Рішення № 87867257, 25.02.2020, Рокитнянський районний суд Київської області

< Р І Ш Е Н Н Я ІМЕНЕМ УКРАЇНИСправа № 375/2359/19 Провадження № 2/375/82/20

25.02.2020 Рокитнянський районний суд Київської області у складі:

головуючого судді - Литвина О.В.,

за участю секретаря - Юрченко Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі №2 приміщення суду в смт.Рокитне цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2

про розірвання шлюбу, -

УСТАНОВИВ:

Позивач через свого представника - адвоката Левчишину О.В. звернулася до суду із зазначеним позовом, посилаючись, що з 04.05.2006 перебуває з відповідачем у шлюбі, який зареєстрований відділом реєстрації актів цивільного стану Дніпровського районного управління юстиції у м. Києві, актовий запис № 621.

Від шлюбу мають двох неповнолітніх дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ..

В обґрунтування своїх вимог посилається на те, що подружнє життя не склалося через те, що відповідач почав проводити час не в сім`ї, зникав з дому до ранку, а інколи по кілька днів не виходив на звязок, зловживав спиртними напоями. Її намагання лікувати відповідача від алкогольної залежності результату не дали. Протягом спільного проживання відповідач часто ображав її, критикував та декілька раз застосовував до неї фізичне насильство. У 2018 вона дізналася, що чоловік зраджує їй з іншою жінкою. Усі спроби зберегти шлюб позитивного результату не дали. З лютого 2019 вони проживають окремо, спільного бюджету не ведуть.

За викладеного вважає, що їх з відповідачем шлюб існує формально і його подальше збереження суперечить інтересам кожного з них. Після розірвання шлюбу бажає залишити прізвище " ОСОБА_1 ".

Просить їх з відповідачем шлюб розірвати та стягнути з останнього на її користь понесені нею у справі судові витрати.

Будучи належним чином повідомленими, сторони у судове засідання не з"явилися. Натомість представник позивача - адвокат Левчишина О.В. надіслала до суду заяву, якою просила проводити розгляд справи у відсутності позивача. Відповідач надіслав до суду відзив на позов, яким останній визнав та просив розглянути справу за його відсутності.

За викладеного, суд ухвалює провести розгляд спору по суті без участі сторін, що узгоджується із положеннями ст.ст. 211, 223 ЦПК України та не здійснювати у відповідності до положень частини першої статті 247 цього Кодексу фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Дослідивши письмові матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно з вимогами ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; як розподілити між сторонами судові витрати; чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Аналогічні положення містяться у 15 та 16 статтях ЦК України, за якими кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

За вимогами ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до пункту першого статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Відповідно до положень статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до статті 81 зазначеного вище Кодексу кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 82 цього Кодексу, в тім, що обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обгрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання.

Обставини спору учасниками справи визнаються, а тому доказуванню у відповідност ідо положень ч.1 ст.81 ЦПК України не підлягають. Сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання сторонами у суду не виникає.

Судом встановлено, що правовідносини, які склалися між сторонами спору, випливають із сімейних відносин та мають регулюватися положеннями ст. 3 та Глави 11 Сімейного кодексу України.

Так, відповідно до положень ст. 3 Сімейного Кодексу України сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки.

Як роз`яснено у п. 10 постанови Пленуму Верховного Суду України № 11 від 21 грудня 2007 року "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя" проголошена Конституцією України охорона сім`ї державою полягає, зокрема, в тому, що шлюб може бути розірвано в судовому порядку лише за умови, якщо встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечитиме інтересам одного з них чи інтересам їх дітей. Із цією метою суди повинні уникати формалізму при вирішенні позовів про розірвання шлюбу, повно та всебічно з`ясовувати фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, враховувати наявність малолітньої дитини, дитини-інваліда та інші обставини життя подружжя, забезпечувати участь у судовому засіданні, як правило, обох сторін, вживати заходів до примирення подружжя.

У відповідності до ст. 111 СК України суд вживає заходів щодо примирення подружжя, якщо це не суперечить моральним засадам суспільства.

Підстав для вжиття заходів щодо примирення подружжя, як того вимагають положення ст.111 СК України, суд не вбачає.

Відповідно до положень ст.ст. 104, 105 СК України шлюб може бути припинений шляхом його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду, відповідно до статті 110 цього Кодексу і що має місце у даному випадку.

На підставі ст.112 СК України суд постановлює рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їх дітей, що мають істотне значення.

Відповідно до положень ст.235 СК України у рішенні суду про розірвання шлюбу зазначається про вибір прізвища тим з подружжя, який змінив прізвище під час державної реєстрації шлюбу, що розривається. Позивач виявила бажання залишити шлюбне прізвище після розірвання шлюбу.

Оцінючи за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні кожного отриманого у справі доказу зокрема та належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку, що існування шлюбних відносин між сторонами спору суперечить їх інтересам і що має істотне значення та є підставою для задоволення позову.

Окрім того, з огляду на обставини справи, що викладені в позові і які визнав відповідач, визнання ним позову не суперечить закону та не порушує прав, свобод та інтересів інших осіб, а тому судом приймається і позов таким чином підлягає задоволенню.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат суд виходить із наступного.

Відповідно до ч.1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача.

Відповідно до ч. 3 ст. 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Судом встановлено, що 08.11.2019 між позивачем та адвокатом Левчишиною Оленою Валентинівною було укладено договір про надання правової допомоги (а.с. 4-5). Договір набуває чинності з моменту його підписання та здійснення клієнтом передплати гонорару адвокату у розмірі 2 000.00 грн, внесеної під час його підписання. (п. 3.1 договору)

За умовами п. 4.3 даного договору гонорар адвоката за цим договором визначається щомісячно на підставі розрахунків виконаних робіт в інтересах клієнта, складених станом на перше число кожного місяця, які є додатками до цього договору.

Наразі, позивачем не надано суду детальний опис робіт (послуг), виконаних адвокатом.

З огляду на викладене вбачається, що позивачем не виконано вимог ст.137 ЦПК України, для чого у неї на переконання суду не існувало обєктивних перешкод, а тому суд позбавлений можливості вирішити питанння щодо відшкодування понесних нею у справі судових витрат по оплаті правничої допомоги у заявленому нею розмірі. Позаяк, зважаючи на сплату позивачем в рахунок попередньої оплати за правову допомогу 2000.00 грн., яка є обгрунутованою з огляду на її попередній розрахунок (а.с. 13), суд вважає за необхідне стягнути вказану суму на користь позивача з відповідача у справі.

Згідно положень ч. 1 ст. 142 ЦПК України у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Аналогічне положення щодо повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову, також передбачено ч. 3 ст. 7 Закону України про судовий збір.

Оскільки відповідачем позов визнано до початку розгляду справи по суті, позивачу необхідно повернути з державного бюджету 50% відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову, що становить 384.20 грн.

Окрім того, відповідно до положень ч.1 ст.141 ЦПК України інша частина сплаченого судового збору в сумі 384.20 грн підлягає стягненю на його користь з відповідача у справі.

Керуючись ст.ст. 110, 112 Сімейного Кодексу України, ст.ст. 12, 13, 76-81, 81, 89, 133, 141, 142, 200, 206, 263- 265, 273 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Розірвати шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , зареєстрований 04.05.2006 відділом реєстрації актів цивільного стану Дніпровського районного управління юстиції у м. Києві, актовий запис № 621.

Прізвище позивача у справі, яка останнє змінила на час укладення спірного шлюбу, залишити шлюбне -" ОСОБА_1 ".

Зобов`язати Управління Державної казначейської служби України у Рокитнянському районі Київської області, код ЄДРПОУ 37800105, Київська обл., смт.Рокитне, вул. Першотравнева, 4, повернути ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , номер картки платника податку НОМЕР_1 , жительці АДРЕСА_1 , з державного бюджету 50% відсотків судового збору, сплаченого при поданні ним позову, в сумі 384.20 грн.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування понесених судових витрат по оплаті судового збору 384.20 грн., в рахунок відшкодування по оплаті правової допомоги 2000.00 грн., а всього 2384.20 грн.

Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного суду через Рокитнянський районний суд на протязі тридцяти днів з дня його складання його повного тексту.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя О.В. Литвин

Рішення набрало законної сили «_____»___20___