Рішення № 87878407, 13.02.2020, Великоновосілківський районний суд Донецької області

Номер справи 223/563/17

Номер провадження № 2/220/49/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 лютого 2020 року смт.Велика Новосілка Донецької області

Великоновосілківський районний суд Донецької області у складі:

головуючого судді - Яненко Г.М.,

за участі секретаря - Черняєвої С.П.,

представника позивача - ОСОБА_1 ,

розглянувши матеріали цивільної справи

за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про поділ майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя та зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про поділ майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернулася в суд із позовом до відповідача про поділ спільного майна подружжя, автомобілів: ВАЗ 21099, ЗИЛ – ММЗ 45021 СПГ, 1997 р.в., DAF XF 95 380, 2006 р.в.

Позовні вимоги мотивовані відмовою відповідача добровільно поділити спільне майно подружжя.

Так, сторони з 11.10.2003 року перебувають у шлюбі та до 2014 році проживали у м. Донецьк Донецької області, де займалися підприємницькою діяльністю. Від шлюбу мають двох неповнолітніх дітей, сина ОСОБА_4 2005 р.н. та доньку ОСОБА_5 , 2010 р.н. З моменту терористичного захоплення м. Донецьк Донецької області позивач та відповідач, разом з дітьми переїхали проживати до м. Вугледар Донецької області, де відповідач продовжив займатися бізнесом а позивач, втративши роботу, присвятила себе сім`ї та вихованню дітей. Згодом подружні стосунки між сторонами були припинені.

За час спільного проживання родиною було придбано зазначені вище автомобілі, тому позивач просила розділити їх між нею та відповідачем.

При цьому, на думку позивача, автомобіль ВАЗ 21099 був придбаний відповідачем та фактично належить йому, хоча він користується ним на підставі довіреності. Так ОСОБА_3 та колишній власник автомобіля, у якого відповідач фактично купив автомобіль за 3000 доларів США, уклали вдаваний правочин, шляхом оплатного надання власником автомобілю довіреності з правом користування, розпорядження, зняття з обліку автомобіля, ОСОБА_3 , тобто зазначені особи фактично уклали договір купівлі – продажу.

Таким чином, за змістом позову, ОСОБА_2 просила виділити їй та визнати за нею право власності на автомобілі ЗИЛ – ММЗ 45021 СПГ, 1997 р.в. та DAF XF 95 380, 2006 р.в., а відповідачеві виділити та визнати за ним право власності на автомобіль ВАЗ 21099, НОМЕР_1 р.в.

Не погоджуючись з вимогами позивача, відповідач ОСОБА_3 , не заперечуючи обставин спільного проживання з позивачкою та наявність спільних дітей, заявив зустрічну позовну заяву, за якою запропонував свій варіант розділу майна з дружиною, а саме просив виділити у власність ОСОБА_2 , квартиру АДРЕСА_1 , яка була придбана ОСОБА_3 за спільні з ОСОБА_2 кошти, згідно договору купівлі – продажу від 26.03.2014 року (вартість квартири за звітом незалежної оцінки станом на 26.03.2018 року складає 358852,00 грн.) та майно за списком:

Комбінований холодильник-морозильник INDESIT С 132 G, вартістю 3325,00 грн.;

Кондиціонер «Vaillant» vl 1-035 hwri 12, вартістю 1680,00 грн.;

Пральна машинка WHIRLPOOL AWE 7515/1, вартістю 1800,00 грн.;

Диван «Паж-люкс», вартістю 2688,00 грн.;

Крісло - ліжко «A-люкс», вартістю 1470,00 грн.;

Пуф овальний, (2 од.) вартістю 342,00 грн.;

Стіл «Метелик», вартістю 429,00 грн.;

Табурет (2 од.), вартістю 204,00 грн.;

Шкаф-купе, вартістю 2803,00 грн.;

Водонагрівальний бак, вартістю 1425,00 грн.;

Телевізор Phillips, вартістю 3420,00 грн.;

Телевізор Daewoo, вартістю 570,00 грн.;

Ліжко, вартістю 2803,00 грн.,

які також були придбані родиною впродовж спільного проживання. Загальна вартість майна запропонованого ОСОБА_3 для передачі дружині складає 381811,00 грн. (триста вісімдесят одна тисяча вісімсот одинадцять гривень), що фактично дорівнює вартості майна про виділення якого в свою власність просив ОСОБА_3 , а саме вантажні автомобілі ЗИЛ – ММЗ 45021 СПГ, 1997 р.в. та DAF XF 95 380, 2006 р.в., вартість яких за висновками відповідних експертиз складає 395083,47 грн.

Позивачкою ОСОБА_2 неодноразово змінювалися (збільшувалися) позовні вимоги. В остаточній прийнятій судом заяві від 28 листопада 2018 року позивач просить -

визнати за нею право власності на вищезазначену квартиру АДРЕСА_1 та грошові кошти у сумі 5000 доларів США. З відповідача ж ОСОБА_3 просила стягнути: 135550,00 грн. (за розрахунком ОСОБА_2 вартість 5000,00 доларів США); 417220,00 грн. компенсації частки в майні – вартості автомобіля DAF XF 95 380, 2006 р.в., 2500,00 грн. витрат на проведення авто товарознавчої експертизи та 10000,00 грн. витрат на правничу допомогу.

Все інше майно про яке зазначено сторонами та яке є спільною власністю родини ОСОБА_2 просила суд визначити за відповідачем.

В судовому засіданні представниця позивачки ОСОБА_2 , адвокат Ткачук В.Б. підтримала вимоги позову, вважаючи їх цілком обґрунтованими та законними.

Сторона відповідача ОСОБА_3 в судове засідання не з`явилася, проте від представника відповідача Богатченко ОСОБА_6 на адресу суду надійшла заява про розгляд справи у відсутність сторони відповідача.

Заслухавши присутніх у судовому засіданні, дослідивши матеріали справи судом встановлено:

Позивач ОСОБА_2 та відповідач ОСОБА_3 з 11.10.2003 року перебували у зареєстрованому шлюбі та до 2014 році проживали у м. Донецьк Донецької області, де займалися бізнесом. Від шлюбу мають двох неповнолітніх дітей, сина ОСОБА_4 2005 р.н. та доньку ОСОБА_5 , 2010 р.н. З моменту терористичного захоплення м. Донецьк Донецької області позивач та відповідач, разом з дітьми переїхали проживати до м. Вугледар Донецької області, де відповідач продовжив займатися бізнесом а позивач, втративши роботу, присвятила себе сім`ї та вихованню дітей. Згодом подружні стосунки між сторонами були припинені, хоча мешкають вони за однією адресою. Зазначене не заперечене жодною зі сторін тому судом приймається за встановлений факт, також частково викладене підтверджується документами: копіями паспортів сторін, копіями свідоцтв про народження дітей, копією свідоцтва про одруження, довідками про взяття на облік внутрішньо переміщених осіб, копією трудової книжки позивачки (а.с. 4-13 т. 1).

Відповідач ОСОБА_3 є фізичною особою підприємцем, вид його підприємницької діяльності є автомобільні вантажоперевезення. За ОСОБА_3 зареєстровані вантажні автомобілі ЗИЛ – ММЗ 45021 СПГ, 1997 р.в. та DAF XF 95 380, 2006 р.в., про що свідчать копії відповіді ТСЦ 1445 РСЦ МВС в Донецькій області від 20.10.2016 року, на запит, витяги з єдиного державного реєстру юридичних осіб, фіз. – осіб підприємців та громадських формувань (а.с. 16-20 т. 1).

Згідно вище зазначеної відповіді ТСЦ 1445 РСЦ МВС в Донецькій області від 20.10.2016 року, станом на 18.10.2016 рік, легковий автомобіль ВАЗ 21099, НОМЕР_1 р.в. знаходиться на обліку з 15.12.2005 року та власником даного авто є ОСОБА_7 (а.с. 57 т. 1)

Довіреністю від 4 липня 2016 року, гр. ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 уповноважив гр. ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , керувати, продавати, переобладнувати автомобіль ВАЗ НОМЕР_2 р.в. (а.с. 15 т. 1).

У відповідності до заяви ОСОБА_2 , вищезазначений автомобіль ВАЗ 21099 відповідач ОСОБА_3 фактично купив за 3000 доларів США, уклавши з власником вдаваний правочин, шляхом оплатного надання власником автомобілю довіреності з правом користування, розпорядження, зняття з обліку автомобіля, ОСОБА_3 .

За змістом ст. 235 ЦК України удаваним є правочин, який вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили. Якщо буде встановлено, що правочин був вчинений сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили, відносини сторін регулюються правилами щодо правочину, який сторони насправді вчинили.

Трактуючи зміст зазначеної статті цивільного кодексу України позивач ОСОБА_2 вважає, що у даному випадку між позивачем ОСОБА_3 та власником автомобіля ВАЗ 21099 насправді укладено договір купівлі – продажу автомобіля, а тому до правовідношення, як то видачі довіреності ОСОБА_7 ОСОБА_2 слід застосовувати правила як для договору купівлі – продажу автомобіля, відтак вона вважає що ВАЗ НОМЕР_2 р.в. є спільною сумісною власністю подружжя і підлягає розділу.

Відповідно до частини третьої статті 244 Цивільного Кодексу України, довіреністю є письмовий документ, що видається однією особою іншій особі для представництва перед третіми особами.

Статтею 237 Кодексу встановлено, що представництво — це правовідношення, в яких одна сторона (представник) зобов`язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє.

Тобто, нормативне визначення цивільно-правового інституту представництва (в тому числі довіреності) не передбачає перехід права власності на об`єкт, що відчужується.

Оформлюючи «генеральну довіреність» на автомобіль, особа набуває тільки право користування автомобілем або право розпорядження ним, але ніяк не право власності. При «продажу» автомобіля шляхом видачі «генеральної довіреності» переходу права власності, як такого, не відбувається і тому власником автомобіля залишається «продавець».

Згідно ж статті 655 Кодексу за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. Тільки за таким правочином відбувається перехід права власності на майно.

У положеннях статті 202 ЦК України під правочином розуміють дії, спрямовані на набуття, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків. Дії як юридичні факти мають вольовий характер і можуть бути правомірними та неправомірними. Правочини належать до правомірних дій, спрямованих на досягнення правового результату.

Таким чином, висновки позивача ОСОБА_2 , про те, що видача власником автомобіля НОМЕР_3 р.в., ОСОБА_7 довіреності на ім`я відповідача ОСОБА_3 , щодо розпорядження автомобілем, може бути судом прийнято за удаваний правочин, тоді як насправді вчинений договір купівлі – продажу, є такими, що не грунтуються на приписах закону. Так як за своєю правовою природою видача довіреності є не правочином, а тільки правовідношенням саме для вчинення правочину. І у разі, коли видача довіреності відбувалася на відплатній підставі, правовласник автомобіля при видачі довіреності не змінився, а сторони про відсутність правового результату при видачі довіреності були обізнані та усвідомлювали, що автомобіль власника не змінює.

Без реєстрації за одним із подружжя у встановленому законом порядку права власності на автомобіль ВАЗ НОМЕР_2 р.в. в період спільного проживання, останній не може бути об`єктом спільної сумісної власності, а тому вимоги про його поділ між сторонами задоволенню не підлягають.

Суд також критично оцінює вимоги ОСОБА_2 щодо розподілу між сторонами суми у 10000,00 доларів США, позичених відповідачем ОСОБА_3 гр. ОСОБА_8 , за розпискою від 30.05.2016 року (а.с. 204, т. 1). Так позивач ОСОБА_2 зазначає, що ці позичені ОСОБА_3 , за її особистою згодою, гроші були повернуті ОСОБА_3 вже після розірвання шлюбних стосунків, і тому ОСОБА_3 скористався як процентами за позикою так і основною сумою позики в своїх особистих потребах. При цьому обставини проживання, не проживання однією сім`єю на момент укладення договору позики, факту виконання зобов`язання за договором позики, походження коштів з сімейного бюджету та інших доказів позивачем не надано.

Відповідно до ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Згідно зі ст. 1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, ? незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Письмова форма договору позики внаслідок його реального характеру є доказом не лише факту укладення договору, але й факту передачі грошової суми позичальнику.

Договір позики є двостороннім правочином, а також він є одностороннім договором, оскільки після укладення цього договору всі обов`язки за договором позики, у тому числі щодо повернення предмета позики або рівної кількості речей того ж роду та такої ж якості, несе позичальник, а позикодавець набуває за цим договором тільки права.

За відсутності інформації набуття сторонами 10000,00 дол. США за час шлюбу, тобто включення до об`єктів спільної сумісної власності подружжя, їх повернення позичальником, вимоги про поділ вказаного майна не можуть бути задоволенні судом.

Вимоги про розподіл будинку АДРЕСА_2 також не підлягають задоволенню, в зв`язку з відсутністю документів що підтверджують право власності на нього в будь-якої із сторін.

Не можуть бути такими доказами долучені позивачем копія сторінки паспорта з відміткою про реєстрацію місця проживання та довідка адміністрації Петровського району м. Донецька №1412 від 05 червня 2018 року про реєстрацію та проживання ОСОБА_9 разом з дітьми ОСОБА_10 та ОСОБА_11 .

Згідно з ч. 6 ст. 57, ст. 60 і ст. 70 СК України, суд може визнати особистою приватною власністю дружини, чоловіка майно, набуте нею, ним за час їхнього окремого проживання у зв`язку з фактичним припиненням шлюбних відносин.

Майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).

Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

У разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

При вирішенні спору про поділ майна суд може відступити від засади рівності часток подружжя за обставин, що мають істотне значення, зокрема якщо один із них не дбав про матеріальне забезпечення сім`ї, ухилявся від участі в утриманні дитини (дітей), приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім`ї.

За рішенням суду частка майна дружини, чоловіка може бути збільшена, якщо з нею, ним проживають діти, а також непрацездатні повнолітні син, дочка, за умови, що розмір аліментів, які вони одержують, недостатній для забезпечення їхнього фізичного, духовного розвитку та лікування.

Обставин з якими закон пов`язує виникнення у позивача права на збільшення її частки в майні сторонами не зазначено.

Таким чином в даному випадку, за наданими у справі доказами, вбачається можливість визнання судом спільною сумісною власністю подружжя наступного майна: вантажних автомобілів ЗИЛ – ММЗ 45021 СПГ, 1997 р.в. та DAF XF 95 380, 2006 р.в., квартири за адресою: АДРЕСА_1 та речей за наданим відповідачем списком, який не був заперечений позивачкою. Дане майно належить сторонам справи, що доведено документально.

Так, квартира АДРЕСА_1 , належить на праві приватної власності ОСОБА_3 на підставі договору купівлі – продажу від 26.03.2014 року, про що свідчить інформація з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (а.с. 160 т. 1). Її вартість за висновком експерта складає 358852,00 грн. (а.с. 113 т. 1). Визначена експертом вартість квартири сторонами не оспорюється.

Вантажні автомобілі ЗИЛ – ММЗ 45021 СПГ, 1997 р.в. та DAF XF 95 380, 2006 р.в., також зареєстровані за ОСОБА_3 , про що свідчать копії відповіді ТСЦ 1445 РСЦ МВС в Донецькій області від 20.10.2016 року (а.с.14 т. 1).

Вартість автомобілів за висновками проведених експертиз складають:

ЗИЛ – ММЗ 45021 СПГ, 1997 р.в. в сумі 26092,50 грн. яку сторони не оспорюють,

DAF XF 95 380, 2006 р.в. за висновком експертизи виконаної на замовлення ОСОБА_3 (а.с. 92-96) – 368990,97 грн., за висновком експертизи призначеної судом (а.с. 33-38 т. 2) -834440,00 грн.

Висновок експертизи якою визначено ціну автомобіля DAF XF 95 380, 2006 р.в. у сумі 368990,97 грн. суд оцінює критично, так як оцінка проведена лише самого тягача автомобіля без врахування ціни вантажної частини автомобіля, тобто кузова, який разом з тягачем і складає вантажний автомобіль.

Оскільки відповідно до відповіді ТСЦ 1445 РСЦ МВС в Донецькій області від 20.10.2016 року за ОСОБА_3 зареєстрований саме вантажний автомобіль DAF XF 95 380, 2006 р.в., а не тягач, підстав для застосування експертного дослідження, яким був оцінений тягач у суду немає.

Тому суд приймає оцінку автомобіля DAF XF 95 380, 2006 р.в. визначену висновком № 5/10 – 2 від 05.10.2018 року в сумі 834440,00 грн..

При визначенні часток майна сторонам суд виходить з того, що неповнолітні діти сторін залишилися проживати разом з позивачкою у справі та перебувають на її забезпеченні. Враховуючи, що наявність житла є фактично ключовою передумовою виховання дітей суд вважає за необхідне визнати за позивачем ОСОБА_2 право на квартиру, що є спільною власністю сторін, а також на майно, яке складає інтер`єр цієї квартири, та 7/25 частин вантажного автомобіля DAF.

Враховуючи, що відповідач ОСОБА_3 здійснює господарську діяльність по перевезенню вантажів, суд вважає за необхідне виділити йому у власність автомобіль ЗИЛ – ММЗ 45021 СПГ, 1997 р.в. та 18/25 часток від автомобіля DAF XF 95 380, 2006 р.в., з урахуванням необхідності збереження балансу рівності часток кожної сторони.

За відсутності згоди відповідача, невнесення другим із подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду, грошова компенсація замість частки позивача у праві спільної сумісної власності на майно не допускається (ч. ч. 4, 5 ст. 71 СК України).

Через відсутність правовстановлюючих документів на будинок АДРЕСА_2 , на автомобіль НОМЕР_3 р.в., доказів приналежності позичених 10000дол. США до об`єктів спільної сумісної власності, в задоволенні вимог про їх поділ чи компенсацію вартості слід відмовити.

У зв`язку з недолученням сторонами оригіналів платіжних документів, що підтверджують сплату, вимоги про відшкодування витрат на правову допомогу за рахунок іншої сторони задоволенню не підлягають.

Керуючись ст.ст. 12,13,81,141, 263-265 ЦПК України, суд –

ВИРІШИВ:

Первісний та зустрічний позов задовольнити частково.

Визнати за ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , паспорт серії НОМЕР_4 , ІПН НОМЕР_5 , АДРЕСА_3 ) право власності на:

Квартиру АДРЕСА_1 , яка складається з трьох кімнат та має загальну площу 64,3 кв.м., в тому числі жилу площу - 41,0 кв.м. вартістю 358 852 (триста п`ятдесят вісім тисяч вісімсот п`ятдесят дві гривні 00 копійок)

Комбінований холодильник-морозильник INDESIT С 132 G, вартістю 3325,00 грн.;

Кондиціонер «Vaillant» vl 1-035 hwri 12, вартістю 1680,00 грн.;

Пральна машинка WHIRLPOOL AWE 7515/1, вартістю 1800,00 грн.;

Диван «Паж-люкс», вартістю 2688,00 грн.;

Крісло - ліжко «A-люкс», вартістю 1470,00 грн.;

Пуф овальний, (2 од.) вартістю 342,00 грн.;

Стіл «Метелик», вартістю 429,00 грн.;

Табурет (2 од.), вартістю 204,00 грн.;

Шкаф-купе, вартістю 2803,00 грн.;

Водонагрівальний бак, вартістю 1425,00 грн.;

Телевізор Phillips, вартістю 3420,00 грн.;

Телевізор Daewoo, вартістю 570,00 грн.;

Ліжко, вартістю 2803,00 грн.

Всього, вартість майна становить 381 811,00 грн.(триста вісімдесят одна тисяча вісімсот одинадцять гривень).

Визнати за ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 паспорт серії НОМЕР_6 , ІПН НОМЕР_7 , АДРЕСА_3 ) право власності на

- вантажний автомобіль ЗИЛ-ММЗ, модель 45021, вантажний самоскид, синього кору, 1977 року випуску, д.н.з. НОМЕР_8 , номер шасі: НОМЕР_9 , вартістю 26 092,50 грн. (двадцять шість тисяч дев`яносто дві гривні 50 копійок);

Визнати вантажний автомобіль DAF, модель ХР 95.380, вантажний самоскид червоного кольору, 2006 року випуску, д.н.з. НОМЕР_10 , номер шасі: НОМЕР_11 , вартістю 834440 грн. спільною частковою власністю ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 паспорт серії НОМЕР_6 , ІПН НОМЕР_7 , АДРЕСА_3 ) та ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , паспорт серії НОМЕР_4 , ІПН НОМЕР_5 , АДРЕСА_3 ) без його реального поділу із визначенням ідеальних часток:

- за ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 паспорт серії НОМЕР_4 , ІПН НОМЕР_5 , АДРЕСА_3 ) на 7/25 частин вантажного автомобіля DAF, модель ХР 95.380, вантажний самоскид червоного кольру, 2006 року випуску, д.н.з. НОМЕР_10 , номер шасі: НОМЕР_11 , що в грошовому еквіваленті становить 239360,75 грн.

- за ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 паспорт серії НОМЕР_6 , ІПН НОМЕР_7 , АДРЕСА_3 ) право власності на 18/25 частин вантажного автомобіля DAF, модель ХР 95.380, вантажний самоскид червоного кольру, 2006 року випуску, д.н.з. НОМЕР_10 , номер шасі: НОМЕР_11 , що в грошовому еквіваленті становить 595079,25 грн.

В задоволенні решти вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Донецького апеляційного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

дата підписання: 27 лютого 2020 року.

Суддя Г.М. Яненко