому провадженні апеляційним судом, суд зобов`язаний провести новий розгляд кримінального провадження з дотриманням усіх вимог КПК України. Відтак просив у задоволенні клопотання відмовити.

Розглянувши заявлене клопотання, заслухавши думку учасників кримінального провадження, суд приходить до наступного висновку.

Статтею 1 КПК України передбачено, що порядок кримінального провадження на території України визначається лише кримінальним процесуальним законодавством України. Кримінальне процесуальне законодавство України складається з відповідних положень Конституції України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, цього Кодексу та інших законів України.

Процесуальна дія проводиться, а процесуальне рішення приймається згідно з положеннями цього Кодексу, чинними на момент початку виконання такої дії або прийняття такого рішення (ч. 1 ст. 5 КПК).

Під час кримінального провадження суд, слідчий суддя, прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий, інші службові особи органів державної влади зобов`язані неухильно додержуватися вимог Конституції України, цього Кодексу, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, вимог інших актів законодавства (ч. 1 ст. 9 КПК).

Відповідно до п. 2 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку. Аналогічна норма закріплена у статті 62 Конституції України, відповідно до частини першої якої передбачено, що особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.

Тобто встановлювати вину особи можна виключно в обвинувальному вироку суду.

У справі «Грабчук проти України» Європейський суд з прав людини визнав порушення ч. 2 ст. 6 (презумпція невинуватості) та наголосив, що при закритті провадження у суді за строками давності суд не повинен висловлюватись у термінах, які не залишають сумніву щодо погляду на те, що заявниця вчинила злочин. Зокрема, у рішенні від 4 грудня 2000 року слідчий використав слова: «в діях [заявниця] є склад злочину» та «моменту, коли [заявниця] вчинила злочин», а суд зазначив, що в діяннях заявниці «вбачаються ознаки злочину, передбаченого ст. 167 КК України. Такі твердження суперечать презумпції невинуватості, а тому дії українського суду ЄСПЛ визнав такими, що порушують Конвенцію з прав людини.

У відповідності до вимог частини четвертої статті 286 КПК України, якщо під час здійснення судового провадження щодо провадження, яке надійшло до суду з обвинувальним актом, сторона кримінального провадження звернеться до суду з клопотанням про звільнення від кримінальної відповідальності обвинуваченого, суд має невідкладно розглянути таке клопотання.

Частиною першою статті 285 КПК України визначено, що особа звільняється від кримінальної відповідальності у випадках, передбачених законом України про кримінальну відповідальність.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 49 КК України особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею злочину і до дня набрання вироком законної сили минули три роки - у разі вчинення злочину невеликої тяжкості, за який передбачене покарання у виді обмеження або позбавлення волі.

Згідно вимог статті 12 КК України визначено, що злочини, передбачені ч. 1 ст. 172 та ч. 1 ст. 366 КК України за ступенем тяжкості є злочинами невеликої тяжкості.

Як вбачається із матеріалів кримінального провадження, що події кримінальних правопорушень, у вчиненні яких обвинувачується ОСОБА_2 мали місце, зокрема за ч. 1 ст. 172 КК України - у період з квітня 2010 по грудень 2012 років, а за ч. 1 ст. 366 КК України – 07.02.2012 - 24.01.2013 років, тобто на даний час минуло більше семи років, що є підставою для застосування положень п. 2 ч. 1 ст. 49 КК України.

В силу вимог п. 8 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 12 від 23.12.2005 «Про практику застосування судами України законодавства про звільнення особи від кримінальної відповідальності» особа підлягає звільненню від кримінальної відповідальності за ст. 49 КК України, якщо з дня вчинення нею злочину до набрання вироком законної сили минули певні строки давності і вона не ухилялася від слідства або суду та не вчинила нового злочину середньої тяжкості, тяжкого чи особливо тяжкого. Таке звільнення є обов`язковим, за винятком випадку застосування давності, передбаченого ч. 4 ст. 49 КК України.

Як встановлено судом, що строки давності притягнення ОСОБА_2 до кримінальної відповідальності за ч. 1 ст. 172 та ч. 1 ст. 366 КК України закінчились, обвинувачений не заперечує проти звільнення його від кримінальної відповідальності на підставі положень ст. 49 КК України та закриття кримінального провадження щодо нього, а обставини щодо вчинення обвинуваченим протягом цих строків нового злочину певного ступеня тяжкості чи ухилення обвинуваченого від слідства або суду не виявлено.

Згідно до п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК України кримінальне провадження закривається судом у зв`язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності.

Крім того, в силу пункту 1 ч. 2 ст. 412 КПК України судове рішення підлягає скасуванню, коли провадження в кримінальній справі не було закрито судом за наявності підстав для закриття.

Таким чином, оскільки з дня вчинення інкримінованих ОСОБА_2 кримінальних правопорушень закінчилися строки давності, їх перебіг не зупинявся і не переривався, що є підставою для звільнення його від кримінальної відповідальності та закриття кримінального провадження, на що останній надав свою згоду, у зв`язку із чим клопотання захисника підлягає до задоволення.

Щодо заявленого потерпілим ОСОБА_1 цивільного позову про відшкодування матеріальної та моральної (немайнової) шкоди, заподіяної вчиненням кримінальних правопорушень, суд вважає, що його слід залишити без розгляду, виходячи із наступного.

Нормами кримінального процесуального закону, зокрема ст. 129 КПК України, встановлено, що рішення про повне або часткове задоволення цивільного позову може бути винесене лише у разі визнання обвинуваченого винним у вчиненні кримінального правопорушення і ухвалення обвинувального вироку чи винесення постанови про застосування до особи примусових заходів виховного або медичного характеру.

Тобто, вирішення цивільного позову при звільненні особи від кримінальної відповідальності із закриттям провадження по справі суперечить вказаним вище нормам закону.

В той же час, у випадку закриття кримінального провадження на встановлених КПК підставах, суд зобов`язаний роз`яснити цивільному позивачеві його право пред`явити аналогічний позов у порядку цивільного судочинства.

Отже, враховуючи звільнення обвинуваченого ОСОБА_2 від кримінальної відповідальності у зв`язку із спливом строків давності притягнення до кримінальної відповідальності, заявлений потерпілим ОСОБА_1 цивільний позов про відшкодування матеріальної та моральної (немайнової) шкоди, заподіяної вчиненням кримінальних правопорушень слід залишити без розгляду, що в силу вимог ч. 7 ст. 128 КПК України, не перешкоджає його пред`явленню в порядку цивільного судочинства.

Ураховуючи наведене та керуючись ст.ст. 284, 285, 286, 372 КПК України, ст. 49 КК України, суд, –

п о с т а н о в и в :

клопотання захисника обвинуваченого задовольнити.

Звільнити ОСОБА_2 від кримінальної відповідальності за ч. 1 ст. 172, ч. 1 ст. 366 КК України у зв`язку з закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності на підставі ст. 49 КК України.

Кримінальне провадження № 42012150220000004 від 08.12.2012 про обвинувачення ОСОБА_2 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 172, ч. 1 ст. 366 КК України, - закрити.

Цивільний позов ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної та моральної (немайнової) шкоди, заподіяної вчиненням кримінальних правопорушень, - залишити без розгляду.

Ухвала може бути оскаржена до Львівського апеляційного суду через Буський районний суд Львівської області протягом семи днів з дня її проголошення.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, а у разі подання апеляційної скарги, якщо її не скасовано, після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Суддя Кос І. Б.