Ухвала суду № 87861216, 27.02.2020, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 У Х В А Л А

27 лютого 2020 року справа №640/23460/19

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Кузьменка В.А., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) питання щодо передачі адміністративної справи

за позовомОСОБА_1 (далі по тексту - позивач)доЦентрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області (далі по тексту - відповідач, ДМС)провизнання протиправним та скасування рішення від 09 вересня 2019 року про примусове повернення позивача до країни походження або до третьої країни та заборони в`їзду на територію України на три роки

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва, оскільки вважає протиправним рішення відповідача у зв`язку з тим, що станом на дату прийняття оскаржуваного рішення позивач перебував на території України законно.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 06 грудня 2019 року відкрито провадження в адміністративній справі №640/23460/19 в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання.

Згідно з пунктом 3 частини першої статті 20 Кодексу адміністративного судочинства України місцевим загальним судам як адміністративним судам підсудні адміністративні справи, пов`язані з перебуванням іноземців та осіб без громадянства на території України, щодо примусового повернення в країну походження або третю країну іноземців та осіб без громадянства.

Частиною першою статті 288 Кодексу адміністративного судочинства України, також зазначено, що позовні заяви іноземців та осіб без громадянства щодо оскарження рішень про їх примусове повернення в країну походження або третю країну, а також позовні заяви центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері міграції, його територіальних органів і підрозділів, органів охорони державного кордону або Служби безпеки України про примусове видворення іноземців та осіб без громадянства за межі України подаються до місцевого загального суду як адміністративного суду за місцезнаходженням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері міграції, його територіальних органів і підрозділів, органу охорони державного кордону чи Служби безпеки України або за місцезнаходженням пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні.

Отже, адміністративні справи за позовами іноземців та осіб без громадянства щодо оскарження рішень про їх примусове повернення в країну походження або третю країну підсудні місцевим загальним судам, як адміністративним судам та не підсудні окружним адміністративним судам.

Як свідчить зміст позовної заяви, позивач оскаржує рішення від 09 вересня 2019 року про примусове повернення до країни походження або третьої країни гр. Туреччини ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Таким чином, даний спір є справою, пов`язаною з перебуванням іноземців та осіб без громадянства на території України, щодо примусового повернення в країну походження або третю країну іноземців та осіб без громадянства.

Проте, суд звертає увагу, що Кодекс адміністративного судочинства України не визначив порядок дій окружного адміністративного суду у разі відкриття провадження у справі, яка належить предметної юрисдикції (підсудності) місцевому загальному суду як адміністративному.

Як передбачає частина шоста статті 7 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі відсутності закону, що регулює відповідні правовідносини, суд застосовує закон, що регулює подібні правовідносини (аналогія закону).

Так, відповідно до пункту 3 частини першої статті 29 Кодексу адміністративного судочинства України суд передає адміністративну справу на розгляд іншого адміністративного суду, якщо після відкриття провадження у справі суд встановить, що справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.

Керуючись аналогією закону, суд вважає за необхідне застосувати до спірних правовідносин норми пункту 3 частини першої статті 29 Кодексу адміністративного судочинства України та застосувати відповідні правові наслідки, а саме передати дану справу до відповідного місцевого загального суду як адміністративного.

При цьому суд звертає увагу, що згідно з частиною першою статті 318 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду підлягає скасуванню з направленням справи на новий розгляд за встановленою законом підсудністю, якщо рішення прийнято судом з порушенням правил юрисдикції (підсудності), визначених статтями 20, 22, 25-28 цього Кодексу.

Таким чином, прийняття справи до провадження адміністративним судом, якому вона не підсудна, та подальше винесення рішення за результатом розгляду такої справи є безумовною підставою для скасування такого рішення судом апеляційної інстанції з направленням справи на новий розгляд за встановленою підсудністю.

Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлює, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Сокуренко і Стригун проти України» акцентовано, що фраза «судом, встановленим законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність.

Частина перша статті 25 Кодексу адміністративного судочинства України встановлює, що адміністративні справи з приводу оскарження індивідуальних актів, а також дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, які прийняті (вчинені, допущені) стосовно конкретною фізичною чи юридичної особи (їх об`єднань), вирішуються за вибором позивача адміністративним судом за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем проживання (перебування, знаходження) цієї особи-позивача, або адміністративним судом за місцезнаходженням відповідача, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Якщо така особа не має місця проживання (перебування, знаходження) в Україні, тоді справу вирішує адміністративний суд за місцезнаходженням відповідача.

Відповідно до статті 30 Кодексу адміністративного судочинства України спори між адміністративними судами щодо підсудності не допускаються. Адміністративна справа, передана з одного адміністративного суду до іншого в порядку, встановленому статтею 29 цього Кодексу, повинна бути прийнята до провадження адміністративним судом, до якого вона надіслана. Справа, прийнята адміністративним судом до свого провадження з додержанням правил підсудності, повинна бути ним розглянута і в тому випадку, коли в процесі розгляду справи вона стала підсудною іншому адміністративному суду.

Оскільки місцезнаходження відповідача територіально знаходиться у Дніпровському районі міста Києва, з метою дотримання правил предметної та територіальної підсудності, Окружний адміністративний суд міста Києва вважає за необхідне передати адміністративну справу №640/23460/19 до Дніпровського районного суду міста Києва.

На підставі вищенаведеного, частини шостої статті 7, пункту 3 частини першої статті 20, статей 29, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

У Х В А Л И В:

Передати адміністративну справу №640/23460/19 за позовом ОСОБА_1 до Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області про визнання протиправним та скасування рішення до Дніпровського районного суду міста Києва.

Згідно з частиною другою статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Частина перша статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України встановлює, що апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя В.А. Кузьменко