Рішення № 8787752, 23.03.2010, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

23.03.10 р.                     Справа № 40/208                               

Господарський суд Донецької області у складі колегії суддів

Головуючого Підченко Ю.О.

Суддів Лейби М.О.

Левшиної Г.В.

При секретарі судового засідання Рожковій А.О.

Розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю „Компанія „Лізинговий дім”, м. Львів

до відповідача товариства з обмеженою відповідальністю „Об’єднання Шахтострой”, м. Костянтинівка

про стягнення 1 024687 грн. 97 коп.

представників сторін:

від позивача: не прибув

від відповідача: не з’явився

За клопотання обох сторін, з урахуванням виняткових обставин справи, спір було вирішено у більш тривалий час, ніж передбачено частиною першої ст. 69 ГПК України.

У зв’язку з необхідністю правильного застосування законодавства при розгляді справи, відповідно до ухвали керівництва суду, строк вирішення спору було продовжено на підставі частини 3 статті 69 ГПК України додатково на один місяць.

Під час слухання спору по даній справі провадження у справі згідно вимог ст. 79 ГПК України зупинялося та поновлялося відповідно до ухвал господарського суду Донецької області від 17.11.09р. та від 15.0310р. до вирішення спору господарським судом Львівської області у справі №19/215 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю „Об’єднання Шахтострой” до товариства з обмеженою відповідальністю „Компанія „Лізинговий дім” предметом якого є - визнання недійсним договору фінансового лізингу (оренди), який є предметом спору по даній справі. Ухвалою від 02.12.09р. цей позов було залишено без розгляду, тому судом прийняті до уваги факти в розумінні вимог статті 35 ГПК України під час розгляду справи № 40/208.

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю „Компанія „Лізинговий дім” звернулося до господарського суду з позовними вимогами до товариства з обмеженою відповідальністю “Об’єднання Шахтострой” про стягнення основного боргу за лізинговими платежами у сумі 842 773 грн. 95 коп., пені у сумі 137 673 грн. 83 коп. за порушення строків сплати лізингових платежів, інфляційних у сумі 27 071 грн. 11 коп. та трьох процентів річних у сумі 17169 грн. 08 коп. за прострочення виконання грошових зобов’язань згідно договору оперативного лізингу (оренди) № 354/1007 від 02.11.07р.

Відповідач позовні вимоги не визнав, мотивуючи свої заперечення наступними обставинами:

·          вимоги позивача відносно нарахування пені суперечать статті 232 ГК України в частини законодавчо встановленого обмеження у шість місяців, з дня коли зобов’язання повинно бути виконано;

·          розрахунок інфляційних наданий позивачем, які підлягають стягненню з відповідача не відповідає даним Державного комітету статистики за цей період. Також розрахунки за наступні місяці наведені з помилками.

З’ясувавши фактичні обставини справи, докази на їх підтвердження, приймаючи до уваги доводи позивача та відповідача викладені у позові та запереченнях, суд встановив:

Представник позивача не прибув у судове засідання, втім письмово повідомив суд про розгляд справи за його відсутністю. Представник відповідача без поважних причин не з’явився до судового засідання, а тому справа розглядається за наявними в ній матеріалами згідно вимог статті 75 ГПК України.

До прийняття рішення у справі від позивача надійшло клопотання про нормативне обґрунтування позову та клопотання про його забезпечення відповідно до вимог ст.ст. 66, 67 ГПК України у вигляді накладення арешту на грошові кошти відповідача.

У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд здійснив оцінку доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів та дійшов до висновку щодо їх необґрунтованості, оскільки застосування заходів забезпечення позову є правом суду та недоведеність імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду у разі невжиття таких заходів.

Посилання позивача на злочин, пов’язаний з предметом спірних договорів лізингу, надіслання заяви правоохоронними органами, приймається судом поряд з іншими доказами у справі на підставі статті 43 ГПК України. Втім, вони можуть бути належними доказами у справі згідно статті 34 ГПК України лише у випадку, коли сторона доведе, що предмет злочинних посягань співпадає з об’єктом скоєння злочину та предметом злочинних посягань і саме за таким фактом порушено кримінальну справ. Таких доказів, у тому числі постанову слідчих органів про порушення карної справи відносно товариства відповідача або його посадових осіб, представником позивача в розумінні вимог статті 33 ГПК України під час судового засідання не надано.

Тому, у задоволенні клопотання позивача щодо забезпечення позову у справі шляхом накладення арешту на грошові кошти відповідача слід відмовити.

Позов мотивовано тим, що між товариством з обмеженою відповідальністю „Компанія „Лізинговий дім”, надалі Лізингодавець, та товариством з обмеженою відповідальністю „Об’єднання Шахтострой”, надалі Лізингоодержувач, був укладений договір оперативного лізингу (оренди) № 354/1007 від 02.11.07р., далі договір.

За умовами пункту 1.1 договору Лізингодавець передав Лізингоодержувачу, а Лізингоодержувач отримав від Лізінгодавця в платне користування на умовах оперативного лізингу майно, згідно специфікації, а саме: автомобіль Mercedes-Benz Actros 3335К.

Лізингодавцем належним чином були виконані умови договору, а саме: майно, що є предметом лізингу, було передано у користування Лізингоодержувачу на підставі акту прийому-передачі майна від 15.11.07р., що відповідає вимогами пункту 2.6 договору.

Відповідно до пунктів 4.1, 4.3 ,6.2 договору Лізіигоодержувач повинен сплачувати Лізингодавцеві до 15 числа поточного місяця лізингові платежі відповідно до графіку лізинговий платежів ( додатки №№ 3/1, 3/2 до договору).

Проте, Лізингоодержувач зобов’язання за договором щодо своєчасної сплати періодичних лізингових платежів не виконав, тобто не сплатив лізингові платежі в строк, визначений договором та графіком. У зв’язку з чим, на день пред’явлення позову за відповідачем виник борг із лізингових платежів в сумі 2139948 грн. 11 коп., з яких 1297 174 грн. 16 коп. стягується за мировою угодою, що затверджена господарським судом Донецькою області від 19.02.09р. у справі №13/6, а за період з січня 2009р. по травень 2009р. – 842 773 грн. 95 коп., що є вимогами заявленими у позові.

Згідно п. 9.2 сторони передбачили міру відповідальності за порушення своїх зобов’язань у вигляді пені за порушення строків сплати лізингових платежів в розмірі 0,15 % від суми простроченого платежу, яка не повинна перевищувати розміру подвійної облікової ставки Національного Банку України від суми, що підлягає сплаті, за кожний день протермінування, незалежно від терміну тривання порушення. Таким чином, договором встановлено умови нарахування штрафних санкцій більш ніж шість місяців як це передбачено частиною 6 статті 232 ГК України. А тому, сторони встановили період стягнення пені за весь час прострочення внесення лізингових платежів.

Лізингоотримувач не виконав свої зобов’язання, а тому Лізингодавець намагається стягнути з нього пеню в сумі 137 673 грн. 83 коп. за період з 18 грудня 2008 року по 15 квітня 2009 року за порушення строків сплати лізингових платежів за договором оперативного лізингу (оренди).

Оскільки мале місце прострочення виконання грошових зобов’язань, Лізингодавець з посиланням на частину 2 статті 625 ЦК України, намагається стягнути з Лізингоодержувача три проценти річних в сумі 17 169 грн. 08 коп. за період з 18.12.08р. по 15.04.09р.

Позивачем також додатково заявлені вимоги про стягнення з відповідача інфляційних в сумі 27 071 грн. 11 коп. за період прострочення внесення лізингових платежів з 15.12.08р. по 15.03.09р.

Судом дана належна правова кваліфікація правовідносинам сторін. За своєю правовою природою між сторонами укладено договір оперативного лізингу.

Згідно ст. 806 ЦК України за договором Лізингу одна сторона (Лізингодавець) передає або зобов’язується передати другій стороні (Лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить Лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із Лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане Лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених Лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).

До договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених п. 2 ст. 806 ЦК України та законом. До відносин, пов’язаних з лізингом, застосовуються також загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом. Особливості окремих видів і форм лізингу встановлюються законом.

Таким чином, лізинг - це господарська діяльність, спрямована на інвестування власних чи залучених фінансових коштів, яка полягає в наданні за договором лізингу однієї стороною (Лізингодавцем) у виключне користування другій стороні (Лізингоодержувачу) на визначений строк майна, що належить Лізингодавцю або набувається ним у власність (господарське відання) за дорученням чи погодженням Лізингоодержувача у відповідного постачальника (продавця) майна, за умови сплати Лізингоодержувачем періодичних лізингових платежів.

Судом прийнято до уваги, що учасниками судового процесу є суб’єкти господарювання в розумінні вимог статті 55 ГК України. Тому до спірних правовідносин слід застосувати приписи Господарського кодексу України.

Відповідно до першої частини ст. 292 ГК України, лізинг – це господарська діяльність, спрямована на інвестування власних чи залучених фінансових коштів, яка полягає в наданні за договором лізингу однією стороною (Лізингодавцем) у виключне користування другій стороні (Лізингоодержувачу) на визначений строк майна, що належить Лізингодавцю або набувається ним у власність (господарське відання) за дорученням чи погодженням ізингоодержувача у відповідного постачальника (продавця) майна, за умови сплати лізингоодержувачем періодичних лізингових платежів.

Згідно пункту 2 ст. 292 ГК України, залежно від особливостей здійснення лізингових операцій лізинг може бути двох видів – фінансовий чи оперативний. За формою здійснення лізинг може бути зворотним, пайовим, міжнародним тощо. Фактичні обставини справи та докази у справі підтверджують, що між сторонами укладено договір оперативного лізингу.

У силу частини першої ст. 193 ГК України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ст. 599 ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України. Зобов’язання щодо внесення лізингових платежів не припинилося виконання проведеним належним чином.

Відповідач лізингові платежі не сплатив, тому позовні вимоги щодо стягнення з нього основного боргу в сумі 842773 грн. 95 коп. обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Пунктом 6 статті 232 ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано. Наданий позивачем розрахунок пені відповідає вимогам договору та закону, а тому позовні вимоги щодо стягнення з відповідача пені в сумі 137 673 грн. 83 коп. за період прострочення з 18 грудня 2008 року по 15 квітня 2009 року за порушення строків сплати лізингових платежів за договором оперативного лізингу (оренди) обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки інший розмір процентів не був встановлений договором та законом, то позовні вимоги щодо стягнення з відповідача трьох процентів річних в сумі 17 169 грн. 08 коп. за період з 18.12.08р. по 15.04.09р., та інфляційних в сумі 27 071 грн. 11 коп. за період прострочення внесення лізингових платежів з 15.12.08р. по 15.03.09р., також вважаються обґрунтованими та підлягаючими задоволенню.

Витрати по державному миту та по забезпеченню судового процесу, покладаються на відповідача згідно вимог ст.ст. 44, 49 ГПК України. Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 526, 599, 625, 806 ЦК України, ст.ст. 55, 193, ч. 6 ст. 232, 292 ГК України, ст. ст. 22, 44, 44, 49, ч. 4 ст. 69, 79, 82, 84, ч. 3 ст. 85 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1.          Позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю „Компанія „Лізинговий дім” до товариства з обмеженою відповідальністю „Об’єднання Шахтострой” задовольнити.

2.          Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю „Об’єднання Шахтострой”, 85104, Донецька обл., м. Костянтинівка, вул. Шмідта, б. 48, ід. код 31933561, р/р 26004444384001 у Краматорської філії ЗАТ „ПриватБанк”, МФО 335548, на користь:

- товариства з обмеженою відповідальністю „Компанія „Лізинговий дім”, 79057, м. Львів, вул. Коновальця, 103/605, ід. код 31730064, п/р 260060134500 у Першій ЛФ АТ „Кредобанк”, код банку 325365, основний борг в сумі 842 773 грн. 95 коп., пеню в сумі 137 673 грн. 83 коп., три проценти річних в сумі 17169 грн. 08 коп., інфляційні в сумі 27 071 грн. 11 коп., державне мито в сумі 10 246 грн. 88 коп. та витрати по забезпеченню судового процесу в сумі 312 грн. 50 коп., видавши наказ.

3.          Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.

Суддя                               

Судді Лейба М.О.

Левшина Г.В.