Рішення № 87867814, 19.02.2020, Подільський районний суд міста Полтави (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Полтави)

Ленінський районний суд м.Полтави

Справа № 553/1644/19

Провадження № 2/553/110/2020

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

19.02.2020 року м. Полтава

Ленінський районний суд м. Полтави в складі:

головуючого судді - Парахіної Є.В.,

при секретарі - Ребро (Бідній) Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Полтаві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Подільського відділу державної виконавчої служби міста Полтава Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми), Державної казначейської служби України, третя особа - Управління державної казначейської служби України у м. Полтаві Полтавської області, про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої неправомірними діями посадових осіб органів державної влади, -

В С Т А Н О В И В :

У липні 2019 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до Подільського відділу державної виконавчої служби міста Полтава Головного територіального управління юстиції в Полтавській області, Державної казначейської служби України, Управління державної казначейської служби України у м. Полтаві Полтавської області про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої неправомірними діями посадових осіб органів державної влади, посилаючись на те, що державним виконавцем Подільського ВДВС міста Полтава ГТУЮ у Полтавській області Лісним І.А. 08.05.2018 року винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 56341551з примусового виконанню постанови Октябрського районного суду м. Полтави від 13.02.2018 року в справі № 554/580/18 про стягнення з ОСОБА_2 штрафу в розмірі 85 грн. на користь держави. В рамках даного виконавчого провадження державним виконавцем винесено постанову про арешт коштів боржника від 11.05.2018 року та постанову про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження від 25.05.2018 року.

13.05.2017 року між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 та АТ "Райффайзен Банк Аваль" укладено Договір про надання овердрафту № 015/43974/349547, відкрито поточний рахунок № НОМЕР_1 , на який встановлено Овердрафт.

Листом від 21.05.2018 року № 81-1/2284 АТ "Райффайзен Банк Аваль" повідомлено позивачку про те, що відповідно до ст. 8 Договору про надання овердрафту № 015/43974/349547 від 13.05.2017 року скасовано мінімальний ліміт та поточний ліміт Овердрафту у зв`язку з порушенням умов (настання обстави), визначених п. 8.3.4 Договором. Також, наголошено, що згідно п. 8.7 Договору вона як позичальник зобов`язана негайно здійснити погашення кредитної заборгованості та процентів на рахунки, зазначені в повідомленні (рахунок № НОМЕР_2 , рахунок № НОМЕР_3 ), звернуто увагу на п.п 4.1, 8.8 Договору, якими встановлено, що з дати списання Максимального ліміту (Поточного ліміту) та до повного погашення Кредитної заборгованості Позичальник сплачує проценти в розмірі 40% річних, які нараховуються Банком щомісячно на суму Кредитної заборгованості, з урахуванням періодів, визначених пунктом 4.4 Договору.

Причиною скасування Максимального ліміту та Поточного ліміту Овердрафту по Договору про надання овердрафту № 015/43974/349547 від 13.05.2017 року стало накладення арешту на кошти, які знаходяться на рахунку № НОМЕР_1 в АТ "Райффайзен Банк Аваль" постановою про арешт коштів боржника від 11.05.2018 року, винесеною державним виконавцем у виконавчому провадженні № 56341551.

На виконання вказаної вимоги Банку вона змушена була сплатити 66500 грн. 65 коп. в рахунок погашення простроченого Овердрафту та 1410 грн. 34 коп. в рахунок погашення прострочених відсотків.

Рішенням Ленінського районного суду м. Полтави від 11.01.2019 року, яке набрало законної сили 10.05.2019 року, визнано протиправними та скасовано постанову державного виконавця Подільського відділу державної виконавчої служби м. Полтави Головного територіального управління юстиції у Полтавській області Лісного І.А. про відкриття виконавчого провадження від 08.05.2018 року з примусового виконання постанови № 554/580/18, виданої Октябрським районним судом м. Полтави 13.02.2018 року, постанову про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження від 25.05.2018 року та постанову про арешт коштів боржника від 11.05.2018 року у виконавчому провадженні № 56341551.

Таким чином, позивачу завдано збитки, які є прямим наслідком неправомірних (протиправних) дій державного виконавця, тобто між ними наявний причинно-наслідковий зв`язок та які у відповідності до положень ст. 80 Закону України "Про державну службу" підлягають відшкодуванню за рахунок держави. Крім того, їй заподіяно моральну шкоду, яка полягає у душевних стражданнях, моральній пригніченості, нервовому роздратуванні, погіршенні самопочуття та ускладненні стану здоров`я, що завдало їй та близьким родичам додаткових клопотів. Несвоєчасне проведення розрахунку з контрагентами за отриманий товар спричинило значний психологічний стрес, як наслідок цього, довелося змінити звичайний спосіб життя, обмежуючи спілкування з партнерами по бізнесу, контрагентами та знайомими, щоб уникнути розмов (запитань) про накладення арешту на кошти, доводити працівникам АТ "Райффайзен Банк Аваль" свою порядність, відповідність своїх попередніх дій (діяльності) вимогам чинного законодавства України та платоспроможність. Неможливість здійснення підприємницької діяльності стала причиною порушення нормальних життєвих зв`язків та ведення повноцінного способу життя, стосунків із знайомими, партнерами по бізнесу, контрагентами.

Просить стягнути з Державної казначейської служби України за рахунок коштів Державного бюджету України шляхом безспірного списання коштів з рахунку, призначеного для відшкодування шкоди, завданої фізичній чи юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, їх посадових і службових осіб на користь ОСОБА_2 в рахунок відшкодування матеріальної шкоди кошти в розмірі 67910 грн. 99 коп. та моральної шкоди - в розмірі 7000 грн. 00 коп.

Ухвалою суду від 10.07.2019 року прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження, призначено розгляд справи.

Представник відповідача Подільського ВДВС міста Полтава ГТУЮ в Полтавській області надав суду відзив на позовну заяву, в якому вказав, що твердження позивача щодо прямого наслідку між неправомірними діями державного виконавця Подільського ВДВС м. Полтава ГТУЮ у Полтавській області та завданими збитками позивачу є хибним та таким, що не мають законного підтвердження. Рішенням Ленінського районного суду м. Полтави від 11.01.2019 року, залишеним без змін Другим апеляційним адміністративним судом 10.05.2019 року, за позовом ОСОБА_2 визнано протиправними та скасовано постанови державного виконавця Подільського відділу державної виконавчої служби міста Полтава Головного територіального управління юстиції у Полтавській області про відкриття виконавчого провадження від 08.05.2018 року з примусового виконання постанови № 554/580/18 Октябрського районного суду м. Полтави від 13.02.2018 року, про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження від 25.05.2018 року та про арешт коштів боржника від 11.05.2018 року у ВП № 56341551. Суди дійшли висновку щодо неправомірності винесених державним виконавцем оскаржуваних постанов у зв`язку з процедурною, оскільки з урахуванням п. 3 ч. 1 ст. 26 Закону України "Про виконавче провадження" у випадку, коли виконавчий документ надійшов від суду, заява про примусове виконання не передбачена, тобто її відсутність та/або невірне її оформлення, порядок подання/надсилання, і, як результат, відкриття виконавчого провадження саме з цих підстав не є тією неправомірною дією, що має наслідком завдання позивачу матеріальних та/або моральних збитків, оскільки факт примусового стягнення заборгованості все одно має місце. Квитанцію про сплату боргу від 16.02.2018 року у розмірі 85,00 гри. суд знайшов підтвердженим факту добровільного виконання позивачем постанови № 554/580/18 Октябрського районного суду м. Полтави від 13.02.2018 року в частині сплати штрафу, яку Подільський ВДВС м. Полтава ГТУЮ у Полтавській області одержав лише 22.05.2019 року, хоча це є правом та/або обов`язком боржника повідомити про добровільну сплату стягувача та орган ДВС, а також з урахуванням договірних зобов`язань з банком, про які позивач обізнаний та ознайомлений з наслідками їх порушення. Вважає, що позивач не має правових підстав щодо відшкодування матеріальних збитків, оскільки відсутні усі складові, передбачені Законом, що є підставою для відшкодування збитків. Позовна заява не містить обґрунтувань та доказів, які б свідчили про наявність та/або підстави заподіяної моральної шкоди, розмір моральної шкоди зазначений безпідставно та абстрактно. Необхідними елементами складу цивільного правопорушення як підстави деліктної відповідальності є шкода, протиправна поведінка, причинний зв`язок між шкодою та протиправною поведінкою винної особи. Відсутність хоча б однієї складової виключає обов`язок по відшкодуванню шкоди. Позивач повинен надати докази як на підтвердження протиправних дій чи бездіяльності службової особи органу державної влади, так і докази спричинення йому шкоди, а також наявності причинного зв`язку між діями, бездіяльністю заподіювана та спричиненою шкодою. Вважає, що відсутні підстави для задоволення позовних вимог про стягнення моральної шкоди. Просить у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 відмовити.

Позивачем надано відповідь на відзив, в якій вона вказує на безпідставність доводів, наведених представником відповідача у відзиві на позов. Наголошує на тому, що збільшення АТ "Райффайзен Банк Аваль" процентів за користування кредитними коштами до 40 % є штрафною санкцією за накладення арешту на кошти відповідною постановою Подільського ВДВС міста Полтави від 11.05.2018 року, яка згодом визнана протиправною та скасована рішення Ленінського районного суду м. Полтави від 11.01.2019 року у справі № 1640/2972/18, яким констатовано порушення державним виконавцем вимог ст.ст. 4, 15, 26, 28 Закону України "Про виконавче провадження", адже у супровідному листі вказано, що Октябрський районний суд м. Полтави направляє на виконання постанову від 13.02.2018 року для виконання в частині стягнення штрафу з додатком - копією постанови № 3/554/423/18, тоді як державним виконавцем 08.05.2018 року винесено постанову про відкриття виконавчого провадження по примусовому виконанню постанови № 554/580/18, тобто по іншому виконавчому документу. Ні положеннями ЦК України, ні положенням інших нормативних актів не встановлено випадків, за яких визнання неправомірними дій виключали б наслідок завдання фізичній особі матеріальної та (або) моральної шкоди. Ненаправлення державним виконавцем Подільського ВДВС м. Полтава належним чином у передбачений законом спосіб позивачу постанови про відкриття виконавчого провадження від 08.05.2018 року порушило її права як боржника та стало причиною протиправного винесення постанови про арешт коштів боржника від 11.05.2018 року та як наслідок негайного, на вимогу банку, здійснення погашення кредитної заборгованості в розмірі 66500 грн. 65 коп. та процентів, які у зв`язку з накладенням арешту були збільшені АТ "Райффайзен Банк Аваль" до 40 % річних на залишок суми Овердрафту і склали 1410 грн. 34 коп. Звернула увагу на те, що моральна шкода полягала в душевних стражданнях, моральній пригніченості, нервовому роздратуванні, погіршенні самопочуття та ускладненні стану здоров`я, що завдало їй та близьким родичам додаткових клопотів. Несвоєчасне проведення розрахунку з контрагентами за отриманий товар спричинило значний психологічний стрес, внаслідок цього довелося змінити звичайний спосіб життя, обмежуючи спілкування з партнерами по бізнесу, контрагентами та знайомими, щоб уникнути розмов (запитань) про накладення арешту на кошти, доводити працівникам АТ "Райффайзен Банк Аваль" свою порядність, відповідність своїх попередніх дій (діяльності) вимогам чинного законодавства України та платоспроможність. Неможливість здійснення підприємницької діяльності стала причиною порушення нормальних життєвих зв`язків та ведення повноцінного способу життя, стосунків із знайомими, партнерами по бізнесу, контрагентами. Вказала, що не погоджується та повністю відхиляє доводи (докази) відповідача викладені у відзиві по позовну заяву та просить задовольнити позовні вимоги.

Ухвалою суду від 25.09.2019 року за клопотання позивача викликано в судове засідання свідка ОСОБА_3 .

Ухвалою суду від 01.10.2019 року справу вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче судове засідання.

Ухвалою суду від 25.10.2019 року змінено статус відповідача Управління державної казначейської служби України у м. Полтаві Полтавської області та залучено дану установу до участі в справі в якості третьої особи.

Також, ухвалою суду від 25.10.2019 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

За клопотанням представника відповідача ухвалою суду від 16.01.2020 року замінено відповідача Подільський відділ державної виконавчої служби міста Полтава Головного територіального управління юстиції у Полтавській області на належного відповідача - Подільський відділ державної виконавчої служби у місті Полтаві Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми).

Позивач ОСОБА_2 в судове засідання не з`явилася, доручивши представництво своїх інтересів адвокату Поповій І.П., надала клопотання про розгляд справи без її участі.

Представник позивача адвокат Попова І.П. в судовому засідання позовні вимоги підтримала, просила задовольнити позов у повному обсязі з відстав, викладених в позовній заяві та відповіді на відзив.

Представник відповідача Подільського ВДВС міста Полтава ГТУЮ в Полтавській області Лісний І.А. в судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечував з підстав викладених у відзиві на позовну заяву.

Представник відповідача Державної казначейської служби України, будучи належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, в судове засідання не з`явився, відзив на позов не надав.

Представник третьої особи Управління державної казначейської служби України у м. Полтаві Полтавської області Сердюк Н.В. в судовому засіданні пояснила, що проти задоволення позову заперечує. Після оголошеної в судовому засіданні перерви до суду не з`явилась, від представника третьої особи надійшло клопотання про розгляд справи без його участі.

Суд, заслухавши пояснення учасників справи, допитавши свідка, вивчивши та дослідивши матеріали справи, повно з`ясувавши всі фактичні обставини, якими позивач обґрунтовує позовні вимоги, а відповідач – заперечення проти позову, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що постановою Октябрського районного суду м. Полтави від 13.02.2018 року в справі № 554/580/18 на ОСОБА_2 накладений штраф у розмірі 85 грн. 00 коп.

ОСОБА_2 вказану постанову суду не оскаржувала, 16.02.2018 року сплатила штраф, проте квитанцію, яка підтверджувала б виконання постанови, до суду не надала, що стало підставою для направлення її до ВДВС для виконання у встановленому чинним законодавством порядку.

Постановою державного виконавця Подільського відділу державної виконавчої служби м. Полтави Лісного І.А. про відкриття виконавчого провадження від 08.05.2018 року відкрите ВП № 56341551. В рамках даного виконавчого провадження державним виконавцем також винесено постанову про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження від 25.05.2018 року та постанову про арешт коштів боржника від 11.05.2018 року.

На підставі постанови державного виконавця Подільського відділу державної виконавчої служби м. Полтави Лісного І.А. про арешт коштів боржника від 11.05.2018 року накладений арешт 21.05.2018 року на кошти на рахунку ОСОБА_2 № НОМЕР_1 , відкритому в АТ "Райффайзен Банк Аваль" на підставі Договору про надання овердрафту № 015/43974/349547 від 13.05.2017 року.

Відповідно до п. 1.1 ст. 1 Договору про надання овердрафту № 015/43974/349547 від 13.05.2017 року, укладеного між ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" та ФОП ОСОБА_2 , Кредитор на умовах Договору надає Позичальнику протягом Строку доступності Овердрафту можливість використання Овердрафту в межах Поточного ліміту.

Згідно п.п.. 1.2, 1.3 ст. 1 вищевказаного договору Позичальник зобов`язується використовувати Овердрафт за цільовим призначенням, вказаним в пункті 1.9 Договору, з дотриманням вимог законодавства України, погасити Овердрафт/Кредитну заборгованість, сплатити проценти за користування Овердрафтом/Кредитною заборгованістю та комісії, а також виконати інші зобов`язання, визначені договором, у строки, передбачені договором, але не пізніше Дати закінчення Строку Овердрафту. Максимальний ліміт за Договором складає 210000 грн. 00 коп.

Як вбачається з п. 4.1 ст. 4 Договору про надання овердрафту № 015/43974/349547 від 13.05.2017 року, проценти за користування Овердрафтом розраховуються на основі фіксованої процентної ставки в розмірі 20 % річних. З дати скасування Максимального ліміту та Поточного ліміту з будь-яких підстав, зазначених в пунктах 8.2 та 8.3 (крім підпункту 8.3.4) Договору, проценти за користування Кредитною заборгованістю розраховуються на основі фіксованої процентної ставки в розмірі 40 % річних.

В п. 8.3.4 ст. 8 визначено, що додатково до пункту 8.2 Договору встановлено наступний порядок дострокового погашення Овердрафту, а саме: Максимальний ліміт та Поточний ліміт, скасовується, а Дата закінчення Строку Овердрафту є такою, що настала, у разі накладення арешту на кошти Позичальника, надходження до Кредитора документів про арешт коштів на поточний рахунок та/або платіжної вимоги/інкасового доручення (розпорядження) на списання коштів з поточного рахунку або наявність іншого аналогічного рішення уповноваженого органу або Кредитора, що обмежує/унеможливлює здійснення всіх або окремих операцій за поточним рахунком Позичальника, відкритим у Кредитора (зокрема, про призупинення операції, про припинення обслуговування поточного рахунку тощо).

За змістом п. 8.8 ст. 8 вказаного Договору, з дати скасування Максимального ліміту та Поточного ліміту та до повного погашення Кредитної заборгованості Позичальник сплачує проценти, виходячи з розміру, встановленого Договором, та які нараховуються Кредитором щомісячно на суму Кредитної заборгованості, з урахуванням періодів, визначених пунктом 4.4 Договору.

ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" листом за вих. № 81-1/2284 від 21.05.2018 року довів до відома ФОП ОСОБА_2 , що починаючи з 21 травня 2018 року Максимальний ліміт і Поточний ліміт Овердрафту скасовуються. Відповідно до пункту 8.1 Договору в дату скасування Максимального ліміту та Поточного ліміту Дата закінчення Строку Овердрафту, тобто дата, в яку Позичальник повинен здійснити погашення будь-якої заборгованості за Договором, є такою, що настала, та згідно пункту 8.6 Договору Позичальник втрачає право на користування Овердрафтом. Заборгованість за Овердрафтом є Кредитною заборгованістю, що на дату скасування лімітів становить 66500 грн. 65 коп. та переноситься для обліку на рахунок 206372347, а нараховані проценти за користування Овердрафтом, сума яких на дату скасування лімітів становить 807 грн. 17 коп., переносяться на рахунок 206858272. Повідомлено, що відповідно до пункту 8.7 Договору позичальник зобов`язаний негайно здійснити погашення Кредитної заборгованість та процентів на рахунки, зазначені в цьому повідомленні. Звернуто увагу, що відповідно до пунктів 4.1, 8.8 Договору з дати скасування Максимального ліміту/Поточного ліміту та до повного погашення Кредитної заборгованості Позичальник сплачує проценти в розмірі 40 % річних, які нараховуються Банком щомісячно на суму кредитної заборгованості, з урахуванням періодів, визначених пунктом 4.4. Договору, відповідно до пункту 5.3. Договору Банк має право здійснювати договірне списання грошових коштів з поточного рахунку Позичальника з метою погашення будь-яких грошових зобов`язань за Договором. За несвоєчасне виконання Позичальником грошових зобов`язань за договором Банк має право вжити заходи, передбачені пунктом 8.7. статті 8 Договору.

22.05.2018 року стягувач поінформувала державного виконавця Подільського відділу державної виконавчої служби м. Полтави про добровільне виконання постанови суду, надавши квитанцію про сплату штрафу ще до відкриття провадження по справі.

30.05.2018 року державним виконавцем Подільського відділу державної виконавчої служби м. Полтави Лісним І.А. винесено постанову про закінчення виконавчого провадження № 56341551на підставі п. 9 ч. 1 ст. 39 Закону України "Про виконавче провадження".

ОСОБА_2 не погоджуючись з рішенням та діями державного виконавця звернулась до суду з позовом до Подільського відділу державної виконавчої служби м. Полтави Головного територіального управління юстиції у Полтавській області, Державного виконавця Подільського відділу державної виконавчої служби м. Полтави Головного територіального управління юстиції у Полтавській області Лісного І.А. про скасування постанови про відкриття виконавчого провадження, постанови про арешт коштів боржника та постанови про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження

Рішенням Ленінського районного суду м. Полтави від 11.01.2019 року, яке залишено без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 10.05.2019 року, в справі № 1640/2972/18 позов ОСОБА_2 задоволено - визнано протиправними та скасовано постанови державного виконавця Подільського відділу державної виконавчої служби м. Полтави Головного територіального управління юстиції у Полтавській області у ВП № 56341551 про відкриття виконавчого провадження від 08.05.2018 з примусового виконання постанови № 554/580/18 Октябрського районного суду м. Полтави від 13.02.2018 року, про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження від 25.05.2018 року та про арешт коштів боржника від 11.05.2018 року.

В обґрунтування прийнятого рішення суд послався на наступне.

На виконанні у Подільському ВДВС перебувало виконавче провадження з примусового виконання постанови № 554/580/18 Октябрського районного суду м. Полтави від 13.02.2018 щодо стягнення з ОСОБА_2 крім іншого, штрафу у розмірі 85 грн.

З матеріалів справи, а саме супровідного листа від 28.03.2018 року за підписом судді Октябрського районного суду м. Полтави Микитенко В.М. на адресу Подільського ВДВС 07.05.2018 року за вх. № 4536 вбачається, що на виконання була направлена постанова Октябрського районного суду м. Полтави від 13.02.2018 року № 554/580/18 в частині стягнення з ОСОБА_2 штрафу.

08.05.2018 державним виконавцем Подільського ВДВС Лісним І.А. була винесена постанова про відкриття виконавчого провадження № 56341551 з виконання постанови №554/580/18 Октябрського районного суду м. Полтави від 13.02.2018.

22.05.2018 позивач через уповноваженого представника надала до матеріалів виконавчого провадження № 56341676 квитанцію від 16.02.2018 року про сплату боргу в розмірі 85 грн. Тобто, ще до набрання законної сили постановою Октябрського районного суду м. Полтави від 13.02.2018 року ОСОБА_2 вже 16.02.2018 року повністю сплатила суму заборгованості у вигляді штрафу у розмірі 85 грн.

Вказану обставину не було враховано ні Октябрським районним судом м. Полтави, яким 28.03.2018 року направлено для примусового виконання свою постанову від 13.02.2018 року, ні державним виконавцем, який 08.05.2018 року відкрив виконавче провадження.

Суд першої інстанції дійшов висновку, що оскільки виконавчим документом у даному випадку є постанова Октябрського районного суду м. Полтави від 13.02.2018 у справі №554/580/18, в частині стягнення з ОСОБА_2 штрафу у розмірі 85 грн. на користь держави, стягувачем у даному випадку, відповідно до ч. 4 ст. 15 Закону №1404-VIII є Головне управління державної фіскальної служби у Полтавській області. Поряд з цим, в оспорюваних постановах державного виконавця взагалі відсутні будь-які відомості про особу стягувача, як і відсутня власне й заява стягувача в матеріалах виконавчого провадження. Виконавчий документ надійшов від Октябрського районного суду м. Полтави, який не є стягувачем відповідно до частини першої статті 26 Закону №1404-VІІІ. Отже, невідповідність виконавчого документа вимогам статті 4 Закону №1404-VІІІта відсутність заяви про примусове виконання рішення від стягувача відповідно до статті 26 цього ж Закону зумовлює виникнення у державного виконавця обов`язку з винесення постанови про повернення виконавчого документа стягувачу, чого державний виконавець не вчинив. Доказів направлення рекомендованим листом з повідомленням про вручення постанови про відкриття виконавчого провадження боржнику відповідачем суду надано не було, у матеріалах виконавчого провадження такі докази відсутні. Присутній у судовому засіданні державний виконавець повідомив, що відправлення було здійснене простою кореспонденцією.

З огляду на це, суд визнав, що державним виконавцем Подільського ВДВС було порушено такий критерій як "обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення) дій", що вимагає від суб`єкта владних повноважень враховувати як обставини, на обов`язковість врахування яких прямо вказує закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації. Суб`єкт владних повноважень повинен уникати невмотивованих висновків, обґрунтовуючи їх припущеннями, а не конкретними обставинами. Державний виконавець не здійснив перевірку обставин виконання боржником постанови № 554/580/18 Октябрського районного суду м. Полтави від 13.02.2018 року, на що має право відповідно до статті 18 Закону №1404-VIII. За таких обставин постанова Подільського ВДВС від 08.05.2018 ВП № 56341551 про відкриття виконавчого провадження визнається судом протиправною та такою, що підлягає скасуванню.

Щодо позовної вимоги про визнання протиправною та скасування постанови про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження від 25.05.2018 (ВП № 56341551) суд вказав, що відповідач у ході розгляду справи не довів, що у спірних відносинах він діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Таким чином, судовими органами встановлено протиправність дій та рішень державного виконавця Подільського відділу державної виконавчої служби м. Полтави Головного територіального управління юстиції у Полтавській області у ВП №56341551, що стало підставою для скасування винесених ним постанов.

Відшкодування майнової шкоди за своєю правовою природою є відшкодуванням позадоговірної шкоди, тобто деліктною відповідальністю.

Як встановлено в ч. 1 ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до ст. 1173 ЦК України Шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів..

За змістом норми ст. 1174 ЦК України Шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи.

Таким чином, необхідною підставою для відшкодування шкоди на підставі ст.ст. 1173, 1174 ЦК України є факти неправомірних дій чи бездіяльності цього органу чи його посадових або службових осіб, наявність шкоди та причинний зв`язок між неправомірними діями чи бездіяльністю і заподіяною шкодою.

Відсутність хоча б одного з цих елементів виключає цивільну відповідальність за заподіяну шкоду.

У спірних правовідносинах саме на позивача покладається обов`язок довести наявність шкоди (її розмір), протиправність (незаконність) поведінки органу державної влади та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяною шкодою.

Причинний зв`язок між протиправною поведінкою і шкодою полягає в тому, що протиправна поведінка завжди передує в часі шкідливому результату, що настав; шкідливий результат є наслідком саме цієї протиправної поведінки.

Разом з тим, Пленум Верховного Суду України у постанові від 27 березня 1992 № 6 "Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди" зазначив, що "розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, незалежно від наявності вини".

Причинний зв`язок між протиправним діянням заподіювача шкоди та шкодою, заподіяною потерпілому, є обов`язковою умовою настання відповідальності.

Причинно-наслідковий зв`язок між діянням особи та заподіянням шкоди полягає в тому, що шкода є наслідком саме протиправного діяння особи, а не якихось інших обставин. Проста послідовність подій не повинна братися до уваги. Об`єктивний причинний зв`язок як умова відповідальності виконує функцію визначення об`єктивної правової межі відповідальності за шкідливі наслідки протиправного діяння. Заподіювач шкоди відповідає не за будь-яку заподіяну шкоду, а тільки за ту шкоду, яка заподіяна його діями. Відсутність причинного зв`язку означає, що шкода заподіяна не діями заподіювача, а викликана якимись іншими обставинами.

Така позиція викладена у постановах Верховного Суду 08.05.2018 у справі № 920/316/17, № 920/31/18.

Відповідно до ч. 4 ст. 82 ЦПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Статтею 56 Конституції України передбачено, що кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено право на ефективний засіб юридичного захисту. Кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

У п. 28 Постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 7 лютого 2014 року № 6 "Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах" судам роз`яснено, що при розгляді позовів фізичних чи юридичних осіб про відшкодування завданої шкоди рішеннями, діями чи бездіяльністю державного виконавця під час проведення виконавчого провадження суди повинні виходити з положень ст. 56 Конституції України, ст. 11 Закону України "Про державну виконавчу службу", ч. 2 ст. 87 Закону України "Про виконавче провадження", а також з положень ст.ст.1173,1174 ЦК України враховувати, що в таких справах відповідачами є держава в особі відповідних органів державної виконавчої служби, що мають статус юридичної особи, в яких працюють державні виконавці, та відповідних територіальних органів Державної казначейської служби України.

Встановлені судом обставини справи свідчать про те, що судовими органами доведено факт протиправності дій та рішень державного виконавця Подільського ВДВС міста Полтава ГТУЮ у Полтавській області Лісного І.А., що і стало приводом до скасування винесених ним у ВП № 56341551 постанов про відкриття виконавчого провадження, про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження та про арешт коштів боржника.

Обґрунтовуючи позовні вимоги про відшкодування матеріальної шкоди, позивач ОСОБА_2 й позові та її представник в судовому засіданні вказували на те, що внаслідок безпідставного відкриття виконавчого провадження та накладення в його рамках арешту на кошти в АТ "Райффайзен Банк Аваль" вона зазнала матеріальної шкоди, що полягала у негайному поверненні овердрафту та відсотків, нарахованих за підвищеною процентною ставкою, в загальному розмірі 67910 грн. 99 коп.

Згідно довідки АТ "Райффайзен Банк Аваль" № ДЗ-В59/61-2-50 від 12.03.2019 року, вона надана ОСОБА_2 про те, що рахунок № НОМЕР_1 в АТ "Райффайзен Банк Аваль" МФО 380805 в валюті UAH був заблокований у зв`язку з накладенням арешту згідно виконавчого провадження № 56341551 Подільського ВДВС м. Полтави від 11.05.2018 року на суму 228 грн. 50 коп., державний виконавець ОСОБА_4 . На рахунку 26004463265 UAH обліковувався овердрафт згідно Договору про надання овердрафту №015/43974/349547 від 13.05.2017 року. Ліміт овердрафту було скасовано згідно п. 8.3.4 Договору у зв`язку з накладенням арешту на рахунок клієнта.

На виконання вимоги ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" за вих. № 81-1/2284 від 21.05.2018 року ОСОБА_5 у повному обсязі погашено заборгованість по Договору про надання овердрафту № 015/43974/349547 від 13.05.2017 року, в період з 21.05.2018 року по 02.07.2018 року, що підтверджується випискою по рахунку № НОМЕР_1 в АТ "Райффайзен Банк Аваль", внесено кошти в загальній сумі 67910 грн. 99 коп., в тому числі погашено прострочений овердрафт в розмірі 66500 грн. 50 коп., а також прострочені проценти в сумі 1410 грн. 34 коп.

Разом з тим, вирішуючи позовні вимоги в цій частині, суд враховує наступне.

Питання відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди урегульовано ст. 22 ЦК України.

За змістом вказаної норми, збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Аналізуючи ті обставини, на які позивач посилається в обґрунтування позовних вимог, на переконання суду очевидним є те, що обов`язок з повернення отриманих ОСОБА_2 у борг від АТ "Райффайзен Банк Аваль" кредитних коштів у формі овердрафту у розмірі 66500 грн. 50 коп. станом на 21.05.2018 року, а також процентів, сума яких на дату скасування ліміту становить 807 грн. 17 коп., передбачений умовами Договору про надання овердрафту № 015/43974/349547 від 13.05.2017 року. Цей обов`язок не виник та не змінився після винесення державним виконавцем постанови про накладення арешту на кошти ОСОБА_2 , а лише змінився строк його виконання.

Виконання цього обов`язку з боку позивача жодним чином не залежало від наявності чи відсутності будь-якого виконавчого провадження, в тому числі виконавчого провадження ВП № 56341551. Відтак, суд вважає, що вказана сума не може бути визнана збитками та матеріальною шкодою у розумінні норм ст.ст. 22, 1173, 1174 ЦК України.

В період з 22.05.2018 року по 02.07.2018 року за користування кредитними коштами ОСОБА_2 у відповідності до п. 4.1 ст. 4 Договору про надання овердрафту № 015/43974/349547 від 13.05.2017 року зобов`язана була сплачувати проценти в розмірі 20 % річних, а з дати скасування Максимального ліміту та Поточного ліміту з будь-яких підстав, зазначених в пунктах 8.2 та 8.3 (крім підпункту 8.3.4) Договору, - в розмірі 40 % річних.

За вказаний період позивачу ОСОБА_2 АТ "Райффайзен Банк Аваль" нараховані проценти за договором № 015/43974/349547 від 13.05.2017 року в загальній сумі 603 грн. 17 коп., виходячи з відсоткової ставки 40 % річних, половину з яких ОСОБА_2 зобов`язана була сплатити за умовами Договору про надання овердрафту № 015/43974/349547 від 13.05.2017 року й цей обов`язок не залежить від будь-яких дій чи бездіяльності відповідача у даній справі.

Враховуючи викладене, оскільки підставою для скасування Максимального ліміту та Поточного ліміту та, відповідно, застосування підвищеної відсоткової ставки до наявної заборгованості позичальника ОСОБА_2 стало саме накладення арешту на її кошти на рахунку в АТ "Райффайзен Банк Аваль" на підставі постанови державного виконавця Подільського відділу державної виконавчої служби м. Полтави Головного територіального управління юстиції у Полтавській області у ВП № 56341551 про арешт коштів боржника від 11.05.2018 року, яка визнана протиправною та скасована, на переконання суду, збитками в розумінні чинного цивільного законодавства, яких зазнала позивач ОСОБА_2 в результаті вказаного рішення державного виконавця є кошти у розмірі 301 грн. 59 коп.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної шкоди підлягають частковому задоволенню.

При вирішенні позовних вимог позивача ОСОБА_2 про відшкодування моральної шкоди суд виходить з наступного.

Відповідно до положення ч.ч. 1, 2 ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її права. Моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів.

В ч. 2 ст. 1167 ЦК України визначено перелік випадків відшкодування моральної шкоди органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим, органом місцевого самоврядування, фізичною або юридичною особою, яка її завдала. Зазначений перелік не є вичерпним, оскільки пункт 3 частини 2 статті передбачає наявність інших випадків, передбачених законом.

Стаття 23 ЦК України закріплює загальні положення про відшкодування моральної шкоди, визначаючи, що моральна шкода полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів.

Такої правової позиції дотримується Верховний Суд України, висловленої 11.09.2013 (справа № 6-48 цс 13).

Згідно ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим кодексом. Згідно ч. 4 цієї ж статті доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

З роз`яснень, наведених у п. 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995 року "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилається на те, що в результаті винесення державним виконавцем Подільського ВДВС міста Полтави ГТУЮ в Полтавській області Лісним І.А. протиправної постанови про арешт коштів позивача були порушені її права, остання зазнала душевних страждань, моральної пригніченості, нервового роздратування. Дострокове погашення Кредитної заборгованості, несвоєчасне проведення розрахунку з контрагентами за отриманий товар спричинило значний психологічний стрес. Внаслідок цього довелося змінити звичайний спосіб життя, обмежуючи спілкування з партнерами по бізнесу, контрагентами та знайомими, щоб уникнути розмов та запитань про накладення арешту на кошти, доводити працівникам ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" свою порядність, відповідність своїх попередніх дій вимогам чинного законодавства України та платоспроможність. Неможливість здійснення підприємницької діяльності стала причиною порушення нормальних життєвих зв`язків та ведення повноцінного способу життя, стосунків із знайомими, партнерами по бізнесу, контрагентами.

Свідок ОСОБА_6 , допитаний судом за клопотанням представника позивача, пояснив, що знайомий з позивачкою та її чоловіком більше 4 років. Одного разу в 20-х числах травня 2018 року зустрів ОСОБА_2 , яка була дуже засмучена, повідомила, що причиною цього є те, що банком було заблоковано її рахунок, у зв`язку з чим вона не змогла вчасно розрахуватись з постачальниками та повинна в короткий строк погасити кредитну заборгованість. У зв`язку з цим він позичив їй кошти в сумі близько 40000 грн. Вказав, що вона була дуже збентежена, знервована, скаржилась на серцеві приступи через хвилювання, була в депресії.

Разом з тим, очевидно, що про обставини, у зв`язку з якими переживала ОСОБА_2 , свідку відомі виключено зв слів самої позивачки.

Жодних об`єктивних доказів на підтвердження того, що внаслідок накладення арешту на кошти позивача в АТ "Райффайзен Банк Аваль" на підставі постанови державного виконавця Подільського ВДВС міста Полтави ГТУЮ в Полтавській області Лісного І.А. від 11.05.2020 року у ОСОБА_2 погіршились чи то були припинені договірні відносини з постачальниками, погіршився стан здоров`я, змінився спосіб життя та відносини з оточуючими, а свідок ОСОБА_6 позичав їй певну суму коштів, позивачем суду не надано.

Натомість, на переконання суду, очевидно, що необхідність оперативного погашення у зв`язку з рішенням державного виконавця Подільського ВДВС міста Полтави ГТУЮ в Полтавській області Лісного І.А. від 11.05.2020 року значної суми коштів, отриманих в борг в АТ "Райффайзен Банк Аваль", тим паче з урахуванням того, що штраф, накладений на підставі постанови Октябрського районного суду м. Полтави від 13.02.2018 року був сплачений ОСОБА_2 в добровільному порядку через кілька днів після ухвалення судом постанови, у зв`язку з чим вона не мала підстав припустити можливість настання будь-яких негативних наслідків, пов`язаних з цією справою, призвела до переживань, хвилювань, викликала нервовий стрес та призвела до порушення договірних відносин позивача з АТ "Райффайзен Банк Аваль" й необхідності доведення своєї добропорядності і платоспроможності, відновлення ділової репутації.

За таких обставин, суд приходить до висновку про доведеність факту заподіяння ОСОБА_2 моральної шкоди. внаслідок прийнятого державним виконавцем Подільського ВДВС міста Полтави ГТУЮ в Полтавській області Лісного І.А. рішення від 11.05.2020 року про накладення арешту на кошти, яке в подальшому судовими органами визнане протиправним та скасоване, та наявність підстав для відшкодування моральної шкоди.

Однак, на думку суду, розмір моральної шкоди, заявленої позивачем, є завищеним.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Відповідно до п. 9 Постанови Пленуму Верховного суду України "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" № 4 від 31.03.1995 року розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого - спростування інформації редакцією засобу масової інформації.

Оскільки такий спосіб захисту цивільних прав як компенсація моральної (немайнової) шкоди не повинен стати засобом безпідставного збагачення потерпілої особи, розмір присудженої до відшкодування моральної шкоди має бути не більш, аніж достатнім для розумного задоволення потреб потерпілої особи і не повинен вести до збагачення потерпілого за рахунок винного.

З урахуванням конкретних обставин справи, глибини та тяжкості моральних страждань позивача, наслідків незаконних дій відповідача, суд вважає, що належною компенсацією моральної шкоди, що підлягає стягненню на користь позивача, є сума 1000 грн.

Конституційним судом України у рішенні від 03.10.2001 у справі №1-36/2001(про відшкодування шкоди державою) зазначено, що відшкодування шкоди (матеріальної чи моральної), завданої фізичним особам незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, їх посадовими і службовими особами при здійсненні ними своїх повноважень, покладається саме на державу, а не на відповідні органи державної влади, тобто відшкодування шкоди у таких випадках здійснюється за рахунок держави, а не за рахунок коштів на утримання державних органів.

Відповідно до ч. 2 ст. 25 Бюджетного кодексу України відшкодування відповідно до закону шкоди, завданої фізичній чи юридичній особі внаслідок незаконно прийнятих рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади (органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування), а також їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень, здійснюється державою (Автономною Республікою Крим, органами місцевого самоврядування) у порядку, визначеному законом.

Механізм виконання судових рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників (бюджетних установ) визначається "Порядком виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників", затверджений постановою КМУ від 3 серпня 2011 року № 845.

Згідно з п. 3 Порядку рішення про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників виконуються на підставі виконавчих документів виключно органами Казначейства у порядку черговості надходження таких документів до органів Казначейства (про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів - з попереднім інформуванням Мінфіну, про стягнення коштів боржників - у межах відповідних бюджетних призначень, наданих бюджетних асигнувань (залишків коштів на рахунках підприємств, установ, організацій).

Отже, стягнення зазначеної шкоди здійснюється з Державного бюджету України через Державну казначейську службу України шляхом списання з рахунку призначеного для відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів державної влади за бюджетною програмою.

Відтак, оскільки державний виконавець не є окремим суб`єктом, а є представником влади, який здійснює свої повноваження від імені держави в системі органів державної влади - державної виконавчої служби. Тому шкода, заподіяна діями державного виконавця при здійсненні виконавчого провадження, підлягає відшкодуванню в порядку, передбаченому законом, за рахунок держави.

Вирішуючи питання про стягнення судових витрат, суд враховує наступне.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать в тому числі і витрати на професійну правничу допомогу.

У позовній заяві позивач ставить питання про стягнення на його користь з відповідача понесених витрат на правову допомогу в сумі 4000 грн. 00 коп.

З матеріалів цивільної справи вбачається, що представництво інтересів позивача ОСОБА_2 під час судового розгляду справи судом першої інстанції здійснювала адвокат Попова І.П., яка на підтвердження повноважень представника надала суду ордер на надання правової допомоги ПТ № 046893 від 25.10.2019 року, виписаний на підставі договору від 24.10.2019 року, витяг з договору про надання правничої допомоги у цивільній справі від 24.10.2019 року, укладеного з ОСОБА_2 , який підписаний сторонами.

Як встановлено в ч. 4 ст. 58 ЦК України, повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність".

Таким чином, повноваження адвоката Попової І.П. як представника позивача підтверджені в порядку, встановленому чинним цивільним процесуальним законодавством.

Наявні у справі документи безперечно свідчать про те, що ОСОБА_7 брала участь у розгляді справи як адвокат на підставі Договору про надання правничої допомоги у цивільній справі від 24.10.2019 року, укладеного з позивачем ОСОБА_2 .

Відповідно до статті 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництво та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

На підтвердження факту понесення позивачем витрат на правову допомогу до справи приєднано квитанції № 20 від 06.11.2019 року на суму 2400 грн. 00 коп., № 51 від 06.12.2019 року на суму 800 грн. 00 коп., № 0.0.1577067244.1 від 10.01.2020 року на суму 800 грн. 00 коп.

За змістом ч.ч. 3, 4, 5 ст. 137 ЦПК України, для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Згідно з ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Відповідно до ч. 3 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

З урахуванням вищенаведеного, беручи до уваги той факт, що відповідачами не доведено безпідставність, необґрунтованість витрат на правову допомогу, понесених позивачем, не ставилось питання про зменшення їх розміру з підстав, визначених чинним цивільним процесуальним законодавством, суд вважає вимоги про їх стягнення з відповідача обґрунтованими.

Згідно п. 3 ч. 2 ст. 141 ЦПК інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, тому числі витрати на правову допомогу, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи викладене, беручи до уваги, що суд дійшов до висновку про те, що позовні вимоги ОСОБА_2 підлягають частковому задоволенню, суд приходить до висновку, що на користь позивача має бути стягнута частина понесених витрат на правову допомогу в розмірі 69 грн. 50 коп. пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 12, 76-83, 89, 263-265 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 (місце проживання – АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_4 ) до Подільського відділу державної виконавчої служби міста Полтава Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) (місцезнаходження – м. Полтава, вул. Чураївни, 1/1, код ЄДРПОУ - 34963007), Державної казначейської служби України (місцезнаходження – м. Київ, вул. Бастіонна, 6, код ЄДРПОУ - 37567646), третя особа - Управління державної казначейської служби України у м. Полтаві Полтавської області (місцезнаходження – м. Полтава, вул. Небесної Сотні, 1/23, код ЄДРПОУ - 380195510), про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої неправомірними діями посадових осіб органів державної влади, – задовольнити частково.

Стягнути з Державного бюджету України шляхом списання у безспірному порядку коштів з єдиного казначейського рахунку на користь ОСОБА_2 на відшкодування матеріальної шкоди 301 грн. 59 коп., в рахунок відшкодування моральної шкоди 1000 грн. 00 коп., а всього 1301 грн. 59 коп., витрати на правову допомогу в розмірі 69 грн. 50 коп., а всього 1371 грн. 09 коп.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку шляхом подачі до Полтавського апеляційного суду апеляційної скарги в 30-денний строк з дня проголошення рішення.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди.

Учасник справи якому повне рішення не було вручено в день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складений 27.02.2020 року.

Суддя Ленінського районного суду м. ПолтавиЄ. В. Парахіна