Рішення № 87861100, 25.02.2020, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 лютого 2020 року м. Київ № 640/18488/19

Окружний адміністративний суд міста Києва в складі судді Донця В.А., розглянувши у спрощеному позовному провадженні без повідомлення (виклику) сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби України у м. Києві та Київській області, Святошинського районного відділу Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби України у м. Києві та Київській області про визнання протиправною відмови, зобов`язання вчинити дії,

ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом про:

- визнання протиправною відмову Центрального Міжрегіонального управління Державної Міграційної Служби України у м. Києві та Київській області у видачі ОСОБА_1 паспорта у формі книжечки зразка 1994 року відповідно до "Положення про паспорт громадянина України", затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 №2503-ХІІ, у зв`язку з втратою (викраденням) паспорта громадянина України;

- визнання протиправною відмову та зобов`язання Святошинського районного відділу Центрального Міжрегіонального управління України Державної Міграційної Служби України у м. Києві та Київській області оформити та видати ОСОБА_1 паспорт у формі книжечки зразка 1994 року відповідно до "Положення про паспорт громадянина України", затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 №2503-ХІІ , у зв`язку з втратою (викраденням) паспорта громадянина України.

Ухвалою суду від 08.11.2019 відкрито провадження в адміністративній справі, постановлено здійснювати судовий розгляд справи в спрощеному позовному провадженні без повідомлення (виклику) сторін, надано сторонам час для подання заяв по суті.

Позов обґрунтовано тим, що Святошинським районним відділом Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області та Центральним міжрегіональним управлінням Державної міграційної служби України у м. Києві та Київській області необґрунтовано відмовлено ОСОБА_1 у видачі паспорта у формі книжечки відповідно до "Положення про паспорт громадянина України", затвердженого постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 №2503-ХІІ.

Представником Святошинського районного відділу Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби України у м. Києві та Київській області подано відзив, відповідно до якого представник просить відмовити у задоволенні позовних вимог, оскільки відмова відповідача від надання позивачу паспорта у вигляді книжечки та запровадження нової форми паспорта у формі ID-карти не є обмеженням її свобод на вираження своїх поглядів та переконань, не є втручанням в її особисте та сімейне життя, оскільки держава має право мати інформацію щодо своїх громадян для захисту суспільної безпеки і порядку. Також у відзиві зазначено, що рішення у справі №806/3265/17 не може бути підставою для видачі позивачу паспорту громадянина України зразка, затвердженого постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 №2503-ХІІ, оскільки є індивідуальним актом та стосується прав або інтересів визначеної в рішенні особи.

Позивачем подано відповідь на відзив, відповідно до якого відмова відповідача у видачі паспорта у формі книжечки грубо порушує конституційні права позивача та не відповідає рішенню Великої Палати Верховного Суду у зразковій справі.

Дослідивши письмові докази, суд установив.

Відповідно до висновку від 19.03.2018 дільничного офіцеру Святошинського управління поліції Головного управління національної поліції у м. Києві ОСОБА_1. подала 13.03.2018 заяву щодо втрати паспорта громадянина України.

Позивач звернулась з заявою від 15.05.2018 до Начальника Святошиснького РВ ГУ ДМС України в м. Києві щодо видачі їй паспорту у вигляді книжечки.

Листом від 12.06.2018 №9/1/1322/1 Святошинський районний відділ Головного управління ДМС України в м. Києві повідомив позивача, що прийняття документів для оформлення паспорта громадянина України, що не містить безконтактного електронного носія, зразка 1994 року, припинено з 01.11.2016.

Листом від 19.07.2018 №11171-18/4.2.3/3580-18 Державна міграційна служба України повідомила позивача про відсутність законних підстав для оформлення та видачі паспорта громадянина України відповідно до постанови Верховної Ради України від 26.06.1992 №2503-ХІІ.

Позивач звернулась з заявою від 24.12.2018 до Святошинського РВ у м. Києві ГУ ДМС України в м. Києві щодо видачі їй паспорту у вигляді книжечки.

Листом від 10.01.2019 №8101-52-404/81-1-19 Центральне міжрегіональне управління Державної міграційної служби України у м. Києві та Київській області повідомило позивача, що відповідно до пункту 2 Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.03.2015 №302 паспорт Громадянина України виготовляється лише у формі картки, що містить безконтактний електронний носій.

Листом від 12.01.2019 №9/60-19 Святошинський районний відділ Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області повідомив позивача, що у Державній міграційній службі України та її територіальних органів/підрозділів відсутні законні підстави для оформлення та видачі паспорта громадянина України відповідно до постанови Верховної Ради України від 26.06.1992 №2503-ХІІ.

Листом від 24.05.2019 №9/1248-19 Святошинським районним відділом Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області повторно відмовлено позивачу в оформлені та видачі паспорта у формі книжечки зразка 1994 року.

Вважаючи протиправною відмову в оформленні паспорта громадянина України у формі книжечки (на паперовому носії) зразка 1994 року, позивач звернулась до суду з позовом.

Вирішуючи спір, суд виходить з такого.

Кодексом адміністративного судочинства України встановлено: зразкова адміністративна справа - типова адміністративна справа, прийнята до провадження Верховним Судом як судом першої інстанції для постановляння зразкового рішення (пункт 22 статті 4); рішення Верховного Суду у зразковій справі підлягає перегляду Великою Палатою Верховного Суду за правилами перегляду рішень в апеляційному порядку, визначеному цим Кодексом (частина одинадцята статті 290); при ухваленні рішення у типовій справі, яка відповідає ознакам, викладеним у рішенні Верховного Суду за результатами розгляду зразкової справи, суд має враховувати правові висновки Верховного Суду, викладені у рішенні за результатами розгляду зразкової справи (частина третя статті 291).

Великою Палатою Верховного Суду розглянуто апеляційну скаргу у зразковій справі №806/3265/17, за наслідками розгляду якої прийнято постанову від 19.09.2018 про часткове задоволення позовних вимог: визнано протиправною відмову територіального органу ДМС у видачі паспорта громадянина України у формі книжечки відповідно до "Положення про паспорт громадянина України", затвердженого постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 №2503-ХІІ та зобов`язано оформити та видати паспорт громадянина України у формі книжечки відповідно до "Положення про паспорт громадянина України", затвердженого постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 №2503-ХІІ.

За змістом постанови Великої Палати від 19.09.2018 у справі №806/3265/17 ознаками цієї типової справи є:

- позивач - фізична особа, якій територіальним органом ДМС України відмовлено у видачі паспорту у формі книжечки згідно з "Положенням про паспорт громадянина України", затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 №2503-ХІІ;

- відповідач - територіальні органи ДМС України;

- предмет спору - вимоги щодо неправомірної відмови відповідача у видачі паспорта громадянина України у формі книжечки у зв`язку з ненаданням особою згоди на обробку персональних даних та зобов`язання відповідача видати позивачеві паспорт у формі книжечки відповідно до "Положення про паспорт громадянина України", затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26.061992 №2503-ХІІ.

Як установлено судом, ОСОБА_1 звернулася до Святошинського районного відділу Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області з заявами від 15.05.2018 та 24.12.2018 про видачу паспорта громадянина України у формі книжечки відповідно до "Положення про паспорт громадянина України", затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 №2503-ХІІ. Зі змісту позову вбачається, що така вимога обумовлена незгодою позивача на обробку її персональних даних, зокрема біометричних.

Отже, з огляду на встановлені обставини, адміністративна справа №640/18488/19 є типовою справою, оскільки відповідає ознакам зразкової справи №806/3265/17.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19.09.2018 у зразковій справі №806/3265/17 дійшла таких висновків.

Аналізуючи статтю 32 Конституції України, за якою ніхто не може зазнавати втручання в його особисте і сімейне життя, крім випадків, передбачених Конституцією України. Не допускається збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини Велика Палата Верховного Суду зауважила, що у даному випадку відсутня будь-яка загроза національній безпеці, економічному добробуту або правам людини, а тому збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди є втручанням держави в її особисте та сімейне життя. При цьому Великою Палатою враховано Рішення Конституційного Суду України від 20.01.2012 №2-рп/2012, яким надано тлумачення статті 32 Основного Закону України та зазначено, зокрема: неможливо визначити абсолютно всі види поведінки фізичної особи у сферах особистого та сімейного життя, оскільки особисті та сімейні права є частиною природних прав людини, які не є вичерпними‚ і реалізуються в різноманітних і динамічних відносинах майнового та немайнового характеру, стосунках, явищах, подіях тощо. Право на приватне та сімейне життя є засадничою цінністю, необхідною для повного розквіту людини в демократичному суспільстві, та розглядається як право фізичної особи на автономне буття незалежно від держави, органів місцевого самоврядування, юридичних і фізичних осіб. Збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди державою, органами місцевого самоврядування, юридичними або фізичними особами є втручанням в її особисте та сімейне життя. Таке втручання допускається винятково у випадках, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини,

Також Велика Палата Верховного Суду, з урахуванням статті 8 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, якою, в тому числі, гарантовано право на повагу до приватного та сімейного життя, а також з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, звернула увагу, що особа не може зазнавати безпідставного втручання у особисте і сімейне життя, безпідставного посягання на недоторканність житла, таємницю кореспонденції або на її честь і репутацію. Кожна людина має право на захист законом від такого втручання або таких посягань.

Аналізуючи положення Конвенції про захист осіб у зв`язку з автоматизованою обробкою персональних даних, ратифікованої Законом України від 06.07.2010 №2438-VI, Закону України "Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус" від 20.11.2012 №5492-VI, Закону України "Про захист персональних даних" від 01.06.2010 №2297-VI, "Положення про паспорт громадянина України", затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26.061992 №2503-ХІІ, постанови Кабінет Міністрів України від 25.03.2015 №302 "Про затвердження зразка бланка, технічного опису та Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України", практику Європейського суду з прав людини щодо виправданості втручання держави в права людини, Велика Палата Верховного Суду зазначила, що реалізація державних функцій має здійснюватися без примушення людини до надання згоди на обробку персональних даних, їх обробка повинна здійснюватись, як і раніше, в межах і на підставі тих законів і нормативно-правових актів України, на підставі яких виникають правовідносини між громадянином та державою. Нові технології не повинні бути безальтернативними і примусовими. Особи, які відмовилися від обробки їх персональних даних, повинні мати альтернативу - використання традиційних методів ідентифікації особи. Норми Закону України "Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус" від 20.11.2012 №5492-VI, на відміну від "Положення про паспорт громадянина України", затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26.061992 №2503-ХІІ, не лише звужують, але фактично скасовують право громадянина на отримання паспорту у вигляді паспортної книжечки без безконтактного електронного носія персональних даних, який містить кодування його прізвища, ім`я та по-батькові та залишають тільки право на отримання паспорта громадянина України, який містить безконтактний електронний носій, що є безумовним порушенням вимог статті 22 Конституції України, яка забороняє при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод, не відповідає вимогам якості закону (тобто втручання не було "встановлене законом") не було "необхідним у демократичному суспільстві" у тому сенсі, що воно було непропорційним цілям, які мали бути досягнуті, не покладаючи на особу особистий надмірний тягар. Зазначене допускає свавільне втручання у право на приватне життя, у контексті неможливості реалізації права на власне ім`я, що становить порушення статті 8 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод. Позбавлення особи можливості отримання паспорта у традиційній формі - у вигляді книжечки, і спричинені цим побоювання окремої суспільної групи, що отримання паспорта у вигляді ID -картки може спричинити шкоду приватному життю, становить втручання держави, яке не було необхідним у демократичному суспільстві, і воно є непропорційним цілям, які мали б бути досягнуті без покладення на особу такого особистого надмірного тягаря.

З огляду на такі доводи, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що позовні вимоги про визнання протиправними дій органу Державної міграційної служби України щодо відмови у видачі паспорта громадянина України у формі книжечки відповідно до "Положення про паспорт громадянина України", затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26.061992 №2503-ХІІ є обґрунтованими, тому підлягають задоволенню. При цьому, Велика Палата Верховного Суду наголосила, що самі по собі дії органу Державної міграційної служби України щодо відмови у видачі паспорта громадянина України у формі книжечки відповідали Закону України "Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус" від 20.11.2012 №5492-VI.

Для належного захисту порушених прав особи Велика Палата Верховного Суду вирішила зобов`язати орган Державної міграційної служби України оформити та видати особі паспорт громадянина України у формі книжечки відповідно до "Положення про паспорт громадянина України", затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26.061992 №2503-ХІІ.

Відповідно до абзацу шостого пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України від 25.03.2015 №302 "Про затвердження зразка бланка, технічного опису та Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України" Державна міграційна служба України до законодавчого врегулювання питання завершення оформлення та видачі паспорта громадянина України зразка 1994 року здійснює оформлення та видачу таких паспортів у порядку, встановленому Міністерством внутрішніх справ, громадянам України, щодо яких прийнято рішення суду, що набрало законної сили, про зобов`язання Державної міграційної служби оформити та видати паспорт громадянина України зразка 1994 року.

Пунктом 1 Розділу VI "Тимчасового порядку оформлення і видачі паспорта громадянина України", затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06.06.2019 №456, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 14.06.2019 за №620/33591 визначено, що для оформлення паспорта замість втраченого або викраденого заявник подає, зокрема рішення суду.

З огляду на висновки Великої Палати Верховного Суду в зразковій справі №806/3265/17 та наведене правове регулювання щодо обов`язковості рішення суду для видання паспорта у формі книжечки, позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню в частині визнання протиправною відмови Святошинського районного відділу Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві видати ОСОБА_1. паспорт громадянина України у формі книжечки відповідно до "Положення про паспорт громадянина України", затвердженого постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 №2503-ХІІ та зобов`язання видати такий паспорт.

Позивачем також заявлено вимогу про визнання протиправною відмови Центрального Міжрегіонального управління Державної Міграційної Служби України у м. Києві та Київській області щодо видачі паспорта у формі книжечки. На думку суду, ця вимога не підлягає задоволенню, позаяк позивачем в цій частині вибрано спосіб захисту, який не відповідає статті 5 КАС України. Зокрема, лише визнання протиправною відмови не відновлює порушених прав, інтересів позивача. При цьому, задовольняючи позовні вимоги в частині визнання протиправною відмови Святошинського районного відділу Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві видати ОСОБА_1. паспорт у формі книжечки відповідно до "Положення про паспорт громадянина України", затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26.061992 №2503-ХІІ та зобов`язання видати такий паспорт, судом вирішено відповідний спір. Задоволення вимог у зазначеній частині є належним та достатнім способом захисту прав, інтересів позивача.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Позивачем сплачено судовий збір у розмірі 1605,60 грн. (квитанція від 25.09.2019№0.0.1476559748.1).

Згідно з підпунктом 1 пункту 3 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір" від 08.07.2011 №3674-VI (з наступними змінами та доповненнями) за подання до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру, який подано фізичною особою сплачується судовий збір: 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2019 рік" від 23.11.2018 №2629-VIIІ з 01.01.2019 встановлено прожитковий мінімум для працездатних осіб у розмірі 1921,00 грн.

Отже, за дві вимоги немайнового характеру позивачу необхідно було сплатити судовий збір у розмірі 1536,80 грн. ?

Оскільки позов задоволено частково, судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 768,40 грн. підлягають присудженню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Святошинського районного відділу Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби України у м. Києві та Київській області.

Керуючись статтею 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправною відмову Святошинського районного відділу Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби України у м. Києві та Київській області щодо видання ОСОБА_1 паспорта громадянина України у формі книжечки відповідно до "Положення про паспорт громадянина України", затвердженого постановою Верховної Ради України від 26 червня 1992 року №2503-ХІІ.

Зобов`язати Святошинський районний відділ Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби України у м. Києві та Київській області оформити та видати ОСОБА_1 паспорт громадянина України у формі книжечки відповідно до "Положення про паспорт громадянина України", затвердженого постановою Верховної Ради України від 26 червня 1992 року №2503-ХІІ.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 768,40 грн. (сімсот шістдесят вісім гривень 40 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Святошинського районного відділу Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби України у м. Києві та Київській області.

Позивач - ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 ).

Відповідач - Святошинський районний відділ Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби України у м. Києві та Київській області (ідентифікаційний код юридичної особи публічного права Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби України у м. Києві та Київській області, структурним підрозділом якої є відповідач, 42552598, місцезнаходження: 03148, місто Київ, вулиця Гната Юри, будинок 9).

Відповідач - Центральне міжрегіональне управління Державної міграційної служби України у м. Києві та Київській області (ідентифікаційний код 42552598, місцезнаходження: 02152, місто Київ, вулиця Березняківська, будинок 4-А).

Відповідно до статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено в день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Згідно зі статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Підпунктом 15.5 пункту 15 Розділ VII "Перехідні положення" передбачено, що до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Суддя В.А. Донець