Рішення № 87861192, 26.02.2020, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 лютого 2020 року м. Київ № 640/19149/18

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Пащенка К.С., за участю секретаря судового засідання Легейди Я.А., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомДержавного підприємства «Регіональні електричні мережі»доОфісу великих платників податків Державної фіскальної служби провизнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення

представники сторін:позивача - не прибув; відповідача: Шлапак Н.В., Кальковець В.Л.

ВСТАНОВИВ:

16.11.2018 Державне підприємство «Регіональні електричні мережі» (надалі - позивач) звернулося із позовом до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби (далі - відповідач), в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0007624105 від 08.08.2018 про застосування до позивача штрафу за затримку реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних в сумі 20 833,33 грн.

В обґрунтування позову позивач зазначив, що ухвалою Господарського суду Київської області від 17.11.2015 стосовно позивача порушено провадження у справі про банкрутство № 911/4610/15, ведено мораторій на задоволення вимог кредиторів та наразі триває процедура розпорядження майном; ухвалою Господарського суду Київської області задоволено заяву Вишгородської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області про включення до реєстру вимог кредиторів грошових вимог по ПДВ у сумі 54 529 399,70 грн.; норми ст. 19 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» забороняють виконання грошових зобов`язань щодо сплати податків і зборів, термін виконання яких настав до введення мораторію; за період з 01.09.2015 по 31.08.2016 позивач задекларував згідно із наданими деклараціями з ПДВ 22 531 802,00 грн (позитивне значення) та сплатив з поточного рахунку на рахунок в системі електронного адміністрування ПДВ за той же період 26 662 624,00 грн., але з 03.08.2015 показник CEA ПДВ S Овердрафт в порушення норм діючого законодавства жодного разу не був перерахований; такими діями фіскальний орган порушив інтереси позивача, щодо якого порушено справу про банкрутство та у якого відсутні обігові кошти, в тому числі для поповнення спеціального рахунка з ПДВ; наслідком зазначеного є накладання штрафних санкцій за несвоєчасну реєстрацію податкових накладних в СЕА ПДВ; про борги з ПДВ та труднощі із реєстрацією податкових накладних позивач неодноразово повідомляв Міністерство енергетики та вугільної промисловості України; таким чином вина позивача у несвоєчасній реєстрації податкових накладних відсутня.

Справу відповідно до протоколу автоматизованого розподілу було передано судді Пащенку К.С.

26.11.2018 ухвалою суду було відкрито провадження в адміністративній справі № 640/19149/18 та призначено до підготовчого судового засідання.

02.01.2019 до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач просить суд в задоволенні позову відмовити. В обґрунтування своєї позиції відповідач зазначає, що відносини в сфері справляння податків і зборів регулюються нормами ПК України; проте ПК України не регулює питання погашення податкових зобов`язань або стягнення податкового боргу з осіб, на яких поширюється дія Закону України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»; ст. 19 вказаного Закону встановлено, що дія мораторію на задоволення вимог кредиторів не поширюється на вимоги поточних кредиторів; позиція ДФС щодо нарахування штрафних санкцій за порушення термінів реєстрації податкової накладної, складеної платником податку у періоді запровадження мораторію на задоволення вимог кредиторів, викладена у листі № 31804/7/99-99-15-03-02-14 від 17.11.2017; податкове повідомлення-рішення № 0007624105 від 08.08.2018 прийнято на підставі Акту перевірки № 2145/28-10-41-05/32402870 від 17.07.2018 та відповідає вимогам ПК України.

28.01.2019 до суду від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій позивач зазначає, що в даному випадку вина позивача відсутня; внаслідок недосконалості системи взаємодії органів ДФС та Міністерства фінансів України, через бездіяльність фіскального органу щодо перерахування S Овердрафту, та в результаті відсутності у позивача грошових коштів, позивач був позбавлений можливості своєчасно здійснити реєстрацію податкових накладних; застосування до платника податків штрафів, передбачених ст. 120-1 ПК України, можливе лише за наявності вини платника податків.

У судовому засіданні 12.03.2019 суд, заслухавши пояснення представника відповідача, ухвалив закрити підготовче провадження по справі та призначив справу до судового розгляду по суті на 23.04.2019.

В судовому засіданні 23.04.2019 суд, заслухавши пояснення представника відповідача та, дослідивши докази по справі, поставив на обговорення питання про розгляд справи в порядку письмового провадження. Представник відповідача не заперечував проти розгляду справи в порядку письмового провадження. Суд ухвалив відповідно до ч. 3 ст. 194 КАС України розглядати справу в порядку письмового провадження.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Офісом великих платників податків ДФС було проведено камеральну перевірку своєчасності реєстрації податкових накладних ДП «Регіональні електричні мережі» в єдиному реєстрі податкових накладних з дати виписки за період січень 2016 року - червень 2018 року.

Перевіркою встановлено порушення позивачем п. 201.10 ст. 201 ПК України, а саме: порушення граничних термінів реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних до 15 календарних днів - на загальну суму ПДВ 1 962,30 грн., на 366 і більше календарних днів - на загальну суму ПДВ 41 666,67 грн.

За результатами перевірки складено Акт № 2145/28-10-41-05/32402870 від 17.07.2018 та винесено податкове повідомлення-рішення № 0007624105 від 08.08.2018, яким позивачу на підставі ст. 120-1 ПК України нараховано штраф в розмірі 20 833,33 грн

Позивач звернувся до Державної фіскальної служби України із скаргою на податкове повідомлення-рішення № 0007624105 від 08.08.2018, в якій просив податкове повідомлення-рішення скасувати.

За результатами розгляду скарги позивача Державною фіскальної службою України було прийнято рішення (вих. № 33652/6/99-99-11-03-01-25 від 17.10.2018), яким скарга залишена без задоволення, а податкове повідомлення-рішення - без змін.

Не погоджуючись із спірним податковим повідомленням-рішенням, позивач звернувся із відповідним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.

В свою чергу відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, регулює ПК України.

Відповідно до п. 187.1 ст. 187 ПК України (станом на дату складення спірної податкової накладної) датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Відповідно до п. 201.1 ст. 201 ПК України на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Відповідно до п. 201.10 ст. 210 ПК України, при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Податкові накладні, які не надаються покупцю, а також податкові накладні, складені за операціями з постачання товарів/послуг, які звільнені від оподаткування, підлягають реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.

Датою та часом надання податкової накладної та/або розрахунку коригування в електронному вигляді до центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, є дата та час, зафіксовані у квитанції.

Якщо надіслані податкові накладні та/або розрахунки коригування сформовано з порушенням вимог, передбачених відповідно пунктом 201.1 статті 201 та/або пунктом 192.1 статті 192 цього Кодексу, протягом операційного дня продавцю/покупцю надсилається квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі про неприйняття їх в електронному вигляді із зазначенням причин.

Якщо протягом операційного дня не надіслано квитанції про прийняття або неприйняття, така податкова накладна вважається зареєстрованою в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних має бути здійснена протягом 15 календарних днів, наступних за датою виникнення податкових зобов`язань, відображених у відповідних податкових накладних та/або розрахунках коригування. У разі порушення цього терміну застосовуються штрафні санкції згідно з цим Кодексом.

Платник податку має право зареєструвати податкову накладну та/або розрахунок коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, в якій загальна сума податку не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 2001.3 статті 2001 цього Кодексу.

Якщо сума, визначена відповідно до пункту 2001.3 статті 2001 цього Кодексу, є меншою, ніж сума податку в податковій накладній та/або розрахунок коригування, які платник повинен зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних, то платник зобов`язаний перерахувати потрібну суму коштів із свого поточного рахунку на свій рахунок в системі електронного адміністрування податку на додану вартість.

Порядок електронного адміністрування податку на додану вартість затверджений Постановою КМУ від 16.10.2014 № 569 (надалі - Порядок № 569).

Відповідно до п. 9 Порядку № 569 платник податку має право зареєструвати податкові накладні та/або розрахунки коригування в Реєстрі на суму податку (?Накл), обчислену за такою формулою:

?Накл = ?НаклОтр + ?Митн + ?ПопРах + ?Овердрафт - ?НаклВид - ?Відшкод - ?Перевищ,

де ?НаклОтр - загальна сума податку за отриманими платником податку податковими накладними та розрахунками коригування, зареєстрованими в Реєстрі, яка визначається на підставі даних таких податкових накладних, складених за операціями, дата виникнення податкових зобов`язань за якими припадає на податковий період починаючи з 1 липня 2015 р., а також розрахунків коригування, складених починаючи з 1 липня 2015 р. та зареєстрованих в Реєстрі, до податкових накладних, складених до 1 липня 2015 р., що підлягали наданню покупцям - платникам податку;

?Митн - загальна сума податку, сплаченого платником податку безпосередньо або через уповноважену особу під час ввезення товарів на митну територію України, що визначається на підставі даних митних декларацій з урахуванням змін, внесених відповідно до аркушів коригування та додаткових декларацій, оформлених згідно із статтею 261 Митного кодексу України, виходячи із сум податку, сплачених починаючи з 1 липня 2015 р. під час ввезення товарів на митну територію України. Під час проведення розрахунку показника ?Митн застосовуються документи (митні декларації, аркуші коригування та додаткові декларації), складені починаючи з 1 липня 2015 р.;

?ПопРах - загальна сума поповнення з поточного рахунка платника його електронного рахунка, в тому числі додаткових електронних рахунків.

Під час обчислення показника ?ПопРах не застосовуються суми, зараховані на електронні рахунки платників з додаткових електронних рахунків.

ДФС автоматично обчислює суму податку, на яку платник податку має право зареєструвати податкові накладні та/або розрахунки коригування в Реєстрі (п. 13 Порядку № 569).

З матеріалів справи вбачається, що позивачем порушені строки реєстрації податкової накладної № 1 від 22.01.2016 на загальну суму ПДВ 41 667,67 грн.

Пунктами 120-1.1, 120-1.2 ст. 120-1 ПК України встановлено, що порушення платниками податку на додану вартість граничних термінів реєстрації податкових накладних, що підлягають наданню покупцям - платникам податку на додану вартість, та розрахунків коригування до таких податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, встановлених статтею 201 цього Кодексу, тягнуть за собою накладення на платників податку на додану вартість, на яких відповідно до вимог статей 192 та 201 цього Кодексу покладено обов`язок щодо такої реєстрації, штрафу в розмірі:

10 відсотків від суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення терміну реєстрації до 15 календарних днів;

20 відсотків від суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення терміну реєстрації від 16 до 30 календарних днів;

30 відсотків від суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення терміну реєстрації від 31 до 60 календарних днів;

40 відсотків від суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення терміну реєстрації на 61 і більше календарних днів.

Відсутність з вини платника реєстрації податкової накладної, що підлягає наданню покупцю - платнику податку на додану вартість, та розрахунку коригування до такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних протягом 180 календарних днів з дати їх складання тягне за собою накладення на платників податку, на яких відповідно до вимог статей 192 та 201 цього Кодексу покладено обов`язок щодо такої реєстрації, штрафу в розмірі 50 відсотків від суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податковій накладній/розрахунку коригування.

На підставі ст. 120-1 ПК України відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення № 0007624105 від 08.08.2018, згідно із яким до позивача застосовані штрафні санкції у розмірі 20 833,33 грн.

Оспорюючи вказане податкове повідомлення-рішення, позивач посилається на порушення провадження у справі про банкрутство.

Суд критично ставиться до такого доводу позивача, з огляду на таке.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 17.11.2015 порушено провадження у справі № 911/4610/15 про банкрутство Державного підприємства «Регіональні електричні мережі» та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів відповідно до ст. 19 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

Відповідно до ч. 1 ст. 19 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (в редакції станом на 17.11.2015) мораторій на задоволення вимог кредиторів - це зупинення виконання боржником грошових зобов`язань і зобов`язань щодо сплати податків і зборів (обов`язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов`язань та зобов`язань щодо сплати податків і зборів (обов`язкових платежів), застосованих до дня введення мораторію.

Частиною 3 ст. 19 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» встановлено, що протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів:

- забороняється стягнення на підставі виконавчих та інших документів, що містять майнові вимоги, у тому числі на предмет застави, за якими стягнення здійснюється в судовому або в позасудовому порядку відповідно до законодавства, крім випадків перебування виконавчого провадження на стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум (у тому числі одержаних від продажу майна боржника), перебування майна на стадії продажу з моменту оприлюднення інформації про продаж, а також у разі звернення стягнення на заставлене майно та виконання рішень у немайнових спорах;

- забороняється виконання вимог, на які поширюється мораторій;

- не нараховується неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші фінансові санкції за невиконання чи неналежне виконання зобов`язань із задоволення всіх вимог, на які поширюється мораторій;

- зупиняється перебіг позовної давності на період дії мораторію;

- не застосовується індекс інфляції за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання, три проценти річних від простроченої суми тощо.

Разом з тим, ч. 5 ст. 19 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» передбачено, що дія мораторію на задоволення вимог кредиторів не поширюється на вимоги поточних кредиторів; на виплату заробітної плати та нарахованих на ці суми страхових внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування; відшкодування шкоди, заподіяної здоров`ю та життю громадян; на виплату авторської винагороди, аліментів, а також на вимоги за виконавчими документами немайнового характеру, що зобов`язують боржника вчинити певні дії чи утриматися від їх вчинення.

Наведені норми регулюють правовідносини, які виникли між боржником і кредиторами у зв`язку з неспроможністю боржника виконати після настання встановленого строку існуючі зобов`язання і спрямовані на відновлення платоспроможності боржника або його ліквідацію з метою здійснення заходів щодо задоволення визнаних судом вимог кредиторів.

З порушенням провадження у справі про банкрутство не пов`язується завершення підприємницької діяльності боржника, він має право укладати угоди, у нього можуть виникати нові зобов`язання.

З огляду на наведене можна дійти висновку, що дія мораторію поширюється лише на задоволення вимог конкурсних кредиторів. Що стосується зобов`язань поточних кредиторів, то за цими зобов`язаннями згідно із загальними правилами нараховується неустойка (штраф, пеня), застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов`язань та зобов`язань щодо сплати податків і зборів (обов`язкових платежів).

За своєю правовою природою фінансові та економічні санкції є додатковими зобов`язаннями, які забезпечують належне виконання основного і є похідними від нього.

Таким чином, оскільки мораторій не зупиняє виконання боржником грошових зобов`язань і зобов`язань щодо сплати податків і зборів (обов`язкових платежів), які виникли після його введення, то не припиняє і заходів, спрямованих на їх забезпечення. Невиконання таких зобов`язань є правопорушенням. Тому нарахування санкцій, застосування заходів забезпечення за невиконання зазначених зобов`язань та примусове стягнення на підставі виконавчих документів коштів на виконання таких грошових зобов`язань та зобов`язань щодо сплати податків і зборів (обов`язкових платежів), а також штрафних санкцій, ґрунтується на законі.

Наведену правову позицію неодноразового висловлював Верховний Суд України у постановах від 25.06.2011 № 21-113а11, від 11.06.2012 № 21-179а12 та від 09.07.2013 у справі №21-178а13.

Враховуючи те, що порушення позивачем термінів реєстрації податкової накладної мало місце вже після введення мораторію на задоволення вимог кредиторів, суд вважає, що відповідачем правомірно застосовано до платника податків штрафні санкції за несвоєчасну реєстрацію податкової накладеної в Єдиному реєстрі.

Посилання позивача на розгляд Окружним адміністративним судом м. Києва справи № 826/9765/18 за позовом ДП «Регіональні електричні мережі» до Державної фіскальної служби України про визнання протиправної бездіяльності ДФС України з непроведення перерахунку подвоєння картотеки електронного рахунку з СЕА ПДВ на суму 3 056 877,00 грн., яке виникло внаслідок незаконного подвійного проведення відповідачем податкової декларації з податку на додану вартість Державного підприємства «Регіональні електричні мережі» за жовтень 2015 року протиправною; зобов`язання ДФС України вчинити дії з анулювання подвоєння картотеки електронного рахунку в СЕА ПДВ на суму 3056877,00 грн. Державного підприємства «Регіональні електричні мережі», - не приймається судом до уваги.

Так, відповідно ч. 4 ст. 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Наразі відсутнє рішення суду у справі № 826/9765/18, яке б набрало законної сили. З клопотанням про зупинення провадження у справі до вирішення справи № 826/9765/18 позивач до суду не звертався.

Статтею 90 КАС України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Надаючи оцінку кожному окремому специфічному доводу всіх учасників справи, що мають значення для правильного вирішення адміністративної справи, суд застосовує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану в пункті 58 рішення у справі «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) № 303-A, пункт 29).

Наведена позиція ЄСПЛ також застосовується у практиці Верховним Судом, що, як приклад, відображено у постанові від 28.08.2018 (справа № 802/2236/17-а).

Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих сторонами доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд приходить до висновку про те, що вимоги позивача за поданим адміністративним позовом не є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 1, 2, 9, 72-78, 241-246, 250 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову Державного підприємства «Регіональні електричні мережі» - відмовити повністю.

Рішення, відповідно до ст. 255 КАС України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма часниками справи, якщо таку скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного ухвали.

Відповідно до пп. 15.5 п. 1 Розділу VII Перехідні положення КАС України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через Окружний адміністративний суд міста Києва.

Суддя К.С. Пащенко