Рішення № 87877172, 27.02.2020, Олександрійський міськрайонний суд Кіровоградської області

Справа №: 398/4591/19

провадження №: 2/398/589/20

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

Іменем України

"27" лютого 2020 р., Олександрійський міськрайонний суд Кіровоградської області у складі

головуючого судді Ніколаєва М.В.,

з участю секретаря Василяки І.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Олександрія в порядку спрощеного провадження цивільну справу за позовною заявою Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

В С Т А Н О В И В :

Акціонерне товариство Комерційний банк «Приватбанк» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором станом на 17 листопада 2019 року на загальну суму 15136 грн. 57 коп., з яких 4793 грн. 37 коп. - заборгованість за кредитом, 2 грн. 13 коп. - заборгованість по процентам за користування кредитом, 9059 грн. 65 коп. - заборгованість за пенею, 1281,42 - штраф відповідно до п. 2.2 Генеральної угоди, мотивуючи свої вимоги тим, що відповідно до укладеної генеральної угоди про реструктуризацію заборгованості та приєднання до умов та правил надання продукту кредитних карт від 15 червня 2015 року відповідач отримав кредит у розмірі 5207,10 грн. у виді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок, зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 0,01 %, однак порушив умови договору та норми закону, які регулюють дані відносини, і має погасити заборгованість.

Ухвалою суду від 31.01.2020 року відкрито провадження у справі, розгляд справи призначено в порядку спрощеного провадження. Учасникам справи роз`яснено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Копія ухвали про відкриття провадження та призначення справи до розгляду, з копією позовної заяви та доданими до неї документами були направлені по місцю проживання відповідача, зареєстрованому у встановленому законом порядку. Відповідач вказані документи отримала, що підтверджується рекомендованим повідомлення про вручення поштового відправлення. Крім того, на офіційному веб-сайті судової влади України було розміщено оголошення про дату розгляду справи.

Станом на 27.02.2020 року відзиву на позовну заяву від відповідача ОСОБА_1 до суду не надійшло.

Представник позивача про дату розгляду справи повідомлений належним чином, в позовній заяві зазначив, що проти заочного розгляду справи не заперечує.

Враховуючи згоду представника позивача, суд ухвалив провести заочний розгляд справи та ухвалити на підставі наявних матеріалів справи та доказів заочне рішення, відповідно до вимог ст.ст. 280-284 ЦПК України.

Згідно ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Дослідивши матеріали справи, суд розглядає справу в межах заявлених вимог.

Статтею 11 ЦК України визначено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частина 1 ст. 207 ЦК України встановлює, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Згідно зі ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Стаття 638 ЦК України передбачає, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

22.11.2010 року ОСОБА_2 підписала анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку. Вона містить пункт наступного змісту: «Я ознайомився і згодний з Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами банку, які були надані мені для ознайомлення у письмовому вигляді» (а.с. 7).

Крім того, 15 червня 2015 року між банком та відповідачем ОСОБА_3 з метою створення умов для виконання позичальником обов`язків по кредитному договору від 22.11.2010 року укладено генеральну угоду про реструктуризацію заборгованості та приєднання до умов та правил надання продукту кредитних карт, якою фактично здійснено реструктуризація заборгованості, вказана угода підписана відповідачем. Відповідно до п. 2.1 вказаної генеральної угоди банк надав відповідачеві срочний кредит у сумі 5207,10 грн. на строк 6 місяців з 15.06.2015 року по 31.12.2015 року шляхом встановлення кредитної лінії на платіжну картку, з встановлення обов`язку відповідача по поверненню кредиту та сплаті відсотків у розмірі 0,001 % на місяць на суму залишку заборгованості по кредиту, датою останнього погашення заборгованості встановлено 31.12.2015 року.

Пунктом 2.2 Генеральної угоди встановлено, що в разі наявності простроченої заборгованості відповідач має сплатити банку штраф у розмірі 1300,42 грн.

Пунктом 2.8 Генеральної угоди встановлено, що при порушенні позивачем обов`язків щодо погашення кредиту, він сплачує банку пеню , розмір якої вказаний в Умовах та правилах за кожен день прострочки. (а.с.8).

Таким чином, під час укладення генеральної угоди від 15.06.2015 року були дотримані вимоги як частини 1, так і частини 2 ст. 207 ЦК України, оскільки всі умови договору викладені у письмовій формі на паперових носіях, а сам договір скріплений підписами обох сторін. З урахуванням наведеного, вказаний вище кредитний договір складається із заяви позичальника, умов та правил надання банківських послуг та генеральної угоди про реструктуризацію заборгованості та приєднання до умов та правил надання продукту кредитних карт.

Отже, доведеним є факт, що 15.06.2015 року між АТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_1 укладений кредитний договір, згідно з яким відповідач отримав кредит у виді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку, за умови сплати 0,001 % річних на суму залишку заборгованості за кредитом, пені та штрафів з кінцевим терміном повернення до 31.12.2015 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно зі ст. ст. 526, 527, 530 ЦК України, зобов`язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог закону.

За змістом з ч. 1 ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Відповідно до ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов`язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення. Якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов`язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків.

З позовної заяви вбачається, що відповідно до розрахунку банку відповідач не виконав взяті на себе зобов`язання за кредитним договором належним чином, в результаті чого станом на 17 листопада 2019 року за кредитним договором від 15.06.2015 року виникла заборгованість на загальну суму 15136 грн. 57 коп., з яких 4793 грн. 37 коп. - заборгованість за кредитом, 2 грн. 13 коп. - заборгованість по процентам за користування кредитом, 9059 грн. 65 коп. - заборгованість за пенею, 1281,42 - штраф відповідно до п. 2.2 Генеральної угоди.

Щодо вимог про стягнення з відповідача: 9059 грн. 65 коп. - заборгованість за пенею, 1281,42 - штраф відповідно до п. 2.2 Генеральної угоди, суд зазначає наступне.

Статтями 12, 13, 81 та 83 ЦПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Сторони та інші учасники справи подають докази безпосередньо до суду.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч. 1 ст. 76 ЦПК України). Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ч. ч. 1, 2 ст. 77 ЦПК України).

Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ч. 2 ст. 78 ЦПК України). Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст. 80 ЦПК України). Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях (ч. ч. 1, 5, 6 ст. 81 ЦПК України).

Статтею 83 ЦПК України встановлено, що сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач повинен подати докази разом з поданням позовної заяви.

Відповідно до статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання (частина друга статті 549 ЦК України). Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (частина третя статті 549 ЦК України).

За положеннями статті 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнутий до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Отже, за таких обставин нарахування Банком одночасно пені і штрафу здійснено з недотриманням положень, закріплених у ст. 61 Конституції України щодо заборони подвійної відповідальності за одне і те саме порушення.

Крім того, суд зазначає, що пунктом 2.8 Генеральної угоди, укладеної 15.06.2015 року між позивачем та відповідачем, встановлено, що при порушенні позивачем обов`язків щодо погашення кредиту, він сплачує банку пеню, розмір якої вказаний в Умовах та правилах за кожен день прострочки. Тобто, у вказаному пункті Генеральної угоди банк посилався на Витяг з Умов та Правил надання банківських послуг в ПриватБанку. Витягом з Умов та Правил надання банківських послуг в ПриватБанку, що надані позивачем на підтвердження позовних вимог, визначені, в тому числі: пільговий період користування коштами, процентна ставка, права та обов`язки клієнта (позичальника) і банку, відповідальність сторін, зокрема пеня за несвоєчасне погашення кредиту та/або процентів, штраф за порушення строків платежів за будь-яким із грошових зобов`язань та їх розміри і порядок нарахування та інші умови.

При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, що саме цей ці умови та провила надання банківських послуг розумів відповідач та ознайомився і погодився з ними, підписуючи заяву-анкету про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг Приват Банку та Генеральну угоду, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати пені.

За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві та Генеральній угоді домовленості сторін про розмір сплати пені за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком Витяг з Умов та Правил надання банківських послуг не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2018 року у справі №342/180/17 (провадження №14-131цс19).

Натомість, п. 2.2 Генеральної угоди встановлено, що в разі наявності простроченої заборгованості відповідач має сплатити банку штраф у розмірі 1300,42 грн. Таким чином, судом встановлено, що при підписанні Генеральної угоди сторони досягли домовленості щодо порядку та умов нарахування штрафів в разі прострочення виконання зобов`язання.

Таким чином, оскільки представник позивача не довів підстав стягнення з відповідача заборгованості за пенею, а також необхідності стягнення з відповідача штрафу чи пені, з метою недопущення подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те саме порушення, та у зв`язку із недоведеністю позивачем підстав для стягнення пені, не підлягають задоволенню позовні вимоги в частині стягнення заборгованості за пенею в розмірі 9059,65 грн.

Таким чином, суд знаходить позов обґрунтованим в частині стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за кредитним договором від 15.06.2015 року в загальній сумі 6076,92 грн., яка складається з: 4793,37 грн. - заборгованість за кредитом; 2,13 грн. - відсотки за користування кредитом, 1281,42 грн. - штраф відповідно до п. 2.2. Генеральної угоди.

Підстав для звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання відповідно до статті 617 ЦК України судом не встановлено.

Згідно вимог ст. 141 ЦПК України суд стягує на користь позивача сплачений судовий збір з відповідача, пропорційно до задоволених вимог в розмірі 771,28 грн. (40,15 % від 1921 грн.).

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 12, 13, 81, ч. 1 ст. 141, ст.ст. 264, 265, 280-282, ч. 2 ст. 288, підп. 15.5 п. 15 Перехідних положень ЦПК України, суд,-

У Х В А Л И В:

Позовну заяву задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 (зареєстрована адреса проживання: АДРЕСА_1 ) на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк», ідентифікаційний код в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 14360570, місцезнаходження: 01001, м. Київ, вул. Грушевського, 1-Д, (адреса для листування: м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 50, поштовий індекс 49094) заборгованість за кредитним договором від 15 червня 2015 року станом на 17.11.2019 року: 4793,37 грн. - заборгованість за кредитом; 2,13 грн. - відсотки за користування кредитом, 1281,42 грн. - штраф відповідно до п. 2.2. Генеральної угоди, всього на загальну суму 6076 (шість тисяч сімдесят шість) гривень 92 копійки, а також судові витрати в сумі 771 грн. 28 коп.

У задоволенні решти позовних вимог, відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Апеляційну скаргу на заочне рішення може бути подано позивачем до Кропивницького апеляційного суду через Олександрійський міськрайонний суд Кіровоградської області протягом 30 днів з дня складення рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Повний текст рішення суду складено 27 лютого 2020 року.

Суддя: М.В. Ніколаєв