Рішення № 87868768, 18.02.2020, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" лютого 2020 р.м. ХарківСправа № 922/4213/19

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Шатернікова М.І.

при секретарі судового засідання Цірук О.М.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом Державної екологічної інспекції у Харківській області (61166, місто Харків, вулиця Бакуліна, будинок 6; ідент. код 37999518)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрома" (62820, Харківська обл., Печенізький район, село Мартове, вул. 1 ТРАВНЯ; ідент. код 24471767)

про стягнення 34299,56 грн.

за участю представників:

позивача - Cосіна І.О., довіреність № 4219/01-22/12-16 від 29.10.2018

відповідача - Садовський М.М., ордер серії ПТ № 106850 від 21.01.2020, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю № 3517 від 28.07.2010

ВСТАНОВИВ:

Державна екологічна інспекція у Харківській області (позивач), 20.12.2019 р. звернулась до Господарського суду Харківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрома" (відповідач) про стягнення шкоди, заподіяної державі внаслідок порушення останнім природоохоронного законодавства, зумовленої засвідченням земельних ресурсів в розмірі 34299,56 грн. Також позивач просить суд стягнути з відповідача витрати зі сплати судового збору. Як на правову підставу своїх вимог позивач посилається на приписи ст. 35, 46 "Про охорону земель", ст. 17, 32, 33 Закону України "Про відходи", ст. 40, 55, 68, 69 Закону України "Про охорону навколишнього середовищ", ст. 96, 187 Земельного кодексу України, ст. 1166 Цивільного Кодексу України.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 23.12.2019 р. було прийнято позовну заяву Державна екологічна інспекція у Харківській області до розгляду, відкрито провадження у справі № 922/4213/19 та вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження; судове засідання призначено на 21.01.2020 р.

14.01.2020 р. відповідачем подано до суду відзив на позов (вх. 808), в якому відповідач заперечує проти задоволення позову, зокрема посилаючись на те, що позивачем не доведено вини відповідача у порушенні природоохоронного законодавства в тому обсязі, в якому воно зафіксоване в акті результатів здійснення державного нагляду № 490/11-02/02-06 від 19.07.2019 р. та, зокрема, наголошено, що позивачем не доведено факт того, що засмічення призвело або могло призвести до забруднення навколишнього природного середовища; що в акті перевірки відсутні відомості, які б підтверджували висновок про розміщення металобрухту саме на відкритому ґрунті, зокрема відсутні матеріали ґрунтових досліджень, акти відбору проб та протоколи вимірювань, а також те, що таке розміщення призвело або могло призвести до забруднення навколишнього природного середовища. При цьому, відповідач повідомляє, що позивачем не вірно вказаний кадастровий номер земельної ділянки на якій нібито відповідач завдав збитки, оскільки позивачем вказано земельну ділянку № 6324683501:00003:0149, натомість відповідач у своїй господарській діяльності використовує земельну ділянку з кадастровим номером 6324683501:00:003:0149.

У судовому засіданні 21.01.2020 р., керуючись приписами ст. 252 ГПК України, суд перейшов до розгляду справи по суті в порядку спрощеного провадження.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 21.01.2020 р., занесеною до протоколу судового засідання, було задоволено клопотання представника позивача та оголошено перерву в судовому засіданні до 11:30 18.02.2020 р., в порядку ч. 2 ст. 216 ГПК України.

05.02.2020 р. на адресу суду від позивача надійшла відповідь на відзив (вх. 2881).

10.02.2020 р. на адресу суду від позивача надійшли заперечення на відповідь на відзив (вх. 3312).

14.02.2020 р. на адресу суду від позивача надійшли письмові пояснення (вх. 3930).

Подані сторонами заяви по суті справи долучено судом до матеріалів справи.

Представник позивача у судовому засіданні 18.02.2019 р. позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просить суд їх задовольнити, наголошуючи, що в результаті планової перевірку дотримання вимог природоохоронного законодавства Державною екологічною інспекцією у Харківській області, проведеної з 08 по 19 липня 2019 р., виявлено розміщення на земельній ділянці з кадастровим номером 6324683501:00:003:0149, яка знаходиться у орендному користуванні ТОВ "АГРОМА", відходів металобрухту на відкритому ґрунту площею 19,67 кв.м та обсягом 28,32 куб.м, що зафіксовано у додатку №1 до акту № 490/11-02/02-06 від 19.07.2019. Таким чином, ТОВ "АГРОМА" внаслідок здійснення господарської діяльності допустило засмічення земельних ресурсів, що є порушенням ст. 17 Закону України "Про відходи" та ст. 35 Закону України "Про охорону земель", чи, в свою чергу, заподіяно шкоду державі у розмірі 34299,56 грн., яка розрахована на підставі «Методики визначення розмірів шкоди, зумовленої забрудненням і засміченням земельних ресурсів через порушення природоохоронного законодавства», затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України № 171 від 27.10.97 (із змінами згідно наказу Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 04.04.07 № 149). На направлений розрахунок розміру шкоди разом із претензією № 114 від 29.08.2019 року відповідач не відреагував, шкоду, заподіяну державі, не відшкодував.

Представник відповідача в судовому засіданні 18.02.2020 р. заперечував проти позовних вимог та просив суд залишити їх без задоволення як не доведені належним чином, зокрема, відповідач наголошує, що позивачем, в порушення приписів ст. 1166 ЦК України, не доведено ані вчинення ТОВ "Агрома" фактичних дій по засміченню земельної ділянки, оскільки не доведено, що металеві конструкції, що знаходилися на земельній ділянці зазначеній позивачем є саме металобрухтом або відходами, (посилаючись на ту обставину, що на балансі підприємства існує ряд технічних засобів, які погребують регулярного ремонту і об`єкти, які зафіксовані на фотознімках до акту, не можна вважати ні відходами, ні металобрухтом, так як вони використовуються в подальшому ремонті техніки товариства); оскільки не доведено, що факт знаходження металевих конструкцій на земельній ділянці, що належить ТОВ "АГРОМА", які на даний момент вже прибрані до мехмайстерень, призводить чи може призвести до забруднювання навколишнього природного середовища, що, в свою чергу, може стати причиною засмічення земельних ресурсів. Одночасно, відповідач наголошує, що умовою кваліфікації такого правопорушення, як засмічення земель, що є підставою для настання відповідальності та відшкодування шкоди, спричиненої таким засміченням, є необхідним доведення факту виявлення саме на відкритому ґрунті сторонніх предметів і матеріалів, сміття без відповідних дозволів, що призвело або може призвести до забруднення навколишнього природного середовища, прямого чи опосередкованого шкідливого впливу на здоров`я людини, проте позивачем не доведено, що спірні металеві конструкції знаходились саме на відкритому гранті. Крім того звернено увагу, що в акті перевірки № 490/11-02/02-06 від 19.07.2019р. зазначено, що представники ТОВ "АГРОМА" відмовились від підпису, але жодного свідка такого факту представниками інспекції не зазначено, тобто виникає сумнів в достовірності зазначеного факту відмови від підпису представниками ТОВ "АГРОМА", а також зауважено, що в акті зазначено не вірний кадастровий номер земельної ділянки.

Розглянувши надані учасниками судового процесу документи і матеріали, всебічно та повно з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності докази надані до суду, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

В період з 08.07.2019 по 19.07.2019 року Державною екологічною інспекцією у Харківській області (позивач) на підставі ст. 20-2 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", ст.ст. 4, 6, 7 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" та наказу Державної екологічної інспекції у Харківській області від 27.06.2019 року № 490/11-02 здійснено планову перевірку дотримання вимог природоохоронного законодавства у діяльності Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрома" (відповідач), яке здійснює діяльність з вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур.

За результатами даної перевірки, Інспекцією складено акт перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства в галузі охорони атмосферного повітря, водних і земельних ресурсів щодо поводження з відходами та небезпечними хімічними речовинами № 490/11-02/02-06 від 19.07.2019 року, який направлений на адресу ТОВ "Агрома" супровідним листом від 19.07.2019 № 2647/02-06 з повідомлення про вручення поштового відправлення № 6282000319136

В ході вказаної перевірки позивачем під час натурного обстеження території господарського подвір`я ТОВ "АГРОМА" було виявлено на земельній ділянці з кадастровим номером 6324683501:00003:0149, яка знаходиться у орендному користуванні ТОВ "АГРОМА" розміщення відходів металобрухту на відкритому ґрунту площею 19,67 кв.м та обсягом 28,32 куб.м, що також зафіксовано у додатку №1 до акту № 490/11-02/02-06 від 19.07.2019.

Таким чином, за твердженнями позивача, ТОВ "АГРОМА" внаслідок здійснення господарської діяльності допустило засмічення земельних ресурсів, що є порушенням ст. 17 Закону України "Про відходи" та ст. 35 Закону України "Про охорону земель".

В результаті зазначених незаконних дій посадових осіб відповідача, державі заподіяно шкоду в загальному розмірі 34299,56 грн., яка розрахована згідно з Методики визначення розмірів шкоди, зумовленої забрудненням і засміченням земельних ресурсів через порушення природоохоронного законодавства, затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України № 171 від 27.10.97, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 5 травня 1998 р. за № 285/2725 (із змінами згідно наказу Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 04.04.07 № 149).

Розрахунок шкоди, заподіяної державі внаслідок порушення природоохоронного законодавства зумовленої засміченням земельних ресурсів відходами разом з претензією № 114 від 29.08.2019 були надіслані на адресу відповідача, однак, після її отримання (повідомленням про вручення поштового відправлення № 6282000321610), шкода за засмічення земельної ділянки добровільно сплачена не була, що стало підставою для звернення позивача з даним позовом до господарського суду.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

Відповідно до положень п. 10 ч. 1 ст. 35 Закону України "Про охорону земель", власники і землекористувачі, в тому числі орендарі, земельних ділянок при здійсненні господарської діяльності зобов`язані: забезпечувати захист земель від ерозії, виснаження, забруднення, засмічення, засолення, осолонцювання, підкислення, перезволоження, підтоплення, заростання бур`янами, чагарниками і дрібноліссям.

Відповідно до п. «в» ч. 1 ст. 211 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи несуть цивільну, адміністративну або кримінальну відповідальність відповідно до законодавства за такі порушення, як псування сільськогосподарських угідь та інших земель, їх забруднення хімічними та радіоактивними речовинами і стічними водами, засмічення промисловими, побутовими та іншими відходами.

Відповідно до статті 56 Закону України "Про охорону земель", юридичні і фізичні особи, винні в порушенні законодавства України про охорону земель, несуть відповідальність згідно із законом. Застосування заходів дисциплінарної, цивільно-правової, адміністративної або кримінальної відповідальності не звільняє винних від відшкодування шкоди, заподіяної земельним ресурсам. Шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства України про охорону земель, підлягає відшкодуванню в повному обсязі.

Відповідно до ст. 68 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", порушення законодавства України про охорону навколишнього природного середовища тягне за собою встановлену цим Законом та іншим законодавством України дисциплінарну, адміністративну, цивільну і кримінальну відповідальність. Відповідальність за порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища несуть особи, винні у самовільному спеціальному використанні природних ресурсів. Підприємства, установи, організації та громадяни зобов`язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України.

Відповідно до статті 69 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації, як правило, в повному обсязі. Розмір збитків обчислюється на підставі затверджених у встановленому законом порядку такс та методик.

За розрахунком позивача, відповідно до Методики визначення розмірів шкоди, зумовленої забрудненням і засміченням земельних ресурсів через порушення природоохоронного законодавства (надалі за текстом рішення - Методика), затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища від 27.10.1997 № 171, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 05.05.1998 за № 285/2725 (в редакції наказу Мінприроди від 04.04.2007 № 149, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25.04.2007 №422/13689), заподіяні ТОВ "Агрома" державі збитки внаслідок засмічення земель відходами металобрухту становить 34299,56 грн.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала; особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Для застосування такого заходу відповідальності, як відшкодування шкоди, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправної поведінки; шкоди; причинного зв`язку між протиправною поведінкою заподіювача та шкодою; вини заподіювача шкоди.

За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.

У деліктних правовідносинах саме на позивача покладається обов`язок довести наявність шкоди, протиправність (незаконність) поведінки заподіювача шкоди та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяною шкодою. У свою чергу відповідач повинен довести, що в його діях відсутня вина у заподіянні шкоди.

Для визначення порядку розрахунку розмірів відшкодування шкоди суб`єктами господарювання та фізичними особами в процесі їх діяльності через забруднення земель хімічними речовинами, їх засмічення промисловими, побутовими та іншими відходами наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 27.10.1997 N171 затверджено Методику визначення розмірів шкоди, зумовленої забрудненням і засміченням земельних ресурсів через порушення природоохоронного законодавства (далі - Методика).

Відповідно до п.п. 3.2, 3.3, 3.5, 3.6 Методики, землі вважаються засміченими, якщо на відкритому ґрунті наявні сторонні предмети і матеріали, сміття без відповідних дозволів, що призвело або може призвести до забруднення навколишнього природного середовища. Факти забруднення (засмічення) земель встановлюються уповноваженими особами, які здійснюють державний контроль за додержанням вимог природоохоронного законодавства шляхом оформлення актів перевірок, протоколів про адміністративне правопорушення та інших матеріалів, що підтверджують факт забруднення та засмічення земель. При виявленні засмічення визначаються на місці обсяги засмічення відходами та інші показники, які необхідні для визначення розмірів шкоди. Об`єм відходів (м 3), що спричинили засмічення, встановлюють за об`ємними характеристиками цього засмічення через добуток площі засмічення земельної ділянки та товщини шару цих відходів. Товщину шару відходів ділянки визначають вимірюванням.

Згідно розділу 5 Методики, розміри шкоди наслідок засмічення земель обчислюються уповноваженими особами, що здійснюють державний контроль за додержанням вимог природоохоронного законодавства, на основі актів перевірок, протоколів про адміністративне правопорушення та інших матеріалів, що підтверджують факт засмічення земель, протягом шести місяців з дня виявлення порушення. Відходи, що спричинили засмічення земельної ділянки, класифікуються за 4 класами небезпеки згідно з ДСанПіН 2.2.7.029-99 "Державні санітарні правила і норми. Гігієнічні вимоги щодо поводження з промисловими відходами та визначення класу їх небезпеки для здоров`я населення", що затверджені постановою Головного державного санітарного лікаря України від 01.07.99 N 29, чинними нормативними документами у сфері поводження з відходами (додаток 5).

У складеному позивачем акті перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства в галузі охорони атмосферного повітря, водних і земельних ресурсів щодо поводження з відходами та небезпечними хімічними речовинами № 490/11-02/02-06 зазначено, земельну ділянку, яка знаходиться у користуванні відповідача, засмічено відходами металобрухту на відкритому ґрунті.

Відповідно до ст. 1 ЗУ "Про металобрухт", металобрухт - непридатні для прямого використання вироби або частини виробів, які за рішенням власника втратили експлуатаційну цінність внаслідок фізичного або морального зносу і містять у собі чорні або кольорові метали чи їх сплави, а також вироби з металу, що мають непоправний брак, залишки чорних і кольорових металів і їх сплавів.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про відходи" відходами вважаються будь-які речовини, матеріали і предмети, що утворюються у процесі виробництва чи споживання і не мають подальшого використання за місцем їх утворення чи виявлення і від яких їх власник позбувається, має намір або повинен позбутися шляхом утилізації чи видалення.

Утилізацією відходів є використання відходів як вторинних матеріальних чи енергетичних ресурсів. Відходи тваринного походження визначені вказаною нормою як - загиблі тварини, відходи, що утворилися внаслідок виготовлення продукції із тваринної сировини, непридатної для споживання людиною і твариною, а також підлягають обов`язковій утилізації, крім продуктів метаболізму, що використовується для виробництва біогазу або органічних добрив.

Згідно з ДСанПіН 2.2.7.029-99 "Державні санітарні правила і норми. Гігієнічні вимоги щодо поводження з промисловими відходами та визначення класу їх небезпеки для здоров`я населення", що затверджені постановою Головного державного санітарного лікаря України від 01.07.99 N 29, промисловими відходами сфер виробництва називаються побічні продукти, що отримані на всіх технологічних етапах виробництва основного продукту та не використовуються як вторинна сировина на даному підприємстві. Відходи сфер споживання - це промисловий продукт (об`єкт), непридатний для подальшого використання (споживання).

З аналізу вищевикладених норм щодо визначення поняття відходи вбачається, що кваліфікувати речовини, матеріали або предмети як відходи можливо, у разі якщо вони є непридатний для подальшого використання.

Разом з тим, відповідач наголошує, що об`єкти (металеві конструкції), які зафіксовані на фотознімках до акту та, які розцінені позивачем, як металобрухт та відходи, використовуються відповідачем під час ремонту техніки товариства, а лише сам факт наявність металевих конструкцій на території земельної ділянки, що належить ТОВ "АГРОМА", не дає жодних підстав для ототожнення їх з металобрухтом чи відходами, оскільки вони не підпадають під ознаки останніх.

Суд констатує, що в акті перевірки не зазначено обставин, з яких комісія дійшла висновку про знаходження на території відповідача саме металобрухту, як і не зазначено до якої категорії та класу небезпеки віднесені об`єкти, визначені позивачем як відходи, тобто не доведено належними доказами того, що визначені предмети є відходами.

При цьому, відповідно до приписів природоохоронного законодавства умовою кваліфікації такого правопорушення, як засмічення земель, що є підставою для настання відповідальності та відшкодування шкоди, спричиненої таким засміченням, є доведення факту виявлення на відкритому ґрунті сторонніх предметів і матеріалів, сміття без відповідних дозволів, що призвело або може призвести до забруднення навколишнього природного середовища, прямого чи опосередкованого шкідливого впливу на здоров`я людини.

Судом встановлено, що в акті перевірки в порушення п. 4.15 Порядку відсутні відомості, які б підтверджували висновок про розміщення відходів саме на відкритому ґрунті, зокрема матеріали ґрунтових досліджень, акти відбору проб та протоколи вимірювань, а також, що таке розміщення призвело або може призвести до забруднення навколишнього природного середовища.

За таких обставин, судом враховано, що навіть у разі, якщо позивачем було б доведено, що матеріали, зафіксовані у додатках до спірного акту є металобрухтом, тобто об`єктами, які є непридатними для прямого використання, які за рішенням власника втратили експлуатаційну цінність внаслідок фізичного або морального зносу, що дало б змогу кваліфікувати їх як відходи, то сам по собі цей факт не є достатнім для того, щоб вважати землю засміченою і як наслідок виникнення обов`язку відшкодувати шкоду. Оскільки обов`язковою ознакою засмічення є таке засмічення земель, що призвело або може призвести до забруднення навколишнього природного середовища. Проте позивачем жодними доказами не було доведено та встановлено факту того, що засмічення призвело або може призвести до забруднення навколишнього природного середовища.

Таким чином суд виходить з того, що позивачем належними та допустимими доказами не доведено протиправності поведінки відповідача та шкоди, як обов`язкових елементів застосування такого заходу відповідальності, як відшкодування шкоди, тому підстави для покладення на нього обов`язку по відшкодуванню шкоди відсутні.

Відповідно до положень частин 1 та 3 ст. 74, 76 - 79 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.»

З`ясувавши викладені обставини, дослідивши в судовому засіданні подані докази, оцінивши аргументи учасників справи, суд дійшов висновку, що права, за захистом яких позивач звернувся до господарського суду, не були порушені відповідачем, тому заявлені позивачем вимоги не підлягають задоволенню, а заперечення відповідача проти позовних вимог приймаються судом до уваги.

Разом з тим, суд не бере до уваги, заперечення відповідача щодо правомочності повноважень першого заступника начальника Державної екологічної інспекції у Харківський області Єфімовим Ю.В. підписувати позов, оскільки дані твердження спростовані позивачем, а також заперечення проти позовну щодо зазначення невірного кадастрового номеру земельної ділянки, яка використовується відповідачем, оскільки з системного аналізу матеріалів справи вбачається, що в акті допущено описку щодо кадастрового номеру земельної ділянки, яка не впливає на суть правовідносин що склались.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. В даному випадку, судовий збір покладається на позивача.

Враховуючи викладене та керуючись ст. 4, 13-15, 41-46, 80, 86, 129, 233, 237-241 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. У позові відмовити повністю

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до ст.ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України, рішення може бути оскаржене до апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня складання повного рішення.

Повне рішення складено "24" лютого 2020 р.

Суддя М.І. Шатерніков