Рішення № 87872171, 15.11.2019, Шевченківський районний суд міста Києва

Справа № 761/26547/17

Провадження № 2/761/637/2019

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 листопада 2019 року Шевченківський районний суд м.Києва в складі:

головуючого судді Юзькової О.Л.,

при секретарях Горюк В.А., Пірак М.В.,

представника відповідача Герасименко Т.В.,

представника відповідача Донченко О.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» Валендюка Владислава Сергійовича, національного банку України, третя особа: ОСОБА_2 про повернення депозитного вкладу,

ВСТАНОВИВ:

Представник ОСОБА_1 звернувся до суду з даним позовом, мотивуючи свої вимоги наступним. 26.06. 2014р. між позивачем та ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» було укладено договори банківського вкладу «Стандарт» № 300131/76345/6-14, № 300131/76348/6-14, № 300131/76279/6-14 та № 3001131/76292/6-14 згідно до умов яких банком було взято зобов`язання прийняти від позивача грошову суму (вклад) на період з 26.06.2014 року по 26.12.2016 року та відповідно виплатити вкладнику суми вкладів та проценти, обумовлені угодами. На виконання умов договорів позивачем було надано, а банком прийнято грошові кошти у розмірі 372 000,00 доларів США під 11% річних та 80 000,00 Євро під 11% річних. 06.12.2016 р. позивач звернувся до уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ «Банк «Фінанси та Кредит» із кредиторською вимогою які задовольнити на загальну суму 29 237 151 грн., шляхом включення ї до реєстру акцептованих вимог кредиторів в порядку черговості встановленій Законами України та перерахувати належні йому кошти на відповідний рахунок. Проте, вимоги ОСОБА_1 не були задоволенні, вказано що останні погашені відповідно до ч. 8 ст. 49 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб». Проте, відповідно до вимог ЦК України обмеження прав клієнта можливо лише спеціальним Законом. Натомість, після закінчення строку дії договору позивач у 2014 році звертався до банку, але коштів такі не отримав. Таким чином ОСОБА_1 є кредитором банку, оскільки вклади йому так і не повернуті. Рішення про запровадження тимчасової адміністрації в АТ «Банк «Фінанси та Кредит» було прийнято НБУ, проте сприяти уникненню неплатоспроможності банку мав , зокрема, ОСОБА_2 , як власник істотної участі. Позивач вважає, що відповідачі, також третя особа не вжили своєчасних та дієвих заходів щодо відновлення платоспроможності АТ «Банк «Фінанси та Кредит» та порушили вимоги ст. 58 Закону України «Про банки і банківську діяльність», а тому сума вкладів має бути стягнута з відповідачів солідарно. З огляду на викладене, представник позивача просить суд стягнути з Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» та Національного банку України на користь ОСОБА_1 збитки у розмірі 29 237 151,00 грн.

31.07.2017 року уданій справі відкрито провадження, запропоновано відповідачам подати письмові заперечення проти позовної заяви та посилання на докази, якими вони обґрунтовуються.

Представником Національного банку України подано заперечення на позов де зазначено наступне. Укладаючи договори банківського вкладу позивач відповідно до положень ст. 56 Закону України «Про банки і банківську систему» мав право доступу до інформації щодо діяльності банку, зокрема до відомостей, які підлягають обов`язковій публікації, про фінансові показники діяльності банку та його економічний стан. Отже, позивач мав можливість аналізувати робити висновки та оцінювати ризики при укладанні договорів банківського вкладу. Правові позиції НБУ з іншими банками визначені вимогами Закону України «Про банки і банківську діяльність» та Законом України «Про Національний банк України» і діє виключено з підстав, зазначених Законом, не відповідає за зобов`язаннями інших банків. Разом з тим, НБУ здійснює нагляд за дотриманням банками законодавства, нормативно - правових актів НБУ. Між позивачем та АТ «Банк «фінанси та Кредит» виникли договірні правовідносини, які регулюються ЦК України. Оскільки НБУ не є стороною договору банківського вкладу у нього відсутні зобов`язання перед позивачем стосовно виконання його умов. Крім того, НБУ здійснювались всі необхідні дії наглядового характеру та застосовувались заходи впливу до ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит».

12.06.2018 р. у зв`язку із набранням змін до ЦПК України в судовому засіданні, з урахуванням думки учасників процесу вирішено питання про розгляд справи за правилами загального позовного провадження.

Представником Фонду гарантування вкладів фізичних осіб подано відзив на позов. Зазначено, що підстави для задоволення заявлених вимог відсутні, оскільки правовідносини сторін регулюються виключно положеннями Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб». Даним Законом передбачено порядок відшкодування вкладів клієнтам банків, які визнані неплатоспроможними і які ліквідуються. Позивач мав змогу подати заяву про визнання його кредитором на суму, що перевищує гарантовану суму у 200 000,00 грн., проте таким правом вчасно, у строк встановлений ст. 45 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», не скористався.

Відзив на позовну заяву надійшов і від представника Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит». Зазначено, що договірні відносини виникли саме між ОСОБА_1 та ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит». В банку триває процедура ліквідації, а тому функції керівника Товариства виконує Уповноважена особа Фонду, призначена на підставі положень Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб». В разі перебування банку у процедурі ліквідації іншим чином ніж передбачено Законом стягнути грошові кошти по вкладам не є можливим. З метою отримання коштів поза граничної суми відшкодування по вкладу позивач мав вчасно, у строк визначений Законом, звернутися з вимогою про включення його кредиторських вимог до відповідного реєстру. В установлений Законом строк вкладник відповідну заяву не подав. З боку АТ «Банк «Фінанси та Кредит» та Уповноваженої особи Фонду було виконано всі приписи, передбачені Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» щодо задоволення вимог позивача в процесі ліквідації АТ «Банк «Фінанси та Кредит».

В судовому засіданні 09.10.2018 р. представник позивача надав пояснення, просив суд задовольнити заявлені вимоги в повному обсязі.

В подальшому представник ОСОБА_1 в судове засідання не з`являвся, про день та час розгляду справи повідомлявся належним чином, за клопотанням сторони позивача у справі оголошувались перерви.

15.11.2019 р. представник ОСОБА_1 в судове засідання також не з`явився, про дату та місце його проведення повідомлявся належним чином. Поважність причин неявки не повідомив. Заяв та клопотань від нього в адресу суду не надходило.

Представник ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» також не з`явився в судове засідання, будучі належним чином повідомлений про день та час розгляду справи, поважність причин неявки не повідомляв.

Неявка представника позивача, який надав пояснення по суті справи, представника третьої особи, беручи до уваги приписи ст. 223 ЦПК України, не є перешкодою для розгляду справи.

Вислухавши доводи представників відповідачів, дослідивши надані докази та надавши їм відповідну оцінку суд вважає, що позов задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Встановлено і не заперечується сторонами, що між ОСОБА_1 Публічним акціонерним товариством «Банк «Фінанси та Кредит» 26.06.2014 р. було укладено договори про банківські строкові вклади (депозит) «Стандарт» на 6 міс. в іноземній валюті, а саме № 300131/76279/6-14, № 300131/76345/6-14, № 300131/76348/6-14 та № 300131/76292/6-14 за умовами якого позивач взяв на себе зобов`язання передати обумовлені договором грошові кошти, а банк взяв на себе зобов`язання прийняти такі кошти строком до 26.12.2014 р. та сплатити проценти за користування ними у розмірі 11% річних.

За договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов`язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором, відповідно до положень ст. 1058 ЦК України.

Не заперечувалось учасниками процесу та обставина, що ОСОБА_1 було виконано взяті на себе зобов`язання та передано банку грошові кошти в сумі 372 000, 00 доларів США, 580 000,00 доларів США, 60 000,00 Євро та 80 000,00 Євро. Дана обставина підтверджується меморіальними валютними ордерами, копії яких долучено до матеріалів справи.

Як свідчать надані представником позивача докази, і також не оспорювалось сторонами, що 05.12.2014 р. позивач звернувся до ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» із заявою про повернення грошових коштів та нарахованих процентів 27.06.2015 р., відповідно скориставшись положеннями п. 4.1. договорів.

У зв`язку із введенням ліквідаційної процедури в АТ «Банк «Фінанси та Кредит», представником позивача06.12.2016 р. подано уповноваженій особі Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації банку кредиторську вимогу на суму 29 237 151,00 грн.

У відповідь на звернення, представникові ОСОБА_1 уповноваженою особою Фонду повідомлено про те, що подана кредиторська вимога не вважається такою, що подана в належний період. Наголошено, що згідно ч. 8 ст. 49 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» вимоги, не включені до реєстру акцептованих вимог кредиторів, задоволенню в ліквідаційній процедурі не підлягають і вважаються погашеними.

Представник позивача зазначає, що ОСОБА_1 вважається кредитором банку, вкладника не може бути обмежено у повернені коштів, та зважаючи на дії відповідачів, які призвели до неплатоспроможності банку, останні мають нести солідарний обов`язок щодо відшкодування збитків на підставі положень ЦК України та ст. 58 Закону України «Про банки і банківську діяльність».

В свою чергу представники відповідачів наполягають н безпідставність заявлених вимог.

Представник ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» в своїх письмових поясненнях вказує на те, що з урахуванням обставин справи до правовідносин сторін мають застосовуватись норми спеціального закону.

За приписами ч.ч 1-4 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

При цьому за положеннями ч. 5 ст. 12 ЦПК України суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість: 1) керує ходом судового процесу; 2) сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами; 3) роз`яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; 4) сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; 5) запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов`язків.

Разом з тим ч. 1 ст. 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

При цьому, відповідно до ч. 6 ст. 81 ЦК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Разом з тим, під час розгляду справи не було отримано належних та допустимих доказів, що спільні дії відповідачів призвели до порушення вимог законодавства, що призвело до позбавлення позивача права власності на суми вкладів.

Відповідно до положень ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч.ч. 2,3 ст. 1060 ЦК України за договором банківського вкладу на вимогу банк зобов`язаний видати вклад або його частину на першу вимогу вкладника. За договором банківського строкового вкладу банк зобов`язаний видати вклад та нараховані проценти за цим вкладом із спливом строку, визначеного у договорі банківського вкладу.

Разом з тим, в розумінні приписів ст. 1074 ЦК України, права клієнта щодо грошовими коштами , які знаходяться на його рахунку можуть бути обмежені спеціальним законом.

Таким Законом, зокрема є Закон України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», яким визначено процедуру виведення неплатоспроможного банку з ринку.

Так, 17.09.2015 р. Правління НБУ прийняло постанову № 612 «Про віднесення Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» до категорії неплатоспроможних».

У зв`язку із цим виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб 17.09.2015 р. прийнято рішення № 171 «Про запровадження тимчасової адміністрації в АТ «Банк «Фінанси та Кредит» те делегування повноважень тимчасового адміністратора».

Відповідно до положень ст. 77 Закону України «Про банки і банківську діяльність» 17.12.2015 р. Правління НБУ прийняло постанову № 898 «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит».

На підставі даної постанови виконавчою дирекцією Фонду 18.12.2015 р. прийнято рішення № 230 «Про початок процедури ліквідації АТ «Банк «Фінанси та Кредит» та делегування повноважень ліквідатора банку».

Станом на день звернення представника позивача з кредиторською вимогою та на день справи, що визнається учасниками процесу, в АТ «Банк «Фінанси та Кредит» триває процедура ліквідації.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.04.2018 р. у справі № 820/11591/15 дійшла висновку, Законом № 4452-VIз (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлені правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами, і цей Закон є спеціальним у регулюванні спірних правовідносин. За змістом ст. 3 Закону № 4452-VI Фонд є установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку. Фонд є юридичною особою публічного права, має відокремлене майно, яке є об`єктом права державної власності і перебуває у його господарському віданні.

Отже Фонд має спеціальні функції, його компетенція передбачена приписами Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

За положеннями п.6 ст.2 зазначеного Закону ліквідація банку - процедура припинення банку як юридичної особи відповідно до законодавства.

Згідно зі ст. 2 Закону України «Про Національний банк України» Національний банк України є центральним банком України, особливим органом державного управління, юридичний статус, завдання, функції, повноваження і принципи орагнізації якого визначаються Конституцією України, цим Законом та іншими законами України.

Статтею 7 Закону України «Про Національний банк України» передбачено, що здійснення банківського регулювання та нагляду віднесено до компетенції Національного банку України.

Статтею 73 Закону України «Про банки і банківську діяльність» визначено право Національного банку України, у разі порушення банками або іншими особами, які можуть бути об`єктом перевірки Національного банку України відповідно до цього Закону, банківського законодавства, законодавства у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення, нормативно-правових актів Національного банку України, його вимог, встановлених відповідно до статті 66 цього Закону, або здійснення ризикової діяльності, яка загрожує інтересам вкладників чи інших кредиторів банку, застосування іноземними державами або міждержавними об`єднаннями або міжнародними організаціями санкцій до банків чи власників істотної участі у банках, що становлять загрозу інтересам вкладників чи інших кредиторів банку та/або стабільності банківської системи, Національний банк України адекватно вчиненому порушенню або рівню такої загрози має право застосувати заходи впливу.

Віднесення банку до категорії неплатоспроможних, а також відкликання банківської ліцензії та ліквідація банку є заходами впливу в розумінні ст.77 Закону України «Про банки і банківську діяльність».

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, відповідно до ст. 15 ЦК України.

Способи захисту прав визначено положеннями ст. 16 ЦК України і тому числі і стягнення збитків.

Відповідно до положень ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Виходячи зі змісту позовної заяви збитками, стягнення яких вимагається з Фонду та НБУ, є суми вкладів за відповідними договорами та проценти нараховані відповідно до «Банк «Фінанси та Кредит».

В розумінні вищенаведеної норми матеріального права, стягнення збитків можливо за умови певних дій, які є неправомірними та наявності підстав вважати, що саме такі дії стали причиною виникнення збитків (наявність причинно - наслідкового зв`язку)..

Так, право на повернення вкладів та процентів виникло у позивача внаслідок укладання договорів банківського вкладу (депозиту).

Разом з тим, і це встановлено в судовому засіданні, ПАТ «Банк «Фінанси а Кредит» було віднесено до категорії неплатоспроможних та в подальшому запроваджено процедуру ліквідації на підставі положень чинного законодавства України.

При цьому матеріали справи не містять відомостей про те, що рішення Правління НБУ та виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб оскаржувались та були скасовані у встановленому законом порядку.

Натомість виключно твердження представника позивача щодо неправомірності таких дій відповідачів - прийняття вищенаведених рішень за відсутності обґрунтування у чому саме вони не відповідають вимогам закону є припущеннями і не можуть бути покладені в основу рішення.

З іншого боку саме положеннями спеціального закону - Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» передбачено порядок задоволення вимог вкладників.

Фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом. Фонд відшкодовує кошти в розмірі вкладу, включаючи відсотки, станом на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку, але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на цей день, незалежно від кількості вкладів в одному банку. Сума граничного розміру відшкодування коштів за вкладами не може бути меншою 200000 гривень. Адміністративна рада Фонду не має права приймати рішення про зменшення граничної суми відшкодування коштів за вкладами, як це визначено ч. 1 ст. 26 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

Так, Вимоги вкладників поза межами відшкодування коштів за вкладами, задовольняються в порядку, передбаченому ст.ст. 45,49,52 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

Фонд здійснює опублікування відомостей про ліквідацію банку в газеті «Урядовий кур`єр» або «Голос України» не пізніше ніж через сім днів з дня початку процедури ліквідації банку, відповідно до ч. 2 ст. 45 Закону.

За положеннями ч. 5 ст. 45 Закону протягом 30 днів з дня опублікування відомостей про відкликання банківської ліцензії, ліквідацію банку кредитори мають право заявити Фонду про свої вимоги до банку. Вимоги фізичних осіб-вкладників у межах гарантованої Фондом суми відшкодування за вкладами не заявляються.

Фонд припиняє приймання вимог кредиторів після закінчення 30 днів з дня опублікування відомостей відповідно до частини другої статті 45 цього Закону. Будь-які вимоги, що надійшли після закінчення цього строку, вважаються погашеними, крім вимог вкладників у межах гарантованої Фондом суми відшкодування за вкладами, за положеннями ч. 1 ст. 49 Закону.

Відповідно до ч. 2 ст. 49 Закону протягом 90 днів з дня опублікування відомостей відповідно до частини другої статті 45 цього Закону Фонд здійснює такі заходи: 1) визначає суму заборгованості кожному кредитору та відносить вимоги до певної черги погашення; 2) відхиляє вимоги в разі їх не підтвердження фактичними даними, що містяться у розпорядженні Фонду, та, у разі потреби, заявляє в установленому законодавством порядку заперечення за заявленими до банку вимогами кредиторів;3) складає реєстр акцептованих вимог кредиторів відповідно до вимог, встановлених нормативно-правовими актами Фонду.

Частиною 3 ст. 49 Закону визначено, що реєстр акцептованих вимог кредиторів та зміни до нього підлягають затвердженню виконавчою дирекцією Фонду.

Задоволення ж вимог кредиторів відбувається в порядку черговості відповідно до ст. 52 Закону за рахунок коштів , одержаних в результаті ліквідації та продажу майна.

Разом з тим, як встановлено під час розгляду справи, представник позивача звернувся до Уповноваженої особи з відповідною заявою про акцептування вимог кредитора 06.12.2016 р., що унеможливлювало прийняття рішення щодо внесення таких вимог до реєстру кредиторів, з огляду на приписи ч. 8 ст. 49 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

При цьому матеріали справи не містять відомостей та їх не було отримано під час розгляду справи, про те, що як сам позивач так і його представник були обмежені в праві чи можливості, у встановлений спеціальним законом строк з вернутися з кредиторською вимогою задля отримання належних ОСОБА_1 грошових коштів у спосіб визначений Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

З огляду на наведене, беручи до уваги, що стороною позивача не доведено обставин, з якими вкладник пов`язує стягнення з Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» та Національного банку України збитків, які складаються з суми вкладів та нарахованих процентів, підстави для задоволення заявлених вимог відсутні.

Розподіляючи судові витрати суд керується положеннями ст. 141 ЦПК України.

Виходячи з наведеного, керуючись ст.ст. 2-5,11-13,133-141,196,200,258,259,263,268,352,354 ЦПК України, ст. ст. 22,526,1058,1060,1074 ЦК України, Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», Законом України «Про банки і банківську діяльність», суд -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» Валендюка Владислава Сергійовича, національного банку України, третя особа: ОСОБА_2 про повернення депозитного вкладу залишити без задоволення.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Київського апеляційного суду, в порядку ст.ст. 353-357 ЦПК України з урахуванням п. 15.5. Перехідних положень цього Кодексу протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення виготовлено 25.11.2019 року.

Суддя: