Вирок № 87864907, 26.02.2020, Бориспільський міськрайонний суд Київської області

Справа №359/955/20

Провадження №1-кп/359/346/2020

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 лютого 2020 року м. Бориспіль

Бориспільський міськрайонний суд Київської області в складі суду:

головуючого судді Вознюка С.М.,

при секретарі судового засідання Пугач Д.О.,

за участю прокурора Добривечір К.В., обвинуваченого ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду з технічною фіксацією кримінальне провадженнями №12020110100000108, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань від 14.01.2020 року, що надійшло до суду з обвинувальним актом відносно

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Залісся Народицького району Житомирської області, українця, громадянина України, з середньою освітою, розлученого, працюючого слюсарем-електриком ЕМС-2 КП «Київський метрополітен», зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого, реєстраційний номер облікової картки платника податків фізичної особи НОМЕР_1 , -

за обвинуваченням у вчиненні ним кримінального правопорушення - злочину, передбаченого ч.1 ст. 185 КК України,

в с т а н о в и в :

ОСОБА_2 вчинив злочин, передбачений ч.1 ст. 185 КК України, а саме таємне викрадення чужого майна (крадіжка) за наступних обставин.

Так, 31 грудня 2019 року, приблизно о 18 годині 30 хвилин, ОСОБА_1 перебував за місцем проживання, а саме за адресою:

АДРЕСА_1 . В цей час у ОСОБА_1 виник злочинний умисел, спрямований на таємне викрадення чужого майна.

З метою реалізації свого злочинного умислу, направленого на таємне викрадення чужого майна, ОСОБА_1 , усвідомлюючи, що його дії носять протиправний та незаконний характер, допускаючи настання суспільно-небезпечних наслідків, скориставшись відсутністю ОСОБА_3 , діючи умисно, з метою особистого збагачення за рахунок чужого майна, маючи вільний доступ, зайшов у приміщення кухні вказаної квартири та забрав ноутбук марки ASUS моделі X541UA-GQ1353 сірого кольору із зарядним пристроєм до нього, вартістю 6 480 гривень 00 копійок , що належить його колишній дружині ОСОБА_3 , з якою обвинувачений спільно проживає за указаною адресою.

Після цього, ОСОБА_1 разом із викраденим залишив місце злочину та розпорядився викраденим майном на власний розсуд.

Внаслідок вчинення кримінального правопорушення ОСОБА_1 спричинив потерпілій ОСОБА_3 майнову шкоду на загальну суму 6 480 гривень 00 копійок.

Таким чином, ОСОБА_1 вчинив умисні дії, що виразились у таємному викраденні чужого майна (крадіжка), тобто скоїв кримінальне правопорушення - злочин, передбачений ч. 1 ст. 185 КК України.

У цьому зв`язку, потерпілою ОСОБА_3 заявлено цивільний позов, що прийнятий до спільного розгляду в даному кримінальному провадженні на суму завданих збитків в розмірі 10471 грн. 00 коп. (фактичної вартості придбання ноутбуку згідно чеків) та 5000 грн. 00 коп. на відшкодування завданої моральної шкоди.

При цьому потерпіла подала письмову заяву і просила суд проводити судовий розгляд кримінального провадження за її відсутності та задовольнити її вимоги позову в повному обсязі.

У зв`язку з тим, що обвинувачений та прокурор, а також потерпіла в кримінальному провадженні, не оспорювали фактичні обставини вчинення ОСОБА_1 злочину, суд на підставі ч. 3 ст. 349 КПК України визнав недоцільним досліджувати докази стосовно цих фактичних обставин та обмежився допитом обвинуваченого та дослідженням доказів, які характеризують його особу, та приєднані прокурором матеріали стосовно процесуальних витрат, речових доказів, а також заявленого цивільного позову потерпілої тощо.

Судом з`ясовано, що обвинувачений та інші учасники кримінального провадження розуміють зміст цих обставин, сумніву у добровільності та істинності їх позицій немає.

При цьому розгляд провадження проводився відносно обвинуваченого в межах пред`явленого йому обвинувачення.

Під час судового розгляду, ОСОБА_1 , визнав вину у вчиненні зазначеного кримінального правопорушення та надав покази, що відповідають обставинам, наведеним в обвинувальному акті.

Так, обвинувачений повідомив, що на початку 2020 року, перебуваючи за місцем свого проживання в АДРЕСА_2 , де він проживає разом із своєю колишньою дружиною, він маючи матеріальні труднощі фінансового характеру, пов`язані з лікуванням близьких родичів, забрав ноутбук колишньої дружини та здав його в ломбард в м. Києві за близько 4000 грн. Виручені кошти витратив на свої нужди та для лікування близьких рідних. У встановлений строк виплатити борг не зміг, а тому ноутбук було реалізовано.

Свою вину у вчиненні зазначеного злочину визнав повністю, розкаявся у скоєному, просив не призначати покарання, пов`язаного з ізоляцією від суспільства, повідомив, що раніше не мав можливості відшкодувати завдані ним збитки, оскільки відчував скрутне фінансове становище незважаючи на те, що офіційно працевлаштований в КП «Київський метрополітен». Цивільний позов визнав в повному обсязі з урахуванням фактичних витрат на придбання ноутбуку та не заперечував щодо його задоволення судом.

У цьому зв`язку, на думку суду, вина обвинуваченого ОСОБА_1 у вчиненні вищезазначеного кримінального правопорушення в ході судового розгляду доведена повністю і зібраних доказів достатньо для визнання його винуватим у скоєнні таємного викрадення чужого майна.

Дії обвинуваченого кваліфіковані за ч. 1 ст. 185 КК України, як таємне викрадення чужого майна (крадіжка). Таку кваліфікацію дій ОСОБА_1 суд вважає правильною.

Так, майно, яким заволодів обвинувачений, було для нього чужим, адже не перебувало в його власності чи законному володінні. ОСОБА_1 не мав на нього жодного права, цим майном він заволодів у спосіб, який заборонений законом. Це означає, що заволодіння майном відбулось протиправно. Викрадення майна здійснювалось обвинуваченим у відсутності інших осіб, та коли це залишався непоміченим для оточуючих, шляхом вільного доступу до нього. За цією ознакою воно є таємним та визначається як крадіжка.

ОСОБА_1 досяг віку, з якого наступає кримінальна відповідальність за викрадення чужого майна. Його дії характеризуються умислом та корисливою метою. В результаті них він одержав фактичну можливість володіти, користуватись та розпоряджатись викраденим майном. Таким чином, вчинений обвинуваченим злочин є закінченим.

Тому суд вважає, що ОСОБА_4 дійсно вчинив умисні дії, що виразились у таємному викраденні (крадіжка) чужого майна, тобто злочин, передбачений ч. 1 ст. 185 КК України.

З цього приводу у суду відсутні сумніви щодо засудження обвинуваченого за указаною нормою кримінального закону в межах відповідної санкції.

Відповідно до вимог ст. 65 КК України при призначенні покарання суд повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу засудженого та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження вчинення нових злочинів.

Згідно ст. 66 КК України обставинами, які пом`якшують покарання ОСОБА_1 , суд вважає визнання ним своєї вини та його щире каяття.

Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого, відповідно до ст. 67 КК України, судом не встановлено.

Обвинувачений вчинив кримінальні правопорушення середньої тяжкості. Аналіз даних про його особу вказує на те, що він раніше не притягувався до кримінальної відповідальності. ОСОБА_1 за місцем роботи в КП «Київський метрополітен» характеризується виключно позитивно, а за місцем проживання з посередньої сторони, як особа яка зловживає спиртними напоями та схильний до вчинення майнових злочинів, скарг від сусідів не надходило.

За місцем проживання ОСОБА_1 на обліках у лікаря-нарколога та лікаря-психіатра не перебуває, за амбулаторною допомогою не звертався. Обвинувачений розлучений, офіційно працевлаштований, має постійний сталий дохід, постійне місце проживання та міцні соціальні зв`язки.

З урахуванням викладеного, тяжкості скоєного кримінального правопорушення, даних про особу обвинуваченого, та зважаючи на обставини, які пом`якшують покарання, правову позицію прокурора та думку потерпілої, вартість завданої шкоди, додержуючись принципу законності, індивідуалізації, справедливості та обґрунтованості покарання, а також враховуючи, що згідно ч. 2 ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, та з огляду на всі обставини в цілому, суд приходить до висновку про те, що ОСОБА_1 слід призначити покарання у виді штрафу з визначенням його мінімального розміру в п`ятдесят неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Суд вважає, що дана міра покарання відносно обвинуваченого є достатньою для виправлення та попередження нових злочинів, враховуючи тяжкість вчиненого злочину та особу обвинуваченого, пом`якшуючі його відповідальність обставини, а також відношення ОСОБА_1 до скоєного, наявності у нього постійної роботи та доходу, бажання відшкодувати завдані ним збитки потерпілій.

Процесуальні витрати в кримінальному провадженні, як і речові докази відсутні.

Запобіжний захід відносно ОСОБА_5 не обирався, підстав для його обрання судом також не встановлено до набрання вироком суду законної сили.

Також, в даному кримінальному провадженні потерпілою ОСОБА_3 заявлено цивільний позов про відшкодування матеріальних збитків, завданих внаслідок вчинення злочину на суму 10471 грн. (фактичної вартості придбаного ноутбуку) та заподіяної злочином моральної шкоди в розмірі 5000 грн.

З цього приводу потерпіла в письмовій заяву просила позов задовольнити та розглянути його за її відсутності. Прокурор позов підтримала та просила задовольнити. Обвинувачений не заперечував щодо задоволення позову, оскільки ним не оспорюється вартість викраденого ним майна.

На думку суду, цивільний позов підлягає частковому задоволенню. Так, щодо завданих матеріальних збитків, то сума завданого збитку відповідає фактичній вартості придбаного ноутбуку, що підтверджено в судовому засіданні самим обвинуваченим.

Відповідно до ч. 2 ст. 127 КПК України шкода, завдана кримінальним правопорушенням, може бути стягнута судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову у кримінальному провадженні.

Частиною 5 ст. 128 КПК України цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв`язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.

Відповідно до ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Як встановлено судом, злочини вчинено саме ОСОБА_1 , а тому відшкодуванню завдані збитки підлягають саме ним.

Відповідно до ч. 2 ст. 1192 ЦК України розмір збитків, що підлягає відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Встановлено, що у зв`язку із викраденням майна ОСОБА_3 завдано матеріальної шкоди в розмірі вартості викраденого ноутбуку 10471 грн.

При розв`язанні вимог про відшкодування заподіяної моральної шкоди, суд виходить з наступного. Відшкодування моральної шкоди регламентовано ст. 1167 ЦК України.

Щодо відшкодування моральної шкоди, то цивільний позов потерпілої ОСОБА_3 , на думку суду, є завищеним, та не відповідає встановленим судом обставинам, матеріальному стану обвинуваченого та отриманим душевним стражданням самої потерпілої, які були пов`язані з неможливістю використання указаної викраденої речі, а тому такий розмір судом підлягає зменшенню до 2000 грн. У задоволенні іншої частини вимог про відшкодування моральної шкоди на користь потерпілої, незважаючи на визнання такого позову обвинуваченим, слід відмовити за їх недоведеністю.

Таким чином, позов ОСОБА_3 підлягає частковому задоволенню.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 100, 127, 128, 318, 322, 342-351, 358, 368-371, 373, 374, 376 КПК України, ст.ст. 15, 20, 50, 65, 70, 72, 76, 79, 93, 94, ч. 1 ст. 185 КК України, ЦК України, суд,

у х в а л и в:

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст. 185 КК України, та призначити йому покарання у виді штрафу в розмірі п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 (вісімсот п`ятдесят) грн. 00 коп.

ОСОБА_1 , зобов`язаний сплатити суму штрафу на рахунок Державного бюджету України (отримувач коштів: Борисп. УК/Бориспіль/21081100; код отримувача (код за ЄДРПОУ): 38007070; банк отримувача: Казначейство України (ЕАП); код банку отримувача (МФО): 899998; рахунок отримувача: UA888999980313070106000010004; код класифікації доходів: 21081100), - в місячний термін з моменту вступу вироку суду в законну силу.

Цивільний позов потерпілої ОСОБА_3 задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків фізичної особи НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків фізичної особи невідомий, паспорт НОМЕР_2 , виданий Старосинявським РВ УМВС України в Хмельницькій області 07.12.2006 року), - 10471 грн. 00 коп. завданих матеріальних збитків та 2000 грн. 00 коп. на відшкодування заподіяної моральної шкоди, а всього 12471 (дванадцять тисяч чотириста сімдесят одна) грн. 00 коп.

Вирок суду може бути оскаржений до Київського апеляційного суду на протязі 30 днів з дня його проголошення через Бориспільський міськрайонний суд Київської області шляхом подачі апеляційної скарги.

Вирок суду набирає законної сили по завершенню строку на його апеляційне оскарження, а у разі оскарження вироку в апеляційному порядку – після постановлення судом апеляційної інстанції рішення за наслідками перегляду такого вироку суду.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Копію вироку суду негайно після його проголошення вручити обвинуваченому, потерпілим та прокурору.

Суддя С.М.Вознюк