Рішення № 87863254, 25.02.2020, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.02.2020м. ДніпроСправа № 904/4895/19

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Владимиренко І.В. за участю секретаря судового засідання Сечиної Ю.Ю.

за позовом Компанії "FLODINAL LIMITED"

до Публічного акціонерного товариства "ДНІПРОВСЬКИЙ МЕТАЛУРГІЙНИЙ КОМБІНАТ" (51925, Дніпропетровська область, м. Кам"янське, вул. Соборна, 18-Б; ЄДРПОУ 05393043)

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача - розпорядник майна арбітражний керуючий Сокол О.Ю.

про визнання недійсним одностороннього правочину про зарахування зустрічних вимог

Представники:

від позивача представник не з`явився

від відповідача представник Красницька-Клембет А.С. дов. № 75 від 11.10.19р.

третя особа розпорядник майна Сокол О.Ю. посв. № 193 від 28.02.13р.

СУТЬ СПОРУ:

24.10.2019р. до суду від Компанії "FLODINAL LIMITED" надійшла позовна заява до Публічного акціонерного товариства "ДНІПРОВСЬКИЙ МЕТАЛУРГІЙНИЙ КОМБІНАТ" (51925, Дніпропетровська область, м. Кам"янське, вул. Соборна, 18-Б; ЄДРПОУ 05393043) про визнання недійсним одностороннього правочину про зарахування зустрічних вимог.

Ухвалою господарського суду від 28.10.19р. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі в межах справи № 904/2104/19 про банкрутство Публічного акціонерного товариства "ДНІПРОВСЬКИЙ МЕТАЛУРГІЙНИЙ КОМБІНАТ" (51925, Дніпропетровська область, м. Кам"янське, вул. Соборна, 18-Б; ЄДРПОУ 05393043). Розгляд справи вирішено здійснювати за правилами загального позовного провадження. Призначено підготовче засідання на 12.11.2019р. о 12:45год.

Ухвалою господарського суду від 29.10.19р. виправлено описку в резолютивній частині ухвали господарського суду Дніпропетровської області від 28.10.2019 року по справі № 904/2104/19, вказавши вірну дату на яку призначено підготовче засідання, а саме: Призначити підготовче засідання, яке відбудеться 14.11.2019р. о 10:15год. у приміщенні Господарського суду Дніпропетровської області в залі судового засідання (кабінеті) № 2-201 за адресою: 49600, м. Дніпро, вул. Володимира Винниченка, 1.

14.11.19р. відповідач надав відзив № 01/1083 від 13.11.19р. на позовну заяву про визнання недійсним одностороннього правочину про зарахування зустрічних вимог вих. № 01/790 від 10.12.2018р. Судом відзив прийнятий до відома.

14.11.2019р. суд відклав підготовче засідання на 05.12.2019р. о 11:30.

У зв`язку з перебуванням головуючого судді Владимиренко І.В. у відрядженні з 04.12.2019р. по 06.12.2019р., судове засідання призначене на 05.12.2019р. не відбулось.

Ухвалою суду від 09.12.19р. призначено підготовче засідання на 19.12.2019р. о 10:45 год. Встановлений позивачеві строк до 18.12.2019 року для подання відповіді на відзив відповідача.

Ухвалою суду від 19.12.2019р. продовжено підготовче провадження на 30 днів, до 28.01.2020р. Відкладено підготовче засідання на 28.01.2020р. о 15:00 год. Клопотання Компанії "FLODINAL LIMITED" про витребування доказів № б/н від 12.12.2019р. та витребування доказів № 003 від 24.09.2019р. залишено без задоволення.

Ухвалою суду від 28.01.2020р. закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 25.02.2020 о 12:45год.

Представник позивача в судове засідання 25.02.20р. не з`явився, причини неявки суду не повідомив, про час і місце повідомлений своєчасно та належним чином, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення № 4930011109529, яке міститься в матеріалах справи.

В своїй заяві представник позивача просить суд визнати односторонній правочин про зарахування зустрічних вимог за яким зобов`язання ПАТ "ДНІПРОВСЬКИЙ МЕТАЛУРГІЙНИЙ КОМБІНАТ" перед Компанією "FLODINAL LIMITED" за договором № 17-0253-12-АМК-935-2017 від 15.02.2017р. на суму 39 293 636,89 доларів США та контрактом № 16-1293- 12 від 10.11.2016р. на суму 2 566 239,24 доларів США, на підставі повідомлення про зарахування зустрічних однорідних вимог за вих.. №01/790 від 10.12.2018р. недійсним.

Представник відповідача просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог Компанії "FLODINAL LIMITED", оскільки дані вимоги є конкурсними в розумінні Кодексу України з процедур банкрутства.

В порядку ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні 25.02.2020р. оголошені вступна та резолютивна частини судового рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника відповідача та третьої особи, оцінивши надані докази в їх сукупності, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

10.12.2018 ПАТ «Дніпровський металургійний комбінат» на адресу компанії FLODINAL LIMITED направив лист за вих. № 01/790 (поштове відправлення засобами поштового зв`язку «Укрпошти» №RA519792035ua), який за змістом є повідомленням про зарахування зустрічних однорідних вимог за грошовими зобов`язаннями на загальну суму 41 859 876,13 доларів США за зобов`язаннями, які виникли з Контрактів DMKD/FPL-H від 07.08.2015 та DMKD/FPL-D від 07.08.2015 та з Договору № 17-0253-12-АМК-935-2017-прд від 15.02.2017 і Контракту № 16-1293-12 від 10.11.2016 (надалі - оспорюваний правочин). Згідно даних з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв`язку «Укрпошти», поштове відправлення №RA519792035ua отримане компанією FLODINAL LIMITED 17.01.2019, що встановлено рішенням Господарського суду Донецької області від 22.01.2019 р. у справі № 905/2334/18. У відповідності до змісту повідомлення про зарахування зустрічних однорідних вимог від 10.12.2018 за Контрактом DMKD/FPL-H від 07.08.2015 та Контрактом DMKD/FPL-D від 07.08.2015 компанія FLODINAL LIMITED виступає Боржником по відношенню до ПАТ «Дніпровський металургійний комбінат» (Кредитор) на суму 41859876,13 доларів США, зобов`язання є грошовими, строк виконання за ними настав. В свою чергу ПАТ «Дніпровський металургійний комбінат» є Боржником компанії FLODINAL LIMITED за Договором № 17-0253-12-АМК-935-2017-прд від 15.02.2017 та Контрактом № 16-1293-12 від 10.11.2016 на суму 41 859 876,13 доларів США зобов`язання є грошовими, строк виконання за ними настав.

При цьому господарський суд враховує, що факт отримання вищезазначеного повідомлення про зарахування зустрічних однорідних вимог не заперечується позивачем та підтверджується вищезазначеними поштовими відправленнями, окрім того, факт вручення вказаного повідомлення встановлено рішенням Господарського суду Донецької області у справі № 905/2334/18, яке набрало законної сили. Окрім того, рішенням Господарського суду Донецької області у справі № 905/2334/18 встановлено, що зарахування зустрічних однорідних вимог згідно оспорюваного правочину відбулося.

Таким чином, господарським судом Дніпропетровської області встановлено, що у відповідності до повідомлення про зарахування зустрічних однорідних вимог від 10.12.2018 р. № 01/790 ПАТ «Дніпровський металургійний комбінат» було зараховано зобов`язання ПАТ «Дніпровський металургійний комбінат» перед FLODINAL LIMITED на суму 41 859 876,13 доларів США за Контрактом № 16-1293-12 від 10.11.2016 р. та Договором про переведення боргу № 17-0253-12АМК-935-2017-прд від 15.02.2017 р. З зазначеного факту постає, що ПАТ «Дніпровський металургійний комбінат» станом на момент вчинення оспорюваного правочину визнавалась кредиторська заборгованість перед FLODINAL LIMITED на суму 41 859 876,13 доларів США за вищевказаними договорами. Враховуючи викладене, господарський суд дійшов висновку, що розмір заборгованості у сумі 41 859 876,13 доларів США ПАТ «Дніпровський металургійний комбінат» перед FLODINAL LIMITED на момент вчинення оспорюваного правочину був безспірним, як для позивача, так і для відповідача.

Щодо доводів позивача про ненаправленність оспорюваного правочину на реальне настання правових наслідків, господарський суд зазначає, що рішенням Господарського суду Донецької області, залишеним без змін Східним апеляційним господарським судом у справі № 905/2334/18 не встановлено відсутності у ПАТ «Дніпровський металургійний комбінат» прагнення до настання реальних правових наслідків в результаті вчинення оспорюваного правочину, а лише констатовано хибність тверджень ПАТ «Дніпровський металургійний комбінат» про те, що дійсність правочину про зарахування зустрічних однорідних вимог пов`язується з наявністю письмової відповіді FLODINAL LIMITED про схвалення відповідного правочину, у зв`язку з чим Господарським судом Донецької області було відмовлено у задоволенні позовних вимог ПАТ «Дніпровський металургійний комбінат» у справі 905/2334/18. Разом з тим, позивачем не надано будь-яких належних та допустимих доказів на підтвердження доводів про фіктивність оспорюваного правочину та його не направленість на реальне настання правових наслідків. Натомість, зазначені доводи позивача спростовуються рішенням Господарського суду Донецької області у справі № 905/2334/18 з якого постає, що внаслідок вчинення оспорюваного правочину відбулося зарахування зустрічних однорідних вимог між позивачем та відповідачем, тобто правочин виконано, він є реальним, оскільки наслідки, з метою настання яких опорюваний правочин було вчинено настали.

Щодо зустрічних вимог ПАТ «Дніпровський металургійний комбінат» до FLODINAL LIMITED на суму 41 859 876,13 доларів США необхідно зазначити наступне.

Як вбачається з рішення Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України від 07.10.2016 р. у справі № АС 58к/2016 з FLODINAL LIMITED на користь ПАТ «Дніпровський металургійний комбінат» було стягнуто 25 908 688,97 доларів США заборгованості за товар, поставлений згідно Контракту DMKD/FPL-H від 07.12.2015 року, а також 66 050,43 доларів США витрат по сплаті арбітражного збору, а всього - 25 974 739,40 доларів США.

Також згідно рішення Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України від 07.10.2016 р. у справі № АС № 60к/2016 з FLODINAL LIMITED на користь ПАТ «Дніпровський металургійний комбінат» було стягнуто 40 751 558,60 доларів США заборгованості за товар, поставлений згідно Контракту DMKD/FPL-D від 07.08.2015 року, а також 83 861,87 доларів США витрат по сплаті арбітражного збору, а всього - 40 835 420,47 доларів США.

Окрім того, рішенням Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України від 18.01.2017 р. у справі № АС № 380к/2016 з FLODINAL LIMITED на користь ПАТ «Дніпровський металургійний комбінат» було стягнуто 17 045 778,12 доларів США заборгованості за товар, поставлений згідно Контракту DMKD/FPL-D від 07.08.2015 року, а також 54 233,25 доларів США витрат по сплаті арбітражного збору, а всього - 17 100 011,37 доларів США.

Про розгляд справи Міжнародним комерційним арбітражним судом при ТПП України справ № АС 58к/2016, № АС № 60к/2016 та АС № 380к/2016 FLODINAL LIMITED було повідомлено, що останнім спростовано не було. належним чином, на адресу FLODINAL LIMITED було направлено відповідні позовні матеріали.

Після винесення МКАС при ТПП України рішень у справі № АС 58к/2016 та № АС № 60к/2016 та набрання зазначеними арбітражними рішеннями чинності (дата набрання чинності рішеннями - 07.10.2016 року) з боку FLODINAL LIMITED не надано доказів вчинення дій, які б свідчили про незгоду позивача з вказаними арбітражними рішеннями.

Також, позивачем не було надано й доказів оспорення рішення МКАС при ТПП України від 18.01.2017 р. у справі АС № 380к/2016 та з боку FLODINAL LIMITED не надано доказів вчинення дій, які б свідчили про незгоду позивача з вказаним арбітражним рішенням.

Відповідно до ст. 454 Цивільного процесуального кодексу України сторони, треті особи, а також особи, які не брали участі у справі, у разі якщо третейський суд вирішив питання про їхні права та обов`язки, мають право звернутися до суду із заявою про скасування рішення третейського суду. Сторони мають право звернутися до суду із заявою про скасування рішення міжнародного комерційного арбітражу (ч. 1). Рішення міжнародного комерційного арбітражу може бути оспорено в порядку, передбаченому цим розділом, якщо місце арбітражу знаходиться на території України (ч. 2). Заява про скасування рішення третейського суду подається до апеляційного суду за місцем розгляду справи третейським судом (ч. 3). Заява про скасування рішення міжнародного комерційного арбітражу подається до апеляційного загального суду за місцезнаходженням арбітражу (ч. 4). Заява про скасування рішення третейського суду подається протягом дев`яноста днів: 1) стороною, третьою особою в справі, розглянутій третейським судом, - з дня прийняття рішення третейським судом; 2) особами, які не брали участі у справі, у разі якщо третейський суд вирішив питання про їхні права та обов`язки, - з дня, коли вони дізналися або могли дізнатися про прийняття рішення третейським судом (ч. 5). Заява про скасування рішення міжнародного комерційного арбітражу не може бути подана після закінчення трьох місяців, рахуючи з дня, коли сторона, що заявляє це клопотання, отримала арбітражне рішення, а у разі подання такою стороною клопотання до міжнародного комерційного арбітражу про виправлення або роз`яснення рішення чи ухвалення додаткового рішення, - з дня винесення міжнародним комерційним арбітражем рішення з цього прохання. (ч. 6). Заява, подана після закінчення строку, встановленого частинами п`ятою або шостою цієї статті, повертається. (ч. 7).Суд постановляє ухвалу про відмову у відкритті провадження у справі з підстав, передбачених пунктами 1-3 і 6 частини першої статті 186 цього Кодексу, а також у разі якщо рішення третейського суду, міжнародного комерційного арбітражу оскаржено (оспорено) з підстав, не передбачених законом або міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України. (ч. 8).

Згідно ст. 23 Цивільного процесуального кодексу України справи щодо оскарження рішень третейських судів, оспорювання рішень міжнародних комерційних арбітражів, про видачу виконавчих листів на примусове виконання рішень третейських судів розглядаються апеляційними судами як судами першої інстанції за місцем розгляду справи третейським судом (за місцезнаходженням арбітражу).

Позивачем не надано доказів оспорювання рішень МКАС при ТПП України у справах № АС 58к/2016, № АС № 60к/2016 та АС № 380к/2016 в порядку ст. 454 ЦПК України у період з моменту винесення вказаних арбітражних рішень Міжнародним комерційним арбітражним судом при ТПП України по 10 грудня 2018 року, з чого постає, що вимоги ПАТ «Дніпровський металургійний комбінат» до FLODINAL LIMITED на загальну суму 41 859 876,13 доларів США заборгованості за товар поставлений вищевказаних договорів були безспірними на момент вчинення оспорюваного правочину, відтак могли бути припинені шляхом зарахування зустрічних вимог.

Крім того, Компанія FLODINAL LIMITED визнає факт постановлення МКАС при ТПП України рішень у вищевказаних справах, тобто підтверджує безспірність зазначених вимог.

Згідно ч. 3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ч. 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Оцінюючи наявні в матеріалах справи докази, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що всупереч приписам Господарського процесуального кодексу України позивачем не доведено належними та допустими доказами, що оспорюваний правочин не було направлено на реальне настання правових наслідків і що вимоги, які були предметом зарахування згідно оспорюваного правочину є спірними.

Щодо доводів позивача про допущення порушення валютного законодавства України та Російської Федерації та порушення оспорюваним правочином інтересів держави господарський суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 598 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

У відповідності до ч. 1 ст. 202 Господарського кодексу України господарське зобов`язання припиняється: виконанням, проведеним належним чином; зарахуванням зустрічної однорідної вимоги або страхового зобов`язання; у разі поєднання управненої та зобов`язаної сторін в одній особі; за згодою сторін; через неможливість виконання та в інших випадках, передбачених цим Кодексом або іншими законами.

Згідно ч. ч. 3, 4, 5 ст. 203 Господарського кодексу України господарське зобов`язання припиняється зарахуванням зустрічної однорідної вимоги, строк якої настав або строк якої не зазначений чи визначений моментом витребування. Для зарахування достатньо заяви однієї сторони. Господарське зобов`язання може бути припинено зарахуванням страхового зобов`язання, якщо інше не випливає з закону або змісту основного чи страхового зобов`язання. Не допускається зарахування вимог, щодо яких за заявою другої сторони належить застосувати.

Зобов`язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги (ч. 1 ст. 601 Цивільного кодексу України).

Випадки, коли не допускається зарахування зустрічних однорідних вимог визначено ст. 602 Цивільного кодексу України, відповідно до якої не допускається зарахування зустрічних вимог: 1) про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю; 2) про стягнення аліментів; 3) щодо довічного утримання (догляду); 4) у разі спливу позовної давності; 4-1) за зобов`язаннями, стороною яких є неплатоспроможний банк, крім випадків, установлених законом; 5) в інших випадках, встановлених договором або законом.

Вимоги, які можуть підлягати зарахуванню, мають відповідати таким умовам: - бути зустрічними (кредитор за одним зобов`язанням є боржником за іншим, а боржник за першим зобов`язанням є кредитором за другим); - бути однорідними (зараховуватися можуть вимоги про передачу речей одного роду, у зв`язку з чим зарахування як спосіб припинення зазвичай застосовується до зобов`язань по передачі родових речей, зокрема грошей). Правило про однорідність вимог розповсюджується на їх правову природу, але не стосується підстави виникнення такої вимоги. Отже, допускається зарахування однорідних вимог, які випливають із різних підстав (різних договорів тощо); - строк виконання щодо таких вимог настав, не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги.

З огляду на вищевикладені приписи законодавства ПАТ «Дніпровський металургійний комбінат» не було порушено вищевказані умови законодавства України, за яких зарахування зустрічних однорідних вимог є правомірним.

Наслідком здійснення такого правочину є припинення як обов`язку заявника перед адресатом, так і обов`язку адресата перед заявником з моменту здійснення заяви про зарахування, що зумовлює необхідність визначення заявником тих вимог до нього, які відповідають вказаним вище умовам.

Відповідно до ч. 1 ст. 14 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» всі суб`єкти зовнішньоекономічної діяльності мають право, зокрема, самостійно визначати форму розрахунків по зовнішньоекономічних операціях з-поміж тих, що не суперечать законам України та відповідають міжнародним правилам.

Частиною 4 статті 6 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» від 16.04.1991 №959-ХІІ передбачено, що суб`єкти ЗЕД мають право укладати будь-які види зовнішньоекономічних договорів (контрактів), крім прямо або у винятковій формі заборонених законами України.

Відповідно до статей 627, 628 Цивільного кодексу України сторони вільні у виборі виду договору та його умов, а згідно зі статтею 629 цього Кодексу укладений договір є обов`язковим для виконання сторонами.

У цивільному праві одним із способів припинення зобов`язань є зарахування, при якому погашаються зустрічні однорідні вимоги, строк виконання яких настав, або невстановлений, або визначений моментом пред`явлення вимоги (стаття 601 Цивільного кодексу України).

Аналогічні положення містяться в частині третій статті 203 Господарського кодексу України, згідно з якою господарське зобов`язання припиняється зарахуванням зустрічної однорідної вимоги, строк якої настав або строк якої не зазначений чи визначений моментом витребування.

Отже, залік (або зарахування) зустрічних однорідних вимог контрагентів є одним із засобів врегулювання сторонами своїх взаємних зобов`язань. Для проведення зарахування необхідна наявність певних умов, а саме: вимоги повинні бути зустрічними (тобто такими, що випливають зі взаємних зобов`язань між двома особами) та однорідними (як правило, йдеться про взаємні вимоги грошових сум в одній і тій самій валюті); має настати строк виконання за всіма зустрічними вимогами.

Відповідно до статті 12 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» від 19.02.93 №15-93 валютні операції за участю резидентів і нерезидентів підлягають валютному контролю.

Статтею 13 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» до органів валютного контролю віднесений Національний банк України як головний орган валютного контролю та уповноважені банки, які здійснюють контроль за валютними операціями, що проводяться резидентами і нерезидентами через ці установи.

Отже, законодавство України допускає випадки припинення валютного контролю без зарахування валютної виручки на банківський рахунок експортера.

Окрім того, відповідно до ч. 1 ст. 43 та ч. 1 ст. 47 Господарського кодексу України підприємці мають право без обмежень самостійно здійснювати будь-яку підприємницьку діяльність, яку не заборонено законом; держава гарантує усім підприємцям, незалежно від обраних ними організаційних форм підприємницької діяльності, рівні права та рівні можливості для залучення і використання матеріально-технічних, фінансових, трудових, інформаційних, природних та інших ресурсів.

Таким чином, господарський суд дійшов висновку, що спеціальним законодавством, зокрема Законом України «Про зовнішньоекономічну діяльність», Законом України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», Декретом Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» та Цивільним кодексом України не забороняється припинення зобов`язання зарахуванням зустрічної однорідної вимоги за зовнішньоекономічними договорами.

Аналогічні правові висновки містяться в постанові Верховного Суду від 24.05.2019 р. у справі № 825/887/15-а.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону України «Про валюту та валютні операції» валютні операції здійснюються без обмежень відповідно до законодавства України, крім випадків, встановлених законами України, що регулюють відносини у сферах забезпечення національної безпеки, запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму чи фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення, виконання взятих Україною зобов`язань за міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також випадків запровадження Національним банком України відповідно до цього Закону заходів захисту.

Отже, ПАТ «Дніпровський металургійний комбінат», як сторона зовнішньоекономічних операцій з FLODINAL LIMITED, здійснюючі експортно-імпортні операції, обґрунтовано враховував те, що чинним законодавством України передбачено його право на застосування такої форми розрахунків як зарахування (залік) зустрічних однорідних вимог.

З огляду на вищевикладене, а ні Цивільним кодексом України та Господарським кодексом України, а ні спеціальним законодавством, а саме - Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність», Закону України «Про валюту і валютні операції», Декретом Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» не заборонено припинення зобов`язань зарахуванням зустрічних однорідних вимог за зовнішньоекономічними договорами. За вказаних обставин є безпідставними твердження позивача, що оспорюваним правочином порушено законодавство України та інтереси держави і публічний порядок.

Щодо доводів позивача про порушення оспорбюваним правочином приписів законодавства Російської Федерації, господарський суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 4 Закону України «Про міжнародне приватне право» право, що підлягає застосуванню до приватноправових відносин з іноземним елементом, визначається згідно з колізійними нормами та іншими положеннями колізійного права цього Закону, інших законів, міжнародних договорів України. Якщо згідно з частиною першою цієї статті неможливо визначити право, що підлягає застосуванню, застосовується право, яке має більш тісний зв`язок із приватноправовими відносинами.

Згідно ч. 1 ст. 31 Закону України «Про міжнародне приватне право» якщо інше не передбачено законом, форма правочину має відповідати вимогам права, яке застосовується до змісту правочину, але достатньо дотримання вимог права місця його вчинення, а якщо сторони правочину знаходяться в різних державах, - права місця проживання або місцезнаходження сторони, яка зробила пропозицію, якщо інше не встановлено договором.

У відповідності до ст. 32 Закону України «Про міжнародне приватне право» зміст правочину може регулюватися правом, яке обрано сторонами, якщо інше не передбачено законом. У разі відсутності вибору права до змісту правочину застосовується право, яке має найбільш тісний зв`язок із правочином. Якщо інше не передбачено або не випливає з умов, суті правочину або сукупності обставин справи, то правочин більш тісно пов`язаний з правом держави, у якій сторона, що повинна здійснити виконання, яке має вирішальне значення для змісту правочину, має своє місце проживання або місцезнаходження.

Статею 33 Закону України «Про міжнародне приватне право» визначено, що дійсність правочину, його тлумачення та правові наслідки недійсності правочину визначаються правом, що застосовується до змісту правочину.

Відповідно до ст. 48 Закону України «Про міжнародне приватне право» до зобов`язань, що виникають з дії однієї сторони, з урахуванням положень статей 49-51 цього Закону, застосовується право держави, у якій мала місце така дія.

Оскільки оспорюваний правочин має більш тісний зв`язок з правом України, його вчинено на території України, відтак до нього має застосуватись право України. Посилання позивача на валютне законодавство Російської Федерації в даному випадку є безпідставним та не передбачено діючим законодавством України.

Щодо доводів Позивача про зменшення ліквідаційної маси ПАТ «Дніпровський металургійний комбінат» внаслідок укладення оспорбюваного правочину, необхідно зазначити наступне.

У відповідності до змісту повідомлення про зарахування зустрічних однорідних вимог від 10.12.2018 за Контрактом DMKD/FPL-H від 07.08.2015 та Контрактом DMKD/FPL-D від 07.08.2015 р. компанія FLODINAL LIMITED виступає Боржником по відношенню до ПАТ «Дніпровський металургійний комбінат» (Кредитор) на суму 41859876,13 доларів США, зобов`язання є грошовими, строк виконання за ними настав. В свою чергу ПАТ «Дніпровський металургійний комбінат» є Боржником компанії FLODINAL LIMITED за Договором № 17-0253-12-АМК-935-2017-прд від 15.02.2017 та Контрактом № 16-1293-12 від 10.11.2016 на суму 41 859 876,13 доларів США. зобов`язання є грошовими, строк виконання за ними настав. Зазначену обставину встановлено Рішенням Господарського суду Донецької області від 22.01.2019 р. у справі 905/2334/18, залишеним без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 04.03.2019 р. у справі № 905/2334/18.

Таким чином, відповідачем було вчинено правочин щодо зарахування зустрічних однорідних вимог, а не дію, направлену на відмову від майнових вимог або дію, направлену на зменшення ліквідаційної маси.

Згідно ст. 42 Кодексу України з процедур банкрутства, правочини, вчинені боржником після відкриття провадження у справі про банкрутство або протягом трьох років, що передували відкриттю провадження у справі про банкрутство, можуть бути визнані недійсними господарським судом у межах провадження у справі про банкрутство за заявою арбітражного керуючого або кредитора, якщо вони завдали збитків боржнику або кредиторам, з таких підстав: боржник виконав майнові зобов`язання раніше встановленого строку; боржник до відкриття провадження у справі про банкрутство взяв на себе зобов`язання, внаслідок чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов`язань перед іншими кредиторами повністю або частково стало неможливим; боржник здійснив відчуження або придбав майно за цінами, відповідно нижчими або вищими від ринкових, за умови що в момент прийняття зобов`язання або внаслідок його виконання майна боржника було (стало) недостатньо для задоволення вимог кредиторів; боржник оплатив кредитору або прийняв майно в рахунок виконання грошових вимог у день, коли сума вимог кредиторів до боржника перевищувала вартість майна; боржник узяв на себе заставні зобов`язання для забезпечення виконання грошових вимог (ч. 1). Правочини, вчинені боржником протягом трьох років, що передували відкриттю провадження у справі про банкрутство, можуть бути визнані недійсними господарським судом у межах провадження у справі про банкрутство за заявою арбітражного керуючого або кредитора також з таких підстав: боржник безоплатно здійснив відчуження майна, взяв на себе зобов`язання без відповідних майнових дій іншої сторони, відмовився від власних майнових вимог; боржник уклав договір із заінтересованою особою; боржник уклав договір дарування (ч. 2). У разі визнання недійсними правочинів боржника з підстав, передбачених частиною першою або другою цієї статті, кредитор зобов`язаний повернути до складу ліквідаційної маси майно, яке він отримав від боржника, а в разі неможливості повернути майно в натурі - відшкодувати його вартість грошовими коштами за ринковими цінами, що існували на момент вчинення правочину (ч. 3). За результатами розгляду заяви арбітражного керуючого або кредитора про визнання недійсним правочину боржника господарський суд постановляє ухвалу (ч. 4).

При цьому, слід зазначити, що стаття 42 Кодексу України з процедур банкрутства є спеціальною нормою по відношенню до загальних, установлених Цивільного кодексу України підстав для визнання правочинів недійсними, тобто ця норма передбачає додаткові, специфічні підстави для визнання правочинів недійсними, які характерні виключно для правовідносин, що виникають між боржником і кредитором у процесі відновлення платоспроможності боржника чи визнання його банкрутом.

Таким чином, ст. 42 Кодексу України з процедур банкрутства регулює відносини, що виникли між боржником, кредитором та іншими особами з приводу дій боржника щодо розпорядження своїм майном, вчинені в період до порушення справи про банкрутство або після порушення справи про банкрутство. Вказана стаття визначає підстави оспорювання майнових дій боржника з метою забезпечення зберігання майна в інтересах кредиторів або повернення майна боржника, у разі його вибуття, до ліквідаційної маси.

Зі змісту ст. 42 Кодексу про банкрутство вбачається, що вона визначає додаткові підстави для оспорювання правочину, внаслідок чого до ліквідаційної маси боржника повертається майно, відчужене за оспорюваним правочином. Тобто відповідно до ст. 42 Кодексу України з процедур банкрутства можна оспорити виключно ті правочини, в результаті вчинення яких майно боржника зменшилось, що призвело до неплатоспроможності боржника. Вчинення опорюваного правочину щодо зарахування зустрічних однорідних вимог не зменшило активи та ліквідаційну масу ПАТ «Дніпровський металургійний комбінат», а навпаки - зменшило грошові зобов`язання до відповідача.

Аналіз наведених норм чинного законодавства (ст. 202, 203 Господарського кодексу України, ст. 601, Цивільного кодексу України) дає підстави для висновку, що зарахування зустрічних однорідних вимог є способом припинення одночасно двох зобов`язань, в одному із яких одна сторона є кредитором, а інша - боржником, а в другому - навпаки (боржник у першому зобов`язанні є кредитором у другому).

Таким чином в результаті зарахування зустрічних однорідних вимог за оспорюваним правочином відбулося зменшення заборгованості ПАТ «Дніпровський металургійний комбінат» перед позивачем на суму 41 859 876,13 доларів США одночасно з чим відбулося зменшення заборгованості позивача перед відповідачем на суму 41 859 876,13 доларів США.

В даному випадку зазначені ст. 42 Кодексу про банкрутство підстави для визнання оспорюваного правочину недійсним відсутні, оскільки зазначений правочин навпаки направлений на збереження майна ПАТ «Дніпровський металургійний комбінат», як боржника у справі про банкрутство №904/2104/19, а укладення правочину не має наслідком зменшення ліквідаційної маси ПАТ «Дніпровський металургійний комбінат». Таким чином, внаслідок вчиненнення оспорюваного правочину не було зменшено ліквідаційну масу відповідача.

Оцінюючи наявні в матеріалах справи докази, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про наступне.

Згідно з частиною 1 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Згідно ч. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно статті 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

За приписом статті 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього кодексу, а саме: зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

З урахуванням викладеного, недійсність правочину зумовлюється наявністю дефектів його елементів: дефекти (незаконність) змісту правочину; дефекти (недотримання) форми; дефекти суб`єктного складу; дефекти волі - невідповідність волі та волевиявлення.

Пунктом 2.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України №11 від 29.05.2013 "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" визначено, що вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків.

Відповідно до статей 215 та 216 Цивільного кодексу України, суди розглядають справи за позовами: про визнання оспорюваного правочину недійсним і застосування наслідків його недійсності, про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину.

За змістом ст. 216 Цивільного кодексу України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування. Правові наслідки, передбачені частинами першою та другою цієї статті, застосовуються, якщо законом не встановлені особливі умови їх застосування або особливі правові наслідки окремих видів недійсних правочинів. Вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути пред`явлена будь-якою заінтересованою особою. Суд може застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину з власної ініціативи.

За змістом п.2.9 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №11 від 29.05.2013 "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними", відповідність чи невідповідність правочину вимогам закону має оцінюватися господарським судом стосовно законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину.

Одночасно, за змістом п.2.5.2 вказаної постанови Пленуму Вищого господарського суду України необхідно з урахуванням приписів ст.215 Цивільного кодексу України та ст.207 Господарського кодексу України розмежовувати види недійсності правочинів, а саме: нікчемні правочини, недійсність яких встановлена законом (наприклад, ч.1 ст.220, ч.2 ст.228 Цивільного кодексу України, ч.2 ст.207 Господарського кодексу України), і оспорювані, які можуть бути визнані недійсними лише в судовому порядку за позовом однієї з сторін, іншої заінтересованої особи, прокурора.

За таких обставин, приймаючи до уваги положення Цивільного кодексу України та Господарського процесуального кодексу України, позивачем при зверненні до суду з вимогами про визнання договору недійсним повинно бути доведено наявність тих обставин, з якими закон пов`язує визнання угод недійсними.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Відповідно до правової позиції, яка викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.11.2018 року у справі № 905/1227/17, вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

Таким чином, Касаційний господарський суд відзначає, що вирішуючи спір про визнання правочину недійсним, має бути встановлена наявність тих обставин, з якими закон пов`язує визнання правочину недійсним і настання відповідних правових наслідків.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994р. Європейського суду з прав людини у справі «Руїс Торіха проти Іспанії»). Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією.

Отже, вказане питання віршується судом з урахуванням приписів ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Згідно зі статтею 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтями 76, 77 ГПК України встановлено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставин, які входять в предмет доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів відповідача та їх відображення у судовому рішенні, господарський суд також спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006р. у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові від 13.03.2018 Верховного Суду по справі №910/13407/17.

З огляду на викладене, господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги Компанії FLODINAL LIMITED є необґрунтованими, безпідставними та недоведеними належними та допустими доказами.

За наведених обставин, господарський суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог Компанії FLODINAL LIMITED визнання недійсним одностороннього правочину про зарахування зустрічних вимог.

Згідно з приписами ст.129 ГПК України, витрати зі сплати судового збору покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 2, 73, 74, 76-79, 86, 91, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову компанії FLODINAL LIMITED, Кіпр (реєстраційний номер НЕ 225532, адреса зареєстрованого офісу: 58, VasileosGeorgiou A' Street, Lordos Sea front Court, Flat/Office 22, Block B, 4047 Limassol, Cyprus) до Публічного акціонерного товариства «Дніпровський металургійний комбінат» (51925, Дніпропетровська область, м. Кам`янське, вул. Соборна, 18-Б; ЄДРПОУ 05393043) про визнання недійсним одностороннього правочину про зарахування зустрічних вимог за зобов`язання ПАТ "ДНІПРОВСЬКИЙ МЕТАЛУРГІЙНИЙ КОМБІНАТ" перед Компанією "FLODINAL LIMITED" за договором № 17-0253-12-АМК-935-2017 від 15.02.2017р. на суму 39 293 636,89 доларів США та контрактом № 16-1293- 12 від 10.11.2016р. на суму 2 566 239,24 доларів США, на підставі повідомлення про зарахування зустрічних однорідних вимог за вих. №01/790 від 10.12.2018р. - відмовити.

Рішення набирає законної сили у відповідності до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення суду може бути оскаржено до Центрального апеляційного господарського суду через господарський суд Дніпропетровської області протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 27.02.2020р.

Суддя І.В. Владимиренко