Рішення № 8787765, 31.03.2010, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

31.03.10 р.                     Справа № 33/193                               

Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді Богатиря К.В.

при секретарі судового засідання Щитовій Л.М.,

розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом відкритого акціонерного товариства “Донецький проектно-конструкторський технологічний інститут” м. Донецьк (код ЄДРПОУ 00174071)

до відповідача Донецької обласної організації Народного Союзу “Наша Україна” м. Донецьк (код ЄДРПОУ 33576772)

про стягнення боргу з орендної плати в сумі 15320,20 грн., боргу за спожиту електроенергію в сумі 4284,66 грн., пені в сумі 1075,43 грн., 3% річних у розмірі 133,67 грн., інфляції в сумі 368,90 грн.

за зустрічним позовом Донецької обласної організації Народного Союзу “Наша Україна”

до відкритого акціонерного товариства “Донецький проектно-конструкторський технологічний інститут”

про визнання договору оренди нерухомого майна № 23/08 від 03.11.2008 р. недійсним

за участю представників сторін:

від позивача: Патенко В.М. за довіреністю № 01-9/67 від 22.03.2010 р.

від відповідача: Новіков К.В. за довіреністю б/н від 16.09.2009 р.

До господарського суду Донецької області надійшла позовна заява відкритого акціонерного товариства “Донецький проектно-конструкторський технологічний інститут” м. Донецьк до Донецької обласної організації Народного Союзу “Наша Україна” м. Донецьк про стягнення боргу з орендної плати в сумі 15320,20 грн., боргу за спожиту електроенергію в сумі 4284,66 грн., пені в сумі 1075,43 грн., 3% річних у розмірі 133,67 грн., інфляції в сумі 368,90 грн.

Ухвалою суду від 12.08.2009 р. позовна заява була прийнята до розгляду та порушено провадження у справі № 33/193.

Ухвалою від 16.10.2009 року прийнято зустрічну позовну заяву Донецької обласної організації Народного Союзу “Наша Україна” м. Донецьк до відкритого акціонерного товариства “Донецький проектно-конструкторський технологічний інститут” м. Донецьк про визнання договору оренди нерухомого майна № 23/08 від 03.11.2008 р. недійсним до спільного розгляду з первісним позовом по справі № 33/193.

Розпорядженням від 11.01.2010 р. голови господарського суду Донецької області справа № 33/193 передана на розгляд судді Богатирю К.В.

В судовому засіданні оголошувалась перерва з 22.02.2010 р. до 11.03.2010 р.

Ухвалою суду від 11.03.2010 р. строк вирішення спору продовжено до 11.04.2010 р.

В позовній заяві позивач вказує найменування відповідача – Донецька обласна організація Народного Союзу “Наша Україна” (код ЄДРПОУ 33576772). В матеріалах справи міститься довідка Державного комітету статистики України Головного управління статистики у Донецькій області № 14/4–20/632 від 04.02.2010 р., з якої вбачається, що правильне найменування відповідача – Донецька обласна організація політичної партії “Наша Україна” (код ЄДРПОУ 33576772). На підставі викладеного суд вважає відповідачем у даній справі Донецьку обласну організацію політичної партії “Наша Україна” (код ЄДРПОУ 33576772).

Судом, відповідно до вимог статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України складено протокол, який долучено до матеріалів справи.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши подані докази та заслухавши у судових засіданнях пояснення представників позивача та відповідача, господарський суд -

ВСТАНОВИВ:

В обґрунтування позовних вимог первісний позивач посилається на наступні обставини:

03.11.2008 р. сторони уклали договір № 23/08 оренди нерухомого майна, згідно якого орендодавець (первісний позивач) зобов’язався передати, а орендар (первісний відповідач) зобов’язався прийняти в строкове платне володіння та користування нежитлове приміщення загальною площею 73,7 кв.м, розташоване за адресою: 83003, м. Донецьк, пр. Ілліча, 89, адміністративна будівля, блок 1, поверх 8, кім. 804 (площею 35,8 кв.м), кім. 806 (площею 37,9 кв.м).

Пунктом 4.2 договору (з урахуванням додаткової угоди № 1 від 02.01.2009 р. до нього) передбачено, що орендна плата складає 4274,60 грн. в місяць, виходячи з вартості користування 1 кв.м приміщення в розмірі 58,00 грн.

Відповідно до п. 4.4 договору орендна плата сплачується орендарем щомісячно в строк до останнього числа поточного місяця.

Згідно п. 4.9 договору до інших обов’язкових платежів відноситься відшкодування витрат орендодавця за спожиту орендарем електричну енергію. Орендар щомісячно відшкодовує витрати орендодавця, понесені ним у зв’язку з оплатою спожитої орендарем електроенергії на підставі рахунку, наданого ДЕМ ВАТ „Донецькобленерго” (договір № 627 від 16.06.1999 р.).

Завірені копії договору оренди № 23/08 від 03.11.2008 р. та додаткової угоди до нього, договору № 627 від 16.06.1999 р. на користування електричною енергією, укладеного між позивачем та ДЕМ ВАТ „Донецькобленерго”, додані до позову.

Право власності позивача на спірний об’єкт оренди підтверджується свідоцтвом про право власності на нерухоме майно від 19.04.2006 р., витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно № 10449690 від 20.04.2006 р., завірені копії яких додані до позову.

На виконання умов договору оренди № 23/08 від 03.11.2008 р. позивач передав в строкове платне володіння та користування спірні кімнати 804 та 806 загальною площею 73,7 м2, що знаходяться за адресою: 83003, м. Донецьк, пр. Ілліча, 89, адміністративна будівля, блок 1, поверх 8, а відповідач їх прийняв за актом прийому–передачі від 03.11.2008 р. Акт підписаний сторонами та скріплений печатками, є невід’ємною частиною спірного договору, тому приймається судом до уваги як належний доказ у даній справі.

Відповідач направив позивачу звернення № 02/01–184 від 06.04.2009 р., в якому, посилаючись на фінансові труднощі, тимчасово з 07.04.2009 р. відмовляється від оренди кімнати № 804. Заборгованість, яка виникла станом на 06.04.2009 р. за оренду приміщень, відповідач зобов’язався погасити в повному обсязі та в подальшому своєчасно сплачувати орендну плату за користування кімнатою № 806. Згідно акту прийому–передачі майна спірна кімната № 804 площею 35,8 кв.м була повернута орендодавцю орендарем в технічно справному стані, який відповідає санітарним правилам та нормам пожежної безпеки. Завірені копії актів та звернення містяться в матеріалах справи.

Акт прийому–передачі майна, за яким кімната № 804 була повернена орендодавцю, датований 01.04.2008 р. Позивач надав до суду письмові пояснення, в яких посилається на той факт, що дата 01.04.2008 р. була вказана помилково і по суті є датою 01.04.2009 р. Відповідач в письмових поясненнях зазначив, що не має можливості пояснити причину визначення в акті дати 01.04.2008 р. у зв’язку з тим, що даний акт підписувався Паршаковим О.В., який не надав цей акт відповідачу та не пояснював причину зазначення дати 01.04.2008 р.

Проаналізувавши вказані обставини, суд дійшов висновку, що оскільки інших договорів про передачу в оренду спірних приміщень не укладалося, договір № 23/08 оренди нерухомого майна був укладений тільки 03.11.2008 р., майно в оренду передано за актом 03.11.2008 р., тому дата 01.04.2008 р. на акті про повернення майна не відповідає дійсності. Пояснення позивача в цій частині суд приймає до уваги.

В судовому засіданні позивачем були надані для огляду та судом оглянуті оригінали наступних документів: договір оренди нерухомого майна № 23/08 від 03.11.2008 р., акт прийому-передачі в оренду приміщень до договорів № 23/08 та 23/08-к від 03.11.2008 р., акт прийому-передачі в оренду приміщень до договорів № 23/08 та 23/08-к, додаткова угода № 1 від 02.01.2009 р., що підтверджується протоколом судового засідання від 22.02.2010 р. (вказаний в актах прийому–передачі договір № 23/08-к від 03.11.2008 р. про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендатору, послуг інформаційного характеру не є предметом спору у даній справі).

За користування об’єктом оренди, а також за спожиту електричну енергію позивач виставив відповідачу рахунки на оплату. Факт надання позивачем та отримання відповідачем рахунків на оплату підтверджується відомостями по врученню рахунків–фактур, в яких містяться підписи посадової особи відповідача, яка фактично отримувала вказані рахунки на оплату для відповідача із зазначенням дати такого отримання. Завірені копії рахунків та відомостей містяться в матеріалах справи.

У зв’язку з поверненням кімнати № 804 орендна плата з квітня 2009 р. склала 2198,20 грн.

Відповідач грошове зобов’язання своєчасно та в повному обсязі не виконав, в результаті чого утворилася заборгованість перед позивачем по орендній платі за період з січня по травень 2009 р. в сумі 15320,20 грн.; за спожиту електроенергію за лютий, березень та травень 2009 р. в сумі 4284,66 грн. В обґрунтування вказаних сум заборгованості позивач додав до позову розрахунок заборгованості по орендній платі та платі за спожиту електроенергію.

Вважаючи, що відповідач не виконав свої зобов’язання за договором, позивач звернувся з позовом до суду за захистом порушеного права.

Суд, дослідивши матеріали справи та оцінивши подані докази, дійшов наступних висновків:

Предметом даного позову є вимога позивача щодо стягнення з відповідача заборгованості, яка виникла згідно договору № 23/08 від 03.11.2008 р. Даний договір є підставою для виникнення у його сторін прав і обов’язків, визначених ним, та за своєю правовою природою є договором оренди.

Відповідно до ст. 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Статтею 283 ГК України передбачено, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку. Зобов’язання виникають зокрема з договору або іншого правочину.

Відповідно до ст. 526 того ж Кодексу зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.

Згідно ст. 530 ЦК України якщо у зобов’язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Сторони в договорі оренди № 23/08 від 03.11.2008 р. передбачили, що орендна плата сплачується щомісячно в строк до останнього числа поточного місяця. Виходячи з цього строк сплати орендної плати за січень 2009 р. для відповідача наступив у період до 31.01.2009 р., за кожний наступний місяць строк оплати наступав в період до останнього числа цього місяця. Оскільки останнім місяцем нарахування орендної плати є травень 2009 р., останній строк оплати для відповідача закінчився 31.05.2009 р. Тобто строк сплати орендної плати для відповідача наступив, крім того почалося прострочення виконання грошового зобов’язання.

Відповідач будь-які письмові заперечення на первісні позовні вимоги в частині щодо заявлених до стягнення сум заборгованості по орендній платі, відшкодування витрат на оплату вартості спожитої електроенергії на день судового слухання не надав. Заперечення відповідача в зустрічному позові стосуються тільки оспорювання факту дійсності спірного договору оренди.

Таким чином суд дійшов висновку про те, що відповідач не виконав зобов’язання оплатити на користь позивача в установлений договором строк орендну плату в розмірі 15320,20 грн. (обґрунтовані розрахунки позивача є в матеріалах справи), тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Зі змісту пункту 4.9 договору вбачається, що орендар зобов’язаний оплатити виставлений рахунок на оплату фактично спожитої електроенергії протягом 3 банківських днів з дня його отримання. При цьому даним пунктом договору оренди передбачено, що орендар щомісячно відшкодовує витрати орендодавця, понесені ним у зв’язку з оплатою спожитої орендарем електроенергії на підставі рахунку, наданого ДЕМ ВАТ „Донецькобленерго” (договір № 627 від 16.06.1999 р.).

Ухвалою від 11.03.2010 р. суд зобов’язав первісного позивача надати докази фактичної оплати вартості спожитої електричної енергії орендодавцем за лютий, березень та травень 2009 р.; рахунки на оплату від ДЕМ ВАТ „Донецькобленерго” орендодавцю на спірні приміщення за лютий, березень та травень 2009 р.; докази виставлення рахунку орендарю за лютий 2009 р. на суму 2356,69 грн.; докази пред’явлення рахунку за травень 2009 р. орендарю для оплати.

На виконання вимог ухвали первісний позивач надав до суду письмові пояснення № 01–9/83 від 29.03.2010 р., в яких вказує наступне:

Спожита орендарем електроенергія оплачувалася орендодавцем Донецьким електричним мережам ВАТ „Донецькобленерго” за договором на користування електричною енергією № 627 від 16.06.1999 р. Доказами здійснення фактичної оплати електроенергії первісним позивачем є рахунки електропостачальної організації та банківські документи.

За період з лютого по травень 2009 р. ДЕМ ВАТ „Донецькобленерго” були виставлені орендодавцю рахунки на оплату електроенергії: за лютий – 171678,78 грн. (31826,04 грн. – залишок передоплати), за березень – 120871,90 грн. (83390,48 грн. – залишок передоплати), за травень – 73601,38 грн. (31999,53 грн. – залишок передоплати). Орендодавець частково оплатив виставлені рахунки, а саме: за лютий – 153000,00 грн., за березень – 172000,00 грн., за травень – 16000,00 грн. В обґрунтування вказаних обставин первісний позивач надав до суду завірені копії рахунків на оплату та банківських виписок.

Розрахунок показників споживання електроенергії первісним відповідачем здійснювалося первісним позивачем наступним чином:

Кількість кВт/год. по лічильнику, тобто різниця між початковими та кінцевими показниками за місяць, плюс встановлений показник втрат в кабельних електромережах.

Сума до сплати розраховується на підставі вартості одного кВт/год., вказаного в рахунку, який виставлявся орендодавцю ВАТ „Донецькобленерго”.

Суми відшкодування витрат на оплату спожитої орендарем електроенергії нараховані на підставі показників електролічильника, встановленого на 8 поверсі будівлі, пропорційно займаній площі.

На підставі отриманих даних виписувалися рахунки, які вручалися орендарю.

При цьому первісний позивач посилається на те, що рахунки на оплату витрат за спожиту електроенергію за лютий та березень 2009 р. надавалися позивачем відповідачу згідно відомостей по врученню рахунків–фактур, а саме: рахунок № 300209 від 16.02.2009 р. на суму 283,69 грн. за лютий – 18.02.2009 р., рахунок № 300309 від 16.03.2009 р. на суму 1713,31 грн. за березень – 17.03.2009 р. Таким чином, строк оплати спожитої електроенергії за лютий 2009 р. на суму 283,69 грн. наступив у період з 19.02.2009 р. по 23.02.2009 р. включно (з урахуванням вихідних днів), строк оплати спожитої електроенергії за березень 2009 р. на суму 1713,31 грн. наступив у період з 18.03.2009 р. по 20.03.2009 р. включно.

Позивач заявляє до стягнення відшкодування вартості спожитої електроенергії за лютий 2009 р. в сумі 2356,69 грн. При цьому в матеріалах справи є докази передачі орендарю рахунку на оплату електроенергії за лютий в сумі 283,69 грн. Доказів виставлення позивачем відповідачу за первісним позовом рахунку на оплату електроенергії за лютий 2009 р. на суму 2073,00 грн. (2356,69 грн. – 283,69 грн. = 2073,00 грн.) орендодавець до суду не надав. Рахунок –фактура № 3003101 від 26.03.2010 р. на відшкодування витрат на оплату електроенергії за лютий 2009 р. на суму 2072,99 грн. суд не приймає до уваги у зв’язку з тим, що він був направлений відповідачу тільки 26.03.2010 р., про що свідчить фіскальний чек № 2747 від 26.03.2010 р. та опис вкладення до цінного листа від 26.03.2010 р., які в оригіналах додані до позову. Тобто, враховуючи п. 4.9 договору оренди, строк виконання грошового зобов’язання по відшкодуванню витрат на оплату електроенергії для первісного відповідача наступить протягом 3 банківських днів з моменту отримання вищевказаного рахунку–фактури, а станом на день звернення позивача з первісним позовом до суду 11.08.2009 р. прострочення оплати з боку орендаря було відсутнє.

В якості доказу надання рахунку на оплату спожитої електроенергії за травень 2009 р. відповідачу позивач надав до суду відомість по врученню рахунків–фактур за травень 2009 р. Вказану відомість суд не приймає до уваги як належний доказ надання позивачем рахунку на оплату відповідачу, тому як підпис про отримання такого рахунку уповноваженою особою відповідача у відомості відсутній.

Згідно ст. 530 ЦК України якщо у зобов’язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Будь–які докази пред’явлення позивачем вимог відповідачу про оплату спожитої електроенергії за лютий 2009 р. на суму 2073,00 грн., за травень 2009 р. на суму 214,66 грн. згідно ст. 530 ЦК України у період до подачі позову до суду не надані.

Аналіз вказаних обставин у їх сукупності дає підстави суду вважати, що позивач не довів належними та допустимими доказами настання строку оплати за спожиту електроенергію за лютий 2009 р. на суму 2073,00 грн., за травень 2009 р. в сумі 214,66 грн. За таких обставин позовні вимоги про стягнення відшкодування вартості спожитої електроенергії в сумі 4284,66 грн. підлягають частковому задоволенню на суму 1997,00 грн. (відшкодування вартості спожитої електроенергії за лютий в сумі 283,69 грн. та березень 2009 р. в сумі 1713,31 грн.). В частині стягнення вартості спожитої електроенергії за лютий 2009 р. на суму 2073,00 грн., за травень 2009 р. на суму 214,66 грн. позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Позивач надав до суду заяву від 09.10.2009 р. про зменшення розміру пені у зв’язку з начисленням пені з урахуванням того, що облікова ставка НБУ з 15.06.2009 р. становить 11%. До заяви доданий новий розрахунок пені. Таким чином, позивач зменшив розмір пені та просив суд стягнути з відповідача пеню в розмірі 1062,45 грн. Вказану заяву суд згідно ст. 22 ГПК України прийняв до розгляду та в подальшому розглядав зменшені позовні вимоги.

Пунктом 4.5 договору передбачено, що не внесена в строки, передбачені п. 4.4 договору, орендна плата вважається простроченою та стягується в установленому законом порядку з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення оплати.

У зв’язку з простроченням виконання грошового зобов’язання позивач, керуючись ст. 625 ЦК України, нарахував відповідачу на суму орендної плати за спірний період інфляцію в розмірі 368,90 грн., 3% річних в сумі 133,67 грн. (розрахунки містяться в матеріалах справи).

Згідно ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Інший розмір процентів не встановлений умовами спірного договору для даних правовідносин сторін.

Перевіркою розрахунку суми пені, інфляції та 3% річних судом встановлено, що даний розрахунок позивача відповідає вимогам чинного законодавства та фактичним обставинам справи, тому приймається судом як належний доказ у даній справі.

Враховуючи викладене суд дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача пені в розмірі 1062,45 грн., інфляції в сумі 368,90 грн., 3% річних в сумі 133,67 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Згідно ст. 49 ГПК України судові витрати по первісному позову покладаються на сторони пропорційно: в частині задоволених позовних вимог – на відповідача, в частині відмови в задоволенні позову та зменшення розміру позовних вимог – на позивача.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 08.07.2009 р. № 693 на день подання позову до суду – 11.08.2009 р. розмір витрат на інформаційно–технічне забезпечення судового процесу складав 118,00 грн., тому саме ця сума підлягає врахуванню при пропорційному стягненні з відповідача на користь позивача судових витрат. Переплата позивача щодо розміру витрат на інформаційно–технічне забезпечення судового процесу (фактично сплачено 194,50 грн. + 118,00 грн., підтверджено платіжним дорученням банку) підлягає поверненню позивачу з бюджету в установленому порядку.

В обґрунтування зустрічних позовних вимог Донецька обласна організація політичної партії “Наша Україна” посилається на наступні обставини:

Договір оренди нерухомого майна № 23/08 від 03.11.2008 р. з боку Донецької обласної організації політичної партії “Наша Україна” (позивача за зустрічним позовом) підписаний не уповноваженою особою – виконуючим обов’язки керівника виконкому Донецької обласної організації політичної партії “Наша Україна” Паршаковим О.В. При цьому згідно Статуту політичної партії “Наша Україна” право на підписання спірного договору без доручення мав тільки керівник ДООПП “Наша Україна” – Клименко А.В., а Паршаков О.В. в порушення вимог ст.ст. 203, 207 ЦК України під час укладення спірного договору оренди № 23/08 від 03.11.2008 р. не мав необхідного обсягу цивільної дієздатності, оскільки не був уповноважений на це установчими документами позивача, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства. Крім того, позивач звертає увагу суду на той факт, що Паршаков О.В., обіймаючи посаду в.о. керівника виконкому ДООПП “Наша Україна”, незаконно заволодів документами, печаткою позивача та укладав угоди з третіми особами. У зв’язку з викладеним на підставі ст.ст. 203, 215 ЦК України позивач вважає договір таким, що не відповідає вимогам чинного законодавства, що спричинює його недійсність. В обґрунтування викладеного позивач надав до суду наступні документи: рішення V конференції № 5/2 від 18.03.2007 р. про обрання Голови ДООПП “Наша Україна”, рішення VІІІ конференції № 2 від 05.09.2009 р. про обрання Голови ДООПП “Наша Україна”, витяг з ЄДР серії АГ № 916428, Статут Народного Союзу “Наша Україна” 2007 р., Статут політичної партії “Наша Україна” 2009 р.

Відповідач за зустрічним позовом надав до суду відзив від 30.10.2009 р. на зустрічну позовну заяву, яким проти позовних вимог заперечує тим, що спірний договір був підписаний з боку позивача уповноваженою особою, яка правомірно володіла печаткою та розпоряджалася грошовими коштами. Крім того, спірний договір був схвалений позивачем, що підтверджується наступним укладенням договору про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю, послуг інформаційного характеру № 23/08–к від 03.11.2008 р., додаткової угоди № 1–к від 02.01.2009 р. до нього, додаткової угоди № 1 від 02.01.2009 р. до договору оренди, а також здійсненням часткових оплат, прийняттям спірного майна по акту прийому–передачі та наступним частковим поверненням орендованого майна. В обґрунтування вказаних обставин відповідач надав до суду наступні документи: банківські виписки з відміткою банку про здійснення часткових оплат, договір № 23/08–к від 03.11.2008 р. з додатковою угодою до нього. Завірені копії вказаних документів містяться в матеріалах справи.

Проаналізувавши чинне законодавство, дослідивши матеріали справи та оцінивши подані сторонами докази, суд дійшов наступного висновку:

Статтею 203 ЦК України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Вирішуючи спір про визнання договору недійсним в даній справі, суд повинен встановити наявність чи відсутність необхідного обсягу цивільної дієздатності особи, яка підписала спірний договір від імені позивача за зустрічним позовом.

Згідно ст. 92 ч. 3 ЦК України у відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження.

Підписи представників позивача та відповідача на спірному договорі оренди скріплені печатками позивача та відповідача як юридичних осіб. Згідно Інструкції про порядок видачі міністерствам та іншим центральним органам виконавчої влади, підприємствам, установам, організаціям, господарським об’єднанням та громадянам дозволів на право відкриття та функціонування штемпельно-граверних майстерень, виготовлення печаток і штампів, а також порядок видачі дозволів на оформлення замовлень на виготовлення печаток і штампів, затвердженої наказом МВС України № 17 від 11.01.1999 року, (пункт 3.2.6) організації, господарські об’єднання можуть мати тільки по одному примірнику основної печатки. Можуть виготовлюватися додаткові печатки з цифрами “1”, “2” і т.д. Відповідно до п. 3.4.1 Інструкції відповідальність і контроль за дотриманням порядку зберігання печаток і штампів, а також законністю користування ними покладається на керівників організацій, господарських об’єднань. Печатки і штампи повинні зберігатися в сейфах або металевих шафах. У разі порушення правил обліку, зберігання і використання печаток і штампів комісія проводить службове розслідування, результати якого оформлюються актом довільної форми та доводяться до відома керівника організації. Пунктом 3.1.12 тієї ж Інструкції передбачено у разі крадіжки, втрати печаток чи штампів керівники організацій, господарських об’єднань зобов’язані вжити заходів задля їх розшуку, а також негайно повідомити про це органи внутрішніх справ.

Будь-яких доказів звернення до правоохоронних органів з приводу втрати, крадіжки або службового розслідування щодо незаконного використання печатки або штампів; рішення відповідних органів згідно ст. 97 КПК України за результатами розгляду вказаного звернення, позивач за зустрічним позовом до суду не надав.

Статтею 32 ГПК України передбачено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 того ж Кодексу господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Статтею 43 ГПК України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Крім того, доказів вчинення дій, направлених на повернення спірного орендованого приміщення, прийнятого по акту прийому–передачі не уповноваженою особою, повідомлення орендодавця про повернення помилково перерахованих часткових оплат орендної плати та спожитої електроенергії, позивач до суду не надав.

19.11.2009 р. відповідач по первісному позову надав до суду клопотання № 38 від 18.11.2009 р., в якому просив суд повідомити органи прокуратури про вчинення Паршаковим О.В. протиправних дій, які містять ознаки дії, переслідуваної в кримінальному порядку, та зупинити провадження у справі № 33/193 до вирішення правоохоронними органами питання про притягнення до відповідальності Паршакова О.В. Суд вважає таке клопотання безпідставним, тому його відхиляє у зв’язку з наступним:

Згідно ст. 90 ГПК України, якщо при вирішенні господарського спору господарський суд виявить у діяльності працівників підприємств та організацій порушення законності, що містять ознаки дії, переслідуваної у кримінальному порядку, господарський суд надсилає про цей факт повідомлення органам внутрішніх справ чи прокуратури.

На думку суду у матеріалах справи недостатньо доказів для направлення повідомлення до правоохоронних органів в порядку ст. 90 ГПК України. Крім того, відповідач не позбавлений права самостійно звертатися до правоохоронних органів із заявою про злочин в порядку ст. 97 КПК України.

За вказаних обставин доводи позивача за зустрічним позовом стосовно того, що спірний договір був підписаний не уповноваженою особою без відома керівника не відповідають фактичним обставинам справи. Підпис представника був скріплений печаткою організації, в подальшому спірний договір виконувався сторонами, що свідчить у сукупності згідно ст. 241 ЦК України про наступне схвалення правочину керівником. Також, суд вважає недоведеним те, що орендодавець знав або не міг не знати про обмеження повноважень особи, яка фактично підписувала договір від імені орендаря. Підстави для визнання правочину недійсним, встановлені нормою ст. 215 ЦК України та конкретно визначені ст. 203 ЦК України, відсутні. За таких обставин, суд дійшов висновку, що зустрічні позовні вимоги позивачем не обґрунтовані, тому задоволенню не підлягають.

У зв’язку з відмовою у задоволенні зустрічного позову судові витрати покладаються на позивача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 22; 32-34; 36; 43; 49; 82-85; 115; 116 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги по первісному позову задовольнити частково.

Стягнути з Донецької обласної організації політичної партії “Наша Україна” (юридична адреса: 83092, м. Донецьк, вул. 230 Стрілкової дивізії, б.15, кв. 23; код ЄДРПОУ 33576772; рахунок 2600602517102 в АТ “Укрексімбанк” м. Донецьк, МФО 334817) на користь відкритого акціонерного товариства “Донецький проектно-конструкторський технологічний інститут” (юридична адреса: 83003, м. Донецьк, пр. Ілліча, 89; код ЄДРПОУ 00174071; рахунок 26009301000404 в ДФ ВАТ „ВТБ банк” м. Донецьк, МФО 335571) суму 18882,22 грн. (а саме: основний борг по орендній платі на суму 15320,20 грн., відшкодування витрат на оплату вартості за спожиту електроенергію в розмірі 1997,00 грн., пеню в сумі 1062,45 грн., 3% річних в розмірі 133,67 грн., інфляцію в сумі 368,90 грн.), витрати по сплаті державного мита у розмірі 188,82 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 105,25 грн.

Відмовити у задоволенні позовних вимог в частині стягнення відшкодування витрат на оплату вартості за спожиту електроенергію в розмірі 2287,66 грн.

Відмовити в задоволенні позовних вимог по зустрічному позову про визнання договору оренди нерухомого майна № 23/08 від 03.11.2008 р. недійсним.

У судовому засіданні 31.03.2010 р. оголошено рішення суду.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.

У разі подання апеляційної скарги або внесення апеляційного подання рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційною інстанцією.

Видати позивачу ВАТ “Донецький проектно-конструкторський технологічний інститут” довідку про повернення з державного бюджету надлишково сплаченої суми на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 194,50 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя