Рішення № 87871544, 22.04.2019, Сарненський районний суд Рівненської області

Справа № 572/2867/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 квітня 2019 року Сарненський районний суд Рівненської області

в складі: головуючого судді - ВЕДЯНІНОЇ Т.О.

при секретарі - ВОЗНЮК М.В.

за участю :

позивача - ОСОБА_1

представника позивача – ОСОБА_2

відповідача – ОСОБА_3

представника відповідача - ОСОБА_4

представника відповідача – Товкач Т.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Сарни справу №572/2867/18 за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_6 , САРНЕНСЬКОЇ МІСЬКОЇ РАДИ про визначення додаткового строку, достатнього для прийняття спадщини,-

ВСТАНОВИВ :

ОСОБА_1 звернувся до суду із позовною заявою, в якій просить визначити йому додатковий строк, достатній для подання заяви про прийняття спадщини за законом після смерті матері – ОСОБА_7 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Відповідно до поданої позовної заяви – в обґрунтування заявлених вимог позивачем зазначено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла його мати – ОСОБА_7 , яка була зареєстрована та фактично проживала у АДРЕСА_1 , яка за життя на праві власності мала земельні ділянки загальною площею 4,11 га., розташовані в межах м.Сарни Рівненської області, право на які підтверджується Державним актом на право власності на земельні ділянки серії ЯГ №382312. Таким чином, після смерті ОСОБА_7 залишилась спадщина, яку ОСОБА_1 , як єдиний спадкоємець першої черги спадкування за законом, своєчасно не прийняв у відповідності до законодавства, а саме : не звернувся із відповідною заявою до нотаріальної контори, так як не був обізнаний із нормами законодавства в цій частині, що і стало перешкодою для своєчасного прийняття спадщини. Враховуючи наведене, позивач просить визначити йому додатковий строк, достатній для прийняття спадщини після смерті матері.

В судовому засіданні позивач та представник позивача підтримали заявлені ОСОБА_1 вимоги.

Позивач пояснив, що спадкодавець за життя висловлювала бажання оформити спадкове майно саме на нього. Після смерті матері ОСОБА_1 дійсно не звернувся із відповідною заявою до нотаріуса, так як на момент смерті матері він проживав із нею в одному будинковолодінні, яке має дві окремі адреси, через що він вважав, що прийняв спадщину.

Представник позивача ОСОБА_2 пояснив, що ОСОБА_1 має право на обов`язкову частку у спадщині, яка відкрилась після смерті матері – ОСОБА_7 , через що виявив бажання оформити на себе спадкове майно. Однак, було встановлено, що він не прийняв спадщину належним чином. Зі слів представника – його довіритель вважав, що він, фактично проживаючи із матір`ю на момент її смерті в одному будинковолодінні, розташованому по АДРЕСА_2 , вважав, що прийняв спадщину після її смерті.

Відповідач ОСОБА_3 в суді заявлені до нього позовні вимоги не визнав в повному обсязі, пояснив, що померла ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_7 є його бабусею, якою за життя було посвідчено заповіт на користь відповідача. Після смерті бабусі відповідачем було здійснено їх поховання за власний кошт. Крім цього, ОСОБА_3 повідомив суду, що після смерті бабусі прийняв спадщину належним чином, так як звернувся до нотаріуса із відповідною заявою.

Представник відповідача ОСОБА_4 в суді підтримав позицію довірителя, додавши, що нормами чинного законодавства встановлено, що спадкоємець зобов`язаний прийняти спадщину, незнання останнім норм законодавства не можуть бути підставою для визначення спадкоємцеві додаткового строку для прийняття спадщини.

Представник відповідача – Сарненської міської ради, у судове засідання не з`явився, повідомлений про час проведення судового засідання відповідно до закону.

Представником відповідача – Сарненської міської ради, заявлено клопотання про розгляд справи у відсутності представника.

Позивачем заявлено клопотання допит в судовому засіданні свідка ОСОБА_8 .

Крім цього, сторонами заявлені клопотання про доручення до матеріалів справи додаткових письмових доказів.

Вказані клопотання судом задоволені.

Інших клопотань сторонами заявлено не було.

Правовідносини, з приводу яких виник спір є правовідносинами щодо здійснення прав на спадкування. Вказані правовідносини регулюються нормами ЦК України.

Відповідно до ст.ст.1216, 1217 ЦК України – спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщина) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Копія свідоцтва про смерть, наявна в матеріалах справи, доводить, що ОСОБА_7 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

ОСОБА_7 є матір`ю позивача ОСОБА_1 (прізвище змінено з ОСОБА_9 на ОСОБА_10 внаслідок реєстрації шлюбу із ОСОБА_11 , що мало місце 7 лютого 1956 року). Вказані обставини доводяться копією свідоцтва про народження позивача серії НОМЕР_1 від 20 червня 1997 року та копією Витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про шлюб щодо підтвердження дошлюбного прізвища, сформованого станом на 19 червня 2018 року.

Таким чином, позивач дійсно є спадкоємцем першої черги спадкування після смерті матері – на підставі ст.1231 ЦК України.

Факт наявності у ОСОБА_7 спадкового майна доводиться копією Державного акту на право власності на земельні ділянки серії ЯГ №382312, відповідно до якого остання на праві власності мала земельну ділянку площею 4,11 га., розташовану у м.Сарни, з цільовим призначенням – для ведення особистого селянського господарства.

Із дослідженої судом копії Витягу із спадкового реєстру, наданого суду позивачем, встановлено, що станом на 23 червня 2018 року інформація за параметрами : ОСОБА_7 , дата смерті 2013 рік – відсутня.

Однак, відповідно до наданої відповідачем ОСОБА_3 копії Витягу про реєстрацію в спадковому реєстрі від 14 вересня 2018 року – цього числа Сарненською РДНК зареєстровано спадкову справу після смерті ОСОБА_7 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Відповідач ОСОБА_3 , відповідно до заповіту, посвідченого 15 листопада 1999 року, є спадкоємцем за заповітом після ОСОБА_7 , на підставі ст.1235 ЦК України.

Крім цього, відповідач є таким, що прийняв спадщину після смерті заповідача, відповідно до вимог ч.3 ст.1268 ЦК України, якою встановлено, що спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї – оскільки ОСОБА_3 проживав разом із заповідачем на момент її смерті.

На доведення вказаних обставин відповідачем суду надано довідку про склад сім`ї №14071 від 20 листопада 2018 року, яка підтверджує, що ОСОБА_7 та її онук – ОСОБА_3 , були зареєстровані та проживали по АДРЕСА_2 .

Крім цього, рішенням виконавчого комітету Сарненської міської ради від 18 квітня 2001 року №258, ОСОБА_3 було призначено опікуном над ОСОБА_7 , поховання якої він і здійснив після її смерті, що вбачається із досліджених судом копій свідоцтва про поховання від 28 липня 2013 року та копії вказаного вище рішення Сарненської міської ради, наданих суду відповідачем.

Вказані вище докази спростовують посилання позивача на ті обставини, що відповідач фактично користувався спадковим майном, що залишилось після смерті матері, на доведення чого надав суду довідку №3 від 3 січня 2018 року, видану СГПП «Случ», а також відомості про отримання грошей за орендований пай, належний ОСОБА_7 , що доводить, на думку сторони ті обставини, що ОСОБА_3 не оформив своїх спадкових прав.

Таким чином, позивачем, як спадкоємцем за законом після смерті матері, подано позов до відповідача, як спадкоємця за заповітом після цієї ж особи, про визначення додаткового строку для прийняття спадщини.

Відповідно до ч.1 ст.1268 ЦК України – спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Для прийняття спадщини ч.1 ст.1270 ЦК України встановлено строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Згідно із копією повідомлення №846/01-16 від 23 червня 2018 року, надісланого позивачеві за підписом завідувача Сарненською районною державною нотаріальною конторою – позивач ОСОБА_1 дійсно не подав до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини після смерті матері, а тому є таким, що не прийняв спадщину.

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначав, що є юридично необізнаною людиною, що вважав поважною причиною для визначення йому додаткового строку для прийняття спадщини.

Допитана судом за клопотанням позивача свідок ОСОБА_8 показала, що померла ОСОБА_7 та позивач, який є чоловіком свідка, проживали в одному будинковолодінні, яке має дві окремі адреси, через що чоловік вважав, що прийняв спадщину, оскільки, крім цього, користувався частиною спадкового майна. Крім цього, свідок пояснила, що за життя ОСОБА_7 висловлювала бажання оформити належне їй майно саме на позивача.

Однак, відповідно до ч.3 ст.1272 ЦК України – за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.

За змістом статті 1271 ЦК України поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини є причини, які пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій. Правила ч.3 ст.1271 ЦК України про надання додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини можуть бути застосовані, якщо : 1) у спадкоємця були перешкоди для подання такої заяви, 2) ці обставини визнані судом поважними. Якщо ж у спадкоємця перешкод для подання заяви не було, а він не скористався правом на прийняття спадщини, то правові підстави для визначення додаткового строку для прийняття спадщини відсутні.

Вказана правова позиція висловлена судовою палатою у цивільних справах Верховного суду України, висловленій при розгляді справи № 6-1486цс15.

Крім цього, колегія суддів судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного суду у постанові від 26 червня 2019 року у справі №565/1145/17, провадження №61-38298св18 зазначила, що поважними причинами пропуску строку визнаються, зокрема: 1) тривала хвороба спадкоємців; 2) велика відстань між місцем постійного проживання спадкоємців і місцем знаходження спадкового майна; 3) складні умови праці, які, зокрема, пов`язані з тривалими відрядженнями, в тому числі закордонними; 4) перебування спадкоємців на строковій службі у складі Збройних Сил України; 5) необізнаність спадкоємців про наявність заповіту тощо.

Із позовної заяви та пояснень позивача встановлено, що ним не подано своєчасно заяву про прийняття спадщини після смерті матері через юридичну необізнаність.

Враховуючи наведені вище норми закону, а також з огляду на досліджені докази, суд вважає, що в даному випадку у позивача були відсутні об`єктивні перешкоди для прийняття спадщини після смерті матері, відповідно до закону, через що вимоги ОСОБА_1 до задоволення не підлягають.

На підставі наведеного, ст.ст. 1270, 1272 ЦК України, керуючись ст.ст. 263-265 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ :

У задоволенні позову ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (жителя АДРЕСА_3 паспорт громадянина України серії НОМЕР_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_3 ), про визначення йому додаткового строку, достатнього для подання заяви про прийняття спадщини за законом після смерті матері – ОСОБА_7 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 – відмовити повністю, за безпідставністю позовних вимог.

Рішення може бути оскаржено безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з моменту проголошення. У разі оголошення в судовому засіданні лише вступної та резолютивної частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Суддя: підпис

Копія вірно

Суддя Сарненського районного суду

Рівненської області Т.О.Ведяніна