Ухвала суду № 87875100, 20.02.2020, Індустріальний районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 202/496/18

Провадження № 1-кс/202/720/2020

У Х В А Л А

Іменем України

20 лютого 2020 року м. Дніпро

Слідчий суддя Індустріального районного суду м. Дніпропетровська Бєльченко Л.А.,

за участю секретаря судового засідання Гемая В.В.,

представника заявника – адвоката Піщенкова К.К.,

прокурора Гаподченка Є.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпрі клопотання адвоката Бондаря Іллі Леонідовича в інтересах ОСОБА_1 про скасування арешту майна, -

В С Т А Н О В И В:

Адвокат Бондар І.Л. звернувся до суду в інтересах ОСОБА_1 з клопотанням про скасування арешту майна у кримінальному провадженні № 42018040000001263 від 08.10.2018 року.

В обґрунтування своїх вимог заявник вказує, що ухвалою слідчого судді Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 12.02.2018 року було накладено арешт на нерухоме майно, що належить ОСОБА_1 , а саме на квартири АДРЕСА_1 АДРЕСА_2 .

Заявник вважає, що вказаний арешт підлягає скасуванню через відсутність у кримінальному провадженні № 42018040000001263 від 08.10.2018 року події злочину, котру сторона обвинувачення не спромоглась відшукати протягом року, та порушення даним кримінальним провадженням прав ОСОБА_1 , що полягає в занадто довготривалому арешті майна, котре належить йому на праві власності на законних підставах, та заважає йому розпоряджатись цим майном в повному обсязі.

Наразі вже понад дев`ять місяців орган досудового розслідування безпідставно втручається в реалізацію права власності ОСОБА_1 на належне йому майно, при цьому в кримінальному провадженні нікому не пред`явлена підозра, не встановлені особи, які нібито вчинили кримінальне правопорушення, а натомість судом визнано, що слідчий та прокурор були упередженими, через що задоволені їх відводи. Таким чином, сторона обвинувачення порушує справедливий баланс між вимогами інтересів суспільства, які полягають у розслідуванні кримінального провадження, та захисту права ОСОБА_1 , передбаченого статтею 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, що призводить до покладення на нього надмірного тягаря, оскільки він не може на власний розсуд розпоряджатися своїм майном.

Вказані вище обставини свідчать про те, що арешт на квартири ОСОБА_1 накладений необґрунтовано, що є підставою для його скасування.

Тому заявник просив скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 12.02.2018 року на квартири АДРЕСА_3 у кримінальному провадженні № 42018042630000011 від 27.01.2018 року.

В судовому засіданні представник заявника підтримав заявлене клопотання та наполягав на його задоволенні.

Прокурор в судовому засіданні заперечував проти задоволення клопотання, посилаючись на його необґрунтованість та безпідставність.

Вислухавши учасників судового процесу, дослідивши матеріали клопотання, матеріали кримінального провадження, слідчий суддя приходить до наступних висновків.

Встановлено, що в провадженні СВ Індустріального ВП ДВП ГУНП в Дніпропетровській області знаходяться матеріали кримінального провадження № 42018042630000011 від 27.01.2018 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України.

Ухвалою слідчого судді Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 12.02.2018 року було накладено арешт на квартири АДРЕСА_1 АДРЕСА_2 .

Згідно з ч. 1 ст. 174 КПК України підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом. Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

За статтею 131 КПК України арешт майна є одним із заходів забезпечення кримінального провадження, котрий застосовується з метою досягнення дієвості цього провадження.

Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.

Згідно ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів; спеціальної конфіскації; конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Відповідно до ч. 3 ст. 170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

Згідно ч. 1 ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об`єкти, котрі були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, що можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів, а також умов, за котрих жодна особа не була б підданою необґрунтованому процесуальному обмеженню.

При вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного, обґрунтованого та справедливого рішення, слідчий суддя, відповідно до вимог ст.ст. 94, 132, 173 КПК України повинен враховувати: правову підставу для арешту майна; можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні або застосування щодо нього спеціальної конфіскації; наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення; розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, що отримана юридичною особою; розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 07.06.2007 року у справі «Смирнов проти Росії» висловлено правову позицію про те, що при вирішенні питання про можливість утримання державою речових доказів належить забезпечувати справедливу рівновагу між, з одного боку, суспільним інтересом та правомірною метою, а з іншого боку – вимогами охорони фундаментальних прав особи. Для утримання речей державою у кожному випадку має існувати очевидна істотна причина.

Враховуючи, що заходи забезпечення кримінального провадження носять тимчасовий характер, зокрема, арешт майна, а також ту обставину, що в рамках кримінального провадження № 42018042630000011 від 27.01.2018 року з часу накладення арешту минуло більше двох років і за цей час органом досудового розслідування жодній особі не пред`явлено підозру, доказів того, що ОСОБА_1 є недобросовісним набувачем вказаного нерухомого майна стороною обвинувачення не представлено, а також враховуючи розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження та наслідки арешту майна для власника, з урахуванням справедливої рівноваги між, з одного боку, суспільним інтересом та правомірною метою, а з іншого боку – вимогами охорони фундаментальних прав особи, вважаю, що клопотання адвоката Бондаря І.Л. в інтересах ОСОБА_1 підлягає задоволенню, оскільки заявником було доведено, що на теперішній час відпала потреба в застосуванні заходу забезпечення кримінального провадження у вигляді арешту квартир АДРЕСА_1 АДРЕСА_2 , а зазначений захід забезпечення кримінального провадження призводить до надмірного порушення права ОСОБА_1 на власний розсуд розпоряджатися своїм майном, а тому арешт підлягає скасуванню.

Керуючись ст.ст. 171, 174, 369-372, 376 КПК України, -

П О С Т А Н О В И В :

Клопотання адвоката Бондаря Іллі Леонідовича в інтересах ОСОБА_1 про скасування арешту майна задовольнити.

Скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 12.02.2018 року на квартири АДРЕСА_3 у кримінальному провадженні № 42018042630000011 від 27.01.2018 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 190 КК України.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Слідчий суддя Бєльченко Л.А.