Вирок № 87867788, 27.02.2020, Вараський міський суд Рівненської області (до 25.04.2025 - Кузнецовський міський суд Рівненської області)

Справа № 565/1303/19

Провадження № 1-кп/565/24/20

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 лютого 2020 року м.Вараш

Кузнецовський міський суд Рівненської області

під головуванням судді Демчини Т.Ю.,

з участю секретаря судового засідання Ковальчук В.С.,

прокурорів Осійчука М.М.,

Крупенка Ю.А.,

потерпілих ОСОБА_1 ,

ОСОБА_2 ,

обвинуваченого ОСОБА_3 ,

захисника Слободіна А.С.,

провівши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Кузнецовського міського суду Рівненської області судовий розгляд кримінальних проваджень, внесених до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12019180050000091 від 04.03.2019 та №12019180050000188 від 21.05.2019, об`єднаних в одне провадження, по обвинуваченню ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Кузнецовськ Рівненської області, громадянина України, одруженого, з повною середньою освітою, офіційно не працюючого, судимого вироком Кузнецовського міського суду Рівненської області від 04.12.2003 за ч.1 ст.309 КК України до двох років позбавлення волі, звільненого від покарання на підставі ст.75 КК України з випробувальним терміном на 2 роки; вироком Кузнецовського міського суду Рівненської області від 09.08.2005 за ч.1 ст.185, 71 КК України до двох років шести місяців позбавлення волі; вироком Кузнецовського міського суду Рівненської області від 16.09.2005 за ч.2 ст.186, 70 КК України до чотирьох років одного місяця позбавлення волі; вироком Кузнецовського міського суду Рівненської області від 26.06.2013 за ч.2 ст.186 КК України до чотирьох років позбавлення волі, звільненого від покарання на підставі ст.75 КК України з випробувальним терміном на 2 роки; вироком Кузнецовського міського суду Рівненської області від 11.03.2014 за ч.1 ст.125, 71 КК України до чотирьох років десяти місяців позбавлення волі, звільненого з місць позбавлення волі 14.06.2018 по відбуттю строку покарання, зареєстрованого в АДРЕСА_1 , фактично проживаючого в АДРЕСА_2 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.121, ч.2 ст.190 КК України, -

в с т а н о в и в:

24 лютого 2019 року близько 20.00 год. в м.Вараш Рівненської області ОСОБА_3 неподалік будинку № 11 по м-ну Вараш, умисно, повторно, з метою заволодіння чужим майном, зловживаючи довірою ОСОБА_2 , під приводом необхідності здійснення телефонного дзвінка, заволодів його мобільним телефоном „Xiaomi Redmi 6 Pro”, ІМЕІ НОМЕР_1 , серійний номер НОМЕР_2 вартістю 4670,00 грн., чим спричинив потерпілому матеріальну шкоду на зазначену суму.

21 травня 2019 року приблизно о 13.30 год. ОСОБА_3 , знаходячись поблизу будинку № 45 по м-ну Вараш в м.Вараш Рівненської області, на ґрунті особистих неприязних відносин, під час конфлікту умисно наніс ОСОБА_1 не менше двох колотих ударів у ділянку спини металевим дротом із загостреним кінцем довжиною 6,5 см, спричинивши потерпілому тяжкі тілесні ушкодження по критерію небезпеки у момент заподіяння у виді колотих ран правої половини грудної клітки та правобічного пневмотораксу.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 свою вину у вчиненні злочинів, передбачених ч.2 ст.190, ч.1 ст.121 КК України визнав повністю та надав наступні показання.

24 лютого 2019 року у вечірній час він разом із знайомим ОСОБА_4 знаходився у районі зупинки «Грибки» по м-ну Вараш в м.Вараш Рівненської області, та виявив, що загубив 100 доларів США однією купюрою. Він почав шукати їх, запропонував раніше невідомому ОСОБА_2 прибрати ногу та виявив купюру під його підошвою. ОСОБА_2 вибачився за те, що хотів привласнити його гроші та запропонував пригостити ОСОБА_3 та його товариша алкоголем у знак примирення, на що вони погодились. Вони придбали алкоголь, який вжили у квартирі знайомого ОСОБА_3 по м-ну Перемоги, і у квартирі ОСОБА_3 знову виявив зникнення у нього стодоларової купюри, подумавши, що її знову викрав з кишені куртки ОСОБА_2 . Близько 20.00 год. він, його товариш та ОСОБА_2 вийшли на вулицю, де обвинувачений мав намір зателефонувати дружині, проте у його мобільному телефоні розрядилась батарея. Він попросив мобільний телефон у ОСОБА_2 , щоб зателефонувати, проте наміру його повертати не мав, оскільки подумав, що поверне йому мобільний телефон лише у разі повернення йому ОСОБА_2 коштів. Одразу після того, як заволодів мобільним телефоном ОСОБА_2 , ОСОБА_3 пішов додому. Наступного дня йому зателефонували друзі ОСОБА_2 , з якими він зустрівся та пояснив, що поверне йому мобільний телефон після повернення коштів. Цього ж дня в обідню пору він зустрівся з ОСОБА_4 , віддав йому мобільний телефон ОСОБА_2 та попросив його повернути. Чи повернутий ОСОБА_2 мобільний телефон, обвинуваченому невідомо, проте заподіяні потерпілому збитки ним відшкодовано у повному обсязі.

Крім того, ОСОБА_3 показав, що його знайомий ОСОБА_1 попросив у нього позичити у борг грошові кошти терміном на один місяць, які він взяв для нього у кредит, оформлений через Інтернет. ОСОБА_1 своєчасно не розрахувався, і по кредиту зростала пеня та штрафні санкції, ОСОБА_3 та членам його сім`ї почали по телефону надходити погрози від колекторів. ОСОБА_1 по телефону обіцяв, що розрахується, проте не розрахувався. 21.05.2019 у обідню пору він пішов шукати ОСОБА_1 та побачив його неподалік будинку АДРЕСА_3 . Він підійшов до ОСОБА_1 , запитав його, у чому справа, на що той відповів, що не має грошей. ОСОБА_3 розізлився та наніс у спину ОСОБА_1 зі злості удар наявним у нього металевим брелоком, який мав рухомий елемент у формі тонкого стрижня. Безпосередньо після цього він наніс ОСОБА_1 ще один удар у спину цим предметом, від чого стрижень зігнувся. ОСОБА_1 запропонував поговорити, і вони деякий час ще розмовляли. Під час розмови ОСОБА_1 питав у обвинуваченого, що він йому зробив, після чого пішов додому. Приблизно через півгодини до ОСОБА_3 зателефонували працівники поліції, повідомили, що ОСОБА_1 у лікарні, і він зізнався у нанесенні потерпілому тілесних ушкоджень. Заподіяні ОСОБА_1 збитки він відшкодував у повному обсязі.

Повідомляючи про повне визнання своєї вини по факту заволодіння шляхом зловживання довірою мобільним телефоном потерпілого ОСОБА_2 , ОСОБА_3 у своїх показаннях заперечує наявність корисливого мотиву заволодіння мобільним телефоном потерпілого ОСОБА_2 та наміру в подальшому розпорядитись ним. До таких показань обвинуваченого суд ставиться критично та вважає його вину у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.190 КК України, доведеною у повному обсязі дослідженими в судовому засіданні доказами.

Так, потерпілий ОСОБА_2 суду показав, що 24 лютого 2019 року він у власних справах перебував у м.Вараш Рівненської області та знаходився на зупинці «Грибки» по м-ну Вараш, був свідком того, як у ОСОБА_3 на землю випали гроші, і наступив на купюру. ОСОБА_3 та ОСОБА_5 повернулись, почали шукати гроші, запропонували йому прибрати ногу, виявили під підошвою купюру. ОСОБА_2 запропонував випити у знак вибачення та примирення, вони у магазині придбали алкоголь та пішли його вживати на квартиру до знайомого ОСОБА_3 та ОСОБА_6 . Ще коли вони перебували в гостях, ОСОБА_3 та ОСОБА_6 по черзі просили у нього мобільний телефон, щоб зателефонувати. Пізніше вони втрьох вийшли на вулицю, і ОСОБА_3 знову попросив у нього мобільний телефон під приводом зателефонувати, проте, отримавши телефон, одразу пішов у сторону м-ну Будівельників. ОСОБА_2 питав у ОСОБА_6 , куди подівся ОСОБА_3 з його мобільним телефоном, проте відповіді не отримав, а згодом ОСОБА_6 також втік. Потерпілий ОСОБА_2 показав, що грошових коштів ОСОБА_3 він не брав, мобільний телефон йому повернуто так і не було, проте ОСОБА_3 у повному обсязі відшкодував йому збитки, і будь-яких претензій до обвинуваченого він не має.

Як вбачається з протоколу прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення від 04.03.2019, ОСОБА_2 повідомив, що 24.02.2019 приблизно о 20.00 год. невідома особа шляхом обману та зловживання довірою, під приводом зателефонувати, заволоділа його мобільним телефоном „Xiaomi Redmi 6 Pro” неподалік будинку АДРЕСА_4 .

З протоколу огляду предмета від 06.03.2019 вбачається, що ОСОБА_2 видав працівникам поліції картонну коробку з-під мобільного телефону „Xiaomi Redmi 6 Pro”, ІМЕІ НОМЕР_1 , серійний номер НОМЕР_2 .

З протоколу проведення слідчого експерименту від 27.03.2019 з участю обвинуваченого ОСОБА_3 та фототаблиці до нього вбачається, що обвинувачений розповів, що умисел заволодіти мобільним телефоном ОСОБА_2 виник у нього під час перебування у квартирі ОСОБА_7 , і він планував це з метою компенсації викрадених у нього коштів, кілька разів просив ОСОБА_2 дати йому мобільний телефон зателефонувати, поки не запам`ятав спосіб його розблокування. Також ОСОБА_3 показав місце неподалік будинку № 11 по м-ну Вараш в м.Вараш Рівненської області, де на його прохання ОСОБА_2 передав йому свій мобільний телефон. Під час слідчого експерименту на запитання слідчого Чорний В.М. повідомляв, що в подальшому продав мобільний телефон ОСОБА_2 .

З протоколу пред`явлення особи для впізнання від 28.03.2019 вбачається, що потерпілий ОСОБА_2 вказав на ОСОБА_3 як особу, яка 24.02.2019 заволоділа його мобільним телефоном.

З висновку експерта № 3.2-259/19 від 14.03.2019 вбачається, що середня ринкова вартість мобільного телефону марки «Xiaomi» моделі «Redmi 6 Pro» кольору «Black» з відповідними технічними характеристиками, придбаного у травні 2018 року, станом на 24.02.2019 з урахуванням зносу могла становити 4670,00 грн.

Показання обвинуваченого ОСОБА_3 щодо обставин заволодіння мобільним телефоном ОСОБА_2 є непослідовними, суперечливими щодо моменту виникнення у нього умислу забрати мобільний телефон потерпілого, в судовому засіданні на одні і ті ж запитання ним надавались різні відповіді, а тому суд вважає ці показання недостовірними. Сукупність встановлених судом фактичних обставин заволодіння ОСОБА_3 мобільним телефоном ОСОБА_2 та подальших дій обвинуваченого з даним мобільним телефоном свідчить про спрямованість його умислу на заволодіння чужим майном шляхом обману та зловживання довірою, з корисливим мотивом. Кваліфікацію дій обвинуваченого за ч.2 ст.190 КК України по даному епізоду суд вважає правильною.

Крім повного визнання обвинуваченим вини у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.121 КК України, його причетність до вчинення злочину підтверджується дослідженими в судовому засіданні доказами.

Так, потерпілий ОСОБА_1 суду показав, що позичив у ОСОБА_3 грошові кошти та порушив строки їх повернення у зв`язку з відсутністю доходів. 21 травня 2019 року в обідню пору в м.Вараш Рівненської області він проходив між будинками № 42 та № 45 по м-ну Вараш та побачив ОСОБА_3 ОСОБА_1 привітався, проте ОСОБА_3 був злий та одразу запитав його, чому він не повернув гроші. ОСОБА_1 відповів, що не повернув гроші, так як йому теж їх не повернули, після цього ОСОБА_3 наніс йому три-чотири удари по спині з невеликою силою. Коли ОСОБА_1 розвернувся, то побачив в руках у ОСОБА_3 металевий дротик довжиною на 3-4 см від його пальців. ОСОБА_1 змусив ОСОБА_3 викинути цей предмет і вони почали говорити. Коли ОСОБА_1 повертався додому після цієї розмови, він почав задихатись, відхаркував кров, вдома втратив свідомість, і каретою швидкої медичної допомоги він доставлений до лікарні, де у нього виявили колоті рани грудної клітки та прооперували. ОСОБА_1 показав, що заподіяні злочином збитки ОСОБА_3 йому відшкодовано в повному обсязі.

Як вбачається з протоколу прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення від 21.05.2019, ОСОБА_1 повідомив, що 21.05.2019 приблизно о 14.00 год. ОСОБА_3 наніс йому удари металевим прутом з гострим кінцем в ділянку спини та заподіяв йому пневмоторакс правої легені.

З протоколу огляду місця події від 21.05.2019 вбачається, що під час огляду ОСОБА_1 у хірургічному відділенні ДЗ «СМСЧ № 3» було вилучено його футболку та куртку.

З протоколу огляду предмета від 21.05.2019 та заяви ОСОБА_3 вбачається, що обвинувачений добровільно видав на вимогу працівників поліції предмет, яким наніс тілесні ушкодження ОСОБА_1 , і цей предмет має металевий дріт довжиною 6,5 см сірого кольору із заточеним кінцем.

З протоколу пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 22.05.2019 вбачається, що потерпілий ОСОБА_1 вказав на ОСОБА_3 як особу, яка 21.05.2019 нанесла йому тілесні ушкодження.

З протоколу проведення слідчого експерименту від 03.06.2019 з участю потерпілого ОСОБА_1 та фототаблиці до нього вбачається, що потерпілий показав на місцевості та повідомив, за яких обставин та яким чином йому було спричинено тілесні ушкодження ОСОБА_3 21 травня 2019 року.

З протоколу огляду відеозапису з камери відеоспостереження на фасаді будинку АДРЕСА_3 за період з 13.00 год. до 14.30 год. 21 травня 2019 року, вбачається, що вказаним відеозаписуючим пристроєм зафіксовано, як ОСОБА_3 зустрів ОСОБА_1 , вони розмовляли, після чого ОСОБА_3 наніс ОСОБА_1 удари у ділянку спини.

Під час слідчого експерименту 10.06.2019 обвинувачений ОСОБА_3 підтвердив свої показання по факту заподіяння ОСОБА_1 21.05.2019 тілесних ушкоджень та показав місце їх заподіяння, спосіб, взаємне розташування з потерпілим у момент їх заподіяння та інші обставини вчинення злочину.

Згідно з висновком судово-медичної експертизи № 67 від 05.06.2019, при судово-медичній експертизі ОСОБА_1 по медичним документам, у потерпілого виявлено тілесні ушкодження у вигляді двох колотих ран правої половини грудної клітки та правобічного пневмотораксу, які виникли від двох ударів колотим знаряддям (можливо, металевим дротом із загостреним кінцем) з достатньою силою 21 травня 2019 року, і відносяться до тяжких тілесних ушкоджень по критерію небезпеки у момент їх заподіяння. Положення потерпілого та нападаючого у момент спричинення тілесних ушкоджень могло бути різним. Після отримання вказаних тілесних ушкоджень потерпілий міг здійснювати будь-які самостійні дії, самонанесення вказаних тілесних ушкоджень є малоймовірним.

За результатами проведення 19.07.2019 судово-медичної експертизи зразків крові потерпілого ОСОБА_1 та вилученого у нього одягу (висновок експерта № 686) встановлено, що кров ОСОБА_1 належить до групи АВ0 ізосерологічної системи АВО. На футболці ОСОБА_1 виявлено кров людини, при серологічному дослідженні якої виявлено антигени А і В ізосерологічної системи АВО, характерні особам з групами А з ізогемаглютиніном анти-В, В з ізогемаглютиніном анти-А, АВ0, у тому числі потерпілому ОСОБА_1 .

З висновку судово-медичної експертизи одягу ОСОБА_1 та добровільно виданого ОСОБА_3 предмету № 81-мк від 12.07.2019 вбачається, що на куртці ОСОБА_1 виявлено два наскрізних колотих пошкодження: одне – у верхній третині спинки зліва, одне – у середній третині спинки справа, а також один наскрізний розрив тканини у верхній третині лівого рукава; на футболці ОСОБА_1 виявлено два наскрізних колотих пошкодження: одне – у верхній третині спинки зліва, одне – у середній третині спинки справа. Колоті пошкодження на куртці та футболці, а також колоті рани на тілі ОСОБА_1 могли виникнути внаслідок двох травмуючих колючих дій предметом з колючими властивостями, яким міг бути загострений кінець елементу предмета з трьох рухомих частин, виданого ОСОБА_3 , або іншим предметом з подібними конструктивними характеристиками. Розрив на куртці виник від дії тупого твердого предмету з обмеженою контактуючою поверхнею.

Оцінюючи досліджені докази у їх сукупності, суд визнає доведеною винуватість ОСОБА_3 в умисному заподіянні ОСОБА_1 тяжких тілесних ушкоджень, небезпечних для життя в момент їх заподіяння, та вважає правильною кваліфікацію його дій по даному епізоду за ч.1 ст.121 КК України.

Як вбачається з висновку судово-психіатричного експерта №139/19 від 24.06.2019, ОСОБА_3 на момент вчинення інкримінованого йому діяння яким-небудь психічним захворюванням не страждав, міг усвідомлювати свої дії та керувати ними, на даний час психічними захворюваннями не страждає, може усвідомлювати свої дії та керувати ними, застосування примусових заходів медичного характеру не потребує.

При обранні міри покарання суд враховує характер та ступінь суспільної небезпеки злочинів та дані, які характеризують особу винного.

Суд прийняв до уваги, що вчинені ОСОБА_3 злочини відносяться до категорії злочинів середньої тяжкості та тяжких злочинів, за місцем останнього відбування покарання він характеризується негативно, за час відбування покарання на нього було накладено десять дисциплінарних стягнень, ОСОБА_3 перебуває на диспансерному обліку у нарколога з приводу розладів психіки і поведінки внаслідок вживання наркотичних речовин, раніше неодноразово судимий за корисливі злочини проти власності, у тому числі і пов`язані із застосуванням насильства, а також злочини проти життя і здоров`я.

Обставинами, які пом`якшують покарання ОСОБА_3 , суд визнає активне сприяння розкриттю злочину, добровільне відшкодування заподіяної злочинами шкоди. Обставиною, що обтяжує покарання ОСОБА_3 , суд визнає рецидив злочинів.

Як вбачається з досудової доповіді Володимирецького районного відділу філії ДУ «Центр пробації» у Рівненській області, ризики вчинення ОСОБА_3 повторного кримінального правопорушення та небезпеки для суспільства, у тому числі для окремих осіб, оцінюються як високі, і його виправлення без позбавлення або обмеження волі на певний строк може становити небезпеку для суспільства.

Враховуючи суспільну небезпеку вчинених обвинуваченим ОСОБА_3 злочинів, дані, що характеризують особу обвинуваченого – знижену соціальну відповідальність (не працює, схильний до вчинення злочинів та правопорушень), вчинення ним злочинів протягом нетривалого проміжку часу (менше одного року) після звільнення з місць позбавлення волі, суд прийшов до висновку, що для досягнення визначеної у ч.2 ст.50 КК України мети покарання, обвинуваченому ОСОБА_3 необхідно призначити покарання в межах санкції ч.1 ст.121 та ч.2 ст.190 КК України у виді позбавлення волі, так як менш суворе покарання буде недостатнім для його виправлення і запобігання вчиненню ним нових злочинів.

При цьому суд не вбачає підстав для застосування до обвинуваченого ОСОБА_3 положень ст.69 КК України та призначення йому за ч.1 ст.121 КК України більш м`якого покарання, ніж передбачено законом, оскільки умовами застосування вказаної норми є не лише наявність кількох пом`якшуючих обставин, а й істотне зниження ними ступеню тяжкості злочину, при цьому до уваги береться і особа винного. Проте у суду відсутні підстави для висновку про істотне зниження пом`якшуючими обставинами ступеню тяжкості вчинених ОСОБА_3 злочинів, і дані, які характеризують його особу, не свідчать про таке зниження.

При вирішенні згідно з п.2 ч.4 ст.374 КПК України питання щодо заходу забезпечення кримінального провадження у виді запобіжного заходу до набрання вироком законної сили, суд враховує, що даним вироком визнається доведеним обвинувачення ОСОБА_3 у вчиненні тяжкого злочину та злочину середньої тяжкості, йому призначається покарання у виді позбавлення волі з поміщенням до кримінально-виконавчої установи закритого типу. Обвинувачений ОСОБА_3 вчинив умисні злочини через нетривалий час після звільнення з місць позбавлення волі, що свідчить про наявність ризиків вчинення ним нових злочинів. Крім того, зважаючи на визнання ОСОБА_3 винуватим і призначення йому даним вироком покарання у виді позбавлення волі у межах санкції ч.1 ст.121 КК України (від п`яти до восьми років), беручи до уваги дані, що характеризують його особу, зокрема, наявність у нього розладів психіки внаслідок вживання наркотичних речовин, систематичну відмову від виконання законних вимог адміністрації місць позбавлення волі під час відбування покарання за попереднім вироком, що вбачається з письмової характеристики ДУ «Катеринівська ВК № 46», суд вважає наявним ризик переховування ОСОБА_3 від суду, з метою уникнення відбування призначеного судом покарання. Тому, з метою забезпечення виконання обвинуваченим процесуальних обов`язків і запобігання спробам його переховування з ціллю уникнення відбування покарання, а також запобігання вчинення ним нових злочинів, суд вбачає правові підстави для застосування до обвинуваченого ОСОБА_3 запобіжного заходу у виді тримання під вартою до набрання вироком законної сили.

Вирішуючи заявлений прокурором в інтересах Вараської міської ради Рівненської області цивільний позов про стягнення з ОСОБА_3 витрат на стаціонарне лікування потерпілого ОСОБА_1 , суд приходить до висновку про наявність правових підстав, передбачених ст.1206 ЦК України, для його задоволення у повному обсязі та стягнення з ОСОБА_3 до бюджету м.Вараш, за рахунок якого фінансується утримання ДЗ «СМСЧ № 3 МОЗ України», 2249,05 грн. вищезазначених витрат, понесення яких підтверджене Розрахунком вартості лікування і перебування хворого ОСОБА_1 у стаціонарі хірургічного відділення закладу від 03.07.2019.

Долю речових доказів слід вирішити відповідно до ст.100 КПК України, а вартість судових експертиз стягнути з обвинуваченого на підставі ст.124 КПК України.

Керуючись ст.ст.370, 371, 374, 376 КПК України, суд –

у х в а л и в:

ОСОБА_3 визнати винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.121, ч.2 ст.190 КК України та призначити йому покарання:

за ч.1 ст.121 КК України – п`ять років позбавлення волі;

за ч.2 ст.190 КК України – один рік шість місяців позбавлення волі.

На підставі ст.70 КК України остаточне покарання призначити шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим у вигляді п`яти років позбавлення волі.

Застосувати до обвинуваченого ОСОБА_3 запобіжний захід у виді тримання під вартою до набрання вироком законної сили, взявши його під варту негайно із зали суду. Початок строку відбування покарання обвинуваченому ОСОБА_3 рахувати з моменту його затримання на підставі даного вироку суду.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь Вараської міської ради для зарахування на рахунок місцевого бюджету (р/р 31416544700004, код ЄДРПОУ 37888148, МФО 833017 ГУДКСУ в Рівненській області) 2249 (дві тисячі двісті сорок дев`ять) грн. 05 коп. витрат на стаціонарне лікування потерпілого від злочину.

Речові докази: коробку від мобільного телефону „Xiaomi Redmi 6 Pro”, ІМЕІ НОМЕР_1 , серійний номер НОМЕР_2 – повернути потерпілому ОСОБА_2 ; футболку та куртку, вилучені у ОСОБА_8 . ОСОБА_9 – повернути потерпілому ОСОБА_1 ; предмет з трьох рухомих частин з елементом у виді дроту із загостреним кінцем, вилучений у ОСОБА_3 – знищити; паперовий конверт з оптичним диском СD-R з відеозаписами камер відеоспостереження - зберігати при матеріалах кримінального провадження.

Стягнути з ОСОБА_3 процесуальні витрати, пов`язані із залученням експертів, в розмірі 286 (двісті вісімдесят шість) грн. 00 коп.

Вирок суду може бути оскаржений до Рівненського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги через Кузнецовський міський суд Рівненської області прокурором, потерпілими та захисником – протягом 30 днів з дня його проголошення, обвинуваченим, який перебуває під вартою - протягом 30 днів з моменту вручення йому копії вироку.

Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Головуючий суддя: Т.Ю.Демчина