Рішення № 87864122, 17.02.2020, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"17" лютого 2020 р.м. Одеса Справа № 916/3199/19

Господарський суд Одеської області у складі:

судді С.В. Літвінова

при секретарі Т.О. Липі

розглянувши справу за позовом Державне підприємство "Білгород-Дністровський морський торговельний порт" (вул. Шабська, буд. 81, Білгород-Дністровський, Одеська область, 67701) до відповідача: Приватне підприємство "РІВЕР-ТРАНС" (вул. Шабська, буд. 81, Білгород-Дністровський, Одеська область, 67700) про стягнення 265786,61 грн.;

за участю представників:

від позивача: не з`явився

від відповідача: не з`явився

ВСТАНОВИВ:

Державне підприємство "Білгород-Дністровський морський торговельний порт" звернувся до господарського суду Одеської області з позовом до Приватне підприємство "РІВЕР-ТРАНС", в якому просить господарський суд: про стягнення 265786,61 грн..

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем договору оренди індівідуально визначеного майна, що належить до державної власності №11-ПД/18 від 09.01.2018р..

Ухвалою суду від 04.11.2019року відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою суду від 23.12.2019р. продовжено строк підготовчого засідання по справі №916/3199/19 до 20.01.2020 року.

Ухвалою суду від 23.12.2019р. закрито підготовче провадження у справі № 916/3199/19 та призначено справу до судового розгляду по суті в засіданні суду на "20" січня 2020 р. о 11:15.

По справі оголошувалась перерва до 17.02.2020р., про що зазначено в протоколі судового засідання.

Представник відповідача в судові засідання не з`являвся, про місце, дату та час судових засідань повідомлявся судом за юридичною адресою відповідно але, судова кореспонденція повернута поштою на адресу суду із позначкою „за закінченням встановленого строку зберігання”. Відзив на позовну заяву від відповідача до суду не надходив.

Відповідно до ч.7 ст.120 ГПК України у разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за можливості сповістити їх з допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Відповідно до ч.9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

За таких обставин, суд вирішує справу за наявними в ній матеріалами відповідно до ч.9 ст.165 ГПК України.

Представник позивача в судове засідання не з`явився але звернувся до суду із заявою про розгляд справи без участі позивача.

У судовому засіданні 17.02.2020р. було проголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив.

09 січня 2018 року між Державним підприємством «Білгород-Дністровський морський торговельний порт» (далі - Орендодавець, ДП «БДМТП», позивач) та Приватним підприємством «РІВЕР-ТРАНС» (далі – Орендар, відповідач) укладено Договір оренди індивідуально визначеного майна, що належить до державної власності №11-ПД/18 (далі - Договір).

Згідно п. 1.1 Договору Орендодавець передає, а Орендар приймає в строкове платне користування державне окреме індивідуально визначене рухоме майно, що обліковується на балансі Державного підприємства «Білгород-Дністровський морський торговельний порт», а саме: портальний кран «Альббатрос», інв. №360(0103); портальний кран «Альбатрос», інв. №374(0109).

Пунктом 2.1 Договору передбачено, що Орендар вступає у строкове платне користування майном після підписання сторонами Договору, але не раніше дати підписання сторонами Акту приймання-передавання.

09 січня 2018 року Орендар прийняв від Орендодавця вищезазначене майно за Актом приймання-передавання індивідуально визначеного рухомого майна, що належить до державної власності.

Пунктом 3.1 Договору визначено, що орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженої постановою Кабінет) Міністрів України від 04.10.1995 №786 та становить за базовий місяць оренди (листопад 2017 року) - 54 675,00 гри. (п`ятдесят чотири тисячі шістсот сімдесят п`ять гривень 00 копійок) без ПДВ та без врахування інфляції. Розрахунок орендної плати визначено в Додатку 1, що є невід`ємною частиною Договору. Орендна плата в повному обсязі спрямовується Орендодавцю.

25 січня 2018 року Орендар повернув Орендодавцеві частину орендованого майна відповідно до Додаткової угоди від 25 січня 2018 року до Договору оренди та Акту приймання-передання (повернення).

Пунктом 3.1 Договору (в редакції від 25.01.2018) передбачено, що орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 №786 та становить за базовий місяць оренди (листопад 2017 року) - 27 337,50 грн. без ПДВ та без врахування інфляції.

Пунктом 3.2 Договору зазначено, що нарахування ПДВ на суму орендної плати здійснюється у порядку, визначеному законодавством.

Пункт 3.3 Договору встановлює, що орендна плата за кожний наступний місяць оренди визначається шляхом коригування розміру орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за поточний місяць. Індекси інфляції розраховуються Державною службою статистики України та розміщуються на веб-сайті Фонду державного майна України.

Згідно п.3.6 Договору, орендна плата перераховується Орендарем на поточний рахунок Орендодавця щомісяця не пізніше 15-го числа місяця, наступного за звітним місяцем нарахування, на підставі виставленого Орендодавцем до 10-го числа місяця, наступного за звітним, рахунку та Акту наданих послуг.

Абзацом 2 п.3.6 Договору передбачено, що Орендар зобов`язаний підписати Акт наданих послуг протягом 5 (п`яти) робочих днів з дня отримання і повернути Орендодавцю. У випадку не надання підписаного Акту наданих послуг у зазначений термін, послуги вважаються прийнятими Орендарем в повному обсязі.

Також пунктом 5.13 Договору визначено, що Орендар зобов`язується здійснити компенсацію витрат Орендодавця на проведення незалежної оцінки ринкової вартості Майна та вартості публікації оголошення про намір передати в оренду Майно в засобах масової інформації та інші витрати, пов`язані з укладанням даного Договору, з наданням підтверджуючих документів, на підставі рахунків Орендодавця протягом 10-ти робочих днів з дати їх отримання.

Відповідно до Договору, Державне підприємство «Білгород-Дністровський морський торговельний порт» виставило Приватному підприємству «Рівер-Транс» рахунки на загальну суму 333 799.30 грн.: рахунок №7 від 09.01.2018 на суму 3 279,00 грн.; рахунок №46 від 31.01.2018 на суму 43 393.61 грн.; рахунок №83 від 28.02.2018 на суму 33 932,71 грн.; рахунок №121 від 31.03.2018 на суму 34 305,97 грн.; рахунок №159 від 30.04.2018 на суму 34 580,42 грн.; рахунок №196 від 31.05.2018 на суму 34 580.42 грн.; рахунок №232 від 30.06.2018 на суму 34 580,42 грн.; рахунок №358 від 31.07.2018 на суму 34 338,36 грн.; рахунок №391 від 31.08.2018 на суму 34 338,36 грн.; рахунок №419 від 30.09.2018 на суму 34 990,79 грн.; рахунок №445 від 31.10.2018 на суму 11 479,24 грн.

Вищезазначені рахунки були отримані уповноваженим представником Приватного підприємства «Рівер- Гранс» разом з Актами наданих послуг. Послуги, які надавались Відповідачу по Договору, були прийняті Відповідачем згідно Актів наданих послуг, рахунок №445 від 31.10.2018 разом з Актом наданих послуг також було отримано уповноваженим представником Відповідача, що підтверджується відміткою про отримання рахунку у Журналі реєстрації вихідних рахунків і актів ДП «БДМТП». Але на даний час до ДП «БДМТП» Акт до рахунку №445 не повернуто та жодних зауважень до нього не надано.

Відповідно до п.3.11 Договору, зобов`язання Орендаря за сплатою орендної плати забезпечуються у вигляді авансового платежу за перший та останній місяць оренди. Розмір авансового платежу по кожному місяцю (для першого та останнього) складає виходячи з розміру орендної плати за базовий місяць оренди (без урахування індексу інфляції на момент оплати), який вноситься протягом 5-ти робочих днів після укладення договору оренди та підписання Акту приймання-передавання.

09 січня 2018 року Приватне підприємство «Рівер-Транс» платіжним дорученням ^ №808 сплатило авансовий внесок за 1-й місяць оренди в розмірі 50 301.00 грн.. платіжним доручення №809 - авансовий внесок за останній місяць оренди в розмірі 65 610.00 грн. Разом Приватне підприємство «Рівер-Транс» сплатило згідно Договору 115 911.00 грн.

У зв`язку з поверненням частини майна 25 січня 2018 року, Орендар та Орендодавець внесли зміни до п.3.11 Договору, передбачивши, що при поверненні частини майна Орендодавцю, Орендодавець зараховує авансовий платіж за перший та останній місяць оренди, внесений Орендарем за повернуте майно, в рахунок орендної плати орендованого майна.

Отже, заборгованість Відповідача за виставленими рахунками з урахуванням сплачених Відповідачем авансових внесків (за перший та останній місяці оренди) та умов Договору складає 217888,30грн.

Крім того, позивач нарахував відповідачу штраф в розмірі 21460,93грн.

Також, позивач відповідно до ст. 625 ЦК України нарахував відповідачу 3% річних в розмірі 8159,57грн. та інфляційні витрати в розмірі 18277,81грн.

Враховуючи, що відповідач Своїми діями порушив права та законні інтереси Орендодавця, позивач звернувся до суду з позовною заявою, згідно якої просить суд стягнути з відповідача 265786,61 грн., з яких 217888,30грн. - сума прострочених орендних платежів, штраф - 21460,93грн., 8159,57грн. - 3% річних, інфляційні витрати - 18277,81грн. Також позивач просить стягнути з відповідача судові витрати у розмірі 3986,81грн.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступних висновків.

У відповідності до ст.11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини. Правочин, різновидом якого є договори - основний вид правомірних дій – це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків. При цьому, ст.12 ЦК України передбачає, що особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.

Згідно зі ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Як зазначалось вище, 09 січня 2018 року між Державним підприємством «Білгород-Дністровський морський торговельний порт» та Приватним підприємством «РІВЕР-ТРАНС» укладено Договір оренди індивідуально визначеного майна, що належить до державної власності №11-ПД/18, за яким Орендодавець передає, а Орендар приймає в строкове платне

користування державне окреме індивідуально визначене рухоме майно, що обліковується

на балансі Державного підприємства «Білгород-Дністровський морський торговельний порт», а саме: портальний кран «Альббатрос», інв. №360(0103); портальний кран «Альбатрос», інв. №374(0109).

Згідно п.3.6 Договору, орендна плата перераховується Орендарем на поточний рахунок Орендодавця щомісяця не пізніше 15-го числа місяця, наступного за звітним місяцем нарахування, на підставі виставленого Орендодавцем до 10-го числа місяця, наступного за звітним, рахунку та Акту наданих послуг.

Згідно ч. 1 ст. 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Відповідно до ст. 283 ГК України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. У користування за договором оренди передається індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення (або цілісний майновий комплекс), що не втрачає у процесі використання своєї споживчої якості (неспоживна річ).

Згідно з ч. 6 ст. 283 ГК України до відносин оренди застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 759 ЦК України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. За користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму (ч. 1 ст. 762 ЦК України).

Згідно ч.1 ст.626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно ст.509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Ст. 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Одностороння відмова від виконання зобов`язань не допускається, крім випадків, передбачених законом. (ч.ч.1, 7 ст.193).

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським Кодексом України.

Так, судом встановлено наявність заборгованості відповідача за користування майном у розмірі 217888,30грн., у зв`язку з чим позовна вимога позивача підлягає судом задоволенню повністю.

Крім того, позивачем заявлено позовні вимоги щодо стягнення з відповідача за Договором 3% річних за прострочення оплати за користування майном в розмірі 8159,57 грн. та інфляційні витрати в розмірі 18277,81грн..

Згідно ст.625 зазначеного кодексу боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи приписи законодавства, встановлення судом заборгованості відповідача та не погашення заборгованості, заявлені позивачем позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 3% річних за прострочення оплати за користування майном в розмірі 8159,57 грн. та інфляційні витрати в розмірі 18277,81грн. підлягають судом задоволенню в повній мірі.

Крім того, позивачем заявлено позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 214060,93грн. – штрафу.

Згідно з ч.2 ст.218 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Відповідно до ч.1 ст.230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями в цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання зобов`язання. Водночас вимогами п.3 ч.1 ст.611 Цивільного кодексу України передбачено, що одним із наслідків порушення зобов`язання є сплата неустойки (штрафу, пені), а відповідно до вимог ч.2 ст.551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюються договором або актом цивільного законодавства.

За правилами ч. 1 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Відповідно до ст. 547 ЦК України правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Пунктом 3.9 Договору встановлено, що у разі, якщо на дату сплати орендної плати заборгованість за нею становить загалом не менш ніж три місяці. Орендар також сплачує штраф у розмірі 10% від суми заборгованості.

Наданий позивачем розрахунок штрафу, на думку суду, здійснений належним чином, тому судом пеня в розмірі 21460,93 грн. підлягає задоволенню у повному обсязі.

Станом на день розгляду справи, відповідач борг не сплатив, документів спростовуючих позовні вимоги не надав.

Враховуючи приписи законодавства, не погашення заборгованості, заявлені позивачем позовні вимоги підлягають судом задоволенню в повній мірі.

Відповідно до вимог ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Зі змісту ст.77 ГПК України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частинами ч.ч.1, 2, 3 ст.13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Відповідно до приписів ст.129 ГПК України витрати по сплаті судового збору, за подання позову покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 79, 86, 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позовну заяву задовольнити .

2. Стягнути з Приватне підприємство "РІВЕР-ТРАНС" (вул. Шабська, буд. 81, Білгород-Дністровський, Одеська область, 67700, код ЄДРПОУ37784419) на користь Державне підприємство "Білгород-Дністровський морський торговельний порт" (вул. Шабська, буд. 81, Білгород-Дністровський, Одеська область, 67701, код 01125689) заборгованість у розмірі 217 888 (двісті сімнадцять тисяч вісімсот вісімдесят вісім ) грн. 30 коп., 3% річних у розмірі 8159 ( вісім тисяч сто п`ятдесят дев`ять) грн. 57 коп., інфляційні витрати у розмірі 18277 ( вісімнадцять тисяч двісті сімдесят сім) грн. 81 коп., 10% штрафу у розмірі 21460 (двадцять одна тисяча чотириста шістдесят) грн.93 коп. та 3986 (три тисячі дев`ятсот вісімдесят шість) грн. 80 коп. – витрати у вигляді судового збору.

Наказ видати згідно зі ст. 327 ГПК України.

Повний текст складено 27 лютого 2020 р.

Відповідно до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя С.В. Літвінов