Рішення № 8787075, 29.03.2010, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

29.03.10 р.                     Справа № 28/202                               

Господарський суд Донецької області у складі судді: Курило Г.Є.

при секретарі судового засідання Дорохової Т.Ю.

розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Торговий дім „ВАССМА”, м. Київ

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю „ИЛЛОТ”, м. Маріуполь

про стягнення 1161 697 грн. 22 коп.

Представники сторін:           

Від позивача: не з’явився.

Від відповідача: не з’явився.

СУТЬ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю “Торговий дім „ВАССМА”, м. Київ, позивач, звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю „ИЛЛОТ”, м. Маріуполь про стягнення 1161697 грн. 22 коп., в т.ч. суму основного боргу в розмірі 1084520,63грн., суму 3% річних в розмірі 5246,87грн., суму індексу інфляції в розмірі 11929,72грн., суму адвокатських витрат в розмірі 60000,00грн.

В обґрунтування своїх тверджень позивач посилається на видаткові накладні №КЛ-21/031 від 16.03.2007р., №10/1 від 26.03.2007р., №10/6 від 30.05.2007р., №10/7 від 30.05.2007р., №10/14 від 13.06.2007р., №10/16 від 09.07.2007р., №10/17 від 09.07.2007р., №10/23 від 19.07.2007р., №10/24 від 19.07.2007р., №10/25 від 16.10.2007р., довіреності на отримання ТМЦ, виписки з банку, вимога №26/05 від 14.10.2009р., договір №20/1-ДПГ про надання правової допомоги від 20.07.2009р., акт здачі-приймання виконаних робіт щодо надання правової допомоги від 31.07.2009р.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 05.08.2009р. було порушено провадження по справі №28/202 та призначено її розгляд на 26.08.2009р.

Позивач в судових засіданнях підтримав позовні вимоги викладені в позовній заяві.

Відповідач в засідання суду не з’явився, витребувані судом документи не надав.

Ухвали господарського суду Донецької області направлялись сторонам на адреси, що вказані у позовній заяві (згідно штампу канцелярії на зворотному боці вказаних ухвал).

Як встановлено судом, позивачем у позовній заяві було вказано адресу відповідача: 87548, Донецька область, м.Маріуполь, вул. Громової, 60/93.

Згідно з довідкою Головного управління статистики у Донецькій області станом на 18.08.2009р. юридичною адресою відповідача є: 87548, Донецька область, м.Маріуполь, вул. Громової, 60/93.

Крім того, в матеріалах справи наявні повідомлення про вручення поштового відправлення відповідачу.

Таким чином, суд дійшов висновку, що відповідач, був належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи, але у судові засідання не з'явився, витребувані судом документи не надав, поважних причин невиконання вимог суду не представив.

Враховуючи вищевикладене, справа розглядається відповідно до ст.75 Господарського процесуального кодексу України без явки представника відповідача за наявними в ній матеріалами.

Розгляд справи відкладався на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

01.09.2009р. до господарського суду Донецької області надійшла апеляційна скарга №б/н від 31.08.2009р. Товариства з обмеженою відповідальністю „ИЛЛОТ”, м. Маріуполь на ухвалу господарського суду Донецької області від 05.08.2009р. по справі №28/202.

Ухвалою від 01.09.2009р. господарського суду Донецької області провадження по справі було зупинено.

Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 11.09.2009р. Товариству з обмеженою відповідальністю „ИЛЛОТ”, м. Маріуполь було відмовлено у прийнятті апеляційної скарги. Справу №28/202 направлено до господарського суду Донецької області для розгляду по суті.

          Згідно супровідного листа від 18.09.2009р. Господарський суд Донецької області направив справу №28/202 до Донецького апеляційного господарського суду, в зв’язку з надходженням апеляційної скарги № б/н від 16.09.2009р. Товариства з обмеженою відповідальністю „ИЛЛОТ”, м. Маріуполь на ухвалу господарського суду Донецької області від 01.09.2009р.

Ухвалою Донецького господарського апеляційного суду від 15.10.2009р. було зупинено апеляційне провадження у справі 28/202, в зв’язку з надходженням касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю „ИЛЛОТ”, м. Маріуполь на ухвалу Донецького апеляційного господарського суду від 11.09.2009р. та згідно супровідного листа від 16.10.2009р. справу №28/202 було направлено до Вищого господарського суду України.

Постановою Вищого господарського суду України від 23.12.2009р. ухвалу Донецького апеляційного господарського суду від 11.09.2009р. було залишено без змін, а касаційну скаргу-без задоволення. Справу №28/202 було направлено до господарського суду Донецької області.

Супровідним листом від 28.01.2010р. господарський суд Донецької області направив справу №28/202 до Донецького апеляційного господарського суду, в зв’язку з тим, що було зупинено апеляційне провадження.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 15.02.2010р. апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „ИЛЛОТ”, м. Маріуполь було залишено без задоволення, а ухвалу господарського суду Донецької області від 01.09.2009р. без змін. Справу №28/202 було направлено до господарського суду Донецької області.

Ухвалою від 03.03.2010р. поновлено провадження по справі №28/202 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Торговий дім „Вассма”, м. Київ до Товариства з обмеженою відповідальністю „ИЛЛОТ”, м. Маріуполь про стягнення 1161 697 грн. 22 коп.

15.03.2010р. до канцелярії господарського суду від позивача надійшло клопотання № 275/1-09 від 09.03.2010р., відповідно до якого останній просить суд накласти арешт на грошові кошти у розмірі 1084520,63грн., що належать Товариству з обмеженою відповідальністю ”Иллот”, які знаходяться на наступних рахунках: п/р 26007317 в ТОВ КБ „Арма” у м. Києві, МФО 380300 (01033, м.Київ, вул. Жилянська, 41а); п/р 2600612454 в ДОД ПАТ „Райффайзен банк Аваль” у м.Донецьк, МФО 335076 (83086, м.Донецьк, вул. Ф.Зайцева, 46в); п/р 26007054001084, №26054054000908 в Маріупольській філії ПАТ КБ „Приватбанк” у м.Маріуполь, МФО 335429 (87532, Донецька область, м. Маріуполь, вул. Артема,56); та/або на будь яких інших рахунках, які будуть виявлені державним виконавцем у процесі виконання ухвали про забезпечення позову.

29.03.2010р. до канцелярії господарського суду від позивача надійшла телеграма, в якій позивач просить суд розглянути справу без участі представника позивача, за наявними в справі матеріалами, та також зазначив, що позовні вимоги є незміненими. Суд задовольняє клопотання позивача.

Перед початком розгляду справи по суті представника позивача було ознайомлено з правами та обов'язками відповідно до ст.ст. 20, 22 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення позивача, господарський суд встановив:

За твердженням позивача, між Товариством з обмеженою відповідальністю “Торговий дім „ВАССМА”, м. Київ (позивачем), та Товариством з обмеженою відповідальністю „ИЛЛОТ”, м. Маріуполь (відповідачем), була досягнута усна домовленість про поставку на адресу останнього продукції.

Відповідно до видаткових накладних №КЛ-21/031 від 16.03.2007р., №10/1 від 26.03.2007р., №10/6 від 30.05.2007р., №10/7 від 30.05.2007р., №10/14 від 13.06.2007р., №10/16 від 09.07.2007р., №10/17 від 09.07.2007р., №10/23 від 19.07.2007р., №10/24 від 19.07.2007р., №10/25 від 16.10.2007р. позивачем відповідачу була поставлена продукція на загальну суму 1354520,63 грн.

Факт отримання продукції підтверджується підписом представника відповідача на вище зазначених видаткових накладних в графі „отримав(ла)”, який діяв на підставі довіреностей ТМЦ серія ЯМЛ №451984 від 15.03.2007р., серія ЯМЛ №451988 від 26.03.2007р., серія НБВ №281653 від 30.05.2007р., серія НБВ №281655 від 13.06.2007р., серія НБВ №281663 від 09.07.2007р., серія НБВ №281662 від 09.07.2007р., серія НБВ №281666 від 19.07.2007р., серія НБВ №281665 від 19.07.2007р., серія НБВ №281675 від 16.10.2007р.

Суду також надані відповідні податкові накладні.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 28.10.2008р. по справі № 23/95, яка є преюдиціальною для цієї справи (склад сторін у даній справі та справі N 23/95 є тотожним) встановлено наступне: видаткові накладні №КЛ-21/031 від 16.03.2007р., №10/1 від 26.03.2007р., №10/6 від 30.05.2007р., №10/7 від 30.05.2007р., №10/14 від 13.06.2007р., №10/16 від 09.07.2007р., №10/17 від 09.07.2007р., №10/23 від 19.07.2007р., №10/24 від 19.07.2007р.. №10/25 від 16.10.2007р. не є належними доказами, що у відповідача існує заборгованість перед позивачем за Договорами купівлі-продажу №№ 2007-03/0106 та 2007-03/0206 від 12.03.2007р., 2007-03/0306 від 19.03.2007р., 2007-08/01-06 від 21.08.2007р.

Особливості регулювання майнових відносин у сфері господарювання визначаються Господарським кодексом України. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать (абзац третій ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України).

Ст. 509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Частиною 2 ст. 11 Цивільного кодексу України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Таким чином, суд вважає, що зобов'язання сторін виникли в порядку статті 11 Цивільного кодексу України з дій юридичних осіб, які в силу загальних начал і змісту цивільного законодавства породжують зазначені права та обов'язки, оскільки фактично укладений між ними правочин, який за своєю правовою природою є договором поставки та підпадає під правове регулювання норм статті 712 Цивільного кодексу України та статей 264-271 Господарського кодексу України. До вказаного правочину також застосовуються норми Цивільного кодексу України, які регулюють правила купівлі-продажу (статті 655-697 Цивільного кодексу України).

Відповідно до вимог ст. 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч.2 ст.530 Цивільного кодексу України якщо строк (термін) виконання боржником обов’язку не встановлений або визначений моментом пред’явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов’язок у семиденний строк від дня пред’явлення вимоги, якщо обов’язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

За твердженням позивача, відповідач частково сплачував заборгованість позивачу (відповідні виписки з банку наявні в матеріалах справи), але на дату подачі позовної заяви до суду прострочена заборгованість складає 1084520,63 грн.

Як встановлено судом, позивачем до матеріалів справи надано вимогу №26/05 від 14.05.2009р., в якій позивач просить відповідача погасити заборгованість у розмірі 1084520,63 грн. (докази направлення даної вимоги та отримання її відповідачем 25.05.2009р. наявні в матеріалах справи - квитанція Укрпошти від 14.05.2009р., опис вкладення, повідомлення про вручення поштового відправлення №3279595). Тобто на дату подачі позовної заяви строк виконання зобов’язання по оплаті по видатковим накладним, наявним в матеріалах справи є таким, що настав, відповідно до ст. 530 ЦК України, - 02.06.2009р.

Відповідно до ст.4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство в господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Згідно зі ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається в обґрунтування своїх вимог або заперечень.

Виходячи з того, що відповідач не надав суду доказів сплати заборгованості перед позивачем в сумі 1084520,63 грн. суд вважає вимоги позивача обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача 3% річних в сумі 5246,87грн. за період з 03.06.2009р. по 31.07.2009р. та інфляційні витрати в сумі 11929,72 грн. за червень 2009р.

За приписом ч.2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши арифметично розрахунок 3% річних та інфляційних витрат, суд встановив, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 3% річних в сумі 5246,87грн. за період з 03.06.2009р. по 31.07.2009р. та інфляційні витрати в сумі 11929,72 грн. за червень 2009р. підлягають в задоволенню в повному обсязі.

На ряду з зазначеним, позивач просить суд стягнути з відповідача витрати на оплату послуг адвоката в розмірі 60000,00грн.

Відповідно до ст.44 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов`язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Оскільки статтею 44 ГПК України передбачено, що до складу судових витрат входить оплата послуг адвоката, то суд вважає, що в контексті цієї норми судові витрати за участь адвоката при розгляді справи підлягають оплаті лише в тому випадку, якщо вони сплачені адвокату стороною, котрій такі послуги надавались, та їх сплата підтверджується відповідними фінансовими документами, а також в тому випадку, коли відповідні послуги надавались адвокатом стосовно конкретного боржника та повноваження адвоката підтвердженні відповідними документами.

Суду наданий договір №20/1-ДПГ про надання правової допомоги від 20.07.2009р., що був укладений між позивачем та ТОВ „Незалежна юридична компанія”, відповідно до п.1.1. якого виконавець зобов’язується надати замовнику правову допомогу щодо аналізу правовідносин між замовником та ТОВ „ИЛЛОТ”, які виникли на підставі первинних бухгалтерських документів, що підтверджують наявної на сьогодні заборгованості ТОВ „ИЛЛОТ” перед замовником у сумі 1084520грн. 63 коп., підготовки та подання від імені замовника до господарського суду Донецької області позовної заяви про стягнення даної заборгованості, нарахованого розміру 3% річних та інфляційних витрат, які будуть нараховані виконавцем згідно чинного законодавства та умов даних договору, представництві інтересів замовника у господарському суді Донецької область під час розгляду справи за вказаним позовом.

Відповідно до п. 1.2. договору правова допомога за цим договором вважаються наданою та виконаною з моменту підписання уповноваженими представниками сторін акту здачі-приймання виконаних робіт щодо надання правової допомоги.

Відповідно до п. 3.1. договору сторони погодили, що вартість оплати послуг щодо надання правової допомоги становить 60000,00грн. з ПДВ.

Відповідно до п. 2.6. договору для виконання передбачених в даному договорі зобов’язань та користування всіма наданими відповідно до договору правами, виконавець призначає свого працівника: адвоката Бонтлаба Василя Васильовича, що діє на підставі свідоцтва про право заняття адвокатською діяльністю №3280 від 24.04.2008р. та посвідчення адвоката.

Суду також наданий відповідний акт здачі-приймання виконаних робіт щодо надання правової допомоги від 31.07.2009р.

Згідно зі ст. 12 Закону України "Про адвокатуру" оплата праці адвоката здійснюється на підставі угоди між громадянином чи юридичною особою і адвокатським об'єднанням чи адвокатом.

В підтвердження понесених витрат позивачем до матеріалів справи надане платіжне доручення №2613 від 29.07.2009р. на суму 60000,00грн. призначенням платежу за яким є сплата за договором №20/1-ДПГ від 20.07.2009р., отримувачем коштів є ТОВ „Незалежна юридична компанія”.

Враховуючи, що ТОВ „Незалежна юридична компанія” не є адвокатською фірмою, то надані цим підприємством послуги не є адвокатськими, а тому, не можуть відшкодовуватись позивачу, оскільки, згідно зі ст. 44 ГПК України юридичні послуги не відносяться до складу судових витрат.

Крім того, в жодне судове засідання адвокат Бонтлаб В.В. не з’явився.

Відповідно до клопотання № 275/1-09 від 09.03.2010р. позивач просить суд накласти арешт на грошові кошти у розмірі 1084520,63грн., що належать Товариству з обмеженою відповідальністю ”Иллот”, які знаходяться на наступних рахунках: п/р 26007317 в ТОВ КБ „Арма” у м. Києві, МФО 380300 (01033, м.Київ, вул. Жилянська, 41а); п/р 2600612454 в ДОД ПАТ „Райффайзен банк Аваль” у м.Донецьк, МФО 335076 (83086, м.Донецьк, вул. Ф.Зайцева, 46в); п/р 26007054001084, №26054054000908 в Маріупольській філії ПАТ КБ „Приватбанк” у м.Маріуполь, МФО 335429 (87532, Донецька область, м. Маріуполь, вул. Артема,56); та/або на будь яких інших рахунках, які будуть виявлені державним виконавцем у процесі виконання ухвали про забезпечення позову.

Відповідно до ст.66 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

За приписами ст. 67 Господарського процесуального кодексу України позов забезпечується, зокрема, накладанням арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачеві, забороною відповідачеві вчиняти певні дії, забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору.

Умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що майно, яке є у відповідача на момент пред’явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

З огляду на позицію Вищого господарського суду України, викладену в Інформаційному листі „Про деякі питання практики забезпечення позову” від 12.12.2006р. № 01-8/2776, вирішуючи питання про забезпечення позову судом мають бути враховані наступні вимоги:

- розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову;

- забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу;

- наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову;

- імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів;

- запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

В контексті зазначених роз’яснень суд вважає, що задоволення заяви про забезпечення позову не відповідає вимогам розумності, обґрунтованості та адекватності.

Позивач не довів належними доказами наявність у відповідача коштів на рахунках в банках, крім того вказана заява заснована лише на припущеннях позивача стосовно того, що грошові кошти, які є у відповідача, можуть зникнути, зменшитися за кількістю на момент винесення рішення господарським судом. Таким чином, суд відмовляє в задоволенні клопотання позивача.

Одночасно, при розгляді справи судом встановлено, що позивачем заявлено до стягнення 1101697,22 грн.

Виходячи зі змісту ст.3 Декрету Кабінету Міністрів України №7-93 від 21.01.1993р. “Про державне мито” із позовних заяв майнового характеру, що подаються до господарських судів, встановлено ставку державного мита в розмірі 1% ціни позову, але не менш 6 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і не більш 1500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Таким чином, позивачем повинно бути сплачено державне мито в сумі 11016,97грн.

Як встановлено судом, при подачі позовної заяви позивачем згідно з платіжним дорученням №2571 від 23.07.2009р. було сплачено державне мито в розмірі 12100,00 грн.

За таких обставин, за висновками суду, у відповідності до ст.47 Господарського процесуального кодексу України надлишково сплачене позивачем державне мито в розмірі 1083,03 грн. підлягає поверненню позивачу з державного бюджету України.

Крім того, відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 8 липня 2009р. N 693 розмір витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу на момент подачі позивачем позовної заяви складав 118 грн. 00 коп.

Таким чином, позивач повинен був сплатити 118 грн. 00 коп. за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

До позовної заяви додане платіжне доручення №2572 від 23.07.2009р. по сплаті витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 315 грн. 00 коп., що не відповідає встановленому законодавством України розміру.

За таких обставин, за висновками суду надлишково сплачені позивачем витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 197 грн. 00 коп. підлягають поверненню позивачу з державного бюджету України.

В порядку ст. 49 Господарського процесуального кодексу України у разі задоволення позову судові витрати покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 4-3, 20, 22, 33, 44, 49,66,67, 75, 77, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд ,-

ВИРІШИВ:

Задовольнити позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю “Торговий дім „ВАССМА”, м. Київ, до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю „ИЛЛОТ”, м. Маріуполь

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю ”Иллот” (юридична адреса: 87549, Донецька область, м. Маріуполь, вул. Громової 60, кв. 93; фактична адреса: 87549, Донецька область, м. Маріуполь, бул.Шевченка, 79/17, п/р 26007317 в ТОВ КБ „Арма” у м. Києві, МФО 380300, п/р 2600612454 в ДОД ВАТ „Райффайзен банк Аваль” у м.Донецьк, МФО 335076, п/р 26007054001084 в Маріупольській філії ЗАТ КБ „Приватбанк” у м.Маріуполь, МФО 335429, ЄДРПОУ 33560379) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ”Торговий дім ”ВАССМА” (юридична адреса: м. Київ, пр. Мінський, 4, фактична адреса: 02166, м.Київ, пр.Лісовий, 39, ЄДРПОУ 33937992, п/р 26002010031008 в ВАТ „Укрексімбанк” в м. Київ, МФО 322313) заборгованість в розмірі 1084520грн. 63 коп., 3% річних в розмірі 5246грн.87коп., інфляційні витрати в розмірі 11929 грн.72 коп., витрати на сплату держмита в розмірі 11016 грн.97коп. та 118 грн. 00 коп. витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю ”Торговий дім ”ВАССМА” (юридична адреса: м. Київ, пр. Мінський, 4, фактична адреса: 02166, м.Київ, пр.Лісовий, 39, ЄДРПОУ 33937992, п/р 26002010031008 в ВАТ „Укрексімбанк” в м. Київ, МФО 322313) з державного бюджету України надлишково сплачені витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 197 грн. 00 коп. та надлишково сплачене державне мито в сумі 1083,03 грн.

Видати довідки.

В судовому засіданні 29.03.2010р. оголошено повний текст рішення.

Суддя